♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овнам варто звернути увагу на свої комунікаційні навички Будьте ясн....
Архів
Повернутись назад
07 Травня 2015
7 Травня
Блог:
Думки09:00
Політика
Андрій Золотарьов
За будь-якими акціями протесту хтось стоїть
Для того щоб не виникали соціальні протести, владі необхідно виконувати всі свої передвиборчі агітації. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Андрій Золотарьов.
«За будь-якими акціями хтось стоїть. Навіть якщо вони здаються стихійними і справляють враження самоорганізації. За останні десять з гаком років саме поняття «соціального протесту», соціальних виступів нівелювалося. І якщо до середини «нульових» проплачені мітинги були поодиноким явищем, то після 2005 року ситуація кардинально змінилася», - сказав він.
Водночас, на думку експерта, кримінальні покарання за проплачені мітинги нічого не дадуть.
При цьому, політолог підкреслив, що якщо влада боїться, що масові акції можуть бути використані для дестабілізації ситуації, то кращою гарантією від соціального бунту є виконання передвиборчих обіцянок та покращення рівня життя населення.
«Нинішня влада демонструє протилежне», - резюмував Золотарьов.
Блог:
Думки09:00
Політика
Олександра Решмеділова
Посада голови ДФС стала черговим яблуком розбрату для коаліції
Кращим індикатором незалежності Державної фіскальної служби буде рівноправність в розвиток бізнесу. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила політолог, аналітик Міжнародного інформаційно-аналітичного Центру «Росія-Україна» Олександра Решмеділова.
«Посада голови ДФС стала черговим яблуком розбрату для коаліції «Європейська Україна». Конкурс навколо призначення вже охрестили скандальним, а особистість самого Насірова викликала серйозний інтерес. Це пов'язано з тим, що очевидна непрозорість конкурсної процедури», - вважає політолог.
На її думку, як і у випадку з Ситником, чітко видно тенденція призначення так званих «темних конячок».
«Роман Насіров - ставленик Петра Порошенка, він нардеп від БПП, глава парламентського комітету з питань податкової та митної політики, а значить, робота ДФС стане більш підконтрольною Президенту», - додала експерт.
При цьому, на думку експерта, керівника ДФС можна буде оцінювати тільки через деякий час.
«Кабмін дав йому контрольних 3 місяці. Цього терміну достатньо, щоб проявити себе. І тоді вже за результатами діяльності можна буде робити чіткі висновки. У будь-якому випадку саме від Насірова буде залежати, чий бізнес буде процвітати в країні, а чий буде відчувати проблеми. Це і буде найкращим індикатором незалежності цієї служби», - резюмувала вона.
Суспільство
Оприлюднено особистості призвідників безладів у Маріуполі
Глава Донецького обласного управління МВС В'ячеслав Аброськін оприлюднив на своїй сторінці у Facebook особистості призвідників безладів у Маріуполі торік навесні.
За словами Аброськіна, події 9 травня 2014 року в Маріуполі готувалися ватажками «ДНР» кілька тижнів з Донецька.
«У Маріуполі до бандформування ДНР входили близько 80 осіб. Розділені вони були на 4 групи», - написав він.
Він також зазначив, що здебільшого особистості бандитів були встановлені в ході первинних оперативно-розшукових заходів співробітниками МВС України, частина з них - уже заарештована, щодо інших проводяться оперативно-розшукові заходи.
Нагадаємо, 9 травня в Маріуполі в ході антитерористичної операції загинули 3 людини, ще 25 були поранені.
Оприлюднено особистості призвідників безладів у Маріуполі
Глава Донецького обласного управління МВС В'ячеслав Аброськін оприлюднив на своїй сторінці у Facebook особистості призвідників безладів у Маріуполі торік навесні.
За словами Аброськіна, події 9 травня 2014 року в Маріуполі готувалися ватажками «ДНР» кілька тижнів з Донецька.
«У Маріуполі до бандформування ДНР входили близько 80 осіб. Розділені вони були на 4 групи», - написав він.
Він також зазначив, що здебільшого особистості бандитів були встановлені в ході первинних оперативно-розшукових заходів співробітниками МВС України, частина з них - уже заарештована, щодо інших проводяться оперативно-розшукові заходи.
Нагадаємо, 9 травня в Маріуполі в ході антитерористичної операції загинули 3 людини, ще 25 були поранені.
Блог:
Думки12:30
Політика
Віктор Небоженко
Бойкот параду на 9 травня в Москві - важливий сигнал для України
Те, що багато світових лідерів не поїдуть на парад до Дня Перемоги в Москві - сигнал підтримки України. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.
«Єдиний наш захист – європейська «парасолька». На нас напала країна в 10 разів більше, ніж наша. Ми слабкі, йде війна, і повинні спиратися тільки на Захід. Те, що Захід оголосив бойкот святкуванню Дня Перемоги - дуже важливий момент. Ніхто не приїде - це сигнал підтримки України», - розповів Небоженко.
На думку політолога, в такій неповазі до свята винен російський президент Володимир Путін.
«Росія сама напросилася на таку форму. Неповага до свята - це плата за агресію, Донбас і Крим. Карають Путіна ... не поїдуть, щоб не показувати, що схвалюють дії агресора», - сказав Небоженко.
Політолог зазначив, що Україні треба однозначно рухатися в руслі європейської політики.
Блог:
Думки13:00
Політика
Володимир Золотарьов
Суспільство в змозі відрізнити брехню від правди
Підтримки серед населення мітингів шахтарів, валютних позичальників і людей, які виступали проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги не було. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Володимир Золотарьов.
«Серед населення не було великої підтримки мітингів шахтарів, валютних позичальників або тарифних протестів. Суспільство в змозі відрізнити брехню від правди. Звичайно, є люди, які приходять на акції за своєю ініціативою, не всі отримують за це гроші, але, як правило, є організатор», - сказав він.
Разом з тим, експерт зазначив, що кримінальна відповідальність за участь у мітингах за гроші - це фактично варіант політичного тиску та репресій.
«Будь-який мітинг так чи інакше проплачений. Але є свобода зібрань, а люди вже вирішують кому вірити, а кому - ні», - резюмував він.
Блог:
Думки17:04
Економіка
Анатолій Гулей
Для зміцнення гривні є підстави
Зміцнення гривні має економічні підстави. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив голова правління Української міжбанківської валютної біржі Анатолій Гулей.
«Ми бачимо поліпшення ділової активності квітні-травні 2015 року. І це вказує тільки на те, що потихеньку економіка відновлюється. Інша справа - орієнтири для відновлення. Поки ми бачимо інфляцію в 61%. Значить є дисбаланси, перекоси в економіці. І орієнтуватися потрібно на другий транш МВФ, який повинен прийти до 15 червня», - пояснив він.
За словами Гулея, як тільки Україна виконає всі умови прописані в Меморандумі з Міжнародним валютним фондом і надійдуть кошти другого траншу, виникне необхідність зміцнювати ще більше гривню.
«А якщо ж будуть переноси, відхилення - буде ослаблення гривні», - попередив він.
Інтерв'ю17:05
Політика
Олег Березюк
Интервью
Олег Березюк: Якщо розвалиться коаліція, це поставить під загрозу суверенітет України Останній місяць парламентська фракція «Самопоміч» на вустах всієї країни. Спочатку представники цієї політичної сили всупереч позиції коаліції, навідріз відмовились голосувати за відтермінування реформи прокуратури, потім керівник фракції Олег Березюк відмовився виконувати повноваження координатора коаліції, передавши це право Олегу Ляшку. А не так давно представник фракції «Самопоміч» Андрій Мірошнік, якого парламентський фотограф підловив на особистому смс-листуванні в розпал голосування в Верховній Раді, створив прецедент – відмовився від депутатського мандату «Аналітична служба новин» (АСН) поспілкувалась з керівником фракції «Самопоміч» в Верховній Раді Олегом Березюком, який розповів про реальний стан справ в коаліції, уточнив коли можливе переформатування уряду, хто фінансує «Самопоміч» і які зміни в Конституцію будуть прийняті першочергово. - Олеже Романовичу, як Ви охарактеризуєте ситуацію в коаліції? Наскільки правдиві чи перебільшені чутки про те, що парламентська більшість - в кроці від розвалу? - Ця коаліція завжди буде такою напруженою. Справа в тому, що парламентська більшість – слабка за своє природою. Політики об’єднались, маючи спільну мету, але, на превеликий жаль, коаліціанти не мають однакових інструментів досягнення цієї мети. Мова йде про ідеологічні компоненти. В коаліції немає ідеологічних партій. Більшість з них користується застарілими механізмами проектного політичного менеджменту В той же час, коаліціанти добре розуміють, що якщо розвалиться коаліція, то цей факт поставить під загрозу український суверенітет, незалежність і стабільність в державі. Тому коаліція утримається. Сучасна коаліція функціонує на засадах ваг і противаг. І вважаю, це єдиний спосіб якісного, сучасного управління такими величезними групами людей, які приймають важливі для інституцій, зокрема для держави, рішення. - Переформатування коаліції можливе? - Такі спроби певними людьми, зокрема групами, які утворились на базі колишніх «регіоналів», робляться і будуть робитись в майбутньому. Під певні голосування коаліція видозмінюється. Нещодавно ми мали два такі голосування. Перше – при обранні генерального прокурора. «Самопоміч» і «Радикальна партія» проголосували проти, в коаліції було 221 чи 223 голоси, але генеральний прокурор був проголосований майже 100% участю в голосуванні «Опозиційного блока». Друге - коли було проголосоване відтермінування реформи прокуратури. А знаєте, що ще цікаво? Ті сили, які зацікавлені в розвалі коаліції, її неефективності, змінили тактику. Спочатку ми всі були свідками відкритої конфронтації, словесних перепалок, серйозних заворушень в парламенті. А перед прийняттям закону «Про державну службу» і закону «Про трансфертне ціноутворення», який являється одним із важливих демонополізаційних документів, із залу раптом зникли депутати. І зміна з активного опору в пасивний - є дуже небезпечною. Оскільки його важко довести. - В парламентських кулуарах активно обговорюється можливість переформатування коаліції і уряду в червні цього року. Нібито, Наталія Яресько має стати прем’єр-міністром, а в уряд буде залучено нових іноземців? - Про Яресько - прем’єра говорять уже давно. Стосовно залучення нових іноземців до уряду - буду тільки радий. Коли можливе переформатування коаліції і уряду, важко сказати. Не думаю, що це відбудеться перед літом. В цьому немає логічного сенсу. Але іноді політичні дії – алогічні. Я бачу слабкість лише одного чи двох міністрів, але не хочу зараз деталізувати. Скажу лиш, що цей уряд ще не виконав своєї місії, але старається її виконувати. Більшість міністрів працюють і хочуть залишити по собі добрий слід. Їм нелегко це робити. Адже міністри є, а міністерств – немає. За останні чотири роки були зруйновані інституції державного управління. Уявіть, ви, як керівник, приходите в велику будівлю, яка абсолютно порожня – немає апарату управління, відсутні управлінці. Тому міністр може бути на межі геніальності, але якщо він не зможе опиратись на фахових управлінців, які в свою чергу створюють процеси, реформи почнуть пригальмовуватись. А щоб створити нову якісну управлінську вертикаль, потрібно півтора роки тяжкої праці. - Повертаючись до справ коаліції, хто зараз координатор, Олег Ляшко? - Так. - А чому ви відмовились? Ваша ж черга була? - Для того щоб бути координатором коаліції, потрібно мати декілька переваг. По-перше, глибоко знати минуле, для того, щоб управляти теперішнім. По-друге, потрібно мати авторитет серед більшості людей, політичний досвід. А я цього політичного досвіду ще не маю. Тому зі спокійною душею передав ці повноваження Ляшку, оскільки вважаю, що його політичний досвід, глибоке знання колег по коаліції дозволяє бути ефективнішим. Але зрозумійте координатор коаліції – не керівник. По великому рахунку, кожен з нас в той чи інший момент виконує роль координатора коаліції. - Через три місяці ви станете досвідченішим? - Через три місяці право бути координатором коаліції матиме «Батьківщина». - Тобто, Ви берете собі часовий шлюз в півроку? - Навіть, більше. - В ЗМІ досить часто випливає інформація, що ту чи іншу партію фінансує той чи інший олігарх. Кажуть, «Самопоміч» фінансує Коломойський. Правда? - Ці чутки ходять давно, але ніхто цього не може довести. Відверто кажу: ні, Коломойський не фінансує і ніколи не фінансував діяльність партії «Самопоміч». Якщо будувати справжнє партійне середовище, воно не потребує великих фінансових вливань, а от будівництво політичного бізнес-проекту – річ за дорога. Наприклад, ми майже щотижня проводимо семінари-тренінги для тих, хто хоче вступити в «Самопоміч». На них ми знайомимо людей з філософією, ідеологією партії. Цей тренінг нічого нам не коштує, окрім нашого часу. Якщо людина хоче послухати, що таке «Самопоміч» і доторкнутись до її ідеологічної платформи, вона має за власний рахунок приїхати в зазначене місце, оплатити собі проживання, харчування. Ми дуже хочемо щоб на нашу ідеологічну платформу прийшли люди, які розуміють про що йдеться, а не просто намагались потрапити до влади, перед цим побувавши в інших політпроектах. Саме політичні проекти, а не партії зруйнували сьогоднішню реальність. Коломойський не фінансує і ніколи не фінансував діяльність партії «Самопоміч». - Наскільки доцільно щоб партії фінансувались з державного бюджету? - Доцільно. Ми завжди любимо вигадувати власні велосипеди з квадратними колесами. Вони іноді красиво виглядають, але не їдуть. В Європі, де найстаріша демократія, парламентські партії фінансуються в тому числі і державою. Існують дуже чіткі форми регламенту їх діяльності. Їхнє порушення позбавляє цього фінансування. Тому потрібно цей досвід адаптувати до нашої реальності. Але в 2015 році робити це недоречно. 2015 рік – рік неймовірного бюджетного урізання всіх. І хоча б це фінансування принесло б багато користі для української політичної системи, нам цього року буде важко пояснити, чому ми даємо гроші на політичний розвиток суспільства, при цьому відтинаючи інші соціальні видатки. - «Самопоміч» готова підтримати закон про введення імперативного мандату? - Ми підтримуємо ідею,що якщо депутат зайшов в парламент по списках політичної партії і вийшов з цієї фракції, то він автоматично має полишити парламент. - Що з цього приводу думають ваші колеги по коаліції? Здається, що ця законодавча ініціатива не має реальної підтримки серед більшості депутатів. - Тому що їм не хочеться виходити з парламенту. Рано чи пізно потрібно імплементувати імперативний мандат. Хочеш виходити з фракції – виходь, але ні в якому разі не перетворюйся в «тушку», не переходь в позафракційний простір, де ти нічого не можеш зробити, окрім продати свій голос. Потрібно припиняти з такою політичною брехнею. - Ваш соратник, член фракції «Самопоміч» Андрій Мірошнік після смс-скандалу написав заяву про складення депутатського мандату. Але це ще ж не означає автоматичного позбавлення його депутатських повноважень? - Є певна процедура: заяву має розглянути парламентський комітет, потім відбутися голосування в залі, яке призведе до втрати мандату. - Якщо бути відвертим, на Мірошніка трохи натиснули щоб він написав заяву? - Після того що сталось відбулося засідання фракції. На ньому Андрій розказав своє бачення ситуації, кожен член фракції висловився, і ми розійшлися. Вранці Андрій Мірошнік прийняв рішення. Вчинок Мірошника вважаю гідним, а його самого – людиною нового зразка, яка вміє нести відповідальність за свої вчинки.. Думаю, кожна партія мала б за честь мати такого члена фракції. Людина завжди має право на помилки. І вона завжди має шанс якісно їх виправляти. Хочу сказати, що в суспільстві цей вчинок відчитався дуже добре, а от в депутатському корпусі не дуже позитивно. Мірошник створив прецедент якісної відповідальності. І тепер кожен депутат думає, а чи не станеться це зі мною. - А, можливо, депутати більше думають, а що зробити, щоб фотографи більш не фіксували їх смс-листування? Наприклад, як реанімувати ідею стосовно того, щоб засклити ложе преси? - Зала Верховної Ради - найпублічніше місце країни. У ній існують внутрішні правила здорового глузду. Якщо це найпублічніше місце країни, то чому ти чи я, займаєшся там своїми приватними справами, піддаєш ризику своє приватне життя, яке є недоторканим. Знайди собі потаємніше місце і там займайся приватними справами, не звинувачуючи потім нікого, що тебе підгледіли. - У Вашій фракції була про це розмова? - Була і дуже серйозна. Але ми всі люди, маємо певні звички. І ці звички не так просто зламати. Майбутніх лікарів до 12 років вчать, як поводитись в тих чи інших ситуаціях, наприклад, в операційній. Парламентська зала – як операційна, в якій дуже жорсткі правила поведінки. Парламентська зала – як операційна, в якій дуже жорсткі правила поведінки - Обрано директора Антикорупційного бюро. Які у вас сподівання? - Артем Ситник має два варіанти: або отримавши несамовиту, як ніхто з чиновників в країні, довіру і владу використовувати їх на користь собі, будучи успішним менеджером, і на користь держави, або піти шляхом звичайного пострадянського чиновника, продавши всю цю довіру за дрібні гроші, навіть, якщо ці гроші будуть вимірюватись 12-ма нулями після числа. Цей молодий хлопець, з нібито непростим минулим, має шанс. І я би сьогодні в нього цього шансу не забирав. А якщо він зійде до манівців, то це одразу буде видно. Він знаходиться на вершечку народної довіри і великий ризик звідти зірватись. Тоді він, звичайно, зможе жити за великі гроші на маленькому острові десь в Тихому океані і насолоджуватись природою життя. Але чи потрібно йому це? Будемо сподіватись, що Ситник зрозуміє важливість місця, яке він обійняв. - Нині створюється багато різних антикорупційних відомств – Антикорупційне бюро, Антикорупційне агентство, подумують стосовно Люстраційного бюро. Чи немає у вас остраху, що ці відомства будуть дублювати один одного і стануть механізмом, щоб тримати чиновників на гачку: пройшов одну перевірку, не пройдеш іншу? - До влади мають шанс прийти нові люди, які не будуть мати минулого, що підлягає люстраційному процесу. Для прикладу, колись міський голова Львова запросив мене на роботу. Він запропонував мені посаду керівника адміністрації міського голови: займатись міжнародними відносинами, контролем і аудитом, внутрішньою політикою і інформаційною діяльністю. Ми тоді створили цю нову організацію і набрали працівників – молодих, професійних людей, які володіють англійською мовою. І середній вік цього підрозділу - 27 років. З часом цей підрозділ став найуспішнішим. Чому? Ці люди не мали минуло, яке означало: не знаю, не можу, не можна, заборонено чинним законодавством. Але поруч працювали і зрілі люди. До сьогодні працюють люди, яким під 70. Вони передають досвід минулого. Але, знаєте, не так важливий вік, як стиль мислення. - А в парламенті стиль мислення змінився? Адже мандат народного депутата отримали дуже багато молодих людей. - Кажуть, парламент оновився на 52%, але я думаю, що на відсотків 20 змінився. Від 60 до 100 народних депутатів в сучасному парламенті мають мислення публічного управлінця. Водночас, є ймовірність, що ця цифра буде зменшуватись, бо люди стомлюються від публічного управління – це важка праця. З одного боку їх товчуть «заскорузлі» корупціонери, з іншого – громадськість і народ, тому що їх уособлюють з тими старими корупціонерами. Що цей парламент може зробити ґрунтовного для країни? Відродить парламентаризм. Адже з 2004 року парламент щез. Було 450 людей, які голосували, як скаже п’ятеро чи семеро. А ми тим тішились, навіть інколи вірили в законодавчі потуги обранців. А потім був апогей цієї «наглоти». Сталось так, як кажуть люди: ти йому палець, а він тобі руку відкусить. У 2010 році була відкушена рука. Політики втратили міру задоволення. При владі були люди, які їли без відчуття ні ситості, ні голоду. В парламент «заходили» закони, яких ніхто не бачив на папері. Вони тільки відображали інтереси корпорацій і приватного бізнесу. Верховній Раді VIII скликання поступово вдається це руйнувати. Водночас, зрозумійте, парламент не відновлюється за ніч. Адже потрібно змінювати ставлення депутатів до роботи. Якщо депутатську роботу виконувати так, як вимагає того закон, то це – дуже важка праця. Не вистачає 24 годин на добу. Крім того, потрібно мати дуже багато специфічних знань. Щоб написати хороший потрібний закон, маєш досконало вивчити суспільні відносини: чи потрібен закон, який ти придумав, чи можливо такий закон уже є, як він, регулюючи одну діяльність, вплине на 20 інших діяльностей. І коли добре подумати, все зважити, відпадає бажання робити закон. Нормальні законодавці в нормальних країнах за п’ять років своєї діяльності пишуть один або два закони, п’ять - це неймовірно. А у нас – тисячі законопроектів реєструється. Закон, який складається зі зміни одного слова в одному законі – це злочин Але і це ми пройдемо. Буде час, коли парламентар за свою каденцію буде писати один, але ґрунтовний закон. - Нещодавно почалася робота Конституційної комісії, яка має напрацювати зміни до Основного закону країни. Яких змін варто очікувати? - Напрацьовується зміни в трьох сферах: доповнення в царині місцевого самоврядування, судоустрою і прав людини. Думаю, найближчим часом ми зможемо внести зміни по місцевому самоврядуванню. Бо наступає криза. З одного боку громада готова брати відповідальність, з другого – закон їм не дає цього зробити. Які зміни пропонуємо? За приклад, «старі» чиновники в Кабміні й досі продовжують мислити категоріями «область», тобто для держави найнижчою ланкою управління є область. А що таке область? В області живуть люди? Люди живуть в містах і селах. Тобто управлінські органи міст і сіл є найнижчою і найважливішою ланкою в управлінні державою. Тому в Конституції має бути прописано, що державне управління пересувається на рівень міст та сіл. Щоб місцеві чиновники могли приймати важливі актуальні для громад рішення, мали на це фінансування, але і несли відповідальність за бездіяльність. Протягом наступних років потрібно буде змінювати і судоустрій. В Україні має бути судова система, яка позбавлена корупції. Щоб був жорсткий відбір суддів. Щоб люди, котрі одягли мантію судді, виносячи судові рішення, розуміли його вагу в долі людини, країни. - Повертаючись до децентралізації, фінанси перейдуть на місця? - Фінанси уже частково перейшли на місця. Бюджет-2015 передбачає елементи фінансової децентралізації. Бюджети всіх міст зросли від 30 до 46%. Люди на місцях уже почали відчувати власну силу і власну відповідальність. - Скільки потрібно часу, щоб побачити перші результати цієї часткової фінансової децентралізації? - Вже побачили. Нещодавно зустрічались з мером міста Житомир, то вона дивувалась і тішилась, що вперше в січні в міський бюджет надійшло на 5 мільйонів гривень більше. Це величезні гроші. «Я думала, що ми в рік будемо мати 50 млн. гривень, а виходить, що можемо розраховувати на 80 мільйонів гривень - не знаю, що цими грошима робити» - каже вона. Тобто, держава зробила перший крок до збагачення міст. До цього часу міста були бідні, як церковні миші. Водночас, отримавши гроші, місцеві чиновники мають нести відповідальність. Наприклад, відповідальність архітектурно-будівельного контролю. До сьогодні мав місце абсурд - Київ вирішував, де будувати чи не будувати в Чернівцях, Житомирі чи Львові. - Останнім часом звучало дуже багато інсинуацій стосовно депутатських заробітків. Депутати кажуть, що вони отримують лише «голу» ставку – 6500 гривень, журналісти запевняються, що парламентарі щомісяця можуть отримувати до 30 тисяч гривень. - Депутат отримує зарплату, десь 6500 гривень і гроші на депутатські повноваження – десь 6 тисяч. Жодних надбавок немає. Мені було прикро, коли нещодавно вся країна, всі ЗМІ дискутували, підняли депутатам зарплату чи ні. А це хтось просто кинув кістку. І ця людина, що відібрала у людей десятки годин роботи, не понесла покарання. Переконаний, це було зроблено свідомо. Для чого? Відволікти увагу від чогось важливого? Можливо, за тими перипетіями ми з вами щось і не помітили. - Оптимісти кажуть, що бойові дії на сході можуть вичерпати себе до літа, песимісти – прогнозують війну на роки. Ви – оптиміст чи песиміст? - Я – песиміст. Як цю рану можна загоїти за місяці?! Звичайно, дай Боже, щоб найближчим часом припинились активні бойові дії. Але, на жаль, дії бандитів і терористів не припиняться ще декілька років. Це є популяційний процес – він з нічого не виникає, і нікуди не зникає. Він перетворюється на одну чи іншу форму. Дії бандитів і терористів не припиняться ще декілька років. Це є популяційний процес – він з нічого не виникає, і нікуди не зникає. На мою думку, ситуація на сході країни стабілізується тоді, коли Українська держава як інституція буде сильною: з сильною правоохоронною системою, сильною судовою системою, економічною потужністю.
Олег Березюк: Якщо розвалиться коаліція, це поставить під загрозу суверенітет України Останній місяць парламентська фракція «Самопоміч» на вустах всієї країни. Спочатку представники цієї політичної сили всупереч позиції коаліції, навідріз відмовились голосувати за відтермінування реформи прокуратури, потім керівник фракції Олег Березюк відмовився виконувати повноваження координатора коаліції, передавши це право Олегу Ляшку. А не так давно представник фракції «Самопоміч» Андрій Мірошнік, якого парламентський фотограф підловив на особистому смс-листуванні в розпал голосування в Верховній Раді, створив прецедент – відмовився від депутатського мандату «Аналітична служба новин» (АСН) поспілкувалась з керівником фракції «Самопоміч» в Верховній Раді Олегом Березюком, який розповів про реальний стан справ в коаліції, уточнив коли можливе переформатування уряду, хто фінансує «Самопоміч» і які зміни в Конституцію будуть прийняті першочергово. - Олеже Романовичу, як Ви охарактеризуєте ситуацію в коаліції? Наскільки правдиві чи перебільшені чутки про те, що парламентська більшість - в кроці від розвалу? - Ця коаліція завжди буде такою напруженою. Справа в тому, що парламентська більшість – слабка за своє природою. Політики об’єднались, маючи спільну мету, але, на превеликий жаль, коаліціанти не мають однакових інструментів досягнення цієї мети. Мова йде про ідеологічні компоненти. В коаліції немає ідеологічних партій. Більшість з них користується застарілими механізмами проектного політичного менеджменту В той же час, коаліціанти добре розуміють, що якщо розвалиться коаліція, то цей факт поставить під загрозу український суверенітет, незалежність і стабільність в державі. Тому коаліція утримається. Сучасна коаліція функціонує на засадах ваг і противаг. І вважаю, це єдиний спосіб якісного, сучасного управління такими величезними групами людей, які приймають важливі для інституцій, зокрема для держави, рішення. - Переформатування коаліції можливе? - Такі спроби певними людьми, зокрема групами, які утворились на базі колишніх «регіоналів», робляться і будуть робитись в майбутньому. Під певні голосування коаліція видозмінюється. Нещодавно ми мали два такі голосування. Перше – при обранні генерального прокурора. «Самопоміч» і «Радикальна партія» проголосували проти, в коаліції було 221 чи 223 голоси, але генеральний прокурор був проголосований майже 100% участю в голосуванні «Опозиційного блока». Друге - коли було проголосоване відтермінування реформи прокуратури. А знаєте, що ще цікаво? Ті сили, які зацікавлені в розвалі коаліції, її неефективності, змінили тактику. Спочатку ми всі були свідками відкритої конфронтації, словесних перепалок, серйозних заворушень в парламенті. А перед прийняттям закону «Про державну службу» і закону «Про трансфертне ціноутворення», який являється одним із важливих демонополізаційних документів, із залу раптом зникли депутати. І зміна з активного опору в пасивний - є дуже небезпечною. Оскільки його важко довести. - В парламентських кулуарах активно обговорюється можливість переформатування коаліції і уряду в червні цього року. Нібито, Наталія Яресько має стати прем’єр-міністром, а в уряд буде залучено нових іноземців? - Про Яресько - прем’єра говорять уже давно. Стосовно залучення нових іноземців до уряду - буду тільки радий. Коли можливе переформатування коаліції і уряду, важко сказати. Не думаю, що це відбудеться перед літом. В цьому немає логічного сенсу. Але іноді політичні дії – алогічні. Я бачу слабкість лише одного чи двох міністрів, але не хочу зараз деталізувати. Скажу лиш, що цей уряд ще не виконав своєї місії, але старається її виконувати. Більшість міністрів працюють і хочуть залишити по собі добрий слід. Їм нелегко це робити. Адже міністри є, а міністерств – немає. За останні чотири роки були зруйновані інституції державного управління. Уявіть, ви, як керівник, приходите в велику будівлю, яка абсолютно порожня – немає апарату управління, відсутні управлінці. Тому міністр може бути на межі геніальності, але якщо він не зможе опиратись на фахових управлінців, які в свою чергу створюють процеси, реформи почнуть пригальмовуватись. А щоб створити нову якісну управлінську вертикаль, потрібно півтора роки тяжкої праці. - Повертаючись до справ коаліції, хто зараз координатор, Олег Ляшко? - Так. - А чому ви відмовились? Ваша ж черга була? - Для того щоб бути координатором коаліції, потрібно мати декілька переваг. По-перше, глибоко знати минуле, для того, щоб управляти теперішнім. По-друге, потрібно мати авторитет серед більшості людей, політичний досвід. А я цього політичного досвіду ще не маю. Тому зі спокійною душею передав ці повноваження Ляшку, оскільки вважаю, що його політичний досвід, глибоке знання колег по коаліції дозволяє бути ефективнішим. Але зрозумійте координатор коаліції – не керівник. По великому рахунку, кожен з нас в той чи інший момент виконує роль координатора коаліції. - Через три місяці ви станете досвідченішим? - Через три місяці право бути координатором коаліції матиме «Батьківщина». - Тобто, Ви берете собі часовий шлюз в півроку? - Навіть, більше. - В ЗМІ досить часто випливає інформація, що ту чи іншу партію фінансує той чи інший олігарх. Кажуть, «Самопоміч» фінансує Коломойський. Правда? - Ці чутки ходять давно, але ніхто цього не може довести. Відверто кажу: ні, Коломойський не фінансує і ніколи не фінансував діяльність партії «Самопоміч». Якщо будувати справжнє партійне середовище, воно не потребує великих фінансових вливань, а от будівництво політичного бізнес-проекту – річ за дорога. Наприклад, ми майже щотижня проводимо семінари-тренінги для тих, хто хоче вступити в «Самопоміч». На них ми знайомимо людей з філософією, ідеологією партії. Цей тренінг нічого нам не коштує, окрім нашого часу. Якщо людина хоче послухати, що таке «Самопоміч» і доторкнутись до її ідеологічної платформи, вона має за власний рахунок приїхати в зазначене місце, оплатити собі проживання, харчування. Ми дуже хочемо щоб на нашу ідеологічну платформу прийшли люди, які розуміють про що йдеться, а не просто намагались потрапити до влади, перед цим побувавши в інших політпроектах. Саме політичні проекти, а не партії зруйнували сьогоднішню реальність. Коломойський не фінансує і ніколи не фінансував діяльність партії «Самопоміч». - Наскільки доцільно щоб партії фінансувались з державного бюджету? - Доцільно. Ми завжди любимо вигадувати власні велосипеди з квадратними колесами. Вони іноді красиво виглядають, але не їдуть. В Європі, де найстаріша демократія, парламентські партії фінансуються в тому числі і державою. Існують дуже чіткі форми регламенту їх діяльності. Їхнє порушення позбавляє цього фінансування. Тому потрібно цей досвід адаптувати до нашої реальності. Але в 2015 році робити це недоречно. 2015 рік – рік неймовірного бюджетного урізання всіх. І хоча б це фінансування принесло б багато користі для української політичної системи, нам цього року буде важко пояснити, чому ми даємо гроші на політичний розвиток суспільства, при цьому відтинаючи інші соціальні видатки. - «Самопоміч» готова підтримати закон про введення імперативного мандату? - Ми підтримуємо ідею,що якщо депутат зайшов в парламент по списках політичної партії і вийшов з цієї фракції, то він автоматично має полишити парламент. - Що з цього приводу думають ваші колеги по коаліції? Здається, що ця законодавча ініціатива не має реальної підтримки серед більшості депутатів. - Тому що їм не хочеться виходити з парламенту. Рано чи пізно потрібно імплементувати імперативний мандат. Хочеш виходити з фракції – виходь, але ні в якому разі не перетворюйся в «тушку», не переходь в позафракційний простір, де ти нічого не можеш зробити, окрім продати свій голос. Потрібно припиняти з такою політичною брехнею. - Ваш соратник, член фракції «Самопоміч» Андрій Мірошнік після смс-скандалу написав заяву про складення депутатського мандату. Але це ще ж не означає автоматичного позбавлення його депутатських повноважень? - Є певна процедура: заяву має розглянути парламентський комітет, потім відбутися голосування в залі, яке призведе до втрати мандату. - Якщо бути відвертим, на Мірошніка трохи натиснули щоб він написав заяву? - Після того що сталось відбулося засідання фракції. На ньому Андрій розказав своє бачення ситуації, кожен член фракції висловився, і ми розійшлися. Вранці Андрій Мірошнік прийняв рішення. Вчинок Мірошника вважаю гідним, а його самого – людиною нового зразка, яка вміє нести відповідальність за свої вчинки.. Думаю, кожна партія мала б за честь мати такого члена фракції. Людина завжди має право на помилки. І вона завжди має шанс якісно їх виправляти. Хочу сказати, що в суспільстві цей вчинок відчитався дуже добре, а от в депутатському корпусі не дуже позитивно. Мірошник створив прецедент якісної відповідальності. І тепер кожен депутат думає, а чи не станеться це зі мною. - А, можливо, депутати більше думають, а що зробити, щоб фотографи більш не фіксували їх смс-листування? Наприклад, як реанімувати ідею стосовно того, щоб засклити ложе преси? - Зала Верховної Ради - найпублічніше місце країни. У ній існують внутрішні правила здорового глузду. Якщо це найпублічніше місце країни, то чому ти чи я, займаєшся там своїми приватними справами, піддаєш ризику своє приватне життя, яке є недоторканим. Знайди собі потаємніше місце і там займайся приватними справами, не звинувачуючи потім нікого, що тебе підгледіли. - У Вашій фракції була про це розмова? - Була і дуже серйозна. Але ми всі люди, маємо певні звички. І ці звички не так просто зламати. Майбутніх лікарів до 12 років вчать, як поводитись в тих чи інших ситуаціях, наприклад, в операційній. Парламентська зала – як операційна, в якій дуже жорсткі правила поведінки. Парламентська зала – як операційна, в якій дуже жорсткі правила поведінки - Обрано директора Антикорупційного бюро. Які у вас сподівання? - Артем Ситник має два варіанти: або отримавши несамовиту, як ніхто з чиновників в країні, довіру і владу використовувати їх на користь собі, будучи успішним менеджером, і на користь держави, або піти шляхом звичайного пострадянського чиновника, продавши всю цю довіру за дрібні гроші, навіть, якщо ці гроші будуть вимірюватись 12-ма нулями після числа. Цей молодий хлопець, з нібито непростим минулим, має шанс. І я би сьогодні в нього цього шансу не забирав. А якщо він зійде до манівців, то це одразу буде видно. Він знаходиться на вершечку народної довіри і великий ризик звідти зірватись. Тоді він, звичайно, зможе жити за великі гроші на маленькому острові десь в Тихому океані і насолоджуватись природою життя. Але чи потрібно йому це? Будемо сподіватись, що Ситник зрозуміє важливість місця, яке він обійняв. - Нині створюється багато різних антикорупційних відомств – Антикорупційне бюро, Антикорупційне агентство, подумують стосовно Люстраційного бюро. Чи немає у вас остраху, що ці відомства будуть дублювати один одного і стануть механізмом, щоб тримати чиновників на гачку: пройшов одну перевірку, не пройдеш іншу? - До влади мають шанс прийти нові люди, які не будуть мати минулого, що підлягає люстраційному процесу. Для прикладу, колись міський голова Львова запросив мене на роботу. Він запропонував мені посаду керівника адміністрації міського голови: займатись міжнародними відносинами, контролем і аудитом, внутрішньою політикою і інформаційною діяльністю. Ми тоді створили цю нову організацію і набрали працівників – молодих, професійних людей, які володіють англійською мовою. І середній вік цього підрозділу - 27 років. З часом цей підрозділ став найуспішнішим. Чому? Ці люди не мали минуло, яке означало: не знаю, не можу, не можна, заборонено чинним законодавством. Але поруч працювали і зрілі люди. До сьогодні працюють люди, яким під 70. Вони передають досвід минулого. Але, знаєте, не так важливий вік, як стиль мислення. - А в парламенті стиль мислення змінився? Адже мандат народного депутата отримали дуже багато молодих людей. - Кажуть, парламент оновився на 52%, але я думаю, що на відсотків 20 змінився. Від 60 до 100 народних депутатів в сучасному парламенті мають мислення публічного управлінця. Водночас, є ймовірність, що ця цифра буде зменшуватись, бо люди стомлюються від публічного управління – це важка праця. З одного боку їх товчуть «заскорузлі» корупціонери, з іншого – громадськість і народ, тому що їх уособлюють з тими старими корупціонерами. Що цей парламент може зробити ґрунтовного для країни? Відродить парламентаризм. Адже з 2004 року парламент щез. Було 450 людей, які голосували, як скаже п’ятеро чи семеро. А ми тим тішились, навіть інколи вірили в законодавчі потуги обранців. А потім був апогей цієї «наглоти». Сталось так, як кажуть люди: ти йому палець, а він тобі руку відкусить. У 2010 році була відкушена рука. Політики втратили міру задоволення. При владі були люди, які їли без відчуття ні ситості, ні голоду. В парламент «заходили» закони, яких ніхто не бачив на папері. Вони тільки відображали інтереси корпорацій і приватного бізнесу. Верховній Раді VIII скликання поступово вдається це руйнувати. Водночас, зрозумійте, парламент не відновлюється за ніч. Адже потрібно змінювати ставлення депутатів до роботи. Якщо депутатську роботу виконувати так, як вимагає того закон, то це – дуже важка праця. Не вистачає 24 годин на добу. Крім того, потрібно мати дуже багато специфічних знань. Щоб написати хороший потрібний закон, маєш досконало вивчити суспільні відносини: чи потрібен закон, який ти придумав, чи можливо такий закон уже є, як він, регулюючи одну діяльність, вплине на 20 інших діяльностей. І коли добре подумати, все зважити, відпадає бажання робити закон. Нормальні законодавці в нормальних країнах за п’ять років своєї діяльності пишуть один або два закони, п’ять - це неймовірно. А у нас – тисячі законопроектів реєструється. Закон, який складається зі зміни одного слова в одному законі – це злочин Але і це ми пройдемо. Буде час, коли парламентар за свою каденцію буде писати один, але ґрунтовний закон. - Нещодавно почалася робота Конституційної комісії, яка має напрацювати зміни до Основного закону країни. Яких змін варто очікувати? - Напрацьовується зміни в трьох сферах: доповнення в царині місцевого самоврядування, судоустрою і прав людини. Думаю, найближчим часом ми зможемо внести зміни по місцевому самоврядуванню. Бо наступає криза. З одного боку громада готова брати відповідальність, з другого – закон їм не дає цього зробити. Які зміни пропонуємо? За приклад, «старі» чиновники в Кабміні й досі продовжують мислити категоріями «область», тобто для держави найнижчою ланкою управління є область. А що таке область? В області живуть люди? Люди живуть в містах і селах. Тобто управлінські органи міст і сіл є найнижчою і найважливішою ланкою в управлінні державою. Тому в Конституції має бути прописано, що державне управління пересувається на рівень міст та сіл. Щоб місцеві чиновники могли приймати важливі актуальні для громад рішення, мали на це фінансування, але і несли відповідальність за бездіяльність. Протягом наступних років потрібно буде змінювати і судоустрій. В Україні має бути судова система, яка позбавлена корупції. Щоб був жорсткий відбір суддів. Щоб люди, котрі одягли мантію судді, виносячи судові рішення, розуміли його вагу в долі людини, країни. - Повертаючись до децентралізації, фінанси перейдуть на місця? - Фінанси уже частково перейшли на місця. Бюджет-2015 передбачає елементи фінансової децентралізації. Бюджети всіх міст зросли від 30 до 46%. Люди на місцях уже почали відчувати власну силу і власну відповідальність. - Скільки потрібно часу, щоб побачити перші результати цієї часткової фінансової децентралізації? - Вже побачили. Нещодавно зустрічались з мером міста Житомир, то вона дивувалась і тішилась, що вперше в січні в міський бюджет надійшло на 5 мільйонів гривень більше. Це величезні гроші. «Я думала, що ми в рік будемо мати 50 млн. гривень, а виходить, що можемо розраховувати на 80 мільйонів гривень - не знаю, що цими грошима робити» - каже вона. Тобто, держава зробила перший крок до збагачення міст. До цього часу міста були бідні, як церковні миші. Водночас, отримавши гроші, місцеві чиновники мають нести відповідальність. Наприклад, відповідальність архітектурно-будівельного контролю. До сьогодні мав місце абсурд - Київ вирішував, де будувати чи не будувати в Чернівцях, Житомирі чи Львові. - Останнім часом звучало дуже багато інсинуацій стосовно депутатських заробітків. Депутати кажуть, що вони отримують лише «голу» ставку – 6500 гривень, журналісти запевняються, що парламентарі щомісяця можуть отримувати до 30 тисяч гривень. - Депутат отримує зарплату, десь 6500 гривень і гроші на депутатські повноваження – десь 6 тисяч. Жодних надбавок немає. Мені було прикро, коли нещодавно вся країна, всі ЗМІ дискутували, підняли депутатам зарплату чи ні. А це хтось просто кинув кістку. І ця людина, що відібрала у людей десятки годин роботи, не понесла покарання. Переконаний, це було зроблено свідомо. Для чого? Відволікти увагу від чогось важливого? Можливо, за тими перипетіями ми з вами щось і не помітили. - Оптимісти кажуть, що бойові дії на сході можуть вичерпати себе до літа, песимісти – прогнозують війну на роки. Ви – оптиміст чи песиміст? - Я – песиміст. Як цю рану можна загоїти за місяці?! Звичайно, дай Боже, щоб найближчим часом припинились активні бойові дії. Але, на жаль, дії бандитів і терористів не припиняться ще декілька років. Це є популяційний процес – він з нічого не виникає, і нікуди не зникає. Він перетворюється на одну чи іншу форму. Дії бандитів і терористів не припиняться ще декілька років. Це є популяційний процес – він з нічого не виникає, і нікуди не зникає. На мою думку, ситуація на сході країни стабілізується тоді, коли Українська держава як інституція буде сильною: з сильною правоохоронною системою, сильною судовою системою, економічною потужністю.
Публікації17:59
Суспільство
День пам'яті і День Перемоги: хто кого
Впродовж 24 років незалежності Україна відзначала День Перемоги за радянськими канонами: урочисті паради з демонстрацією військової техніки, польові кухні, комуністичні марші, феєрверки, обов'язковий святковий концерт. Невід'ємними атрибутами 9 травня були георгіївські стрічки і радянські прапори.
Цього року ситуація трошки зміниться. Відтепер георгіївські стрічки замінять маки, радянську атрибутику — національна символіка, салюти — ліхтарики, а комуністичні марші і зовсім заборонять. Крім того, в українському календарі з'явиться ще одна пам'ятна дата — 8 травня — День пам'яті та примирення. Що стосується 9 травня, то в цей день святкуватимуть День Перемоги над нацизмом в Європі. Такий указ підписав президент Петро Порошенко.
На думку глави держави, обидві дати посприяють об'єднанню країни.
«8 травня — це День пам'яті, ми повинні низько схилити голову перед ними, обидва мої діди були на війні ... Я шаную їх пам'ять і буду шанувати 8 травня. 9 травня — це день вшанування живих, і ми повинні вшанувати ветеранів, які віддавали все, щоб забезпечити День Перемоги ... 9 травня залишається. І 8, і 9 травня об'єднають країну», — сказав Президент в інтерв'ю одному з телеканалів.
Без параду, але урочисто
Зважаючи на це, обласні та міські адміністрації формували порядок денний на 8—9 травня.
Зокрема, заступник голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелєєв заявив, що в Києві військового параду на честь 70-ї річниці Дня Перемоги не буде, проте заплановано багато урочистих заходів, в яких візьмуть участь перші особи країни.
У День пам'яті та примирення відбудеться меморіально-мистецька акція «Перша хвилина світу». У музеї ВВВ пройде виставка під назвою «Сімейна пам'ять про війну збережена», де будуть виставлені фото, документи, артефакти часів Великої Вітчизняної війни, а також експозиція фотографій бійців, які воюють в зоні АТО. Заплановано покладання квітів, відкриття літературно-музичного свята «Нам Україна понад усе».
Безпосередньо на День Перемоги пройде Марш миру, маршрут якого проляже від площі Слави до Музею історії війни і завершиться він парадом військових оркестрів та прийняттям присяги на вірність Батьківщині новобранцями. Також різні заходи заплановано у всіх районах столиці — мітинги-реквієми, Ритуали Пам'яті, невеликі святкові концерти.
Пройдуть урочистості і у всіх великих містах. Наприклад, у День Перемоги в Дніпропетровську звучатиме подзвін. Також у храмах відслужать панахиди за загиблими воїнами. Біля монумента Вічної Слави для ветеранів буде організований концерт та обід. Очікується і традиційне покладання квітів. У музеях проведуть виставки архівних документів.
У храмах Одеси на 8 травня також заплановані панахиди за жертвами Другої світової війни, молебні за мир в Україні, за захисників країни. Крім того, в цей день відбудеться покладання квітів до братських могил та проведення мітингів-реквіємів. Ранок 9 травня розпочнеться з відкриття нових імен на Стіні Героїв на Театральній площі. Передбачений фестиваль військових оркестрів.
У Вінниці 8 травня протягом усього дня у різних храмах відбудуться молебні за загиблими, пройде покладання квітів до меморіальних дошок, пам'ятних знаків та могил загиблих воїнів. Безпосередньо 9 травня в місті будуть звучати «Дзвони Перемоги». Також заплановано безліч різних виставок, концертів, акцій, зібрані гроші з яких будуть спрямовані на допомогу нашим військовим в АТО.
Мабуть, найбільше урочистостей заплановано на День Перемоги в Харкові. Урочистості розпочнуться з самого ранку і триватимуть до пізнього вечора. Розпочнеться все з покладання квітів на Меморіалі Слави. Далі ветеранів чекає традиційна польова кухня і концерт на площі Свободи. Запланований і виступ духових оркестрів. Завершиться все великим концертом.
А от у Львові місцева влада нічого не планувала на 8—9 травня. «У Львові ніяких урочистостей не буде. Відбудеться покладання квітів, куди можливо буде залучена міська адміністрація», — розповіли нам в прес—службі мерії Львова.
Незважаючи на те, що в цьому році не заплановано гучних військових парадів, концертних програм, в Міністерстві культури стверджують — День Перемоги ніхто не скасовував. «9 травня ніхто не буде скасовувати. Всі ветерани зможуть прийти в музей ВВВ, послухати старі фронтові пісні, потиснути одне одному руку, просто відпочити і відчути повагу своїх співвітчизників», — сказав перший віце-прем'єр-міністр, міністр культури В'ячеслав Кириленко.
Заполітизоване 8 травня
На урядовому рівні все вже вирішено. Але в суспільстві трапляються розмови про необхідність уведення 8 травня. Відрізняються позиції й ветеранів. На жаль, це вже стало поганою традицією — залежно від регіону.
На думку історика Анатолія Чайковського, 8 травня — надумане свято і недоречне в наших реаліях.
«Політизований підхід до подій. 9 травня — це пам'ять про наших батьків і дідів. Політизовані рішення ніколи не були успішними. Давайте згадаємо Європу того часу: профашистська Німеччина, Угорщина, Румунія, Італія, багато країн були заражені коричневою чумою. Францію окупували за лічені дні, Польща теж швидко здалася. Не думаю, що Європа має що святкувати. Тільки шкодувати. А хто врятував світ? — Слов'яни, республіки колишнього Союзу», — розповів Анатолій Чайковський.
Частково з Анатолієм Чайковським згоден і політолог Віктор Небоженко. Але тільки в тому, що рішення політичне. Загалом, на його думку, суспільство добре відреагує на 8 травня, хоча б тому, що 9-го — свято, яке активно відзначає агресор Росія.
«Це політичне рішення. Років 20, 10 тому, та й, думаю, рік тому президент і не підозрював, що війна закінчилася 8 травня. Він хоче працювати за європейськими стандартами. Не вважаю, що перенесення матиме якийсь вплив, війна розставила свої акценти. Сам Володимир Путін дискредитував свято. Через негативний спосіб святкування Дня Перемоги, більшість «перенесення» дати сприймуть нормально», — вважає він.
«За» 8 травня виступає й історик Станіслав Кульчицький. «9 травня не скасували як свято, будемо і 8, і 9 травня святкувати День скорботи і День Перемоги. Мова йде про те, що ми всіма фібрами прагнемо в Європу і святкуємо не тому, що не хочемо 9 травня. Якщо озирнутися назад, то 9 травня взагалі нічого не сталося. Тільки репетиція Сталіна капітуляції фашистської держави. Офіційний вихідний ввели тільки з 1965 року за Брежнєва. Тож ветерани повинні замислитися», — прокоментував пан Кульчицький.
Ветеранів розділив День пам'яті і День Перемоги
Звичайно, найбільше запитань виникло у тих, кого безпосередньо стосується це свято. Ветерани, які звикли за ці роки ходити на паради, умовно розділилися на два табори.
У Всеукраїнському об'єднанні ветеранів впевнені, що рішення про День пам'яті — вірне. Свята давно пора було розділити.
«У Європі відзначають 8 травня, а Кремль узяв і зробив 9 травня. Груба фальсифікація. Я і мої ветерани вважаємо, що це не свято. Ми ходимо на кладовища і згадуємо з сумом. Наші ветерани сповідують українські націоналістичні ідеї. Не може бути ніяких торжеств і парадів. Головне, не допустити повторення такого жаху і загибелі мільйонів людей», — розповів АСН голова об'єднання Володимир Гуменюк.
А от у Харкові все інакше — там і чути не хочуть про 8 травня, але із застереженням — не зараховувати їх до сепаратистів. У міській організації ветеранів навіть написали звернення до Петра Порошенка, щоб він не підписував рішення Ради про День пам'яті.
«Ми вважаємо, що це дискредитація нашого покоління, віддали життя наші діди і батьки. Вони завоювали це свято Перемоги. 9 травня — це наше надбання. 9 травня — це наше свято», — заявив голова Микола Касяненко.
Частково погоджується з ним і 91-річний Віктор Йосипович Рабкин, що зустрів перемогу в тилу. Після поранення в 1944 році його відправили в Омське училище готувати молоді кадри. Для фронтовика, який брав участь в обороні Ленінграда, святом назавжди залишиться 9 травня.
«День скорботи, звичайно, можна згадати, але це не святковий день. Правильно було зроблено, що 9 травня відзначали. Я пам'ятаю 9 травня 1945. Пам'ятаю, як дізналися про перемогу, як відзначали це за традицією. Зараз приходять друзі, колишні співробітники. Для мене свято — 9 травня. Але 8-го згадаю своїх загиблих друзів-товаришів, з якими пройшов війну», — поділився з нами роздумами Віктор Йосипович.
І навіть якщо ветерани розходяться в думці про необхідність Дня пам'яті і звичного Дня Перемоги, то є сумний загальний фактор, який їх об'єднує — брак уваги й забезпечення від влади.
День пам'яті і День Перемоги: хто кого
Впродовж 24 років незалежності Україна відзначала День Перемоги за радянськими канонами: урочисті паради з демонстрацією військової техніки, польові кухні, комуністичні марші, феєрверки, обов'язковий святковий концерт. Невід'ємними атрибутами 9 травня були георгіївські стрічки і радянські прапори.
Цього року ситуація трошки зміниться. Відтепер георгіївські стрічки замінять маки, радянську атрибутику — національна символіка, салюти — ліхтарики, а комуністичні марші і зовсім заборонять. Крім того, в українському календарі з'явиться ще одна пам'ятна дата — 8 травня — День пам'яті та примирення. Що стосується 9 травня, то в цей день святкуватимуть День Перемоги над нацизмом в Європі. Такий указ підписав президент Петро Порошенко.
На думку глави держави, обидві дати посприяють об'єднанню країни.
«8 травня — це День пам'яті, ми повинні низько схилити голову перед ними, обидва мої діди були на війні ... Я шаную їх пам'ять і буду шанувати 8 травня. 9 травня — це день вшанування живих, і ми повинні вшанувати ветеранів, які віддавали все, щоб забезпечити День Перемоги ... 9 травня залишається. І 8, і 9 травня об'єднають країну», — сказав Президент в інтерв'ю одному з телеканалів.
Без параду, але урочисто
Зважаючи на це, обласні та міські адміністрації формували порядок денний на 8—9 травня.
Зокрема, заступник голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелєєв заявив, що в Києві військового параду на честь 70-ї річниці Дня Перемоги не буде, проте заплановано багато урочистих заходів, в яких візьмуть участь перші особи країни.
У День пам'яті та примирення відбудеться меморіально-мистецька акція «Перша хвилина світу». У музеї ВВВ пройде виставка під назвою «Сімейна пам'ять про війну збережена», де будуть виставлені фото, документи, артефакти часів Великої Вітчизняної війни, а також експозиція фотографій бійців, які воюють в зоні АТО. Заплановано покладання квітів, відкриття літературно-музичного свята «Нам Україна понад усе».
Безпосередньо на День Перемоги пройде Марш миру, маршрут якого проляже від площі Слави до Музею історії війни і завершиться він парадом військових оркестрів та прийняттям присяги на вірність Батьківщині новобранцями. Також різні заходи заплановано у всіх районах столиці — мітинги-реквієми, Ритуали Пам'яті, невеликі святкові концерти.
Пройдуть урочистості і у всіх великих містах. Наприклад, у День Перемоги в Дніпропетровську звучатиме подзвін. Також у храмах відслужать панахиди за загиблими воїнами. Біля монумента Вічної Слави для ветеранів буде організований концерт та обід. Очікується і традиційне покладання квітів. У музеях проведуть виставки архівних документів.
У храмах Одеси на 8 травня також заплановані панахиди за жертвами Другої світової війни, молебні за мир в Україні, за захисників країни. Крім того, в цей день відбудеться покладання квітів до братських могил та проведення мітингів-реквіємів. Ранок 9 травня розпочнеться з відкриття нових імен на Стіні Героїв на Театральній площі. Передбачений фестиваль військових оркестрів.
У Вінниці 8 травня протягом усього дня у різних храмах відбудуться молебні за загиблими, пройде покладання квітів до меморіальних дошок, пам'ятних знаків та могил загиблих воїнів. Безпосередньо 9 травня в місті будуть звучати «Дзвони Перемоги». Також заплановано безліч різних виставок, концертів, акцій, зібрані гроші з яких будуть спрямовані на допомогу нашим військовим в АТО.
Мабуть, найбільше урочистостей заплановано на День Перемоги в Харкові. Урочистості розпочнуться з самого ранку і триватимуть до пізнього вечора. Розпочнеться все з покладання квітів на Меморіалі Слави. Далі ветеранів чекає традиційна польова кухня і концерт на площі Свободи. Запланований і виступ духових оркестрів. Завершиться все великим концертом.
А от у Львові місцева влада нічого не планувала на 8—9 травня. «У Львові ніяких урочистостей не буде. Відбудеться покладання квітів, куди можливо буде залучена міська адміністрація», — розповіли нам в прес—службі мерії Львова.
Незважаючи на те, що в цьому році не заплановано гучних військових парадів, концертних програм, в Міністерстві культури стверджують — День Перемоги ніхто не скасовував. «9 травня ніхто не буде скасовувати. Всі ветерани зможуть прийти в музей ВВВ, послухати старі фронтові пісні, потиснути одне одному руку, просто відпочити і відчути повагу своїх співвітчизників», — сказав перший віце-прем'єр-міністр, міністр культури В'ячеслав Кириленко.
Заполітизоване 8 травня
На урядовому рівні все вже вирішено. Але в суспільстві трапляються розмови про необхідність уведення 8 травня. Відрізняються позиції й ветеранів. На жаль, це вже стало поганою традицією — залежно від регіону.
На думку історика Анатолія Чайковського, 8 травня — надумане свято і недоречне в наших реаліях.
«Політизований підхід до подій. 9 травня — це пам'ять про наших батьків і дідів. Політизовані рішення ніколи не були успішними. Давайте згадаємо Європу того часу: профашистська Німеччина, Угорщина, Румунія, Італія, багато країн були заражені коричневою чумою. Францію окупували за лічені дні, Польща теж швидко здалася. Не думаю, що Європа має що святкувати. Тільки шкодувати. А хто врятував світ? — Слов'яни, республіки колишнього Союзу», — розповів Анатолій Чайковський.
Частково з Анатолієм Чайковським згоден і політолог Віктор Небоженко. Але тільки в тому, що рішення політичне. Загалом, на його думку, суспільство добре відреагує на 8 травня, хоча б тому, що 9-го — свято, яке активно відзначає агресор Росія.
«Це політичне рішення. Років 20, 10 тому, та й, думаю, рік тому президент і не підозрював, що війна закінчилася 8 травня. Він хоче працювати за європейськими стандартами. Не вважаю, що перенесення матиме якийсь вплив, війна розставила свої акценти. Сам Володимир Путін дискредитував свято. Через негативний спосіб святкування Дня Перемоги, більшість «перенесення» дати сприймуть нормально», — вважає він.
«За» 8 травня виступає й історик Станіслав Кульчицький. «9 травня не скасували як свято, будемо і 8, і 9 травня святкувати День скорботи і День Перемоги. Мова йде про те, що ми всіма фібрами прагнемо в Європу і святкуємо не тому, що не хочемо 9 травня. Якщо озирнутися назад, то 9 травня взагалі нічого не сталося. Тільки репетиція Сталіна капітуляції фашистської держави. Офіційний вихідний ввели тільки з 1965 року за Брежнєва. Тож ветерани повинні замислитися», — прокоментував пан Кульчицький.
Ветеранів розділив День пам'яті і День Перемоги
Звичайно, найбільше запитань виникло у тих, кого безпосередньо стосується це свято. Ветерани, які звикли за ці роки ходити на паради, умовно розділилися на два табори.
У Всеукраїнському об'єднанні ветеранів впевнені, що рішення про День пам'яті — вірне. Свята давно пора було розділити.
«У Європі відзначають 8 травня, а Кремль узяв і зробив 9 травня. Груба фальсифікація. Я і мої ветерани вважаємо, що це не свято. Ми ходимо на кладовища і згадуємо з сумом. Наші ветерани сповідують українські націоналістичні ідеї. Не може бути ніяких торжеств і парадів. Головне, не допустити повторення такого жаху і загибелі мільйонів людей», — розповів АСН голова об'єднання Володимир Гуменюк.
А от у Харкові все інакше — там і чути не хочуть про 8 травня, але із застереженням — не зараховувати їх до сепаратистів. У міській організації ветеранів навіть написали звернення до Петра Порошенка, щоб він не підписував рішення Ради про День пам'яті.
«Ми вважаємо, що це дискредитація нашого покоління, віддали життя наші діди і батьки. Вони завоювали це свято Перемоги. 9 травня — це наше надбання. 9 травня — це наше свято», — заявив голова Микола Касяненко.
Частково погоджується з ним і 91-річний Віктор Йосипович Рабкин, що зустрів перемогу в тилу. Після поранення в 1944 році його відправили в Омське училище готувати молоді кадри. Для фронтовика, який брав участь в обороні Ленінграда, святом назавжди залишиться 9 травня.
«День скорботи, звичайно, можна згадати, але це не святковий день. Правильно було зроблено, що 9 травня відзначали. Я пам'ятаю 9 травня 1945. Пам'ятаю, як дізналися про перемогу, як відзначали це за традицією. Зараз приходять друзі, колишні співробітники. Для мене свято — 9 травня. Але 8-го згадаю своїх загиблих друзів-товаришів, з якими пройшов війну», — поділився з нами роздумами Віктор Йосипович.
І навіть якщо ветерани розходяться в думці про необхідність Дня пам'яті і звичного Дня Перемоги, то є сумний загальний фактор, який їх об'єднує — брак уваги й забезпечення від влади.
Публікації18:50
Політика
Печерський суд: ліквідація чи переформатування
«Печерський суд - найбільш «Печерський» суд у світі!» - цьому жарту багато років. І вже не згадати, яке саме з одіозних, неоднозначних рішень породило його. Це було ще до режиму Віктора Януковича, «Юлі - волю!», справи Юрія Луценка і розглядів по «екс-регіоналах». Примітно, що після Революції Гідності цей суд знову відзначився. У підсумку, з-під домашнього арешту втік командир спецроти «Беркута» Дмитро Садовник, підозрюваний у розстрілах на Майдані, а колишній заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов «вийшов» з вікна 17-го поверху.
Колиска зла
Так чи потрібен він - Печерський районний суд Києва? Багато хто вважає - ні. Ще в лютому 2015 року багато хто ініціював його ліквідацію.
Так, екс-глава Адміністрації Президента, народний депутат України Віктор Балога у своєму Facebook писав, що будь-яка резонансна справа «розбивається» саме Печерським судом, і що для його ліквідації достатньо, щоб міністр юстиції направив відповідне подання Президенту, а глава держави - виніс відповідний Указ. «За наявності політичної волі, це можна зробити в стислі терміни і назавжди ліквідувати це рятівне коло для VIP-підсудних», - написав Балога в лютому і закликав Президента ініціювати цей процес.
Слідом за Балогою за Печерський суд взявся міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. «Спостерігаю брудний «возьянс» у справі Єфремова. Задовбало «печерське правосуддя»! Цей суд слід закрити, за фактом закриття знести, як Бастилію» - написав тоді Аваков на своїй сторінці в Facebook, обурюючись неможливістю мотивувати оперативників робити свою роботу, коли «суд раз за разом вирішує питання «і випускає негідників», і просив Президента і Верховний Суд розформувати Печерський районний суд Києва.
На цьому парад ініціатив не завершився. Незабаром народний депутат України від фракції «Батьківщина» Сергій Власенко повторно зареєстрував у парламенті проект постанови, в якому сказано: у зв'язку з тим, що Печерський районний суд Києва повністю дискредитував себе як судовий інститут, як суд, який за часів режиму Януковича, був зразком винесення завідомо неправосудних рішень, в якому відбувалася розправа над політичними опонентами режиму Януковича, де виносилися неправомірні, виключно політично вмотивовані рішення на замовлення адміністрації колишнього Президента України, що неодноразово підтверджено рішеннями Європейського суду з прав людини і з урахуванням того, що Печерський районний суд Києва не торкнулися люстраційні заходи, стало підставою того, що на сьогодні судді цього суду продовжують виносити очевидно неправосудні рішення. Виходячи з цього ВР потрібно звернутися до міністра юстиції України, запропонувавши направити подання про ліквідацію Печерського районного суду Києва Президенту України, а також до Президента безпосередньо. Відзначимо, це не перша спроба Власенка ліквідувати Печерський суд. Дуже схожу постанову він реєстрував і раніше - у вересні 2014-го.
Слідом, як крапка в кінці речення, прозвучала заява міністра юстиції, в якій Павло Петренко акцентував: уособлення проблем всього правосуддя, сконцентроване в одному місці, має бути ліквідовано і такі повноваження зараз є у Президента.
Поговорили та забули
Але незабаром це питання зникло і з соцмереж, і зі ЗМІ, і з обговорень. Поговорили і забули? Виявилося - не зовсім. Просто відношення до цієї яскравої ідеї різне. І шляхи реалізації не зовсім зрозумілі.
У кулуарах думки про перспективність ліквідації Печерського суду традиційно розділилися.
Так, наприклад, лідер Радикальної партії Олег Ляшко переконаний, що і обговорювати нічого - ліквідувати Печерський районний суд Києва і крапка. А його колега по фракції Андрій Лозовий, який є секретарем парламентського Комітету з питань верховенства права та правосуддя, - без таких символічних речей, як ліквідація Печерського суду, не буває справжніх перемог. Він навіть придумав, як використовувати вивільнене - віддати на потреби, пов'язані з війною.
У свою чергу народний депутат від «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін впевнений, ліквідація Печерського суду - це дурість і боротьба з вітряками, порядок у судовій системі потрібно наводити борючись з корупцією і розвиваючи економіку. «Якщо люди отримують нормальну заробітну плату, то немає підстав для корупції», - зазначив він.
Були й ті, хто вважав, що ця тема взагалі не заслоговує на увагу і озвучування позиції по ній. Голова депутатської групи «Воля народу» в парламенті Ігор Єремеєв сказав, що цим передбачається залишити без суду цілий район Києва. «У нас божевільних ідей зараз дуже багато. Це одна з них. Якби мова йшла не про ліквідацію суду, а про заміну складу суддів - я б реагував на таку інформацію. А так, і коментувати нічого», - відрізав парламентарій.
Більш докладно технічну сторону питання пояснив перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя, народний депутат України від «Народного Фронту» Леонід Ємець. Він зазначив, що районні суди, в тому числі і Печерський, мають назви відповідно до певних адміністративно-територіальних одиниць, а ліквідувати Печерський суд можна тільки ліквідувавши Печерський район. А робота суду залежить не від назви, а - від суддівського корпусу. «Ці люди не зовсім відповідають високому рівню суддів. Я не буду говорити про всіх, оскільки це було б не зовсім правильно з боку першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя. Але що стосується моєї думки як громадянина - то клеймо слід поставити не тільки на суддях Печерського суду, а й більшості суддів, які працюють в нашій системі», - сказав Ємець, і додав, що сьогодні корупція, яка повністю пронизує судову систему, повинна бути викоренена.
Карати не можна помилувати
Виходить, взяти і просто ліквідувати Печерський суд не можна. Так навіщо ініціювати тоді? Оскільки офіційно оформив ініціативу в проект постанови ВР тільки Власенко, до нього і питання. Парламентарій пояснив, що ліквідація Печерського суду не повинна звузити доступ до правосуддя або якось замінити реформу. Це не є замінником або навіть елементом судової реформи.
«Між Печерським і будь-яким іншим районним судом є величезна різниця. Печерський районний суд за часів Януковича був спеціально сформований так, щоб садити в тюрми політичних опонентів, відбирати майно. Він повинен бути знищений, як Бастилія у Франції, як пам'ятники Гітлеру в Німеччині, Леніну у нас. Але не будівля - а інституція. Печерський суд - величезна система. Чи захоче новий глава її поламати? Чи зможе? Не знаю. Але у мене до Руслана Козлова значно більше поваги, ніж до попередніх керівників цього суду. Я з ним перетинався у судових процесах, і на, мій погляд, ця людина має совість», - пояснив автор проекту постанови про ліквідацію.
Власенко пояснив, що можна технічно ліквідувати «символ періоду Януковича» і не позбавити тим самим людей права на вільний і рівний доступ до правосуддя. «Потрібно переорганізувати цей суд. Але тут головне інше. Логіка мого документа не в тому, що «печерських» суддів перерозподілити в інші суди. Вони повинні пройти переатестацію, як цього вимагає новий Закон «Про справедливий суд». Переконаний, це зможуть зробити один-два з них. Це не тиск на суд. Ті люди об'єктивно пройти чесну атестацію не зможуть, оскільки раніше писали вироки «лівою задньою ногою».
Печерський суд: ліквідація чи переформатування
«Печерський суд - найбільш «Печерський» суд у світі!» - цьому жарту багато років. І вже не згадати, яке саме з одіозних, неоднозначних рішень породило його. Це було ще до режиму Віктора Януковича, «Юлі - волю!», справи Юрія Луценка і розглядів по «екс-регіоналах». Примітно, що після Революції Гідності цей суд знову відзначився. У підсумку, з-під домашнього арешту втік командир спецроти «Беркута» Дмитро Садовник, підозрюваний у розстрілах на Майдані, а колишній заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов «вийшов» з вікна 17-го поверху.
Колиска зла
Так чи потрібен він - Печерський районний суд Києва? Багато хто вважає - ні. Ще в лютому 2015 року багато хто ініціював його ліквідацію.
Так, екс-глава Адміністрації Президента, народний депутат України Віктор Балога у своєму Facebook писав, що будь-яка резонансна справа «розбивається» саме Печерським судом, і що для його ліквідації достатньо, щоб міністр юстиції направив відповідне подання Президенту, а глава держави - виніс відповідний Указ. «За наявності політичної волі, це можна зробити в стислі терміни і назавжди ліквідувати це рятівне коло для VIP-підсудних», - написав Балога в лютому і закликав Президента ініціювати цей процес.
Слідом за Балогою за Печерський суд взявся міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. «Спостерігаю брудний «возьянс» у справі Єфремова. Задовбало «печерське правосуддя»! Цей суд слід закрити, за фактом закриття знести, як Бастилію» - написав тоді Аваков на своїй сторінці в Facebook, обурюючись неможливістю мотивувати оперативників робити свою роботу, коли «суд раз за разом вирішує питання «і випускає негідників», і просив Президента і Верховний Суд розформувати Печерський районний суд Києва.
На цьому парад ініціатив не завершився. Незабаром народний депутат України від фракції «Батьківщина» Сергій Власенко повторно зареєстрував у парламенті проект постанови, в якому сказано: у зв'язку з тим, що Печерський районний суд Києва повністю дискредитував себе як судовий інститут, як суд, який за часів режиму Януковича, був зразком винесення завідомо неправосудних рішень, в якому відбувалася розправа над політичними опонентами режиму Януковича, де виносилися неправомірні, виключно політично вмотивовані рішення на замовлення адміністрації колишнього Президента України, що неодноразово підтверджено рішеннями Європейського суду з прав людини і з урахуванням того, що Печерський районний суд Києва не торкнулися люстраційні заходи, стало підставою того, що на сьогодні судді цього суду продовжують виносити очевидно неправосудні рішення. Виходячи з цього ВР потрібно звернутися до міністра юстиції України, запропонувавши направити подання про ліквідацію Печерського районного суду Києва Президенту України, а також до Президента безпосередньо. Відзначимо, це не перша спроба Власенка ліквідувати Печерський суд. Дуже схожу постанову він реєстрував і раніше - у вересні 2014-го.
Слідом, як крапка в кінці речення, прозвучала заява міністра юстиції, в якій Павло Петренко акцентував: уособлення проблем всього правосуддя, сконцентроване в одному місці, має бути ліквідовано і такі повноваження зараз є у Президента.
Поговорили та забули
Але незабаром це питання зникло і з соцмереж, і зі ЗМІ, і з обговорень. Поговорили і забули? Виявилося - не зовсім. Просто відношення до цієї яскравої ідеї різне. І шляхи реалізації не зовсім зрозумілі.
У кулуарах думки про перспективність ліквідації Печерського суду традиційно розділилися.
Так, наприклад, лідер Радикальної партії Олег Ляшко переконаний, що і обговорювати нічого - ліквідувати Печерський районний суд Києва і крапка. А його колега по фракції Андрій Лозовий, який є секретарем парламентського Комітету з питань верховенства права та правосуддя, - без таких символічних речей, як ліквідація Печерського суду, не буває справжніх перемог. Він навіть придумав, як використовувати вивільнене - віддати на потреби, пов'язані з війною.
У свою чергу народний депутат від «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін впевнений, ліквідація Печерського суду - це дурість і боротьба з вітряками, порядок у судовій системі потрібно наводити борючись з корупцією і розвиваючи економіку. «Якщо люди отримують нормальну заробітну плату, то немає підстав для корупції», - зазначив він.
Були й ті, хто вважав, що ця тема взагалі не заслоговує на увагу і озвучування позиції по ній. Голова депутатської групи «Воля народу» в парламенті Ігор Єремеєв сказав, що цим передбачається залишити без суду цілий район Києва. «У нас божевільних ідей зараз дуже багато. Це одна з них. Якби мова йшла не про ліквідацію суду, а про заміну складу суддів - я б реагував на таку інформацію. А так, і коментувати нічого», - відрізав парламентарій.
Більш докладно технічну сторону питання пояснив перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя, народний депутат України від «Народного Фронту» Леонід Ємець. Він зазначив, що районні суди, в тому числі і Печерський, мають назви відповідно до певних адміністративно-територіальних одиниць, а ліквідувати Печерський суд можна тільки ліквідувавши Печерський район. А робота суду залежить не від назви, а - від суддівського корпусу. «Ці люди не зовсім відповідають високому рівню суддів. Я не буду говорити про всіх, оскільки це було б не зовсім правильно з боку першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя. Але що стосується моєї думки як громадянина - то клеймо слід поставити не тільки на суддях Печерського суду, а й більшості суддів, які працюють в нашій системі», - сказав Ємець, і додав, що сьогодні корупція, яка повністю пронизує судову систему, повинна бути викоренена.
Карати не можна помилувати
Виходить, взяти і просто ліквідувати Печерський суд не можна. Так навіщо ініціювати тоді? Оскільки офіційно оформив ініціативу в проект постанови ВР тільки Власенко, до нього і питання. Парламентарій пояснив, що ліквідація Печерського суду не повинна звузити доступ до правосуддя або якось замінити реформу. Це не є замінником або навіть елементом судової реформи.
«Між Печерським і будь-яким іншим районним судом є величезна різниця. Печерський районний суд за часів Януковича був спеціально сформований так, щоб садити в тюрми політичних опонентів, відбирати майно. Він повинен бути знищений, як Бастилія у Франції, як пам'ятники Гітлеру в Німеччині, Леніну у нас. Але не будівля - а інституція. Печерський суд - величезна система. Чи захоче новий глава її поламати? Чи зможе? Не знаю. Але у мене до Руслана Козлова значно більше поваги, ніж до попередніх керівників цього суду. Я з ним перетинався у судових процесах, і на, мій погляд, ця людина має совість», - пояснив автор проекту постанови про ліквідацію.
Власенко пояснив, що можна технічно ліквідувати «символ періоду Януковича» і не позбавити тим самим людей права на вільний і рівний доступ до правосуддя. «Потрібно переорганізувати цей суд. Але тут головне інше. Логіка мого документа не в тому, що «печерських» суддів перерозподілити в інші суди. Вони повинні пройти переатестацію, як цього вимагає новий Закон «Про справедливий суд». Переконаний, це зможуть зробити один-два з них. Це не тиск на суд. Ті люди об'єктивно пройти чесну атестацію не зможуть, оскільки раніше писали вироки «лівою задньою ногою».
Публікації19:26
Політика
Літак сів. А дехто з чиновників готується на «виліт»?
У це складно повірити, але військовий літак Іл-76 з евакуйованими з Непалу 76 українцями, 11 іноземцями, 14 журналістами і членами експедиції ДСНС повернувся на Батьківщину. 7 травня близько 4.00 повітряне судно приземлилося на військовому майданчику аеропорту Бориспіль. І почався розбір «польотів» ...
«Моя хата скраю»
Саме таку позицію зайняв в.о. голови ДСНС Зорян Шкіряк. Чиновник стверджує, що він і його підлеглі експедицію з евакуації громадян відпрацювали на «п'ятірочку». За його словами, так, прокол, звичайно, був, але це прокол не ДСНС. «Найголовніша помилка полягає в тому, що не було єдиного центру управління, не було чіткої взаємодії між, скажімо, нами і Міністерством оборони ... Я відповідаю за кожну дію працівників свого відомства і відповідально заявляю, що ДСНС не мала проколів у цій поїздці», — заявив під час брифінгу в Борисполі Зорян Шкіряк.
Навіть більше, чиновник виправдовується, що він не просив надати для евакуації саме військовий Іл-76, з яким повсякчас щось траплялося: то у літака вийшов з ладу один із чотирьох двигунів, то пробило шасі, то дозвіл на посадку не давали. За словами Зоряна Шкіряка, він пропонував альтернативний варіант, але до його думки не дослухалися. «Ми пропонували альтернативний варіант евакуації ще 27—28 квітня. Він був відпрацьований ... він був у 2—3 рази дешевшим, ніж той, який обрали. Потрібно було діяти інакше і ми значно швидше евакуювали б наших людей», — уточнив Зорян Шкіряк і цим зізнався, що він є номінальним керівником ДСНС — до його думки в уряді не дослухаються. Або ж він просто погано наполягав на «альтернативних» варіантах евакуації, не зміг аргументовано пояснити їх плюси і мінуси. За інформацією АСН, у ДСНС спочатку хотіли відправити в Непал власні літаки. Їх на балансі відомства — чотири Ан-32. А потім вирішили, що ці «малятка» не пристосовані для таких тривалих перельотів. Довелося б витратити багато часу і ресурсів на організацію мінімум 5—7 дозаправок.
Добровільно йти у відставку Шкіряк не має наміру. Не відчуває провини. Цапа-відбувайла з мене ніхто не зробить, не дочекаються! Оскільки є одна правда і вона очевидна. Ми працювали на межі можливого. Це був неоціненний досвід на все життя. Нам потрібно чітко проаналізувати і зрозуміти, що було не так, для себе я висновки вже зробив. Головне — люди повернулися додому і вони щасливі», — озвучив свою позицію Зорян Шкіряк. — За крісло не тримаюся. Зламати мене нікому не вдасться».
Але чиновницьке крісло під Зоряном Шкіряком може таки захитатися. Народні депутати ініціюють розслідування «непальської евакуації». «Комітет з протидії корупції ухвалив рішення звернутися до Кабміну з вимогою провести службове розслідування за підсумками операції з евакуації українців із Непалу. Кабмін має надати повний список всіх витрат і назвати суму, яка була витрачена в результаті. А також назвати імена тих, хто планував такий формат евакуації і хто буде нести відповідальність. На розслідування виділено місяць», — повідомив народний депутат Борислав Береза.
Принаймні, за один епізод експедиції в Катманду Зорян Шкіряк, скоріше за все, точно відповість. Це станеться, якщо він не зможе аргументовано пояснити, чому він за держрахунок взяв у Непал даму серця Катерину Храмову. Нинішні відмовки Зоряна Шкіряка про те, що Храмова в «поїздці була як волонтер і людина, досвідчений у східних практиках», у багатьох викликає лише посмішку.
«Якщо Зорян Шкіряк зробив помилку, а він їх робить як звичайна людина, він за неї буде відповідати», — резюмував глава МВС Арсен Аваков, який курирує ДСНС.
Зазначимо, в історії сучасної української політики було два резонансних випадки, коли чиновники у відрядження брали своїх рідних. Перший випадок — у 2007 році Микола Рудьковський, будучи міністром транспорту, літав з якоюсь дівчиною в Париж на чартері за держрахунок. Було кримінальне провадження, політик за це ледь не потрапив до в'язниці на 15 років. Другий випадок — президент Петро Порошенко в грудні минулого року взяв із собою на президентський борт, що прямував в Австралію і Сінгапур, своїх дітей. Скандал вибухнув страшний. Погасити його вдалося тільки після заяви, що політ був оплачений з власної кишені гаранта.
А за літак відповіси
Якби не вічні НП з військово-транспортним літаком Іл-76, то евакуація українців із Непалу могла б бути і не такий «гучною». Найімовірніше, ніхто б не звернув уваги на ескорт Шкіряка. Не став замислюватися, а чи не забагато грошей було виділено на цю експедицію? Чому обрали саме військовий літак, для вильоту і посадки якого потрібно зібрати безліч документів, узгодити десятки дозволів?
На думку міністра ВС Арсена Авакова, за збої з літаком повинно відповісти Міністерство оборони та чиновники, які безпосередньо реалізовували поставлені завдання. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів від 29 квітня № 409-р, найбільше «евакуаційних» грошей освоїло саме оборонне відомство. З Резервного фонду України на евакуацію українців з Непалу було виділено 7,4 мільйона гривень: Міністерству оборони — 6 мільйонів 750 тисяч гривень, МЗС — 360 тисяч гривень, ДСНС — 280 тисяч 650 гривень.
«Гроші на відправку літака були виділені додатково з держбюджету для Міноборони. Це рішення було ухвалене вище, ніж на рівні Міністерства оборони. Але якщо міністр оборони поставив таке завдання, ми, звичайно, будемо перевіряти доцільність витрат на використання літака Міноборони для евакуації громадян України з Непалу», — уточнила директор Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України Марина Бариніна.
Поки міністр Степан Полторак не давав відмашки на проведення цього аудиту. До слова, в Міноборони не поспішають називати прізвища тих, хто дав команду на відправку Іл-76. Замість цього виправдовуються. Їх провини в несправності літака немає. «Міноборони обирало для відправки в Непал із трьох літаків — Іл-76, Ан-32 і Ан-26. Літак Іл-76, який вилетів з авіаційної бази з аеропорту Бориспіль, був повністю справний. У 2014 році на літаку було проведено комплекс ремонтних робіт на Миколаївському авіаційно-ремонтному заводі, і він був повністю підготовлений до виконання польоту», — запевняє в. о. командувача Повітряних сил Збройних сил України Сергій Дроздов. Наскільки це відповідає дійсності, покаже службове розслідування. А щоб перекрити негатив від історії з поломкою літака, Дроздов похвалився, що Міністерство зекономило на евакуації: було витрачено не 6,75 мільйона гривень, а на 25% менше.
При всіх негативах з цією евакуаційною експедицією до Непалу є і один великий плюс. Ця рятувальна операція стане лакмусовим папірцем, чи готова нинішня влада брати на себе відповідальність за свої промахи і прорахунки або буде покривати давніх друзів. Чи зможуть можновладці нарешті оцінювати роботу, яку виконує той чи інший чиновник, відповідно до покладених на нього державою обов'язків, а не прикриватися колишніми заслугами. Минув час оцінювати чиновників за принципом «хороша людина» або «він стільки зробив для Майдану». У країні, в якій іде війна і автоматично намагаються запустити радикальні реформи, на високих керівних посадах повинні бути професіонали — люди, які навіть у вкрай стресових ситуаціях можуть приймати мудрі, виважені рішення на благо країни, а не залазити в кишеню держави, реалізовуючи мрії своїх пасій, або придумувати багатоходівки з ліквідації (очорнення) політичних опонентів.
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша пристрасть та рішучість можуть досягти нових висот Ви можете в....
У стресовій ситуації буває непросто взяти себе в руки та мислити об'єктивно Впоратися з таким станом вийде, як....
Впоратися з матеріальними труднощами і вигнати бідність зі свого життя під силу кожному Ефективні та прості об....
Ми живемо у вік технологій, але навіть не підозрюємо наскільки небезпечними можуть бути побутові прилади Щоб д....
/-0,81828689575195-/
/-pc-/
Top