День з політиком: Знаки Олега Ляшка

Олега Ляшка в країні знають усі. Голова Радикальної партії, епатажний політик, очільник фракції. Виявляється, йому цього замало. Мета – стати президентом, вибори якого можуть відбутися раніше, ніж усі думають.

Ляшко завжди діє швидко, яскраво і неординарно. Він, дізнавшись, що «Аналітична служба новин» (АСН) розпочала проект «Один день з політиком», мета якого – дослідити, чим займаються народні обранці поза межами сесійної зали, без питань і додаткових умов погодився на участь.

АСН провела один день у команді Ляшка 18 листопада 2015 року. Радикали їхали у Рівне, де розпочинала роботу новообрана обласна рада, очолити яку претендував Володимир Ковальчук – представник цієї партії.

6:45. Зустріч на виїзді з Києва. Їдемо на Рівне у відомому «броньовичку» – «Cadillac Escalade».

Час більш ніж ранній. Та Ляшко традиційно енергійний. Жодних тобі позіхань, зітхань, потягувань. Ні натужної відстороненості, ні підкреслено світських бесід. Говоримо про дітей, які дуже швидко ростуть і дорослішають. Ляшко розповідає, що донечці Владі скоро вже тринадцять. Що дівчинка чемна. Немає «складнощів віку», примхів і забаганок. І… тут Ляшко раптово переходить на тему візового режиму:

— Безвіза з Європою колись буде. Та не зараз. Чи дадуть вони безвізу Україні, де мільйони безробітних і низькі зарплати? Риторичне запитання. До того ж подивіться, що у Європі сьогодні відбувається! Яка серйозна криза мігрантів! І до речі, те, що сталося у Парижі, – це лише початок. Там мільйони приїжджали з Азії, Африки, Близького Сходу. Україні потрібно запровадити жорсткіший візовий режим. Ми – при всій повазі до троюрідних братів китайців і чотириюрідних братів африканців – зобов’язані впровадити політику в інтересах розвитку української нації, захистити автентичність, землю, суверенітет. Якщо хочуть, хай їдуть до нас, але повідомляють про майновий стан, роботу й інше, як це роблять українці. Незаконна, неконтрольована міграція – це низка серйозних проблем: злочинність, захворювання, додаткове навантаження на бюджет. Не можна допустити, щоб Євросоюз за грошову подачку спрямував потоки мігрантів в Україну, – зауважив Ляшко, додавши, що його позиція не має нічого спільного з нетерпимістю – він просто мріє, щоб його дитина жила в безпечній країні.

Після короткої зупинки на АЗС їдемо далі. Від Європи у розмові переходимо на тему Росії.

— Знаєте, вас дуже «любить» російське телебачення? Ви у всіх випусках новин, – запитуємо.

— А як мене російські спецслужби «люблять»! Скільки різних випадків було, – відповідає. Але у подробиці безпеки і охорони не втаємничує, мовляв, тоді з охорони сенсу нуль.

8:00. Каже, треба попрацювати. Робить декілька дзвінків. Розмови стосуються результатів виборів, формування місцевих рад, позицій радикалів та політичних союзників, якими, за словами Ляшка, є «Батьківщина», «Свобода» й «Укроп». Не приховує, він розраховує на результативне голосування за радикала Ковальчука у Рівному. Навіть ділиться, як під час таємного волевиявлення можна дізнатися, чи була обіцяна підтримка. Розповідає, позначки можна ставити ручками різних кольорів. Або ж проставляти партійну «пташку»: «вила», «сердечко» тощо.

Персональну посилену увагу до формування місцевих органів влади Ляшко пояснює просто – він відповідальний за кожного з команди:

— Коли я підтримую їх, вони підтримують мене. І ми виграємо усі разом. Якщо б я сказав, що знаю дії кожного, це було би великим перебільшенням. Для цього є керівники обласних, районних організацій. Я як лідер хотів би знати кожного члена партії, кожного депутата. Але поки що не знаю, – зізнається.

Відверто сказав він і те, що в партії всі рішення приймає одноосібно. Але водночас стверджує, що не фюрер:

— Мене лагідно звуть вождем. Але мені це не подобається. Статут визначив, моя посада – лідер.

Близько десятої години ми вже майже у Рівному. Зупинка біля кафе придорожнього готельно-відпочинкового комплексу, де вже чекають місцеві депутати, а також Андрій Лозовий, заступник керівника Радикальної партії. Короткий інструктаж від лідера. Зокрема, що перед очима кожного радикала завжди має бути приклад Ігоря Мосійчука:

— Намагатимуться дискредитувати, спокушатимуть. Якщо хтось приходить, пропонує гроші, якісь оборудки – це ворог. У нього точно є прихована відеокамера, – каже він усім. Але майбутнього голову облради попереджає: «Підведеш вождя – сам береш пістолет і…»

Знову по машинах. Наступна зупинка – рівненський «Білий дім». Будівля сіро-радянська.

Та зі своєю бурштиновою кімнатою.

Зазначимо, що стільки народних депутатів одночасно у Рівному ще не бачили. Проконтролювати процес приїхали не тільки радикали. Юлія Тимошенко делегувала Івана Кириленка. «Свобода» – Олега Осуховського. Обидва помітно нервували, зустрівши АСН.

Також був Володимир Парасюк, що деким розцінювалось як плани використати «силові аргументи» у випадку провалу політичних домовленостей.

Були там і представники сили Петра Порошенка: Юрій Вознюк, Вадим Сидорчук та Олександр Дехтярчук. Вони трималися дещо осторонь.

Відчувалося, що щось пішло не так. Початок засідання відкладався. У залі, куди набилася сила-силенна людей, не було депутатів від «Батьківщини». Шепталися: зірвано домовленості, голосування може бути провальним для радикалів, раду очолить людина Порошенка.

Ляшко ж хвилювань не видавав: вислуховував скарги громадян, фотографувався з усіма охочими. Коли нарешті облрада розпочала роботу, виник конфлікт. До бійки не дійшло, обійшлося лише вигуками: «договорняки», «нагнули Рівне». Та головою таки став радикал (у бюлетенях ми помітили позначки, про які раніше розповідав Ляшко: «вила», «сердечка» та «С»).

Радикали вкупі зі своїми союзниками тимчасово видихнули.

Ляшко ж у цей час розмовляє з кимось телефоном. Чуємо: «Юля!». Розуміємо – «Тимошенко».

— Так, телефонувала Тимошенко. І не тільки. Ми домовилися, що об’єднуємо зусилля на місцевих рівнях. І ці контакти цілком звичайні. А що назвали «договорняками», то, як казала моя бабця, хай називають хоч горшком, аби в піч не поставили, – пояснив він АСН.

Уточнюємо: може, й Петро Порошенко телефонував?

— Порошенко?.. Слава Богу, ні. Це поганий сигнал, якби він мені подзвонив. Точно б подумали, що Тарифний майдан зняли за домовленістю з Порошенком.

Розмови, що Тарифний майдан поміняли на свободу Мосійчука, Ляшко називає дурнею.

— Інакше б Генпрокуратура не зверталась із поданням на його арешт. А ГПУ продовжує наполягати. Крім того, ми виграли суд. Нагадаю, Вищий адміністративний суд визнав незаконним рішення парламенту про арешт у стінах ВР Ігоря Мосійчука. А днем раніше, вперше за 24 роки незалежності, ми мали рішення суду, де визнана протиправна бездіяльність Президента України у частині зміни складу ЦВК, – акцентував Ляшко, додавши, що радикали згорнули Тарифне містечко через активізацію ворога на Донбасі, а також ризик диверсій: «Могли, приміром, гранату кинути. Ми ж не зупинилися, а перейшли на іншу форму боротьби. В умовах війни маємо об’єднуватися, щоб захистити країну».

Та наші сподівання, що нарешті підемо зі задушливої зали, виявилися марними. Тепер нервували свободівці. Вимагали, щоб Ляшко залишався, аж поки не оберуть заступників голови. Було видно, між новими партнерами немає довіри.

Вони з гіркою бідою відпустили головного радикала на зустріч зі студентами місцевого Гуманітарного університету, яких зібралося чимало.

Ляшко перед виступом відсуває трибуну і… починає роздягатися. Знімає піджак, краватку, розстібає верхній ґудзик на сорочці.

Залу це подобається. Розслабивши і налаштувавши позитивно аудиторію, політик починає говорити:

— Щоб чогось досягати, треба боротися, ставити мету. Мама розповідала, як малим був, запитували, ким хочу бути. Відповідав, що генеральним секретарем ЦК КПРС. Поки виріс, КПРС не стало – і слава Богу. Та від цього не зменшилися мої мрії. Хто б міг подумати, що цей хлопець з дитбудинку, інтернату на президентських виборах третє місце посяде?! Стане одним із лідерів парламенту?! Та ніхто, крім мене самого, – лейтмотив виступу головного радикала, який ділиться, що тепер націлений стати президентом і розширити свою команду молоддю.

— Передам вам свій досвід і знання. Підкажу, як робити, щоб не втрапляти у халепу. Важливо, щоб у потрібному місці у потрібний час була людина, яка підкаже і стримає за руку. Ось Лозовий сім кримінальних справ уже собі «наскакав» (Ляшко не унеможливлює  подання Генеральної прокуратури про затримку й арешт нардепа Лозового, – авт.). Спокійнішим треба бути, – агітує студентів Ляшко.

Говорили й про війну.

— Зупинили ворога українці. Сьогодні Британія і США – наші головні союзники. Та хотілось би активнішої підтримки. Але, на жаль, немає нині в Америці Рузвельта, а у Британії – Черчилля. Нагадаю, сер Уїнстон Черчилль сказав колись: якщо країна, вибираючи між війною і ганьбою, віддасть перевагу ганьбі, вона отримає і війну, і ганьбу. Не може бути миру ціною зради, нехтувань територією, національним суверенітетом. Мусимо боротися різними способами: економічними, воєнними. Потрібен міжнародний широкий фронт. Євросоюз – маруда. Вони в 30-х роках минулого століття продали все на білому світі. Політика умиротворення агресора у підсумку призводила до війни. І сьогодні Меркель, Оланд і Путін змовилися. Нав’язують план федералізації, надання так званого спеціального статусу Донбасу. У підсумку отримаємо розкол країни. Наша фракція не підтримує мінський план, оскільки це міна уповільненої дії, – пояснює він.

Та довго зустріч зі студентами не тривала – треба повертатися в облраду, бо там чекають. Вийти з університету було непросто. Народ просив фото. Ляшко не відмовляв. Уже майже біля дверей він помічає дитину поблизу вітрини із солодощами. Швидко підходить:

— Показуй, що хочеш. Круасан? Дайте дитині, – каже.

Та грошей, виявляється, Ляшко з собою не носить. Розраховується помічник. Приблизно о 17:30 ми знову у «Білому домі», де напруженість відчувається на фізичному рівні.

— «Свобода» взяла вас у заручники? – запитуємо.

— Люди хвилюються. Це нормально. Та ми слово тримаємо. Пообіцяв, значить, буду тут до кінця голосування, – відповідає.

За якийсь час волевиявлення відбувається. І, як кажуть, усі щасливі, всі сміються. «Свобода» – теж.

А ми йдемо у кабінет до новообраного голови Рівненської облради. Андрій Лозовий вирішує посидіти у кріслі Ковальчука, за що отримує на горіхи від Ляшка:

— Андрію, голова – мій друг теж. Та я не сідаю у чуже крісло. Так само не дозволю нікому у моє сідати. Некоректно, – каже він Лозовому.

І радить Володимирові: «А ти, якщо будеш такий великий демократ, то довго не втримаєшся. Нікого туди не пускати. Сядуть, потім спробуй витурити звідти». До речі, якщо радикали на наступних парламентських виборах не візьмуть перше місце у області – її очільник зобов’язався написати заяву і піди з посади… Ляшко його попередив про такий розвиток подій.

Близько 18:00 лідер радикалів розпочинає засідання фракції: хвалить місцевих депутатів, які зробили те, у що ніхто не вірив. Акцентує, що відтепер Радикальна партія в області якщо не цілком влада, то принаймні наполовину: «Як тільки розслабитеся – початок вашого кінця. Пам’ятайте про виборців щодня – сто років будете депутатами. На парламентських виборах ми маємо взяти перше місце».

А після настанов обласні радикали отримують жартівливий наганяй від шефа, який навмисно суворо запитує, чому не заплановано святкування сьогоднішньої перемоги. І не всі у хвилюванні зрозуміли, що формальна частина завершилась. Хтось запропонував навіть організувати стіл у кабінеті. Та Ляшко лише усміхнувся:

— Хочете, щоб на ранок усі ЗМІ написали, що радикали влаштували пиятику на робочому місці? – зауважив.

18:20. Усі почали збиратися. Ми ж користуємося вільною хвилиною, уточнюємо у Ляшка низку моментів «на диктофон». Зокрема, чому він вже говорить про президентські вибори? Невже Порошенко не добуде каденцію?

— Дострокові вибори президента – це реально. Імпічмент неможливий, оскільки немає прописаної процедури. Але не силовим шляхом, а об’єктивні обставини до цього призведуть – це буде вимога суспільства, тиск громадян, – переконує. І додає, що радикали не будуть пришвидшувати дострокові вибори парламенту, хоч як політичній силі ті їм насправді вигідні, бо нині це небезпечно для держави.

Святкували радикали у тому ж придорожньому кафе, де вранці проводили «фракцію». Стіл повний наїдків, та без ікри і лобстерів. Ляшко замовив борщ і сало.

О 19:30 попрощався з усіма і поїхав на Київ. Ми ж – у Львів.