Георгій Логвинський: «Покарання «Кока-Коли» зупинить десятки інших порушень, які планувалися в Криму»

Народний депутат від «Народного фронту» Георгій Логвинський як представник Меджлісу кримськотатарського народу і багаторічний помічник Мустафи Джемілєва займається проблемами Криму. Він та його команда не змирилися з анексією півострова і намагаються створити юридичну базу для покарання причетних до злочину і подальшого повернення Криму до складу України. На думку парламентарія, Крим залишається нашим, доки ми за нього боремося.

— Якими є перспективи позову, поданого вами проти посадовців «Кока-Коли» за публікацію карти Росії з Кримом?

— Це не позов, а кримінальне провадження. Суть претензій полягає в тому, що фактично продажем на території України в Криму займається дистриб'юторська компанія самої Coca-Cola, а отже, її кроки та заяви потрібно сприймати як офіційну позицію. Тобто це не хаотичний продаж — хтось продав машину «газованої води» у Москві, а потім привіз до Криму. Це дистрибуція і угода. А відповідно до Закону про окуповані території, всі угоди, які укладаються на території Криму, є недійсними. Крім того, є підозри, що всі дії концерну — публікація карти без Криму, потім — вибачення і публікація карти з Кримом, можуть свідчити про те, що йдеться про умисне визнання території України частиною Російської Федерації. А це вже кримінально каране діяння. Крім того, ми маємо розуміти, що «Кока-Кола» продає не воду з газом, а напис — бренд, який належить Америці. Це погіршує ситуацію. У будь-якому разі встановити факти і ступінь відповідальності можуть виключно правоохоронні органи. У зв'язку з цим я подав заяву до прокуратури Криму, із зазначенням інформації, всіх даних. І зараз прокуратура Криму відкрила кримінальне провадження за моєю заявою, і матеріали передано до Генеральної прокуратури для встановлення підслідності.

— Якого ви результату очікуєте? Вибачень?

— Слідство може розібратися, в чому був мотив «Кока-Коли». Якщо воно встановить, що це була помилка, вони не хотіли, зобов'язуються більше не робити, і це буде підтверджено, то, цілком можливо, буде визнано недбалість чи відсутність складу злочину. Таке може бути. Але може бути й інша ситуація. Можливо, конкретні особи в російській «Кока-Колі» заявлять: ні, ми все зробили правильно. Мовляв, ось листи від начальства про те, що ми — російське представництво. І бізнес заради заробітку грошей є для нас важливішим, ніж геополітичні моменти. Понад те, сама «Кока-Кола» жодного разу не дала чітких пояснень з приводу цієї ситуації. Хоч би як там було, жодного разу не пролунало вибачення на адресу України і визнання того, що частину її території окуповано. Але ми цього так не залишимо. Знаєте, часто у людей складається враження, що ми не боремося за Крим. Доки ми за нього боремося, він залишається нашим. Й решта підприємств теж має зробити висновки, зрозуміти відповідальність. І цілком можливо, що цей приклад зупинить десятки інших порушень, які планувалися в Криму.

— Які, наприклад?

— Зараз ми готуємо ноту протесту до ізраїльського посольства. У нас була інформація, що ізраїльські бізнесмени планують інвестувати частину коштів на території Криму, а політики збираються відвідати півострів. При цьому, коли на зустрічі з главою парламенту Ізраїлю я повідомляв, що є такі плани, нас запевнили, що ні. А з преси ми побачили, що туди їздили журналісти.

— Продовжуючи тему Криму. Наскільки ефективними є дії держави в плані повернення півострова до складу України? Чи зайняли позицію: почекаємо, коли їм стане зовсім зле і вони попросяться назад?

— Навіть найкращі починання можна поховати під стосами бюрократичних паперів. Лише за минулий тиждень я звернувся до Мінфіну, Держприкордонслужби і Мін'юсту з проханням створити спеціальні підрозділи щодо Криму для конкретної діяльності. Одержав три відмови. У кожного чиновника знайшлися свої причини. Зараз я написав нові запити — як народний депутат. Телефоную, пояснюю, домовляюся. Вчора знову був у глави Фіскальної служби. Начебто мене почули цього разу. Занадто повільно в нашій країні все відбувається. Та якщо ти не робиш, то воно й не буде зроблено.

— Як ви ставитеся до енергетичної блокади Криму? Хіба це не перше, що Україна мала зробити одразу після анексії Криму — відключити електрику?

Можна було б піти ще радикальнішим шляхом. Припинити торгувати з Росією. Запровадити найсуворіші санкції, заборонити туди транзит, у тому числі в'їзд громадянам РФ на територію України. Ну а чом би таке не зробити? Але, на жаль, держава Україна було повністю інтегрованою в Росію

— Чудове запитання. А можна було б піти ще радикальнішим шляхом. Припинити торгувати з Росією. Запровадити найсуворіші санкції, заборонити туди транзит, у тому числі в'їзд громадянам РФ на територію України. Ну а чом би таке не зробити? Але, на жаль, держава Україна була повністю інтегрованою в Росію. І це відбулося не за один день — сусідня держава зробила все, щоб так сталося. Саме заклики Кремля до місцевих бізнесменів інвестувати в Україну, купувати тут нерухомість, заводити сюди активи, стали фундаментом для анексії. І вийшло, що економіка України цілком залежна від Росії. Якість виробленої продукції відповідає ГОСТам Росії, а не Європи. Отже, продати можемо лише в РФ. Причому в деяких сферах ця залежність була критичною. Наприклад, на наших електростанціях використовуються російські ТВЕЛи. Ми зобов'язані були купувати їх у Росії, оскільки розуміли, що відповідні дії росіян могли завдати нам шалених збитків. Саме тому українська дипломатія була акуратною. Я вважаю, що вона була занадто акуратною. Але такі проблеми були.

Можливо, ця обережність теж не випадкова. Комусь з вищих чиновників дуже не хотілося розривати економічні зв'язки з Росією...

Безумовно, були різні заяви. Коли почалася блокада, ми чули від багатьох енергетиків, що ми повністю залежимо від Росії і без її вугілля не зможемо. Аж до того, що з Адміністрації Президента лунали фрази, що без постачання енергії з Росії у нас зупиниться шість атомних станцій. Щоправда, були й інші заяви. Приміром, радник прем'єр-міністра на нараді з главою уряду заявив, що це неправда, що ми чудово впораємося і без РФ. Так воно і вийшло. Новий рік ми зустріли без стандартної епопеї із закручуванням вентиля і канюченням знижок на газ. Вперше ми створили реверс газу, і з цього питання від Росії не залежимо. Звісно, хотілося б багато речей зробити раніше і діяти жорсткішими методами, але тут працює дипломатія. Найголовніше — щодня ми знімаємося все з нового гачка Росії.

— Ви заявляли про можливість банківської блокади Криму? Знову ж таки: чому так пізно, чи буде це зроблено і до яких наслідків може призвести?

Можливості судових спорів з Росією практично немає. Крім Європейського суду з прав людини. Якщо проаналізувати 20 угод між Україною та Росією, з'ясується, що замість конкретних методів розгляду спорів там пропонується варіант: «Вирішується дипломатичним шляхом». Через це подати позов на Російську Федерацію в рамках міжнародного права не є можливим

— Всі юридичні дії досить непрості. Можливості судових спорів з Росією практично немає. Крім Європейського суду з прав людини. Якщо проаналізувати 20 угод між Україною та Росією, з'ясується, що замість конкретних методів розгляду спорів там пропонується варіант: «Вирішується дипломатичним шляхом». Через це подати позов на Російську Федерацію в рамках міжнародного права не є можливим. Разом з тим існують такі можливості зайти трошки «з боку». У цих рамках відкрито кримінальне провадження щодо всіх банків, які працюють на території Криму. Ми розраховуємо в цьому питанні на міжнародну підтримку. Фактично рахунки банків, котрі перебувають на території Криму, має бути заблоковано. Якщо вони в доларах — то у США, якщо в євро — на території європейської спільноти. Ці банки не можуть функціонувати без цих коррахунків. Але там теж не все просто. Адже самі європейські банки не відкривають коррахунки. Це роблять посередники — російські банки. Отож там теж є свої нюанси. Нам потрібно більше інформації, і для цього ми відправляємо запити, отримуємо відповіді, на базі яких будуємо юридичну стратегію.

— Які успіхи в юридичній сфері — переслідуванні чиновників, політиків, підприємців, котрі так чи інакше причетні до анексії Криму?

— З літа минулого року додалося близько тисячі осіб, у тому числі й співробітники правоохоронних органів, яких було знайдено і відправлено на допити. Але ми щодня працюємо, поповнюємо цей список. Крім того, допрацьовуються критерії розшуку цих людей. Тому що на Інтерпол ми надто розраховувати не можемо. На жаль, Інтерпол не працює безпосередньо з Україною, а лише через Росію. І московський офіс блокує подання цих людей у ​​розшук, через це їх може бути затримано винятково на території України. Тому ми допрацьовуємо законодавство, щоб мати можливість затримувати цих громадян і в інших країнах. І намагаємося працювати в тих умовах, які є. Так, було заарештовано пана Ганиша (Василь Ганиш, колишній депутат Верховної ради АРК. — Ред.). Щоправда, зараз він перебуває під домашнім арештом у зв'язку зі станом здоров'я. Наразі під запобіжні заходи потрапили ще четверо.

— Яке становище кримських татар у Криму? Як ви їм допомагаєте?

Становище погіршується з кожним днем. Посилюється тиск на кримських татар. Крим перетворюється на півострів суворого режиму. Там навіть вишиванку одягнути стає небезпечним. Кількох кримських татар було заарештовано, частково — затримано. Але що далі гноблять кримських татар, то більше сил з'являється для протистояння окупантам

— Становище погіршується з кожним днем. Посилюється тиск на кримських татар. Крим перетворюється на півострів суворого режиму. Там навіть вишиванку одягнути стає небезпечним. Кількох кримських татар було заарештовано, частково — затримано. Але що далі гноблять кримських татар, то більше сил з'являється для протистояння окупантам. А Україна намагається на міжнародних форумах подавати цю інформацію. Наприклад, за тиждень відбудеться Парламентська асамблея Ради Європи, де буде показано всі ці випадки, а європейське співтовариство поінформовано. Можливо, буде створено додаткові міжнародні місії з цього питання. Росія протистоїть цьому, але ми далі домагатимемося цих можливостей. Безумовно, говорити про дії окупаційної влади у Криму важко, оскільки вони не виконують ані власні закони, ані міжнародні конвенції. Але ми доб'ємося правди.

— Чи продовжується тиск на Мустафу-ага, в тому числі за допомогою його сина, якого тримають у російській в'язниці?

— Одразу після анексії окупанти намагалися тиснути на Мустафу Джемілєва, пропонуючи і великі гроші, і блага для кримськотатарського народу взамін на зраду. Одним з пунктів був шантаж: якщо він не погодиться визнати анексію Криму, то його сина Хайсера (у травні 2013 року він з необережності застрелив людину. — Ред.) не відпустять з в'язниці ніколи. Якщо ж Мустафа Джемілєв піде на поступки, то сина відпустять негайно. Але лідер не пішов на жодні компроміси. А ми зробили все, щоб вирішити це питання виключно в рамках закону. Україна вдалася до низки юридичних дій, які дуже сплутали карти Росії. І фактично суд присяжних у РФ підтвердив той вирок, який винесли Хайсеру Джемілєву в Україні. Понад те, Верховний суд РФ навіть зменшив йому термін, який дав український суд. Наразі Україна запросила екстрадицію, але Росія відмовилася, хоча вони були зобов'язані це виконати. Україна повторно ініціюватиме вимогу про екстрадицію. Сподіватимемося, що Росія хоча б трохи перетворить свою юридичну службу на щось схоже на суд.

— Наскільки успішними, на ваш погляд, є Мінські домовленості? Таке враження, що вони вже набили оскому всім і ніхто всерйоз їх не сприймає.

— Так відбувається через позицію російської сторони. Якщо ми запитаємо всіх учасників Мінських домовленостей: «Чи вірите ви, що РФ виконуватиме ці домовленості?» — вони дадуть відповідь: «Ні». І ніхто не вірить. Ці домовленості давно перетворилися на гру «Коли і як Росія обдурить нас наступного разу?». Але саме це нам і потрібно показувати. Росія, не виконуючи домовленості, перетворюється на несумлінного партнера для інших країн. Це є основоположним процесом для санкцій, кримінальних проваджень, визнання Росії як агресора. Другий момент — закладена в бюджеті РФ ціна нафти, яка забезпечує більше половини бюджету Російської Федерації, становить 50 доларів за барель. А сприятлива вартість — 86 доларів. При цьому на момент нашої розмови ціна становила менше 30. Отже, Росія потрапляє під економічну інфляцію, зростання курсу долара, і все це позначиться на бізнесі та добробуті країни. Вони сьогодні починають розуміти, до чого призводить політика Путіна. Ще одна важлива річ. Коли європейське співтовариство бачить, що Росія не є партнером, воно починає сприймати економічну співпрацю з нею як політичний тиск з боку Росії. Адже вона не лише Україну на гачках тримала, а й інші країни. Вони вважали це економічно вигідною співпрацею, а Росія вела свою гру. Сьогодні лідери цих країн розуміють, що це політичний вплив, і намагаються позбуватися цих пасток. Розвинулися технології альтернативних джерел енергії. Компанія «Тесла» налагодила масовий випуск електрокарів, «Фарадей фьючерз» представила концепцію електромобілів, і в перші ж дні зібрала мільярд доларів інвестицій. «Тойота» випустила автомобіль, який їздить на водні, — з січня починаються продажі в США. Змінюються тенденції, і це впливає на вартість нафти. Заступник міністра фінансів Росії не став за звичкою брехати співгромадянам, як у них усе добре, а чесно заявив, що ціна нафти може впасти до 10 доларів. Вони усвідомлюють, що мають підвищувати курс долара, бо інакше на них чекає повернення 90-х. Те ж саме підтверджує і Герман Греф, який заявив, що Росія програла економічну війну і перебуває в жалюгідній ситуації.

— Повернімося до наших реалій. Зараз представникам «Народного фронту» досить складно брати участь у публічних обговореннях: їм ставлять багато незручних запитань з приводу діяльності уряду. Яценюка звинувачують у корупції, але навіть якщо припустити, що це — підступи недоброзичливців, не можна не визнати, що життя в українців не поліпшилося. Де обіцяні реформи?

— Для початку хотів би пояснити, яке відношення я маю до «Народного фронту». Коли почалася анексія Криму, Меджліс звернувся до лідерів партій, які претендували на проходження до парламенту, з проханням включити представників Меджлісу до своїх списків. Оскільки вибори на території Криму були неможливими, а ми повинні були мати представництво у Верховній Раді, щоб захищати інтереси кримських татар. Погодилися Блок Петра Порошенка, «Народний фронт» і Радикальна партія. Щоправда, Олег Ляшко потім передумав, і ми не побачили тих людей, яких вони включили до свого списку. Мене включив «Народний фронт», БПП — Рефата Чубарова і Мустафу Джемілєва. Я представляю Меджліс кримськотатарського народу, і я вдячний прем'єру, що він дотримав своєї обіцянки.

Що стосується суті питання. Ми повинні розуміти, що наша держава 20 років руйнувалася. І не існує такої чарівної палички, яка під час війни може перетворити Україну на Швейцарію. Я на собі відчув, як важко пробитися через бюрократичну машину. Це десятки листів, сотні зустрічей, оббивання порогів. Чиновники бачать усе по-іншому — кожен думає про свою шкуру. Багато суддів не змінилося, процес люстрації не відбувся, і вони досі ще бояться приймати рішення, остерігаючись розправи з боку колишніх представників влади. У прокуратурі Криму перед підписанням кожного документа звільняється одна-дві людини. Вони бояться.

Знову-таки є ще й політична боротьба. Жоден прем'єр, який здійснював реальні перетворення, не був популярним під час правління. Та ж Маргарет Тетчер або Лешек Бальцерович здобули визнання набагато пізніше. Але саме їхні дії були вирішальними на шляху реальних перетворень. Крім того, я можу назвати мінімум 10 речей, які здавалися фантастикою, але все-таки були зроблені. Як я вже казав, однією з головних перемог я вважаю те, що нам вдалося зіскочити з російського газового гачка.

— Але ж найдобріші починання руйнуються через постійну та системну корупцію.

— Я все-таки вірю в дієвість нових органів, які було створено, — Антикорупційного бюро і Антикорупційної прокуратури. Вони повинні працювати за прикладом нової поліції. Адже ніхто не вірив, що новим поліцейським навіть не пропонуватимуть хабарі. Але це так. За таким принципом має відбуватися реформа всіх держорганів. Уже зараз можливості для корупції значно зменшено, що викликає обурення деяких чиновників. Наприклад, у плані сертифікації прибрано багато перепон, запущено процес децентралізації. Зник довгий ланцюжок дозволів та погоджень від міністерств. Скасовано понад 50% дозволів, які раніше отримував бізнес. Усі державні закупівлі сьогодні відкриті. Минула перша стадія електронного регулювання. Це означає, що всі документи реєструються в базах, і неможливо непомітно викинути чи переробити якийсь документ. Відкрито всі реєстри, що означає, що можна подивитися на будь-яку людину, яка на ньому зареєстрована. І виникне справедливе запитання: як людина, отримуючи 6 тисяч гривень, може жити в палаці і їздити на «Мерседесі»? До речі, у нас досить жорстке антикорупційне законодавство, яке дозволяє перевірити не лише крадія-чиновника, а й усіх його родичів. Ще я б назвав серед досягнень те, що ми змогли полегшити життя бізнесу за допомогою лібералізації податкового законодавства і звели нанівець можливості для відмивання грошей. Повторюю: реформи відбуваються. Просто кожен крок дається в нашій країні дуже важко.