Российская "ядерная" дипломатия и ее последствия для энергетической безопасности в контексте войны на Украине

Енергетична залежність від росії – це історія не лише про викопне паливо. Державна корпорація «росатом» роками налагоджувала співпрацю із різними країнами, ставлячи їх у залежність від своїх технологій. І попри повномасштабну війну проти України та незаконні дії на Запорізькій АЕС «росатому» поки що вдається займати помітне місце у світовому енергетичному ландшафті.

Згідно із дослідженням Норвезького інституту міжнародних відносин, опублікованим в Nature Energy, 73 проєкти «росатома» на різних стадіях у 29 країнах продовжують реалізовуватися після 24 лютого 2022 року. За твердженнями корпорації, сумарний портфель її проектів коштує понад 139 млрд доларів. «росатом» працює за принципом «єдиного вікна», надаючи всі можливі послуги в ядерній енергетиці. І це дозволяє йому нарощувати свій вплив.

Корпорація будує реактори, проводить навчання персоналу, обслуговує енергоблоки АЕС. Через свою дочірню компанію «твел» «росатом» контролює 46% світових потужностей із збагачення урану. Компанія також контролює постачання ядерного палива, вивезення та утилізацію відходів. При роботі з партнерами «росатом» опікується процесом реалізації проєкту, доки станція не буде готова до використання та може бути передана для експлуатації місцевим (підготовленим у росії) ядерним експертам. Понад те: для турецької станції Akkuyu «росатом» вперше запропонував модель «Будуй-Володій-Експлуатуй». Вона передбачає, що після завершення будівництва АЕС та введення її в роботу російська корпорація збереже контрольну частку власності на станцію та гарантовану ціну на продаж електроенергії в обмін на прийняття на себе всіх фінансових, будівельних та операційних ризиків.

Після початку повномасштабного російського вторгнення до України деякі проєкти «росатома» у європейських державах були згорнуті. Однак низка країн континенту продовжує співпрацювати із російською корпорацією, а деякі із них мають високий ступінь залежності від неї. Зокрема, реактори, які збудував і продовжує будувати «росатом», забезпечуватимуть генерацію 37% електроенергії у Болгарії та 42% - в Угорщині. Від поставок російського ядерного палива залежать Болгарія, Чехія, Фінляндія, Іспанія, Швеція.

Поставки російського ядерного палива можуть стати проблемою навіть за відсутності політичних намірів, наприклад, через підвищення попиту або тимчасове скорочення пропозиції через аварію або спричинені санкціями проблеми з оплатою. Але висока залежність частини країн від «твел» дозволяє «росатому» влаштувати зумисний зрив поставок. Такі дії не обов’язково мають бути явними, це може бути представлено як випадкова несправність або незапланована подія, достатньо достовірна, щоб дати правдоподібне пояснення (як, наприклад, тимчасове закриття газопроводу Nord Stream 1).

Ядерна енергетика може стати «козирною картою» росії, «м’якою силою», що дозволяє впливати на країни-партнери. І щоб вибити цей козир із рук агресора, доведеться шукати альтернативні джерела та ланцюги поставок.