У Міністерстві молоді та спорту сьогодні презентували екіпіровку національної збірної України з середньовічного бою, а також розповіли про успіхи команди і плани на майбутнє.
«У цій формі наша національна збірна буде виступати в найближчі роки, - бере слово президент Всеукраїнської федерації середньовічного бою Володимир Янченко. - Матеріали підібрані історично, це культура наша і заявка на весь світ, що ми зберігаємо свої традиції не тільки у виді спорту, але і в нашому одязі, нашій геральдиці».
На прапорі, обладунках і щиті бійця - герб, на якому автентичне зображення лева. До слова, обладунки лицаря важать більше 30 - 40 кг, у них спортсмени повинні бігати, боротися протягом чотирьох днів.
«Вперше в історії незалежної України лицарська збірна виступатиме під справжніми історичними національними символами нашої держави, - пояснює чемпіон світу Віталій Федоринин. - Насправді, серед великого вибору символіки нашого середньовіччя тільки один герб для нас особливо важливий. Усі ми знаємо, що на початку зародження нашої потужної середньовічної держави за часів Данила Галицького, а насправді, Данила Волинського, тому що він був князем волинським, а також королем Русі від Перемишля до сходу, королівство Русі було дуже потужним. Тобто ми перші, хто виграв битву з монголами, звільнивши Київ. Під цим прапором наші лицарі брали участь у битвах на Синіх Водах 1362 року, на Ворсклі 1399-го, у Грюнвальдській битві 1410-го».
Зараз українська команда готується до чемпіонату світу, який пройде 10-13 травня в Шотландії.
«Минулого року в загальному заліку Україна посіла перше місце в світі, - каже капітан збірної України Олексій Лялюшко. - І цього року буде дуже велике навантаження, бо інші країни зробили висновки. Вони тренувалися, запрошували багатьох фахівців для проведення майстер-класів. Буде дуже потужна боротьба, конкуренція з кожним роком все більше і більше».
На думку директора департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту Матвія Бідного, сильною стороною середньовічного спорту як такого є те, що, окрім фізичного, тут присутнє ще й культурне виховання. «Наша молодь повинна знати наші культурні традиції, а ми повинні дбати про те, щоб залучати її до цього процесу».
«Якщо ми хочемо бути незалежною державою, ми повинні зберігати свою культурну спадщину, - каже Володимир Янченко. Культурна спадщина - це корінь, на якому росте стовбур, спускаються гілки. Ви бачили наші символи, наші обладунки. Це глибока історія, середньовіччя. Скажіть, хто з дітей або навіть дорослих не хоче якоїсь казки, якоїсь мрії. Ми даємо дітям і дорослим мрію, ми говоримо і пояснюємо, хто наші пращури, і при цьому ще й надихаємо на перемогу».