Слабкий карбованець як відбиток російської економіки.

Російський рубль падає вже кілька місяців поспіль. Порівняно з початком року він подешевшав майже вдвічі. Це вже призвело до критики ЦБ з боку помічника президента та подальшого різкого підвищення ключової ставки. І це все говорить про дві речі — прихованої слабкості російської економіки та поступовому руйнуванні інститутів. Про це у розсилці «Контекст» розповідає редактор відділу економіки Російської служби Бі-бі-сі Ольга Шаміна.

Пропагандистське втручання

Як помічник президента шукав винних у слабкому рублі

Головна економічна подія останніх тижнів — це слабшаючий рубль. Про причини ослаблення сперечаються економісти, росіяни чекають на зростання цін, а ті, хто поїхав жити за кордон, але все ще працюють на російські компанії, спостерігають, як їхні доходи та заощадження просто тануть на очах.

І все це не подобається російській владі. Помічник президента Максим Орєшкін — колишній міністр економічного розвитку, якого у ЗМІ називали «фаворитом» Володимира Путіна, — написав стовпчик для державного інформагентства ТАРС про те, що рубль занадто слабкий.

«В інтересах російської економіки — сильний рубль, — так Орєшкін назвав колонку. По суті це стало єдиним публічним коментарем адміністрації президента і уряду про рубль, що слабшає. Наприклад, у телеграм-каналі Мінекономрозвитку Росії можна знайти пости про туризм та користь реєстрації товарних знаків, але не про долар по 100 рублів. Володимир Путін або глава уряду Михайло Мішустін про рубль, що слабшає, наполегливо мовчать.

Колонка Орешкіна здається поєднанням економічної аналітики та пропагандистського нарратива. Коротко її посил можна звести до двох ідей.

По-перше, в економіці все гаразд. «Цього року вдалося відвідати десятки підприємств у більш ніж 20 регіонах. Всюди відзначаються позитивні тенденції. Головна зміна останнього року — збільшення інвестицій підприємств у створення нових технологічних рішень, наукових наділів та навчання кадрів», — так оптимістично Орєшкін починає свою колонку.

По-друге, ослаблення рубля — це збій, викликаний надто м'якою грошово-кредитною політикою за Центральний банк. Помічник президента начебто натякає, хто винен у проблемах і хто їх повинен усунути.

«Центральний банк має всі необхідні інструменти, щоб нормалізувати ситуацію вже найближчим часом та забезпечити зниження темпів кредитування до стійких рівнів», — підбиває підсумки помічник президента.

ЦБ того ж дня випустив зранку коментар про те, що ослаблення рубля не загрожує фінансовій стабільності — швидше за все, це справді так. Але після колонки Орєшкіна і досягнення доларом рівня 100 рублів регулятор повідомив про те, що у вівторок скликає термінову нараду про ставку. У вівторок ЦП підвищив ставку до 12%.

Картинка виглядає чудово: рубль падав, ЦБ не втручався, помічник Володимира Путіна втрутився в ситуацію і дорікнув Центробанку, а той одразу відреагував і підняв ставку.

Тільки карбованець не став після цього дорожчати. До засідання ЦБ і євро, і долар трохи впали, а потім знову почали зростати. До вечора вівторка долар коштує дорожче за 98 рублів, а євро – mdash; дорожче 107. Це, звичайно, не 100 рублів за долар, як було у понеділок, але все одно досить багато.

Звичайно, спрацьовує і спекулятивний фактор, а підвищення ставки почне впливати на економіку з певною лагою — з високою ймовірністю восени карбованець таки зміцниться.

Але історія падаючого рубля і того, як влада намагається вирішити цю проблему, досить типова для всієї російської управлінської системи. По-перше, у колонці Орєшкін говорить лише напівправду про ситуацію в російській економіці. По-друге, все це показує руйнування інститутів, що ще залишилися в Росії, цього разу економічних.

Історичний рекорд

Чому ж рубль дешевшає?

Після публікації колонки Орєшкіна в кількох економічних блогах у телеграмі з'явилася та сама думка: низькі ставки за кредитами частково субсидуються з бюджету. Фактично йдеться про те, що відповідальність за них несе далеко не лише Центральний банк, а й уряд.

Тим більше ще в лютому, як писав Bloomberg, урядовці чинили тиск на ЦБ через занадто похмурі прогнози та жорстку грошову політику.

Та й пояснення про м'яку кредитно-грошову політику — це теж лише напівправда. Основна причина падіння рубля – mdash; це те, що в економіці надто багато грошей. Мовою економістів це називається «м'якими умовами» — тут Орєшкін правий.

Але він замовчує, що це не лише відповідальність Центрального банку, а й уряду. «В даний час основний тиск на рубль чинять постійно зростаючі військові витрати», — пише економіст, професор університету Чикаго Костянтин Сонін. Він обговорюється, що поки що це «не друкарський верстат», оскільки скорочуються витрати на інші сфери.

Грубо кажучи, в економіці багато рублів завдяки недорогим кредитам та масованим бюджетним видаткам. При цьому економіка їх погано переробляє: не вистачає людей і виробничих потужностей. Підсумком стає зростання цін та падіння курсу рубля. Такий вигляд має перегрів економіки — і про нього вже неодноразово попереджав Центральний банк.

І це відбувається на тлі скорочення зовнішнього надходження валюти. Насамперед — це наслідок низької ціни на нафту на початку року та скорочення її постачання. Крім того, багато експортерів не прагнуть переводити в Росію валютний виторг — саме через політичні ризики.

А ще економісти пишуть про відтік капіталу — бізнес та населення в принципі вважають за краще зберігати гроші десь за кордоном. І це наслідок низького рівня довіри до економіки Росії та її політичної системи.

Якщо дуже грубо, в економіці багато рублів, які не дуже потрібні, і мало валюти, яка потрібна.

Аналітична компанія БКС називає те, що відбувається зараз із рублем історичним рекордом. З початку року він подешевшав майже вдвічі — і таке в історії Росії вже бувало. Але в минулі роки падіння було коротким: рубль упав і відскочив назад або залишився на нижчому рівні. Зараз же "жорсткий тренд ослаблення нацвалюти, по суті, не припиняється ось уже 14 місяців", пишуть у БКС.

«Фундаментально в економіці країни не все так погано, щоб виправдати поточні кризові рівні рубля», — обговорюються аналітики.

Неясно, як би виглядала економіка Росії без тих факторів, які й послаблюють рубль, — масованих бюджетних витрат на війну та м'якої грошової політики ЦП.

Підвищення ставки у будь-якому випадку загальмує зростання економіки, як і зниження бюджетних видатків. І не факт, що уряд цим буде достатньо.

Руйнування інститутів

Центральний банк як остання ефективна організація

Ще одна причина зниження рубля — це нова конструкція бюджетного правила. До війни бюджетне правило було важливим елементом регулювання російської економіки. Завдяки йому поповнювалися російські резерви, а ще рубль перестав повністю повторювати динаміку нафтових цін — це зробило економіку стабільнішою.

Механізм працював так: за високих цін у країну витікало багато валюти, і це призводило до зміцнення рубля. Але влада частина цих своїх підвищених доходів відводила в резерви, а для цього ЦБ за дорученням Мінфіну виходив на ринок, продавав там рублі і купував валюту. ці продажі заважали рублю зайво зміцнюватися. Якщо ж ціни падали, то механізм працював у зворотний бік і заважав рублю сильно слабшати.

Після початку війни правило фактично скасували, а потім відродили у новій конфігурації. Тепер воно прив'язане до рублевих доходів, а вони чим вищі, тим слабший курс. У результаті бюджетне правило працює проти рубля: він дешевшає, доходи зростають, а отже, ЦБ і Мінфіну треба купувати валюту, що ще сильніше послаблює рубль. Покупки валюти формально мали розпочатися вже у серпні. Економісти це називають «багом», а невизначеність, пов'язану з цим, — однією з причин зниження рубля.

Чінити цей баг довелося не Мінфіну, а Центробанку — Минулого тижня він заморозив операції за бюджетним правилом до кінця року. Можливо, це спроба дати чиновникам час, щоб якось змінити цей механізм.

Центральний банк з початку війни веде себе як один із найефективніших інститутів у Росії. Відразу після початку війни на тлі обвалу рубля ЦП підняв ставку до 20% і потім запровадив обмеження на зняття коштів. Тоді люди в паніці обмінювали рублі на долари та євро за будь-яким курсом та буквально полювали на банкомати з валютою — заходи ЦП зупинили паніку. Багато в чому через дії ЦБ валютна криза не стала фінансовою.

Коли стало зрозуміло, що економіка не відновлюється, то з'явилися публічні заяви про те, що ЦБ настав час знижувати ставку — щоб стимулювати економіку. ЦБ тоді пішов цим шляхом. Тепер ЦБ після виходу колонки Орєшкіна підвищує ставку — щоправда, це може бути і збігом, регулятор міг відреагувати і на 100 рублів за долар.

Центральний банк має зберігати незалежність від уряду чи парламенту. Саме можливість самостійно оцінювати ситуацію та приймати виважені рішення — це і є своєрідною гарантією стабільності.

ЦБ, здається, намагається зберегти незалежність. Він говорить про перегрівання економіки через бюджетні гроші — фактично це м'яка критика уряду та адміністрації президента. Випускає незалежну аналітику, яка й досі котирується серед економістів. Щоправда, права рука Ельвіри Набіулліної Ксенія Юдаєва, яка одночасно відповідала за цю аналітику і брала участь у ухваленні рішень з багатьох питань, нещодавно пішла зі своєї посади першого заступника голови ЦБ, але причин свого відходу не назвала. У ЦБ вона продовжить працювати радником Набіуліною і відповідатиме саме за аналітику та науку.

Економічні інститути у Росії поступово деградують. І це помітно щодо економічного блоку уряду: чиновники, здається, усунулися від будь-яких коментарів щодо актуального порядку денного. Чи відбувається це з ЦП? На це поки що немає відповіді. Але деякі економісти розчаровані тим, що регулятор ніяк не пояснив, навіщо проводити екстрені збори.

Видання Meduza (визнане в Росії «іноагентом», а потім ще й небажаною організацією) описувало, що для Набіулліної та її наближених робота у війну — це спроба пом'якшити наслідки для пересічних людей. Але можливо, що це вже стає надзавданням у ситуації, коли війна не закінчується, а владі треба вичавлювати з економіки дедалі більше ресурсів, щоб військова машина працювала.

Якщо інститути деградують, а ситуація все більше нагадує болото, то навіть найстійкіші та професійніші технократи можуть припускатися помилок — а ці помилки призводять до важких криз.

Джерело