Кругообіг президентів у Придністров'ї. Чому з попереднього зняли недоторканність і завели 5 кримінальних справ

У сусідній з Україною невизнаній республіці виникла цікава політична активність - екс-президент Придністров'я Євген Шевчук на плавзасобі покинув територію республіки. АСН спробувала розібратися, що ж сталося в регіоні.

Відзначимо, що за 26 років незалежності невизнане Придністров'я перетворилося на ізольовану територію, зі своєю власною банківською системою, неконвертованою валютою і величезною корупцією. Придністров'я від самого свого заснування в 1991 році жило за рахунок Росії. Так, поки що у РФ є можливість утримувати подібні недореспубліки.

Росія поставляє в Придністров'я газ, за ​​який має платити Молдова, рублеві транші, а також - тримає там свій військовий контингент - там міститься Оперативна група російських військ (ОГРВ) в кількості близько 2000 осіб. Офіційно вони охороняють військові арсенали часів СРСР. У 2000 році на міжнародному саміті в Стамбулі Росія зобов'язалася вивести це угруповання до кінця 2004 року, але її війська там до цього часу там.

Подібність ще і в тому, що в обох випадках для створення сепаратистської невизнаної республіки використовували мовне питання. У Молдові збиралися затвердити молдавську державною, що і стало приводом для військових дій. У збройному конфлікті сепаратистів підтримували регулярні війська РФ, а також - російські козаки.

Євген Шевчук очолив Придністров'я в 2011 році, він став другим президентом невизнаної республіки. А свій пост отримав багато в чому завдяки тому, що тримався осторонь конфлікту на виборах першого президента Придністров'я Ігоря Смирнова і холдингу «Шериф», який висунув свого кандидата - голову парламенту республіки Анатолія Камінського.

Цей холдинг у Придністров'ї є монополістом у всіх видах бізнесу - володіє заправками, супермаркетами і банками, єдиним стільниковим оператором, телеканалом, видавничим домом, різними комбінатами і навіть футбольним клубом. Саме він контролює 60% економіки невизнаної республіки. Керує холдингом екс-співробітник карного розшуку Віктор Гушан.

І хоча Смирнов був незмінним президентом з 1991 року, перед виборами 2011 року йому почали закидати підозри в корупції і махінаціях з розподілом фінансової допомоги від РФ. Тож не дивно, що Росія вирішила зробити ставку на іншого кандидата - Камінського. Яким же було здивування, коли попри величезні гроші і вплив на виборах жителі регіону підтримали колишнього міліціонера Шевчука.

Останній кинув "органи" в 1998 році заради кар'єри у впливовому холдингу «Шериф». У 2000 році Шевчук переміг на виборах у Верховну раду, в 2005 - став її головою, а в 2006 - лідером "шерифовської" партії «Оновлення». Однак у 2009 році він кинув усе і затих до виборів 2011 року.

На виборах 2016 року сценарій розігрався такий же, як ми описали вище - борються 2 кандидати: нинішній президент Євген Шевчук і новий ставленик холдингу «Шериф» Вадим Красносельський. Цього разу останній переміг.

Відразу ж після виборів на Шевчука посипалися звинувачення у перевищенні службових повноважень, контрабанді, хабарництві і привласненні державних коштів. Проти колишнього президента відкрили 5 кримінальних справ.

За словами прокурора ПМР Анатолія Гурецького, одна з кримінальних справ проти Шевчука стосується створення некомерційної організації «Стабілізаційний фонд ПМР», на рахунок якого зі спеціалізованого газового рахунку перерахували майже близько $8 млн. Ще одна справа пов'язана з діяльністю заводу «Біохім», доходи якого нібито йшли особисто в кишеню Шевчука. Прокурори впевнені, що Шевчуку перераховували 12 центів з кожного літра спирту, виробленого на заводі.

Ще одну справу завели через причетність до контрабанди, четверта - пов'язана із заморожуванням частини пенсій і заробітних плат працівників бюджетної сфери, а п'ята справа - з дачею завідомо неправдивих свідчень двома громадянами, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

27 червня місцевий парламент 35 голосами за і одним голосом проти прийняв рішення про зняття недоторканності з Шевчука. Колишній чиновник не став чекати цього голосування і втік. На своїй сторінці в Facebook він розповів деталі втечі.

«27 червня, прямуючи з Тирасполя в бік Рибниці на авто, звернув увагу на те, що мене супроводжують чорні джипи, які при здійсненні мною будь-яких маневрів, не соромлячись пригальмовують і чекають. Як мені вдалося з'ясувати за «гарячими каналами», дані автомобілі належать працівникам служби безпеки фірми «Шериф». Крім того, мені повідомили, що мене «замовив» Віктор Гушан, а також, що на його «замовлення» підготовлена ​​провокація з метою мого «усунення», - розповів Шевчук.

Як у справжньому детективі, Шевчук змінив машину, сів у таксі, а потім, як повідомили пізніше місцеві ЗМІ, переплив Дністер і зник в невідомому напрямі. Шевчук пообіцяв пізніше дати розгорнуті роз'яснення, "які підтверджують абсурдність і «замовний» характер" кампанії проти нього.

В Україні про Шевчука заговорили в 2016 році після його «указу» про підготовку до приєднання до Росії. Шевчук згадав про «референдум» 2006 року, коли жителі невизнаної республіки проголосували за приєднання до РФ. Це викликало занепокоєння не тільки в Україні, а в самій РФ. У невизнаній Держдумі заявили, що Шевчук сигналізує Молдові, що пора об'єднувати країну на умовах федералізації. Україну ж у цьому зв'язку більше хвилювала наявність на кордоні чергового російського військового контингенту. Україна і Молдова розпочали говорити про «зелений коридор» для виведення солдатів РФ, проте далі розмов ця тема не просунулась.