Ігор Кононенко: Уряд – колегіальний орган, а не апарат з обслуговування Прем’єра

Ігор Кононенко – фігура впливова. У пресі його охрестили «сірим кардиналом», або й «смотрящим» Президента Петра Порошенка у парламенті. Також уперто говорять про його можливий перехід у Кабінет міністрів на позицію віце-прем’єра. Сам Кононенко, який нині є народним депутатом, заступником голови фракції Блоку Петра Порошенка у парламенті, не раз казав, що портфелі його не цікавлять, головне – щоб реформи впроваджувалися не словом, а ділом.

Про те, що нині відбувається в українській політиці й фінансах, яких змін у КМУ та ВР слід очікувати, коли може відбутися посилення позицій Президента, й багато іншого Ігор Кононенко розповів в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН).

– Ігоре Віталійовичу, нещодавно директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард зауважила, що МВФ вражений прогресом проведення реформ, якого досягла Україна. Натомість громадяни думають навпаки, адже щодня стають біднішими, життя не покращується. Де ж позитиви? Чому їх не видно?

– Ми рухаємося у напрямку реформ. Парламент ухвалює правильні закони. І в правильному напрямку рухається уряд. Та швидкість, з якою все відбувається, не влаштовує ні громадян, ні найбільш прогресивну частину парламенту.

– Чому йде гальмування?

– Річ у тім, що Президент і парламент ініціюють і вказують напрям для здійснення реформ. А за впровадження відповідає найнятий парламентом менеджмент – це уряд. Тож слід проаналізувати роботу уряду за рік, зробити висновки щодо ефективності тих чи тих міністерств і відомств, їхніх очільників і провести ротації у Кабінеті міністрів. Про таку необхідність говорив Президент. Це анонсував Прем’єр-міністр. Парламент це теж підтримує.

– Які ротації плануються?

– В уряді вже є вакансії, зокрема міністра екології. Заяву про відставку написали віце-прем'єр-міністр Валерій Вощевський і міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Окрім того, необхідно провести структурні зміни у самому уряді.

– Тобто?

– Потрібно звернути увагу на ефективність його роботи. Також варто радикально переглянути кількість міністерств – у бік скорочення. Є країни, де з роботою успішно справляється тільки сім, п’ять чи навіть три міністерства.

– Україні скільки треба?

– Цифри називати ще рано. Треба все прорахувати, зважити. Потрібно навчитись ефективно формувати й відпрацьовувати порядок денний уряду і, що особливо важливо, залучати міністрів до ухвалення рішень.

Зверніть увагу, як сьогодні проходять засідання уряду. Порядок денний з’являється десь об 11-й вечора вівторка. У ньому – 60-70 питань. Опрацювати їх усі за ніч неможливо фізично. Наступного дня засідання розпочинається з публічної частини – це 15-хвилинний виступ Прем’єра. А те, що відбувається потім, і коментувати складно. Адже міністри зазвичай до засідання не готові.

Нам потрібно чітко розподілити обов’язки між віце-прем’єрами. Наприклад, Вощевський, Ярема, Хорошковський – віце-прем’єри, які займали кабінет, мали свій невеличкий апарат, а на роботу КМУ вони жодним чином не впливали. Натомість віце-прем’єр повинен на себе брати формування стратегії, відповідальність і контроль роботи міністерств. А ось тактику повинні відпрацьовувати безпосередньо міністри.

– Тобто потрібно послабити повноваження Прем’єр-міністра?

– З Кабміну потрібно створити команду. Уряд – колегіальний орган, а не апарат з обслуговування Прем’єр-міністра чи майданчик для його спічів. Зрозумійте, нині маємо надконцентрацію повноважень. Навіть виконуючих обов’язки у структурах, підпорядкованих окремому міністерству, призначає Кабінет міністрів.

Міністр – фігура політична. Уряд формуємо консенсусом коаліції, а згодом кожну кандидатуру голосуємо в залі. Та очільник будь-якого міністерства повинен мати змогу формувати свою команду самостійно. Призначення заступників не має ставати питанням противаги і компромісу різних політичних сил. Такі конструкції не працюють. Вимагати ж від міністра результатів роботи, коли він не мав права собі призначити заступників, – теж не зовсім справедливо.

– Яка реформа, на ваш погляд, нині ключова?

– Податкова.

– Напрацьовано дві концепції. Перша – міністра фінансів Наталії Яресько. Друга – голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніни Южаніної. Яку варто впроваджувати?

– Те, що пропонує Мінфін, – фіскальна реформа. І ніякого зниження тиску на бізнес там немає. Ми ж маємо стати країною з ліберальною економікою.

– Мінфін не пропонує реального зниження податкового тиску?

– Модель Мінфіну – ставки ключових податків за принципом «усе по 20». Справді, є зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ), але підвищення на 2% податку на прибуток, на 3% – податку з фізичних осіб. Зберігається податок на додану вартість (ПДВ). Де ж реформа?

Що також важливо – відсоток сплати із зарплат. Адже нагальна проблема – зарплати у конвертах. Статистики офіційної, зрозуміло, немає. Думаю, нині це 60-65% виплат. Мінфін пропонує знімати 40% із фонду заробітної платні. Це не стане поштовхом для детінізації. А от пропозиція Комітету з питань податкової та митної політики більш слушна. Це 20% ЄСВ і 10% – податок на доходи фізичних осіб. Разом це становить 30%, які бізнес готовий сплачувати.

– Звідки така впевненість?

– На сьогодні тариф для оптимізації, виведення грошей через податкові ями – 10-13%. Податок на прибуток маємо 18%. Підсумовуємо і маємо 28-31%. А ми пропонуємо легально сплачувати 30%. Бізнес на це піде.

Пропозиція комітету щодо податку на прибуток: він має становити 15%, а при реінвестиціях у виробництво – 10%. ПДВ пропонується знизити з 20% до 15%.

– Це хіба не призведе до зниження надходжень у бюджет?

– Позиція Мінфіну наступна: буде значне зниження надходжень до дохідної частини бюджету, що негативно позначиться на спроможності забезпечення соціальних виплат.

Справді, певне зниження надходжень буде. Та досвід інших країн, які вдалися до схожих кроків, свідчить, що воно триватиме від шести до дев’яти місяців. А потім почнеться зростання надходжень, адже економіка вийде з тіні.

– Шість-дев’ять місяців – це чимало. Витримає країна?

– Звісно. Та потрібно задіяти компенсатори. Ключовий – кардинальне зниження видатків державного бюджету.

– Їх останнім часом постійно знижують…

– Реально з видатками нині ніхто не працює. У нас урізають уже заплановані видатки. Потрібно все з голови на ноги поставити. Спершу сформувати дохідну частину бюджету, зробити захищені статті, а це передусім оборона і частина соціальних виплат. І потім формувати витрати.

– Тобто відразу в річний бюджет не закладати фінансування на певні галузі?

– Те, що скажу, – непопулярне. Але самі подумайте. Візьмемо, наприклад, науку. За останні 20 років немає жодного фундаментального дослідження, від якого був би економічний ефект. Є така цікава структура, як «Укркосмос». Там витрачають мільярди! Та невже ми маємо космічну програму? Що ми створили? Що продали? Що вивели на міжнародний рівень? Нічого, крім розмов і колосальних витрат.

А Академія наук? З великою повагою ставлюся до пана Патона, але даруйте, де ефективність? Тим паче, що Академія наук – це держава у державі. Має безліч приміщень. Здає їх в оренду. І рік могла б проіснувати без бюджету.

Тож якщо йдеться про запуск реформ, про те, що бізнес мусить розвиватися, що необхідно сформувати середній клас, то нам потрібно обирати пріоритети.

– Створення середнього класу – не нове бажання…

Середній клас – це хребет. Стабілізатор суспільства. Він ніколи не діятиме радикально

– Середній клас – це хребет. Стабілізатор суспільства. Він ніколи не діятиме радикально. Він виходить на вулиці лише у критичній ситуації.

Середній клас – це малий і середній бізнес. Це люди, які готові самі себе забезпечувати. Вони не потребують соціальних виплат, готові працювати. А поки ми створюємо економічну основу суспільства, варто перетерпіти з виплатами, зокрема й соціальними. Треба йти на непопулярні речі на рік-півтора.

– З якими соціальними виплатами треба зачекати?

– Одразу скажу: пенсії потрібно захистити. Знайти під них компенсатори. Наприклад, свого часу працювало відрахування 1% до Пенсійного фонду з купівлі валюти. Цей податок легко адмініструвати. Для закупівлі імпорту 1% – це некритично. Бізнес зрозуміє, особливо якщо одразу чітко сказати, що це тимчасово, на один рік. Також це податки на розкіш, на дорогу нерухомість.

– Перелік пільговиків теж варто переглянути?

Допомогу держави мають отримувати лише ті, хто справді потребує захисту

– Так. Звичайно. Допомогу держави мають отримувати лише ті, хто справді потребує захисту. Також необхідно кардинально скоротити кількість чиновників у міністерствах. На сьогодні, за теперішніх зарплат, деякі чиновники приходить на роботу і майже нічого не робить, а є чимало й таких, які хоч і працюють, проте беруть хабарі.

– Пропонуєте переглянути зарплати?

– Звісно. Керівник департаменту повинен отримувати 50-60 тисяч гривень, заступник міністра – 100-120 тисяч. Інакше коло не розірвати.

– А міністр?

Міністр – політична фігура. Тут головне – не заробітна плата, а амбіції людини й політичної сили, яка її висуває. А професійний кістяк міністерств повинен мати гідні зарплати

– Міністр – політична фігура. Тут головне – не заробітна плата, а амбіції людини й політичної сили, яка її висуває. А професійний кістяк міністерств повинен мати гідні зарплати.

Окрім того, міністерства мають пройти такий шлях, як створення поліції в Україні. Почати з чистого аркуша: нова штатна структура, нові обов’язки, нові завдання, нова якість роботи.

– Поки що цих реформ немає. Як формуватиметься бюджет-2016? Уряд має подати проект до 15 вересня. Пані Яресько стверджує, що його розробляють, керуючись старою податковою базою.

– Не знаю, що запропонує уряд. Та бюджет потрібно формувати вже на новій податковій базі.

– Тоді запитання: коли парламент затвердить податкову реформу?

– Сподіваюся, що найближчими днями ми розберемося у підходах, узгодимо єдиний варіант. Маємо ухвалити його до 1 жовтня і дати змогу урядові формувати бюджет на новій базі. Та поки що є спротив Мінфіну. Йде боротьба ідеологій: фіскальної і ліберальної. Фіскал завжди шукає, де взяти гроші. Ліберал – створює умови для того, щоб вони з’явилися.

– Як домовлятиметеся з урядом? Чи, можливо, заміните весь Кабмін, зокрема й Прем’єра?

– Ми маємо коаліцію, основою якої є дві фракції – «Блок Петра Порошенка» й «Народний фронт». Наша фракція має представника – спікера парламенту. Моральним лідером нашої фракції є Президент.

Тут маємо баланс влади. Логічно, що Прем’єр – від «Народного фронту». У нинішніх умовах іншої конструкції немає. Але парламент здатен зобов’язати уряд рухатися у напрямку, потрібному суспільству. А ліберальну податкову реформу суспільство чекає. Це буде сигналом, що реформи розпочалися.

– Даруйте, але хіба наш парламент ще на щось здатен, окрім як на постійні сварки?

– Парламент у більшості країн – найбільш емоційний майданчик для спілкування. І те, що емоції інколи зашкалюють, не тільки наші традиції.

Хоча насправді члени коаліції мають бути стриманішими на публіці. Так, гарячі дискусії можуть бути. Та коли ми виходимо до преси, треба демонструвати єдність. І позиція «Самопомочі», що вони – опозиція в коаліції, не зовсім зрозуміла. Або ти в коаліції, або в опозиції.

Думаю, після місцевих виборів ця напруга спаде. Влада перезавантажиться на місцевих рівнях. Наступні вибори (вибори президента, – ред.) будуть аж через чотири роки. І у цей час можна буде працювати не на рейтинги політичних партій, а на країну.

– Є інформація, що малі фракції коаліції виставляють додаткові вимоги більшості. Зокрема, що Юлія Тимошенко наполягала на праві вето. «Самопоміч» теж хоче бути впливовішою. Що нині відбувається?

– Справді, є позиція малих фракцій, які хочуть більше впливати на ухвалення рішень. А от щодо права вето, то я вважаю, це – мікрошантаж і викривлення волевиявлення виборців.

– Тобто?

– Все просто. Якщо мала фракція застосовує право вето, то таким чином нав’язує свою думку великим фракціям, за які проголосувало більше людей.

Тому ми категорично проти права вето, але це не означає, що малі фракції не будуть залучені до ухвалення рішень. До пошуку компромісів готові не лише великі фракції, а й Президент, і Прем’єр.

– Ваша думка про те, що «Батьківщина» і «Самопоміч» залишили за собою право виходу з коаліції?

– Ми живемо в демократичній країні. Будь-яка фракція має таке право. І наша, і «Народного фронту».

– Ви пропрезидентська фракція. Сумнівно, що вийдете. Особливо враховуючи, що Порошенко наголошував: парламент мусить працювати. Та чому колеги по коаліції кажуть пресі про таку можливість?

– Нині у деяких головах більше рейтингів і емоцій від місцевих виборів, ніж відповідальності за долю країни. Відбудуться місцеві вибори – й усе нормалізується.

– Ви вірите, що парламент запрацює, а Президентові не доведеться використовувати своє право на розпуск Ради?

Я бачу можливості, щоб коаліція працювала. У нас достатньо голосів, щоб ухвалювати рішення. А дискусії – це життя

– Я бачу можливості, щоб коаліція працювала. У нас достатньо голосів, щоб ухвалювати рішення. А дискусії – це життя.

– Дозвольте запитати й про публічні скандали. Що думаєте про конфлікт між главою Державної фіскальної служби Романом Насіровим і його вже колишнім заступником Костянтином Лікарчуком? Насіров назвав призначення Лікарчука політичною помилкою. Помилкою ББП?

– Чому ви вирішили, що Лікарчука запропонували в ББП? Його пропонував і подав Насіров. Від нашої політичної сили жодних листів чи усних вказівок не було, на фракції ми це питання не обговорювали.

Особисто я знайомий з Лікарчуком ще з часів бізнесу. Я з ним спілкувався як зі справді кваліфікованим і грамотним юристом. Концепція залучення нових людей у владу правильна. Та у цьому випадку Лікарчук прийшов, коли вже декілька місяців тривали зміни у ДФС, впроваджувалася концепція, нав’язана МВФ. Ця концепція знищила митницю. Митниці більше не існує. І це – основний конфлікт: людина прийшла на повноваження, яких за два місяці не стало, що неправильно.

Ми цю помилку виправимо. У парламенті вже зареєстровано проект закону про Національну митницю. Цей напрям треба підсилювати, бо контрабанда процвітатиме й надалі. Будемо намагатися знайти консенсус з урядом.

– Чи не є – на тлі заяв Лікарчука про корупційні дії – Насіров політичною помилкою?

– У мене немає підтверджень фактів корупції. Тому не готовий підтверджувати чи спростовувати ті чи ті заяви. Та повторюю, бачу тут більше емоційну складову.

Публічних суперечок не підтримую. Якщо не згоден, то заяви про свою принципову позицію. Це чесно. А коли в Кабміні, в парламенті, у коаліції починаються сварки – це непродуктивно, і це погано сприймає наше суспільство й світова спільнота.

– Це стосується і голови Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі? Він добряче, м’яко кажучи, розкритикував Прем’єра Арсенія Яценюка.

– У випадку з Саакашвілі і Яценюком – це конфлікт не персоналій, а підходів. І тут ми знову повернулися до швидкості проведення реформ. Яценюк вважає, що рухається поступово, на маяки МВФ. І пані Лагард сказала, що це МВФ влаштовує. А ось Саакашвілі переконаний, що все йде повільно. І це його не влаштовує.

Щодо позиції Саакашвілі, то якщо ми проаналізуємо реформи в Грузії, їхня швидкість там справді була блискавичною. Та водночас було дуже багато запитань до законності дій. Чи потрібно це нашій країні? На мою думку, ні. Ми повинні дотримуватися закону. Тому тут правда десь посередині. Швидкість реформ потрібно нарощувати. Та без радикалізму. Крім цього, такі конфлікти насправді не повинні виходити у публічну площину.

– Можливо, що «президента Одеської області» замінить новий голова ОДА?

– Це запитання до Президента. Та думаю, Саакашвілі треба дати час, щоб він зміг показати результат на Одещині.

– Нині ті, хто підтримує Саакашвілі і хоче, щоб він очолив наш уряд, збирають підписи під електронною петицією до Президента. Цей рух може мати кадрові наслідки?

– Дивно, чому запитання до Президента… Якщо хтось забув, нагадаю: Прем’єр-міністра призначає коаліція. Я не бачу, щоб були голоси у парламенті на голосування за Саакашвілі.

Зрозумійте, у нас до іноземців неоднозначне ставлення. По Одеській області багато заяв. А реальних результатів бракує. Чимало запитань до міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі й глави Міністерства економічного розвитку і торгівлі Айва раса Абромавичуса.

Трохи краще виходить у заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе. Але ота гучна справа стосовно прокурорів?.. Хотілося б, щоб вона дійшла до суду. Так само і справа щодо екс-начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій Бочковського: наручники наділи на засіданні Кабміну, а реальної справи з доказовою базою немає. Лише піар.

Панацея на кшталт «давайте запросимо іноземців і все буде добре» не працює. Потрібен результат. Тому «Саакашвілі – Прем’єр» – контраверсійне питання.

– А Яресько?

– Попри наші принципові суперечки щодо податків, мушу сказати, у Наталії Яресько якраз результат є. Програма Stand-by МВФ – це передовсім заслуга пані Яресько. Вона якісну роботу провела й щодо реструктуризації боргів. Та повторюю, нині на порядку денному немає позиції про заміну Прем’єр-міністра.

– Ви вже офіційно отримали пропозицію зайти у Кабмін на посаду віце-прем’єра?

– Ні. Мене зовсім не цікавлять посади. Рухати реформи – це мені цікаво. Але маю знати, які повноваження й кадрові можливості.

– Скажіть, чи потрібен окремий «силовий» віце-прем’єр?

– Не бачу такої потреби.

– А економічний?

– Можливо. Та, на мій погляд, у пана Вощевського була штучна посада. Варто було б посилити міністра фінансів, щоб був віце-прем’єр-міністр фінансів.

Щодо мене особисто, то я б міг займатися тим, що добре знаю, – це реальний сектор економіки. Сьогодні питаннями розвитку бізнесу в уряді ніхто не опікується.

– Знаєте, що вас називають сірим кардиналом, «смотрящим» Порошенка у парламенті?

– Преса звикла вішати ярлики. Мене це не зачіпає. Досить спокійно до таких слів ставлюся. Звісно, у мене є вплив на фракцію. У нас чудовий тандем із Юрієм Луценком. У нас найбільша в парламенті фракція. Роботи багато.

Проте тиску на депутатів у нас немає. Фракція демократична. Підтвердження – конституційне голосування. Були ті, хто проти. Та у нас за голосування ніхто депутатів із фракції не виключає.

– Нині чимало говорять про так звану війну олігархів, зокрема Порошенка й Коломойського. Є таке?

– Є позиція Президента загалом щодо великого бізнесу: чесно працюйте, платіть податки і не втручайтеся у політику. Зверніть увагу на голосування нашої фракції. Ми підтримали як «50% + одна акція» (по суті, проти «Укрнафти» Коломойського, – ред.), так і закон про ринок газу (по суті, проти Дмитра Фірташа).

Ставлення до усіх однакове. За це Президента атакують з усіх боків. У таких умовах, звичайно, працювати важко. Та іншого виходу немає. Адже коли немає коштів на соціальні виплати, робити перерозподіл потоків на користь одного, двох, п’яти чи десяти осіб не те що неправильно, а вже неможливо. Це руйнує країну повністю, руйнує державність.

– Ви часто бачитеся з Президентом?

– Коли зустрічаються лідери парламентських фракцій і груп. Досить часто Президент також буває на засіданнях нашої фракції. Є окремий формат – зустріч із мажоритарниками. Адже це зріз інформації з усіх регіонів. На жаль, у неформальних дружніх форматах не виходить – бракує часу.

– Ще хотілося б від вас почути: наша Україна – парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська республіка?

– Парламентсько-президентська. У нас у парламенті безперечні лідери найбільших фракцій – Президент і Прем’єр-міністр. У парламенті ми маємо конструкцію з впливом і Прем’єра, і Президента. Це нормально. Це противаги.

Особисто я думаю, що певний дуалізм влади у нас є. Ми бачимо ці гойдалки. Думаю, що колись, вже за іншого президента, ми маємо прийти до президентсько-парламентської моделі. Сильна влада президента відповідає нашій ментальності. Також нам потрібен двопалатний парламент за моделлю США.

– Та ще є думка, що президентських виборів довго не буде, а війна на сході затягнеться, бо Порошенко узурпував владу…

– Звідки у вас такі песимістичні сценарії беруться? На сході, слава Богу, не стріляють. Сьогодні Путіну не до України. Там реально відводяться війська від кордону.

Рана Донбасу ще довго не гоїтиметься на тілі України. Та країна бореться на всіх фронтах. Уже маємо макроекономічну стабілізацію. Починаємо рухатися до збільшення ВВП. Армію зміцнили. Порівняйте ситуацію з тим, що було торік. Зараз вона краща. Не треба бути песимістами.