Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
21 Жовтня 2015
21 Жовтня
Блог:
Думки08:58
Політика
Євген Магда
Наразі є завищені очікування від влади
Проблема не в тому, що є кадрові помилки, а в тому, що немає кадрових успіхів. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Євген Магда.
«Я б не сказав, що в країні кадровий дефолт, я б сказав, що наразі є завищені очікування від влади. Вона, на жаль, не завжди здатна їх втілити в життя. Тому, звісно ж, буде досить важко владі у цих питаннях. Треба шукати якісь варіанти адекватних дій. Річ не в тім, що є кадрові помилки. А в тім, що не вистачає кадрових успіхів», - розповів політолог.
Коментуючи призначення 26-річної Юлії Марушевської на посаду голови Одеської митниці, експерт зазначив, що не завжди достатньо бути активістом Майдану для призначення на важливу посаду.
«Сама вона цю посаду сприймає як політичну. Я розумію, що там істотний вплив голови Одеської обласної адміністрації. Але треба також усвідомлювати, що охопити повністю всі питання, всі сфери життя, він навряд чи зможе. Я просто вважаю, що іноді недостатньо бути активістом Майдану, аби керувати досить складною структурою. Щоправда вона стверджує, що йде туди із командою професіоналів. Тоді виникає питання: а хто ці професіонали? Чиїм політичним прикриттям вона фактично є? Я гадаю, що суспільство цікавитимуть наслідки», - зауважив Магда.
Суспільство
У Донецькій області затримали бойовика, який воював разом з Гіркіним
У Донецькій області в районі селища Верхньоторецьке затримано бойовика, який під керівництвом Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) захоплював Слов'янськ у 2014 році.
Як повідомляє прес-служба СБУ, він до останнього часу брав активну участь у воєнних діях проти українських військових.
Наразі тривають оперативно-слідчі дії.
У Донецькій області затримали бойовика, який воював разом з Гіркіним
У Донецькій області в районі селища Верхньоторецьке затримано бойовика, який під керівництвом Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) захоплював Слов'янськ у 2014 році.
Як повідомляє прес-служба СБУ, він до останнього часу брав активну участь у воєнних діях проти українських військових.
Наразі тривають оперативно-слідчі дії.
Публікації10:30
Економіка
Барометр виживання
Споживчий кошик - той мінімум послуг і товарів першої необхідності, який дозволяє людині нормально жити (але це в інших країнах, в Україні все інакше!), - ще з весни перетворився на якийсь предмет торгу, з приводу якого ніяк не можуть дійти згоди суспільство та уряд. Хронологія подій така: ще у квітні цього року проти Кабміну було подано судовий позов про необхідність перегляду розміру прожиткового мінімуму (він якраз і формується на основі вартості споживчого кошика), ініційований правозахисником Станіславом Батриним.
Хронологія подій
У червні Кабмін поспіхом приймає рішення про необхідність науково-громадської експертизи складових споживчого кошика, яку спільними зусиллями мають провести чотири міністерства: Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, МОЗ та Мінфін. У липні відбулося судове засідання, де уважно розглянули всі заходи з цього приводу, яких встиг вжити уряд. При цьому суд зобов'язав Кабмін переглянути споживчий кошик уперше за 15 років, а в самому уряді визнали, що з 2000 року «проводили роботу» з перегляду споживчого кошика, проте жодних рішень ніхто не приймав.
У середині вересня парламент ухвалює законопроект про зміни до держбюджету-2015, яким передбачено з 1 вересня, тобто заднім числом, підвищити мінімальну зарплату до 1378 гривень (на 13,1%). Одночасно підвищили і прожитковий мінімум - для працездатної людини він теж тепер становить 1378 гривень. Міністр соцполітики Павло Розенко відрапортував, що в результаті збільшення прожиткового мінімуму зростуть понад 80 видів соціальних виплат, допомог, компенсацій, стипендій для більш ніж 12,5 мільйона громадян. Того ж вересневого дня Окружний адміністративний суд Києва зобов'язав Кабмін переглянути розмір прожиткового мінімуму і встановити його на такому рівні, який відповідатиме вимогам ст. 48 Конституції України і Закону «Про прожитковий мінімум». Як пояснив Станіслав Батрин, рішення суду означає, що уряд Арсенія Яценюка, як і уряд його попередника Азарова, «діяв незаконно, визначаючи прожитковий мінімум на 2015 рік на рівні 1218 гривень».
«Це рішення суду Києва щодо необхідності перегляду прожиткового мінімуму і набору споживчого кошика, швидше за все, поповнить скарбничку добрих намірів наблизити світле майбутнє несистемними популістськими методами», - поділився своєю думкою з АСН політолог В'ячеслав Мірошниченко. Складно ставити під сумнів невідповідність соціальних стандартів у сьогоднішній Україні мінімальним вимогам до елементарного виживання. Однак, на думку експерта, «при всіх очевидних економічних складнощах і недоліках у роботі уряду ключовою умовою підвищення доходів населення може стати виключно відновлення економічного зростання. Маніпуляції з методологією розрахунку вартості набору споживчого кошика допоможуть лише видати бажане за дійсне, намалювати приємні окові цифри, не підкріплені реальним економічним ресурсом».
Буквально цього ж дня Україна дізналася, що прожитковий мінімум, навколо якого зчинилася буча, вже не 1218 гривень, а 1378. Формально уряд спрацював на випередження, встигнувши якраз вчасно, та чи рятують ці додані до колишньої сумі 160 гривень, особливо при нинішніх цінах, ситуацію? Із цим-то ми і спробували розібратися, тим паче що жовтень, беручи приклад із вересня, коли вкотре подорожчала електроенергія, приніс нам і нові подорожчання. І якщо нові тарифи на тепло і газ ми побачимо лише в платіжках, які отримаємо в листопаді, підвищення цін на продукти харчування б'є по наших гаманцях практично щодня.
«В усі часи незалежності України споживчий кошик середньостатистичної сім'ї ніколи не відповідав рівню гідного прожиткового мінімуму. А в останні роки ситуація загострилася, - зазначив у розмові з оглядачем «Аналітичної служби новин» один із політиків. - Споживчий кошик - той унікальний показник, як на мікрозарплату/соцвиплату/пенсію/стипендію можна навчитися виживати і навіть жити. За логікою економічної системи, щоб збільшити якість та обсяг споживчого кошика, кожен громадянин має купувати товари національного виробника».
Але показник ціни, вважає політик, а також співвідношення ціна/якість уже багато років не дають українцям ні підтримувати вітчизняного виробника, ні вживати високоякісні продукти. Тому товари найпершої споживчої необхідності (хліб, молоко, цукор, борошно) повинні перебувати під екстрасильним економічним захистом держави. Це має стосуватися системи оподаткування, ресурсного розвитку галузей харчової промисловості, а також захисту інтересів національного виробництва на законодавчому рівні. Лише таким чином можна буде досягти як якісного, так і кількісного збільшення споживчого кошика кожного українця».
Торгова інспекція
Не далі як у минулі вихідні як зазвичай купувала продукти на тиждень. Укотре «порадували» ціни: цукор і крупи знову подорожчали. І це незважаючи на запевнення аналітиків агроринку, котрі стверджували, що якщо цукор і подорожчає, то не так скоро і не надто відчутно. Тим не менш, 5-кілограмовий мішечок, який ще із тиждень-півтора тому можна було купити за 62 гривні, тепер коштує 74. З круп точно зросла в ціні гречана: кілограм на вагу, яку продавали по 21 гривні, тепер не дешевше 23, а по 21 продають гречану січку, кілограм якої коштував 18...
Ціни на яблука та груші - звичайні для нашої місцевості осінні фрукти, яких цього року вродило достатньо, - теж «кусаються»: хороші сорти яблук, що зірвані з дерева і акуратно упаковані господарем у тару, менше, ніж по 12-15 гривень, не знайдеш, груші - від 20... Подорожчала й картопля (якщо тиждень-два тому за кілограм ще просили 4,5-7 гривень, залежно від сорту і величини, то сьогодні - вже 8-10 гривень). За такою ціною на зиму особливо не закупиш.
Не відстають від загальної тенденції і ціни на інші складові борщового набору: моркву, квасолю, буряки, капусту, цибулю. Та що там казати, зелень, яка насправді не дуже вибаглива і особливого догляду не потребує (насамперед мова про кріп та петрушку, хоча в нашому кліматі і на нашій землі чудово ростуть і різні рукколи й модні нині бордово-зелені салати), - теж «кусається», тому як 100 грамів продають по 10-15 гривень. А якщо купити шматок м'яса, та ще на реберці, щоб борщ був борщем, а не водичкою з овочами, гаманець це одразу ж відчує.
І це - навіть не в супермаркеті, а на ринку, де зазвичай ціни мінімальні (у випадку, якщо йдеться не про «Бесарабський» у Києві чи, приміром, одеський «Привоз»). До речі, ярмарки, котрі спочатку були задумані як найдешевші в столиці торгові майданчики, як то кажуть, увійшли у смак і тримають марку, чи то пак ціни. Коли у продавців питаєш, мовляв, чому у вас дорожче, ніж на звичайних ринках, відповідають, що з них «багато беруть за місце». І тут у мене з'являється наступне питання, цього разу до правоохоронних органів: хто бере за місце, якщо спочатку привселюдно заявляли, що саме відсутність плати за місце дозволить здешевити садово-городній товар? Не може похвалитися занадто демократичними цінами на овочі-фрукти й оптовий ринок «Столичний», який теж спочатку замислювався як торговий майданчик для якісного, але недорогого товару. До того ж, щоб туди потрапити, треба ще й за сам проїзд заплатити. І при цьому ще й ворона на в'їзді забуде вчасно відкрити шлагбаум...
Хто ризикне поекспериментувати?
Проаналізувавши ціни і свої враження від продуктового шопінгу, чомусь раптом згадала експеримент мого колеги десь 7-річної давнини, коли він вирішив цілий місяць жити на суму, передбачену прожитковим мінімумом. Причому не тільки продукти купувати, а й заплатити з цих грошей за комунальні послуги, оплачувати проїзд і робити звичайні дрібні покупки, які передбачити складно, але й обійтися без них - теж непросто. І якщо спочатку місяця він дозволяв собі по сигареті вранці та ввечері, то вже через тиждень, підрахувавши залишок грошей, про цигарки забув, з третього тижня, здається, ходив на роботу пішки, а останній тиждень видався найважчим, бо у нього в запасі залишився тільки чай та мінімум на хліб. Загалом експеримент був справді чистим - колега не зірвався, матеріал, у якому виклав усі свої емоції та висновки, написав, став значно стрункішим, хоч і так зайвою вагою похвалитися не міг. А ми всі тоді на яскравому прикладі побачили: прожитковий мінімум, якщо жити на ці гроші постійно, - шлях якщо не в могилу, то до анорексії вже точно.
Тому, коли наш уряд у вересні підвищив прожитковий мінімум і мінімальну зарплату, та ще й голосно кричав при цьому, мовляв, які ми молодці, стало цікаво: а зміг би мій колега сьогодні вижити на ці гроші, якби, як тоді, стійко дотримувався чистоти експерименту? Біда ж у тім, що у величезної кількості українців доходи не дуже відрізняються від цієї суми. І добре, якщо у більший бік, але часто буває і навпаки. Чи, може, хто з уряду, залишивши собі в гаманці на місяць лише суму прожиткового мінімуму, сховає в сейф усі свої картки з грошима і спробує прожити хоча б тиждень?!
Хто не вірить, що людям нема на що жити, зайдіть на сайт електронних петицій до Президента, там цих прохань про допомогу - хоч греблю гати. «Шановний Петре Олексійовичу, - пише у своєму електронному зверненні Віталій Дем'яненко, - велике прохання доручити уряду адекватно переглянути мінімальну зарплату, яка б дозволила повернути хоча б той рівень життя, який був при злочинному уряді Януковича: виходячи з тодішньої суми 1223 гривні і курсу долара 8 (а ні для кого не секрет, що всі ціни в Україні прив'язані саме до нього), сьогоднішня мінімальна зарплата при курсі долара 23 повинна бути більшою за 3500 гривень, та ще й «ринково-обумовлені» тарифи сюди потрібно приплюсувати».
Пенсіонерам - ще веселіше, про що свідчить петиція Інеси Михайлівни Івкової. «Наша влада на чолі з прем'єром кричала про те, що з вересня прожитковий мінімум, зарплати, пенсії зростуть, - пише вона у своєму зверненні на ім'я глави держави. - Казали про те, що у жовтні виплатять підвищення і за жовтень, і за вересень, тобто ту частину підвищення, яку люди не отримали. Буквально вчора я, як інвалід 3-ї групи та інвалід дитинства, отримала аж 949 гривень. Моєму шоку не було меж, виявляється, я не в Україні живу і мене не стосуються підвищення прожиткового мінімуму і такі захмарні ціни на продукти і товари послуг. Зателефонувала на «гарячу лінію» до Києва, дівчина мені пояснила, що в закон України внесено зміни і третя група з інвалідності отримуватиме ту саму мінімальну суму, яку і отримувала, тобто 949 гривень. Питання: навіщо обманювати людей, кажучи, що підвищення торкнеться всіх?» І таких петицій, повторюся, - не десять і навіть не двадцять, люди не розуміють, як їм вижити, і тому намагаються звернути увагу на свою біду. Та от чи зверне хоч хтось на них увагу, питання риторичне.
Логіка уряду
«Справді, Кабмін визнав судове рішення про те, що теперішній споживчий кошик - той мінімальний набір товарів і послуг, який має забезпечувати життєдіяльність українців, - не відповідає реаліям. І доручив провести відповідні дослідження, вивчення проблеми і розрахунки. Але цей процес, до якого залучаються і науковці, і товарознавці, і державні органи статистики, може тривати дуже довго, - запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) заступник директора громадської організації «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права Андрій Вігірінський. - З одного боку, рішення справді є, і уряд почав його виконувати, але робитиме він це дуже і дуже довго. Водночас немає жодних правових підстав для того, щоб прискорювати цю діяльність, зате вони не заперечують сам факт виконання, і навіть говорять про те, що воно виконується, але для цього потрібен час».
Якщо йдеться про законні підстави, нагадує Андрій Вігірінський, то «споживчий кошик потрібно переглядати раз на 5 років, проте останній раз це робили 15 років тому, тобто Україна з переглядом споживчого кошика пропустила вже три повних цикли». За його словами, є спеціальний підрозділ Кабінету міністрів, який щомісяця зобов'язаний публікувати вартість товарів та послуг, що входять до цього кошика, у відповідності з поточними цінами. Цей орган має оприлюднити інформацію про те, скільки насправді повинен коштувати цей кошик, який 15 років не переглядався. Навіть якщо виходити з індексу споживчих цін, підготованого цим державним департаментом, повна вартість споживчого кошика становитиме не менше 2300 гривень. «Водночас мінімальна зарплата, яку уряд підвищив з вересня, становить лише 1378 гривень. Стільки ж, на думку уряду, становить і прожитковий мінімум. Досить поглянути на ці цифри, як одразу стає зрозуміло, що у нас різниця в 1000 гривень, тобто людині пропонується жити надголодь, оскільки мінімальна зарплата здатна покрити вартість споживчого кошика хіба що наполовину», - зазначив експерт.
Говорячи про споживчий кошик, не можна забувати і про його якість, тобто що саме, які товари та послуги туди закладено, чи всі вони сьогодні потрібні, а чого, навпаки, бракує. «Що таке 12 культурних заходів протягом року - по одному на місяць, куди мають входити відвідування кіно і театру? Такий підхід сьогодні неправильний, - зазначає юрист. - А якщо йдеться про побутову техніку, то розраховується термін її експлуатації - і час, коли людина має її замінити. Українці приладами повинні користуватися не менше 12 років. Але якщо брати країни Європи, то цей термін експлуатації стосовно споживчого кошика розраховується на 3-5-7 років, тобто у них закладаються строки вдвічі, а то й утричі менші, ніж у нас. Також у споживчому кошику не передбачено такі послуги, як мобільний зв'язок, немає інтернету, а все це є невід'ємною частиною життя сучасної людини», - зазначив Вигиринський.
У вас тиск? Ковтніть зеленки!
Якщо говорити про якісне та кількісне наповнення пропонованого нам споживчого кошика, то його фактично весь треба міняти. Ну, хлопці, я не розумію, як можна в одній спідниці ходити цілих 5 років! Або в одному бюсті - цілий рік! Панове міністри, від яких залежить перегляд цих позицій, ваші дружини і дочки на таке згодні? То, може, хоч хтось з них пояснить популярно тисячам жінок? А ви самі на моря в одних плавках їздите цілих 10 років? І одну краватку теж 10 років носите, з усіма сорочками без винятку? А позиції по медикаментах ви бачили? Поки що той перелік, який закладено в «кошик», здатний викликати хіба що - навіть не обурення! - подив. Навіщо, скажіть, будьте добрі, середньостатистичній українській родині (припустимо, вона складається з чотирьох осіб, батьків і двох дітей) на рік 5 кілограмів вати? Їстимуть вони її чи що, коли з продуктами сутужно? До речі, крім вати, передбачено й бинт, дитячий крем, якісь знеособлені вітаміни, по пляшечці йоду та зеленки, з боле- і жарознижуючих - аспірин та анальгін, а також валідол з екстрактом валеріани. Все. Далі лікуйтеся за власні гроші.
«Тут два аспекти, - роз'яснює АСН експерт з питань реформи охорони здоров'я Олег Виноградов. - Перший аспект законодавчий: оскільки Конституція гарантує надання меддопомоги безкоштовно (у державних і комунальних закладах), можливо, ця позиція розтлумачується так, що гроші на медицину виділяються через бюджет, а тому і не включаються до споживчого кошика через доходи громадян. Але! Придбання медикаментів для амбулаторного лікування до витрат державних і комунальних закладів охорони здоров'я насправді не належить. Крім того, жодним документом не регламентується загальне забезпечення громадян ліками при амбулаторному лікуванні (тобто поза стінами лікарень). Крім деяких позицій з тяжким хронічними, іноді довічними захворюваннями (наприклад, інсуліни при діабеті, гемостатики при гемофілії або вакцини для профілактики)». Тому, вважає Олег Виноградов, частину витрат на медицину необхідно включати в розрахунки споживчого кошика. Крім того, нагадує експерт, є «затверджений перелік платних медичних послуг (наприклад, стоматологічні, гінекологічні тощо), а це означає, що й ці послуги в пропорції має бути включено у розрахунки».
Другий аспект, на думку Олега Виноградова, «економічний: так, за даними ВООЗ, охорона здоров'я України споживає приблизно 6% від ВВП (без урахування «подяки»), бюджет фінансує 3,2-3,4% (у різні роки), за рахунок громадян докуповується 40% медпослуг, що пов'язано з недофінансуванням з бюджету. Якраз враховуючи той факт, що бюджет недофінансовує конституційні гарантії, отже, ці витрати необхідно враховувати у споживчому кошику». Причому експерт навіть пропонує формулу, за якою цю складову споживчого кошика можна вирахувати: 40% бюджету медицини за рік додати доходи вітчизняного фармбізнесу за той самий рік за вирахуванням держзакупівель медикаментів, а потім отриману суму треба розділити на 12 місяців і на кількість населення в країні. Отримаємо реальні витрати на одного середньостатистичного українця. Як на мене, цілком логічне уточнення. Було б, якби в Україні до якісного і кількісного складу споживчого кошика ставилися серйозно. Але, на жаль, це лише умовний спосіб.
Смаки українців не змінюються
І тому ситуація зі споживчим кошиком у нашій країні, як зазначає Андрій Вигиринський, фактично виглядає так: він є, але він застарів на 15 років. Його «ніхто не переглядає і переглядати не може, бо, якщо це зробити, до того ж враховуючи ще й новий рівень комуналки, то мінімальну зарплату доведеться підвищувати мінімум у три рази, а то й у чотири. Але цього наш уряд собі дозволити сьогодні не може». Виходячи з цього, за словами Андрія Вигиринського, «вони й не поспішають переглядати споживчий кошик. Адже, якщо уряд затвердить новий споживчий кошик, цим своїм рішенням він саме себе й поховає, оскільки розраховувати бюджет тоді доведеться, виходячи з нового розміру мінімальної заробітної плати, який визначатиметься саме вартістю йього споживчого кошика». А кошик, зазначає він, «у найкращому випадку буде 4,5, а то й 5 тисяч гривень. Бюджет цього не потягне». Тому, вважає експерт, рішення суду про необхідність перегляду вартості споживчого кошика є і навіть теоретично виконується, але практично його ніхто не реалізовуватиме доти, доки уряд не захоче знайти необхідні для перегляду кошти і профінансувати ці мінімальні заробітні плати та мінімальні пенсії.
Загалом, якщо такими темпами все піде й далі, то від споживчого кошика українців незабаром залишиться самий лише кошик, та й той дірявий, бо ж придбаний за царя Гороха. Особливо сподіватися на уряд, котрий якось вплине на ситуацію, не доводиться, а отже, нам і далі доведеться виживати не завдяки, а всупереч. І не може не радувати, що народ наш поки що примудряється якось виживати. Щоправда, аби більш-менш стерпно харчуватися, людям доводиться відмовляти собі в інших речах, приміром, не так часто, як хотілося б, оновлювати гардероб, подорожувати лише у мріях, зайвого для дому не купувати, навіть якщо дуже хочеться. Тим не менш, від сала ми поки що не відмовляємося, та й борщ варимо за всіма правилами.
«Я не відчуваю, що споживчі смаки українців якось змінилися, - ділиться своїми оптимістичними спостереженнями з «Аналітичною службою новин» письменник Андрій Кокотюха. - Наприклад, продуктові ярмарки у Києві не настільки дешеві, як рекламується (в окремих супермаркетах ті самі яйця або соняшника олія значно дешевші), але люди все одно купують продукти не ті, на які є гроші, а ті, які хочеться купити. І мене щиро дивує, коли пенсіонери та бюджетники з їхніми «мінімалками» не торгуються, а перебирають харчами.
Не знаю, як в інших регіонах та містах, але у Києві навіть той, хто забезпечений набагато гірше, ніж народний депутат, дедалі частіше дбає не про вартість борщового набору, а про його якість». Виходячи з цього, зазначає Кокотюха, пропозиція від продавця «значно звузилося - зникли або значно зменшилися продуктові «понти» на кшталт хамона, зате з'явилася конкуренція серед тих, хто пропонує соціальний пакет: хоч продуктовий (крупи-масло-молоко-м'ясо-овочі-фрукти), хоч побутовий (мило-шампунь-пральний порошок)». І дай Боже, сказав він наостанок, аби ми й надалі більше переймалися якістю свого борщу, а не пошуком коштів до існування. Дай Боже...
Барометр виживання
Споживчий кошик - той мінімум послуг і товарів першої необхідності, який дозволяє людині нормально жити (але це в інших країнах, в Україні все інакше!), - ще з весни перетворився на якийсь предмет торгу, з приводу якого ніяк не можуть дійти згоди суспільство та уряд. Хронологія подій така: ще у квітні цього року проти Кабміну було подано судовий позов про необхідність перегляду розміру прожиткового мінімуму (він якраз і формується на основі вартості споживчого кошика), ініційований правозахисником Станіславом Батриним.
Хронологія подій
У червні Кабмін поспіхом приймає рішення про необхідність науково-громадської експертизи складових споживчого кошика, яку спільними зусиллями мають провести чотири міністерства: Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, МОЗ та Мінфін. У липні відбулося судове засідання, де уважно розглянули всі заходи з цього приводу, яких встиг вжити уряд. При цьому суд зобов'язав Кабмін переглянути споживчий кошик уперше за 15 років, а в самому уряді визнали, що з 2000 року «проводили роботу» з перегляду споживчого кошика, проте жодних рішень ніхто не приймав.
У середині вересня парламент ухвалює законопроект про зміни до держбюджету-2015, яким передбачено з 1 вересня, тобто заднім числом, підвищити мінімальну зарплату до 1378 гривень (на 13,1%). Одночасно підвищили і прожитковий мінімум - для працездатної людини він теж тепер становить 1378 гривень. Міністр соцполітики Павло Розенко відрапортував, що в результаті збільшення прожиткового мінімуму зростуть понад 80 видів соціальних виплат, допомог, компенсацій, стипендій для більш ніж 12,5 мільйона громадян. Того ж вересневого дня Окружний адміністративний суд Києва зобов'язав Кабмін переглянути розмір прожиткового мінімуму і встановити його на такому рівні, який відповідатиме вимогам ст. 48 Конституції України і Закону «Про прожитковий мінімум». Як пояснив Станіслав Батрин, рішення суду означає, що уряд Арсенія Яценюка, як і уряд його попередника Азарова, «діяв незаконно, визначаючи прожитковий мінімум на 2015 рік на рівні 1218 гривень».
«Це рішення суду Києва щодо необхідності перегляду прожиткового мінімуму і набору споживчого кошика, швидше за все, поповнить скарбничку добрих намірів наблизити світле майбутнє несистемними популістськими методами», - поділився своєю думкою з АСН політолог В'ячеслав Мірошниченко. Складно ставити під сумнів невідповідність соціальних стандартів у сьогоднішній Україні мінімальним вимогам до елементарного виживання. Однак, на думку експерта, «при всіх очевидних економічних складнощах і недоліках у роботі уряду ключовою умовою підвищення доходів населення може стати виключно відновлення економічного зростання. Маніпуляції з методологією розрахунку вартості набору споживчого кошика допоможуть лише видати бажане за дійсне, намалювати приємні окові цифри, не підкріплені реальним економічним ресурсом».
Буквально цього ж дня Україна дізналася, що прожитковий мінімум, навколо якого зчинилася буча, вже не 1218 гривень, а 1378. Формально уряд спрацював на випередження, встигнувши якраз вчасно, та чи рятують ці додані до колишньої сумі 160 гривень, особливо при нинішніх цінах, ситуацію? Із цим-то ми і спробували розібратися, тим паче що жовтень, беручи приклад із вересня, коли вкотре подорожчала електроенергія, приніс нам і нові подорожчання. І якщо нові тарифи на тепло і газ ми побачимо лише в платіжках, які отримаємо в листопаді, підвищення цін на продукти харчування б'є по наших гаманцях практично щодня.
«В усі часи незалежності України споживчий кошик середньостатистичної сім'ї ніколи не відповідав рівню гідного прожиткового мінімуму. А в останні роки ситуація загострилася, - зазначив у розмові з оглядачем «Аналітичної служби новин» один із політиків. - Споживчий кошик - той унікальний показник, як на мікрозарплату/соцвиплату/пенсію/стипендію можна навчитися виживати і навіть жити. За логікою економічної системи, щоб збільшити якість та обсяг споживчого кошика, кожен громадянин має купувати товари національного виробника».
Але показник ціни, вважає політик, а також співвідношення ціна/якість уже багато років не дають українцям ні підтримувати вітчизняного виробника, ні вживати високоякісні продукти. Тому товари найпершої споживчої необхідності (хліб, молоко, цукор, борошно) повинні перебувати під екстрасильним економічним захистом держави. Це має стосуватися системи оподаткування, ресурсного розвитку галузей харчової промисловості, а також захисту інтересів національного виробництва на законодавчому рівні. Лише таким чином можна буде досягти як якісного, так і кількісного збільшення споживчого кошика кожного українця».
Торгова інспекція
Не далі як у минулі вихідні як зазвичай купувала продукти на тиждень. Укотре «порадували» ціни: цукор і крупи знову подорожчали. І це незважаючи на запевнення аналітиків агроринку, котрі стверджували, що якщо цукор і подорожчає, то не так скоро і не надто відчутно. Тим не менш, 5-кілограмовий мішечок, який ще із тиждень-півтора тому можна було купити за 62 гривні, тепер коштує 74. З круп точно зросла в ціні гречана: кілограм на вагу, яку продавали по 21 гривні, тепер не дешевше 23, а по 21 продають гречану січку, кілограм якої коштував 18...
Ціни на яблука та груші - звичайні для нашої місцевості осінні фрукти, яких цього року вродило достатньо, - теж «кусаються»: хороші сорти яблук, що зірвані з дерева і акуратно упаковані господарем у тару, менше, ніж по 12-15 гривень, не знайдеш, груші - від 20... Подорожчала й картопля (якщо тиждень-два тому за кілограм ще просили 4,5-7 гривень, залежно від сорту і величини, то сьогодні - вже 8-10 гривень). За такою ціною на зиму особливо не закупиш.
Не відстають від загальної тенденції і ціни на інші складові борщового набору: моркву, квасолю, буряки, капусту, цибулю. Та що там казати, зелень, яка насправді не дуже вибаглива і особливого догляду не потребує (насамперед мова про кріп та петрушку, хоча в нашому кліматі і на нашій землі чудово ростуть і різні рукколи й модні нині бордово-зелені салати), - теж «кусається», тому як 100 грамів продають по 10-15 гривень. А якщо купити шматок м'яса, та ще на реберці, щоб борщ був борщем, а не водичкою з овочами, гаманець це одразу ж відчує.
І це - навіть не в супермаркеті, а на ринку, де зазвичай ціни мінімальні (у випадку, якщо йдеться не про «Бесарабський» у Києві чи, приміром, одеський «Привоз»). До речі, ярмарки, котрі спочатку були задумані як найдешевші в столиці торгові майданчики, як то кажуть, увійшли у смак і тримають марку, чи то пак ціни. Коли у продавців питаєш, мовляв, чому у вас дорожче, ніж на звичайних ринках, відповідають, що з них «багато беруть за місце». І тут у мене з'являється наступне питання, цього разу до правоохоронних органів: хто бере за місце, якщо спочатку привселюдно заявляли, що саме відсутність плати за місце дозволить здешевити садово-городній товар? Не може похвалитися занадто демократичними цінами на овочі-фрукти й оптовий ринок «Столичний», який теж спочатку замислювався як торговий майданчик для якісного, але недорогого товару. До того ж, щоб туди потрапити, треба ще й за сам проїзд заплатити. І при цьому ще й ворона на в'їзді забуде вчасно відкрити шлагбаум...
Хто ризикне поекспериментувати?
Проаналізувавши ціни і свої враження від продуктового шопінгу, чомусь раптом згадала експеримент мого колеги десь 7-річної давнини, коли він вирішив цілий місяць жити на суму, передбачену прожитковим мінімумом. Причому не тільки продукти купувати, а й заплатити з цих грошей за комунальні послуги, оплачувати проїзд і робити звичайні дрібні покупки, які передбачити складно, але й обійтися без них - теж непросто. І якщо спочатку місяця він дозволяв собі по сигареті вранці та ввечері, то вже через тиждень, підрахувавши залишок грошей, про цигарки забув, з третього тижня, здається, ходив на роботу пішки, а останній тиждень видався найважчим, бо у нього в запасі залишився тільки чай та мінімум на хліб. Загалом експеримент був справді чистим - колега не зірвався, матеріал, у якому виклав усі свої емоції та висновки, написав, став значно стрункішим, хоч і так зайвою вагою похвалитися не міг. А ми всі тоді на яскравому прикладі побачили: прожитковий мінімум, якщо жити на ці гроші постійно, - шлях якщо не в могилу, то до анорексії вже точно.
Тому, коли наш уряд у вересні підвищив прожитковий мінімум і мінімальну зарплату, та ще й голосно кричав при цьому, мовляв, які ми молодці, стало цікаво: а зміг би мій колега сьогодні вижити на ці гроші, якби, як тоді, стійко дотримувався чистоти експерименту? Біда ж у тім, що у величезної кількості українців доходи не дуже відрізняються від цієї суми. І добре, якщо у більший бік, але часто буває і навпаки. Чи, може, хто з уряду, залишивши собі в гаманці на місяць лише суму прожиткового мінімуму, сховає в сейф усі свої картки з грошима і спробує прожити хоча б тиждень?!
Хто не вірить, що людям нема на що жити, зайдіть на сайт електронних петицій до Президента, там цих прохань про допомогу - хоч греблю гати. «Шановний Петре Олексійовичу, - пише у своєму електронному зверненні Віталій Дем'яненко, - велике прохання доручити уряду адекватно переглянути мінімальну зарплату, яка б дозволила повернути хоча б той рівень життя, який був при злочинному уряді Януковича: виходячи з тодішньої суми 1223 гривні і курсу долара 8 (а ні для кого не секрет, що всі ціни в Україні прив'язані саме до нього), сьогоднішня мінімальна зарплата при курсі долара 23 повинна бути більшою за 3500 гривень, та ще й «ринково-обумовлені» тарифи сюди потрібно приплюсувати».
Пенсіонерам - ще веселіше, про що свідчить петиція Інеси Михайлівни Івкової. «Наша влада на чолі з прем'єром кричала про те, що з вересня прожитковий мінімум, зарплати, пенсії зростуть, - пише вона у своєму зверненні на ім'я глави держави. - Казали про те, що у жовтні виплатять підвищення і за жовтень, і за вересень, тобто ту частину підвищення, яку люди не отримали. Буквально вчора я, як інвалід 3-ї групи та інвалід дитинства, отримала аж 949 гривень. Моєму шоку не було меж, виявляється, я не в Україні живу і мене не стосуються підвищення прожиткового мінімуму і такі захмарні ціни на продукти і товари послуг. Зателефонувала на «гарячу лінію» до Києва, дівчина мені пояснила, що в закон України внесено зміни і третя група з інвалідності отримуватиме ту саму мінімальну суму, яку і отримувала, тобто 949 гривень. Питання: навіщо обманювати людей, кажучи, що підвищення торкнеться всіх?» І таких петицій, повторюся, - не десять і навіть не двадцять, люди не розуміють, як їм вижити, і тому намагаються звернути увагу на свою біду. Та от чи зверне хоч хтось на них увагу, питання риторичне.
Логіка уряду
«Справді, Кабмін визнав судове рішення про те, що теперішній споживчий кошик - той мінімальний набір товарів і послуг, який має забезпечувати життєдіяльність українців, - не відповідає реаліям. І доручив провести відповідні дослідження, вивчення проблеми і розрахунки. Але цей процес, до якого залучаються і науковці, і товарознавці, і державні органи статистики, може тривати дуже довго, - запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) заступник директора громадської організації «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права Андрій Вігірінський. - З одного боку, рішення справді є, і уряд почав його виконувати, але робитиме він це дуже і дуже довго. Водночас немає жодних правових підстав для того, щоб прискорювати цю діяльність, зате вони не заперечують сам факт виконання, і навіть говорять про те, що воно виконується, але для цього потрібен час».
Якщо йдеться про законні підстави, нагадує Андрій Вігірінський, то «споживчий кошик потрібно переглядати раз на 5 років, проте останній раз це робили 15 років тому, тобто Україна з переглядом споживчого кошика пропустила вже три повних цикли». За його словами, є спеціальний підрозділ Кабінету міністрів, який щомісяця зобов'язаний публікувати вартість товарів та послуг, що входять до цього кошика, у відповідності з поточними цінами. Цей орган має оприлюднити інформацію про те, скільки насправді повинен коштувати цей кошик, який 15 років не переглядався. Навіть якщо виходити з індексу споживчих цін, підготованого цим державним департаментом, повна вартість споживчого кошика становитиме не менше 2300 гривень. «Водночас мінімальна зарплата, яку уряд підвищив з вересня, становить лише 1378 гривень. Стільки ж, на думку уряду, становить і прожитковий мінімум. Досить поглянути на ці цифри, як одразу стає зрозуміло, що у нас різниця в 1000 гривень, тобто людині пропонується жити надголодь, оскільки мінімальна зарплата здатна покрити вартість споживчого кошика хіба що наполовину», - зазначив експерт.
Говорячи про споживчий кошик, не можна забувати і про його якість, тобто що саме, які товари та послуги туди закладено, чи всі вони сьогодні потрібні, а чого, навпаки, бракує. «Що таке 12 культурних заходів протягом року - по одному на місяць, куди мають входити відвідування кіно і театру? Такий підхід сьогодні неправильний, - зазначає юрист. - А якщо йдеться про побутову техніку, то розраховується термін її експлуатації - і час, коли людина має її замінити. Українці приладами повинні користуватися не менше 12 років. Але якщо брати країни Європи, то цей термін експлуатації стосовно споживчого кошика розраховується на 3-5-7 років, тобто у них закладаються строки вдвічі, а то й утричі менші, ніж у нас. Також у споживчому кошику не передбачено такі послуги, як мобільний зв'язок, немає інтернету, а все це є невід'ємною частиною життя сучасної людини», - зазначив Вигиринський.
У вас тиск? Ковтніть зеленки!
Якщо говорити про якісне та кількісне наповнення пропонованого нам споживчого кошика, то його фактично весь треба міняти. Ну, хлопці, я не розумію, як можна в одній спідниці ходити цілих 5 років! Або в одному бюсті - цілий рік! Панове міністри, від яких залежить перегляд цих позицій, ваші дружини і дочки на таке згодні? То, може, хоч хтось з них пояснить популярно тисячам жінок? А ви самі на моря в одних плавках їздите цілих 10 років? І одну краватку теж 10 років носите, з усіма сорочками без винятку? А позиції по медикаментах ви бачили? Поки що той перелік, який закладено в «кошик», здатний викликати хіба що - навіть не обурення! - подив. Навіщо, скажіть, будьте добрі, середньостатистичній українській родині (припустимо, вона складається з чотирьох осіб, батьків і двох дітей) на рік 5 кілограмів вати? Їстимуть вони її чи що, коли з продуктами сутужно? До речі, крім вати, передбачено й бинт, дитячий крем, якісь знеособлені вітаміни, по пляшечці йоду та зеленки, з боле- і жарознижуючих - аспірин та анальгін, а також валідол з екстрактом валеріани. Все. Далі лікуйтеся за власні гроші.
«Тут два аспекти, - роз'яснює АСН експерт з питань реформи охорони здоров'я Олег Виноградов. - Перший аспект законодавчий: оскільки Конституція гарантує надання меддопомоги безкоштовно (у державних і комунальних закладах), можливо, ця позиція розтлумачується так, що гроші на медицину виділяються через бюджет, а тому і не включаються до споживчого кошика через доходи громадян. Але! Придбання медикаментів для амбулаторного лікування до витрат державних і комунальних закладів охорони здоров'я насправді не належить. Крім того, жодним документом не регламентується загальне забезпечення громадян ліками при амбулаторному лікуванні (тобто поза стінами лікарень). Крім деяких позицій з тяжким хронічними, іноді довічними захворюваннями (наприклад, інсуліни при діабеті, гемостатики при гемофілії або вакцини для профілактики)». Тому, вважає Олег Виноградов, частину витрат на медицину необхідно включати в розрахунки споживчого кошика. Крім того, нагадує експерт, є «затверджений перелік платних медичних послуг (наприклад, стоматологічні, гінекологічні тощо), а це означає, що й ці послуги в пропорції має бути включено у розрахунки».
Другий аспект, на думку Олега Виноградова, «економічний: так, за даними ВООЗ, охорона здоров'я України споживає приблизно 6% від ВВП (без урахування «подяки»), бюджет фінансує 3,2-3,4% (у різні роки), за рахунок громадян докуповується 40% медпослуг, що пов'язано з недофінансуванням з бюджету. Якраз враховуючи той факт, що бюджет недофінансовує конституційні гарантії, отже, ці витрати необхідно враховувати у споживчому кошику». Причому експерт навіть пропонує формулу, за якою цю складову споживчого кошика можна вирахувати: 40% бюджету медицини за рік додати доходи вітчизняного фармбізнесу за той самий рік за вирахуванням держзакупівель медикаментів, а потім отриману суму треба розділити на 12 місяців і на кількість населення в країні. Отримаємо реальні витрати на одного середньостатистичного українця. Як на мене, цілком логічне уточнення. Було б, якби в Україні до якісного і кількісного складу споживчого кошика ставилися серйозно. Але, на жаль, це лише умовний спосіб.
Смаки українців не змінюються
І тому ситуація зі споживчим кошиком у нашій країні, як зазначає Андрій Вигиринський, фактично виглядає так: він є, але він застарів на 15 років. Його «ніхто не переглядає і переглядати не може, бо, якщо це зробити, до того ж враховуючи ще й новий рівень комуналки, то мінімальну зарплату доведеться підвищувати мінімум у три рази, а то й у чотири. Але цього наш уряд собі дозволити сьогодні не може». Виходячи з цього, за словами Андрія Вигиринського, «вони й не поспішають переглядати споживчий кошик. Адже, якщо уряд затвердить новий споживчий кошик, цим своїм рішенням він саме себе й поховає, оскільки розраховувати бюджет тоді доведеться, виходячи з нового розміру мінімальної заробітної плати, який визначатиметься саме вартістю йього споживчого кошика». А кошик, зазначає він, «у найкращому випадку буде 4,5, а то й 5 тисяч гривень. Бюджет цього не потягне». Тому, вважає експерт, рішення суду про необхідність перегляду вартості споживчого кошика є і навіть теоретично виконується, але практично його ніхто не реалізовуватиме доти, доки уряд не захоче знайти необхідні для перегляду кошти і профінансувати ці мінімальні заробітні плати та мінімальні пенсії.
Загалом, якщо такими темпами все піде й далі, то від споживчого кошика українців незабаром залишиться самий лише кошик, та й той дірявий, бо ж придбаний за царя Гороха. Особливо сподіватися на уряд, котрий якось вплине на ситуацію, не доводиться, а отже, нам і далі доведеться виживати не завдяки, а всупереч. І не може не радувати, що народ наш поки що примудряється якось виживати. Щоправда, аби більш-менш стерпно харчуватися, людям доводиться відмовляти собі в інших речах, приміром, не так часто, як хотілося б, оновлювати гардероб, подорожувати лише у мріях, зайвого для дому не купувати, навіть якщо дуже хочеться. Тим не менш, від сала ми поки що не відмовляємося, та й борщ варимо за всіма правилами.
«Я не відчуваю, що споживчі смаки українців якось змінилися, - ділиться своїми оптимістичними спостереженнями з «Аналітичною службою новин» письменник Андрій Кокотюха. - Наприклад, продуктові ярмарки у Києві не настільки дешеві, як рекламується (в окремих супермаркетах ті самі яйця або соняшника олія значно дешевші), але люди все одно купують продукти не ті, на які є гроші, а ті, які хочеться купити. І мене щиро дивує, коли пенсіонери та бюджетники з їхніми «мінімалками» не торгуються, а перебирають харчами.
Не знаю, як в інших регіонах та містах, але у Києві навіть той, хто забезпечений набагато гірше, ніж народний депутат, дедалі частіше дбає не про вартість борщового набору, а про його якість». Виходячи з цього, зазначає Кокотюха, пропозиція від продавця «значно звузилося - зникли або значно зменшилися продуктові «понти» на кшталт хамона, зате з'явилася конкуренція серед тих, хто пропонує соціальний пакет: хоч продуктовий (крупи-масло-молоко-м'ясо-овочі-фрукти), хоч побутовий (мило-шампунь-пральний порошок)». І дай Боже, сказав він наостанок, аби ми й надалі більше переймалися якістю свого борщу, а не пошуком коштів до існування. Дай Боже...
Суспільство
На Чернігівщині глава тервиборчкому попався на хабарі
У Чернігівській області затримали хабарника - голову територіального виборчкому одного з районів області. Про це повідомила прес-служба СБУ на своїй сторінці в Facebook.
«Чиновник користувався тим, що у керівників виборчих штабів окремих політичних сил виникли проблеми з набором потрібної кількості офіційних спостерігачів. Зловмисник сприяв у поданні до виборчої комісії заяв про реєстрацію спостерігачів на майбутніх місцевих виборах», - сказано в повідомленні.
Хабарник розраховував отримати 5000 гривень за свої «послуги». Співробітники Управління СБУ в Чернігівській області затримали хабарника після одержання частини хабара - 3900 гривень від заступника начальника районного штабу однієї з політичних партій. Відкрито кримінальне провадження за ст. 368 (одержання неправомірної вигоди посадовою особою) КК України.
На Чернігівщині глава тервиборчкому попався на хабарі
У Чернігівській області затримали хабарника - голову територіального виборчкому одного з районів області. Про це повідомила прес-служба СБУ на своїй сторінці в Facebook.
«Чиновник користувався тим, що у керівників виборчих штабів окремих політичних сил виникли проблеми з набором потрібної кількості офіційних спостерігачів. Зловмисник сприяв у поданні до виборчої комісії заяв про реєстрацію спостерігачів на майбутніх місцевих виборах», - сказано в повідомленні.
Хабарник розраховував отримати 5000 гривень за свої «послуги». Співробітники Управління СБУ в Чернігівській області затримали хабарника після одержання частини хабара - 3900 гривень від заступника начальника районного штабу однієї з політичних партій. Відкрито кримінальне провадження за ст. 368 (одержання неправомірної вигоди посадовою особою) КК України.
Блог:
Думки13:26
Політика
Ігор Курус
Нами правлять люди процесу, а не результату
Нами правлять люди процесу, а не результату. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АCН) висловив голова правління Українського центру прямої демократії Ігор Курус.
«Одного разу Отто фон Бісмарк сказав таке: «Якби зарплата бюрократів коливалася вгору-вниз залежно від рівня життя народу, тоді ці дурні менше б писали законів, а більше б думали...» І тут складно не погодитися. Будь-який, навіть якісно спланований процес, може бути зірвано некваліфікованим або некомпетентним виконавцем. І саме в кадровій політиці є основа всіх українських бід», - наголосив він.
Курус зазначив, що за 25 років незалежності в Україні було створено «гримучу суміш» - партократична система змішалася з радянської кадровою школою.
«Партократична система підбору кадрів призвела до того, що незалежні фахівці «викидаються» з державної системи управління, оскільки вони є «чужими» для партій, які формують в Україні і законодавчу, і виконавчу, і судову владу. З іншого боку, партійні функціонери не допускають у партії розумних, талановитих та активних фахівців, оскільки останні є загрозою для тих, хто роками в партіях володіє одним умінням - вижити у внутрішньопартійних чварах і вислужитися перед партійним босом», - додав експерт.
Він зауважив, що радянські кадри - це «апатичні, пасивні, безініціативні і демотивовані чиновники, котрі бояться будь-якої відповідальності, перед якими стоїть завдання дослужити до пенсії, але по дорозі до неї щось нишком привласнити. Це люди процесу, а не результату. Ось і виходить, що український чиновник - це переважно низькооплачуваний апатичний, пасивний, некваліфікований мультипартійний функціонер, завданням якого є служити найближчому начальнику і намагатися якомога довше протриматися у своєму кріслі».
«Подивіться на найвищий рівень державного управління. В усіх національних радах, Раді коаліції, уряді, РНБО, ситуативних кімнатах, військових кабінетах одні й ті самі люди, які десятиліттями в українській політиці. Вони приймають концепції, стратегії, доктрини, плани, підписують угоди, а результат - «0». Чому? Тому що це люди процесу, а не результату», - переконаний Курус.
Щоб виправити ситуацію, на його думку, спочатку потрібно відновити соціальні ліфти і департизувати виконавчу і судову владу, а ще не боятися безпартійних або нових людей.
«А далі - реформувати державні структури під фактичні потреби регулювання суспільно-економічного життя країни, ліквідувавши зайві держустанови, і встановити гідну зарплату в державній службі. Створити мотивацію чиновника на позитивний результат, а не на процес. Не може бідний чиновник побудувати заможну країну! А розумні, активні та ініціативні люди бідними чиновниками бути не хочуть», - резюмував він.
Блог:
Думки13:50
Політика
Володимир Фесенко
Янукович хоче виглядати жертвою, а не злочинцем
Україна має докласти максимум зусиль, щоб ЄСПЛ не задовольнив позов колишнього президента Януковича. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
«Він не хоче бути все життя невиїзним і не планує жити лише в Росії. Свої гроші він хоче витрачати за кордоном, їздити на міжнародні конференції, курорти. Янукович хоче виглядати жертвою, а не злочинцем», - сказав він.
За словами Фесенка, подати позов до ЄСПЛ Януковичу порадили юристи, які хочуть заробити на цій справі гроші. «Однак це не означає, що його буде реабілітовано», - зазначив Фесенко.
Разом з тим він акцентував, що українська влада має докласти максимум зусиль, щоб ЄСПЛ не задовольнив позов Януковича.
«Правоохоронні органи не повинні сподіватися на те, що європейці визнають Януковича винним і не реабілітують. Україна має надати Європейському суду з прав людини необхідні докази корупції з боку колишнього президента. Європейці повинні побувати в його Хонці. Це наочний доказ корупції», - пояснив він.
Крім того, політолог вважає, що втрутитися в ситуацію має керівництво країни, оскільки ГПУ в деяких питаннях діє безпорадно.
«Яскравий приклад - справа Злочевського. Сумніваюся, звісно, що з Януковичем чи з кимось іншим із «сім'ї» повториться така сама ситуація, бо буде скандал іншого масштабу і закінчиться відставкою Шокіна, однак на 100% покладатися на ГПУ в цьому питанні не варто. Потрібно залучити керівництво країни та інші правоохоронні органи, які б надали європейському правосуддю всі необхідні аргументи, які обґрунтують наші претензії до Януковича», - резюмував Фесенко.
Інтерв'ю15:41
Політика
Олексій Кошель
Интервью
Олексій Кошель: Виборцю нав’язали певний формат політики і виборів Вже у цю неділю, 25 жовтня 2015 року, українці обиратимуть собі місцеву владу. Передвиборний градус зростає, агітація стає щоразу агресивнішою. Окрім того, досі незрозуміло, чи реально провести вибори в Маріуполі. Лунають заяви про наміри фальсифікувати результати в інших регіонах. Про особливості місцевої кампанії-2015, а також про те, чи пройде волевиявлення чесно, прозоро, без активних конфліктів, яких складнощів і порушень очікувати - в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АНС) розповів генеральний директор ВГО «Комітет виборців України» (КВУ) Олексій Кошель. – Олексію, ваш прогноз, що буде у Маріуполі? Конфлікт там лише набирає обертів. Кажуть, провести безпечні і прозорі вибори там не вдасться. Погоджуєтеся? – Не бачу підстав говорити про серйозність ситуації з Маріуполем. Ситуація розгойдується штучно. Держава має взяти справу під свій цілковитий контроль, і я не бачу для цього перепон. – Що саме варто зробити? Чи вистачить часу? – До виборів ще є кілька днів, і їх достатньо для того, щоб Центральна виборча комісія прийняла кілька принципових рішень, повернула ситуацію у Маріуполі у правове поле. Зокрема, виборчі бюлетені потрібно друкувати у сусідній області. Адже зараз важливо не просто зняти підозри щодо чесності їхнього виготовлення, а й відновити довіру до самого процесу виборів. Міністерство внутрішніх справ має серйозно працювати, використати досвід роботи у Чернігові на 205-му окрузі. Також необхідно усім подвоїти пильність у спостереженні за виборчим процесом: і політичним партіям, і громадським організаціям, і міжнародним спостерігачам. – Кому вигідно розгойдувати ситуацію? – Справа в тім, що наш виборець любить тих, кого ображають, із ким воюють, а окремі політики традиційно це використовують. Нині довготривалий серіал «Про боротьбу злочинної влади з однією партією» дуже вигідний політичній партії «Опозиційний блок». Тому нав’язуються думки про використання адмінресурсу, неспроможність центральної влади, про боротьбу проти опозиційної сили тощо. Зверніть увагу також на ситуацію у Харкові. Загалом ця політична сила лише виграла від того, що «Опозиційний блок» спершу довго не допускали до участі у виборах, а Михайлу Добкіну відмовили в реєстрації: ці питання кілька місяців обговорювали на всеукраїнському рівні, що дало можливість провести надзвичайно потужну рекламну кампанію. – А як ви оцінюєте дії ЦВК? Зокрема, чому одночасно має місце реєстрація представника «Опозиційного блоку» кандидатом на посаду міського голови Слов'янська Донецької області Вадима Ляха, який обіцяє нам любити місто як Неля Штепа, і відмова його однопартійцю Добкіну? – Тут мають говорити юристи, а останній місяць ми бачили не роботу юридичних штабів, а бої піар- та інформаційних відділів. Оцінку ж рішенням ЦВК може давати лише суд. – На Харківщині «Опозиційний блок» зареєстрували фактично за тиждень до дня голосування. Чи встигне харківський виборець визначитися і чи не призведе це до недовіри загалом до місцевих виборів? – Ні. «Опозиційний блок» вже має свого виборця. На нього і орієнтується. Ця партія, як і інші учасники перегонів, веде кампанію у форматі загальнонаціональних виборів. Виборець добре знає про суб’єктів виборчого процесу, та не позиції, бачення можливостей вирішення місцевих проблем, розвитку регіонів Зверніть увагу, за рівнем зовнішньої і телевізійної реклами вже випереджені показники минулорічної парламентської кампанії. Витрачено вже два мільярди гривень. Отож виборець добре знає про суб’єктів виборчого процесу, та не позиції, бачення можливостей вирішення місцевих проблем, розвитку регіонів. – Ці вибори місцеві, а за електорат б’ються як на загальнодержавних – парламентських чи президентських. Чому? – Причин кілька. Є п’ять основних політичних партій, які зараз не лише беруть участь у місцевих виборах, а й проводять кампанію на впізнаваність, тобто рекламують нові політичні проекти. Фактично вони зараз діють одразу у двох форматах: місцевих виборів і загальнонаціональної кампанії. Це партії «Наш край», «Відродження», «Укроп», Українська галицька партія, а також «Народний контроль». Як наслідок маємо збільшення виборчих активності та витрат. – Поясніть, чому політична реклама більше схожа на комерційну, де важливо продати товар, а не розповісти про його якості й особливості? – Виборцю нав’язали певний формат політики і виборів. Зокрема, що реклама має бути дорогою, оригінальною, цікавою, красивою і її мусить бути багато. Якщо українець поїде до Варшави, де 25 жовтня також вибори, то вважатиме польську рекламу, як когось обрати, нудною і нецікавою, адже показано, як політики їдуть у електричках, розмірковують про зміни в країні. Є спекуляції на темі дітей – ця тема використовується більшістю партій у телероликах. Також – це війна, де, наприклад, «Опозиційний блок» пропонує обирати між пташкою і зруйнованими будинками, гнилим і свіжим яблуком. І якщо хтось нині вийде на вибори в типовому східноєвропейському форматі – виборець його просто не зрозуміє. Ми маємо викривлену політичну культуру, яка нав’язувалася впродовж останніх десятиліть Ми маємо викривлену політичну культуру, яка нав’язувалася впродовж останніх десятиліть. Це потрібно змінювати. Заборонити політичну рекламу, зменшити залежність від олігархічних груп. – Не надто радикально? – Ні. Це дієво. Адже це значне здешевлення кампанії і зменшення залежності партій від їхніх донорів. Окрім того, кандидати змушені будуть іти до виборців, пропонувати не рекламні ролики з яскравими картинками, а ідеї, програми. Конкуренти муситимуть дискутувати, доводити, що краще знаються на тих чи інших питаннях. Люди ж слухатимуть і обиратимуть не красиву картинку, а план дій. І ми отримаємо нову якісну місцеву владу. – Наскільки обґрунтована думка, що місцева кампанія – це боротьба між політичними проектами Петра Порошенка та Ігоря Коломойського? Є конкуренція кількох груп впливу. Але не варто зводити усі події лише до суперництва між пропрезидентськими політичними силами і політичними силами Коломойського – Є конкуренція кількох груп впливу. Але не варто зводити усі події лише до суперництва між пропрезидентськими політичними силами і політичними силами Коломойського. На «Опозиційний блок» має вплив Рінат Ахметов. А є й ті, які не пов’язані ні з першим, ні з другим, ні з третім. Наприклад, у Хмельницькій області партія «За конкретні справи» Олександра Гереги працює потужніше за парламентські. В Одесі є «Морська партія» (Ківалова. – Авт.) і партія Труханова «Довіряй справам». – У різні часи у «день тиші» (останній день перед виборами) до громадян зверталися президенти, прем’єри, які також були лідерами політичних сил – учасниць виборів. Цього року «Народний фронт» Арсенія Яценюка участі в перегонах не бере. Та є «Солідарність» Петра Порошенка. Як думаєте, якщо 24 жовтня 2015 року буде звернення Президента - це порушення тиші, використання адмінресурсу? – Все залежить від того, з якою промовою він виступить (якщо виступить). Та не думаю, що звернення може істотно покращити чи погіршити показники тієї чи іншої політичної сили. Та зазначу, в усіх країнах світу влада активізує свою роботу перед виборами. Пік – останні дні кампанії. Є навіть термін «передвиборні затори», оскільки проводяться дорожні роботи. Якщо це називати адмінресурсом, тоді він присутній у більшості регіонів і округів. Але якщо подивитися на США, то побачимо, що американських президентів також звинувачують в активізації роботи саме перед виборами. – Ваш прогноз - чи очиститься країна від агітації в «день тиші»? – Дуже важливо, щоб не було спекуляцій. Зокрема, на зразок зовнішньої реклами. Адже були вже такі приклади під час попередніх кампаній, як і використання телевізійної реклами, виконаної хай без назв політичних сил, та у загальній стилістиці, яку виборець чітко асоціює. На жаль, за таке порушення передбачене лише незначне адміністративне стягнення. Тому порушення можуть бути. – А у день виборів яких проблем чекати? – Не було просвітницької роботи щодо правил голосування, хоча варто було провести роз’яснення, як саме віддати свій голос, заповнювати бюлетені. Тому в неділю люди розбиратимуться безпосередньо на дільницях. Це займе якийсь час. – На дільницях утворяться черги? – Так, але незначні. – Встановлення результатів виборів у судах будуть? – Поза сумнівом, судові оскарження будуть. Не виключено, що після 25 жовтня ми побачимо суди, почуємо заяви про «злочинний режим», як Адміністрація Президента вкрала результат у кандидата у сільські голови. Це понад триста п’ятдесят тисяч кандидатів. Це політика. Та нагадаю, такі механізми, як і спекуляції на тему «вкрали перемогу», «вибори незаконні», «вибори фальсифіковані», традиційно використовуються політичними силами як певний інструмент для привернення до себе уваги. Згадайте парламентські вибори 2014 року, коли «Свобода» заявляла, що має протоколи з мокрими печатками, докази про те, що партія подолала п’ятивідсотковий бар’єр (ВО «Свобода отримала 4,7%. - Авт.). Але ні подання документів, ні вибачень не було. Ще згадаймо, як колись партія Володимира Литвина заявляла, що у неї було вкрадено перемогу. – Ці вибори перетечуть у парламентські? – Поки що рано про це говорити.
Олексій Кошель: Виборцю нав’язали певний формат політики і виборів Вже у цю неділю, 25 жовтня 2015 року, українці обиратимуть собі місцеву владу. Передвиборний градус зростає, агітація стає щоразу агресивнішою. Окрім того, досі незрозуміло, чи реально провести вибори в Маріуполі. Лунають заяви про наміри фальсифікувати результати в інших регіонах. Про особливості місцевої кампанії-2015, а також про те, чи пройде волевиявлення чесно, прозоро, без активних конфліктів, яких складнощів і порушень очікувати - в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АНС) розповів генеральний директор ВГО «Комітет виборців України» (КВУ) Олексій Кошель. – Олексію, ваш прогноз, що буде у Маріуполі? Конфлікт там лише набирає обертів. Кажуть, провести безпечні і прозорі вибори там не вдасться. Погоджуєтеся? – Не бачу підстав говорити про серйозність ситуації з Маріуполем. Ситуація розгойдується штучно. Держава має взяти справу під свій цілковитий контроль, і я не бачу для цього перепон. – Що саме варто зробити? Чи вистачить часу? – До виборів ще є кілька днів, і їх достатньо для того, щоб Центральна виборча комісія прийняла кілька принципових рішень, повернула ситуацію у Маріуполі у правове поле. Зокрема, виборчі бюлетені потрібно друкувати у сусідній області. Адже зараз важливо не просто зняти підозри щодо чесності їхнього виготовлення, а й відновити довіру до самого процесу виборів. Міністерство внутрішніх справ має серйозно працювати, використати досвід роботи у Чернігові на 205-му окрузі. Також необхідно усім подвоїти пильність у спостереженні за виборчим процесом: і політичним партіям, і громадським організаціям, і міжнародним спостерігачам. – Кому вигідно розгойдувати ситуацію? – Справа в тім, що наш виборець любить тих, кого ображають, із ким воюють, а окремі політики традиційно це використовують. Нині довготривалий серіал «Про боротьбу злочинної влади з однією партією» дуже вигідний політичній партії «Опозиційний блок». Тому нав’язуються думки про використання адмінресурсу, неспроможність центральної влади, про боротьбу проти опозиційної сили тощо. Зверніть увагу також на ситуацію у Харкові. Загалом ця політична сила лише виграла від того, що «Опозиційний блок» спершу довго не допускали до участі у виборах, а Михайлу Добкіну відмовили в реєстрації: ці питання кілька місяців обговорювали на всеукраїнському рівні, що дало можливість провести надзвичайно потужну рекламну кампанію. – А як ви оцінюєте дії ЦВК? Зокрема, чому одночасно має місце реєстрація представника «Опозиційного блоку» кандидатом на посаду міського голови Слов'янська Донецької області Вадима Ляха, який обіцяє нам любити місто як Неля Штепа, і відмова його однопартійцю Добкіну? – Тут мають говорити юристи, а останній місяць ми бачили не роботу юридичних штабів, а бої піар- та інформаційних відділів. Оцінку ж рішенням ЦВК може давати лише суд. – На Харківщині «Опозиційний блок» зареєстрували фактично за тиждень до дня голосування. Чи встигне харківський виборець визначитися і чи не призведе це до недовіри загалом до місцевих виборів? – Ні. «Опозиційний блок» вже має свого виборця. На нього і орієнтується. Ця партія, як і інші учасники перегонів, веде кампанію у форматі загальнонаціональних виборів. Виборець добре знає про суб’єктів виборчого процесу, та не позиції, бачення можливостей вирішення місцевих проблем, розвитку регіонів Зверніть увагу, за рівнем зовнішньої і телевізійної реклами вже випереджені показники минулорічної парламентської кампанії. Витрачено вже два мільярди гривень. Отож виборець добре знає про суб’єктів виборчого процесу, та не позиції, бачення можливостей вирішення місцевих проблем, розвитку регіонів. – Ці вибори місцеві, а за електорат б’ються як на загальнодержавних – парламентських чи президентських. Чому? – Причин кілька. Є п’ять основних політичних партій, які зараз не лише беруть участь у місцевих виборах, а й проводять кампанію на впізнаваність, тобто рекламують нові політичні проекти. Фактично вони зараз діють одразу у двох форматах: місцевих виборів і загальнонаціональної кампанії. Це партії «Наш край», «Відродження», «Укроп», Українська галицька партія, а також «Народний контроль». Як наслідок маємо збільшення виборчих активності та витрат. – Поясніть, чому політична реклама більше схожа на комерційну, де важливо продати товар, а не розповісти про його якості й особливості? – Виборцю нав’язали певний формат політики і виборів. Зокрема, що реклама має бути дорогою, оригінальною, цікавою, красивою і її мусить бути багато. Якщо українець поїде до Варшави, де 25 жовтня також вибори, то вважатиме польську рекламу, як когось обрати, нудною і нецікавою, адже показано, як політики їдуть у електричках, розмірковують про зміни в країні. Є спекуляції на темі дітей – ця тема використовується більшістю партій у телероликах. Також – це війна, де, наприклад, «Опозиційний блок» пропонує обирати між пташкою і зруйнованими будинками, гнилим і свіжим яблуком. І якщо хтось нині вийде на вибори в типовому східноєвропейському форматі – виборець його просто не зрозуміє. Ми маємо викривлену політичну культуру, яка нав’язувалася впродовж останніх десятиліть Ми маємо викривлену політичну культуру, яка нав’язувалася впродовж останніх десятиліть. Це потрібно змінювати. Заборонити політичну рекламу, зменшити залежність від олігархічних груп. – Не надто радикально? – Ні. Це дієво. Адже це значне здешевлення кампанії і зменшення залежності партій від їхніх донорів. Окрім того, кандидати змушені будуть іти до виборців, пропонувати не рекламні ролики з яскравими картинками, а ідеї, програми. Конкуренти муситимуть дискутувати, доводити, що краще знаються на тих чи інших питаннях. Люди ж слухатимуть і обиратимуть не красиву картинку, а план дій. І ми отримаємо нову якісну місцеву владу. – Наскільки обґрунтована думка, що місцева кампанія – це боротьба між політичними проектами Петра Порошенка та Ігоря Коломойського? Є конкуренція кількох груп впливу. Але не варто зводити усі події лише до суперництва між пропрезидентськими політичними силами і політичними силами Коломойського – Є конкуренція кількох груп впливу. Але не варто зводити усі події лише до суперництва між пропрезидентськими політичними силами і політичними силами Коломойського. На «Опозиційний блок» має вплив Рінат Ахметов. А є й ті, які не пов’язані ні з першим, ні з другим, ні з третім. Наприклад, у Хмельницькій області партія «За конкретні справи» Олександра Гереги працює потужніше за парламентські. В Одесі є «Морська партія» (Ківалова. – Авт.) і партія Труханова «Довіряй справам». – У різні часи у «день тиші» (останній день перед виборами) до громадян зверталися президенти, прем’єри, які також були лідерами політичних сил – учасниць виборів. Цього року «Народний фронт» Арсенія Яценюка участі в перегонах не бере. Та є «Солідарність» Петра Порошенка. Як думаєте, якщо 24 жовтня 2015 року буде звернення Президента - це порушення тиші, використання адмінресурсу? – Все залежить від того, з якою промовою він виступить (якщо виступить). Та не думаю, що звернення може істотно покращити чи погіршити показники тієї чи іншої політичної сили. Та зазначу, в усіх країнах світу влада активізує свою роботу перед виборами. Пік – останні дні кампанії. Є навіть термін «передвиборні затори», оскільки проводяться дорожні роботи. Якщо це називати адмінресурсом, тоді він присутній у більшості регіонів і округів. Але якщо подивитися на США, то побачимо, що американських президентів також звинувачують в активізації роботи саме перед виборами. – Ваш прогноз - чи очиститься країна від агітації в «день тиші»? – Дуже важливо, щоб не було спекуляцій. Зокрема, на зразок зовнішньої реклами. Адже були вже такі приклади під час попередніх кампаній, як і використання телевізійної реклами, виконаної хай без назв політичних сил, та у загальній стилістиці, яку виборець чітко асоціює. На жаль, за таке порушення передбачене лише незначне адміністративне стягнення. Тому порушення можуть бути. – А у день виборів яких проблем чекати? – Не було просвітницької роботи щодо правил голосування, хоча варто було провести роз’яснення, як саме віддати свій голос, заповнювати бюлетені. Тому в неділю люди розбиратимуться безпосередньо на дільницях. Це займе якийсь час. – На дільницях утворяться черги? – Так, але незначні. – Встановлення результатів виборів у судах будуть? – Поза сумнівом, судові оскарження будуть. Не виключено, що після 25 жовтня ми побачимо суди, почуємо заяви про «злочинний режим», як Адміністрація Президента вкрала результат у кандидата у сільські голови. Це понад триста п’ятдесят тисяч кандидатів. Це політика. Та нагадаю, такі механізми, як і спекуляції на тему «вкрали перемогу», «вибори незаконні», «вибори фальсифіковані», традиційно використовуються політичними силами як певний інструмент для привернення до себе уваги. Згадайте парламентські вибори 2014 року, коли «Свобода» заявляла, що має протоколи з мокрими печатками, докази про те, що партія подолала п’ятивідсотковий бар’єр (ВО «Свобода отримала 4,7%. - Авт.). Але ні подання документів, ні вибачень не було. Ще згадаймо, як колись партія Володимира Литвина заявляла, що у неї було вкрадено перемогу. – Ці вибори перетечуть у парламентські? – Поки що рано про це говорити.
Публікації17:15
Політика
Що треба знати, щоб проголосувати?
До виборів залишилося кілька днів: 25 жовтня 2015 року рівно о 8:00 відкриються дільниці і люди зможуть голосувати. Відкритими дільниці будуть, як і на попередніх виборах, до 20:00. Та для того, щоб спокійно і без негативних наслідків скористатися правом на голос, варто пам’ятати кілька правил, а ще перевести годинники на годину назад, адже в ніч з 24-го на 25 жовтня країна переходить на зимовий час.
Маєш право
Загальновідомо, що виборцем в Україні стають у 18 років. Скористатися голосом можуть ті, хто має «виборчу адресу», внесений до уточнених списків дільниці (адреси дільниць вказані у запрошеннях). У день голосування у списки нікого вже не може бути включено.
Бюлетень для голосування можна отримати лише особисто, надавши паспорт громадянина України. Якщо ви не вклеїли фото, досягнувши 25-ти і 45-річного віку, – не відмовляйтеся від права голосувати. Адже фото - справа не дільничної виборчої комісії (ДВК), а Міграційної служби, і бюлетень мають видати.
Але не варто намагатися отримати бюлетень, надавши, приміром, закордонний паспорт, водійські права, військовий квиток чи навіть посвідчення народного депутата. Виняток є лише для тих осіб, які недавно отримали громадянство, – це тимчасове посвідчення громадянина України.
Правила видачі бюлетенів не змінилися. Члени ДВК працюватимуть удвох: один - надає список виборців для підпису, а другий – заповнює контрольний талон бюлетеня. Виборець розписується і у списку виборців за одержання ним бюлетенів, і на кожному контрольному талоні.
Оскільки вибори місцеві, у кожному регіоні може бути різна кількість бюлетенів, та здебільшого їх буде чотири. Адже потрібно обрати депутатів обласної ради; районної ради; міської, селищної, чи сільської ради. А також – міського, селищного чи сільського голову. У містах обласного значення, де райради не обирають, відповідно буде три бюлетені. А у Києві - лише два: за Київраду і мера.
Як голосувати?
Отримавши бюлетень, потрібно зайти у кабінку для таємного голосування. Засвідчувати свій вибір на коліні, підвіконні чи ще деінде - заборонено. Як і заходити в кабінку з «групою підтримки». Якщо через фізичні проблеми виборець сам не може заповнити та вкинути в скриньку бюлетені, може попрохати про допомогу іншого виборця, але з відома голови ДВК. А членам комісій, кандидатам, довіреним особам, спостерігачам, представникам ЗМІ чи навіть народним депутатам туди зась.
Як заповнити бюлетень? Процес голосування буде дещо відмінним від попередніх. Він не складний чи інноваційний. Просто передбачає, що виборець має проставити навпроти порожнього квадратика з назвою партії, кандидата у депутати відповідної ради, кандидата на міського/селищного/сільського голову «+» або іншу позначку. Але проголосувати, приміром, за партію «А», а кандидата, який висунутий партією «Б», не вийде.
Після назви партії у бюлетені вказується ім’я місцевого лідера і лише потім ім’я кандидата, який балотується у вашому окрузі. Якщо обрана вами політична сила подолає 5-відсотковий бар’єр, лідер гарантовано отримає мандат. Підтримавши кандидата з округу, ви автоматично підтримуєте його політичну силу та її лідера.
Важливо знати: «вибути» з виборів загалом і з бюлетенів зокрема вже ніхто з кандидатів не може. І такої позначки, як на попередніх виборах, бути не може. Єдина підстава – це смерть кандидата. Тому всі заяви про зняття кандидатури – просто слова.
Якщо ж бюлетень зіпсували не зумисно, є право на його заміну. Треба повідомити членам ДВК, що таке сталося, повернувши їм зіпсутий бюлетень, тоді написати заяву про видачу іншого. Зіпсований бюлетень мають погасити, відірвавши правий нижній кут, та скласти про це відповідний акт. Та помилитися і обміняти бюлетень можна лише раз.
Застереження та попередження
Що ще важливо: робити «селфі» з бюлетенем у кабінці для голосування, а згодом викладати його у соцмережі не варто. Закон говорить, що голосування на місцевих виборах є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється. Фотографування, відеофіксація в будь-який спосіб результатів волевиявлення виборців у кабіні для таємного голосування, а також демонстрація виборцем результатів волевиявлення у приміщенні для голосування забороняються і є порушенням таємниці голосування.
Перед тим як спокуситись проголосувати за гроші або ж кілька разів, винести бюлетень, вкинути в урну вже заповнений документ - варто добре подумати. Окрім разового заробітку, можна ще отримати покарання у вигляді як штрафу, так і позбавлення волі.
Якщо ж уже геть хочеться заробити, то що заважає взяти винагороду, а проголосувати чесно? Перевірити «роботодавець» результат не зможе, і до правоохоронців із заявою, що його обдурили, точно не звернеться. Як вже доказ вимагає, наприклад фото, то хитруни таких мудрагелів давно знайшли як обійти. Навіть інструкції є. Крок перший: берете «файлик» чи обгортку від цигарок, накладаєте на бюлетень, ставите позначку - і фотографуєте. Крок другий: знімаєте плівку і віддаєте голос за того, за кого справді хочете. І вівці цілі, і вовки ситі.
Що також важливо: графи «Не підтримую жодного» не буде. Та якщо не проставити жодної позначки, це не означатиме, що проголосували «проти всіх». Не варто вкидати в урну бюлетень чистим, залишаючи спокусу «проголосувати» за вас. Якщо ви впертий Противсіх, то проставте кілька позначок, і бюлетень стане недійсним.
Хоч це не вихід, адже обирати треба. І є з кого. За даними Центральної виборчої комісії, до переліку політичних партій, якими прийнято рішення про участь їхніх місцевих організацій у місцевих виборах, увійшло 142 політсили. Загалом зареєстровано кандидатів у виборчих списках 209 877 осіб. А заяви на кшталт «не йдіть на вибори» чи «вибори нічого не вирішують» - технології. Як і шельмування, звинувачення у продажності членів комісій різного рівня, виборців та всіх без винятку політиків. Це варто пам’ятати і користатися правом обирати собі (а не комусь) владу.
Суспільство
Маєток Добкіна зняли з безпілотника
«Автомайдан» зняв з безпілотника, як стверджують автори відео, будинок колишнього голови Харківської обласної державної адміністрації, народного депутата Михайла Добкіна.
«21 жовтня 2015 року представники Всеукраїнської громадської організації «Автомайдан» запустили безпілотник над будинком, в якому живе Михайло Маркович Добкін», - йдеться в описі до відео.
Раніше на Youtube з'явилося відео будинку Петра Порошенка, зняте з безпілотника.
Маєток Добкіна зняли з безпілотника
«Автомайдан» зняв з безпілотника, як стверджують автори відео, будинок колишнього голови Харківської обласної державної адміністрації, народного депутата Михайла Добкіна.
«21 жовтня 2015 року представники Всеукраїнської громадської організації «Автомайдан» запустили безпілотник над будинком, в якому живе Михайло Маркович Добкін», - йдеться в описі до відео.
Раніше на Youtube з'явилося відео будинку Петра Порошенка, зняте з безпілотника.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-1,2967488765717-/
/-pc-/
Top