Гонконг: вибір за «перевіреними»

Нещодавно на сайті Euronews з'явилася інформація про протест проти рішення місцевого уряду зняти з передвиборної гонки кілька кандидатів, які виступають за незалежність Гонконгу від Китаю. Хоча відділення від Китаю не передбачено чинними законами, ця ідея все більше набирає популярносты. Перша маніфестація прихильників незалежності Гонконгу пройшла на початку місяця і зібрала кілька тисяч учасників. Вибори в законодавчі збори спеціального адміністративного району Гонконг пройдуть 4 вересня.

Варто нагадати, що ще 2014 року почалися масові протести проти китайського уряду і на захист своїх законних демократичних прав і свобод.

«Пахуча гавань» («Гонконг» у перекладі  з китайської) більше сотні років перебувала під протекторатом Великої Британії. Захоплені в 1841 році і передані Великій Британії за договором на 99 років території Гонконгу на довгий період стали одним із головних торговельних і фінансових центрів Британської імперії.

У 1997 році Гонконг перейшов під юрисдикцію КНР як спеціальний адміністративний регіон Китаю, в результаті чого територіям Гонконгу була надана широка автономія до 2047 року, дарувалися основні демократичні права, основний закон, який виконує роль конституції, право на контроль економіки, громадянського суспільства, поліції тощо.

Безперечно, лібералізувати повністю всі сфери життя регіону КНР не могла, тому, в свою чергу, уряд Китайської Народної Республіки в рамках політики «одна країна - дві системи» взяв на себе контроль над зовнішньою політикою, а також над питаннями оборони територій Гонконгу (до слова , у Гонконгу немає власної армії). Крім того, він також вніс зміни в адміністративну систему - за новим законом главу Гонконгу не призначають Сполученим Королівством, а обирався особливим комітетом, по суті, підконтрольним КНР.

Таким чином, Китайська держава, з одного боку, гарантувала виконання всіх законних демократичних прав і свобод громадян Гонконгу, а з іншого - невидимими відносинами зв'язала важливі сфери життя гонконгців з китайськими важелями управління. Саме ця особливість взаємодії Китаю і Гонконгу стала каменем спотикання в подальшій історії розвитку їхніх відносин і послужила причиною невдоволення в Гонконзі в наші дні.

Масові демонстрації гонконгців почалися на ґрунті недотримання урядом гарантованих їм прав - 31 серпня 2014 року ПК ВЗНП (Всекитайські збори народних представників) постановили, що на виборах, які пройдуть 2017 року, глава адміністрації Гонконгу буде обиратися за допомогою всенародного голосування. На перший погляд здається, що це рішення є втіленням демократії, але це не так. Трохи пізніше спікер уряду додав, що кандидати на пост глави адміністрації мають бути висунуті в кількості не більше трьох осіб і зобов'язані набрати більше половини голосів представників спеціального комітету з виборів. Іншими словами, на народне голосування в Гонконзі будуть висуватися вже «перевірені» і «підготовлені» люди, схвалені Пекіном.

Після цієї заяви натовпи молодих гонконгців вийшли на вулиці боротися за свої права - спершу це були окремі студенти та їхні ватажки, потім до «протестів за свободу» приєдналися різні об'єднання - Occupy Central (досл. Захопимо Центр), Antioccupy Central, уряд Гонконгу і уряд КНР.

Надати гонконгцям право самим обирати собі керівника - значить втратити контроль над однією з економічно важливих територій країни. Такий розвиток ситуації суперечить головним установкам Пекіна, тому в КНР засуджують масові виступи на підтримку демократичних виборів і сподіваються на якнайшвидше врегулювання проблем.

Демонстрації за демократизацію можуть похитнути стабільність суспільства і економіки не тільки Гонконгу, а й усього Китаю. Вже зараз уряд побоюється розгортання протестного руху на інших територіях Китаю - Тайвані, в Тибеті, а також можливого загострення територіальних суперечок. Наприклад, є відомості про цензуру, яка була недавно введена на території всього Китаю. У вигляді блокування Instagram, а також часткового закриття китайського аналога Twitter - Weibo.

Як бачимо час від часу в Сянгані (Гонконзі) проходять акції на захист своїх прав і подібні заходи продовжуватимуться. Поки що не доводиться прогнозувати про наслідки так званої «Революції парасольок», того ж путчу. Безумовно, за непослух будуть «посадки», кадрові перестановки, аж до консультативного референдуму (з правильним результатом). Не слід забувати про зовнішній чинник в цій ситуації. І США, і Росія зацікавлені в розпаді Китаю, в його витісненні зі світового ринку, але серйозних загроз зараз не доводиться спостерігати. Розвал Китаю може зайняти не один рік, і тут питання полягає в тому, що Гонконгу не обов'язково проголошувати незалежність, можна прийти до консенсусу з керівництвом, що стоїть вище, намагатися вирішити проблему.