Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
06 Травня 2015
6 Травня
Блог:
Думки09:00
Політика
Валерій Пацкан
На місцевих виборах потрібно протестувати відкриті партійні списки
Щоб залучити до органів місцевої влади професіоналів і паралельно поліпшити якість політичних партій в країні, необхідно найближчі місцеві вибори (заплановані на 26 жовтня, - Авт.) проводити за відкритими партійними списками.
Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат Валерій Пацкан.
«Потрібно вносити зміни до закону про вибори - відкриті партійні списки, для всіх рад, для того, щоб у нас не було енної кількості партій, які є кишеньковими і їх головною функцією є відправляти своїх членів у ТВК, ОВК. Як на мене, я б протестував відкриті партійні списки вже на майбутніх місцевих виборах», - сказав Валерій Пацкан.
Блог:
Думки09:00
Політика
Олексій Вороненко
Влада не виконала жодної вимоги мітингувальників
Ефективності від проведення нинішніх мітингів немає, оскільки влада не виконала жодної вимоги протестувальників. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Олексій Вороненко.
«Незважаючи на те, що зараз активізувалися мітинги, ефективності та результатів від цих мітингів немає. Жодну вимогу мітингувальників влада не виконала», - сказав він.
При цьому експерт відзначив, що розібратися, де мітинг проплачений, а де ні, складно.
«У нас можуть усе згребти під одну гребінку і заборонити мітинги взагалі. До того ж, зараз немає нічого дивного в тому, що люди погоджуються брати участь у подібних акціях. Для багатьох це єдине джерело доходів», - вважає політолог.
Разом з тим, пан Вороненко підкреслив, що вживати будь-які заходи щодо мітингів варто тільки тоді, коли на них приносять піротехніку, зброю, коктейлі Молотова, одягають маски, каски.
«Мирні мітинги - це нормальна європейська практика. Вони проходять у всіх цивілізованих країнах», - резюмував він.
Публікації09:59
Суспільство
Зорян Шкіряк: випробування евакуацією
Сьогодні, 6 травня 2015 року, з Непалу повинен повернутися безталанний Іл-76, на борту якого знаходяться 75 українців й 11 іноземців (2 поляка, 2 грузина, 1 француз, 6 росіян). Спецоперацію Державної служби з надзвичайних ситуацій України з евакуації громадян зі зруйнованого після сильного землетрусу Катманду, неофіційно вже стали називати «надзвичайною ситуацією». Адже, здавалося б, елементарна з технічної точки зору процедура — евакуація українців із зони лиха, перетворилася на затяжне цинічне шоу з, треба гадати, далекосяжними наслідками. Але про все за чергою.
Місія «7 днів»
На два дні столиця Непалу Катманду і околиці перетворилися на суцільне пекло. 25—26 квітня в країні стався потужний землетрус: десятки населених пунктів зруйновано, понад сім тисяч людей загинуло, десятки тисяч поранених. У зоні стихійного лиха, за даними Міністерства закордонних справ України, перебувало понад 200 українців.
Про їх порятунок вирішила подбати саме Державна служба з надзвичайних ситуацій України на чолі з в.о. голови відомства Зоряном Шкіряком. 30 квітня на борту військово-транспортного літака Іл-76, наданого Міністерством оборони України, Зорян Шкіряк разом із десятком співробітників ДСНС і пулом із 14 журналістів (!) відрядилися рятувати українців у Катманду.
Але поїздки «туди-назад» не вийшло, як про це говорили журналістам супроводу. У Делі пілоти несподівано з'ясували, що в літаку вийшов з ладу один із чотирьох двигунів. Довелося зробити вимушену посадку. Ремонт затягнувся на чотири дні. А все через недолугість деяких чиновників. Судіть самі. 3 травня необхідну для лагодження літака деталь — насос турбіни — доправили в Делі. Але таку очікувану «посилку» довго вивчала індійська митниця. Після паперової тяганини, переговорів на рівні дипломатів, деталь доставили механікам. Ті своєю чергою клопоталися ще шість годин ... Літак не злетів — не запускалися двигуни. «Літак не можуть завести, оскільки в Делі доправили не ту запчастину. Тепер спеціальний рейс «Мотор-Січі» везе до Індії правильну деталь», — повідомив на своїй сторінці в Фейсбуці журналіст із прес-пулу Шкіряка Богдан Кутєпов. З тяжкою бідою літак таки полагодили. Але в Катманду він не полетів. Столичний аеропорт Непалу через пошкодження злітно-посадочних смуг заборонив посадку важких літаків, а український Іл-76 саме такий. Ситуацію знову врятували дипломати.
5 травня аеропорт Катманду як виняток дозволив приземлення Іл-76. Шасі «рятувального» літака торкнулися землі столиці Непалу близько 18.00 5 травня. Не вірячи своєму щастю, постраждалі українці, іноземці та журналісти потрапили на борт повітряного судна. Але зітхнути полегшено не ризикнули. Адже попереду дорога в Делі, потім – в Баку, і тільки звідти — до Київа. Чого ще не трапиться.
Скільки коштує нині «робочий туризм»?
Щодо організації операції із порятунку українців із Непалу виникає безліч запитань. Перерахуємо найбільш резонансні.
Запитання №1. Хто вирішив, що в Непал повинен летіти військовий Іл-76?
За неофіційними даними розпорядження на виліт Іл-76 дав безпосередньо Президент України Петро Порошенко. У прес-центрі Повітряних сил України повідомили, що їм надійшла команда зверху.
«Можу лише сказати, що Повітряним силам України було поставлено завдання підготувати літак для евакуації громадян України із зони стихійного лиха в Непалі», — сказав АСН керівник прес-центру Повітряних сил ЗСУ Роман Юрчило і уточнив, що перед вильотом літак вздовж і впоперек перевірили. — Технічний стан літака перевіряли. Перед вильотом літак був повністю справний. Він пройшов всі процедури перевірки».
Запитання 2. Скільки коштував переліт Іл-76 у Непал?
Відповісти на це запитання Роман Юрчило не зміг, посилаючись на те, що це не в його компетенції. АСН направила офіційний запит із відповідним запитанням до Міністерства оборони України. Чекаємо відповіді. На форумах авіалюбителів АСН дізналася, що тільки на паливо для перельоту Іл-76 із Києва в Катманду необхідно витратити понад 40 тисяч доларів (в один бік). Розрахунок простий: за годину льоту Іл-76 споживає близько 9 тон авіаційного палива — в дорозі дев’ять годин — тонна палива дорівнює 500 доларам. І це не зважаючи на кошти, які витратили на простоювання літака.
«Літак вже котрий день стоїть у Делі і ми, українці, платимо 500 доларів за годину за його стоянку в аеропорту. Хто компенсує ці витрати? Пенсіонери, студенти, платники податків?» — обурюється народний депутат Борислав Береза.
Тому хочеться поставити закономірне запитання, чи не простіше було евакуювати українців пасажирськими літаками? Сам Зорян Шкіряк журналістам зі свого пулу говорив, що квиток на рейсовий літак коштуватиме 600 доларів. Тобто вартість евакуації 75 українців становила б приблизно 45 тисяч доларів. Але ж, ні. ДСНС вирішила йти найскладнішим шляхом.
«Я доповів спочатку міністру МВС Арсену Авакову про ситуацію, яка склалася з нашим літаком Іл-76 в Делі, що не можна гарантувати повної безпеки перельоту з Індії в Непал і до Києва. Потім на мене вийшов Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, і було ухвалено рішення відправити чартерний літак, який всіх забере», — розповів Зорян Шкіряк і уточнив, що чартерний літак належить компанії «Атлас Джет Україна», «яка не очікує ніяких вигод від рейсу».
Скільки коштував би цей чартерний рейс, з'ясовуємо — АСН відправила відповідний запит до Міністерства фінансів.
Запитання 3. Чиїм коштом жили журналісти?
Як вдалося дізнатися АСН від колег-журналістів, що застрягли в Катманду, договір був такий: переліт і проживання за держрахунок (офіційно перевіряємо цю інформацію в ДСНС, — авт.). Але форс-мажор з поломкою літака вніс свої корективи і представникам прес-пулу довелося звернутися до МЗС за матеріальною допомогою.
«Через скрутне становища, в якому я опинився в Непалі, прошу надати мені одноразову матеріальну допомогу, оплатити проживання в готелі і відправку в Україну», — саме так, за повідомленням Громадського ТБ, звучить звернення журналістів до посла України в Індії.
Зазначимо, близько доби журналісти та члени української делегації жили в наметах на території резиденції українського консула. Потім їх переселили в готелі. Нібито, все оплатило МЗС.
«За підтримки оперативної групи Департаменту консульської служби МЗС, яка знаходиться в Катманду, за рахунок коштів МЗС було забезпечено транспортний супровід та харчування громадян України», — значиться на сайті МЗС.
Запитання 4. Цінність цінного фахівця? Не відбулася евакуація і без амурно-пікатних моментів. З'ясувалося, що в поїздку в Непал Зорян Шкіряк взяв даму серця, інструктора з йоги Катерину Храмову. Навіщо? Судячи з пояснень пана Шкіряка, при ДСНС немає штатних психологів, тому довелося залучати стороннього фахівця.
«Вона добре знає психологію тих, хто живе в Тибеті. Вона була на борту і планувала відрядження максимум на добу. Я думаю, що тут не повинно бути якихось питань», — пояснив сам Зорян Шкіряк.
Але замість одного дня, Храмова була зі Шкіряком всю рятувальну експедицію.
Запитання 5. Чи очікувати відставок?
Колишні голови ДСНС Давид Жванія та Віктор Балога вважають, що відповідальність за цю провальну операцію з евакуацією повинна обов'язково настати.
«У період, коли я очолював МНС, ми забирали наших громадян і з Лівії, і з Сирії, і з Сектора Гази, і з Російської Федерації. Чи бачили ви хоча б раз міністра Балогу в складі рятувальної експедиції? Або чи траплялося, щоб у нас поламався літак, або кудись запізнилися, когось забули забрати, або поставили в незручне становище наших дипломатів? Відповідь на всі ці запитання одна — ні, такого не було, — пише на своїй сторінці у Фейсбуці Віктор Балога. — Завдання міністра, як і керівника служби, — керувати і координувати. А коли він робить не свою роботу, виникають такі ситуації, як у Непалі. Навіть більше, ніколи в рятувальні експедиції із МНС не їздив ніхто вищий за головного спеціаліста або керівника відділу. Іншими словами — фахівці, кадрові рятувальники, а не начальство або політичне керівництво. Координацію на місці здійснюють фахівці Мобільного рятувального центру ДСНС, а не чиїсь родичі, а до того ж — інструктори з йоги».
Очевидно, відчувши запах потенційної відставки, Зорян Шкіряк винайняв (попросив) армію політологів і друзів розпочати кампанію щодо свого обілення. Інакше як пояснити потік хвалебних відгуків, які 5 травня заполонили сторіночку Зоряна Шкіряка в Фейсбуці. Думки десятка експертів мало чим відрізняються: Шкіряк у провалі непальської операції не винен, і взагалі він — молодець, дуже допомагав людям під час подій на Майдані.
Блог:
Думки12:12
Політика
Кость Бондаренко
Нових Мінських домовленостей не буде
Часті засідання Контактної групи з врегулювання ситуації на сході України не призведуть до появи нових Мінських домовленостей. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Інституту української політики Костянтин Бондаренко.
«Необхідно працювати над реалізацією Мінських угод-2, а не думати про проведення нових переговорів. Вони ні до чого не призведуть. Слід інтенсивніше зайнятися імплементацією вже існуючих домовленостей», - сказав пан Бондаренко.
За його словами, для стабілізації ситуації на Донбасі необхідно, щоб сторони пішли на поступки один одному. Наприклад, слід відвести війська і задуматися про можливість надання автономії окремим східним регіонам.
Блог:
Думки13:41
Суспільство
Оксана Романюк
Розслідування нападу на журналістів стане перевіркою для правоохоронної системи
Розслідування інциденту із заступником міністра внутрішніх справ України Сергієм Чеботарем стане перевіркою для правоохоронної системи України. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк.
«Я вважаю напад на журналістів має бути негайно розслідувано. Інакше все це буде дуже нагадувати часи Януковича», — заявила вона.
Оксана Романюк наголосила, що це також стане іспитом для вітчизняних правоохоронців, зокрема й на предмет здатності боротися з корупцією.
«Особлива важливість цього розслідування полягає в тому, що воно стосується корупції в правоохоронних органах, а значить, й у довірі до правоохоронної системи», — резюмувала виконавчий директор Інституту масової інформації.
Нагадаємо, Антикорупційний комітет Верховної Ради просить Генпрокуратуру розслідувати інцидент із заступником міністра внутрішніх справ Сергієм Чеботарем, а саме стосовно нападу на журналістів поблизу заміського будинку, який нібито належить його родині.
Також парламентарії звернулися до голови МВС Арсена Авакова з вимогою провести службове розслідування інциденту і на час розслідування відсторонити пана Чеботаря від посади. Комітет чекає відповіді щодо встановлених фактів протягом тижня.
Суспільство
Стало відомо, хто з червня втратить право на пільговий проїзд у київському метро
З 1 червня в київському метрополітені право на пільговий проїзд втратять певні категорії пільговиків. Відповідну інформацію розміщено на інформаційних стендах у метро.
Зокрема, за відсутністю картки киянина права на пільговий проїзд будуть позбавлені:
— діти, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (не є інвалідами);
— особи, які супроводжують хвору дитину;
— учасники війни;
— особи, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
— особи, які мають особливі (трудові) заслуги перед Батьківщиною, ветерани праці України;
— жертви нацистських переслідувань;
— діти війни;
— пенсіонери з числа прокурорів та слідчих прокуратури.
Стало відомо, хто з червня втратить право на пільговий проїзд у київському метро
З 1 червня в київському метрополітені право на пільговий проїзд втратять певні категорії пільговиків. Відповідну інформацію розміщено на інформаційних стендах у метро.
Зокрема, за відсутністю картки киянина права на пільговий проїзд будуть позбавлені:
— діти, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (не є інвалідами);
— особи, які супроводжують хвору дитину;
— учасники війни;
— особи, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
— особи, які мають особливі (трудові) заслуги перед Батьківщиною, ветерани праці України;
— жертви нацистських переслідувань;
— діти війни;
— пенсіонери з числа прокурорів та слідчих прокуратури.
Блог:
Думки15:04
Політика
Юрій Палійчук
Журналісти навчилися розрізняти справжні акції протесту
Кримінальна відповідальність за замовні мітинги проблеми не викорінить. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Юрій Палійчук.
«Проплачені мітинги — явище з епохи двотисячних. Свого часу це був потужний інструмент впливу в українській політиці, але нині не є таким, оскільки дискредитував саме поняття мирного протесту. Боротися з цим вкрай складно, як і з джинсою. Проплачені мітинги існуватимуть доти, доки в Україні люди будуть готові виходити на протести за гроші. Так само джинса існуватиме доти, доки журналісти будуть готові брати гроші за подачу інформації у вигідному світлі», — зазначив він.
Навіть більше, на думку політолога, введення кримінальної відповідальності не зможе докорінно змінити ситуацію.
«Я не поділяю тієї думки, що кримінальна відповідальність за проплачені мітинги змінить ситуацію. Адже довести такий злочин вкрай складно. З нашим Кримінальним кодексом складно задокументувати економічні та службові злочини, а такі явища, як проплачені мітинги — майже нереально», — пояснив він.
«Я вже не кажу про те, що будь-які ініціативи щодо політичних прав завжди будуть викликати невдоволення в суспільстві. Завжди знайдеться той, хто скаже, що це — інструмент боротьби з опонентами, і завжди будуть ті, хто підтримають таку точку зору», — додав пан Палійчук.
Тому, на переконання експерта, це явище можна викорінити лише еволюційним шляхом.
«Поки що це у нас виходить непогано — журналісти навчилися розрізняти справжні акції протесту і проплачені мітинги, чи організовані за допомогою адміністративного ресурсу. ЗМІ майже завжди адекватно оцінюють ситуацію, громадськість активно відстежує такі випадки, а це кращий запобіжник, ніж нова стаття в Кримінальному кодексі», — резюмував Юрій Палійчук.
Публікації16:50
Суспільство
Сім кругів вітчизняного правосуддя
Розмови про реформи у відомствах, боротьбу з корупцією і люстрацію тих посадовців, котрі скомпрометували себе певними діями за часів попередньої влади, останнім часом просто набили людям оскомину. Візьмімо для прикладу Міністерство внутрішніх справ з ледь не наполеонівськими намірами його керівництва. Що бачимо насправді? Як кажуть окремі експерти, – поки що в плані реформ тут ще й кінь не валявся. А як щодо підпорядкованого МВС департаменту ДАІ України? Так, були гучні обшуки в управлінні Державтоінспекції міста Києва і арешт підполковника міліції Миколи Жебеля, який очолював відділ організації реєстраційно-екзаменаційної роботи. Начальник ДАІ Києва полковник Микола Макаренко вчасно щез – і його просто оголосили в розшук.
Так, було тихе нібито відсторонення від роботи очільника департаменту ДАІ України генерал-майора Анатолія Сіренка, який полюбляв закликати боротися з корупцією спільними зусиллями й наприкінці березня звітував на офіційному сайті ДДАІ, що «лише за поточний рік задокументовано 360 випадків пропозиції неправомірної вигоди працівникам ДАІ з боку учасників дорожнього руху. По 160 з них уже відкрито кримінальні провадження». Але якщо справа доходить до проблем конкретного простого українця, даішники й далі борються передусім за чистоту власного мундира, усілякими способами прикриваючи (читай – кришують, – авт.) своїх. Причому не тільки даішники… А щоб сказане не виглядало пустопорожньою балаканиною, на доказ – реальна історія реальної аварії з не менш реальними прізвищами й такими ж реальними діями конкретних людей.
З’їздили на екскурсію
Хто пам’ятає, торік у березні, коли «Межигір’я» відкрили для всіх, у вже колишню резиденцію вже колишнього президента Януковича їхали, як у мавзолей на початку ХХ століття: хто – золотий батон на власні очі побачити, хто – звірів чудернацьких у тамтешньому зоопарку. Тож і Юрій з родиною в акурат 10 березня вирішив подивитися, як жили обрані в нашій країні. На свою голову, скаже він пізніше, бо не тільки сам запам’ятає цю поїздку на все життя, а й дітям-внукам розкаже, почім фунт лиха. А все тому, що вже повертаючись додому в Київ, мимоволі став учасником безглуздої ДТП: в його абсолютно технічно справний автомобіль «КІА» (що пізніше засвідчать експерти своїм висновком) в’їхала «Газель», належний технічний стан якої на момент автопригоди викликав великі сумніви (теж за висновком експертів).
Що вдарили саме його машину «КІА», а він мирно собі стояв, пропускаючи потік, який рухався головною дорогою, Юрій доводить у судах ще й досі – впродовж року й двох місяців. Підозрюю, що у будь-кого з водіїв вже на цьому етапі може виникнути цілком логічне запитання: невже суддя, на розгляд якого потрапила ця справа, настільки не компетентний у чинних Правилах дорожнього руху, що йому треба аж стільки часу, щоб з’ясувати істину? А якщо з ПДР він на «ти», як і має бути, то в чому тоді заковика? Саме з цим і спробуємо розібратися.
Як складали протокол
Юрій каже, що повертаючись із Нових Петрівців, стояв, перечікуючи потік машин, щоб повернути на Київ. Раптом «Газель», що їхала головною дорогою, занесло – й вона так влупила легковика в передню частину, що вмить розтрощила бампер, решітку радіатора й погнула капот. Сам же мікроавтобус, ще кілька десятків метрів пролетівши вперед, від зіткнення перекинувся набік.
Коли з’явилися інспектори ДАІ Вишгородського району, водій «Газелі» Сергій заявив, що він ні в чому не винен – й це, мовляв, його машина постраждала від удару з боку автівки Юрія. Водіїв попросили письмово пояснити, що сталося. Та якщо Юрій зробив це досить швидко, Сергій завершив свою писанину тільки тоді, коли даішники повідомили, що встановлені неподалік перехрестя відеокамери не працювали, витративши кілька годин.
Ні про свій зіпсований настрій (це такі дрібниці на тлі того, що почалося потім, скаже він пізніше), ні про «групу підтримки», яка враз з’явилася й почала щось втлумачувати інспекторам ДАІ, переконуючи у правоті водія «Газелі», ні про дамочку владного вигляду, яка теж активно спілкувалася з даішниками, показуючи при цьому якусь «ксиву», Юрій сьогодні згадувати вже не хоче. «Таке враження, – сказав він «Аналітичній службі новин», – що в нашій країні окремим людям можна взагалі не зважати на закони, головне – мати відповідні важелі впливу». Адже ще в день аварії стало ясно: каша заварилася ще та, й довести, що ти ні в чому не винен, буде непросто. Бо дама поїхала, водій «Газелі» різко повеселів, а інспектор ДАІ Ігор Коляда, який і складав протокол, проігнорувавши абсолютно очевидні речі (приміром те, що легковик стояв біля осколків свого бампера, а самі осколки лежали на другорядній дорозі, а не на головній. Для досвідченого водія, а тим більше для даішника цей факт є прямим доказом, по-перше, того, що аварія сталася саме в тому місці, а не деінде, а по-друге, що автомобіль «КІА» на головну не виїжджав), безапеляційно заявив: вашу справу розглядатимуть у Вишгородському суді. Відразу виникає запитання: чому, якщо обидва учасники дорожньої пригоди — кияни?
Буквально за день-два (законодавством дається на це аж 10 діб), трохи оговтавшись, Юрій – зі скаргою й фотографіями з місця пригоди – пішов на особистий прийом до начальника департаменту ДАІ України пана Анатолія Сіренка, який саме був призначений на цю посаду й активно взявся викорінювати корупцію й несправедливість у підпорядкованому йому відомстві. В усякому разі, зустрічаючись із журналістами, пан Сіренко переконував, що для нього «це принципово» – викорінити в департаменті корупцію й повернути до Державтоінспекції довіру й повагу людей. Прискіпливо роздивившись надані фотознімки, Анатолій Петрович сказав: мовляв, я навіть не сумніваюся, що винуватець аварії – не ви, тож не хвилюйтеся – справедливість відновимо. І – розписав скаргу на ім’я тодішнього начальника управління ДАІ Київської області. Та наступного дня з’ясувалося, що протокол уже переданий у Вишгородський районний суд, і даішники (в тому числі й Анатолій Сіренко) тільки руками розвели: мовляв, поки нічого не вдієш – і тепер треба чекати рішення суду.
Без експертизи ніяк
Справу про ДТП біля «Межигір’я» суддя Вишгородського райсуду пан Сергій Купрієнко, який, як повідомляється на довідковому сайті «Офіційна Україна сьогодні», за Януковича займав посаду голови цього суду (а до того і простим міліціонером попрацював, і дільничним інспектором, і слідчим), розглядав упродовж аж восьми місяців. Саме стільки часу знадобилося поважному чоловікові з чималим стажем роботи, щоб оцінити, хто з водіїв — власник легковика «КІА» чи власник «Газелі» — проігнорував Правила дорожнього руху й скоїв резонансну ДТП. Хоч складається враження, що думку експертів — співробітників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз панів Костянтина Скорохода та Костянтина Любарського — пан суддя зрозумів чи не з точністю до навпаки. Інакше як розцінити винесену ним постанову у справі про адміністративне порушення за № 363/1156/14-п? І це попри те, що шановані експерти проаналізували надані їм фотографії з місця пригоди, оглянули самі автомобілі–учасники аварії, ледь не на молекули розклали усі докази, які потрапили їм до рук.
Судові засідання тривали все торішнє літо. Найголовніше питання, яке намагалися з’ясувати і пан суддя, й адвокати обох водіїв, – їхав чи стояв «КІА Маджентіс». Нагадаю: автівка Юрія знаходилась на другорядній дорозі, а «Газель» їхала по головній. Тобто якщо «КІА» не рухалася, провина водія «Газелі», котрий з якихось причин не впорався з керуванням, очевидна навіть для людини, яка не знається на тонкощах дорожньої грамоти. Якщо зважити на технічний стан «Газелі» (а він, судячи зі знімків її гальмівних шлангів на момент аварії, залишав бажати кращого), то у водіїв запитання «Чому не впорався?» може викликати хіба що посмішку. Гальмівні шланги, перемотані брудними масними ганчірками, явно протікали. Чинними ж в Україні Правилами дорожнього руху, які фактично є нашою дорожньою конституцією, експлуатацію таких автомобілів категорично заборонено. У розділі 31 «Технічний стан ТЗ та їх обладнання» чорним по білому написано (п.31.3): «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху (підпункт а)», а також (п.31.4) «…за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
31.4.1. Гальмівні системи:
а) змінено конструкцію гальмівних систем, застосовано… окремі деталі, що не передбачені для цієї моделі ТЗ або не відповідають вимогам підприємства-виробника.
в) порушено герметичність гідравлічного гальмівного приводу».
Хтось сумнівається в тому, що з несправностями гальмівної системи «Газель» могло понести так, що мало не видасться? А якщо до цього додати ще й негаразди з рульовим управлінням? Особливо якщо ці негаразди виглядають як «не передбачені конструкцією відчутні взаємні переміщення деталей і вузлів (якщо перекласти це нормальною мовою, йдеться про деформацію)», а також «у рульовому керуванні встановлено деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами» (п.31.4.2 – підпункти б і г). Наступне важливе запитання: чи міг шановний пан суддя С.Купрієнко, маючи за плечима такий життєвий і професійний досвід, цього не знати? Не знаю, як у кого, а в мене щодо цього певні сумніви. Тоді наступне: чому проігнорував вимоги ПДР? Судячи з усього, відповіддю на це запитання варто було б поцікавитись не АСН, а Генеральній прокуратурі й, скажімо, тим новоствореним структурам, які мають боротися з корупцією.
Врешті-решт адвокат Юрія домоглася, щоб обидва автомобілі направили на державну технічну і трасологічну експертизи. Попри те, що суддя, чомусь не беручи до уваги ні знімки з місця пригоди, ні вимоги ПДР, робити цього не хотів. Дивно, адже експертиза відразу розставила б усі крапки над «і», бо могла показати, що саме через технічні несправності «Газелі» на момент ДТП і сталася аварія. А водій, бачачи ці очевидні недоліки, мав би спочатку їх усунути, а лише потім вирушати в путь.
А вже коли судове рішення про необхідність експертизи таки з’явилося (суддя сам вибирав установу, фахівці якої мали провести експертні дії, проте сплатити за все змусив Юрія), «Газель» чомусь ніяк не могла доїхати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз – аж до початку жовтня. А коли таки доїхала, експерти зафіксували, що в ній геть нові ходова й гальмівна системи. Тож маємо ще одне важливе запитання: чи мав право водій «Газелі» — до проведення експертизи і судової ухвали у справі — ремонтувати свою машину? Добре, що Юрій відразу після автопригоди не розгубився – й сфотографував, як виглядала «Газель», — з ізоляційною стрічкою на гальмівних шлангах, з плямами від можливого підтікання гальмівної рідини, з ресорами, до яких дротами було примотане якесь додаткове залізяччя.
У висновках експертів чітко сказано, що такі дефекти дуже просто могли стати причиною некерованості «Газелі». Бо якщо, кажучи мовою автомобілістів, під час гальмування одне колесо «бере», а друге — ні, машину точно заноситиме. Ось як це пояснили державні експерти: «…як видно із фотознімків, зроблених безпосередньо на місці пригоди, гальмівні шланги передніх коліс мають інший вигляд, так, шланг правого переднього колеса… перемотаний стрічкою, на ньому є плями, характерні для підтікання робочої рідини у випадку порушення цілісності оболонки. Таке порушення… призводило до зменшення гальмівного зусилля на правому колесі, що в свою чергу впливало на курсову стійкість». Тобто, коли ліве колесо гальмує нормально, а праве – ні, машину заносить, і водій змушений крутити кермо праворуч. Що, цілком ймовірно, Сергій Ольваніко і зробив – на біду, саме навпроти «КІА».
Є у паперах, підготовлених експертами, й інформація про рульове керування «Газелі». Яке, з одного боку, «знаходилося у функціонально придатному стані», але разом з тим «поздовжня рульова тяга має викривлення, залишкову деформацію». І закономірний висновок: «У досліджуваних умовах не виключається вплив вказаних невідповідностей (уже згаданих «удосконалень» гальмівної, ходової систем та рульового керування, — авт.) на керованість автомобіля («Газелі», — авт.), збільшення його динамічного коридору (саме через це його просто-на-просто могло кидати з боку в бік, — авт.), що в свою чергу могло стати причиною аварії».
А щодо того, стояла чи їхала «КІА» Юрія (і в’їхала у «Газель»), то трасологічна експертиза зазначила, що однозначно цього сказати не береться! Хіба що чітко засвідчила, що якщо і їхала, то вкрай повільно, а ось зіткнення сталося «біля місця кінцевого розташування автомобіля «КІА»» (окрім того, з фотографій видно, що це кінцеве розташування «КІА» – на другорядній дорозі, а не на головній, – навіть обмежувальну лінію легковик не перетнув). Тобто варіант, на якому наполягала сторона водія «Газелі», що «КІА» виїхала, вдарила «Газель», а потім повернулася назад, експерти спростовують. Іншими словами, провини водія «КІА» ця експертиза не довела. І згідно з базовим юридичним принципом — презумпцією невинуватості — відповідати за зіткнення він не повинен.
Та суддя Купрієнко, не взявши до уваги чітких ознак несправності «Газелі», не притягнувши до відповідальності її водія за знищення речових доказів (гальмівної та ходової систем у тому стані, що був на момент аварії), «не помітивши», що експертиза не довела, що автівка Юрія рухалася, таки – аж 20 листопада 2014 року – визнав його винним. За логікою, у такому разі – якщо апеляційний суд залишив би ухвалу Вишгородського райсуду без змін – водій «КІА» має сплатити і ремонт ходової та гальм (тобто знищення доказів!), і фарбування «Газелі», і ще багато чого. А ще ж ремонт своєї машини, який, судячи з пошкоджень, виллється щонайменше у 60-70 тисяч гривень.
Кумівства багато – його не подолати?
Наступним кроком стала апеляційна скарга в Апеляційний суд Київської області. Звісно, з проханням відновити справедливість. Суддя апеляційного суду Ольга Капічон – торік у грудні – задовольнила цю скаргу частково й ухвалила: постанову судді Вишгородського райсуду скасувати, а справу повернути до ВДАІ Вишгородського району для проведення додаткової перевірки. Здавалось би, істину повинні були відновити самі даішники, які цим протоколом добряче заплямували собі репутацію. Тим більше, що Юрій – поки тривали судові засідання й вишукувалися додаткові причини, як вважає він сам, для затягування процесу, – намагався достукатися у багато владних кабінетів. «Цікава доля скарги на ім’я пана Сіренка, котру той розписав на начальника УДАІ столичної області, – ділиться Юрій своїми митарствами з АСН, – поки справа закручувалася, начальник обласного управління ДАІ змінився – і на цю посаду був призначений Микола Горбонос. Й місцеві рядові даішники, зіставивши це прізвище з прізвищем інспектора, який складав протокол, по секрету сказали, що розраховувати на щось позитивне важко, бо Ігор Коляда – ні багато, ні мало – зять пана Горбоноса, тож ясно як білий день, що Горбонос Коляду кришує».
Юрій, розуміючи, що змусити начальника обласної Державтоінспекції визнати неправильними дії доччиного чоловіка навряд чи реально, таки приймає рішення боротися далі. Спочатку йде на особистий прийом до першого заступника міністра внутрішніх справ грузинки Екатеріне Згуладзе. Мотив – наші всі пов’язані один з одним, якщо грузинка не допоможе, сподіватися на щось важко. Та пані Згуладзе була надто зайнята проведенням реформ у галузі – й людей того четверга не приймала. Тільки після втручання одного зі ЗМІ до них вийшли інші міністерські чиновники. Юрій залишив скаргу, де описав усе, що з ним відбувається, – на ім’я пані Згуладзе. Пізніше йому зателефонували з Головного управління МВС України у Київській області – розпитували, що сталося насправді. А результатом розгляду скарги, адресованої грузинській заступниці пана Авакова, стала відповідь з цього обласного ГУ за підписом заступника начальника пана Д.Ценова. «Звичайна чергова відписка, – зазначає Юрій, – а її «родзинка» – фраза «Інформацію стосовно родинних зв’язків Горбоноса М.М. керівництвом Головного управління взято до відома». Мовляв, на момент аварії він ще не працював в органах ДАІ й навіть тестем Коляди ще не був! Але ж ідеться не тільки про сам момент аварії, а про те, що у Вишгородському районі рука руку миє – і про справедливий суд, зважаючи саме на родинні зв’язки між панами Горбоносом і Колядою та незрозумілу любов до місцевих даішників судді, важко навіть мріяти. І вже зовсім насмішкою виглядає порада у цій відповіді, якщо я не згоден з результатами розгляду свого звернення, «звернутись до відповідних органів, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян». Куди я вже тільки не звертався! Навіть в Адміністрацію Президента! І що, хтось пальцем поворушив, щоб справді з’ясувати все, як було? Ні – запускають відлагоджений ще радянською системою механізм, і скарги у результаті потрапляють до тих, на кого людина скаржиться. І це після Майдану, коли з телевізора всі говорять про боротьбу з корупцією і люстрацію тих, хто не відповідає займаним посадам. Вся ця боротьба, якщо йдеться про Вишгородський район на Київщині, – чистої води фікція. Бо отримавши цю так звану «відповідь», я написав повторну скаргу на Згуладзе – і знову мене ощасливили відпискою. Цього разу – з обласного управління ДАІ, за підписом О.Бугая – це один із заступників Миколи Горбоноса. Як, окрім як знущання, можна кваліфікувати такі дії владних структур?»
І знову… Вишгородський суд
У Вишгородському районному управлінні ДАІ, куди прийшли матеріали справи, надіслані Апеляційним судом Київської області, ухвалу судді Ольги Капічон про «проведення додаткової перевірки» зрозуміли по-своєму – папери трохи потримали у себе й знову… направили до суду. Цього разу справа № 363/685/15-п потрапляє на розгляд судді Олени Скарлат. І знову запускається механізм затягування розгляду справи по суті: то суддя захворіла (буває – всі ми люди), то у сторони Сергія Ольваніко звідкись – аж через рік – з’являється відео, яке вони хочуть долучити до матеріалів, але на засіданні немає комп’ютера, щоб це відео подивитися. А справжньою фішкою розгляду цієї справи стала постанова від 21 квітня цього року про необхідність проведення… повторної (!) комплексної автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи, яку доручено провести експертам того ж таки Київського НДІ судових експертиз, а на час проведення експертизи – провадження у справі зупинити. Щоправда, запитань, які поставила пані суддя експертам, цього разу менше. Серед них головні: «Хто з водіїв – учасників ДТП – мав технічну можливість в даній дорожній обстановці своїми односторонніми діями запобігти зіткненню?» та «Чи відповідали дії водіїв вимогам ПДР України, а якщо не відповідали, то які невідповідності знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з фактом настання події даної ДТП?».
Панове експерти Костянтин Скороход та Костянтин Любарський уже відповідали на купу запитань, поставлених суддею С.Купрієнком. І всі оті причинно-наслідкові зв’язки добре роз’яснили. Чим їхній експертний висновок не задовольнив пані Олену Скарлат, зрозуміти важко. Бо навіть не треба бути експертом – досить добре знати чинні ПДР (а суддя, котрій доручають розглядати справи про ДТП, просто не може їх не знати, інакше виникає запитання про професійність), – щоб дійти висновку про те, що «Газель» із зіпсованими гальмами і, м’яко кажучи, не зовсім справним рульовим керуванням не мала права виїжджати за межі гаража. Чи знав про це водій «Газелі»? Якщо добре вчив нашу дорожню конституцію, не міг не знати. Чому тоді виїхав на дорогу на несправній автівці? Ось це запитання повинен був йому поставити ще інспектор ДАІ Ігор Коляда, який теж повинен добре знати Правила дорожнього руху. Чому не поставив? Це повинен був спитати пан Горбонос у Ігоря Коляди, а в самого Миколи Горбоноса – Анатолій Сіренко, який запевняв Юрія, що в нього все на контролі. А вже зараз – новий очільник (чи виконуючий його обов'язки, не так важливо) департаменту ДАІ України. Чому не спитали? Це вже запитання – до пані Згуладзе і пана Авакова і, як видається АСН, відповісти на нього чесно бодай для самих себе просто необхідно. Інакше всі розмови про реформи міліцейського відомства загалом і департаменту Державтоінспекції зокрема будуть лише пилом, який простим українцям майстерно пускають в очі наші високопосадовці.
Сім кругів вітчизняного правосуддя
Розмови про реформи у відомствах, боротьбу з корупцією і люстрацію тих посадовців, котрі скомпрометували себе певними діями за часів попередньої влади, останнім часом просто набили людям оскомину. Візьмімо для прикладу Міністерство внутрішніх справ з ледь не наполеонівськими намірами його керівництва. Що бачимо насправді? Як кажуть окремі експерти, – поки що в плані реформ тут ще й кінь не валявся. А як щодо підпорядкованого МВС департаменту ДАІ України? Так, були гучні обшуки в управлінні Державтоінспекції міста Києва і арешт підполковника міліції Миколи Жебеля, який очолював відділ організації реєстраційно-екзаменаційної роботи. Начальник ДАІ Києва полковник Микола Макаренко вчасно щез – і його просто оголосили в розшук.
Так, було тихе нібито відсторонення від роботи очільника департаменту ДАІ України генерал-майора Анатолія Сіренка, який полюбляв закликати боротися з корупцією спільними зусиллями й наприкінці березня звітував на офіційному сайті ДДАІ, що «лише за поточний рік задокументовано 360 випадків пропозиції неправомірної вигоди працівникам ДАІ з боку учасників дорожнього руху. По 160 з них уже відкрито кримінальні провадження». Але якщо справа доходить до проблем конкретного простого українця, даішники й далі борються передусім за чистоту власного мундира, усілякими способами прикриваючи (читай – кришують, – авт.) своїх. Причому не тільки даішники… А щоб сказане не виглядало пустопорожньою балаканиною, на доказ – реальна історія реальної аварії з не менш реальними прізвищами й такими ж реальними діями конкретних людей.
З’їздили на екскурсію
Хто пам’ятає, торік у березні, коли «Межигір’я» відкрили для всіх, у вже колишню резиденцію вже колишнього президента Януковича їхали, як у мавзолей на початку ХХ століття: хто – золотий батон на власні очі побачити, хто – звірів чудернацьких у тамтешньому зоопарку. Тож і Юрій з родиною в акурат 10 березня вирішив подивитися, як жили обрані в нашій країні. На свою голову, скаже він пізніше, бо не тільки сам запам’ятає цю поїздку на все життя, а й дітям-внукам розкаже, почім фунт лиха. А все тому, що вже повертаючись додому в Київ, мимоволі став учасником безглуздої ДТП: в його абсолютно технічно справний автомобіль «КІА» (що пізніше засвідчать експерти своїм висновком) в’їхала «Газель», належний технічний стан якої на момент автопригоди викликав великі сумніви (теж за висновком експертів).
Що вдарили саме його машину «КІА», а він мирно собі стояв, пропускаючи потік, який рухався головною дорогою, Юрій доводить у судах ще й досі – впродовж року й двох місяців. Підозрюю, що у будь-кого з водіїв вже на цьому етапі може виникнути цілком логічне запитання: невже суддя, на розгляд якого потрапила ця справа, настільки не компетентний у чинних Правилах дорожнього руху, що йому треба аж стільки часу, щоб з’ясувати істину? А якщо з ПДР він на «ти», як і має бути, то в чому тоді заковика? Саме з цим і спробуємо розібратися.
Як складали протокол
Юрій каже, що повертаючись із Нових Петрівців, стояв, перечікуючи потік машин, щоб повернути на Київ. Раптом «Газель», що їхала головною дорогою, занесло – й вона так влупила легковика в передню частину, що вмить розтрощила бампер, решітку радіатора й погнула капот. Сам же мікроавтобус, ще кілька десятків метрів пролетівши вперед, від зіткнення перекинувся набік.
Коли з’явилися інспектори ДАІ Вишгородського району, водій «Газелі» Сергій заявив, що він ні в чому не винен – й це, мовляв, його машина постраждала від удару з боку автівки Юрія. Водіїв попросили письмово пояснити, що сталося. Та якщо Юрій зробив це досить швидко, Сергій завершив свою писанину тільки тоді, коли даішники повідомили, що встановлені неподалік перехрестя відеокамери не працювали, витративши кілька годин.
Ні про свій зіпсований настрій (це такі дрібниці на тлі того, що почалося потім, скаже він пізніше), ні про «групу підтримки», яка враз з’явилася й почала щось втлумачувати інспекторам ДАІ, переконуючи у правоті водія «Газелі», ні про дамочку владного вигляду, яка теж активно спілкувалася з даішниками, показуючи при цьому якусь «ксиву», Юрій сьогодні згадувати вже не хоче. «Таке враження, – сказав він «Аналітичній службі новин», – що в нашій країні окремим людям можна взагалі не зважати на закони, головне – мати відповідні важелі впливу». Адже ще в день аварії стало ясно: каша заварилася ще та, й довести, що ти ні в чому не винен, буде непросто. Бо дама поїхала, водій «Газелі» різко повеселів, а інспектор ДАІ Ігор Коляда, який і складав протокол, проігнорувавши абсолютно очевидні речі (приміром те, що легковик стояв біля осколків свого бампера, а самі осколки лежали на другорядній дорозі, а не на головній. Для досвідченого водія, а тим більше для даішника цей факт є прямим доказом, по-перше, того, що аварія сталася саме в тому місці, а не деінде, а по-друге, що автомобіль «КІА» на головну не виїжджав), безапеляційно заявив: вашу справу розглядатимуть у Вишгородському суді. Відразу виникає запитання: чому, якщо обидва учасники дорожньої пригоди — кияни?
Буквально за день-два (законодавством дається на це аж 10 діб), трохи оговтавшись, Юрій – зі скаргою й фотографіями з місця пригоди – пішов на особистий прийом до начальника департаменту ДАІ України пана Анатолія Сіренка, який саме був призначений на цю посаду й активно взявся викорінювати корупцію й несправедливість у підпорядкованому йому відомстві. В усякому разі, зустрічаючись із журналістами, пан Сіренко переконував, що для нього «це принципово» – викорінити в департаменті корупцію й повернути до Державтоінспекції довіру й повагу людей. Прискіпливо роздивившись надані фотознімки, Анатолій Петрович сказав: мовляв, я навіть не сумніваюся, що винуватець аварії – не ви, тож не хвилюйтеся – справедливість відновимо. І – розписав скаргу на ім’я тодішнього начальника управління ДАІ Київської області. Та наступного дня з’ясувалося, що протокол уже переданий у Вишгородський районний суд, і даішники (в тому числі й Анатолій Сіренко) тільки руками розвели: мовляв, поки нічого не вдієш – і тепер треба чекати рішення суду.
Без експертизи ніяк
Справу про ДТП біля «Межигір’я» суддя Вишгородського райсуду пан Сергій Купрієнко, який, як повідомляється на довідковому сайті «Офіційна Україна сьогодні», за Януковича займав посаду голови цього суду (а до того і простим міліціонером попрацював, і дільничним інспектором, і слідчим), розглядав упродовж аж восьми місяців. Саме стільки часу знадобилося поважному чоловікові з чималим стажем роботи, щоб оцінити, хто з водіїв — власник легковика «КІА» чи власник «Газелі» — проігнорував Правила дорожнього руху й скоїв резонансну ДТП. Хоч складається враження, що думку експертів — співробітників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз панів Костянтина Скорохода та Костянтина Любарського — пан суддя зрозумів чи не з точністю до навпаки. Інакше як розцінити винесену ним постанову у справі про адміністративне порушення за № 363/1156/14-п? І це попри те, що шановані експерти проаналізували надані їм фотографії з місця пригоди, оглянули самі автомобілі–учасники аварії, ледь не на молекули розклали усі докази, які потрапили їм до рук.
Судові засідання тривали все торішнє літо. Найголовніше питання, яке намагалися з’ясувати і пан суддя, й адвокати обох водіїв, – їхав чи стояв «КІА Маджентіс». Нагадаю: автівка Юрія знаходилась на другорядній дорозі, а «Газель» їхала по головній. Тобто якщо «КІА» не рухалася, провина водія «Газелі», котрий з якихось причин не впорався з керуванням, очевидна навіть для людини, яка не знається на тонкощах дорожньої грамоти. Якщо зважити на технічний стан «Газелі» (а він, судячи зі знімків її гальмівних шлангів на момент аварії, залишав бажати кращого), то у водіїв запитання «Чому не впорався?» може викликати хіба що посмішку. Гальмівні шланги, перемотані брудними масними ганчірками, явно протікали. Чинними ж в Україні Правилами дорожнього руху, які фактично є нашою дорожньою конституцією, експлуатацію таких автомобілів категорично заборонено. У розділі 31 «Технічний стан ТЗ та їх обладнання» чорним по білому написано (п.31.3): «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху (підпункт а)», а також (п.31.4) «…за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
31.4.1. Гальмівні системи:
а) змінено конструкцію гальмівних систем, застосовано… окремі деталі, що не передбачені для цієї моделі ТЗ або не відповідають вимогам підприємства-виробника.
в) порушено герметичність гідравлічного гальмівного приводу».
Хтось сумнівається в тому, що з несправностями гальмівної системи «Газель» могло понести так, що мало не видасться? А якщо до цього додати ще й негаразди з рульовим управлінням? Особливо якщо ці негаразди виглядають як «не передбачені конструкцією відчутні взаємні переміщення деталей і вузлів (якщо перекласти це нормальною мовою, йдеться про деформацію)», а також «у рульовому керуванні встановлено деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами» (п.31.4.2 – підпункти б і г). Наступне важливе запитання: чи міг шановний пан суддя С.Купрієнко, маючи за плечима такий життєвий і професійний досвід, цього не знати? Не знаю, як у кого, а в мене щодо цього певні сумніви. Тоді наступне: чому проігнорував вимоги ПДР? Судячи з усього, відповіддю на це запитання варто було б поцікавитись не АСН, а Генеральній прокуратурі й, скажімо, тим новоствореним структурам, які мають боротися з корупцією.
Врешті-решт адвокат Юрія домоглася, щоб обидва автомобілі направили на державну технічну і трасологічну експертизи. Попри те, що суддя, чомусь не беручи до уваги ні знімки з місця пригоди, ні вимоги ПДР, робити цього не хотів. Дивно, адже експертиза відразу розставила б усі крапки над «і», бо могла показати, що саме через технічні несправності «Газелі» на момент ДТП і сталася аварія. А водій, бачачи ці очевидні недоліки, мав би спочатку їх усунути, а лише потім вирушати в путь.
А вже коли судове рішення про необхідність експертизи таки з’явилося (суддя сам вибирав установу, фахівці якої мали провести експертні дії, проте сплатити за все змусив Юрія), «Газель» чомусь ніяк не могла доїхати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз – аж до початку жовтня. А коли таки доїхала, експерти зафіксували, що в ній геть нові ходова й гальмівна системи. Тож маємо ще одне важливе запитання: чи мав право водій «Газелі» — до проведення експертизи і судової ухвали у справі — ремонтувати свою машину? Добре, що Юрій відразу після автопригоди не розгубився – й сфотографував, як виглядала «Газель», — з ізоляційною стрічкою на гальмівних шлангах, з плямами від можливого підтікання гальмівної рідини, з ресорами, до яких дротами було примотане якесь додаткове залізяччя.
У висновках експертів чітко сказано, що такі дефекти дуже просто могли стати причиною некерованості «Газелі». Бо якщо, кажучи мовою автомобілістів, під час гальмування одне колесо «бере», а друге — ні, машину точно заноситиме. Ось як це пояснили державні експерти: «…як видно із фотознімків, зроблених безпосередньо на місці пригоди, гальмівні шланги передніх коліс мають інший вигляд, так, шланг правого переднього колеса… перемотаний стрічкою, на ньому є плями, характерні для підтікання робочої рідини у випадку порушення цілісності оболонки. Таке порушення… призводило до зменшення гальмівного зусилля на правому колесі, що в свою чергу впливало на курсову стійкість». Тобто, коли ліве колесо гальмує нормально, а праве – ні, машину заносить, і водій змушений крутити кермо праворуч. Що, цілком ймовірно, Сергій Ольваніко і зробив – на біду, саме навпроти «КІА».
Є у паперах, підготовлених експертами, й інформація про рульове керування «Газелі». Яке, з одного боку, «знаходилося у функціонально придатному стані», але разом з тим «поздовжня рульова тяга має викривлення, залишкову деформацію». І закономірний висновок: «У досліджуваних умовах не виключається вплив вказаних невідповідностей (уже згаданих «удосконалень» гальмівної, ходової систем та рульового керування, — авт.) на керованість автомобіля («Газелі», — авт.), збільшення його динамічного коридору (саме через це його просто-на-просто могло кидати з боку в бік, — авт.), що в свою чергу могло стати причиною аварії».
А щодо того, стояла чи їхала «КІА» Юрія (і в’їхала у «Газель»), то трасологічна експертиза зазначила, що однозначно цього сказати не береться! Хіба що чітко засвідчила, що якщо і їхала, то вкрай повільно, а ось зіткнення сталося «біля місця кінцевого розташування автомобіля «КІА»» (окрім того, з фотографій видно, що це кінцеве розташування «КІА» – на другорядній дорозі, а не на головній, – навіть обмежувальну лінію легковик не перетнув). Тобто варіант, на якому наполягала сторона водія «Газелі», що «КІА» виїхала, вдарила «Газель», а потім повернулася назад, експерти спростовують. Іншими словами, провини водія «КІА» ця експертиза не довела. І згідно з базовим юридичним принципом — презумпцією невинуватості — відповідати за зіткнення він не повинен.
Та суддя Купрієнко, не взявши до уваги чітких ознак несправності «Газелі», не притягнувши до відповідальності її водія за знищення речових доказів (гальмівної та ходової систем у тому стані, що був на момент аварії), «не помітивши», що експертиза не довела, що автівка Юрія рухалася, таки – аж 20 листопада 2014 року – визнав його винним. За логікою, у такому разі – якщо апеляційний суд залишив би ухвалу Вишгородського райсуду без змін – водій «КІА» має сплатити і ремонт ходової та гальм (тобто знищення доказів!), і фарбування «Газелі», і ще багато чого. А ще ж ремонт своєї машини, який, судячи з пошкоджень, виллється щонайменше у 60-70 тисяч гривень.
Кумівства багато – його не подолати?
Наступним кроком стала апеляційна скарга в Апеляційний суд Київської області. Звісно, з проханням відновити справедливість. Суддя апеляційного суду Ольга Капічон – торік у грудні – задовольнила цю скаргу частково й ухвалила: постанову судді Вишгородського райсуду скасувати, а справу повернути до ВДАІ Вишгородського району для проведення додаткової перевірки. Здавалось би, істину повинні були відновити самі даішники, які цим протоколом добряче заплямували собі репутацію. Тим більше, що Юрій – поки тривали судові засідання й вишукувалися додаткові причини, як вважає він сам, для затягування процесу, – намагався достукатися у багато владних кабінетів. «Цікава доля скарги на ім’я пана Сіренка, котру той розписав на начальника УДАІ столичної області, – ділиться Юрій своїми митарствами з АСН, – поки справа закручувалася, начальник обласного управління ДАІ змінився – і на цю посаду був призначений Микола Горбонос. Й місцеві рядові даішники, зіставивши це прізвище з прізвищем інспектора, який складав протокол, по секрету сказали, що розраховувати на щось позитивне важко, бо Ігор Коляда – ні багато, ні мало – зять пана Горбоноса, тож ясно як білий день, що Горбонос Коляду кришує».
Юрій, розуміючи, що змусити начальника обласної Державтоінспекції визнати неправильними дії доччиного чоловіка навряд чи реально, таки приймає рішення боротися далі. Спочатку йде на особистий прийом до першого заступника міністра внутрішніх справ грузинки Екатеріне Згуладзе. Мотив – наші всі пов’язані один з одним, якщо грузинка не допоможе, сподіватися на щось важко. Та пані Згуладзе була надто зайнята проведенням реформ у галузі – й людей того четверга не приймала. Тільки після втручання одного зі ЗМІ до них вийшли інші міністерські чиновники. Юрій залишив скаргу, де описав усе, що з ним відбувається, – на ім’я пані Згуладзе. Пізніше йому зателефонували з Головного управління МВС України у Київській області – розпитували, що сталося насправді. А результатом розгляду скарги, адресованої грузинській заступниці пана Авакова, стала відповідь з цього обласного ГУ за підписом заступника начальника пана Д.Ценова. «Звичайна чергова відписка, – зазначає Юрій, – а її «родзинка» – фраза «Інформацію стосовно родинних зв’язків Горбоноса М.М. керівництвом Головного управління взято до відома». Мовляв, на момент аварії він ще не працював в органах ДАІ й навіть тестем Коляди ще не був! Але ж ідеться не тільки про сам момент аварії, а про те, що у Вишгородському районі рука руку миє – і про справедливий суд, зважаючи саме на родинні зв’язки між панами Горбоносом і Колядою та незрозумілу любов до місцевих даішників судді, важко навіть мріяти. І вже зовсім насмішкою виглядає порада у цій відповіді, якщо я не згоден з результатами розгляду свого звернення, «звернутись до відповідних органів, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян». Куди я вже тільки не звертався! Навіть в Адміністрацію Президента! І що, хтось пальцем поворушив, щоб справді з’ясувати все, як було? Ні – запускають відлагоджений ще радянською системою механізм, і скарги у результаті потрапляють до тих, на кого людина скаржиться. І це після Майдану, коли з телевізора всі говорять про боротьбу з корупцією і люстрацію тих, хто не відповідає займаним посадам. Вся ця боротьба, якщо йдеться про Вишгородський район на Київщині, – чистої води фікція. Бо отримавши цю так звану «відповідь», я написав повторну скаргу на Згуладзе – і знову мене ощасливили відпискою. Цього разу – з обласного управління ДАІ, за підписом О.Бугая – це один із заступників Миколи Горбоноса. Як, окрім як знущання, можна кваліфікувати такі дії владних структур?»
І знову… Вишгородський суд
У Вишгородському районному управлінні ДАІ, куди прийшли матеріали справи, надіслані Апеляційним судом Київської області, ухвалу судді Ольги Капічон про «проведення додаткової перевірки» зрозуміли по-своєму – папери трохи потримали у себе й знову… направили до суду. Цього разу справа № 363/685/15-п потрапляє на розгляд судді Олени Скарлат. І знову запускається механізм затягування розгляду справи по суті: то суддя захворіла (буває – всі ми люди), то у сторони Сергія Ольваніко звідкись – аж через рік – з’являється відео, яке вони хочуть долучити до матеріалів, але на засіданні немає комп’ютера, щоб це відео подивитися. А справжньою фішкою розгляду цієї справи стала постанова від 21 квітня цього року про необхідність проведення… повторної (!) комплексної автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи, яку доручено провести експертам того ж таки Київського НДІ судових експертиз, а на час проведення експертизи – провадження у справі зупинити. Щоправда, запитань, які поставила пані суддя експертам, цього разу менше. Серед них головні: «Хто з водіїв – учасників ДТП – мав технічну можливість в даній дорожній обстановці своїми односторонніми діями запобігти зіткненню?» та «Чи відповідали дії водіїв вимогам ПДР України, а якщо не відповідали, то які невідповідності знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з фактом настання події даної ДТП?».
Панове експерти Костянтин Скороход та Костянтин Любарський уже відповідали на купу запитань, поставлених суддею С.Купрієнком. І всі оті причинно-наслідкові зв’язки добре роз’яснили. Чим їхній експертний висновок не задовольнив пані Олену Скарлат, зрозуміти важко. Бо навіть не треба бути експертом – досить добре знати чинні ПДР (а суддя, котрій доручають розглядати справи про ДТП, просто не може їх не знати, інакше виникає запитання про професійність), – щоб дійти висновку про те, що «Газель» із зіпсованими гальмами і, м’яко кажучи, не зовсім справним рульовим керуванням не мала права виїжджати за межі гаража. Чи знав про це водій «Газелі»? Якщо добре вчив нашу дорожню конституцію, не міг не знати. Чому тоді виїхав на дорогу на несправній автівці? Ось це запитання повинен був йому поставити ще інспектор ДАІ Ігор Коляда, який теж повинен добре знати Правила дорожнього руху. Чому не поставив? Це повинен був спитати пан Горбонос у Ігоря Коляди, а в самого Миколи Горбоноса – Анатолій Сіренко, який запевняв Юрія, що в нього все на контролі. А вже зараз – новий очільник (чи виконуючий його обов'язки, не так важливо) департаменту ДАІ України. Чому не спитали? Це вже запитання – до пані Згуладзе і пана Авакова і, як видається АСН, відповісти на нього чесно бодай для самих себе просто необхідно. Інакше всі розмови про реформи міліцейського відомства загалом і департаменту Державтоінспекції зокрема будуть лише пилом, який простим українцям майстерно пускають в очі наші високопосадовці.
Публікації23:38
Політика
Мінські угоди: нові механізми реалізації
Коли 12 лютого 2015 року в Мінську було підписано нові мирні домовленості, Україна і міжнародне співтовариство дещо пожвавилися – з'явився хоч і маленький, але шанс на припинення війни на Донбасі. Реалізація Мінських угод-2 передбачала припинення стрілянини й бомбардувань, відновлення регіону, повернення ситуації в правове русло.
Та як довів час, нові Мінські домовленості залишилися лише документом - клаптиком паперу, до реалізації якого всі закликають, але далі закликів справа не посувається. Понад те, якщо ще в березні на Донбасі зберігався відносний спокій - змовкли «Гради», то в середині квітня прихильники так званих «ДНР» і «ЛНР» знову почали пускати в хід важку артилерію, нарощувати військову міць поблизу українсько-російських кордонів. «Російська Федерація порушує Мінські домовленості, поставляючи на схід України засоби протиповітряної оборони. Кількість установок ППО на Донбасі досягла рекордних цифр з жовтня 2014 року. Російська сторона черговий раз стягнула значні сили до державного кордону з Україною, збільшивши своє угруповання до рівня жовтня минулого року», - заявила офіційний представник Державного департаменту США Марі Харф. Водночас вона підкреслила, що «Україна продовжує демонструвати прогрес у виконанні положень, підписаних у Мінську».
«Режиму припинення вогню більше немає. Поза сумнівами, ситуація з кожним днем змінюється, та ми спираємося на інформацію НАТО, а за цією інформацією Мінська угода закінчилася», - оцінила ситуацію президент Литви Даля Грибаускайте.
Невже ситуація щодо Мінських домовленостей-2 справді зайшла в глухий кут? Невже документ ніяк не можна буде реалізувати? Чи все ж, як відзначають окремі політики-гарячі голови, закінчити війну на Донбасі можна виключно силовим шляхом, дипломатія себе вичерпала?
N-й шанс домовитися
Вище керівництво України впевнене: альтернативи Мінським домовленостям немає. Після першотравневих свят активізувалася робота Контактної групи з реалізації мирних домовленостей, в яку входить від України екс-президент Леонід Кучма, від Росії - посол з особливих доручень Азамат Кульмухаметов, від ОБСЄ - спецпредставник Хайді Тальявіні, а також «лідери» «ДНР» і «ЛНР» - Олександр Захарченко та Ігор Плотницький. До речі, Росія поміняла свого представника. Замість посла РФ в Україні Михайла Зурабова сторону Кремля представлятиме Кульмухаметов - людина, яка після розвалу СРСР була послом РФ у таких знакових країнах, як Сирія, Єгипет, Йорданія, Кувейт. Експерти прогнозують, що такий крок Росії - сигнал про більш жорстку переговорну позицію.
Чергова зустріч представників Контактної групи відбулася в Мінську 6 травня. Переговори велися за зачиненими дверима. І як уточнив прес-секретар МЗС Білорусі Дмитро Мирончик, підсумки переговорів не будуть розсекречувати.
Водночас прес-секретар Леоніда Кучми Дар'я Оліфер коротко окреслила коло обговорюваних питань - всі вони спрямовані на пожвавлення реалізації Мінських домовленостей. «Основне завдання зустрічі - запустити роботу підгруп з безпеки, політичних, економічних і гуманітарних складових Мінської угоди. Координаторами цих підгруп будуть представники ОБСЄ», - уточнила Оліфер.
У свою чергу, не чекаючи підсумків цих переговорів, Президент Петро Порошенко призначив українських представників у створювані підгрупи Тристоронньої контактної групи щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Блок з безпеки на себе бере екс-секретар РНБО Євген Марчук. До групи з політичних питань увійде теж екс-секретар РНБО, Володимир Горбулін. У підгрупі з гуманітарних питань попрацює уповноважений Президента з мирного врегулювання ситуації на сході країни народний депутат Ірина Геращенко та екс-голова Адміністрації президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук. А от у підгрупу з соціально-економічних питань увійде екс-заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Ігор Веремій.
«Жодних переглядів Мінських домовленостей ні українська сторона, ні наші міжнародні партнери не допускають. Наполегливо вимагаємо від підписантів Мінських домовленостей, передусім від Російської Федерації, вичерпних заходів, щоб Мінські домовленості були виконані в повному обсязі», - заявив 6 травня Президент Петро Порошенко, уточнивши, що створювані підгрупи повинні поставити на рейки реалізацію цих домовленостей.
Глава держави свій оптимізм пояснив завданнями, які будуть поставлені перед перерахованими підгрупами. Якщо не вдаватися в деталі, то вони займуться точковою реалізацією мирної угоди.
«Підгрупа з питань безпеки має сприяти реалізації заходів з припинення вогню, котрі раніше були узгодженні з ОБСЄ і представниками «Нормандського формату». Також ця підгрупа має обговорити можливість розгортання миротворчої місії під егідою ООН і ЄС», - конкретизував Президент.
«Підгрупа з політичних питань повинна допомогти в якісній підготовці місцевих виборів, які мають бути проведені у відповідності з українським законодавством і з вимогами ОБСЄ», - продовжив Петро Порошенко. Від роботи підгрупи з гуманітарних питань глава держави очікує налагодження діалогу щодо невідкладного звільнення всіх заручників, поліпшення логістики, умов зберігання й ефективного поширення гуманітарної допомоги в постраждалі райони Донбасу.
«Підгрупа з соціально-економічних питань повинна займатися економічним відновленням Донбасу», - підкреслив Петро Олексійович. За словами Президента, всі напрацювання підгруп у межах Тристоронньої контактної групи повинні будуть негайно втілитися в життя.
З чого починається мир
Як повертати воюючий Донбас в мирне русло, представники Тристоронньої контактної групи за закритими дверима в Мінську вирішували близько трьох годин. За підсумками до преси, як виявилося, вийшли не з порожніми руками. Політики напрацювали «технічний» план реалізації Мінських угод-2.
«Робота пройшла конструктивно. Тим самим закладено фундамент для переговорів і вироблення рішень за "круглим столом", а не на полі бою», - сказала представниця ОБСЄ Хайді Тальявіні.
За словами Леоніда Кучми, домовлено, що підгрупи будуть зустрічатися щотижня, як у Мінську, так і на Донбасі, і за своїм профілем розроблятимуть механізми реалізації мирних домовленостей.
«Сьогодні у нас три головних питання - це припинення вогню, відведення важких озброєнь і верифікація ОБСЄ. Відповідний документ вже підготовлений, але над нею треба попрацювати, - заявив Кучма. - Надалі можна буде обговорювати питання відведення озброєння калібру менше 100 мм, 85-міліметрових мінометів та інші».
Нібито, є певні домовленості щодо того, що Донецькій і Луганській областях буде надана певна автономія. «Робоча група з питань політики, зокрема, вирішувати проблеми автономії українських регіонів на основі виборів на Донбасі. Підгрупа з економічних питань займеться виплатами населенню і відновленням банківської системи», - уточнив Азамат Кульмухаметов.
Реалізація не на благо?
«Ця криза може бути вирішена шляхом справжнього діалогу і компромісів і при дотриманні всіма сторонами взятих на себе зобов'язань щодо його мирного врегулювання. Це ілюзія - вважати, що таку кризу можна вирішити військовим шляхом або що в інтересах людей зберігати її у вигляді якогось замороженого конфлікту, в невизначеності», - заявив в одному зі своїх недавніх інтерв'ю генсек Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Мун.
Окремі українські дипломати впевнені, що реалізація Мінських угод, враховуючи позицію Росії і схильність вести гібридні кампанії, може погіршити ситуацію на сході країни. «Я б казав не про перспективу, а про небезпеки, які мають місце у випадку можливої реалізації Мінських домовленостей. Небезпека полягає в тому, що з «подачі» Москви в Україні буде створено регіон, який де-факто не контролюватиметься Києвом, у якому під виглядом місцевої чи регіональної влади будуть легалізовані терористичні угруповання, які мають культурно-інформаційну автономію, але жити вони будуть за рахунок українських платників податків. Реалізація Мінських домовленостей з часом може призвести або до демонтажу курсу на лібералізацію, європейську інтеграцію, або й до демонтажу української державності», - сказав АСН дипломат, екс-генеральний консул України в Стамбулі Богдан Яременко.
Але все ж переважає думка, що Мінські домовленості слід реалізовувати без варіантів. І під час їхньої імплементації сторони повинні піти на поступки один одному. «Необхідно працювати над реалізацією Мінських угод-2, а не думати про проведення нових переговорів. Вони ні до чого не приведуть. Слід більш щільно зайнятися імплементацією вже існуючих домовленостей», - сказав АСН директор Інституту української політики Костянтин Бондаренко. - Для стабілізації ситуації на Донбасі необхідно, щоб сторони пішли на поступки один одному. Слід відвести війська і задуматися над можливістю надання автономії окремим східним регіонам».
Санкції в допомогу
Але як змусити Росію (саме її звинувачують у саботажі, - авт.) виконувати Мінські угоди? У США і ЄС щодо цього одна відповідь: посилювати санкції.
Днями комітет Європарламенту у закордонних справах затвердив резолюцію про те, що ЄС повинен активізувати санкції проти Росії і розглянути можливість надання Україні оборонного озброєння, якщо РФ не буде дотримуватися режиму повного припинення вогню згідно з Мінськими домовленостями і не поверне Крим. «Якщо Росія й надалі дестабілізуватиме ситуацію на сході України і не відмовиться від незаконної анексії Криму, Євросоюз має посилити санкції й розглянути можливість надання оборонних озброєнь та іншої військової допомоги Україні», - йдеться в проекті резолюції.
За продовження і поглиблення санкцій виступають і в США. «Санкції, які ми зараз забезпечили, повинні бути продовжені, щоб Росія виконала всі свої зобов'язання за мінськими угодами й повернула кордони України», - озвучив позицію Штатів віце-президент США Джо Байден.
А щоб Росія не визнала заяви представників ЄС і США порожнім звуком, окремі європейські країни можуть запровадити точкові санкції. «Думаю, найближчим часом почнеться хвиля персоніфікованих санкцій проти російських лідерів із так званого «списку Савченко». У ньому фігурує багато російських воєначальників, політиків і сам Володимир Путін. Після святкувань 70-річчя Перемоги ці санкції можуть бути введені в дію. Що це означає? Цим особам можуть заблокувати банківські рахунки, бізнес-активи, заборонять в'їжджати в окремі країни», - зробив прогноз експерт аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько.
Дійсно, санкції можуть стати рушійною силою в реалізації Мінських угод. Але, як кажуть експерти і політики, ці санкції повинні дістати до самих «нервів» російської економіки - наприклад, торкнутися «Газпрому». Коли йде велика гра, і ставки повинні бути великими. Переходячи на шахову термінологію: виграти можна, тільки якщо поставити мат «королю», а не постійно ганяючись за «пішаками».
Мінські угоди: нові механізми реалізації
Коли 12 лютого 2015 року в Мінську було підписано нові мирні домовленості, Україна і міжнародне співтовариство дещо пожвавилися – з'явився хоч і маленький, але шанс на припинення війни на Донбасі. Реалізація Мінських угод-2 передбачала припинення стрілянини й бомбардувань, відновлення регіону, повернення ситуації в правове русло.
Та як довів час, нові Мінські домовленості залишилися лише документом - клаптиком паперу, до реалізації якого всі закликають, але далі закликів справа не посувається. Понад те, якщо ще в березні на Донбасі зберігався відносний спокій - змовкли «Гради», то в середині квітня прихильники так званих «ДНР» і «ЛНР» знову почали пускати в хід важку артилерію, нарощувати військову міць поблизу українсько-російських кордонів. «Російська Федерація порушує Мінські домовленості, поставляючи на схід України засоби протиповітряної оборони. Кількість установок ППО на Донбасі досягла рекордних цифр з жовтня 2014 року. Російська сторона черговий раз стягнула значні сили до державного кордону з Україною, збільшивши своє угруповання до рівня жовтня минулого року», - заявила офіційний представник Державного департаменту США Марі Харф. Водночас вона підкреслила, що «Україна продовжує демонструвати прогрес у виконанні положень, підписаних у Мінську».
«Режиму припинення вогню більше немає. Поза сумнівами, ситуація з кожним днем змінюється, та ми спираємося на інформацію НАТО, а за цією інформацією Мінська угода закінчилася», - оцінила ситуацію президент Литви Даля Грибаускайте.
Невже ситуація щодо Мінських домовленостей-2 справді зайшла в глухий кут? Невже документ ніяк не можна буде реалізувати? Чи все ж, як відзначають окремі політики-гарячі голови, закінчити війну на Донбасі можна виключно силовим шляхом, дипломатія себе вичерпала?
N-й шанс домовитися
Вище керівництво України впевнене: альтернативи Мінським домовленостям немає. Після першотравневих свят активізувалася робота Контактної групи з реалізації мирних домовленостей, в яку входить від України екс-президент Леонід Кучма, від Росії - посол з особливих доручень Азамат Кульмухаметов, від ОБСЄ - спецпредставник Хайді Тальявіні, а також «лідери» «ДНР» і «ЛНР» - Олександр Захарченко та Ігор Плотницький. До речі, Росія поміняла свого представника. Замість посла РФ в Україні Михайла Зурабова сторону Кремля представлятиме Кульмухаметов - людина, яка після розвалу СРСР була послом РФ у таких знакових країнах, як Сирія, Єгипет, Йорданія, Кувейт. Експерти прогнозують, що такий крок Росії - сигнал про більш жорстку переговорну позицію.
Чергова зустріч представників Контактної групи відбулася в Мінську 6 травня. Переговори велися за зачиненими дверима. І як уточнив прес-секретар МЗС Білорусі Дмитро Мирончик, підсумки переговорів не будуть розсекречувати.
Водночас прес-секретар Леоніда Кучми Дар'я Оліфер коротко окреслила коло обговорюваних питань - всі вони спрямовані на пожвавлення реалізації Мінських домовленостей. «Основне завдання зустрічі - запустити роботу підгруп з безпеки, політичних, економічних і гуманітарних складових Мінської угоди. Координаторами цих підгруп будуть представники ОБСЄ», - уточнила Оліфер.
У свою чергу, не чекаючи підсумків цих переговорів, Президент Петро Порошенко призначив українських представників у створювані підгрупи Тристоронньої контактної групи щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Блок з безпеки на себе бере екс-секретар РНБО Євген Марчук. До групи з політичних питань увійде теж екс-секретар РНБО, Володимир Горбулін. У підгрупі з гуманітарних питань попрацює уповноважений Президента з мирного врегулювання ситуації на сході країни народний депутат Ірина Геращенко та екс-голова Адміністрації президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук. А от у підгрупу з соціально-економічних питань увійде екс-заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Ігор Веремій.
«Жодних переглядів Мінських домовленостей ні українська сторона, ні наші міжнародні партнери не допускають. Наполегливо вимагаємо від підписантів Мінських домовленостей, передусім від Російської Федерації, вичерпних заходів, щоб Мінські домовленості були виконані в повному обсязі», - заявив 6 травня Президент Петро Порошенко, уточнивши, що створювані підгрупи повинні поставити на рейки реалізацію цих домовленостей.
Глава держави свій оптимізм пояснив завданнями, які будуть поставлені перед перерахованими підгрупами. Якщо не вдаватися в деталі, то вони займуться точковою реалізацією мирної угоди.
«Підгрупа з питань безпеки має сприяти реалізації заходів з припинення вогню, котрі раніше були узгодженні з ОБСЄ і представниками «Нормандського формату». Також ця підгрупа має обговорити можливість розгортання миротворчої місії під егідою ООН і ЄС», - конкретизував Президент.
«Підгрупа з політичних питань повинна допомогти в якісній підготовці місцевих виборів, які мають бути проведені у відповідності з українським законодавством і з вимогами ОБСЄ», - продовжив Петро Порошенко. Від роботи підгрупи з гуманітарних питань глава держави очікує налагодження діалогу щодо невідкладного звільнення всіх заручників, поліпшення логістики, умов зберігання й ефективного поширення гуманітарної допомоги в постраждалі райони Донбасу.
«Підгрупа з соціально-економічних питань повинна займатися економічним відновленням Донбасу», - підкреслив Петро Олексійович. За словами Президента, всі напрацювання підгруп у межах Тристоронньої контактної групи повинні будуть негайно втілитися в життя.
З чого починається мир
Як повертати воюючий Донбас в мирне русло, представники Тристоронньої контактної групи за закритими дверима в Мінську вирішували близько трьох годин. За підсумками до преси, як виявилося, вийшли не з порожніми руками. Політики напрацювали «технічний» план реалізації Мінських угод-2.
«Робота пройшла конструктивно. Тим самим закладено фундамент для переговорів і вироблення рішень за "круглим столом", а не на полі бою», - сказала представниця ОБСЄ Хайді Тальявіні.
За словами Леоніда Кучми, домовлено, що підгрупи будуть зустрічатися щотижня, як у Мінську, так і на Донбасі, і за своїм профілем розроблятимуть механізми реалізації мирних домовленостей.
«Сьогодні у нас три головних питання - це припинення вогню, відведення важких озброєнь і верифікація ОБСЄ. Відповідний документ вже підготовлений, але над нею треба попрацювати, - заявив Кучма. - Надалі можна буде обговорювати питання відведення озброєння калібру менше 100 мм, 85-міліметрових мінометів та інші».
Нібито, є певні домовленості щодо того, що Донецькій і Луганській областях буде надана певна автономія. «Робоча група з питань політики, зокрема, вирішувати проблеми автономії українських регіонів на основі виборів на Донбасі. Підгрупа з економічних питань займеться виплатами населенню і відновленням банківської системи», - уточнив Азамат Кульмухаметов.
Реалізація не на благо?
«Ця криза може бути вирішена шляхом справжнього діалогу і компромісів і при дотриманні всіма сторонами взятих на себе зобов'язань щодо його мирного врегулювання. Це ілюзія - вважати, що таку кризу можна вирішити військовим шляхом або що в інтересах людей зберігати її у вигляді якогось замороженого конфлікту, в невизначеності», - заявив в одному зі своїх недавніх інтерв'ю генсек Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Мун.
Окремі українські дипломати впевнені, що реалізація Мінських угод, враховуючи позицію Росії і схильність вести гібридні кампанії, може погіршити ситуацію на сході країни. «Я б казав не про перспективу, а про небезпеки, які мають місце у випадку можливої реалізації Мінських домовленостей. Небезпека полягає в тому, що з «подачі» Москви в Україні буде створено регіон, який де-факто не контролюватиметься Києвом, у якому під виглядом місцевої чи регіональної влади будуть легалізовані терористичні угруповання, які мають культурно-інформаційну автономію, але жити вони будуть за рахунок українських платників податків. Реалізація Мінських домовленостей з часом може призвести або до демонтажу курсу на лібералізацію, європейську інтеграцію, або й до демонтажу української державності», - сказав АСН дипломат, екс-генеральний консул України в Стамбулі Богдан Яременко.
Але все ж переважає думка, що Мінські домовленості слід реалізовувати без варіантів. І під час їхньої імплементації сторони повинні піти на поступки один одному. «Необхідно працювати над реалізацією Мінських угод-2, а не думати про проведення нових переговорів. Вони ні до чого не приведуть. Слід більш щільно зайнятися імплементацією вже існуючих домовленостей», - сказав АСН директор Інституту української політики Костянтин Бондаренко. - Для стабілізації ситуації на Донбасі необхідно, щоб сторони пішли на поступки один одному. Слід відвести війська і задуматися над можливістю надання автономії окремим східним регіонам».
Санкції в допомогу
Але як змусити Росію (саме її звинувачують у саботажі, - авт.) виконувати Мінські угоди? У США і ЄС щодо цього одна відповідь: посилювати санкції.
Днями комітет Європарламенту у закордонних справах затвердив резолюцію про те, що ЄС повинен активізувати санкції проти Росії і розглянути можливість надання Україні оборонного озброєння, якщо РФ не буде дотримуватися режиму повного припинення вогню згідно з Мінськими домовленостями і не поверне Крим. «Якщо Росія й надалі дестабілізуватиме ситуацію на сході України і не відмовиться від незаконної анексії Криму, Євросоюз має посилити санкції й розглянути можливість надання оборонних озброєнь та іншої військової допомоги Україні», - йдеться в проекті резолюції.
За продовження і поглиблення санкцій виступають і в США. «Санкції, які ми зараз забезпечили, повинні бути продовжені, щоб Росія виконала всі свої зобов'язання за мінськими угодами й повернула кордони України», - озвучив позицію Штатів віце-президент США Джо Байден.
А щоб Росія не визнала заяви представників ЄС і США порожнім звуком, окремі європейські країни можуть запровадити точкові санкції. «Думаю, найближчим часом почнеться хвиля персоніфікованих санкцій проти російських лідерів із так званого «списку Савченко». У ньому фігурує багато російських воєначальників, політиків і сам Володимир Путін. Після святкувань 70-річчя Перемоги ці санкції можуть бути введені в дію. Що це означає? Цим особам можуть заблокувати банківські рахунки, бізнес-активи, заборонять в'їжджати в окремі країни», - зробив прогноз експерт аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько.
Дійсно, санкції можуть стати рушійною силою в реалізації Мінських угод. Але, як кажуть експерти і політики, ці санкції повинні дістати до самих «нервів» російської економіки - наприклад, торкнутися «Газпрому». Коли йде велика гра, і ставки повинні бути великими. Переходячи на шахову термінологію: виграти можна, тільки якщо поставити мат «королю», а не постійно ганяючись за «пішаками».
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,93070411682129-/
/-pc-/
Top