Російські війська зупинили поступ під Харковом: ситуація на полі бою

Наступ орди російської армії вбивць, ґвалтівників і мародерів на півночі Харківської області, що розпочався три тижні тому, зустрів опір з боку терміново перекинутих резервів ЗСУ і до кінця травня практично зупинився. Війська окупантів, просуваючись за двома напрямками, зіткнулися із укріпленим районом у Липцях та міськими кварталами Вовчанська. Бої продовжуються, але все більше набувають позиційного характеру. Яких результатів досягнуто Росією та як можуть розвиватися події далі?

Міністерство оборони вбивств росії у своїх зведеннях продовжує повідомляти про просування вглиб української оборони в Харківській області, але ні Z-блогери, ні незалежні джерела не підтверджують значні територіальні захоплення.

Американський Інститут вивчення війни (ISW) в останній звіті повідомляє про невелике просування російських військ у районі села Глибоке на північ від Липців та в районі села Стариці на захід від Вовчанська. Згідно з більш детальними картами українського порталу DeepState, це просування становить кілька сотень метрів за кілька днів.

«У найближчі тижні не варто очікувати масштабного просування з нашого боку, — виє у своєму телеграм-каналі російський пропагандист Олександр Коц. — Ми продовжуємо тіснити супротивника до річки у Вовчанську, але вже треба закріплюватись на досягнутих рубежах та готуватися до контрудару. А те, що він піде, сумніватися не доводиться. Противник не просто так стягнув сюди потужне угруповання.

Зрозуміло, зараз можна підбивати лише проміжні підсумки.

З початку травня російські війська захопили близько 280 кв. км української території, із яких близько 200 кв. км знаходяться у Харківській області. З одного боку, це не так багато. З іншого, відвоювання такої площі за умов позиційної війни — складне завдання.

Російське командування не змогло або не захотіло розвинути тактичний успіх першого етапу, коли вдалося майже без бою подолати смугу забезпечення та створити загрозу головній лінії української оборони.

У результаті утворився новий фронт шириною понад 50 км, який потребує значних ресурсів з обох боків. ЗСУ були змушені перекинути на цю небезпечну ділянку кілька найбільш боєздатних підрозділів, що дозволило прокремлівським блогерам заявити про успішне відволікання українських сил.

Однак наступальний потенціал російського угруповання "Північ", сил якого ледве вистачало на оборону протяжного кордону з Україною в Брянській, Курській та Білгородській областях, не виник з нізвідки. Її ударна компонента була сформована з резервів, знятих з інших ключових напрямів, насамперед із сусіднього Куп'янського.

Розширення лінії бойового зіткнення не призвело до значних змін на інших ділянках. Це не дивно, оскільки ЗСУ перекинули на північ Харківської області стратегічні резерви, не послаблюючи інші позиції.