Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
10 Вересня 2015
10 Вересня
Блог:
Думки11:25
Суспільство
Руслан Сольвар
Українське суспільство сьогодні не готове до легалізації зброї
Щоб знизити рівень злочинності, треба використовувати методи, які в корені відрізняються від легалізації зброї. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат України (фракція Блоку Петра Порошенка) Руслан Сольвар.
«Питання легалізації зброї вимагає особливого дослідження експертного середовища, тому доти, доки не побачу їх висновків, не готовий голосувати «ЗА». Ця тема якраз із тієї категорії, які не можна політизувати. Це щонайменше небезпечно. І одного необдуманого кроку, як і одного пострілу, може вистачити для летальних наслідків», - зазначив він.
За словами політика, електронна петиція щодо законодавчого утвердження права громадян України на захист, яка розміщена на сайті глави держави, вже набрала понад 36 тисяч голосів. Очевидно, що події на сході країни, перенасиченість зброєю пояснюють актуальність цієї теми. Багато людей справді хотіли б отримати право на придбання й використання зброї саме з метою особистого захисту.
«Втім, таких у масштабах держави, за різними оцінками, менше 10%. На моє глибоке переконання, українське суспільство нині не готове прийняти легалізацію зброї. Головною причиною є відсутність культури її використання. Статистика свідчить, що з моменту початку проведення АТО кількість перестрілок на всій території України зросла (поза зоною АТО). Стріляють у мирних людей. А якщо навздогін ще й легалізувати зброю, можна тільки припустити, у скільки разів зросте ця невтішна цифра», - додав депутат.
Також Сольвар акцентував, що в багатьох країнах Євросоюзу, зокрема країнах Балтії, після легалізації зброї рівень злочинності знизився. Втім, за нинішньої ситуації нам їхній досвід приміряти не варто.
«І я спираюся не тільки на думку правоохоронних органів, які практично в один голос висловлюються проти. Для мене серйозним аргументом є висновки психологів, які проводили дослідження в цій області й дійшли висновку, що рівень напруги в суспільстві занадто високий, і при таких показниках неприпустимо ухвалювати подібні рішення. Адже при підозрі на найменшу небезпеку непідготовлена людина може зробити фатальний постріл. На мою думку, це питання зараз куди вигідніше виробникам і розповсюджувачам зброї, аніж пересічним українцям», - зазначив Сольвар.
«Нагадаю, в державі є чимало категорій людей, у яких робота пов'язана з підвищеним рівнем небезпеки, які мають право на придбання травматичної зброї. Наскільки мені відомо, в парламенті вже зареєстровано кілька законопроектів різних авторів, втім, я не впевнений, що сьогодні готовий віддати свій голос, доки немає висновків експертного середовища з цього питання. Думаю, задля зниження рівня злочинності слід використовувати в корені інші методи », - резюмував народний депутат.
Блог:
Думки12:17
Суспільство
Андрій Путілов
Ті, хто займається контрабандою, підривають обороноздатність держави
Не можна називати пропускні пункти на рубежі з Кримом кордоном. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив голова Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Путілов.
«Зі свого боку ми зробили все можливе. Розробили план дій, створили дорожню карту з Міністерством інфраструктури. Вже створено комунальне підприємство, яке на себе візьме функціональні обов'язки з благоустрою цих об'єктів. Я не сидів і не чекав, піднімав питання на Кабінеті Міністрів, на РНБО. Сьогодні державне завдання - створення «кордону» (але це не кордон, в класичному розумінні, оскільки територія Криму анексована, це Україна). Оскільки це пропускний пункт - і сьогодні є колізія в законодавстві», - пояснив він проблеми на КПП з Кримом.
За словами голови Херсонської ОДА, за рахунок коштів обласного бюджету проводяться певні роботи, зокрема - вивіз сміття. Також спільно з комерційними структурами проводиться благоустрій територій.
«Але цю функцію має взяти на себе держава. Адже в цьому пропускному пункті знаходяться і митники, і прикордонники, і представники інших органів. Ми розраховуємо на підтримку з Києва», - акцентував Путілов.
Що стосується інформації про контрабандні потоки в Крим, то Путілов зазначив, що «є презумпція невинуватості, але зі свого боку зробив усе можливе, щоб боротися з контрабандою».
«Знову ж, є силові органи - МВС, СБУ - які повинні поставити заслін контрабанді. Моя позиція: ті, хто сьогодні займається контрабандою, підриває обороноздатність нашої держави. Ці гроші могли б бути спрямовані на закупівлі нової техніки і забезпечення зарплати військовослужбовцям», - акцентував голова Херсонської ОДА.
Він також підтвердив, що є прихильником блокування всіх товарних поставок в анексований Крим.
«Йде війна. Потрібно це розуміти. Одна справа постачати туди продукти. Адже там живуть українці. Інша - товарні поставки побутової техніки, обладнання, метала. Це треба припинити», - додав він.
Блог:
Думки12:25
Політика
Юрій Береза
Педалювання теми дострокових парламентських виборів - це прагнення уникнути відповідальності
Той, хто не бачить шляхів виведення країни зі складної ситуації, не повинні бути в політиці. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив заступник голови фракції «Народний фронт» Юрій Береза.
За словами парламентарія, постійне педалювання теми дострокових парламентських виборів - це прагнення уникнути відповідальності і брак політичної культури.
Він зазначив, що необхідно не лише розставити пріоритети для країни, а й поетапно досягати поставлених цілей.
«Україна повинна рухатися вперед. Представники деяких політичних сил у нас думають, що, зробивши перший крок, обов'язково будеш там, куди запланував прийти. А треба робити крок за кроком, крок за кроком. Якісь кроки будуть неприємні. Якісь вдарять по іміджу, по рейтингах. Але якщо їх не робити, залишатися в болоті, в якому ми вже 24 роки, на жаль, ми нікуди не прийдемо. Адже якщо немає чіткого розуміння, що потрібно рухатися до мети, то не потрібно взагалі займатися політикою», - підсумував Береза.
Суспільство
В Івано-Франківській області в магазині прогримів вибух
В Івано-Франківській області невідомі кинули в приміщення магазину вибуховий пристрій. Про це повідомляє прес-служба обласного управління міліції.
Як повідомляється, в міліцію звернувся власник магазину. Як встановили правоохоронці, невідомі в коридор через вікно вночі закинули предмет, який призвів до вибуху. Внаслідок цього пошкоджено шибки у вікнах, стіна коридору і дерев'яна підлога. Постраждалих внаслідок вибуху немає.
Наразі розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження майна) і ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України. За такі дії передбачено ув'язнення на строк від трьох до десяти років.
В Івано-Франківській області в магазині прогримів вибух
В Івано-Франківській області невідомі кинули в приміщення магазину вибуховий пристрій. Про це повідомляє прес-служба обласного управління міліції.
Як повідомляється, в міліцію звернувся власник магазину. Як встановили правоохоронці, невідомі в коридор через вікно вночі закинули предмет, який призвів до вибуху. Внаслідок цього пошкоджено шибки у вікнах, стіна коридору і дерев'яна підлога. Постраждалих внаслідок вибуху немає.
Наразі розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження майна) і ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України. За такі дії передбачено ув'язнення на строк від трьох до десяти років.
Публікації14:15
Політика
Ризиковані переселення виборців
Закон про місцеві вибори не передбачає пільгових чи спеціальних режимів голосування для тимчасово переселених осіб. Правила отримання бюлетеня 25 жовтня 2015 року однакові для всіх, як і механізми зміни виборчої адреси. Натомість дискусії тривають, адже тільки офіційно статус переселенців мають 1,47 мільйона українців. Посилені суперечки заявою голови Представництва Європейського союзу в Україні Яна Томбінського, який закликав Центральну виборчу комісію (ЦВК) забезпечити належні умови для повного використання свого права на участь у голосуванні кожної внутрішньо переміщеної особи. Нині не відомо, чи оформив посол ЄС сказане журналістам як лист до ЦВК. Та хвилю нових дебатів він точно збурив.
Справедливо чи чесно
Звісно, у демократичній країні люди повинні обирати свою владу під час виборів. Та будь-які обмеження чи перешкоди несправедливі. А через міграційні процеси, пов’язані з російською агресією, опинитися поза процесом голосування можуть, за різними підрахунками, до 5% наших співгромадян. Але чи доречно нині розглядати пільгові режими для окремих категорій? Питання складне, бо потребує врахування певних внутрішніх особливостей.
Тут категорії «справедливо/несправедливо» мусять застосовуватися до громад і країни, а не до окремих людей. Адже місцеві вибори мають низку особливостей. Лише за один день ми обиратимемо майже 11 тисяч місцевих рад. Понад те, чимало вимушених переселенців є такими лише за статусом, оскільки приїжджають на підконтрольні Україні території тільки для того, щоб отримати гроші (пенсії, соціальні допомоги, інші виплати) або оформити документи, а потім знову повертаються у так звану «ЛНР» чи «ДНР».
До того ж така ситуація – не просто чутки чи розмови, а реальна проблема. Враховуючи це, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука має намір ініціювати перегляд списків осіб, які отримали статус. «Ставитиму питання в Адміністрації Президента, у Кабміні, щоб провести перереєстрацію тих, хто отримує соціальні виплати в Україні, проживаючи на окупованих територіях, – повідомив він АСН. – Бо чимало людей зареєструвалися переселенцями, а насправді такими не є. Держава ж має чималі збитки. Все потрібно перевірити. Навести лад». Саме таких псевдопереселенців, у випадку надання додаткових виборчих преференцій, наголосив Георгій Тука, й можуть використати для фальсифікації результатів. Зокрема, влаштовувати так звані «каруселі»: власників посвідчень організовано возити від однієї до іншої дільниці…
Та й для справжніх власників статусу, на думку Туки, винятки не потрібні. Понад те, якщо надати таке право одним, то потрібно буде його гарантувати й іншим «тимчасово переселеним» бійцям, які зараз перебувають у зоні АТО.
Області застережень
Чимало застережень є і в очільника «тимчасово прикордонної» Херсонської області Андрія Путілова. «В області проживає багато переселенців. Та одна справа, коли місцеві голосують за кандидатів, яких вони знають. І зовсім інша, коли переселенці можуть бути нечесно використані», – наголосив голова ОДА, пояснюючи бачення ситуації АСН.
Від ситуативних і вибіркових послаблень застеріг і голова Одеської обласної державної адміністрації Міхеіл Саакашвілі. Він переконаний: цим точно спробують скористатися політичні ділки. «Ті, у кого є гроші, можуть записати цих людей на ту чи ту дільницю, – пояснив він АСН. – І маніпулювати результатами. Треба бути дуже обережними з цими масами тимчасових людей».
Зазначимо, що не тільки південь і схід має застереження. Керівник Тернопільської ОДА Степан Барна теж зауважив, що місцеві вибори мають свою специфіку. «Визначати політику на місцевому рівні мають місцеві, якими можуть стати і переселенці, отримавши повноцінний статус жителя цієї території, мають реєстрацію, працюють, стали членами громади, яка обирає владу для себе», – сказав він у коментарі АСН.
Закон і право
Отож, як бачимо, застережень справді чимало. Та чи будуть вони враховані? Поки сказати складно. Як зауважив заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера, загалом це питання більше Верховної Ради, оскільки вона визначає законами спосіб голосування виборців. Він також зазначив, що 25 жовтня не загальнонаціональні, а саме місцеві вибори, акцентуючи на праві місцевих територіальних громад формувати свою владу.
«Я б досить обережно ставився до можливості надання права голосу вимушеним переселенцям. Це не така проста тема, як може комусь видаватися. Як на мене, це дуже тонкий і делікатний інструментарій з боку держави, визначати правила виборів до органів місцевої влади. До цього треба підходити дуже обережно, розуміти, що є багато різних категорій громадян, які з об’єктивних причин не мають права голосу на місцевих виборах. Наприклад, це військовослужбовці. Це й трудові мігранти, які не мають реєстрації, хоч працюють, приміром, у Києві, сплачують тут податки», – пояснив він свою позицію АСН.
Окрім того, Магера розповів, що у багатьох державах ЄС право голосувати на місцевих виборах мають навіть іноземці й особи без громадянства, але які є резидентами на відповідній території. Вони там проживають, сплачують податки. А в статті 140 Конституції України чітко не зазначено, що лише винятково громадяни беруть участь у місцевих виборах. «Я не закликаю надавати нині іноземцям чи особам без громадянства право голосу, але в майбутньому нам на це також потрібно буде звертати увагу» – резюмував він.
Та й голова Верховної Ради Володимир Гройсман (а саме від Ради залежить лібералізація закону про вибори під категорію тимчасових переселенців) не став давати категоричних відповідей на кшталт «так» або «ні», лиш повідомив, що може бути ухвалений закон, який посилює відповідальність за спроби маніпулювати виборцями. «Права переселенців мають бути забезпечені. Я не бачу різниці між громадянами. Усі рівні. Вибори мають бути вільними і демократичними, – сказав він АСН. – Щоб не було маніпуляцій, треба жорстко реагувати, бити по руках. Готовий зробити все задля посилення відповідальності за підкуп виборців. Спотворення результатів виборів – це дуже небезпечна ситуація. Потрібно культивувати політичну культуру, культуру ведення кампаній».
У свою чергу заступник глави Адміністрації Президента України Ростислав Павленко зазначив АСН, що будь-які зміни до закону повинні враховувати виклики. «Усі громадяни мають право отримати чесні вибори. Щоб місцеві органи відображали справжню позицію громади. Тому важливо ефективно перекрити спроби порушень чи маніпуляцій», – зауважив представник АП.
Поспішай повільно
Отож познайомившись із позицією людей, які безпосередньо відповідають за проведення виборів і дотримання законодавства, бачимо: щоб ініціювати надання преференцій окремим категоріям громадян, хай навіть тимчасово, повної готовності нині немає. Натомість обговорення одного дискусійного питання оголило низку проблем.
Передусім ідеться про потребу перевірки офіційних реєстрів тимчасово переселених осіб. А також інтеграцію активних людей, які вимушені переїхати з Луганської й Донецької областей та АР Крим, у життя нової малої батьківщини.
Окрім цього, треба думати, як викоренити згубну звичку продавати й купувати голоси, не тільки закликаючи до відповідальності, а й посилюючи покарання за такі трюки. І з часом нам усе ж варто буде розглянути європейську практику надавати право голосу з урахуванням особливостей життя, зокрема, трудовим мігрантам, яких тільки у Києві близько мільйона. Та це завдання – на завтра. Нині ж треба вирішувати проблеми поступово. Не намагатися сподобатися усім і одразу (бо так не буває), а роблячи один крок, прораховувати рух ще хоча б на два. А після цього, уперед.
Ризиковані переселення виборців
Закон про місцеві вибори не передбачає пільгових чи спеціальних режимів голосування для тимчасово переселених осіб. Правила отримання бюлетеня 25 жовтня 2015 року однакові для всіх, як і механізми зміни виборчої адреси. Натомість дискусії тривають, адже тільки офіційно статус переселенців мають 1,47 мільйона українців. Посилені суперечки заявою голови Представництва Європейського союзу в Україні Яна Томбінського, який закликав Центральну виборчу комісію (ЦВК) забезпечити належні умови для повного використання свого права на участь у голосуванні кожної внутрішньо переміщеної особи. Нині не відомо, чи оформив посол ЄС сказане журналістам як лист до ЦВК. Та хвилю нових дебатів він точно збурив.
Справедливо чи чесно
Звісно, у демократичній країні люди повинні обирати свою владу під час виборів. Та будь-які обмеження чи перешкоди несправедливі. А через міграційні процеси, пов’язані з російською агресією, опинитися поза процесом голосування можуть, за різними підрахунками, до 5% наших співгромадян. Але чи доречно нині розглядати пільгові режими для окремих категорій? Питання складне, бо потребує врахування певних внутрішніх особливостей.
Тут категорії «справедливо/несправедливо» мусять застосовуватися до громад і країни, а не до окремих людей. Адже місцеві вибори мають низку особливостей. Лише за один день ми обиратимемо майже 11 тисяч місцевих рад. Понад те, чимало вимушених переселенців є такими лише за статусом, оскільки приїжджають на підконтрольні Україні території тільки для того, щоб отримати гроші (пенсії, соціальні допомоги, інші виплати) або оформити документи, а потім знову повертаються у так звану «ЛНР» чи «ДНР».
До того ж така ситуація – не просто чутки чи розмови, а реальна проблема. Враховуючи це, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука має намір ініціювати перегляд списків осіб, які отримали статус. «Ставитиму питання в Адміністрації Президента, у Кабміні, щоб провести перереєстрацію тих, хто отримує соціальні виплати в Україні, проживаючи на окупованих територіях, – повідомив він АСН. – Бо чимало людей зареєструвалися переселенцями, а насправді такими не є. Держава ж має чималі збитки. Все потрібно перевірити. Навести лад». Саме таких псевдопереселенців, у випадку надання додаткових виборчих преференцій, наголосив Георгій Тука, й можуть використати для фальсифікації результатів. Зокрема, влаштовувати так звані «каруселі»: власників посвідчень організовано возити від однієї до іншої дільниці…
Та й для справжніх власників статусу, на думку Туки, винятки не потрібні. Понад те, якщо надати таке право одним, то потрібно буде його гарантувати й іншим «тимчасово переселеним» бійцям, які зараз перебувають у зоні АТО.
Області застережень
Чимало застережень є і в очільника «тимчасово прикордонної» Херсонської області Андрія Путілова. «В області проживає багато переселенців. Та одна справа, коли місцеві голосують за кандидатів, яких вони знають. І зовсім інша, коли переселенці можуть бути нечесно використані», – наголосив голова ОДА, пояснюючи бачення ситуації АСН.
Від ситуативних і вибіркових послаблень застеріг і голова Одеської обласної державної адміністрації Міхеіл Саакашвілі. Він переконаний: цим точно спробують скористатися політичні ділки. «Ті, у кого є гроші, можуть записати цих людей на ту чи ту дільницю, – пояснив він АСН. – І маніпулювати результатами. Треба бути дуже обережними з цими масами тимчасових людей».
Зазначимо, що не тільки південь і схід має застереження. Керівник Тернопільської ОДА Степан Барна теж зауважив, що місцеві вибори мають свою специфіку. «Визначати політику на місцевому рівні мають місцеві, якими можуть стати і переселенці, отримавши повноцінний статус жителя цієї території, мають реєстрацію, працюють, стали членами громади, яка обирає владу для себе», – сказав він у коментарі АСН.
Закон і право
Отож, як бачимо, застережень справді чимало. Та чи будуть вони враховані? Поки сказати складно. Як зауважив заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера, загалом це питання більше Верховної Ради, оскільки вона визначає законами спосіб голосування виборців. Він також зазначив, що 25 жовтня не загальнонаціональні, а саме місцеві вибори, акцентуючи на праві місцевих територіальних громад формувати свою владу.
«Я б досить обережно ставився до можливості надання права голосу вимушеним переселенцям. Це не така проста тема, як може комусь видаватися. Як на мене, це дуже тонкий і делікатний інструментарій з боку держави, визначати правила виборів до органів місцевої влади. До цього треба підходити дуже обережно, розуміти, що є багато різних категорій громадян, які з об’єктивних причин не мають права голосу на місцевих виборах. Наприклад, це військовослужбовці. Це й трудові мігранти, які не мають реєстрації, хоч працюють, приміром, у Києві, сплачують тут податки», – пояснив він свою позицію АСН.
Окрім того, Магера розповів, що у багатьох державах ЄС право голосувати на місцевих виборах мають навіть іноземці й особи без громадянства, але які є резидентами на відповідній території. Вони там проживають, сплачують податки. А в статті 140 Конституції України чітко не зазначено, що лише винятково громадяни беруть участь у місцевих виборах. «Я не закликаю надавати нині іноземцям чи особам без громадянства право голосу, але в майбутньому нам на це також потрібно буде звертати увагу» – резюмував він.
Та й голова Верховної Ради Володимир Гройсман (а саме від Ради залежить лібералізація закону про вибори під категорію тимчасових переселенців) не став давати категоричних відповідей на кшталт «так» або «ні», лиш повідомив, що може бути ухвалений закон, який посилює відповідальність за спроби маніпулювати виборцями. «Права переселенців мають бути забезпечені. Я не бачу різниці між громадянами. Усі рівні. Вибори мають бути вільними і демократичними, – сказав він АСН. – Щоб не було маніпуляцій, треба жорстко реагувати, бити по руках. Готовий зробити все задля посилення відповідальності за підкуп виборців. Спотворення результатів виборів – це дуже небезпечна ситуація. Потрібно культивувати політичну культуру, культуру ведення кампаній».
У свою чергу заступник глави Адміністрації Президента України Ростислав Павленко зазначив АСН, що будь-які зміни до закону повинні враховувати виклики. «Усі громадяни мають право отримати чесні вибори. Щоб місцеві органи відображали справжню позицію громади. Тому важливо ефективно перекрити спроби порушень чи маніпуляцій», – зауважив представник АП.
Поспішай повільно
Отож познайомившись із позицією людей, які безпосередньо відповідають за проведення виборів і дотримання законодавства, бачимо: щоб ініціювати надання преференцій окремим категоріям громадян, хай навіть тимчасово, повної готовності нині немає. Натомість обговорення одного дискусійного питання оголило низку проблем.
Передусім ідеться про потребу перевірки офіційних реєстрів тимчасово переселених осіб. А також інтеграцію активних людей, які вимушені переїхати з Луганської й Донецької областей та АР Крим, у життя нової малої батьківщини.
Окрім цього, треба думати, як викоренити згубну звичку продавати й купувати голоси, не тільки закликаючи до відповідальності, а й посилюючи покарання за такі трюки. І з часом нам усе ж варто буде розглянути європейську практику надавати право голосу з урахуванням особливостей життя, зокрема, трудовим мігрантам, яких тільки у Києві близько мільйона. Та це завдання – на завтра. Нині ж треба вирішувати проблеми поступово. Не намагатися сподобатися усім і одразу (бо так не буває), а роблячи один крок, прораховувати рух ще хоча б на два. А після цього, уперед.
Інтерв'ю14:37
Політика
Ігор Кононенко
Интервью
Ігор Кононенко: Уряд – колегіальний орган, а не апарат з обслуговування Прем’єра Ігор Кононенко – фігура впливова. У пресі його охрестили «сірим кардиналом», або й «смотрящим» Президента Петра Порошенка у парламенті. Також уперто говорять про його можливий перехід у Кабінет міністрів на позицію віце-прем’єра. Сам Кононенко, який нині є народним депутатом, заступником голови фракції Блоку Петра Порошенка у парламенті, не раз казав, що портфелі його не цікавлять, головне – щоб реформи впроваджувалися не словом, а ділом. Про те, що нині відбувається в українській політиці й фінансах, яких змін у КМУ та ВР слід очікувати, коли може відбутися посилення позицій Президента, й багато іншого Ігор Кононенко розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН). – Ігоре Віталійовичу, нещодавно директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард зауважила, що МВФ вражений прогресом проведення реформ, якого досягла Україна. Натомість громадяни думають навпаки, адже щодня стають біднішими, життя не покращується. Де ж позитиви? Чому їх не видно? – Ми рухаємося у напрямку реформ. Парламент ухвалює правильні закони. І в правильному напрямку рухається уряд. Та швидкість, з якою все відбувається, не влаштовує ні громадян, ні найбільш прогресивну частину парламенту. – Чому йде гальмування? – Річ у тім, що Президент і парламент ініціюють і вказують напрям для здійснення реформ. А за впровадження відповідає найнятий парламентом менеджмент – це уряд. Тож слід проаналізувати роботу уряду за рік, зробити висновки щодо ефективності тих чи тих міністерств і відомств, їхніх очільників і провести ротації у Кабінеті міністрів. Про таку необхідність говорив Президент. Це анонсував Прем’єр-міністр. Парламент це теж підтримує. – Які ротації плануються? – В уряді вже є вакансії, зокрема міністра екології. Заяву про відставку написали віце-прем'єр-міністр Валерій Вощевський і міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Окрім того, необхідно провести структурні зміни у самому уряді. – Тобто? – Потрібно звернути увагу на ефективність його роботи. Також варто радикально переглянути кількість міністерств – у бік скорочення. Є країни, де з роботою успішно справляється тільки сім, п’ять чи навіть три міністерства. – Україні скільки треба? – Цифри називати ще рано. Треба все прорахувати, зважити. Потрібно навчитись ефективно формувати й відпрацьовувати порядок денний уряду і, що особливо важливо, залучати міністрів до ухвалення рішень. Зверніть увагу, як сьогодні проходять засідання уряду. Порядок денний з’являється десь об 11-й вечора вівторка. У ньому – 60-70 питань. Опрацювати їх усі за ніч неможливо фізично. Наступного дня засідання розпочинається з публічної частини – це 15-хвилинний виступ Прем’єра. А те, що відбувається потім, і коментувати складно. Адже міністри зазвичай до засідання не готові. Нам потрібно чітко розподілити обов’язки між віце-прем’єрами. Наприклад, Вощевський, Ярема, Хорошковський – віце-прем’єри, які займали кабінет, мали свій невеличкий апарат, а на роботу КМУ вони жодним чином не впливали. Натомість віце-прем’єр повинен на себе брати формування стратегії, відповідальність і контроль роботи міністерств. А ось тактику повинні відпрацьовувати безпосередньо міністри. – Тобто потрібно послабити повноваження Прем’єр-міністра? – З Кабміну потрібно створити команду. Уряд – колегіальний орган, а не апарат з обслуговування Прем’єр-міністра чи майданчик для його спічів. Зрозумійте, нині маємо надконцентрацію повноважень. Навіть виконуючих обов’язки у структурах, підпорядкованих окремому міністерству, призначає Кабінет міністрів. Міністр – фігура політична. Уряд формуємо консенсусом коаліції, а згодом кожну кандидатуру голосуємо в залі. Та очільник будь-якого міністерства повинен мати змогу формувати свою команду самостійно. Призначення заступників не має ставати питанням противаги і компромісу різних політичних сил. Такі конструкції не працюють. Вимагати ж від міністра результатів роботи, коли він не мав права собі призначити заступників, – теж не зовсім справедливо. – Яка реформа, на ваш погляд, нині ключова? – Податкова. – Напрацьовано дві концепції. Перша – міністра фінансів Наталії Яресько. Друга – голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніни Южаніної. Яку варто впроваджувати? – Те, що пропонує Мінфін, – фіскальна реформа. І ніякого зниження тиску на бізнес там немає. Ми ж маємо стати країною з ліберальною економікою. – Мінфін не пропонує реального зниження податкового тиску? – Модель Мінфіну – ставки ключових податків за принципом «усе по 20». Справді, є зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ), але підвищення на 2% податку на прибуток, на 3% – податку з фізичних осіб. Зберігається податок на додану вартість (ПДВ). Де ж реформа? Що також важливо – відсоток сплати із зарплат. Адже нагальна проблема – зарплати у конвертах. Статистики офіційної, зрозуміло, немає. Думаю, нині це 60-65% виплат. Мінфін пропонує знімати 40% із фонду заробітної платні. Це не стане поштовхом для детінізації. А от пропозиція Комітету з питань податкової та митної політики більш слушна. Це 20% ЄСВ і 10% – податок на доходи фізичних осіб. Разом це становить 30%, які бізнес готовий сплачувати. – Звідки така впевненість? – На сьогодні тариф для оптимізації, виведення грошей через податкові ями – 10-13%. Податок на прибуток маємо 18%. Підсумовуємо і маємо 28-31%. А ми пропонуємо легально сплачувати 30%. Бізнес на це піде. Пропозиція комітету щодо податку на прибуток: він має становити 15%, а при реінвестиціях у виробництво – 10%. ПДВ пропонується знизити з 20% до 15%. – Це хіба не призведе до зниження надходжень у бюджет? – Позиція Мінфіну наступна: буде значне зниження надходжень до дохідної частини бюджету, що негативно позначиться на спроможності забезпечення соціальних виплат. Справді, певне зниження надходжень буде. Та досвід інших країн, які вдалися до схожих кроків, свідчить, що воно триватиме від шести до дев’яти місяців. А потім почнеться зростання надходжень, адже економіка вийде з тіні. – Шість-дев’ять місяців – це чимало. Витримає країна? – Звісно. Та потрібно задіяти компенсатори. Ключовий – кардинальне зниження видатків державного бюджету. – Їх останнім часом постійно знижують… – Реально з видатками нині ніхто не працює. У нас урізають уже заплановані видатки. Потрібно все з голови на ноги поставити. Спершу сформувати дохідну частину бюджету, зробити захищені статті, а це передусім оборона і частина соціальних виплат. І потім формувати витрати. – Тобто відразу в річний бюджет не закладати фінансування на певні галузі? – Те, що скажу, – непопулярне. Але самі подумайте. Візьмемо, наприклад, науку. За останні 20 років немає жодного фундаментального дослідження, від якого був би економічний ефект. Є така цікава структура, як «Укркосмос». Там витрачають мільярди! Та невже ми маємо космічну програму? Що ми створили? Що продали? Що вивели на міжнародний рівень? Нічого, крім розмов і колосальних витрат. А Академія наук? З великою повагою ставлюся до пана Патона, але даруйте, де ефективність? Тим паче, що Академія наук – це держава у державі. Має безліч приміщень. Здає їх в оренду. І рік могла б проіснувати без бюджету. Тож якщо йдеться про запуск реформ, про те, що бізнес мусить розвиватися, що необхідно сформувати середній клас, то нам потрібно обирати пріоритети. – Створення середнього класу – не нове бажання… Середній клас – це хребет. Стабілізатор суспільства. Він ніколи не діятиме радикально – Середній клас – це хребет. Стабілізатор суспільства. Він ніколи не діятиме радикально. Він виходить на вулиці лише у критичній ситуації. Середній клас – це малий і середній бізнес. Це люди, які готові самі себе забезпечувати. Вони не потребують соціальних виплат, готові працювати. А поки ми створюємо економічну основу суспільства, варто перетерпіти з виплатами, зокрема й соціальними. Треба йти на непопулярні речі на рік-півтора. – З якими соціальними виплатами треба зачекати? – Одразу скажу: пенсії потрібно захистити. Знайти під них компенсатори. Наприклад, свого часу працювало відрахування 1% до Пенсійного фонду з купівлі валюти. Цей податок легко адмініструвати. Для закупівлі імпорту 1% – це некритично. Бізнес зрозуміє, особливо якщо одразу чітко сказати, що це тимчасово, на один рік. Також це податки на розкіш, на дорогу нерухомість. – Перелік пільговиків теж варто переглянути? Допомогу держави мають отримувати лише ті, хто справді потребує захисту – Так. Звичайно. Допомогу держави мають отримувати лише ті, хто справді потребує захисту. Також необхідно кардинально скоротити кількість чиновників у міністерствах. На сьогодні, за теперішніх зарплат, деякі чиновники приходить на роботу і майже нічого не робить, а є чимало й таких, які хоч і працюють, проте беруть хабарі. – Пропонуєте переглянути зарплати? – Звісно. Керівник департаменту повинен отримувати 50-60 тисяч гривень, заступник міністра – 100-120 тисяч. Інакше коло не розірвати. – А міністр? Міністр – політична фігура. Тут головне – не заробітна плата, а амбіції людини й політичної сили, яка її висуває. А професійний кістяк міністерств повинен мати гідні зарплати – Міністр – політична фігура. Тут головне – не заробітна плата, а амбіції людини й політичної сили, яка її висуває. А професійний кістяк міністерств повинен мати гідні зарплати. Окрім того, міністерства мають пройти такий шлях, як створення поліції в Україні. Почати з чистого аркуша: нова штатна структура, нові обов’язки, нові завдання, нова якість роботи. – Поки що цих реформ немає. Як формуватиметься бюджет-2016? Уряд має подати проект до 15 вересня. Пані Яресько стверджує, що його розробляють, керуючись старою податковою базою. – Не знаю, що запропонує уряд. Та бюджет потрібно формувати вже на новій податковій базі. – Тоді запитання: коли парламент затвердить податкову реформу? – Сподіваюся, що найближчими днями ми розберемося у підходах, узгодимо єдиний варіант. Маємо ухвалити його до 1 жовтня і дати змогу урядові формувати бюджет на новій базі. Та поки що є спротив Мінфіну. Йде боротьба ідеологій: фіскальної і ліберальної. Фіскал завжди шукає, де взяти гроші. Ліберал – створює умови для того, щоб вони з’явилися. – Як домовлятиметеся з урядом? Чи, можливо, заміните весь Кабмін, зокрема й Прем’єра? – Ми маємо коаліцію, основою якої є дві фракції – «Блок Петра Порошенка» й «Народний фронт». Наша фракція має представника – спікера парламенту. Моральним лідером нашої фракції є Президент. Тут маємо баланс влади. Логічно, що Прем’єр – від «Народного фронту». У нинішніх умовах іншої конструкції немає. Але парламент здатен зобов’язати уряд рухатися у напрямку, потрібному суспільству. А ліберальну податкову реформу суспільство чекає. Це буде сигналом, що реформи розпочалися. – Даруйте, але хіба наш парламент ще на щось здатен, окрім як на постійні сварки? – Парламент у більшості країн – найбільш емоційний майданчик для спілкування. І те, що емоції інколи зашкалюють, не тільки наші традиції. Хоча насправді члени коаліції мають бути стриманішими на публіці. Так, гарячі дискусії можуть бути. Та коли ми виходимо до преси, треба демонструвати єдність. І позиція «Самопомочі», що вони – опозиція в коаліції, не зовсім зрозуміла. Або ти в коаліції, або в опозиції. Думаю, після місцевих виборів ця напруга спаде. Влада перезавантажиться на місцевих рівнях. Наступні вибори (вибори президента, – ред.) будуть аж через чотири роки. І у цей час можна буде працювати не на рейтинги політичних партій, а на країну. – Є інформація, що малі фракції коаліції виставляють додаткові вимоги більшості. Зокрема, що Юлія Тимошенко наполягала на праві вето. «Самопоміч» теж хоче бути впливовішою. Що нині відбувається? – Справді, є позиція малих фракцій, які хочуть більше впливати на ухвалення рішень. А от щодо права вето, то я вважаю, це – мікрошантаж і викривлення волевиявлення виборців. – Тобто? – Все просто. Якщо мала фракція застосовує право вето, то таким чином нав’язує свою думку великим фракціям, за які проголосувало більше людей. Тому ми категорично проти права вето, але це не означає, що малі фракції не будуть залучені до ухвалення рішень. До пошуку компромісів готові не лише великі фракції, а й Президент, і Прем’єр. – Ваша думка про те, що «Батьківщина» і «Самопоміч» залишили за собою право виходу з коаліції? – Ми живемо в демократичній країні. Будь-яка фракція має таке право. І наша, і «Народного фронту». – Ви пропрезидентська фракція. Сумнівно, що вийдете. Особливо враховуючи, що Порошенко наголошував: парламент мусить працювати. Та чому колеги по коаліції кажуть пресі про таку можливість? – Нині у деяких головах більше рейтингів і емоцій від місцевих виборів, ніж відповідальності за долю країни. Відбудуться місцеві вибори – й усе нормалізується. – Ви вірите, що парламент запрацює, а Президентові не доведеться використовувати своє право на розпуск Ради? Я бачу можливості, щоб коаліція працювала. У нас достатньо голосів, щоб ухвалювати рішення. А дискусії – це життя – Я бачу можливості, щоб коаліція працювала. У нас достатньо голосів, щоб ухвалювати рішення. А дискусії – це життя. – Дозвольте запитати й про публічні скандали. Що думаєте про конфлікт між главою Державної фіскальної служби Романом Насіровим і його вже колишнім заступником Костянтином Лікарчуком? Насіров назвав призначення Лікарчука політичною помилкою. Помилкою ББП? – Чому ви вирішили, що Лікарчука запропонували в ББП? Його пропонував і подав Насіров. Від нашої політичної сили жодних листів чи усних вказівок не було, на фракції ми це питання не обговорювали. Особисто я знайомий з Лікарчуком ще з часів бізнесу. Я з ним спілкувався як зі справді кваліфікованим і грамотним юристом. Концепція залучення нових людей у владу правильна. Та у цьому випадку Лікарчук прийшов, коли вже декілька місяців тривали зміни у ДФС, впроваджувалася концепція, нав’язана МВФ. Ця концепція знищила митницю. Митниці більше не існує. І це – основний конфлікт: людина прийшла на повноваження, яких за два місяці не стало, що неправильно. Ми цю помилку виправимо. У парламенті вже зареєстровано проект закону про Національну митницю. Цей напрям треба підсилювати, бо контрабанда процвітатиме й надалі. Будемо намагатися знайти консенсус з урядом. – Чи не є – на тлі заяв Лікарчука про корупційні дії – Насіров політичною помилкою? – У мене немає підтверджень фактів корупції. Тому не готовий підтверджувати чи спростовувати ті чи ті заяви. Та повторюю, бачу тут більше емоційну складову. Публічних суперечок не підтримую. Якщо не згоден, то заяви про свою принципову позицію. Це чесно. А коли в Кабміні, в парламенті, у коаліції починаються сварки – це непродуктивно, і це погано сприймає наше суспільство й світова спільнота. – Це стосується і голови Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі? Він добряче, м’яко кажучи, розкритикував Прем’єра Арсенія Яценюка. – У випадку з Саакашвілі і Яценюком – це конфлікт не персоналій, а підходів. І тут ми знову повернулися до швидкості проведення реформ. Яценюк вважає, що рухається поступово, на маяки МВФ. І пані Лагард сказала, що це МВФ влаштовує. А ось Саакашвілі переконаний, що все йде повільно. І це його не влаштовує. Щодо позиції Саакашвілі, то якщо ми проаналізуємо реформи в Грузії, їхня швидкість там справді була блискавичною. Та водночас було дуже багато запитань до законності дій. Чи потрібно це нашій країні? На мою думку, ні. Ми повинні дотримуватися закону. Тому тут правда десь посередині. Швидкість реформ потрібно нарощувати. Та без радикалізму. Крім цього, такі конфлікти насправді не повинні виходити у публічну площину. – Можливо, що «президента Одеської області» замінить новий голова ОДА? – Це запитання до Президента. Та думаю, Саакашвілі треба дати час, щоб він зміг показати результат на Одещині. – Нині ті, хто підтримує Саакашвілі і хоче, щоб він очолив наш уряд, збирають підписи під електронною петицією до Президента. Цей рух може мати кадрові наслідки? – Дивно, чому запитання до Президента… Якщо хтось забув, нагадаю: Прем’єр-міністра призначає коаліція. Я не бачу, щоб були голоси у парламенті на голосування за Саакашвілі. Зрозумійте, у нас до іноземців неоднозначне ставлення. По Одеській області багато заяв. А реальних результатів бракує. Чимало запитань до міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі й глави Міністерства економічного розвитку і торгівлі Айва раса Абромавичуса. Трохи краще виходить у заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе. Але ота гучна справа стосовно прокурорів?.. Хотілося б, щоб вона дійшла до суду. Так само і справа щодо екс-начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій Бочковського: наручники наділи на засіданні Кабміну, а реальної справи з доказовою базою немає. Лише піар. Панацея на кшталт «давайте запросимо іноземців і все буде добре» не працює. Потрібен результат. Тому «Саакашвілі – Прем’єр» – контраверсійне питання. – А Яресько? – Попри наші принципові суперечки щодо податків, мушу сказати, у Наталії Яресько якраз результат є. Програма Stand-by МВФ – це передовсім заслуга пані Яресько. Вона якісну роботу провела й щодо реструктуризації боргів. Та повторюю, нині на порядку денному немає позиції про заміну Прем’єр-міністра. – Ви вже офіційно отримали пропозицію зайти у Кабмін на посаду віце-прем’єра? – Ні. Мене зовсім не цікавлять посади. Рухати реформи – це мені цікаво. Але маю знати, які повноваження й кадрові можливості. – Скажіть, чи потрібен окремий «силовий» віце-прем’єр? – Не бачу такої потреби. – А економічний? – Можливо. Та, на мій погляд, у пана Вощевського була штучна посада. Варто було б посилити міністра фінансів, щоб був віце-прем’єр-міністр фінансів. Щодо мене особисто, то я б міг займатися тим, що добре знаю, – це реальний сектор економіки. Сьогодні питаннями розвитку бізнесу в уряді ніхто не опікується. – Знаєте, що вас називають сірим кардиналом, «смотрящим» Порошенка у парламенті? – Преса звикла вішати ярлики. Мене це не зачіпає. Досить спокійно до таких слів ставлюся. Звісно, у мене є вплив на фракцію. У нас чудовий тандем із Юрієм Луценком. У нас найбільша в парламенті фракція. Роботи багато. Проте тиску на депутатів у нас немає. Фракція демократична. Підтвердження – конституційне голосування. Були ті, хто проти. Та у нас за голосування ніхто депутатів із фракції не виключає. – Нині чимало говорять про так звану війну олігархів, зокрема Порошенка й Коломойського. Є таке? – Є позиція Президента загалом щодо великого бізнесу: чесно працюйте, платіть податки і не втручайтеся у політику. Зверніть увагу на голосування нашої фракції. Ми підтримали як «50% + одна акція» (по суті, проти «Укрнафти» Коломойського, – ред.), так і закон про ринок газу (по суті, проти Дмитра Фірташа). Ставлення до усіх однакове. За це Президента атакують з усіх боків. У таких умовах, звичайно, працювати важко. Та іншого виходу немає. Адже коли немає коштів на соціальні виплати, робити перерозподіл потоків на користь одного, двох, п’яти чи десяти осіб не те що неправильно, а вже неможливо. Це руйнує країну повністю, руйнує державність. – Ви часто бачитеся з Президентом? – Коли зустрічаються лідери парламентських фракцій і груп. Досить часто Президент також буває на засіданнях нашої фракції. Є окремий формат – зустріч із мажоритарниками. Адже це зріз інформації з усіх регіонів. На жаль, у неформальних дружніх форматах не виходить – бракує часу. – Ще хотілося б від вас почути: наша Україна – парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська республіка? – Парламентсько-президентська. У нас у парламенті безперечні лідери найбільших фракцій – Президент і Прем’єр-міністр. У парламенті ми маємо конструкцію з впливом і Прем’єра, і Президента. Це нормально. Це противаги. Особисто я думаю, що певний дуалізм влади у нас є. Ми бачимо ці гойдалки. Думаю, що колись, вже за іншого президента, ми маємо прийти до президентсько-парламентської моделі. Сильна влада президента відповідає нашій ментальності. Також нам потрібен двопалатний парламент за моделлю США. – Та ще є думка, що президентських виборів довго не буде, а війна на сході затягнеться, бо Порошенко узурпував владу… – Звідки у вас такі песимістичні сценарії беруться? На сході, слава Богу, не стріляють. Сьогодні Путіну не до України. Там реально відводяться війська від кордону. Рана Донбасу ще довго не гоїтиметься на тілі України. Та країна бореться на всіх фронтах. Уже маємо макроекономічну стабілізацію. Починаємо рухатися до збільшення ВВП. Армію зміцнили. Порівняйте ситуацію з тим, що було торік. Зараз вона краща. Не треба бути песимістами.
Ігор Кононенко: Уряд – колегіальний орган, а не апарат з обслуговування Прем’єра Ігор Кононенко – фігура впливова. У пресі його охрестили «сірим кардиналом», або й «смотрящим» Президента Петра Порошенка у парламенті. Також уперто говорять про його можливий перехід у Кабінет міністрів на позицію віце-прем’єра. Сам Кононенко, який нині є народним депутатом, заступником голови фракції Блоку Петра Порошенка у парламенті, не раз казав, що портфелі його не цікавлять, головне – щоб реформи впроваджувалися не словом, а ділом. Про те, що нині відбувається в українській політиці й фінансах, яких змін у КМУ та ВР слід очікувати, коли може відбутися посилення позицій Президента, й багато іншого Ігор Кононенко розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН). – Ігоре Віталійовичу, нещодавно директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард зауважила, що МВФ вражений прогресом проведення реформ, якого досягла Україна. Натомість громадяни думають навпаки, адже щодня стають біднішими, життя не покращується. Де ж позитиви? Чому їх не видно? – Ми рухаємося у напрямку реформ. Парламент ухвалює правильні закони. І в правильному напрямку рухається уряд. Та швидкість, з якою все відбувається, не влаштовує ні громадян, ні найбільш прогресивну частину парламенту. – Чому йде гальмування? – Річ у тім, що Президент і парламент ініціюють і вказують напрям для здійснення реформ. А за впровадження відповідає найнятий парламентом менеджмент – це уряд. Тож слід проаналізувати роботу уряду за рік, зробити висновки щодо ефективності тих чи тих міністерств і відомств, їхніх очільників і провести ротації у Кабінеті міністрів. Про таку необхідність говорив Президент. Це анонсував Прем’єр-міністр. Парламент це теж підтримує. – Які ротації плануються? – В уряді вже є вакансії, зокрема міністра екології. Заяву про відставку написали віце-прем'єр-міністр Валерій Вощевський і міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Окрім того, необхідно провести структурні зміни у самому уряді. – Тобто? – Потрібно звернути увагу на ефективність його роботи. Також варто радикально переглянути кількість міністерств – у бік скорочення. Є країни, де з роботою успішно справляється тільки сім, п’ять чи навіть три міністерства. – Україні скільки треба? – Цифри називати ще рано. Треба все прорахувати, зважити. Потрібно навчитись ефективно формувати й відпрацьовувати порядок денний уряду і, що особливо важливо, залучати міністрів до ухвалення рішень. Зверніть увагу, як сьогодні проходять засідання уряду. Порядок денний з’являється десь об 11-й вечора вівторка. У ньому – 60-70 питань. Опрацювати їх усі за ніч неможливо фізично. Наступного дня засідання розпочинається з публічної частини – це 15-хвилинний виступ Прем’єра. А те, що відбувається потім, і коментувати складно. Адже міністри зазвичай до засідання не готові. Нам потрібно чітко розподілити обов’язки між віце-прем’єрами. Наприклад, Вощевський, Ярема, Хорошковський – віце-прем’єри, які займали кабінет, мали свій невеличкий апарат, а на роботу КМУ вони жодним чином не впливали. Натомість віце-прем’єр повинен на себе брати формування стратегії, відповідальність і контроль роботи міністерств. А ось тактику повинні відпрацьовувати безпосередньо міністри. – Тобто потрібно послабити повноваження Прем’єр-міністра? – З Кабміну потрібно створити команду. Уряд – колегіальний орган, а не апарат з обслуговування Прем’єр-міністра чи майданчик для його спічів. Зрозумійте, нині маємо надконцентрацію повноважень. Навіть виконуючих обов’язки у структурах, підпорядкованих окремому міністерству, призначає Кабінет міністрів. Міністр – фігура політична. Уряд формуємо консенсусом коаліції, а згодом кожну кандидатуру голосуємо в залі. Та очільник будь-якого міністерства повинен мати змогу формувати свою команду самостійно. Призначення заступників не має ставати питанням противаги і компромісу різних політичних сил. Такі конструкції не працюють. Вимагати ж від міністра результатів роботи, коли він не мав права собі призначити заступників, – теж не зовсім справедливо. – Яка реформа, на ваш погляд, нині ключова? – Податкова. – Напрацьовано дві концепції. Перша – міністра фінансів Наталії Яресько. Друга – голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніни Южаніної. Яку варто впроваджувати? – Те, що пропонує Мінфін, – фіскальна реформа. І ніякого зниження тиску на бізнес там немає. Ми ж маємо стати країною з ліберальною економікою. – Мінфін не пропонує реального зниження податкового тиску? – Модель Мінфіну – ставки ключових податків за принципом «усе по 20». Справді, є зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ), але підвищення на 2% податку на прибуток, на 3% – податку з фізичних осіб. Зберігається податок на додану вартість (ПДВ). Де ж реформа? Що також важливо – відсоток сплати із зарплат. Адже нагальна проблема – зарплати у конвертах. Статистики офіційної, зрозуміло, немає. Думаю, нині це 60-65% виплат. Мінфін пропонує знімати 40% із фонду заробітної платні. Це не стане поштовхом для детінізації. А от пропозиція Комітету з питань податкової та митної політики більш слушна. Це 20% ЄСВ і 10% – податок на доходи фізичних осіб. Разом це становить 30%, які бізнес готовий сплачувати. – Звідки така впевненість? – На сьогодні тариф для оптимізації, виведення грошей через податкові ями – 10-13%. Податок на прибуток маємо 18%. Підсумовуємо і маємо 28-31%. А ми пропонуємо легально сплачувати 30%. Бізнес на це піде. Пропозиція комітету щодо податку на прибуток: він має становити 15%, а при реінвестиціях у виробництво – 10%. ПДВ пропонується знизити з 20% до 15%. – Це хіба не призведе до зниження надходжень у бюджет? – Позиція Мінфіну наступна: буде значне зниження надходжень до дохідної частини бюджету, що негативно позначиться на спроможності забезпечення соціальних виплат. Справді, певне зниження надходжень буде. Та досвід інших країн, які вдалися до схожих кроків, свідчить, що воно триватиме від шести до дев’яти місяців. А потім почнеться зростання надходжень, адже економіка вийде з тіні. – Шість-дев’ять місяців – це чимало. Витримає країна? – Звісно. Та потрібно задіяти компенсатори. Ключовий – кардинальне зниження видатків державного бюджету. – Їх останнім часом постійно знижують… – Реально з видатками нині ніхто не працює. У нас урізають уже заплановані видатки. Потрібно все з голови на ноги поставити. Спершу сформувати дохідну частину бюджету, зробити захищені статті, а це передусім оборона і частина соціальних виплат. І потім формувати витрати. – Тобто відразу в річний бюджет не закладати фінансування на певні галузі? – Те, що скажу, – непопулярне. Але самі подумайте. Візьмемо, наприклад, науку. За останні 20 років немає жодного фундаментального дослідження, від якого був би економічний ефект. Є така цікава структура, як «Укркосмос». Там витрачають мільярди! Та невже ми маємо космічну програму? Що ми створили? Що продали? Що вивели на міжнародний рівень? Нічого, крім розмов і колосальних витрат. А Академія наук? З великою повагою ставлюся до пана Патона, але даруйте, де ефективність? Тим паче, що Академія наук – це держава у державі. Має безліч приміщень. Здає їх в оренду. І рік могла б проіснувати без бюджету. Тож якщо йдеться про запуск реформ, про те, що бізнес мусить розвиватися, що необхідно сформувати середній клас, то нам потрібно обирати пріоритети. – Створення середнього класу – не нове бажання… Середній клас – це хребет. Стабілізатор суспільства. Він ніколи не діятиме радикально – Середній клас – це хребет. Стабілізатор суспільства. Він ніколи не діятиме радикально. Він виходить на вулиці лише у критичній ситуації. Середній клас – це малий і середній бізнес. Це люди, які готові самі себе забезпечувати. Вони не потребують соціальних виплат, готові працювати. А поки ми створюємо економічну основу суспільства, варто перетерпіти з виплатами, зокрема й соціальними. Треба йти на непопулярні речі на рік-півтора. – З якими соціальними виплатами треба зачекати? – Одразу скажу: пенсії потрібно захистити. Знайти під них компенсатори. Наприклад, свого часу працювало відрахування 1% до Пенсійного фонду з купівлі валюти. Цей податок легко адмініструвати. Для закупівлі імпорту 1% – це некритично. Бізнес зрозуміє, особливо якщо одразу чітко сказати, що це тимчасово, на один рік. Також це податки на розкіш, на дорогу нерухомість. – Перелік пільговиків теж варто переглянути? Допомогу держави мають отримувати лише ті, хто справді потребує захисту – Так. Звичайно. Допомогу держави мають отримувати лише ті, хто справді потребує захисту. Також необхідно кардинально скоротити кількість чиновників у міністерствах. На сьогодні, за теперішніх зарплат, деякі чиновники приходить на роботу і майже нічого не робить, а є чимало й таких, які хоч і працюють, проте беруть хабарі. – Пропонуєте переглянути зарплати? – Звісно. Керівник департаменту повинен отримувати 50-60 тисяч гривень, заступник міністра – 100-120 тисяч. Інакше коло не розірвати. – А міністр? Міністр – політична фігура. Тут головне – не заробітна плата, а амбіції людини й політичної сили, яка її висуває. А професійний кістяк міністерств повинен мати гідні зарплати – Міністр – політична фігура. Тут головне – не заробітна плата, а амбіції людини й політичної сили, яка її висуває. А професійний кістяк міністерств повинен мати гідні зарплати. Окрім того, міністерства мають пройти такий шлях, як створення поліції в Україні. Почати з чистого аркуша: нова штатна структура, нові обов’язки, нові завдання, нова якість роботи. – Поки що цих реформ немає. Як формуватиметься бюджет-2016? Уряд має подати проект до 15 вересня. Пані Яресько стверджує, що його розробляють, керуючись старою податковою базою. – Не знаю, що запропонує уряд. Та бюджет потрібно формувати вже на новій податковій базі. – Тоді запитання: коли парламент затвердить податкову реформу? – Сподіваюся, що найближчими днями ми розберемося у підходах, узгодимо єдиний варіант. Маємо ухвалити його до 1 жовтня і дати змогу урядові формувати бюджет на новій базі. Та поки що є спротив Мінфіну. Йде боротьба ідеологій: фіскальної і ліберальної. Фіскал завжди шукає, де взяти гроші. Ліберал – створює умови для того, щоб вони з’явилися. – Як домовлятиметеся з урядом? Чи, можливо, заміните весь Кабмін, зокрема й Прем’єра? – Ми маємо коаліцію, основою якої є дві фракції – «Блок Петра Порошенка» й «Народний фронт». Наша фракція має представника – спікера парламенту. Моральним лідером нашої фракції є Президент. Тут маємо баланс влади. Логічно, що Прем’єр – від «Народного фронту». У нинішніх умовах іншої конструкції немає. Але парламент здатен зобов’язати уряд рухатися у напрямку, потрібному суспільству. А ліберальну податкову реформу суспільство чекає. Це буде сигналом, що реформи розпочалися. – Даруйте, але хіба наш парламент ще на щось здатен, окрім як на постійні сварки? – Парламент у більшості країн – найбільш емоційний майданчик для спілкування. І те, що емоції інколи зашкалюють, не тільки наші традиції. Хоча насправді члени коаліції мають бути стриманішими на публіці. Так, гарячі дискусії можуть бути. Та коли ми виходимо до преси, треба демонструвати єдність. І позиція «Самопомочі», що вони – опозиція в коаліції, не зовсім зрозуміла. Або ти в коаліції, або в опозиції. Думаю, після місцевих виборів ця напруга спаде. Влада перезавантажиться на місцевих рівнях. Наступні вибори (вибори президента, – ред.) будуть аж через чотири роки. І у цей час можна буде працювати не на рейтинги політичних партій, а на країну. – Є інформація, що малі фракції коаліції виставляють додаткові вимоги більшості. Зокрема, що Юлія Тимошенко наполягала на праві вето. «Самопоміч» теж хоче бути впливовішою. Що нині відбувається? – Справді, є позиція малих фракцій, які хочуть більше впливати на ухвалення рішень. А от щодо права вето, то я вважаю, це – мікрошантаж і викривлення волевиявлення виборців. – Тобто? – Все просто. Якщо мала фракція застосовує право вето, то таким чином нав’язує свою думку великим фракціям, за які проголосувало більше людей. Тому ми категорично проти права вето, але це не означає, що малі фракції не будуть залучені до ухвалення рішень. До пошуку компромісів готові не лише великі фракції, а й Президент, і Прем’єр. – Ваша думка про те, що «Батьківщина» і «Самопоміч» залишили за собою право виходу з коаліції? – Ми живемо в демократичній країні. Будь-яка фракція має таке право. І наша, і «Народного фронту». – Ви пропрезидентська фракція. Сумнівно, що вийдете. Особливо враховуючи, що Порошенко наголошував: парламент мусить працювати. Та чому колеги по коаліції кажуть пресі про таку можливість? – Нині у деяких головах більше рейтингів і емоцій від місцевих виборів, ніж відповідальності за долю країни. Відбудуться місцеві вибори – й усе нормалізується. – Ви вірите, що парламент запрацює, а Президентові не доведеться використовувати своє право на розпуск Ради? Я бачу можливості, щоб коаліція працювала. У нас достатньо голосів, щоб ухвалювати рішення. А дискусії – це життя – Я бачу можливості, щоб коаліція працювала. У нас достатньо голосів, щоб ухвалювати рішення. А дискусії – це життя. – Дозвольте запитати й про публічні скандали. Що думаєте про конфлікт між главою Державної фіскальної служби Романом Насіровим і його вже колишнім заступником Костянтином Лікарчуком? Насіров назвав призначення Лікарчука політичною помилкою. Помилкою ББП? – Чому ви вирішили, що Лікарчука запропонували в ББП? Його пропонував і подав Насіров. Від нашої політичної сили жодних листів чи усних вказівок не було, на фракції ми це питання не обговорювали. Особисто я знайомий з Лікарчуком ще з часів бізнесу. Я з ним спілкувався як зі справді кваліфікованим і грамотним юристом. Концепція залучення нових людей у владу правильна. Та у цьому випадку Лікарчук прийшов, коли вже декілька місяців тривали зміни у ДФС, впроваджувалася концепція, нав’язана МВФ. Ця концепція знищила митницю. Митниці більше не існує. І це – основний конфлікт: людина прийшла на повноваження, яких за два місяці не стало, що неправильно. Ми цю помилку виправимо. У парламенті вже зареєстровано проект закону про Національну митницю. Цей напрям треба підсилювати, бо контрабанда процвітатиме й надалі. Будемо намагатися знайти консенсус з урядом. – Чи не є – на тлі заяв Лікарчука про корупційні дії – Насіров політичною помилкою? – У мене немає підтверджень фактів корупції. Тому не готовий підтверджувати чи спростовувати ті чи ті заяви. Та повторюю, бачу тут більше емоційну складову. Публічних суперечок не підтримую. Якщо не згоден, то заяви про свою принципову позицію. Це чесно. А коли в Кабміні, в парламенті, у коаліції починаються сварки – це непродуктивно, і це погано сприймає наше суспільство й світова спільнота. – Це стосується і голови Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі? Він добряче, м’яко кажучи, розкритикував Прем’єра Арсенія Яценюка. – У випадку з Саакашвілі і Яценюком – це конфлікт не персоналій, а підходів. І тут ми знову повернулися до швидкості проведення реформ. Яценюк вважає, що рухається поступово, на маяки МВФ. І пані Лагард сказала, що це МВФ влаштовує. А ось Саакашвілі переконаний, що все йде повільно. І це його не влаштовує. Щодо позиції Саакашвілі, то якщо ми проаналізуємо реформи в Грузії, їхня швидкість там справді була блискавичною. Та водночас було дуже багато запитань до законності дій. Чи потрібно це нашій країні? На мою думку, ні. Ми повинні дотримуватися закону. Тому тут правда десь посередині. Швидкість реформ потрібно нарощувати. Та без радикалізму. Крім цього, такі конфлікти насправді не повинні виходити у публічну площину. – Можливо, що «президента Одеської області» замінить новий голова ОДА? – Це запитання до Президента. Та думаю, Саакашвілі треба дати час, щоб він зміг показати результат на Одещині. – Нині ті, хто підтримує Саакашвілі і хоче, щоб він очолив наш уряд, збирають підписи під електронною петицією до Президента. Цей рух може мати кадрові наслідки? – Дивно, чому запитання до Президента… Якщо хтось забув, нагадаю: Прем’єр-міністра призначає коаліція. Я не бачу, щоб були голоси у парламенті на голосування за Саакашвілі. Зрозумійте, у нас до іноземців неоднозначне ставлення. По Одеській області багато заяв. А реальних результатів бракує. Чимало запитань до міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі й глави Міністерства економічного розвитку і торгівлі Айва раса Абромавичуса. Трохи краще виходить у заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе. Але ота гучна справа стосовно прокурорів?.. Хотілося б, щоб вона дійшла до суду. Так само і справа щодо екс-начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій Бочковського: наручники наділи на засіданні Кабміну, а реальної справи з доказовою базою немає. Лише піар. Панацея на кшталт «давайте запросимо іноземців і все буде добре» не працює. Потрібен результат. Тому «Саакашвілі – Прем’єр» – контраверсійне питання. – А Яресько? – Попри наші принципові суперечки щодо податків, мушу сказати, у Наталії Яресько якраз результат є. Програма Stand-by МВФ – це передовсім заслуга пані Яресько. Вона якісну роботу провела й щодо реструктуризації боргів. Та повторюю, нині на порядку денному немає позиції про заміну Прем’єр-міністра. – Ви вже офіційно отримали пропозицію зайти у Кабмін на посаду віце-прем’єра? – Ні. Мене зовсім не цікавлять посади. Рухати реформи – це мені цікаво. Але маю знати, які повноваження й кадрові можливості. – Скажіть, чи потрібен окремий «силовий» віце-прем’єр? – Не бачу такої потреби. – А економічний? – Можливо. Та, на мій погляд, у пана Вощевського була штучна посада. Варто було б посилити міністра фінансів, щоб був віце-прем’єр-міністр фінансів. Щодо мене особисто, то я б міг займатися тим, що добре знаю, – це реальний сектор економіки. Сьогодні питаннями розвитку бізнесу в уряді ніхто не опікується. – Знаєте, що вас називають сірим кардиналом, «смотрящим» Порошенка у парламенті? – Преса звикла вішати ярлики. Мене це не зачіпає. Досить спокійно до таких слів ставлюся. Звісно, у мене є вплив на фракцію. У нас чудовий тандем із Юрієм Луценком. У нас найбільша в парламенті фракція. Роботи багато. Проте тиску на депутатів у нас немає. Фракція демократична. Підтвердження – конституційне голосування. Були ті, хто проти. Та у нас за голосування ніхто депутатів із фракції не виключає. – Нині чимало говорять про так звану війну олігархів, зокрема Порошенка й Коломойського. Є таке? – Є позиція Президента загалом щодо великого бізнесу: чесно працюйте, платіть податки і не втручайтеся у політику. Зверніть увагу на голосування нашої фракції. Ми підтримали як «50% + одна акція» (по суті, проти «Укрнафти» Коломойського, – ред.), так і закон про ринок газу (по суті, проти Дмитра Фірташа). Ставлення до усіх однакове. За це Президента атакують з усіх боків. У таких умовах, звичайно, працювати важко. Та іншого виходу немає. Адже коли немає коштів на соціальні виплати, робити перерозподіл потоків на користь одного, двох, п’яти чи десяти осіб не те що неправильно, а вже неможливо. Це руйнує країну повністю, руйнує державність. – Ви часто бачитеся з Президентом? – Коли зустрічаються лідери парламентських фракцій і груп. Досить часто Президент також буває на засіданнях нашої фракції. Є окремий формат – зустріч із мажоритарниками. Адже це зріз інформації з усіх регіонів. На жаль, у неформальних дружніх форматах не виходить – бракує часу. – Ще хотілося б від вас почути: наша Україна – парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська республіка? – Парламентсько-президентська. У нас у парламенті безперечні лідери найбільших фракцій – Президент і Прем’єр-міністр. У парламенті ми маємо конструкцію з впливом і Прем’єра, і Президента. Це нормально. Це противаги. Особисто я думаю, що певний дуалізм влади у нас є. Ми бачимо ці гойдалки. Думаю, що колись, вже за іншого президента, ми маємо прийти до президентсько-парламентської моделі. Сильна влада президента відповідає нашій ментальності. Також нам потрібен двопалатний парламент за моделлю США. – Та ще є думка, що президентських виборів довго не буде, а війна на сході затягнеться, бо Порошенко узурпував владу… – Звідки у вас такі песимістичні сценарії беруться? На сході, слава Богу, не стріляють. Сьогодні Путіну не до України. Там реально відводяться війська від кордону. Рана Донбасу ще довго не гоїтиметься на тілі України. Та країна бореться на всіх фронтах. Уже маємо макроекономічну стабілізацію. Починаємо рухатися до збільшення ВВП. Армію зміцнили. Порівняйте ситуацію з тим, що було торік. Зараз вона краща. Не треба бути песимістами.
Блог:
Думки16:34
Суспільство
Юрій Гаврилечко
Люди, які виступають проти права на самозахист, - або бандити, або їхні поплічники
Збройна галузь може складати 7% у ВВП України. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив економіст, експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко.
«Якщо буде реалізовано те, що закладено в петиції, ми можемо отримати галузь, сумарна частка ВВП якої оцінюється майже в 80-100 мільярдів гривень на цей час. Це 7% від ВВП України. Розвиток цієї галузі - це мільйон нових робочих місць», - сказав він.
За його словами, дохід у державний бюджет може принести не тільки продаж зброї.
«Це індустрія без потреб армії, яка забезпечила громадян масою послуг, пов'язаних з безпекою. Це послуги з навчання, з тюнінгу, стрільбища, витратні матеріали, наклейки, іграшки і маса інших речей, пов'язаних із розвитком самої галузі», - пояснив він.
Юрій Гаврилечко підкреслив, що люди, які виступають проти права на самозахист, є або бандитами, або їх поплічниками.
«Нікому більше не вигідно заважати людям захищати своє життя, здоров'я, честь, майно», - зазначив він.
Водночас експерт додав, що в жодній країні світу після надання громадянам більшого обсягу прав щодо реалізації прав на самозахист кількість злочинів не збільшилася, а навпаки знизилася.
Суспільство
У Києві працював підпільний цех з обробки бурштину
У Києві Служба безпеки України припинила роботу цеху з переробки бурштину. Про це повідомляє прес-служба відомства.
Як повідомляється, цех, в якому працювало 25 робітників, знаходився в приватному будинку в Подільському районі Києва.
«Співробітники СБУ вилучили значну кількість мінералів, частина яких була подрібнена в камені різного розміру, готові вироби і бурштиновий пил, який призначався для виготовлення картин», - йдеться в повідомленні.
Крім того, на території цеху було виявлено майже 30 верстатів для оброблення бурштину.
У Києві працював підпільний цех з обробки бурштину
У Києві Служба безпеки України припинила роботу цеху з переробки бурштину. Про це повідомляє прес-служба відомства.
Як повідомляється, цех, в якому працювало 25 робітників, знаходився в приватному будинку в Подільському районі Києва.
«Співробітники СБУ вилучили значну кількість мінералів, частина яких була подрібнена в камені різного розміру, готові вироби і бурштиновий пил, який призначався для виготовлення картин», - йдеться в повідомленні.
Крім того, на території цеху було виявлено майже 30 верстатів для оброблення бурштину.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки....
/-1,1177899837494-/
/-pc-/
Top