Українці кинулися випускати пару

Схоже, українці сприйняли змогу подати Президентові Петру Порошенку електронну петицію як своєрідну панацею, що здатна впоратись із усіма їхніми проблемами. Інакше як пояснити той факт, що до глави держави звертаються не тільки з глобальними питаннями на кшталт скасування акцизу на імпорт автомобілів і змоги безперешкодно озброюватися, але і з проханням відремонтувати якийсь шматок дороги в обласному чи районному центрі (чому б владі на місцях не потурбуватися про це питання?), зобов'язати собачників водити своїх вихованців у намордниках, а також повернути «похоронні гроші», які «з'їв» у літньої вінничанки один із наших банків?!

Знову про ядерний статус

Серед найсвіжіших петицій, зареєстрованих на президентському сайті, – зокрема й вимога повернути Україні ядерний статус. «У 1994 році, підписавши Будапештський меморандум, Україна відмовилася від свого ядерного озброєння в обмін на те, що такі країни як Росія, Великобританія і США зобов'язалися гарантувати територіальну цілісність України, – пояснює свою позицію її автор Андрій Романович Іващенко. - З причини того, що Росія порушила умови меморандуму, анексувавши Крим і постачаючи бойовиків на Донбасі технікою, боєприпасами, зброєю, солдатами, і нездатністю інших країн вирішити питання відновлення територіальної цілісності України, доходимо висновку, що Україна – через невиконання договору країнами-учасницями – має право повернути собі статус ядерної держави». Далі йде перелік озброєння, яке, на думку автора петиції, нашій країні слід було б мати на своїй території, щоб іншим, як кажуть, не кортіло.

На тлі того, що зараз відбувається в нашій країні, питання відновлення її ядерного статусу насправді турбує багатьох. Люди, по-перше, вважають, що тодішнє керівництво України погарячкувало – і нині б це озброєння було непоганим стримуючим чинником для тих, хто надто хоче розширитися за чужий рахунок. А по-друге, дехто просто впевнений, що помилку слід виправляти. Що стосується першого моменту, то «Аналітична служба новин» запитала у екс-президента Леоніда Кравчука, який був безпосереднім учасником процесу відмови України від свого ядерного потенціалу, чи не вчинили ми тоді помилку, за яку розплачуватися доводиться тепер.

«Це помиляються ті, хто так думає, – у своїй емоційній манері прокоментував АСН це питання Леонід Макарович, – бо якби ми тоді не позбулися ядерних боєголовок, то вже незабаром не знали б, що з ними робити, адже ця зброя має свій термін придатності, а всі заводи, чиї фахівці могли б обслуговувати ядерні боєголовки, залишилися на території Росії. Так що ми просто відмовилися тоді від своєрідної бомби уповільненої дії». З цим розібралися. Що ж до ядерного перезавантаження України, то це питання дискусійне, рішення якого вимагає часу.

Закликати до порядку пішоходів!

З'явилася й вимога створити єдиний електронний реєстр загиблих і поранених у зоні АТО. «Антитерористична операція триває вже понад півтора року, але досі інформація про кількість загиблих і поранених суперечлива, а іноді й недостовірна, – пише у зверненні Олексій Стукало. – Часто буває, що офіційні спікери АТО кажуть, що станом на певний день українська армія втрат не зазнала, але родичі отримують повідомлення про смерть або повідомлення про поранення, датовані саме цим днем. Так відбувається з причини неузгоджених дій і через нескоординовану досі систему передачі інформації. Чи не настав час створити єдиний електронний реєстр усіх загиблих?» Питання, погодьтеся, більш ніж актуальне. Чесно кажучи, на тлі того, що відбувається, навряд чи варто чекати 90 днів і 25 тисяч голосів, щоб запустити процес позитивного розв'язання цієї болючої для нашого суспільства проблеми.

Не менш наболіла проблема – й у зверненні Антона Волошина, який у своїй петиції вимагає зрівняти відповідальність для всіх без винятку учасників дорожнього руху. «Наприклад, велосипедист, який створив аварійну ситуацію, заплатить 170 гривень штрафу, а водій автомобіля – 340 гривень, хоча вони обидва є учасниками дорожнього руху з рівними правами і обов'язками, але відповідальності чомусь у велосипедиста менше, – зазначає автор петиції. – При цьому велосипедист більш небезпечний на дорозі тільки тому, що водій автомобіля хоча б в очі бачив книжечку з ПДР, а от понад половину наших велосипедистів її навряд чи читали».

Враховуючи свіжу подію на столичному Хрещатику, якраз навпроти пішохідного переходу, де дві дівчини вирішили перебігти дорогу зверху, і одну з них збив автомобіль, хочеться додати, що і з відповідальністю на дорозі пішоходів нам терміново треба щось робити. Можна, звичайно, й далі валити все на водія машини, як це відбувалося у нас досі, та насправді саме пішоходи – через байдуже ставлення до власного життя – давно перетворилися на джерело підвищеної небезпеки на дорогах. «Якби не це відео (його відразу поширили в інтернеті, – авт.), водієві важко б довелося доводити свою невинність, – пише у «Фейсбуці» один з учасників групи «А мені плювати на ваші ПДР!», – пішохід рухався зліва направо по ходу руху, подолав близько 11-12 метрів. А це мінімум 5 секунд, чого для швидкості 60 км/год предосить, аби зупинитися. Та на відео чітко видно, що зустрічне авто обмежувало водієві видимість пішохода. Сподіваюся, що у органів досудового слідства до нього зайвих запитань не буде...» А закликати пішоходів до порядку поки що хочуть всього 87 чоловік, та у бажаючих підтримати цю петицію є ще три місяці, щоб зайти на сайт, зареєструватися і віддати свій голос «за посилення відповідальності пішоходів» у разі створення ними аварійної ситуації.

І вже 19 осіб з потрібних для того, щоб на петицію звернули увагу, вимагають, щоб в Україні створили держпрограму боротьби з амброзією. «Цей бур'ян-алерген став справжнім лихом для Південного Сходу, підриваючи здоров'я людей і сільське господарство, – пише у своєму зверненні Станіслав Руєв. – При цьому є ефективні методи боротьби з ним, які вже застосовуються в Запоріжжі на місцевому рівні». До речі, у рамках боротьби з різного роду алергенами окремі українці (таких набралося вже 23 чоловіка) пропонують по всій країні вирізати... тополі, звинувачуючи дерева в тому, що їх пух є головним переносником алергенних речовин.

Де ваша совість, громадяни?!

До речі, звертаються до глави держави і з досить одіозними петиціями. Так, Максим Чорний попросив Петра Порошенка ліквідувати... посаду президента. І досить оригінальним способом обґрунтував своє прохання, оформивши це обґрунтування чотирма пунктами. Перший: «Л.Кучма показав, що Україна може жити з поганим президентом». Другий: «В.Ющенко показав, що Україна може жити і без президента». Третій: «В.Янукович показав, що Україні краще бути взагалі без президента, ніж з таким». Четвертий, який, власне, і є проханням автора петиції: «Петре Порошенку, може, вам краще ліквідувати цю посаду?»

І на тлі всього цього навіть розчулила петиція-звернення – ні, не до Президента! – до українців з проханням проявити громадянську свідомість і не засмічувати сторіночку електронних звернень петиціями-дублями і тим, «що просто на думку спало». Мовляв, де ваша совість, люди добрі?! Як тут не згадати вранішнє бажання одного з колег, коли ми обговорювали тему подання електронних петицій і їх наповнення, створити петицію про... заборону електронних петицій! А якщо без жартів, то проблема справді є – й проявилася вона практично відразу. Тому порадувала креативність наших людей. Адже вони відразу ж кинулися не тільки вивалювати на голову Президента свої проблеми, але і з не меншим ентузіазмом взялися підказувати/радити/роз'яснювати, як зробити цей сервіс більш просунутим, корисним і дієвим. Не можу втриматися від систематизації найбільш логічних, як на мене, пропозицій.

Підказки для Президента

Отже, наші люди свято вірять у те, що якщо не сам Порошенко особисто, то хоча б заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків, який взяв сторіночку петицій «під своє крильце», вже точно читає всі послання без винятку. Шкода розчаровувати наших довірливих громадян, але чомусь видається, що навряд чи читає. Інакше дійсно побачив би у багатьох зверненнях, навіть тих, які набрали якихось 10-20 голосів на підтримку, раціональне зерно. І – спробував би скористатися найбільш слушними порадами.

Андрія Любинського, наприклад, як і багатьох наших співгромадян, дістала наявність петицій-дублів. І він радить «при створенні нової петиції перевіряти її за ключовими словами для пошуку дублів». Але щоб це стало реальним, технічна служба підтримки електронних петицій повинна забезпечити таку змогу. Поки що можна тільки зареєструвати свою петицію і підтримати чужу. Але ж Любинський справедливо зазначає, що «величезна кількість дублів (наприклад, тема ЗНО-2016 з англійської відображена щонайменше у сотні-двох петицій) призводить до розсіювання голосів і утрудняє перегляд петицій». Хіба це жарт, на цей момент є вже 374 сторінки із зареєстрованими петиціями, і на кожній з них – щонайменше по десятку-півтора звернень! Хто переглядатиме їх усі, щоб визначити, що бажана петиція вже є і треба всього лиш її підтримати, а не реєструвати нову? На такий подвиг у звичайної людини не вистачить ні часу, ні сил, ні бажання.

«Сторінка електронних петицій, – справедливо обурюється Антон Зеленський, – нині схожа на смітник!» І – радить для початку вдатися до кількох простих кроків. Перший – розбити весь масив петицій на розділи (політика, економіка, культура, екологія, освіта, АТО, житлово-комунальне господарство, тарифи тощо). Другий – об'єднувати петиції, автори яких хочуть одного і того самого, в одну загальну. І третій, в якому теж щось є (це я кажу після того, як кілька днів поспіль намагалася аналізувати електронні звернення українців), – щоб громадяни, які вперше реєструються на сторіночці електронних петицій, проходили бодай спрощений тест IQ. А від себе додам: і мінімальний тест на знання української або російської мов, що позбавило б тексти звернень від разючої безграмотності.

Окрім цього, люди вимагають організувати зворотний зв'язок з адміністратором веб-сайту, кнопки «за» і «проти», створити на сайті розділ «Петиції, яким відмовлено в можливості збирати підписи на підтримку», передбачити змогу відписатися від петиції, якщо передумав або підтримав випадково, і передбачити для автора петиції змогу видалення створеного звернення. Крім того, пронумерувати всі петиції і розробити пошук за номером, передбачити змогу створення на сайті кабінету користувача, де він за бажання відстежуватиме як долю створених ним петицій, так і просування тих, які він підтримав.

А також візуалізувати на сайті графіки інтенсивності надходження голосів «за» чи «проти» петиції, що, на думку автора цієї ідеї, дасть змогу відстежувати автоматизовані вкидання голосів, і обмежити діапазон IP-адрес тільки українським сегментом інтернету. Ну і, нарешті, «розрекламувати цей сервіс, запустивши соціальну рекламу з розкручування ресурсу, щоб люди дізналися (усвідомили), що це може бути важелем тиску на обраних». Навіть судячи з цих петицій, розумієш, що нашим людям, якщо до них прислухатися, відсіваючи зерно від полови, просто ціни немає. Причому поради свої вони роздають абсолютно безкорисливо. Залишилося тільки прислухатися до найкорисніших. Чи ви думаєте інакше, панове з Адміністрації Президента?!