В Україні продовжують діяти "концтабори" для тварин - притравочні станції для мисливських собак. Про це на прес-конференції заявив директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, передає кореспондент АСН.
"З метою захисту тварин від жорстокого поводження був розроблений законопроект №6598, який нещодавно зареєстрований у Верховній Раді України. Один з блоків цього законопроекту - заборона так званих притравочних станцій, які діють в Україні до цього часу", - заявив він.
У свою чергу, Ася Серпінська, президент Асоціації зоозахисних організацій України, розповіла, що в 2006 році був ухвалений закон щодо захисту тварин.
"Але поза сферою закону виявилося існування притравочних станцій. Притравочні станції в Україні - це контрольно-випробувальні місця, де мисливських собак цькують на звіра. Звіром при цьому може бути як маленьке лисеня, білка, борсук, так і дорослий ведмідь. На цих притравочних станціях відбуваються просто звірства. Слабкі тварини гинуть відразу і без боротьби. Вовка випускають до притравочних мисливських собак з прив'язаною до пащі дерев'яною дошкою, щоб він не міг захищатися, покусати собак. В результаті вовки гинуть в жахливі муках ", - розповіла вона, коментуючи відео, де показують знущання над тваринами в процесі дресирування мисливських собак.
З її слів, такі притравочні станції, по суті, штучно створенні людьми, де дикі тварини відчувають жахливі муки з волі людини. Зоозахисники та екологи виступають категорично проти муки тварин у притравочних станціях.
"Ці притравочні станції - концтабори для тварин, які треба заборонити", - закликала вона. Зоозахисники вимагають від депутатів ухвалити нову редакцію закону і заборонити роботу притравочних станцій в Україні.
У Мережі за пошуковими словами "притравочні станції" можна знайти масу фото, які редакція АСН не публікує, щоб не травмувати психіку читачів. На цих фото - дикі тварини утримуються у жахливих умовах і гинуть у страшних муках, будучи розірваними мисливськими собаками. Такі фото можуть травмувати психіку навіть сильної людини, однак мисливці з гордістю публікують їх, вихваляючись "досягненнями" своїх псів.