Альтернативи МВФ більше немає?

Співпраці з МВФ вже погрожують. Не встигла Україна отримати перший транш, як почастішали заяви про нереальність підняття тарифів, про необхідність доопрацювати законопроекти Кабміну, більшість з яких пов'язана з вимогами МВФ, заклики до мітингів проти підвищення тарифів.

На порозі дефолту

Подібна риторика в історії співпраці з Фондом чується з 1994 року. Скільки разів не починали роботу з МВФ, стільки ж її припиняли після перших траншів. Жодну програму до кінця не довели. Зате росли держборги на тлі погіршення макрофінансової та економічної ситуації і збільшувався список відкладених перетворень, що закладають нові ризики дестабілізації для майбутніх періодів. Реформи не проводили, внутрішній ринок не стимулювали, хоча під співпрацю з МВФ Україні охоче позичали гроші на міжнародних ринках.

Протягом двадцяти років незрозумілої співпраці з МВФ питання альтернативи йому вставало неодноразово. Занадто не хотілося виконувати умови Фонду. Завжди називали як альтернативу просто ринкові позики та інвестиції, приватизацію і продаж ГТС, гроші з Росії та Китаю, а також кошти своїх громадян. З роками список можливих альтернатив танув. І зараз, у 2015-му, коли чергова програма з МВФ вимагає від українського суспільства хворобливих як ніколи рішень,  як альтернативу стали називати такий радикальний крок, як дефолт.

Ті, хто легко дивиться на дефолт, обманюються самі і вводять в оману суспільство. Стверджуючи, що відмова платити за боргами звільнить ресурс для поліпшення інвестиційної активності, запуску економіки і соціальних виплат, вони замовчують те, що в реальності ресурсу немає. Тупа відмова платити за боргами не тільки зіпсує відносини з потенційним інвестором, але й спричинить неконтрольований спад в економіці. Олег Устенко«Дефолт на тлі низьких золотовалютних резервів буде означати неможливість спрогнозувати курс гривні до долара: можливо, 60, або 80, або 100... Без обмежень програми з Фондом для фінансування дефіциту держбюджету запустять друкування грошей. І рівень інфляції як мінімум сягне позначки 100%. А це — різке скорочення доходів і зубожіння населення. Ми просто повернемося в 1994 рік», — наполягає Олег Устенко, виконавчий директор Фонду Блейзера.

Виходити із ситуації недоговірного дефолту (тобто у разі відмови платити борги, а не реструктуризації) Україна буде довго і болісно. Після дефолту в 1998 році, спровокованого тільки одним зовнішнім чинником, а саме обвалом піраміди держзобов'язань РФ, нормальне економічне зростання в Україні почалося лише у 2004 році. Після жорсткого дефолту, який іноді пропонують Україні, її економіці доведеться вибиратися з ями мінімум 20 років. Країну можна буде порівняти, наприклад, з Еквадором, де кілька таких дефолтів не за згодою закінчилися крахом фінансової системи.

Недоговірний дефолт за зовнішніми зобов'язаннями закриє на 5—10 років доступ на ринки зовнішніх позик. А нерезиденти — власники українських ОВДП можуть спровокувати кризу внутрішніх боргів — ОВДП, які завжди були одним зі стовпів фінансової системи України. Эрик Найман«Падіння економіки і ВВП видно. Але воно не досягло дна 2000-х років, коли валовий продукт не дотягував до 40 млрд доларів і був навіть нижче, ніж у 1997-му. Неконтрольований дефолт може наблизити нас до цих рівнів. Це буде набагато гірше, тому що зараз уже зовсім інший масштаб цін », — підкреслює Ерік Найман, керуючий інвестиційної компанії Capital Times.

У разі жорсткого сценарію зруйнуються багато торговельних і зовнішньоекономічних зв'язків, знову повернеться бартер і неплатежі. А щоб вийти на новий рівень розвитку, Україна все одно буде змушена шукати фінансову допомогу у зовнішніх сил. Їх список залишиться тим же: США, Європа, Китай. Андрій Шевчишин«Можливо, звичайно, зробити ставку на внутрішнє джерело грошей, на ті 50—80 млрд доларів, які, як кажуть, є у населення. Але у випадку дефолту і відмови від співпраці з Україною інших інвесторів владі належить піти на дуже непопулярні заходи щодо своїх громадян, які блокують нормальну економічну діяльність: масштабні обмеження або заборона з імпорту і ходіння валюти, її примусова конвертація або тимчасова заморозка, наприклад, валютних депозитів , заборона на виведення капіталу. Це вкрай радикально і не вихід для країни, яка намагається будувати ринкову економіку », — вважає Андрій Шевчишин, старший аналітик ForexClub.

Однак в умовах тотальної недовіри до влади і банківської системи добровільно позичати державі ресурс населення навряд чи зважиться.

Держструктури підуть із молотка

Також, крім проблем у середині країни з падінням економіки і зменшенням активів, її — у разі жорсткого дефолту — чекають не менш масштабні неприємності на зовнішніх ринках. Україна втратить закордонні активи: будівлі консульств, посольств та інше держмайно країни і підприємств. Досить буде рішення Європейського суду, куди повинні звернутися 60% держателів українських боргів. Віталій Шапран«Цивілізоване вилучення припускає, що все майно України в Європі та дружніх до неї юрисдикціях буде перебувати під загрозою експропріації в рахунок держборгу. У Росії, наприклад, після дефолту 1998 року за позовом однієї з компаній, що вкладала гроші в облігації федеральної позики, були арештовані на виставці за кордоном модернізовані військові винищувачі », — згадує Віталій Шапран, заступник директора РА« Експерт-Рейтинг».

Імовірність зіткнення з подібним негативом у разі відмови платити борги схиляє чашу терезів до варіанта дефолту контрольованого. По суті, такого, в якому Україна зараз і перебуває. Переговори з реструктуризації із зовнішніми інвесторами, що готуються, — це як доказ того, що країна вже не може впоратися зі своїми зобов'язаннями. І якщо ті ж 60% кредиторів погодяться на умови Мінфіну, впаде навантаження не тільки на бюджет 2015-го і наступних 2—3 років, але й знизиться тиск на валютний ринок і всіх суб'єктів економіки. І в першу чергу на банки, чий стан, на відміну від 2008 року, погіршує і без того важку ситуацію.

Втрата за рік 120 мільярдів депозитів на тлі падіння кредитного портфеля поставила систему на межу виживання. «Хоч статистика і показує зростання кредитного портфеля в гривневому еквіваленті на 15% з урахуванням девальвації, реально обсяги кредитування знижуються. І при цьому непрацюючих позик — на 100 млрд гривень з 800 млрд виданих. Майже всі — фіктивні кредити, які видавали банки, де нині вже працює тимчасова адміністрація. Перед її появою в цих структурах для виведення грошей оформлялися позики на фірми-одноденки. На папері кредити є, а в реальності економіку вони не кредитують. Немає ні додаткового доходу банкам для покриття збитків, ні нової продукції. Ще й повернення їх під великим питанням», — повідомило джерело в одному з банків.

До того ж середній показник достатності капіталу по системі впав нижче мінімально-допустимого рівня — до 7,3%. А по окремих банках становить лише 2—4,5%.

Як припускають учасники ринку, в кращому випадку нас чекають подальші банкрутства окремих фінустанов. У гіршому варіанті, який теж не виключають, можливі навіть банківські канікули. Їх неминучість буде очевидною в разі оголошення дефолту, а не реструктуризації боргів країни. І результатом може бути знищення всієї банківської системи.

Щоб підтримати систему на плаву, ще рік тому Нацбанк повинен був змінити монетарну політику. Але її орієнтували спочатку тільки виходячи з інтересів експортерів, а потім відповідно до рекомендацій МВФ, відверто проігнорувавши інтереси банків, реального сектора і населення. Хоча історія двох криз в Україні чітко показала: в країні, де зашкалює доларизація, не можна відмовлятися від контролю над валютним ринком і відпускати курс, особливо в умовах воєнних дій. В результаті гривню так передевальвували, що зросли ризики, навіть для експортерів.

«У МВФ мало досвіду реформування колишніх соціалістичних країн. Їхні моделі не орієнтовані на подібні економіки. Фахівці, які працювали в МВФ 20—30 років тому, які могли врахувати результати і помилки своїх програм і рекомендацій, що діяли в ті періоди, зараз у цій структурі вже не працюють. Прийшли інші. А наш НБУ не може пояснити їм, у чому недолік їх моделей для наших ринків, особливо валютного. Тому кращою альтернативою МВФ є ... списання боргів самим МВФ. Доведеться почекати, а потім показати, що ми їх рекомендації виконали, але вони не працюють. Нехай за це відповідають списанням боргів», — прокоментував ще один відомий експерт фінансового ринку, що побажав залишитися неназваним.

Шоковий сценарій для валютного ринку

Про те, що списання хоча б частини боргів стало б найкращою допомогою для України, враховуючи ситуацію військової агресії, говорять уже протягом року. Але тихо сподіватися на реалізацію такого сценарію не варто. Крім усіх оголошених реформ, які належить проводити, чи не головний пріоритет — збереження банківської системи. А для цього не треба виконувати вимогу МВФ і скорочувати кількість кептивних банків. Якраз навпаки, належить створити для них можливість для роботи, попередньо змінивши її умови. Їх рекомендують розділити на дві підгрупи. В одну внести банки, що обслуговують тільки підприємства своїх власників. Для таких структур ввести обмеження у вигляді заборони на прийом депозитів громадян. Для другої підгрупи банків, що працюють на ринкових умовах і з дозволом залучати кошти громадян, — ввести більш м'які нормативи з одночасним посиленням нагляду за їх діяльністю.

«Кептивні банки приносять певну користь. Якщо невеликий олігарх створює банк, значить, він обслуговує в ньому свої підприємства, які є частиною реального сектора і реальної економіки і ВВП. І якщо руйнується такий банк, власник закриває підприємство, розпродає активи і виводить гроші. Що й відбувалося в останні місяці. Дрібні банки є всюди. У Швейцарії, де всього лише 2 великі фінустанови, інші — структури приватні, дрібні і неринкові. Як і в Україні, вони створені при підприємствах для обслуговування потоків», — зазначає Віталій Шапран, заступник директора РА« Експерт-Рейтинг».

Друге, на що має вирішитися держава, — це приватизація держбанків через розміщення акцій на біржах (крім «Ощадбанку», який потрібен для обслуговування в тій місцевості, куди комерційні структури не підуть). Це вирішить такий недолік у роботі банків, як вихід за капіталом на фондовий ринок. «Але це не означає, що ці банки мають бути продані моментально. Почати можна з продажу через депозитарні розписки 30% держбанків на міжнародних біржах. АDR куплять іноземці, а до ради директорів банку увійдуть представники їх структур. Не зможе потім такий банк виконувати прохання представників держави про виділення незрозумілих кредитів на незрозумілі цілі. Держава за ці 30% грошей багато не отримає. Але через такі механізми посприяє створенню ринку банківських акцій. Якби така система працювала зараз, не було б останніх гучних банкрутств. Власники банків не просили б гроші у держави, а поповнили б капітал через біржу. Думаю, акції «Укрексімбанку» і «Укргазбанку» розметуть. «Родовід» можна приєднати до однієї з цих структур », — пропонує Віталій Шапран.

Для підтримки банківської системи та наповнення її грошима на порядку денному у НБУ — активне залучення в Україну іноземних банків. Головному фінансовому регулятору країни бажано надати якийсь спеціальний режим для таких структур і звільнити від своєї надмірної опіки і опіки МВФ. Банків з іноземним капіталом в Україні — більше 20, а ліквідність на рахунках материнських структур цих банків становить близько 500 млрд доларів США. Щоб частина цих грошей пішла в нашу країну, завдання влади — створити такі умови для роботи банків, щоб їх «мами» підвищили ліміти кредитування в Україні.

Перед цим, можливо, доведеться піти на шоковий сценарій і зняти всі обмеження на валютному ринку, щоб установити реальний курс, ніж показати інвесторам, що девальваційні ризики нівельовані. «Такі переговори повинні проводитися. Але тільки вже після узгодження планів з реструктуризації, щоб нові інвестори не боялися дефолту. Не можна сказати, що це — альтернатива МВФ, але це допоможе запуску економіки. Бо якщо не збільшити монетизації ВВП, сам ВВП ніяк не виросте, і зростаючі борги нічим буде віддавати », — розповів ще один експерт.

Для того щоб подібні плани запрацювали, в країні не вистачає миру. І йдеться не стільки про боротьбу із зовнішнім агресором, скільки про примирення політичних еліт, чиє неприйняття одне одного посилює проблеми з відтоком капіталу і, як результат, проблеми валютної та банківської систем. Реальні потоки грошей, які виводяться ними, точно обчислити складно. Але, за оцінками аналітиків ринку, від 30 до 50% відтоку капіталу відбувається через конфлікт колишніх і нинішніх політичних еліт. Виведення грошей почалося ще в лютому 2014 року, коли денний обсяг торгів на міжбанку різко зріс до 5 млрд доларів. Оцінити виведення коштів можна було і завдяки непрямим факторам. Зокрема, за оцінками московських ріелторів, після подій рік тому близько 15 тисяч осіб з України терміново кинулися шукати нерухомість у Москві. І купували її, не торгуючись, за будь-які гроші.

Ці 15 тисяч небідних покупців могли раніше забрати з країни не один мільярд доларів і продовжують забирати через чорний ринок і тіньові схеми. Гроші виводяться з різних джерел. Коли говорять, що заарештували рахунки якогось чиновника, немає ніякої гарантії, що арештовано рахунки його фірм, записаних на родичів або підставних осіб. Поки ці потоки не перекрити, поки конфлікт еліт не припиниться, ніякі фінансові вливання тривалої стабілізації не принесуть. Зупинка цього процесу — теж складова процесу пошуку джерела альтернативи грошам МВФ », — підсумував співрозмовник АСН.