ДТП у Костянтинівці: справу військових передали до суду

За даними Генпрокуратури, обидва військовослужбовці, які були в тягачі, перебували в стані алкогольного сп'яніння. Одному з них оголошено підозру в недбалому ставленні до військової служби, а другому — у порушенні правил водіння. Жителі села Костянтинівка, які збунтувалися після цієї страшної ДТП, вимагають публічного суду для військових, через які загинула дитина. Чим сьогодні живе бунтівне місто і які настрої у населення, з'ясовувала журналістка АСН.

Кредит довіри вичерпано?

Вокзал Костянтинівки — справжній центр маленького містечка Донецької області, найжвавіше місце в ньому. Це — кінцева станція для поїздів із Києва, Харкова чи Дніпропетровська. Далі української залізниці не існує, проїхати звідси на схід можна тільки на автобусі або машині. Тому Костянтинівка — початкова станція для автобусів, які їдуть у захоплені міста: Харцизьк, Горлівку, Донецьк.

По-хорошому українським громадянам у зоні бойових дій не місце. Але у багатьох там родичі, і тому автобуси і таксі ганяють через «кордон» туди-сюди. Їздити треба з розумом, нікуди не звертаючи з дороги. Інакше чекай біди. Ось тільки 25 березня маршрутка з пасажирами необережно з'їхала в поле, щоб об'їхати блокпост наших військових, і підірвалася на фугасі.

Для бійців української армії Костянтинівка стала базовим табором. Донедавна вони мирно жили в місті, яке стало на півроку рідним. Стояли в гуртожитках, лікувалися в одній лікарні з жителями міста, кожен день ходили по тих же вулицях. У міліції кажуть, що конфліктів не фіксували. Та й самі жителі згадують ті часи з ностальгією.

Так було до 16 березня, коли малий легкоброньований тягач, що їхав по вулиці Ломоносова в Костянтинівці, занесло на тротуар, де бронемашина збила 38-річну жінку з її семирічною дочкою і тримісячною племінницею в колисці. Старша дівчинка загинула на місці, жінка з важкими травмами потрапила до лікарні.

Відспівували дитину недалеко від місця загибелі — в новому храмі Іова Почаївського. До слова, золотоглаві церкви тут — найошатніші і упорядковані будівлі. Весело дивитися, як блищать на сонці куполи, прокльовується бруньки в маленьких садочках. Але церков мало, а решта будинків ошатністю похвалитися не може. Найчастіше зустрічаються вибиті вікна та двері, похилені паркани.

Місто вмираючих заводів

Колись на весь Радянський Союз гримів місцевий скляний завод, працювали хімічний та високовольтний. Навколо заводів закладали парки та палаци культури, будували мікрорайони. Тепер усе це в минулому, але колишньою славою продовжують пишатися. І за солодкими спогадами не помічають сірості і бруду, що вже стали звичними.

Навпроти того місця, де загинула Поліна Воронова, — приймальня народного депутата Дениса Омеляновича. Його за інерцією вибрали другий раз у Раду, хоча особливих ініціатив для розвитку міста від нього не надходило. Вся його популярність у парламенті минулого скликання полягає в голосуванні за скандальні закони «16 січня». Рідкісний перехожий у змозі назвати прізвище «свого» нардепа. Але приблизно така ж ситуація і з міською владою: мера фактично немає і його імені ніхто не пам'ятає. Формально керує містом бізнесмен, виходець все з того ж хімічного заводу Сергій Давидов. За даними журналу Forbеs, зараз йому належить 48% активів підприємства «Свинець», яке в 2012 році заробило 152 мільйони гривень. Але мер на безстроковому лікарняному ще з тих пір, як Костянтинівку захопила «ДНР». Він не видужав навіть після того, як наша армія звільнила місто.

Розселенням військових, співпрацею з жителями займалися секретар міськради Юрій Розумний, голова облдержадміністрації Олександр Кіхтенко та керівництво АТО. Всі вони зазначали, що ніколи раніше конфліктів між жителями і бійцями не було і що знаходили спільну мову, навіть незважаючи на кардинальні відмінності в політичних поглядах.

Жити на дитячу допомогу або батьківську пенсію

Частина міста, вихована традиціями піонерських таборів і мітингами Партії регіонів, явно ратує за приєднання до Росії. В основній масі таких — заводчани, у яких у минулому залишилася стабільна робота і безкоштовні квартири.

«Тоді можна було спокійно дітей народжувати і не думати, за що їх годувати і навчати, — зізнається Наталія Дончак, у минулому технолог скляного заводу. — Тепер діти перетворилися на заробіток: моя донька вже третьою вагітна. А ми всі на її допомогу і живемо».

Ті, хто знайшов гідну роботу зараз, ні про яку Росію не думають. Але й про відродження рідного міста теж.

«Кому ми там потрібні, сюди ж вкладати і вкладати, а вихлопу не буде! У цій структурі виробництва наше місто не потрібне, треба тверезо поглянути на речі і прийняти це як є, — говорить пенсіонер Володимир Коростенко. — Тямуща молодь їде в Харків, Київ, Москву — туди, де тільки є робота. У сучасному світі не можна прив'язуватися до місця, хіба що до робочого. А якщо тут залишаться, то будуть жити на мою пенсію. Тут роботи немає, а якщо і є, то за неї не платять».

Важко повірити, але костянтинівські сім'ї з чотирьох осіб навчилися жити на півтори-дві тисячі гривень на місяць. Якщо зовсім не під силу, перестають платити за комуналку, з метою економії відрізають гарячу воду і ставлять 40-ватні лампочки. Пенсіонери, яких у місті більшість, отримують ще менше — по 800—900 гривень. Голодуючі самотні люди похилого віку там не рідкість, а буденна реальність.

Люди заспокоїлися, військовики посилили охорону

Коли на тлі таких настроїв сталася смертельна ДТП, Костянтинівку захлеснула війна бунтів. Зрозуміло, що не обійшлося без тих, кому на руку був подібний розвиток подій.

«Нічого ми не боялися», — так через кілька днів згадувала про нього жінка середніх років, яка вже через два дні побоювалася розкривати своє ім'я та прізвище.

Через ніч після виступу люди подумали, заспокоїлися і більше протестувати не намагаються. Тим більше що начальник донецької обласної міліції В'ячеслав Ароськін заявив, що заворушення були організованими, призвідників установили і взяли під варту. За офіційними даними, на мітингу працювали провокатори. Саме вони били скло і підпалили машину. До речі, потім виявилося, що це машина Червоного Хреста, яка привозила в місто ліки. Затримано п'ятеро мешканців міста, всі вони проходять за статтею «Організація або активна участь у масових заворушеннях», за що загрожує від п'яти до восьми років.

Військовики теж зробили висновки. Тому тепер особливий наголос на боротьбу з любителями алкоголю. Влада провела безліч зустрічей, круглих столів та телемостів. Керівник облдержадміністрації Олександр Кіхтенко офіційно заборонив підприємцям продавати військовим будь-які напої з градусом. Двоє винуватців трагедії під арештом, їм загрожує серйозне покарання. У самому місті посилили охорону гуртожитків і відправили втомлених бійців у відпустку по домівках. Весь тиждень після трагедії в швидкісному поїзді «Костянтинівка — Київ» було більше солдатів, ніж зазвичай.

«Ось їду, невеликий сюрприз своїй малій зроблю, — будував плани молодий солдат Віктор із Київської області з шевроном на рукаві: «Запеклих вогонь не пече». — Побратим мій її викличе на вулицю, а там я, значить, стою».

Але він не розповідав, що буде далі, коли вона вийде і коли пройде десять днів відпустки і йому треба буде повернутися: або до Костянтинівки, або на передову — в окопи.