Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
14 Травня 2015
14 Травня
Суспільство
В Одесі пролунав вибух
В Одесі в комунікаційному колодязі стався вибух. Про це повідомляє відділ зв'язків з громадськістю ГУМВС України в Одеській області.
За інформацією правоохоронців, повідомлення про вибух на Олексіївській площі надійшло близько 01:00.
Наразі встановлено, що вибухнув саморобний вибуховий пристрій потужністю близько 400 грамів у тротиловому еквіваленті.
Як повідомляється, постраждалих внаслідок вибуху немає.
В Одесі пролунав вибух
В Одесі в комунікаційному колодязі стався вибух. Про це повідомляє відділ зв'язків з громадськістю ГУМВС України в Одеській області.
За інформацією правоохоронців, повідомлення про вибух на Олексіївській площі надійшло близько 01:00.
Наразі встановлено, що вибухнув саморобний вибуховий пристрій потужністю близько 400 грамів у тротиловому еквіваленті.
Як повідомляється, постраждалих внаслідок вибуху немає.
Суспільство
Київський чиновник спіймався на хабарі
У Києві при отриманні хабара був затриманий заступник служби головного управління юстиції у м.Києві Олександр Липовий. Про це повідомляє прес-служба МВС.
За інформацією правоохоронців, чиновник був затриманий при отриманні хабара в 70 тисяч гривень, який він вимагав за оформлення права власності на приміщення площею 700 квадратних метрів.
Як повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, Липовий працював у Мін'юсті ще при уряді Азарова, але після зміни уряду був звільнений. Пізніше за рішенням суду він був відновлений на посаді і знову почав налагоджувати корупційні схеми.
Київський чиновник спіймався на хабарі
У Києві при отриманні хабара був затриманий заступник служби головного управління юстиції у м.Києві Олександр Липовий. Про це повідомляє прес-служба МВС.
За інформацією правоохоронців, чиновник був затриманий при отриманні хабара в 70 тисяч гривень, який він вимагав за оформлення права власності на приміщення площею 700 квадратних метрів.
Як повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, Липовий працював у Мін'юсті ще при уряді Азарова, але після зміни уряду був звільнений. Пізніше за рішенням суду він був відновлений на посаді і знову почав налагоджувати корупційні схеми.
Блог:
Думки09:37
Економіка
Андрей Артеменко
Перше, що потрібно зробити - подолати нелегальний трафік
Створення таких нових органів як Державне бюро розслідувань не потрібно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АCН) висловив народний депутат України від фракції «Радикальної партії» Андрій Артеменко. «Не підтримую створення цих наддержавних органів. У нас є прокуратура, МВС, СБУ. Цього більш ніж достатньо», - переконаний він.
Також депутат сподівається, що нове керівництво Державної фіскальної служби зможе поліпшити ситуацію в податкових і митних питаннях. «Сподіваюся, що систему тотальних поборів, тотальної корупції буде зламано. Чи вдасться? Не знаю. Але три місяці (імунітету, - ред.) - це дуже багато. Наша держава не може чекати так довго. Через два-три тижні ми побачимо, що саме робиться», - пояснив Артеменко.
«Перше, що потрібно зробити - подолати нелегальний трафік. З кожної фури, яка зайшла на територію України, повинні бути сплачені податки. Крім того, нам потрібно зрозуміти, що Фіскальна служба повинна допомагати платити податки, а не карати. Прийти, виявити дрібні помилки у веденні бухгалтерського обліку, виставити великі штрафи - це не метод», - додав він.
Блог:
Думки11:02
Політика
Вікторія Сюмар
Спроба відправити Авакова у відставку схожа на політичні розбірки
Ініціатива відправити у відставку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова дуже схожа на політичні розбірки. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила народний депутат Вікторія Сюмар.
«Чому депутати хочуть відправити у відставку Авакова мені незрозуміло, в чому його вина? Він же не бив журналістів, та й сам Чеботар не бив представників ЗМІ. Тому ініціатива відправити Авакова у відставку дуже схожа на політрозбірки», - сказала Сюмар.
При цьому вона зазначила, що Аваков вчинив правильно, звільнивши свого заступника Сергія Чеботаря.
Публікації12:33
Суспільство
Автопідстава у масштабах країни?
Останніми днями у соцмережах тільки й чути було: «Аваков хоче скасувати презумпцію невинуватості водія!», «Глава МВС вважає, що складати протокол при ДТП не треба, – досить того, що вирішить даішник!», «На дорогах почнеться справжнє беззаконня!»… І поки одні завзято обговорювали, хто де і як відсвяткував День Перемоги та чи ввійшло це свято у конфлікт із запроваджуваним у нас Днем пам’яті, інші на всі заставки "чихвостили" владу загалом і пана Прем’єр-міністра вкупі з міністром внутрішніх справ зокрема, які ще 6 квітня подали на розгляд парламенту законопроект № 2562 – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Саме цей документ і "замахувався", з погляду тих, хто встиг проштудіювати проект, що з’явився на сайті Верховної Ради, на один із базових принципів юриспруденції – презумпцію невинуватості, запропонувавши замінивши її фактично протилежністю – презумпцією винуватості.
А вчора, тобто 13 травня, пан Аваков, який дуже сподівається, що пакет законів про національну поліцію і реформу органів внутрішніх справ парламент розгляне у найближчі два тижні, заявив, буцімто хвилюватися суспільству не варто: мовляв, пункт про відміну презумпції невинуватості з реформи прибрали, хоча, за його словами, його від початку неправильно зрозуміли – й «ця норма передбачала презумпцію правоти поліцейського». «Уряд учора ввечері (12 травня, – авт.), – сказав Арсен Борисович, – на спеціальному екстреному засіданні ухвалив рішення – в усі 5 законів ми внесли поправки, які отримали за місяць громадського обговорення, при цьому прибрали усі суперечливі норми».
А тим часом на сайті Верховної Ради…
Як і коли ці правки будуть відображені у внесених на розгляд парламенту законопроектах, сказати важко. В усякому разі на 20-у годину вечора 13 травня (вже після прилюдних заяв Арсена Авакова про те, що неоднозначні норми із тексту проекту прибрано) на офіційному сайті Верховної Ради можна було побачити текст Законопроекту № 2562, у перших же рядках якого сказано, що Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею 9-1: «Принцип презумпції невинуватості в законодавстві України про адміністративні правопорушення на осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, не поширюється». Кому справді цікаво, можуть почитати далі: зміни до статті 222, її частини другої – пункт 3 пропонується викласти в такій редакції: «за адміністративні правопорушення, передбачені статтями (йде перелік статей, – авт.), що передбачають стягнення у вигляді штрафу, штрафних балів та позбавлення права керування транспортним засобом, — уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання». Тобто, йдеться про те, що прямісінько посеред дороги – як мовиться, без суду і слідства – такий собі сержант Петренко може будь-кого з водіїв позбавити права керування автомобілем.
Якщо комусь цього видасться замало, читаємо далі. Статтю 258 після частини першої пропонується доповнити новою частиною такого змісту: «Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі». Як мовиться, ось тобі й приїхали… Відтепер (звісно, якщо депутати ухвалять проект цього закону саме в такій редакції, не враховуючи низки зауважень і доповнень, зокрема, й від Головного науково-експертного управління) при розгляді справ про адміністративні порушення діятиме презумпція винуватості. Причому якщо йдеться про автомобілістів і порушення Правил дорожнього руху, то тут українцям узагалі обіцяють якісно нові взаємини із інспекторами ДАІ, чи то пак – поліцейськими дорожньо-патрульної служби. Мовляв, інспектор завжди правий, а ти спочатку заплати штраф (навіть якщо не порушував нічого, а тому просто привиділося), а потім у судах доводь, що тебе на тому місці й близько не було. Навіть якщо презумпцію невинуватості залишать, про що говорить профільний міністр, батьки цієї реформи однаково наполягатимуть на тому, що мусить – бодай негласно – діяти презумпція правоти поліцейського. Ось як це пояснив пан Аваков журналістам: мовляв, ішлося не стільки про відміну презумпції невинуватості (а те, що чорним по білому написано у законопроекті, мабуть, привиділося всім, хто його читав, – авт.), скільки про презумпцію правоти поліцейського. Тобто, «спочатку тебе зупиняє поліцейський, спочатку підкоряйся, потім апелюй, а не так, як у нас: ти доведи, що я щось зробив».
То скасують чи ні протокол?
Як гадаєте, якщо протоколи, які є доказом того, що відбулося на дорозі, таки скасують, до чого це призведе? Не треба бути фахівцем у галузі права – досить мати певний досвід спілкування з нашими інспекторами ДАІ, щоб не замислюючись відповісти: це дасть сплеск корупції, бо водії намагатимуться вирішувати суперечливі питання на місці, особливо якщо справа загрожуватиме позбавленням водійського посвідчення. З огляду на це цікаво проаналізувати не тільки сам текст законопроекту, а й пояснювальну записку за підписом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Необхідність прийняття цих поправок пан міністр обґрунтовує тим, що в нас «дуже високий рівень дорожньо-транспортного травматизму зі смертельними й іншими тяжкими наслідками». І, мовляв, треба з цим щось робити. Справді треба. Але на тлі сказаного видається украй дивним пункт 7 цієї записки «Запобігання корупції»: «У проекті акта немає правил і процедур, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень». А отже, на думку Арсена Авакова, цей законопроект «не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи».
Щоб розібратися, чим же загрожує українським автомобілістам ухвалення парламентом цього законопроекту і реформа МВС у такому вигляді (передусім дорожня поліція з особливими повноваженнями), «Аналітична служба новин» звернулася за роз’ясненням до адвоката Вадима Володарського, який багато років займається справами по ДТП. «Про цей законопроект ідеться водночас і через намагання знову запровадити автоматичну фото- й відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху, – сказав пан Володарський, – та у проекті це – не найголовніше. Якщо точніше, під шумок цієї ідеї (котра, м’яко кажучи, й сама вкрай неоднозначна) намагаються протягти набагато серйозніші речі. Презумпція вини водія – це, якщо коротко, відверте ігнорування конституційних норм, причому прямого рішення Конституційного суду, який у грудні 2010 році давав з цього приводу роз’яснення (йдеться про офіційне тлумачення положень ч.1 статті 14-1 Кодексу про адмінправопорушення – справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
КСУ тоді підтвердив, що конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ч.1 ст. 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч.3 ст. 62). Тобто, Конституційний суд розтлумачив усе таким чином, що саме принцип презумпції невинності розповсюджується й на осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності. Припустити, що розробники законопроекту цього не знають? Тоді йдеться вже про їхню непрофесійність…»
Не менш важливий, на думку юристів, і пункт щодо відміни протоколу, який складається за фактом ДТП: досі саме протокол є основою доказової бази під час судового процесу, решта доказів (матеріали по справі, зокрема й фото- й відеофіксація, висновки експертів) додаються, відштовхуючись від вихідних даних. Що матимемо, якщо поліцейський отримає право виносити постанову на місці, та ще й не складатиме протокол?
Не згоден зі штрафом? Подавай апеляцію!
«Мало того, що й чинна нині градація недосить чітка: справи, за якими адмінстягнення обмежуються штрафами, розглядаються самими інспекторами, а більш серйозні (позбавлення водійського посвідчення, адмінарешт) – таки судами, – зазначає Вадим Володарський, – так тепер усі справи щодо порушень ПДР хочуть передати працівникам поліції, що мають спеціальні звання. Тобто, це означає, що вас може зупинити на вулиці будь-який сержант – й одразу винести постанову про позбавлення водійського посвідчення. При цьому ще й порядок виписаний так, що рішення набуває чинності миттєво, й навіть якщо водій його оскаржить, поки йтиме процес оскарження, їздити людина все одно не зможе: ухвала поліцейського на час оскарження не призупиняє свою дію. А це дуже сильно погіршує становище водіїв і водночас є величезним корупційним ризиком, якого воліють не помічати». Водночас на багатьох водійських інтернет-форумах все гучніше звучить думка, що наш уряд таким чином дбає зовсім не про покращення безпеки на дорогах, а – про що б ви думали? – про… наповнення бюджету через систему миттєвих штрафів.
До речі, щодо штрафів ситуація нині теж цікава. Досі було як? Інспектор ДАІ штрафував. Якщо водій не згоден з таким рішенням, він звертався у районний суд. А ось рішення райсуду вже було остаточним – оскаржувати його не дозволялось. Практика, кажуть юристи, переконує, що судді часто-густо ставали на бік даішників – і подібні справи автомобілістів заздалегідь були програшними. Проте трохи більше місяця тому (8 квітня) Конституційний суд України – у відповідь на конституційне подання Уповноваженого ВР з прав людини – визнав незаконною ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства, котра забороняла автомобілістам оскаржувати в апеляційних судах ухвали райсудів про грошові стягнення.
Що робитиме поліцейський Петренко?
Окрім того, якщо враховувати можливості, які відкриває Законопроект № 2562 – у разі його ухвалення – для корупції, то йдеться передусім про те, як цим користуватимуться майбутні поліцейські задля покращення власного фінансового становища. А це, кажуть водії з досвідом, означає тільки одне: практика автопідстав, яка й так досить поширена на теренах України, стане ще популярнішою. Спеціально промоніторила Інтернет – на предмет інформації щодо шахрайства на дорогах. Так от, зважаючи на те, що насправді – за типом виконавців – є два різновиди автопідстав, з’ясувалася цікава картина. Діяльність першого – коли працюють організовані групи шахраїв, які "розводять" не надто уважних водіїв (приміром, з однієї машини якось відволікають на світлофорі увагу водія або взагалі виманюють його з салону надвір, а пасажир чи водій іншої тим часом вихоплює барсетку чи сумку з документами й грішми), – описана досить широко, з детальним висвітленням використовуваних схем. А от про другий різновид, коли таким нечесним промислом займаються інспектори ДАІ, колеги пишуть набагато менше. Проте, як стверджують юристи, які займаються справами по ДТП, таких автопідстав не те що не менше, а й навіть більше.
«Прикладів – хоч відбавляй, – розповідає пан Володарський, який захищає права водіїв уже не один десяток років, – я десь із 2009 року веду власну статистику щодо таких автопідстав – відтоді, коли ухвалили рішення, що штрафи накладатимуть безпосередньо інспектори, а не після рішення суду. Найбільш розповсюджені, коли людину розводять на відмову від медобстеження на стан сп’яніння. Яким чином? Все до банального просто. Реальний випадок, яким я займався: чоловік живе в селі, він випив пива і ремонтує біля своєї огорожі стару «Волгу» – півмашини розібрано. Раптом до нього під’їжджає машина ДАІ, просять документи показати. Папери в нього десь у хаті. Вони тоді: ви пили – їдемо на медогляд. Чоловік: мовляв, куди ми поїдемо, якщо я не за кермом?! Йому: добре, тоді пишемо у протоколі, що ви відмовляєтесь від медобстеження. А це, щоб ви знали, адміністративне правопорушення, за котре передбачене точнісінько таке саме покарання, як і за керування автомобілем у стані сп’яніння».
Причому у людини, яка розгубилася, навіть запитання не виникає, на якій підставі даішники потребували показати документи, хоч насправді важко второпати, який зв’язок між ремонтом автівки, до якого інспектори не мають жодного стосунку, й порушенням ПДР, але логіка інспектора Петренка, коли він хоче заробити, – особлива. Нині, роз’яснює адвокат, у більшості випадків подібні справи вирішуються в судах, причому позитивно для водія. А що буде, якщо усе це передадуть на відкуп дорожньої поліції, причому навіть без потреби складати протокол – тобто, документ, де зафіксовані обставини справи, вказані свідки, є водійські пояснення? Водії на автофорумах категоричні: це буде цілковита вседозволеність оновленої служби ДАІ, яка виллється у повне беззаконня. А юристи додають: і яка навряд чи призведе до поліпшення ситуації на дорогах у частині підвищення безпеки учасників дорожнього руху.
Перевищення швидкості – золота жила
Вадим Володарський пригадує, що тільки за 2009 рік особисто мав до десятка випадків, коли даівці намагалися повернути ситуацію на свою користь, причому 6 зупинок інспекторами юрист кваліфікує як спроби нахабно "розвести" водія. Класика жанру: на Вінниччині під’їжджав до села (дорога – по одній смузі в кожному напрямку й при цьому суцільна осьова, перетинати яку чинні ПДР забороняють), біля узбіччя стоїть вантажівка, біля неї – знак аварійної зупинки, водія і близько не видно. Щойно почав об’їжджати цю перепону, як його відразу зупиняє екіпаж ДАІ, який одразу ж за цією вантажівкою й стояв. Зупиняє – за перетин осьової. Причому, як склалося враження, хлопці «паслися» там давненько – й відразу виникло питання: а чи не самі вони й ту вантажівку там поставили… «З кимось іншим така афера, можливо, й зійшла б їм з рук, – зазначає мій співрозмовник, – але я добре пам’ятаю, що для того, щоб об’їхати перепону, Правила перетинати осьову дозволяють – після того, як водій переконається, що це безпечно».
Що сержант Петренко недаремно герой стількох анекдотів про смугастий жезл-«годувальник», підтверджують і водії. Так, один із них розповідає, що в одному з обласних центрів інспектори повадилися заробляти на пішохідних переходах. За правилами (п.18.1) водій зобов’язаний знизити швидкість або й зовсім зупинитися тоді, коли на переході знаходяться пішоходи, котрим може бути створена перепона чи небезпека. Як інспектори повертають це на власну користь? Дуже просто: вони зупиняють машини навіть тоді, коли пішоходи знаходяться за кілька смуг або й узагалі на іншому боці вулиці й не факт, що збираються тут дорогу переходити. І це ще не все: так, автолюбитель Сергій Д., який живе в одному з райцентрів на Київщині, розповів, що окремі інспектори люблять бачити «створення аварійної ситуації» там, де її й близько немає. Причому, додає В.Володарський, у таких умовах часто вносять у протокол "лівих" свідків, яких не могло бути апріорі, або намагаються «протягнути» справу без свідків взагалі. «Якщо зараз прибрати із законодавства норму, яка зобов’язує надавати докази вини – матеріали фото- й відеофіксації, – стверджує адвокат, – ми взагалі матимемо вал таких звинувачень. І, знову ж таки: як довести те, чого ти не робив?»
Киянка Марина Ігорівна – законослухняний водій, проте і в її водійській практиці є досвід подібної автопідстави: це сталося тоді, пригадує жінка, коли автоматичну відеофіксацію намагалися впровадити перший раз. Мовляв, ніколи в місті не перевищувала швидкість – і раптом отримала «лист щастя», яким повідомлялося, що вона її таки перевищила – на проспекті Комарова! Що цікаво, пані Марина не те що не була там – вона навіть не знала про існування такого проспекту. Звернулася по допомогу до адвоката, і вже разом з’ясували, що фотографія, яку як доказ вини водія надали інспектори ДАІ, зроблена зовсім не на проспекті Комарова (там на час нібито зйомки не було розмітки – стерлася, як у нас це часто буває), а… на Окружній дорозі, по якій жінка їздила на дачу. Знову ж таки, де гарантія, що поліцейські дорожньо-патрульної служби, отримавши змогу вирішувати такі питання на власний розсуд, не користуватимуться службовим становищем? Немає такої гарантії, стверджують юристи. Хоча б тому, що у суспільстві є певний відсоток людей, яким будь-який закон не писаний. То чому хтось думає, що таких людей не буде в ДАІ?!
Як захищатися тим, кого звинуватять несправедливо
До речі, махінації даівців з нібито перевищенням швидкості, як на мене, – найрозповсюдженіша автопідстава з їхнього боку. Хто не знає з власного досвіду, як екіпаж ДАІ стає відразу за знаком, що показує початок населеного пункту (на білому тліі, який зобов’язує знизити швидкість до 60 км/год), і фіксує радаром швидкість, яку мав автомобіль, під’їжджаючи до містечка чи села, а потім зупиняє автівку – й переконує водія, що зі швидкістю 80–90 км/год той їхав уже в межах населеного пункту? Правда, знайома ситуація? Ще один знак, який ну дуже люблять інспектори ДАІ, – «СТОП»: водій, побачивши такий знак, мусить обов’язково зупинитися. Є такі перехрестя, коли знак не завжди видно (приміром, він ховається у листі дерева), але інспекторів зазвичай цей нюанс не цікавить.
А знаки, які обмежують швидкість під час дорожньо-ремонтних робіт, – це взагалі окрема пісня, бо, з одного боку, усе нібито законно: є обмежуючий знак – і ти мусиш їхати повільно. А з іншого, чому цей знак не прибрали, коли закінчились ремонтні роботи? Кому вигідно створювати прецедент? І чому даішники користуються ситуацією – і стоять на таких ділянках дороги? Цікаво, чи хоча б одного інспектора, який полюбляє використовувати обмежувальні знаки задля власного збагачення, покарали? А тепер, якщо Верховна Рада ухвалить весь пакет з 5-ти законопроектів, підготовлених Міністерством внутрішніх справ і запропонованих урядом, зокрема, й проект № 2562 з його неоднозначними нормами, які легко стануть підґрунтям для корупції, чи хтось каратиме поліцейських, які матимуть аж надто великі повноваження й користуватимуться ними на власний розсуд? В українських водіїв це викликає справедливі сумніви.
А тим часом стало відомо, що парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді прийняти у першому читанні 4 законопроекти щодо реформування правоохоронної системи. Йдеться передусім про проекти законів «Про національну поліцію», «Про органи внутрішніх справ», «Про сервісні послуги й сервісні центри МВС» і законопроект про внесення поправок до законів, що регулюють сферу забезпечення безпеки дорожнього руху. Усі ці законопроекти – пакетом, – за словами голови профільного Комітету ВР Андрія Кожем'якіна, повинні бути розглянуті парламентом вже до 20 травня.
Коли спостерігаєш, яким поспіхом МВС проштовхує свою реформу – недопрацьовану, сиру, з неоднозначними нормами й позиціями, які приховують у собі чимало корупційних ризиків, видається, що праві правозахисники, які стверджують, що треба розуміти одну просту річ: банальний тиск на водіїв, звичайне погіршення їхнього правового становища не тягне за собою збільшення безпеки на дорогах, чого так добиваються батьки цієї реформи. Для підвищення безпеки, як зазначає В.Володарський, можливість ефективного захисту прав тих, кого звинувачують несправедливо, не менш важлива, аніж горезвісна невідворотність покарання.
Автопідстава у масштабах країни?
Останніми днями у соцмережах тільки й чути було: «Аваков хоче скасувати презумпцію невинуватості водія!», «Глава МВС вважає, що складати протокол при ДТП не треба, – досить того, що вирішить даішник!», «На дорогах почнеться справжнє беззаконня!»… І поки одні завзято обговорювали, хто де і як відсвяткував День Перемоги та чи ввійшло це свято у конфлікт із запроваджуваним у нас Днем пам’яті, інші на всі заставки "чихвостили" владу загалом і пана Прем’єр-міністра вкупі з міністром внутрішніх справ зокрема, які ще 6 квітня подали на розгляд парламенту законопроект № 2562 – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Саме цей документ і "замахувався", з погляду тих, хто встиг проштудіювати проект, що з’явився на сайті Верховної Ради, на один із базових принципів юриспруденції – презумпцію невинуватості, запропонувавши замінивши її фактично протилежністю – презумпцією винуватості.
А вчора, тобто 13 травня, пан Аваков, який дуже сподівається, що пакет законів про національну поліцію і реформу органів внутрішніх справ парламент розгляне у найближчі два тижні, заявив, буцімто хвилюватися суспільству не варто: мовляв, пункт про відміну презумпції невинуватості з реформи прибрали, хоча, за його словами, його від початку неправильно зрозуміли – й «ця норма передбачала презумпцію правоти поліцейського». «Уряд учора ввечері (12 травня, – авт.), – сказав Арсен Борисович, – на спеціальному екстреному засіданні ухвалив рішення – в усі 5 законів ми внесли поправки, які отримали за місяць громадського обговорення, при цьому прибрали усі суперечливі норми».
А тим часом на сайті Верховної Ради…
Як і коли ці правки будуть відображені у внесених на розгляд парламенту законопроектах, сказати важко. В усякому разі на 20-у годину вечора 13 травня (вже після прилюдних заяв Арсена Авакова про те, що неоднозначні норми із тексту проекту прибрано) на офіційному сайті Верховної Ради можна було побачити текст Законопроекту № 2562, у перших же рядках якого сказано, що Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею 9-1: «Принцип презумпції невинуватості в законодавстві України про адміністративні правопорушення на осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, не поширюється». Кому справді цікаво, можуть почитати далі: зміни до статті 222, її частини другої – пункт 3 пропонується викласти в такій редакції: «за адміністративні правопорушення, передбачені статтями (йде перелік статей, – авт.), що передбачають стягнення у вигляді штрафу, штрафних балів та позбавлення права керування транспортним засобом, — уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання». Тобто, йдеться про те, що прямісінько посеред дороги – як мовиться, без суду і слідства – такий собі сержант Петренко може будь-кого з водіїв позбавити права керування автомобілем.
Якщо комусь цього видасться замало, читаємо далі. Статтю 258 після частини першої пропонується доповнити новою частиною такого змісту: «Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі». Як мовиться, ось тобі й приїхали… Відтепер (звісно, якщо депутати ухвалять проект цього закону саме в такій редакції, не враховуючи низки зауважень і доповнень, зокрема, й від Головного науково-експертного управління) при розгляді справ про адміністративні порушення діятиме презумпція винуватості. Причому якщо йдеться про автомобілістів і порушення Правил дорожнього руху, то тут українцям узагалі обіцяють якісно нові взаємини із інспекторами ДАІ, чи то пак – поліцейськими дорожньо-патрульної служби. Мовляв, інспектор завжди правий, а ти спочатку заплати штраф (навіть якщо не порушував нічого, а тому просто привиділося), а потім у судах доводь, що тебе на тому місці й близько не було. Навіть якщо презумпцію невинуватості залишать, про що говорить профільний міністр, батьки цієї реформи однаково наполягатимуть на тому, що мусить – бодай негласно – діяти презумпція правоти поліцейського. Ось як це пояснив пан Аваков журналістам: мовляв, ішлося не стільки про відміну презумпції невинуватості (а те, що чорним по білому написано у законопроекті, мабуть, привиділося всім, хто його читав, – авт.), скільки про презумпцію правоти поліцейського. Тобто, «спочатку тебе зупиняє поліцейський, спочатку підкоряйся, потім апелюй, а не так, як у нас: ти доведи, що я щось зробив».
То скасують чи ні протокол?
Як гадаєте, якщо протоколи, які є доказом того, що відбулося на дорозі, таки скасують, до чого це призведе? Не треба бути фахівцем у галузі права – досить мати певний досвід спілкування з нашими інспекторами ДАІ, щоб не замислюючись відповісти: це дасть сплеск корупції, бо водії намагатимуться вирішувати суперечливі питання на місці, особливо якщо справа загрожуватиме позбавленням водійського посвідчення. З огляду на це цікаво проаналізувати не тільки сам текст законопроекту, а й пояснювальну записку за підписом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Необхідність прийняття цих поправок пан міністр обґрунтовує тим, що в нас «дуже високий рівень дорожньо-транспортного травматизму зі смертельними й іншими тяжкими наслідками». І, мовляв, треба з цим щось робити. Справді треба. Але на тлі сказаного видається украй дивним пункт 7 цієї записки «Запобігання корупції»: «У проекті акта немає правил і процедур, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень». А отже, на думку Арсена Авакова, цей законопроект «не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи».
Щоб розібратися, чим же загрожує українським автомобілістам ухвалення парламентом цього законопроекту і реформа МВС у такому вигляді (передусім дорожня поліція з особливими повноваженнями), «Аналітична служба новин» звернулася за роз’ясненням до адвоката Вадима Володарського, який багато років займається справами по ДТП. «Про цей законопроект ідеться водночас і через намагання знову запровадити автоматичну фото- й відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху, – сказав пан Володарський, – та у проекті це – не найголовніше. Якщо точніше, під шумок цієї ідеї (котра, м’яко кажучи, й сама вкрай неоднозначна) намагаються протягти набагато серйозніші речі. Презумпція вини водія – це, якщо коротко, відверте ігнорування конституційних норм, причому прямого рішення Конституційного суду, який у грудні 2010 році давав з цього приводу роз’яснення (йдеться про офіційне тлумачення положень ч.1 статті 14-1 Кодексу про адмінправопорушення – справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
КСУ тоді підтвердив, що конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ч.1 ст. 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч.3 ст. 62). Тобто, Конституційний суд розтлумачив усе таким чином, що саме принцип презумпції невинності розповсюджується й на осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності. Припустити, що розробники законопроекту цього не знають? Тоді йдеться вже про їхню непрофесійність…»
Не менш важливий, на думку юристів, і пункт щодо відміни протоколу, який складається за фактом ДТП: досі саме протокол є основою доказової бази під час судового процесу, решта доказів (матеріали по справі, зокрема й фото- й відеофіксація, висновки експертів) додаються, відштовхуючись від вихідних даних. Що матимемо, якщо поліцейський отримає право виносити постанову на місці, та ще й не складатиме протокол?
Не згоден зі штрафом? Подавай апеляцію!
«Мало того, що й чинна нині градація недосить чітка: справи, за якими адмінстягнення обмежуються штрафами, розглядаються самими інспекторами, а більш серйозні (позбавлення водійського посвідчення, адмінарешт) – таки судами, – зазначає Вадим Володарський, – так тепер усі справи щодо порушень ПДР хочуть передати працівникам поліції, що мають спеціальні звання. Тобто, це означає, що вас може зупинити на вулиці будь-який сержант – й одразу винести постанову про позбавлення водійського посвідчення. При цьому ще й порядок виписаний так, що рішення набуває чинності миттєво, й навіть якщо водій його оскаржить, поки йтиме процес оскарження, їздити людина все одно не зможе: ухвала поліцейського на час оскарження не призупиняє свою дію. А це дуже сильно погіршує становище водіїв і водночас є величезним корупційним ризиком, якого воліють не помічати». Водночас на багатьох водійських інтернет-форумах все гучніше звучить думка, що наш уряд таким чином дбає зовсім не про покращення безпеки на дорогах, а – про що б ви думали? – про… наповнення бюджету через систему миттєвих штрафів.
До речі, щодо штрафів ситуація нині теж цікава. Досі було як? Інспектор ДАІ штрафував. Якщо водій не згоден з таким рішенням, він звертався у районний суд. А ось рішення райсуду вже було остаточним – оскаржувати його не дозволялось. Практика, кажуть юристи, переконує, що судді часто-густо ставали на бік даішників – і подібні справи автомобілістів заздалегідь були програшними. Проте трохи більше місяця тому (8 квітня) Конституційний суд України – у відповідь на конституційне подання Уповноваженого ВР з прав людини – визнав незаконною ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства, котра забороняла автомобілістам оскаржувати в апеляційних судах ухвали райсудів про грошові стягнення.
Що робитиме поліцейський Петренко?
Окрім того, якщо враховувати можливості, які відкриває Законопроект № 2562 – у разі його ухвалення – для корупції, то йдеться передусім про те, як цим користуватимуться майбутні поліцейські задля покращення власного фінансового становища. А це, кажуть водії з досвідом, означає тільки одне: практика автопідстав, яка й так досить поширена на теренах України, стане ще популярнішою. Спеціально промоніторила Інтернет – на предмет інформації щодо шахрайства на дорогах. Так от, зважаючи на те, що насправді – за типом виконавців – є два різновиди автопідстав, з’ясувалася цікава картина. Діяльність першого – коли працюють організовані групи шахраїв, які "розводять" не надто уважних водіїв (приміром, з однієї машини якось відволікають на світлофорі увагу водія або взагалі виманюють його з салону надвір, а пасажир чи водій іншої тим часом вихоплює барсетку чи сумку з документами й грішми), – описана досить широко, з детальним висвітленням використовуваних схем. А от про другий різновид, коли таким нечесним промислом займаються інспектори ДАІ, колеги пишуть набагато менше. Проте, як стверджують юристи, які займаються справами по ДТП, таких автопідстав не те що не менше, а й навіть більше.
«Прикладів – хоч відбавляй, – розповідає пан Володарський, який захищає права водіїв уже не один десяток років, – я десь із 2009 року веду власну статистику щодо таких автопідстав – відтоді, коли ухвалили рішення, що штрафи накладатимуть безпосередньо інспектори, а не після рішення суду. Найбільш розповсюджені, коли людину розводять на відмову від медобстеження на стан сп’яніння. Яким чином? Все до банального просто. Реальний випадок, яким я займався: чоловік живе в селі, він випив пива і ремонтує біля своєї огорожі стару «Волгу» – півмашини розібрано. Раптом до нього під’їжджає машина ДАІ, просять документи показати. Папери в нього десь у хаті. Вони тоді: ви пили – їдемо на медогляд. Чоловік: мовляв, куди ми поїдемо, якщо я не за кермом?! Йому: добре, тоді пишемо у протоколі, що ви відмовляєтесь від медобстеження. А це, щоб ви знали, адміністративне правопорушення, за котре передбачене точнісінько таке саме покарання, як і за керування автомобілем у стані сп’яніння».
Причому у людини, яка розгубилася, навіть запитання не виникає, на якій підставі даішники потребували показати документи, хоч насправді важко второпати, який зв’язок між ремонтом автівки, до якого інспектори не мають жодного стосунку, й порушенням ПДР, але логіка інспектора Петренка, коли він хоче заробити, – особлива. Нині, роз’яснює адвокат, у більшості випадків подібні справи вирішуються в судах, причому позитивно для водія. А що буде, якщо усе це передадуть на відкуп дорожньої поліції, причому навіть без потреби складати протокол – тобто, документ, де зафіксовані обставини справи, вказані свідки, є водійські пояснення? Водії на автофорумах категоричні: це буде цілковита вседозволеність оновленої служби ДАІ, яка виллється у повне беззаконня. А юристи додають: і яка навряд чи призведе до поліпшення ситуації на дорогах у частині підвищення безпеки учасників дорожнього руху.
Перевищення швидкості – золота жила
Вадим Володарський пригадує, що тільки за 2009 рік особисто мав до десятка випадків, коли даівці намагалися повернути ситуацію на свою користь, причому 6 зупинок інспекторами юрист кваліфікує як спроби нахабно "розвести" водія. Класика жанру: на Вінниччині під’їжджав до села (дорога – по одній смузі в кожному напрямку й при цьому суцільна осьова, перетинати яку чинні ПДР забороняють), біля узбіччя стоїть вантажівка, біля неї – знак аварійної зупинки, водія і близько не видно. Щойно почав об’їжджати цю перепону, як його відразу зупиняє екіпаж ДАІ, який одразу ж за цією вантажівкою й стояв. Зупиняє – за перетин осьової. Причому, як склалося враження, хлопці «паслися» там давненько – й відразу виникло питання: а чи не самі вони й ту вантажівку там поставили… «З кимось іншим така афера, можливо, й зійшла б їм з рук, – зазначає мій співрозмовник, – але я добре пам’ятаю, що для того, щоб об’їхати перепону, Правила перетинати осьову дозволяють – після того, як водій переконається, що це безпечно».
Що сержант Петренко недаремно герой стількох анекдотів про смугастий жезл-«годувальник», підтверджують і водії. Так, один із них розповідає, що в одному з обласних центрів інспектори повадилися заробляти на пішохідних переходах. За правилами (п.18.1) водій зобов’язаний знизити швидкість або й зовсім зупинитися тоді, коли на переході знаходяться пішоходи, котрим може бути створена перепона чи небезпека. Як інспектори повертають це на власну користь? Дуже просто: вони зупиняють машини навіть тоді, коли пішоходи знаходяться за кілька смуг або й узагалі на іншому боці вулиці й не факт, що збираються тут дорогу переходити. І це ще не все: так, автолюбитель Сергій Д., який живе в одному з райцентрів на Київщині, розповів, що окремі інспектори люблять бачити «створення аварійної ситуації» там, де її й близько немає. Причому, додає В.Володарський, у таких умовах часто вносять у протокол "лівих" свідків, яких не могло бути апріорі, або намагаються «протягнути» справу без свідків взагалі. «Якщо зараз прибрати із законодавства норму, яка зобов’язує надавати докази вини – матеріали фото- й відеофіксації, – стверджує адвокат, – ми взагалі матимемо вал таких звинувачень. І, знову ж таки: як довести те, чого ти не робив?»
Киянка Марина Ігорівна – законослухняний водій, проте і в її водійській практиці є досвід подібної автопідстави: це сталося тоді, пригадує жінка, коли автоматичну відеофіксацію намагалися впровадити перший раз. Мовляв, ніколи в місті не перевищувала швидкість – і раптом отримала «лист щастя», яким повідомлялося, що вона її таки перевищила – на проспекті Комарова! Що цікаво, пані Марина не те що не була там – вона навіть не знала про існування такого проспекту. Звернулася по допомогу до адвоката, і вже разом з’ясували, що фотографія, яку як доказ вини водія надали інспектори ДАІ, зроблена зовсім не на проспекті Комарова (там на час нібито зйомки не було розмітки – стерлася, як у нас це часто буває), а… на Окружній дорозі, по якій жінка їздила на дачу. Знову ж таки, де гарантія, що поліцейські дорожньо-патрульної служби, отримавши змогу вирішувати такі питання на власний розсуд, не користуватимуться службовим становищем? Немає такої гарантії, стверджують юристи. Хоча б тому, що у суспільстві є певний відсоток людей, яким будь-який закон не писаний. То чому хтось думає, що таких людей не буде в ДАІ?!
Як захищатися тим, кого звинуватять несправедливо
До речі, махінації даівців з нібито перевищенням швидкості, як на мене, – найрозповсюдженіша автопідстава з їхнього боку. Хто не знає з власного досвіду, як екіпаж ДАІ стає відразу за знаком, що показує початок населеного пункту (на білому тліі, який зобов’язує знизити швидкість до 60 км/год), і фіксує радаром швидкість, яку мав автомобіль, під’їжджаючи до містечка чи села, а потім зупиняє автівку – й переконує водія, що зі швидкістю 80–90 км/год той їхав уже в межах населеного пункту? Правда, знайома ситуація? Ще один знак, який ну дуже люблять інспектори ДАІ, – «СТОП»: водій, побачивши такий знак, мусить обов’язково зупинитися. Є такі перехрестя, коли знак не завжди видно (приміром, він ховається у листі дерева), але інспекторів зазвичай цей нюанс не цікавить.
А знаки, які обмежують швидкість під час дорожньо-ремонтних робіт, – це взагалі окрема пісня, бо, з одного боку, усе нібито законно: є обмежуючий знак – і ти мусиш їхати повільно. А з іншого, чому цей знак не прибрали, коли закінчились ремонтні роботи? Кому вигідно створювати прецедент? І чому даішники користуються ситуацією – і стоять на таких ділянках дороги? Цікаво, чи хоча б одного інспектора, який полюбляє використовувати обмежувальні знаки задля власного збагачення, покарали? А тепер, якщо Верховна Рада ухвалить весь пакет з 5-ти законопроектів, підготовлених Міністерством внутрішніх справ і запропонованих урядом, зокрема, й проект № 2562 з його неоднозначними нормами, які легко стануть підґрунтям для корупції, чи хтось каратиме поліцейських, які матимуть аж надто великі повноваження й користуватимуться ними на власний розсуд? В українських водіїв це викликає справедливі сумніви.
А тим часом стало відомо, що парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді прийняти у першому читанні 4 законопроекти щодо реформування правоохоронної системи. Йдеться передусім про проекти законів «Про національну поліцію», «Про органи внутрішніх справ», «Про сервісні послуги й сервісні центри МВС» і законопроект про внесення поправок до законів, що регулюють сферу забезпечення безпеки дорожнього руху. Усі ці законопроекти – пакетом, – за словами голови профільного Комітету ВР Андрія Кожем'якіна, повинні бути розглянуті парламентом вже до 20 травня.
Коли спостерігаєш, яким поспіхом МВС проштовхує свою реформу – недопрацьовану, сиру, з неоднозначними нормами й позиціями, які приховують у собі чимало корупційних ризиків, видається, що праві правозахисники, які стверджують, що треба розуміти одну просту річ: банальний тиск на водіїв, звичайне погіршення їхнього правового становища не тягне за собою збільшення безпеки на дорогах, чого так добиваються батьки цієї реформи. Для підвищення безпеки, як зазначає В.Володарський, можливість ефективного захисту прав тих, кого звинувачують несправедливо, не менш важлива, аніж горезвісна невідворотність покарання.
Публікації13:27
Політика
ШОКін для двох Сергіїв
Про це багато говорили, але тільки 12 травня розмови знайшли свій законний обрис. Чутки про те, що Генеральна Прокуратура готує подання до Верховної Ради про зняття депутатської недоторканності з окремих депутатів, підтвердилися. Відомство Генерального прокурора Віктора Шокіна зацікавилося двома парламентаріями - Сергієм Клюєвим і Сергієм Мельничуком.
Від десяти років в'язниці до довічного
Напередодні 100 днів на посаді Генпрокурора Віктор Шокін «вибухнув» гучною заявою, зробив перший крок до гучних кримінальних справах.
«Я щодня чую і читаю скарги. Про те, що нічого не робиться, нічого не змінюється. Ось що я скажу: робиться і змінюється! Потерпіть. Все буде. Обіцяю. Це тільки початок. Мандат народного депутата - не привід ховатися від закону і правосуддя», - повідав на своїй сторінці в« Фейсбук» Шокін. Підкріпив свій спіч посиланням на офіційний сайт ГПУ, де вказано, що Генпрокуратура звернулася до парламенту з поданням про зняття недоторканніості з Клюєва та Мельничука.
«Направлено два подання для розгляду на дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Клюєва Сергія Петровича, який підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 та 190 («Шахрайство», - авт.) і ч.5 ст.191 (« Зловживання службовим становищем», - авт.). Також направлено подання для розгляду на дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата Мельничука Сергія Петровича. На жаль, якщо я вам буду зараз перераховувати всі статті по Мельничуку, це займе багато часу, їх дуже багато. Я вам тільки назву основні статті, це 257 («Бандитизм», - авт.), Це тяжкий злочин - створення злочинної організації», - уточнив потім на брифінгу Шокін. За його словами, якщо вину депутатів буде доведено, то Клюєву «світить» 10 років в'язниці, а Мельничуку - довічне.
Процедурні бар'єри
Природно, після настільки гучної заяви Віктора Шокіна від пленарного засідання Верховної Ради 13 травня очікували сенсацій - позбавлення Клюєва та Мельничука недоторканності. Порядок денний Ради викликав оптимізм. Першим питанням значилося - позбавлення окремих депутатів недоторканності. Але обман розкрився дещо пізніше.
«Йдеться про позбавлення мандатів депутатів-сумісників і представника «Самопомочі» Андрія Мірошника, який добровільно вирішив скласти мандат. Питання по Клюєву та Мельничуку сьогодні вирішуватися не буде», - уточнив «АСН» глава регламентного комітету Верховної Ради Павло Пінзеник. - Потрібно дотримуватися процедури. Спочатку ГПУ подає звернення на ім'я спікера. Потім Голова Верховної Ради направляє документи до регламентного комітету. Дається 5 днів на їх вивчення, заслуховування аргументів сторін. Лише потім голосування.
Як потім розповів спікер Володимир Гройсман, подання від Генпрокуратури він отримав. У гру вступає комітет Верховної Ради. Очікується, що він почне розглядати це питання 14 травня і вже 19-20 травня можливо депутати схвалять подання Генпрокуратури.
«Бориспіль» або «Жуляни»?
«Тепер і Мельничук, і Клюєв можуть «пуститися в біги», пояснивши свої дії тим, що в наших СІЗО можна по п'ять років чекати суду і в результаті не дочекатися», - розкритикував гучний анонс Шокіна позафракційний народний депутат Борислав Береза. Але побоювання парламентарія щодо втечі підозрюваних колег, не виправдалися. Принаймні, станом на середу, 13 травня 2015 року. І Сергій Мельничук, і Сергій Клюєв прийшли на роботу в парламент.
«Якби якісь звинувачення проти мене були обгрунтованими, я вже давно міг би втекти, але я це не зробив, - роздавав наліво і направо коментарі в кулуарах парламенту Сергій Мельничук.
А от Сергій Клюєв уникав спілкування з журналістами. У коментарях був стриманий. «Звинувачення Шокіна не мають під собою ніякої доказової бази та складу злочину. Політично мотивовані справи», - сказав у свою чергу Клюєв.
Обидва депутати пообіцяли не ховатися від слідства і доводити, що заяви Шокіна - це не що інше, як наклеп.
Водночас, за словами лідера Радикальної партії Олега Ляшка, Клюєв звертався до депутатів з проханням не голосувати за зняття з нього мандата. Пропонував гроші. «Сьогодні запропонували 50 мільйонів доларів на фракцію за те, щоб ми не голосували за зняття недоторканності з Клюєва. Запропонував Клюєв, особисто одному з наших депутатів», - заявив Ляшко, підкресливши, що від грошей відмовилися. Як з'ясувала «АСН», іншим представникам коаліції ніхто грошей не пропонував. «50 мільйонів? Доларів? І чому мені ніхто не пропонує таких грошей», - пожартувала співголова фракції «Народний Фронт» Вікторія Сюмар.
За крок від міжнародного скандалу
А що якщо Сергій Клюєв та Сергій Мельничук порушать свою обіцянку і, скориставшись процедурним тайм-аутом, покинуть Україну? «Коли режим Януковича відкривав проти мене кримінальні справи, я рік не міг нікуди виїхати. Повірте, в держави є всі важелі та інструменти для того, щоб потенційний злочинець не міг залишити територію України. Якщо Генпрокуратура зацікавлена в об'єктивному розслідуванні цих справ, то Клюєв і Мельничук не зможуть нікуди втекти», - говорить народний депутат Сергій Власенко.
Рішучих дій української Генпрокуратури, зокрема у справі Клюєва, чекають і в ЄС. Здавалося б, до чого тут Брюссель? Все дуже просто. «Довіра до України на міжнародному рівні знищується з кожним днем, який минає без новин від Генпрокуратури про арешти, суди, нові розслідування щодо високопосадовців зі списку санкцій», - пояснює голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко. Тобто, якщо не буде реального розслідування кримінальних справ проти Сергія Клюєва, то вже на початку червня Європа може скасувати санкції проти українського політика. А скасування санкцій - іміджевий удар по Україні, якого категорично не можна допустити.
Блог:
Думки14:31
Суспільство
Ольга Червакова
Довгі роки судді «відмазували» нападників на журналістів
Закон про посилення відповідальності за перешкоджання діяльності журналіста унеможливить спекуляції на нормах Кримінального кодексу, які досі масово відбувалися в судах. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловила член комітету Верховної Ради з питань свободи слова, народний депутат Ольга Червакова.
За її словами, протягом багатьох років судді небезкорисливо «відмазували» нападників на журналістів.
«Головне — це те, що проголосовано поправку номер три, яка вирішує проблему законодавчого визначення журналістів, адже під це поняття раніше не підпадали журналісти інтернет-видань і оператори, хоча вони ставали жертвами нападів і тиску», — зазначила пані Червакова.
Крім того, за її словами, журналісти програвали судові процеси за статтею 171 КК (перешкоджання законній професійній діяльності журналіста) і отримували відмову в судах за фіктивними приводами.
«Репортерам, які піддавалися нападам, судді казали: «у вас у посвідченні написано, що ви кореспондент, а закон передбачає покарання за перешкоджання роботі журналіста» — і відмовляли в задоволенні позовів. У випадках, коли вдавалося довести напад, судді починали сумніватися, що це завадило журналістові», — зазначила депутат.
Нині, за її словами, це все деталізовано і конкретизовано.
«Тепер перешкоджанням вважається «незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів та технічних засобів, якими журналіст користується у зв'язку зі своєю професійною діяльністю», — розповіла Ольга Червакова.
Блог:
Думки15:19
Політика
Олександр Дем'янчук
Аваков боїться втратити посаду
Голова МВС Арсен Аваков боїться втратити свою посаду після початку збору підписів за його відставку. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук.
«Ситуація цілком закономірна. Оскільки після Революції Гідності люди, які прийшли до влади на гребені цієї революції, це продукт старої гвардії, старої системи. Тож у них свої уявлення про способи діяльності. У цьому випадку очевидно, що під тиском громадськості, зокрема і під тиском народних депутатів, Аваков, м'яко кажучи, перелякався. Тому що він грає роль такого собі функціонера нового типу, але схоже на те, що насправді він турбується про свою долю», — сказав політолог.
Олександр Дем'янчук вважає, що люди і громадські організації відчули свою силу, тож тиск на органи управління, на держоргани та окремих осіб буде тільки посилюватися.
«Я вважаю, що впродовж цього і наступних років у системі держуправління буде багато скандалів, несподіваних відставок. Біда в іншому, на місце тих, хто йде, приходять не набагато кращі. Але це нормальний процес. Поступово система управління очиститься. Можна цілком розраховувати, що пан Аваков скоро піде у відставку», — сказав Олександр Дем'янчук.
Політолог вважає, що очищати систему треба, але проблема в тому, що через мізерні зарплати чиновників і примарні перспективи на «очищені» місця навряд чи швидко прийдуть чесні, професійні та порядні люди.
Блог:
Думки16:09
Економіка
Олександр Долженков
Податкова система повинна перестати бути каральною
Податкову систему необхідно вивести з-під правоохоронних органів, вона не має бути каральною. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, народний депутат України від фракції Опозиційного блоку Олександр Долженков.
«Ми нічого не досягнемо, просто міняючи каркас. Потрібно виходити не з організаційно-формальних аспектів: як орган назвати, і які повноваження йому дати. Потрібно сконцентруватися на адмініструванні. Потрібно виводити податкову систему з-під правоохоронних органів. Зокрема, ліквідувати податкову міліцію», — зазначив він.
За словами пана Долженкова, ліквідацію податкової міліції інвестори сприйняли б як крок до декриміналізації.
«Багато хто побоюється приїжджати в Україну, оскільки тут поширені кримінальні переслідування», — додав він.
«Глобальне реформування також не проводиться шляхом створення нових органів. Чесно кажучи, я вже загубився в них. Так кардинально ситуацію не змінити. Положення, що залишилися в Податковому кодексі, ніхто не скасовував. А Державну фіскальну службу розглядають як орган, який не тільки наповнює бюджет, а й повинен виконати план. Це потрібно змінити. У перші роки це призведе до зменшення надходжень, але незворотньо вплине на поліпшення інвестиційної привабливості», — упевнений депутат.
Також пан Долженков рекомендує гарантувати стабільність податкової системи.
«Такої кількості змін, як Податковий кодекс, не переживав жоден нормативно-правовий документ. А брак стабільності також відлякує інвестора», — пояснив він і додав, що варто врахувати світовий досвід з оптимізації податків.
Крім того, за словами Олександра Долженкова, і в питаннях відбілювання заробітних плат потрібно шукати першопричини їх тінізації.
«Більшість раді виплачувати білу зарплату. Але податковий тягар занадто високий. Це 55—65% йде навантаження. Кажуть, оптимальний рівень оподаткування — 30%. Повинна бути лінійна шкала. Якщо ми говоримо про легалізацію, то потрібно стимулювати роботодавців, які виплачують високу зарплату. Дуже багаті люди отримують пасивні доходи: дивіденди, роялті. А високі зарплати отримують люди з високим професійним рівнем», — зазначив депутат.
Також, за словами депутата потрібно вирішити питання хронічного дефіциту Пенсійного фонду та його дотування з держбюджету.
Публікації22:24
Суспільство
Пільги чиновники матимуть змогу вмикати за бажанням
Якось в інтерв'ю міністр юстиції, що просидів у цьому кріслі не один термін, мені чесно відповів, що будь-який уряд керуватиме фінансуванням пільг у «ручному режимі». І як би люди не бунтували і скільки б позовів не подавали до Європейського суду, ситуація не зміниться. Так справді було багато років. Але нинішній уряд не став гратися з народом у піжмурки, а просто переклав відповідальність з центральної влади на місцеві, перекинувши туди ж і весь негатив.
Крайніх уже призначили
Йдеться про закон, який Кабміну вдалося протягнути під соусом урізання видаткової частини держбюджету. І першими під ніж якраз і потрапили ті, кого з року в рік зараховували до малозабезпечених категорій населення. Їх позбавили не лише безкоштовного проїзду, а й туманно натякнули, що не краща ситуація буде і з оплатою житлово-комунальних послуг. І якщо перша новація стартує з червня, другу вирішили поки що відкласти.
Депутати неохоче коментують питання про можливу заміну пільг адресною допомогою і радять звертатися до профільного міністра. «Ми цікавилися у Міністерстві соціальної політики, коли буде проведено монетизацію пільг, оскільки зараз їх уже майже немає. На що отримали відповідь, що за це відповідатимуть місцеві бюджети», - сказала в коментарі АСН народний депутат Людмила Денісова. Вона вважає, що Міністерство соціальної політики повинне роз'яснити, як місцеві бюджети можуть забезпечувати пільги, якщо вони «порожні». А не просто наділити їх додатковими повноваженнями і можливістю вмикати й вимикати пільги за власним бажанням.
Її колега, народний депутат Юрій Чижмар упевнений, що перш ніж щось делегувати на місцевий рівень, необхідно було провести обіцяну реформу з децентралізації. «Слід внести зміни до Конституції. Віддати повноваження і гроші на місця, щоб чиновники на місцевому рівні визначали перелік пільгових категорій і мали змогу проводити монетизацію цих пільг. Щоб вирішували: гроші витратити на безкоштовне харчування школярів, ремонт доріг чи компенсацію за пільговий проїзд громадян».
Єдине, на що щиро сподіваються народні обранці, що пільг у сфері ЖКГ радикальні заходи торкнуться найменше. І люди, які й так нині ледве зводять кінці з кінцями, переживуть наступний етап «урізань» менш болісно. «Все-таки передбачена система захисту житлових субсидій», - сказала Денісова.
Водночас Кабмін обіцяє, що з часом пільги монетизують, що дасть змогу компенсувати бодай частково з держбюджету вартість проїзду тим, кого позбавили преференцій. Щоправда, станеться це не скоро. Тим більше, що про адресні компенсації і заміну пільг грошовими виплатами в Україні йдеться давно. Ще в 2002 році, за часів прем'єрства В. Януковича, було навіть затверджено відповідну стратегію. Попри те, що вона викликала шквал обурення у народу і її скасували, управління соціального захисту населення таки розпочали роботу над створенням Єдиного державного реєстру пільговиків.
А з червня 2004 року Міністерство праці та соціальної політики почало експеримент з добровільного переходу на отримання адресних грошових виплат. Згоду на участь у ньому дало місто Бровари й Броварський район Київської області, а також Смілянський район Черкащини. Тоді людям, що мають право на пільгову оплату житлово-комунальних послуг, дали змогу отримувати їх у грошовому еквіваленті. Та невдовзі експеримент закінчили. І хоч до самої ідеї не раз поверталися, її так і не втілили повністю. А рядок у законі про держбюджет, де сказано, що фінансування пільг можливе лише за умови наявності коштів і на розсуд Кабміну, став уже звичним. І якими б радикальними не були акції протесту - голодування, захоплення органів влади, - влада ставилася до цього скептично.
Не вражали чиновників і судові ухвали, які зобов'язували їх виконувати закони: їх просто в один прекрасний момент перестали виконувати. У підсумку проблема фінансування пільг з кожним роком тільки загострювалася. Але це засмучувало далеко не всіх. Адже «соціалка» і пільговики, як і раніше, залишалися благодатними темами для передвиборних гасел. І політики ними вміло маніпулювали.
Представники ж виконавчої влади наполегливо твердили: щоб профінансувати пільги повністю, потрібно більше, ніж весь бюджет країни. А між тим борг держави перед громадянами і далі зростав. Нині загальна сума, необхідна на всі виплати, пільги, компенсації, обумовлені в чинному законодавстві, за словами профільного міністра Павла Розенка, перевищує 200 мільярдів гривень на рік. Тепер у Міністерстві соцполітики обіцяють, що створять нову інформаційну систему, використовуючи колишні розробки й існуючий реєстр осіб, які мають право на пільги. Але повноцінна сучасна модель обліку пільговиків і надання їм соцпослуг з'явиться у кращому разі через рік-півтора.
Передвиборна кадриль
Поки ж місцевим органам влади делегували повноваження, які дають змогу ухвалювати рішення про те, що окремі категорії пільговиків таки зможуть їздити безкоштовно, але компенсувати втрати транспортникам доведеться винятково з місцевих бюджетів. «Варіацій розв’язання цієї проблеми безліч, починаючи з компенсації перевізникам втрат від перевезень пільговиків за рахунок місцевих бюджетів і закінчуючи укладанням угод між перевізниками й органами місцевої влади про партнерство з надання безкоштовних послуг з перевезення соціально незахищених верств населення. У цих же договорах може передбачатися обов'язок транспортного підприємства здійснювати безкоштовні перевезення окресленої в договорі категорії осіб з віднесенням фінансових втрат на підприємство транспорту», - каже адвокат Олександр Готін, підкреслюючи, що передавши такі повноваження на місця, держава, образно кажучи, «скинула» з себе обов'язок виконувати свою соціальну функцію.
«По суті, держава самоусунулася від розв’язання проблем з фінансовим навантаженням у сфері соціальних перевезень», - вважає юрист. Однак брати на себе таку відповідальність представники влади на місцях поки не квапляться. Тому про збереження безоплатного проїзду для окремих категорій громадян заявили лише мери великих міст, розуміючи, що місцеві вибори не за горами і не варто відкладати загравання з електоратом на потім. Але що робити тим громадянам, хто не живе в містах-мільйонниках і де місцевих бюджетів недостатньо для оплати послуг перевізників?
«Раніше була спеціальна формула, за допомогою якої перевізники рахували, скільки саме людей вони перевезли і скільки грошей їм повинні повернути. Потім вони ці дані подавали в управління праці та соціального захисту або в місцеві адміністрації. А коли з держбюджету надходила субвенція на оплату «безкоштовних категорій» пасажирів, вона розподілялася між перевізниками на місцях. Але її завжди не вистачало. По-перше, гроші виділялися не в повному обсязі. По-друге, питань щодо їхнього перерозподілу теж було чимало, - пояснює Олександр Готін. – Фактично ця субвенція завжди була однією з найбільш корупційних схем. Наприклад, на маршруті працює п'ять перевізників. У одного сто автобусів, у другого п'ятдесят, у третього чотириста. І вони самі рахують, скільки перевезли пільговиків. У підсумку до вас приходить від них запит на загальну суму, скажімо, у розмірі 10 мільйонів. А вам з держбюджету виділили лише п'ять. Як між ними їх розподілити? Законом не передбачено, щоб ці гроші ділилися пропорційно. Тому більше зазвичай діставалося тим, хто давав відкати чиновникам».
На думку Олександра Готіна, місцеві ради можуть відновити всі пільги і навіть розширити категорії населення, яким надати право на безкоштовний проїзд. Питання тільки у фінансуванні, яке вони можуть на це дозволити, і в їхньому бажанні. Зараз у них замість грошей - тільки додаткові повноваження.
«Міські пасажирські перевезення у всіх цивілізованих країнах, зокрема в Європі, як і в Україні, відносяться до категорії соціально-значущих послуг населенню. Основна вигода від цих перевезень - не стільки комерційний прибуток, скільки виконання соціальних завдань. Тому міські пасажирські перевезення в країнах ЄС - як, до речі, й у нас – це малорентабельний, а іноді й збитковий бізнес. Розвиток міських і приміських перевезень забезпечується в основному за рахунок бюджетних компенсацій, цільових субвенцій перевізникам витрат на перевезення, податкових і кредитних пільг, - зазначив юрист. - В українських реаліях держава позбулася бюджетного навантаження, скасувавши пільги з перевезень. Разом з тим для місцевих громад держава не розробила й не надала зважених правового й фінансового механізмів розв’язання нагальної проблеми із забезпеченням транспортних перевезень соціально незахищених верств населення».
На думку колишнього голови Донецької обласної державної адміністрації народного депутата Сергія Тарути, було б більш чесно сказати людям, що у держави зараз немає коштів для забезпечення пільг. Він упевнений, що більшість місцевих бюджетів самостійно не зможуть забезпечити фінансування низки пільг, у тому числі й на проїзд. Як не зможуть і замінити їх адресними дотаціями. «Я б зараз призупинив цей процес», - сказав він.
Про пенсіонерів подбав Кучма
За словами Олександра Готина, безоплатний проїзд збережений тільки для інвалідів I і II груп, дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, школярів з малозабезпечених сімей та осіб, які їх супроводжують, а також для осіб, які супроводжують інвалідів I групи, і учасників бойових дій. А ось безоплатний проїзд у тролейбусах, трамваях і електричках ветеранам праці, дітям війни, чорнобильцям I і II категорій, інвалідам війни, людям з особливими заслугами перед Батьківщиною, жертвам нацистських переслідувань, в'язням концтаборів, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та жертвам політичних репресій скасували.
Втратили право на безкоштовний проїзд у міських автобусах, маршрутних таксі, внутрішньообластних автобусах ветерани праці, діти війни, чорнобильці I і II категорій, інваліди війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, жертви нацистських переслідувань, в'язні концтаборів, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, жертви політичних репресій. Також скасовано безкоштовний проїзд раз на рік до будь-якого пункту України та у зворотному напрямку - автомобільним, залізничним, повітряним або водним транспортом - чорнобильцям I категорії, інвалідам війни I, II груп, людям з особливими заслугами перед Батьківщиною. Ліквідували і безкоштовний проїзд один раз на два роки за принципом «туди і назад» (перерахованими вище видами транспорту) інвалідам війни III групи, учасникам війни, жертвам нацистських переслідувань і в'язням концтаборів.
Та й це ще не все: позбавили можливості користуватися 50-відсотковою знижкою (з 1 жовтня до 15 травня) на проїзд автомобільним, залізничним, повітряним або водним транспортом інвалідів, чорнобильців II категорії, інвалідів війни всіх груп. Скасовано і проїзд за піввартості один раз на рік (види транспорту ті ж) інвалідам війни III групи, учасникам війни, жертвам нацистських переслідувань і в'язням концтаборів.
«Але в Законі «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» немає жодного рядка про скасування безкоштовного проїзду на громадському транспорті для осіб, які досягли пенсійного віку. У свою чергу, право на безкоштовний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування та на приміських маршрутах (автобуси, тролейбуси, трамваї, приміські електропоїзди) передбачено постановою Кабміну «Про безкоштовний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 р . № 354. І це право пенсіонерів поки ніяким законодавчим актом не скасовано. Слід лише зауважити, що ця постанова не дає пенсіонерам права на безкоштовний проїзд у метро й на таксі».
Добре, що цей документ, підписаний ще тодішнім прем'єром Леонідом Кучмою, досі не потрапив на очі нікому з можновладців. Тепер залишається лише сподіватися, що пенсіонери не стануть наступними, якщо Кабмін знову захоче продемонструвати зворушливу турботу про населення.
Пільги чиновники матимуть змогу вмикати за бажанням
Якось в інтерв'ю міністр юстиції, що просидів у цьому кріслі не один термін, мені чесно відповів, що будь-який уряд керуватиме фінансуванням пільг у «ручному режимі». І як би люди не бунтували і скільки б позовів не подавали до Європейського суду, ситуація не зміниться. Так справді було багато років. Але нинішній уряд не став гратися з народом у піжмурки, а просто переклав відповідальність з центральної влади на місцеві, перекинувши туди ж і весь негатив.
Крайніх уже призначили
Йдеться про закон, який Кабміну вдалося протягнути під соусом урізання видаткової частини держбюджету. І першими під ніж якраз і потрапили ті, кого з року в рік зараховували до малозабезпечених категорій населення. Їх позбавили не лише безкоштовного проїзду, а й туманно натякнули, що не краща ситуація буде і з оплатою житлово-комунальних послуг. І якщо перша новація стартує з червня, другу вирішили поки що відкласти.
Депутати неохоче коментують питання про можливу заміну пільг адресною допомогою і радять звертатися до профільного міністра. «Ми цікавилися у Міністерстві соціальної політики, коли буде проведено монетизацію пільг, оскільки зараз їх уже майже немає. На що отримали відповідь, що за це відповідатимуть місцеві бюджети», - сказала в коментарі АСН народний депутат Людмила Денісова. Вона вважає, що Міністерство соціальної політики повинне роз'яснити, як місцеві бюджети можуть забезпечувати пільги, якщо вони «порожні». А не просто наділити їх додатковими повноваженнями і можливістю вмикати й вимикати пільги за власним бажанням.
Її колега, народний депутат Юрій Чижмар упевнений, що перш ніж щось делегувати на місцевий рівень, необхідно було провести обіцяну реформу з децентралізації. «Слід внести зміни до Конституції. Віддати повноваження і гроші на місця, щоб чиновники на місцевому рівні визначали перелік пільгових категорій і мали змогу проводити монетизацію цих пільг. Щоб вирішували: гроші витратити на безкоштовне харчування школярів, ремонт доріг чи компенсацію за пільговий проїзд громадян».
Єдине, на що щиро сподіваються народні обранці, що пільг у сфері ЖКГ радикальні заходи торкнуться найменше. І люди, які й так нині ледве зводять кінці з кінцями, переживуть наступний етап «урізань» менш болісно. «Все-таки передбачена система захисту житлових субсидій», - сказала Денісова.
Водночас Кабмін обіцяє, що з часом пільги монетизують, що дасть змогу компенсувати бодай частково з держбюджету вартість проїзду тим, кого позбавили преференцій. Щоправда, станеться це не скоро. Тим більше, що про адресні компенсації і заміну пільг грошовими виплатами в Україні йдеться давно. Ще в 2002 році, за часів прем'єрства В. Януковича, було навіть затверджено відповідну стратегію. Попри те, що вона викликала шквал обурення у народу і її скасували, управління соціального захисту населення таки розпочали роботу над створенням Єдиного державного реєстру пільговиків.
А з червня 2004 року Міністерство праці та соціальної політики почало експеримент з добровільного переходу на отримання адресних грошових виплат. Згоду на участь у ньому дало місто Бровари й Броварський район Київської області, а також Смілянський район Черкащини. Тоді людям, що мають право на пільгову оплату житлово-комунальних послуг, дали змогу отримувати їх у грошовому еквіваленті. Та невдовзі експеримент закінчили. І хоч до самої ідеї не раз поверталися, її так і не втілили повністю. А рядок у законі про держбюджет, де сказано, що фінансування пільг можливе лише за умови наявності коштів і на розсуд Кабміну, став уже звичним. І якими б радикальними не були акції протесту - голодування, захоплення органів влади, - влада ставилася до цього скептично.
Не вражали чиновників і судові ухвали, які зобов'язували їх виконувати закони: їх просто в один прекрасний момент перестали виконувати. У підсумку проблема фінансування пільг з кожним роком тільки загострювалася. Але це засмучувало далеко не всіх. Адже «соціалка» і пільговики, як і раніше, залишалися благодатними темами для передвиборних гасел. І політики ними вміло маніпулювали.
Представники ж виконавчої влади наполегливо твердили: щоб профінансувати пільги повністю, потрібно більше, ніж весь бюджет країни. А між тим борг держави перед громадянами і далі зростав. Нині загальна сума, необхідна на всі виплати, пільги, компенсації, обумовлені в чинному законодавстві, за словами профільного міністра Павла Розенка, перевищує 200 мільярдів гривень на рік. Тепер у Міністерстві соцполітики обіцяють, що створять нову інформаційну систему, використовуючи колишні розробки й існуючий реєстр осіб, які мають право на пільги. Але повноцінна сучасна модель обліку пільговиків і надання їм соцпослуг з'явиться у кращому разі через рік-півтора.
Передвиборна кадриль
Поки ж місцевим органам влади делегували повноваження, які дають змогу ухвалювати рішення про те, що окремі категорії пільговиків таки зможуть їздити безкоштовно, але компенсувати втрати транспортникам доведеться винятково з місцевих бюджетів. «Варіацій розв’язання цієї проблеми безліч, починаючи з компенсації перевізникам втрат від перевезень пільговиків за рахунок місцевих бюджетів і закінчуючи укладанням угод між перевізниками й органами місцевої влади про партнерство з надання безкоштовних послуг з перевезення соціально незахищених верств населення. У цих же договорах може передбачатися обов'язок транспортного підприємства здійснювати безкоштовні перевезення окресленої в договорі категорії осіб з віднесенням фінансових втрат на підприємство транспорту», - каже адвокат Олександр Готін, підкреслюючи, що передавши такі повноваження на місця, держава, образно кажучи, «скинула» з себе обов'язок виконувати свою соціальну функцію.
«По суті, держава самоусунулася від розв’язання проблем з фінансовим навантаженням у сфері соціальних перевезень», - вважає юрист. Однак брати на себе таку відповідальність представники влади на місцях поки не квапляться. Тому про збереження безоплатного проїзду для окремих категорій громадян заявили лише мери великих міст, розуміючи, що місцеві вибори не за горами і не варто відкладати загравання з електоратом на потім. Але що робити тим громадянам, хто не живе в містах-мільйонниках і де місцевих бюджетів недостатньо для оплати послуг перевізників?
«Раніше була спеціальна формула, за допомогою якої перевізники рахували, скільки саме людей вони перевезли і скільки грошей їм повинні повернути. Потім вони ці дані подавали в управління праці та соціального захисту або в місцеві адміністрації. А коли з держбюджету надходила субвенція на оплату «безкоштовних категорій» пасажирів, вона розподілялася між перевізниками на місцях. Але її завжди не вистачало. По-перше, гроші виділялися не в повному обсязі. По-друге, питань щодо їхнього перерозподілу теж було чимало, - пояснює Олександр Готін. – Фактично ця субвенція завжди була однією з найбільш корупційних схем. Наприклад, на маршруті працює п'ять перевізників. У одного сто автобусів, у другого п'ятдесят, у третього чотириста. І вони самі рахують, скільки перевезли пільговиків. У підсумку до вас приходить від них запит на загальну суму, скажімо, у розмірі 10 мільйонів. А вам з держбюджету виділили лише п'ять. Як між ними їх розподілити? Законом не передбачено, щоб ці гроші ділилися пропорційно. Тому більше зазвичай діставалося тим, хто давав відкати чиновникам».
На думку Олександра Готіна, місцеві ради можуть відновити всі пільги і навіть розширити категорії населення, яким надати право на безкоштовний проїзд. Питання тільки у фінансуванні, яке вони можуть на це дозволити, і в їхньому бажанні. Зараз у них замість грошей - тільки додаткові повноваження.
«Міські пасажирські перевезення у всіх цивілізованих країнах, зокрема в Європі, як і в Україні, відносяться до категорії соціально-значущих послуг населенню. Основна вигода від цих перевезень - не стільки комерційний прибуток, скільки виконання соціальних завдань. Тому міські пасажирські перевезення в країнах ЄС - як, до речі, й у нас – це малорентабельний, а іноді й збитковий бізнес. Розвиток міських і приміських перевезень забезпечується в основному за рахунок бюджетних компенсацій, цільових субвенцій перевізникам витрат на перевезення, податкових і кредитних пільг, - зазначив юрист. - В українських реаліях держава позбулася бюджетного навантаження, скасувавши пільги з перевезень. Разом з тим для місцевих громад держава не розробила й не надала зважених правового й фінансового механізмів розв’язання нагальної проблеми із забезпеченням транспортних перевезень соціально незахищених верств населення».
На думку колишнього голови Донецької обласної державної адміністрації народного депутата Сергія Тарути, було б більш чесно сказати людям, що у держави зараз немає коштів для забезпечення пільг. Він упевнений, що більшість місцевих бюджетів самостійно не зможуть забезпечити фінансування низки пільг, у тому числі й на проїзд. Як не зможуть і замінити їх адресними дотаціями. «Я б зараз призупинив цей процес», - сказав він.
Про пенсіонерів подбав Кучма
За словами Олександра Готина, безоплатний проїзд збережений тільки для інвалідів I і II груп, дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, школярів з малозабезпечених сімей та осіб, які їх супроводжують, а також для осіб, які супроводжують інвалідів I групи, і учасників бойових дій. А ось безоплатний проїзд у тролейбусах, трамваях і електричках ветеранам праці, дітям війни, чорнобильцям I і II категорій, інвалідам війни, людям з особливими заслугами перед Батьківщиною, жертвам нацистських переслідувань, в'язням концтаборів, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та жертвам політичних репресій скасували.
Втратили право на безкоштовний проїзд у міських автобусах, маршрутних таксі, внутрішньообластних автобусах ветерани праці, діти війни, чорнобильці I і II категорій, інваліди війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, жертви нацистських переслідувань, в'язні концтаборів, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, жертви політичних репресій. Також скасовано безкоштовний проїзд раз на рік до будь-якого пункту України та у зворотному напрямку - автомобільним, залізничним, повітряним або водним транспортом - чорнобильцям I категорії, інвалідам війни I, II груп, людям з особливими заслугами перед Батьківщиною. Ліквідували і безкоштовний проїзд один раз на два роки за принципом «туди і назад» (перерахованими вище видами транспорту) інвалідам війни III групи, учасникам війни, жертвам нацистських переслідувань і в'язням концтаборів.
Та й це ще не все: позбавили можливості користуватися 50-відсотковою знижкою (з 1 жовтня до 15 травня) на проїзд автомобільним, залізничним, повітряним або водним транспортом інвалідів, чорнобильців II категорії, інвалідів війни всіх груп. Скасовано і проїзд за піввартості один раз на рік (види транспорту ті ж) інвалідам війни III групи, учасникам війни, жертвам нацистських переслідувань і в'язням концтаборів.
«Але в Законі «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» немає жодного рядка про скасування безкоштовного проїзду на громадському транспорті для осіб, які досягли пенсійного віку. У свою чергу, право на безкоштовний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування та на приміських маршрутах (автобуси, тролейбуси, трамваї, приміські електропоїзди) передбачено постановою Кабміну «Про безкоштовний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 р . № 354. І це право пенсіонерів поки ніяким законодавчим актом не скасовано. Слід лише зауважити, що ця постанова не дає пенсіонерам права на безкоштовний проїзд у метро й на таксі».
Добре, що цей документ, підписаний ще тодішнім прем'єром Леонідом Кучмою, досі не потрапив на очі нікому з можновладців. Тепер залишається лише сподіватися, що пенсіонери не стануть наступними, якщо Кабмін знову захоче продемонструвати зворушливу турботу про населення.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,67303586006165-/
/-pc-/
Top