Агентство Рейтер опублікувало на своїх сторінках інформацію про те, що корпорація Boeing запропонувала міноборони США передати українцям боєприпас Ground-Launched Small Diameter Bomb (GLSDB) із дальністю стрілянини до 150 кілометрів. Це дозволило б Україні вражати цілі глибоко в російському тилу, які поки що поза досяжністю.
GLSDB є високоточною плануючою авіабомбою GBU-39, модифікованою для пуску з землі.
ЗСУ вже успішно використовують у війні високоточні керовані ракети Guided Multiple Launch Rocket System (GMLRS), здатні вражати цілі на відстані понад 70 кілометрів.
Однак, як написала днями американська газета New York Times, західні країни почали відчувати нестачу боєприпасів для постачання Україні.
GLSDB, про які пише Рейтер, могли б ефективно замінити GMLRS, оскільки вони дешевші і мають більшу дальність при сумірній точності.
Інформація про точну вартість GLSDB у відкритих джерелах відсутня, проте, виходячи з даних, опублікованих на сайті ВПС США, вони коштуватимуть понад 40 тисяч доларів, а це суттєво дешевше за пуск Хаймарсов, при більшій дальності.
Відкриті джерела стверджують, що вартість пуску однієї ракети HIMARS складає 150 тисяч доларів. Кожен постріл – це 6 ракет. Отже, ціна одного пуску HIMARS – близько 1 мільйона доларів
GLSDB - спільна розробка Boeing та Saab Group. Вона є високоточною плануючою авіабомбою GBU-39, модифікованою для пуску з землі.
Для цього використовується ракетна частина боєприпасу M26, розробленого для пускових установок M270 MLRS та M142 HIMARS. Українські військові використовують ці пускові установки, запускаючи ракети GMLRS.
M26 – досить стара ракета. Вона була створена ще наприкінці 1970-х років, а виробництво почалося 1980 року. Ці некеровані ракети використовують касетні боєприпаси.
З 1980 року було збудовано понад 400 тисяч ракет M26 різних модифікацій. Однак у рамках кампанії зі скорочення касетних боєприпасів американська армія утилізувала значну частину М26.
Достовірних даних про те, скільки саме ракет М26 залишилося у США і в тих країнах, куди їх постачали, у відкритих джерелах немає.
На сайті Міжнародного руху за заборону протипіхотних мін на сторінці програми, яка займається відстеженням процесу знищення цих, а також касетних боєприпасів, йдеться, що у 2004 році в американських арсеналах залишалося 369 576 ракет М26, споряджених касетними боєголовками.
За даними Human Rights Watch, такі ракети поставлялися до Бахрейну, Єгипту, Франції, Німеччини, Греції, Ізраїлю, Італії, Японії, Південної Кореї, Туреччини, Великобританії та Нідерландів.
У повідомленні про утилізацію цих боєприпасів, опублікованому на сайті американської армії у 2013 році, говорилося, що технологія стосується лише боєголовки, про утилізацію ракетної частини там не згадувалося. Однією з цілей розробки GLSDB було використання ракетних частин, списаних М26.
Boeing та Lockheed Martin зайнялися розробкою високоточної плануючої авіабомби невеликого діаметру GBU-39 на початку 2000-х років.
Ідея полягала в тому, щоб створити бомбу, яка компенсуватиме порівняно невелику бойову частину високою точністю.
Бойова частина боєприпасу призначена для ураження укріплених цілей і може пробити до одного метра залізобетону.
Бомба, прийнята на озброєння у 2006 році, використовує систему супутникової навігації для наведення на мету.
Після скидання з літака боєприпас розкриває складне крило, яке збільшує дальність польоту. GLSDB фактично є наземною версією цієї бомби.