Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
02 Грудня 2015
2 Грудня
Блог:
Думки10:20
Політика
Олександр Палій
Складення депутатського мандата Миколою Мартиненком є свідченням зростання ролі громадянського суспільства
Складання депутатського мандата Миколою Мартиненком є свідченням зростання ролі громадянського суспільства. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив експерт у питаннях євроатлантичної інтеграції Олександр Палій.
За його словами, представники влади змушені реагувати на тиск громадськості.
«З іншого боку, Мартиненко цим кроком намагається відвести від себе основні звинувачення та, ймовірно, також від прем'єра Арсенія Яценюка. Думаю, це правильний крок з його боку, він не зміг би опиратися зростаючій ролі громадськості та ЗМІ. А так трохи посидить у тіні. Тим більше, що у швейцарській справі до суду ще далеко», - зазначив Палій.
Блог:
Думки11:01
Політика
Володимир Цибулько
Кабмін не зміг виконати навіть половини коаліційних зобов'язань
Уряд Арсенія Яценюка не зміг виконати навіть 50% коаліційних зобов'язань, однак не все залежить тільки від Кабінету Міністрів. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Володимир Цибулько.
Він зазначив, що суспільство від уряду Арсенія Яценюка чекало дуже швидкого результату, однак Кабмін у цьому сенсі не виправдав себе.
«Швидко й ефективно не вдалося. Не все залежить виключно від самого уряду. Наприклад, Кабмін готував законопроекти, але вони гальмувалися Верховною Радою», - сказав він.
Експерт вважає, що уряд не зміг виконати навіть 50% коаліційних зобов'язань. «Тому загальна оцінка уряду невисока. Але разом з тим Кабміну вдалося зробити значно більше, ніж розраховували опоненти», - зазначив політолог.
За його словами, уряду доводиться обстоювати свою позицію на великій кількості фронтів. «Починаючи від подолання економічної кризи й закінчуючи реформами окремих сфер», - додав він.
На думку Цибулька, найбільших успіхів досягнуто та показові реформи проведено Міністерством освіти й Міністерством юстиції.
«Також не відстає МВС. Воно перестало бути міністерством міліції й перетворюється, швидше, на міністерство внутрішньої політики», - вважає він. Водночас аутсайдерами є Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури й Міністерство екології.
За кордоном
Цукерберг віддасть 99% акцій Facebook на благодійність
Засновник Facebook Марк Цукерберг жертвує 99% акцій компанії на те, щоб зробити світ кращим. Про це він заявив на своїй офіційній сторінці в соцмережі.
Він та його дружина Прісцилла мають намір пожертвувати акції на благодійність, щоб їхня новонароджена донька Макс могла вирости у світі «кращому, ніж наш сьогодні».
Марк написав для доньки зворушливий лист у соцмережі.
«Ми протягом наших життів пожертвуємо 99% акцій Facebook, які наразі коштують близько 45 мільярдів доларів, на те, щоб допомогти багатьом іншим зробити цей світ кращим для наступного покоління», - написав Цукерберг.
Пожертвувані гроші підуть на розвиток людського потенціалу і створення рівних можливостей для дітей у всьому світі. У володінні Марка та його дружини 24% акцій компанії.
Цукерберг віддасть 99% акцій Facebook на благодійність
Засновник Facebook Марк Цукерберг жертвує 99% акцій компанії на те, щоб зробити світ кращим. Про це він заявив на своїй офіційній сторінці в соцмережі.
Він та його дружина Прісцилла мають намір пожертвувати акції на благодійність, щоб їхня новонароджена донька Макс могла вирости у світі «кращому, ніж наш сьогодні».
Марк написав для доньки зворушливий лист у соцмережі.
«Ми протягом наших життів пожертвуємо 99% акцій Facebook, які наразі коштують близько 45 мільярдів доларів, на те, щоб допомогти багатьом іншим зробити цей світ кращим для наступного покоління», - написав Цукерберг.
Пожертвувані гроші підуть на розвиток людського потенціалу і створення рівних можливостей для дітей у всьому світі. У володінні Марка та його дружини 24% акцій компанії.
Відео12:27
Суспільство
У Києві Apocalyptica виконала гімн України
Учора в Києві фінська група Apocalyptica виконала гімн України.
Тисячі людей, що прийшли на концерт, заспівали слова гімну під виконання музикантів.
Група відвідала Київ з єдиним концертом у межах гастрольного туру, присвяченого виходу нового альбому Shadowmaker.
У Києві Apocalyptica виконала гімн України
Учора в Києві фінська група Apocalyptica виконала гімн України.
Тисячі людей, що прийшли на концерт, заспівали слова гімну під виконання музикантів.
Група відвідала Київ з єдиним концертом у межах гастрольного туру, присвяченого виходу нового альбому Shadowmaker.
Публікації12:31
Політика
Детонація Мартиненком
Жодного дня без сенсації – кредо вітчизняних політиків. Ось і нині головна тема для обговорення – не річниця Всеукраїнського референдуму 1991 року, а гучна заява про майбутнє складання депутатського мандату Миколою Мартиненком. За це його вже назвали сакральною жертвою, яку Арсеній Яценюк приносить на вівтар своїх стосунків з американським урядом після того, як не можна було вже далі вдавати, що нічого не відбувається (за версією його заклятого «друга» Сергія Лещенка). Медіа-суспільство та експерти завмерли в очікуванні розвитку ситуації, роздумують, коли Мартиненко виїде з країни, де вирішив пересидіти, або ж має перспективу стати першим VIP-засудженим або в Україні, або ж і на Заході.
Любі друзі
Натомість важко повірити, що такий важковаговик, як Мартиненко, чемно йде на заклання. Напрошується висновок, що це або якась гра на публіку, або ж Мартиненко, враховуючи поглиблення кризи, вирішив відійти від публічної політики, знаючи не з розповідей, що таке чвари, адже працював у команді Віктора Ющенка як у 2004 році, так і в період «любих друзів», коли Юлія Тимошенко грала вже за своїми правилами. (Згадайте хоча б скандальну прес-конференцію від 2005 року, на якій покійний нині Олександр Зінченко звинувачує в корупції секретаря РНБО Петра Порошенка, першого помічника Олександра Третьякова і лідера парламентської фракції «Наша Україна» Миколу Мартиненка.)
До того ж сумнівів, що Яценюк злив Мартиненка, додає перманентна боротьба Банкової та Грушевського під назвою: «Хто в хаті господар?» Адже, хоч за Конституцією Україна – парламентсько-президентська республіка, команда Президента і сам Петро Порошенко (так виглядає) хочуть мати всеосяжну владу, відсунути на другий план парламент з урядом.
Ваги і противаги
Окрім того, відомо, що наближені до Банкової дуже дратуються з того, що Захід стежить за країною і до всього має справу. «У нас якась нова каста наддемократів. Ледь що не по-їхньому, вони одразу біжать в американське посольство», - обурився один із впливових порошенківців у приватній розмові. Він також розповів, що дратують медіа-війни, які тепер ведуть не тільки олігархи-конкуренти: на гроші Госдепу ведеться інформаційна кампанія проти низки соратників Порошенка у розрізі чорних фінансів та корупції. «Невже вони не розуміють, що в Україні ніхто не живе на офіційну зарплату?!» – лютував, акцентуючи, що наші громадяни завжди вважали фігуру президента головною в державі, тому нормально, коли той посилює свої впливи й позиції. І щиро, якось по-дитячому навіть, не розумів, чому це Генеральну прокуратуру чи СБУ має очолювати якась незнайома особа, а не вірна людина.
До речі, АСН стало відомо, що головною проблемою у відставці не тільки генпрокурора Віктора Шокіна, а й голови СБУ Василя Грицака, про яку теж дискутують у вузьких колах обізнаних людей, є не тільки їх звільнення. «Ніхто не хоче йти ні на ГПУ, ні на СБУ. Це сьогодні електричні стільці. Де гарантія, що потім не доведеться доживати за кордоном?» – зазначила АСН людина, яка позиціонує себе як обізнана у внутрішніх переговорах.
Правильна математика
Та не тільки прокуратура й СБУ важливі для порошенківців. У країні, де одні вибори завжди перетікають в інші, кадрові зміни в Центральній виборчій комісії – не просто вимога часу і закону. Нагадаємо, БПП довго зволікав з поданням своїх кандидатів на заміщення членів ЦВК, повноваження яких закінчилися вже понад рік тому, посилаючись на необхідність провести місцеві вибори. А нещодавно сформував список аж з дев’яти кандидатур (з якого, скоріш за все, одна людина випаде - Ольга Айвазовська заявляла, що не давала згоду йти у ЦВК від БПП).
АСН стало відомо, що порошенківці розмірковують, як так зробити, аби всі восьмеро їх креатур стали центрвиборчкомівцями. Аргумент, що квоти – це лише добра воля, а не закон. Відомо, що в БПП не хочуть бачити у складі тих, хто вже працював у ЦВК. Кажуть, що проводитимуть переговори з Юлією Тимошенко та Арсенієм Яценюком, аби ті замінили «бувалих» Жанну Усенко-Чорну та Андрія Магеру. Проти там, щоб хтось із цих двох очолив Комісію. Кажуть, призначити Усенко-Чорну – це значить віддати контроль над Комісією Юлії Володимирівні. А кандидата від Народного фронту Магеру, який, нагадаємо, був куратором у ЦВК Порошенка як кандидата у Президенти, називають неконтрольованим, тому складним.
Йдучи - йди
Є питання у порошенківців і до Кабміну. Чимало, зокрема, до міністра фінансів Наталії Яресько. Є обурення тим, що вона наполягає на прийнятті жорсткої Податкової реформи, прописаної за рецептурою Міжнародного валютного фонду (МВФ), з яким є чи не основною переговорницею від України. У фракції БПП кажуть, Яресько погрожує відставкою у разі провалу голосування за ці пропозиції (хоча вони ще не зареєстровані в ВР як законопроект), а також припиненням кредитування країни МВФ. І щоб не загострювати конфлікт, питання прийняття Податкового кодексу максимально затягнути, апелюючи до широких мас, що вона занадто жорстка, й паралельно відзначати, що через відсутність податкової реформи країна ризикує залишитися без державного бюджету на 2016 рік, лякати фінансуванням виплат у співвідношенні одна дванадцята бюджету 2015 року, який і без того куций.
Також радо замінили би у Кабміні прем’єра. Та поки є розуміння, що якщо Арсенія Яценюка відправлять у відставку, фракція «Народний фронт» вийде з коаліції, яка й без того номінальна. Та що цікаво, якщо раніше часто лунала теза, що парламентський союз БПП+НФ треба берегти й підтримувати, то нині – що за чинною Конституцією ніщо не заважає існувати уряду парламентської меншості. Але й цей оптимізм у частини наближених до Порошенка дивує. Адже у фракції БПП теж штормить. У сварках і конфліктах вона може повторити долю «Нашої України» – «Народної самооборони» (НУ-НС): розколотися.
Корупційні кейси
Дотична тема – створення «Антикорупційної платформи», депутатської групи в середині фракції. В інтерв’ю АСН Віктор Чумак назвав її об’єднанням санітарів, покликаних розставити крапки над «і» у питанні: БПП – політична фракція чи бізнес-група?
«Ми хочемо, щоб вони пішли. Ми їх примушуватимемо складати мандати», - підкреслив Чумак, коментуючи скандал, в якому фігурувало, зокрема, ім’я Ігоря Кононенка, якого вперто у ЗМІ називають «смотрящим» або «сірим кардиналом» Порошенка в парламенті, а також екс-керівника ДУСі Сергія Березенка.
До речі, навесні цього року Чумака вважали реальним кандидатом на керівника Національного антикорупційного бюро. А ще у квітневому інтерв’ю АСН він заявляв, що має чимало матеріалу для роботи. «Я вже два роки працюю з людьми, які проводять антикорупційні розслідування. Усі «корупційні кейси» лежать і чекають свого часу. Називати конкретні прізвища на цьому етапі — непрофесійно», - говорив він тоді. Отож, нині виглядає так, що, хоч посади нема, час оприлюднювати імена вже настав.
Бий своїх!
Ну і наостанок варто згадати ще один момент, а точніше – свіже призначення. «Генеральний прокурор України Віктор Шокін розглянув рекомендації конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо призначення на посаду заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури кандидатів Максима Грищука та Назара Холодницького», – сказано в повідомленні ГПУ.
Холодницький – людина молода. Йому лише тридцять. Відповідно, мета попрацювати трошки й отримати цілковито знищену репутацію, йому має бути щонайменше нецікавою. Треба буде виявляти корупціонерів і доводити справи до судів. Хоч… сумнівно, що в Україні переповняться тюрми ні до, ні після візиту віце-президента Сполучених Штатів Америки Джозефа Байдена.
Виглядає, що нав’язується міф про підготовку до візиту поважного ревізора із Заходу, адже реформи у нас як і є, то хіба на папері, а боротьба з корупцією – на ток-шоу і в медійних скандалах. Не виключено, що парі-другій відверто одіозних фігур з оточення перших осіб країни все ж доведеться піти з політики, щодо них навіть справи можуть відкрити. Але в кайданках ми їх навряд чи побачимо. Скоріш за все, перетиратимуть старі справи на новий лад (Олександра Єфремова, Геннадія Корбана та ін.), а також відкриють низку проваджень щодо тих, кого не шкода.
Що ж стосується безпосередньо Миколи Мартиненка – то дивно тут все з його складанням повноважень у прямому ефірі виглядає. Так, борець проти нього Сергій Лещенко отримує привітання з перемогою. Але щоб Мартиненко – політик, який не раз довів, що вміє грати у шахи, а не тільки в підкидного дурня, – так просто здався? З часом побачимо. Днями приїде Байден, Байден нас розсудить.
За кордоном
Фільм про Майдан «Зима у вогні» у списку на «Оскар»
Фільм про Революцію гідності в Україні «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського потрапив до списку претендентів на «Оскар». Відповідний лонг-лист опублікували минулої ночі.
Список складався з 15 документальних фільмів, «Зима у вогні» увійшла до п'ятірки тих, хто побореться за золоту статуетку. Окрім української документальної стрічки до лонг-листа Американської кіноакадемії потрапили фільми «Емі» (Емі Уайнхаус), «Мана», «Погляд тиші» (фільм про масові вбивства в Індонезії) і «Що трапилося, міс Симон?».
Остаточне рішення стане відомо 15 січня. Вручення «Оскарів» відбудеться 28 лютого 2016 року в Голлівуді.
Фільм про Майдан «Зима у вогні» у списку на «Оскар»
Фільм про Революцію гідності в Україні «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського потрапив до списку претендентів на «Оскар». Відповідний лонг-лист опублікували минулої ночі.
Список складався з 15 документальних фільмів, «Зима у вогні» увійшла до п'ятірки тих, хто побореться за золоту статуетку. Окрім української документальної стрічки до лонг-листа Американської кіноакадемії потрапили фільми «Емі» (Емі Уайнхаус), «Мана», «Погляд тиші» (фільм про масові вбивства в Індонезії) і «Що трапилося, міс Симон?».
Остаточне рішення стане відомо 15 січня. Вручення «Оскарів» відбудеться 28 лютого 2016 року в Голлівуді.
Блог:
Думки15:36
Економіка
Роман Ніцович
Навіть у майбутньому ми навряд чи повністю відмовимося від російського газу
Нині перед українським газовим ринком стоїть задача лібералізації й відхід від російського блакитного палива. Проте Україні навряд чи вдасться повністю відмовитись від газу з РФ, хоч цю залежність від російського газового ринку треба зменшувати. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив керівник програм аналітичного центру DiXigroup Роман Ніцович.
«Лібералізація газового ринку – це нова модель взаємодії гравців на ньому. Вона передбачає те, що споживач тепер має вибір між різними постачальниками. Він може обирати собі того постачальника, який запропонує нижчу ціну. Ціни у нас ринкові, тут нікуди не дітися – це об’єктивна потреба, інакше б ринку не було. Зараз це перехідний період, який остаточно закінчиться в 2017 році. Транспортування і розподіл газу – це вже питання операторів, які мають бути незалежними й запускати в трубу всіх, хто захоче. Таким чином в цьому і є сенс лібералізації, що ви як споживач матимете змогу обрати собі постачальника й на цьому зекономити», - розповів експерт.
За словами Ніцовича, питання диверсифікації - теж частина цього перетворення ринку. Якщо ринок буде лібералізовано, відкриється змога імпортувати газ будь-кому і будь-звідки.
«Тому теоретично якщо якісь трейдери українські домовляться з «Газпромом» імпортувати газ на прийнятних умовах, вони матимуть змогу це зробити. Ми усуваємо цю російську компанію тільки як одну з імпортних монополій. Так само і на європейському ринку: якщо хтось із наших постачальників домовиться, то «Укртрансгаз» зобов’язаний цей газ прийняти, прокачати, поставити. Зараз ми відходимо від російського ринку. Але не думаю, що у майбутньому ми від нього повністю відмовимось. Треба визначити прийнятний рівень. Президент каже, що 50% за підсумком року, Кабмін каже, що 30%. Якщо говорити про прийнятний баланс, то він, мабуть, мвсить коливатися в межах від 30-ти до 50%. Варто зазначити, що досвід країн ЄС досить різний: є країни, які на 100% залежні й поки що нічого не можуть з цим зробити. У нас є змога зменшити цю залежність, тож варто нею скористатись», - дійшов підсумку експерт.
Суспільство
У Харкові снігопад повалив понад півтисячі дерев
У Харкові за 12 годин випало більше половини місячної норми опадів.
Як повідомляє прес-служба міської ради, у результаті було повалено 528 дерев. Також у Комінтернівському районі без світла залишився один дитячий садок, у Київському - один дитсадок і кілька шкіл. У Ленінському районі сталося 13 розривів на лінії електропередачі міськради та 24 розриви на районних електромережах.
«Є розриви контактної мережі, створено оперативні бригади, які усувають неполадки й ремонтують мережу», - заявив перший заступник Харківського міського голови Ігор Терехов.
У Харкові снігопад повалив понад півтисячі дерев
У Харкові за 12 годин випало більше половини місячної норми опадів.
Як повідомляє прес-служба міської ради, у результаті було повалено 528 дерев. Також у Комінтернівському районі без світла залишився один дитячий садок, у Київському - один дитсадок і кілька шкіл. У Ленінському районі сталося 13 розривів на лінії електропередачі міськради та 24 розриви на районних електромережах.
«Є розриви контактної мережі, створено оперативні бригади, які усувають неполадки й ремонтують мережу», - заявив перший заступник Харківського міського голови Ігор Терехов.
Інтерв'ю17:20
Політика
Ігор Кононенко
Интервью
Ігор Кононенко: Проти мене ще будуть випади Нещодавно ім’я Ігоря Кононенка, першого заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді, фігурувало в розрізі обвинувачень щодо причетності до офшорних схем. Не встиг скандал вщухнути, як виник новий. У ході конфлікту всередині фракції «БПП» праву руку Президента звинуватили в корупції та особистому контролі усіх кадрових призначень. Що відбувається у ВР цього скликання? Чи не планує Кононенко піти з великої політики, а якщо так, то коли? Про це та багато іншого політик розповів у інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Ігорю Віталійовичу, Верховній Раді цього скликання вже рік. Її увесь час критикують. Все геть погано? — Дійсно, критики чимало. Та цей парламент багато зробив, хоч і невиконаного сила-силенна. — Критикують якість законів. Чому є підстави? — В європейських парламентах за рік розглядається 45-50 законопроектів. Вони вивчаються досконально, вивіряється кожне слово. У нас же тільки за пленарний тиждень у порядку денному стоїть близько півсотні питань, а то й більше. Реально розглядаємо 35-40 законопроектів. Така швидкість розгляду не може не впливати на якість законів. Разом з тим нині ми мусимо діяти швидко. Адже відповідаємо на нагальні виклики, вимоги суспільства. І нам потрібно негайно реформувати країну. Уже є певні результати. Зокрема, ми демонтували стару правоохоронну систему та радянсько-сталінську прокуратуру. Створено поліцію, прийнято низку законів щодо реформи Міністерства внутрішніх справ. Маємо Антикорупційне бюро, яке розпочало роботу з 1 грудня. Сподіваюсь, і Державне бюро розслідувань через п’ять-шість місяців почне ефективну роботу. Започаткували судову реформу й перезапустили Вищу раду юстиції. Потрібно перезапускати суди, змінювати персоналії. Попереду ще багато роботи. — Що із запланованого, на ваш погляд, не вдалося зробити? — Швидкість економічних реформ потребує багато кращого. Ми прийняли багато рішень, зокрема у розрізі програми МВФ так званий безвізовий пакет. Це чудово. Але питання покращення умов роботи для бізнесу ще не вирішене, хіба що частково. Що стосується програми Doing Business, були зроблені кроки, та, як на мене, вони мають переважно декларативний характер: так, Україна піднімається в рейтингах, та на роботу бізнесу це практично не впливає. Швидкість економічних реформ потребує багато кращого — Про податкову реформу говорять давно. Є дві пропозиції: Кабміну і профільного комітету ВР. Та далі обговорень справа не зайшла. Чому? — Податки – надзвичайно актуальне й непросте питання. Тому тут маємо постійну дискусію. Зрозумійте, ніколи людина з фіскальним складом мислення, яка звикла тільки забирати, не знайде спільну мову з бізнесом, не зможе вийти з ним на дискусію, що однаково задовольнятиме обидві сторони. Дійсно, є пропозиція Міністерства фінансів, хоча його законопроект досі не внесено у Верховну Раду. Нам намагаються довести, що податкова лібералізація сьогодні неможлива, оскільки виникнуть розриви в бюджеті, що не дозволить фінансувати видатки. Та, на мій погляд, рух у правильному напрямку прописано саме у проекті податкової реформи від Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. Цю пропозицію ще називають реформою Южаніної. — Безвихідь? — Мусимо знайти вихід! Адже без Податкового кодексу не буде Бюджету-2016, оскільки він повинен розраховуватися на певних показниках. А податки – це база. Наступний тиждень буде напруженим і буде присвячений цим дискусіям. — Пропозиції МВФ – це вимоги, які виконуються та обговоренню не підлягають. Чи не так? — Я прихильник ліберальної реформи. Але як людина відповідальна розумію, що сьогодні приймати щось, не узгодивши з МВФ, ми не можемо. Ми вкрай потребуємо кредитування за програмою Stand-by і не покриємо розривів у бюджеті без зовнішньої фінансової допомоги. Тому вимушені шукати компроміс. Але, спілкуючись з МВФ, я бачу, що його не цікавить рівень податків в Україні. Головне, щоб дефіцит бюджету не перевищував 3,7% від ВВП. Тому ліберальна реформа можлива за радикального зменшення видатків. Ми маємо позитивний приклад інших країн. Зокрема, Грузія провела ліберальну реформу в три етапи. Але вона вдалася до низки непопулярних кроків, які не одержують підтримки в нашому парламенті, де ще багато популізму. — Яким може бути компромісне рішення по-українськи? — Зафіксувати на законодавчому рівні, що будемо проводити ліберальну реформу протягом трьох-чотирьох років. Що за цей період знижуватимемо податки. Це стимулюватиме підприємців. Адже бізнес побачить, що так, наступного року ще буде важко, але потім щороку легше й легше. Він розпочне робити інфраструктурні проекти, припинить жити одним днем, вивозити виробництво до інших країн. — Відомо, що підприємці вивозять бізнес, наприклад, до Польщі. Наскільки серйозна тенденція? — Дуже серйозна. І стосується не лише Польщі. Бізнес, пов'язаний з інфраструктурними питаннями, логістикою, перевезеннями, виводиться до країн Балтії, те, що пов’язане з інтелектуальною працею, перереєстровують на Словаччину і Словенію, до країн з більш ліберальним законодавством. Це дуже небезпечно. Ми втрачаємо активну і прогресивну частину нашого населення. Потрібно терміново щось робити. Зокрема, проводити ліберальну податкову реформу. А також дати чіткі сигнали від парламенту й Уряду, що про середній клас у нас не забувають. Безумовно, піклування про незахищені верстви населення – це дуже важливо. Але якщо не дозволяти бізнесу генерувати додаткову вартість, сплачувати з неї податки, то звідки взяти можливість для забезпечення захисту малозабезпечених? Підприємці – це та рушійна сила, яка витягне економіку з кризи. Та знаєте, що найнебезпечніше? Маємо спайку олігархату й політиків. За гроші великого бізнесу робляться популістські речі, лунають заяви в розрізі «підтримка малозабезпечених». А про середній клас, розвиток підприємництва тут і не йдеться. Ситуацію потрібно, нарешті, зламати. І ми, наша політична сила, будемо це робити. Тим більше, що після місцевих виборів маємо потужне представництво в радах усіх рівнів. Розвиток середнього класу – це наше надзавдання! — Стверджують, Генеральна прокуратура підконтрольна Президенту. А наступним генпрокурором може стати той, хто слухатиметься Банкову. Погоджуєтеся? — Не варто демонізувати прокуратуру, в якої сьогодні зовсім інші повноваження, ніж раніше. І навколо фігури генпрокурора штучно створюються негативи. Стало модним кидатися термінами, що хтось когось контролює, «кришує». Нині ключове питання – це боротьба з корупцією. Уже три сотні справ передаються до Антикорупційного бюро. З часом слідство перейде до Державного бюро розслідувань. Що стосується реформи прокуратури знизу – то вона проводиться, до того ж незалежними комісіями. А генеральному прокурору лише подаються кандидатури на затвердження. Тому вплив генпрокурора на систему, як і Президента на генпрокурора, вважаю, значно перебільшено. Вплив генпрокурора на систему, як і Президента на генпрокурора, значно перебільшено — Шокіна змінюватимуть? — У Законі прописано, що є лише декілька підстав для заміни генпрокурора: його особиста заява, подання Президента до Верховної Ради та 150 підписів депутатів за відставку. Тоді питання про відставку має бути обговорено в парламенті та отримати 226 голосів «за». Поки жодної з цих підстав немає. — Враховуючи «список Шокіна», депутати боятимуться підписи збирати за відставку, остерігаючись подань і арештів? — Це фантазія. Приблизно така ж, як і те, що я особисто організував затримання Геннадія Корбана. Якщо хтось не хоче бути фігурантом кримінальних справ, то просто не треба скоювати злочини. — Останнє подання Шокіна завершилося арештом у стінах ВР. Суд згодом визнав незаконною постанову ВР про зняття депутатської недоторканності та згоду на арешт народного депутата від фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Отож, він скоро повернеться до парламенту? — Ще є процедура апеляції. Також, нагадаю, Мосійчук визнав свою провину – було оприлюднено відео. Що буде далі в розрізі його справи, залежить виключно від суду. — Радикали виграли ще один суд: Вищий адмінсуд визнав протиправною бездіяльність Президента Петра Порошенка щодо зміни складу ЦВК. Як ви це прокоментуєте? — Питання змін у ЦВК почало активно обговорюватися в серпні, коли вже почався виборчий процес, і змінювати членів ЦВК під час його проведення було б неправильно. Сподіваюся, 3-5 грудня виборчий процес закінчиться і 12 членів Центрвиборчкому буде замінено. Від нашої фракції Партії «Блок Петра Порошенка» ми направили Президенту 13 кандидатур на посади членів Центральної виборчої комісії (Головчук Віталій Анатолійович, Дубас Богдан Йосипович, Швець Ірина Миколаївна, Ковтунець Володимир Віталійович, Кириченко Юлія Миколаївна, Загоруйко Аліна Леонідівна, Зубрицька Олеся Миколаївна, Репецький Сергій Васильович, Стеценко Семен Григорович, Желтова Ольга Миколаївна, Кустова Світлана Миколаївна, Айвазовська Ольга Павлівна, Вербенський Михайло Георгійович – авт.). — «Батьківщина» та Народний фронт подали кандидатури дійсних членів ЦВК. Це заступники голови Центрвиборчкому Жанна Усенко-Чорна і Андрій Магера. Будете виступати проти цих кандидатур? — Зараз слово за Президентом. Наскільки мені відомо, він налаштований максимально врахувати позиції депутатських фракцій. Не виключаю, що будуть додаткові консультації Президента з фракціями з цього питання. — Сьогодні всі стверджують, що дочасні парламентські вибори невигідні, натомість активно готуються до них. Те, що ви зараз говорите, укладається в рамки передвиборчої риторики? — Ні, це не так. А постійне перебування країни у передвиборній, виборчій та післявиборній риториці – це небезпечно. За півтора року ми пройшли три кампанії. Якщо зараз втягнемо країну ще в одні вибори, це буде безвідповідально з нашого боку. Нинішній парламент пропрацював лише рік. Він прийняв низку рішень, які потребують закріплення в наступному році. — Та все ж, якщо вибори? Приміром, навесні 2016 року? — Тоді всі реформи зупиняться. З кого люди питатимуть за невиконане? Сьогоднішній склад парламенту скаже: «Ми тут до чого? Нас немає вже». А новий: «Ми нічого не знаємо. Ми щойно прийшли». У нас постійно говорять про дочасне припинення повноважень. Така ж картина і з урядом. Щойно його призначили, одразу «знімають». Треба дати попрацювати, щось зробити. У законодавстві прописано річний імунітет для нього. 11 грудня буде звіт уряду. Запитаємо, що зроблено, що ні. Зробимо висновки, переформатуємо його під нові завдання. Ротації за підсумками – це нормально. А весь час думати про вибори – шлях у нікуди. Якщо навесні перевибори, то про які реформи можна мріяти? Вони відкладуться ще як мінімум на півроку. Невдоволення людей наростатиме. Світова спільнота нас теж не похвалить. Багато програм щонайменше буде призупинено, адже всі чекатимуть, чим завершаться вибори. — Але тема дочасних перевиборів педалюється. Чому? — Тему розкручують ті політичні сили, які прагнуть пройти до ВР, або ті, які переконані, що можуть посилити свої позиції в парламенті. Це нібито й зрозуміло. Та з точки зору інтересів країни це щонайменше безвідповідально. — Правда, що ваша політична сила досі не розпустила передвиборні штаби? — Я як керівник центрального штабу можу сказати, що, за винятком Кривого Рогу, усі штаби розпущено. Ми працюємо у звичайному режимі, участі у виборах не плануємо. Однак, якщо так станеться, що вибори відбудуться, то ми до них будемо готові. Наші штаби базуються на місцевих осередках партії. — А що, вже списки формуються? — Це безглуздо робити хоча б тому, що, скоріше за все, наступні парламентські вибори будуть проводитися за новим законодавством. — Раніше планувалося, що правила будуть такі ж, як на місцевих виборах. Так буде? — Чинний закон про місцеві вибори критикують. У ньому було багато правильних речей, але багато також і помилкових. Не можна звинувачувати нашу політичну силу, що ми голосували за нього. Ми від цього закону чи не найбільше постраждали. Приміром, якби вибори проходили за старим законом, ми б у Києві мали на 15 депутатів більше. І так у більшості регіонів. Основна проблема чинного закону про місцеві вибори – це те, що людина, яка перемогла на окрузі, не обов’язково стає депутатом. І ще одне – округи можуть залишитися без депутатів. Ми розуміли, що теоретично так може бути. Та нам здавалося, ще це будуть лише винятки. — Про це попереджували. Зокрема, говорив заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера. — Так. Але ми не думали, що це буде масово. Та ці дві речі показали: закон не оптимальний. Ми його опрацювали. Негативи будемо прибирати, або приймемо новий закон. — Як так вийшло? Це ж був проект Руслана Князевича, вашої людини. Знову ж таки, була інформація, що закон писали на Банковій. — Цей закон писали не на Банковій. Руслан дійсно був одним з його авторів. Ідеологія законопроекту йшла від нього. Але в Коаліційній угоді було закладено впровадити відкриті списки. Була альтернатива: законопроект від групи, очолюваної Олександром Черненком. Законопроект хороший, але дуже складний. На місцевих виборах його неможливо було апробовувати. Я б його протестував на довиборах у парламент. — Яку виборчу систему потрібно узаконити? — Особисто я – за повернення до суто пропорційної системи. Потрібні прості правила. Місцеві вибори засвідчили, що люди орієнтуються на лідерів. Тому нехай лідери і беруть на себе всю відповідальність. — Що тоді буде з розвитком партій? — З точки зору реальної картини волевиявлення, суто пропорційна система демонструватиме дійсні настрої суспільства, які, коли починаємо мудрувати, викривляються. У нас немає правдивого інформування населення про те, що реально відбувається. Ми поки що живемо в королівстві кривих дзеркал. А що стосується закону, який напрацювала група на чолі з Черненком, то нам потрібно думати, як до нього рухатися. — При пропорційці, стверджують, торгують місцями в партійних списках. У фракції ж «Блоку Петра Порошенка» зараз чимало людей Ігоря Коломойського. І ще можуть зайти. Кажуть, ви тому не відпускаєте депутатів-списковиків до КМУ, ЦВК та інших органів. Чому виникла така проблема? — Не розумію, що ви маєте на увазі, коли говорите, що ми когось кудись не відпускаємо, але якщо говоритимемо про формування списку, то дійсно, маємо дуже різну за складом фракцію в парламенті. Списки формувалися більше року тому. Це була позиція Президента як людини, яка насамперед прагне миру. Це була ідея об’єднання еліт, авторитетів з різних сфер. Тому в нас вийшла от така багатогранна фракція. Прикро, та час показав, що певні кроки під час створення фракції були хибними. Але все ж ми маємо демократичну фракцію, і це головне. У нас немає людей, яким можна сказати: «Сиди тут, там стій. Так голосуй, а так – ні». Про дискусії у фракції знають всі. Можливо, при іншому підході до формування списків наша фракція була б більш дисциплінованою. Але це плата за демократію. — У вас у фракції сформувалася Антикорупційна платформа. Усі, хто поза нею, – корупціонери? Ваше прізвище публічно називають у розрізі корупційних скандалів. Кажуть, відповідаєте за всі кадрові призначення в країні. — Хотілося б дізнатися, кого і де я призначив. Та чомусь жодного прізвища не називають. А про Антикорупційну платформу я вже висловлювався. Згідно з положенням про фракцію у нас можуть бути групи. Було сім груп, тепер ще одна з’явилася. З урахуванням того, що туди ввійшли медійники, вона гучно про себе заявила. Нічого поганого тут немає. Лише вітаю народження об’єднання депутатів, яке концентруватиметься на боротьбі з корупцією, адже корупцію треба долати, підтримувати Антикорупційне бюро й Державне бюро розслідувань. Головне, щоб усе не потонуло в демагогії та лозунгах. Але що бентежить – це публічні звинувачення інших членів своєї фракції. Я кажу це не тому, що проти мене хтось висловлюється. На моє переконання, ми одна команда, і протиріччя треба вирішувати насамперед усередині. Є законодавство, і його треба дотримуватися. Якщо є якась інформація, докази – будь ласка: надайте заяву про злочин до правоохоронних органів – і буде розслідування. Якщо факти підтвердяться – буде відповідальність. — Щодо вас є провадження, розслідування? — Ні. Адже нема таких фактів. Це лише так зване інформаційне кілерство, широка кампанія проти мене. Та мене це не дестабілізує. Маю чіткі цілі та плани щодо роботи в парламенті. Як уже неодноразово говорив, моє першочергове завдання – створення нормальних умов роботи для вітчизняного бізнесу. — Нещодавно заявляли, що вам погрожують. Чи зверталися до правоохоронних органів? Які це погрози? — Поки я ні до кого не звертався і не збираюся. Погрози були і є. Частіше вони читаються між рядків, напівнатяками. — Хто погрожує? — А хто голосніше за всіх кричить: «Тримай злодія!»? Є люди, яких дратує Кононенко, який декларує свої доходи з 1999 року, в якого прозорі статки, який не боїться жорстких правил декларування й може вільно пересуватися світом, навіть скористатися чартером за потреби, не приховуючи це від ЗМІ. Хтось боїться, що мій вплив збільшиться. Комусь важливо витиснути мене з оточення Президента як одного з тих, хто допомагає йому в боротьбі з олігархами. — Це відбувається в розрізі боротьби Коломойський – Порошенко? — Щодо великого бізнесу у Президента й нашої фракції позиція спільна: бізнес має платити податки, не може сидіти на державних потоках чи впливати на державні підприємства. Також великий бізнес не може впливати на політичну ситуацію в країні, мати кишенькові партії для захисту своїх інтересів. Якщо ці умови виконуються – супер. І такий бізнес треба захищати. — Петро Порошенко – це теж великий бізнес. Він Президент чи олігарх? — Президент. Хоч Петро Порошенко дійсно самостійно побудував великий бізнес. І народ України, коли голосував за нього, чітко розумів – голосує за представника бізнесу. Історія Порошенка відома й публічна. До того ж, який це бізнес? Він жодним чином не пов'язаний з лобіюванням. Це не енергетика чи газові активи. Це не є бізнес, який сидить на державних замовленнях, підгодовується з бюджету. От скажіть, яку державну підтримку можна придумати для Roshen? — Скоро свята. Для шкіл, садочків, дитячих будинків закуповувати солодощі? — Готовий особисто написати запит, чи це має місце, якщо так, то за якими цінами. Має бути тендер. Можливо, враховуючи високу якість продукції, тендер може бути виграно. Рекламувати не буду (сміється). Але це не ті речі, які впливають на економіку компанії. — Але в Порошенка не тільки цукерки, а ще і впливовий інформаційний ресурс – 5-й канал. — Якщо говорити про симетричність подання інформації – я не чув жодного закиду до 5-го каналу. Канал не є інструментом політичного лобізму. Якщо висувати претензії, то не до 5-го, а до низки загальнонаціональних каналів, які належать олігархам. — Коломойському? — Коломойському, Льовочкіну, Ахметову, Фірташу, Захарченку. Усі ж про все знають. То може з цього почнемо? — У вас особисто є підконтрольні ЗМІ? — Нема. І це ніколи не було сферою бізнесу, яка мене цікавить. — «Джинсу» замовляли? — Ні. Я ніколи не звертав багато уваги на те, що пишуть про мене. У мене навіть досі прес-секретаря немає. Я ніколи не звертав багато уваги на те, що пишуть про мене — Якби можна було повернути час, ви пішли б у велику публічну політику чи залишилися менеджером у тіні? — Дійсно, багато речей нині викликають тривогу або невдоволення. У бізнесі я себе почував значно комфортніше, ніж у політиці. Перша пропозиція ввійти до парламенту мені надійшла ще у 2003 році за списком «Нашої України». Другу отримав у 2006-му, теж відмовився. Погодився на пропозицію у 2014-му, хоч і без великого запалу. Достатніх аргументів відмовити не мав, оскільки розумів, що виклики серйозні. Проте вважаю, що багато чого корисного для людей вдалося зробити. Прекрасно розумію, що проти мене будуть ще випади. Та я оптиміст, тому впевнений, що за рік-два нам вдасться створити хороший бізнес-клімат і до України повернуться інвестори. Нарешті почнеться стабільне економічне зростання. Оце і є ті завдання, заради яких варто працювати в парламенті.
Ігор Кононенко: Проти мене ще будуть випади Нещодавно ім’я Ігоря Кононенка, першого заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді, фігурувало в розрізі обвинувачень щодо причетності до офшорних схем. Не встиг скандал вщухнути, як виник новий. У ході конфлікту всередині фракції «БПП» праву руку Президента звинуватили в корупції та особистому контролі усіх кадрових призначень. Що відбувається у ВР цього скликання? Чи не планує Кононенко піти з великої політики, а якщо так, то коли? Про це та багато іншого політик розповів у інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН). — Ігорю Віталійовичу, Верховній Раді цього скликання вже рік. Її увесь час критикують. Все геть погано? — Дійсно, критики чимало. Та цей парламент багато зробив, хоч і невиконаного сила-силенна. — Критикують якість законів. Чому є підстави? — В європейських парламентах за рік розглядається 45-50 законопроектів. Вони вивчаються досконально, вивіряється кожне слово. У нас же тільки за пленарний тиждень у порядку денному стоїть близько півсотні питань, а то й більше. Реально розглядаємо 35-40 законопроектів. Така швидкість розгляду не може не впливати на якість законів. Разом з тим нині ми мусимо діяти швидко. Адже відповідаємо на нагальні виклики, вимоги суспільства. І нам потрібно негайно реформувати країну. Уже є певні результати. Зокрема, ми демонтували стару правоохоронну систему та радянсько-сталінську прокуратуру. Створено поліцію, прийнято низку законів щодо реформи Міністерства внутрішніх справ. Маємо Антикорупційне бюро, яке розпочало роботу з 1 грудня. Сподіваюсь, і Державне бюро розслідувань через п’ять-шість місяців почне ефективну роботу. Започаткували судову реформу й перезапустили Вищу раду юстиції. Потрібно перезапускати суди, змінювати персоналії. Попереду ще багато роботи. — Що із запланованого, на ваш погляд, не вдалося зробити? — Швидкість економічних реформ потребує багато кращого. Ми прийняли багато рішень, зокрема у розрізі програми МВФ так званий безвізовий пакет. Це чудово. Але питання покращення умов роботи для бізнесу ще не вирішене, хіба що частково. Що стосується програми Doing Business, були зроблені кроки, та, як на мене, вони мають переважно декларативний характер: так, Україна піднімається в рейтингах, та на роботу бізнесу це практично не впливає. Швидкість економічних реформ потребує багато кращого — Про податкову реформу говорять давно. Є дві пропозиції: Кабміну і профільного комітету ВР. Та далі обговорень справа не зайшла. Чому? — Податки – надзвичайно актуальне й непросте питання. Тому тут маємо постійну дискусію. Зрозумійте, ніколи людина з фіскальним складом мислення, яка звикла тільки забирати, не знайде спільну мову з бізнесом, не зможе вийти з ним на дискусію, що однаково задовольнятиме обидві сторони. Дійсно, є пропозиція Міністерства фінансів, хоча його законопроект досі не внесено у Верховну Раду. Нам намагаються довести, що податкова лібералізація сьогодні неможлива, оскільки виникнуть розриви в бюджеті, що не дозволить фінансувати видатки. Та, на мій погляд, рух у правильному напрямку прописано саме у проекті податкової реформи від Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. Цю пропозицію ще називають реформою Южаніної. — Безвихідь? — Мусимо знайти вихід! Адже без Податкового кодексу не буде Бюджету-2016, оскільки він повинен розраховуватися на певних показниках. А податки – це база. Наступний тиждень буде напруженим і буде присвячений цим дискусіям. — Пропозиції МВФ – це вимоги, які виконуються та обговоренню не підлягають. Чи не так? — Я прихильник ліберальної реформи. Але як людина відповідальна розумію, що сьогодні приймати щось, не узгодивши з МВФ, ми не можемо. Ми вкрай потребуємо кредитування за програмою Stand-by і не покриємо розривів у бюджеті без зовнішньої фінансової допомоги. Тому вимушені шукати компроміс. Але, спілкуючись з МВФ, я бачу, що його не цікавить рівень податків в Україні. Головне, щоб дефіцит бюджету не перевищував 3,7% від ВВП. Тому ліберальна реформа можлива за радикального зменшення видатків. Ми маємо позитивний приклад інших країн. Зокрема, Грузія провела ліберальну реформу в три етапи. Але вона вдалася до низки непопулярних кроків, які не одержують підтримки в нашому парламенті, де ще багато популізму. — Яким може бути компромісне рішення по-українськи? — Зафіксувати на законодавчому рівні, що будемо проводити ліберальну реформу протягом трьох-чотирьох років. Що за цей період знижуватимемо податки. Це стимулюватиме підприємців. Адже бізнес побачить, що так, наступного року ще буде важко, але потім щороку легше й легше. Він розпочне робити інфраструктурні проекти, припинить жити одним днем, вивозити виробництво до інших країн. — Відомо, що підприємці вивозять бізнес, наприклад, до Польщі. Наскільки серйозна тенденція? — Дуже серйозна. І стосується не лише Польщі. Бізнес, пов'язаний з інфраструктурними питаннями, логістикою, перевезеннями, виводиться до країн Балтії, те, що пов’язане з інтелектуальною працею, перереєстровують на Словаччину і Словенію, до країн з більш ліберальним законодавством. Це дуже небезпечно. Ми втрачаємо активну і прогресивну частину нашого населення. Потрібно терміново щось робити. Зокрема, проводити ліберальну податкову реформу. А також дати чіткі сигнали від парламенту й Уряду, що про середній клас у нас не забувають. Безумовно, піклування про незахищені верстви населення – це дуже важливо. Але якщо не дозволяти бізнесу генерувати додаткову вартість, сплачувати з неї податки, то звідки взяти можливість для забезпечення захисту малозабезпечених? Підприємці – це та рушійна сила, яка витягне економіку з кризи. Та знаєте, що найнебезпечніше? Маємо спайку олігархату й політиків. За гроші великого бізнесу робляться популістські речі, лунають заяви в розрізі «підтримка малозабезпечених». А про середній клас, розвиток підприємництва тут і не йдеться. Ситуацію потрібно, нарешті, зламати. І ми, наша політична сила, будемо це робити. Тим більше, що після місцевих виборів маємо потужне представництво в радах усіх рівнів. Розвиток середнього класу – це наше надзавдання! — Стверджують, Генеральна прокуратура підконтрольна Президенту. А наступним генпрокурором може стати той, хто слухатиметься Банкову. Погоджуєтеся? — Не варто демонізувати прокуратуру, в якої сьогодні зовсім інші повноваження, ніж раніше. І навколо фігури генпрокурора штучно створюються негативи. Стало модним кидатися термінами, що хтось когось контролює, «кришує». Нині ключове питання – це боротьба з корупцією. Уже три сотні справ передаються до Антикорупційного бюро. З часом слідство перейде до Державного бюро розслідувань. Що стосується реформи прокуратури знизу – то вона проводиться, до того ж незалежними комісіями. А генеральному прокурору лише подаються кандидатури на затвердження. Тому вплив генпрокурора на систему, як і Президента на генпрокурора, вважаю, значно перебільшено. Вплив генпрокурора на систему, як і Президента на генпрокурора, значно перебільшено — Шокіна змінюватимуть? — У Законі прописано, що є лише декілька підстав для заміни генпрокурора: його особиста заява, подання Президента до Верховної Ради та 150 підписів депутатів за відставку. Тоді питання про відставку має бути обговорено в парламенті та отримати 226 голосів «за». Поки жодної з цих підстав немає. — Враховуючи «список Шокіна», депутати боятимуться підписи збирати за відставку, остерігаючись подань і арештів? — Це фантазія. Приблизно така ж, як і те, що я особисто організував затримання Геннадія Корбана. Якщо хтось не хоче бути фігурантом кримінальних справ, то просто не треба скоювати злочини. — Останнє подання Шокіна завершилося арештом у стінах ВР. Суд згодом визнав незаконною постанову ВР про зняття депутатської недоторканності та згоду на арешт народного депутата від фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Отож, він скоро повернеться до парламенту? — Ще є процедура апеляції. Також, нагадаю, Мосійчук визнав свою провину – було оприлюднено відео. Що буде далі в розрізі його справи, залежить виключно від суду. — Радикали виграли ще один суд: Вищий адмінсуд визнав протиправною бездіяльність Президента Петра Порошенка щодо зміни складу ЦВК. Як ви це прокоментуєте? — Питання змін у ЦВК почало активно обговорюватися в серпні, коли вже почався виборчий процес, і змінювати членів ЦВК під час його проведення було б неправильно. Сподіваюся, 3-5 грудня виборчий процес закінчиться і 12 членів Центрвиборчкому буде замінено. Від нашої фракції Партії «Блок Петра Порошенка» ми направили Президенту 13 кандидатур на посади членів Центральної виборчої комісії (Головчук Віталій Анатолійович, Дубас Богдан Йосипович, Швець Ірина Миколаївна, Ковтунець Володимир Віталійович, Кириченко Юлія Миколаївна, Загоруйко Аліна Леонідівна, Зубрицька Олеся Миколаївна, Репецький Сергій Васильович, Стеценко Семен Григорович, Желтова Ольга Миколаївна, Кустова Світлана Миколаївна, Айвазовська Ольга Павлівна, Вербенський Михайло Георгійович – авт.). — «Батьківщина» та Народний фронт подали кандидатури дійсних членів ЦВК. Це заступники голови Центрвиборчкому Жанна Усенко-Чорна і Андрій Магера. Будете виступати проти цих кандидатур? — Зараз слово за Президентом. Наскільки мені відомо, він налаштований максимально врахувати позиції депутатських фракцій. Не виключаю, що будуть додаткові консультації Президента з фракціями з цього питання. — Сьогодні всі стверджують, що дочасні парламентські вибори невигідні, натомість активно готуються до них. Те, що ви зараз говорите, укладається в рамки передвиборчої риторики? — Ні, це не так. А постійне перебування країни у передвиборній, виборчій та післявиборній риториці – це небезпечно. За півтора року ми пройшли три кампанії. Якщо зараз втягнемо країну ще в одні вибори, це буде безвідповідально з нашого боку. Нинішній парламент пропрацював лише рік. Він прийняв низку рішень, які потребують закріплення в наступному році. — Та все ж, якщо вибори? Приміром, навесні 2016 року? — Тоді всі реформи зупиняться. З кого люди питатимуть за невиконане? Сьогоднішній склад парламенту скаже: «Ми тут до чого? Нас немає вже». А новий: «Ми нічого не знаємо. Ми щойно прийшли». У нас постійно говорять про дочасне припинення повноважень. Така ж картина і з урядом. Щойно його призначили, одразу «знімають». Треба дати попрацювати, щось зробити. У законодавстві прописано річний імунітет для нього. 11 грудня буде звіт уряду. Запитаємо, що зроблено, що ні. Зробимо висновки, переформатуємо його під нові завдання. Ротації за підсумками – це нормально. А весь час думати про вибори – шлях у нікуди. Якщо навесні перевибори, то про які реформи можна мріяти? Вони відкладуться ще як мінімум на півроку. Невдоволення людей наростатиме. Світова спільнота нас теж не похвалить. Багато програм щонайменше буде призупинено, адже всі чекатимуть, чим завершаться вибори. — Але тема дочасних перевиборів педалюється. Чому? — Тему розкручують ті політичні сили, які прагнуть пройти до ВР, або ті, які переконані, що можуть посилити свої позиції в парламенті. Це нібито й зрозуміло. Та з точки зору інтересів країни це щонайменше безвідповідально. — Правда, що ваша політична сила досі не розпустила передвиборні штаби? — Я як керівник центрального штабу можу сказати, що, за винятком Кривого Рогу, усі штаби розпущено. Ми працюємо у звичайному режимі, участі у виборах не плануємо. Однак, якщо так станеться, що вибори відбудуться, то ми до них будемо готові. Наші штаби базуються на місцевих осередках партії. — А що, вже списки формуються? — Це безглуздо робити хоча б тому, що, скоріше за все, наступні парламентські вибори будуть проводитися за новим законодавством. — Раніше планувалося, що правила будуть такі ж, як на місцевих виборах. Так буде? — Чинний закон про місцеві вибори критикують. У ньому було багато правильних речей, але багато також і помилкових. Не можна звинувачувати нашу політичну силу, що ми голосували за нього. Ми від цього закону чи не найбільше постраждали. Приміром, якби вибори проходили за старим законом, ми б у Києві мали на 15 депутатів більше. І так у більшості регіонів. Основна проблема чинного закону про місцеві вибори – це те, що людина, яка перемогла на окрузі, не обов’язково стає депутатом. І ще одне – округи можуть залишитися без депутатів. Ми розуміли, що теоретично так може бути. Та нам здавалося, ще це будуть лише винятки. — Про це попереджували. Зокрема, говорив заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера. — Так. Але ми не думали, що це буде масово. Та ці дві речі показали: закон не оптимальний. Ми його опрацювали. Негативи будемо прибирати, або приймемо новий закон. — Як так вийшло? Це ж був проект Руслана Князевича, вашої людини. Знову ж таки, була інформація, що закон писали на Банковій. — Цей закон писали не на Банковій. Руслан дійсно був одним з його авторів. Ідеологія законопроекту йшла від нього. Але в Коаліційній угоді було закладено впровадити відкриті списки. Була альтернатива: законопроект від групи, очолюваної Олександром Черненком. Законопроект хороший, але дуже складний. На місцевих виборах його неможливо було апробовувати. Я б його протестував на довиборах у парламент. — Яку виборчу систему потрібно узаконити? — Особисто я – за повернення до суто пропорційної системи. Потрібні прості правила. Місцеві вибори засвідчили, що люди орієнтуються на лідерів. Тому нехай лідери і беруть на себе всю відповідальність. — Що тоді буде з розвитком партій? — З точки зору реальної картини волевиявлення, суто пропорційна система демонструватиме дійсні настрої суспільства, які, коли починаємо мудрувати, викривляються. У нас немає правдивого інформування населення про те, що реально відбувається. Ми поки що живемо в королівстві кривих дзеркал. А що стосується закону, який напрацювала група на чолі з Черненком, то нам потрібно думати, як до нього рухатися. — При пропорційці, стверджують, торгують місцями в партійних списках. У фракції ж «Блоку Петра Порошенка» зараз чимало людей Ігоря Коломойського. І ще можуть зайти. Кажуть, ви тому не відпускаєте депутатів-списковиків до КМУ, ЦВК та інших органів. Чому виникла така проблема? — Не розумію, що ви маєте на увазі, коли говорите, що ми когось кудись не відпускаємо, але якщо говоритимемо про формування списку, то дійсно, маємо дуже різну за складом фракцію в парламенті. Списки формувалися більше року тому. Це була позиція Президента як людини, яка насамперед прагне миру. Це була ідея об’єднання еліт, авторитетів з різних сфер. Тому в нас вийшла от така багатогранна фракція. Прикро, та час показав, що певні кроки під час створення фракції були хибними. Але все ж ми маємо демократичну фракцію, і це головне. У нас немає людей, яким можна сказати: «Сиди тут, там стій. Так голосуй, а так – ні». Про дискусії у фракції знають всі. Можливо, при іншому підході до формування списків наша фракція була б більш дисциплінованою. Але це плата за демократію. — У вас у фракції сформувалася Антикорупційна платформа. Усі, хто поза нею, – корупціонери? Ваше прізвище публічно називають у розрізі корупційних скандалів. Кажуть, відповідаєте за всі кадрові призначення в країні. — Хотілося б дізнатися, кого і де я призначив. Та чомусь жодного прізвища не називають. А про Антикорупційну платформу я вже висловлювався. Згідно з положенням про фракцію у нас можуть бути групи. Було сім груп, тепер ще одна з’явилася. З урахуванням того, що туди ввійшли медійники, вона гучно про себе заявила. Нічого поганого тут немає. Лише вітаю народження об’єднання депутатів, яке концентруватиметься на боротьбі з корупцією, адже корупцію треба долати, підтримувати Антикорупційне бюро й Державне бюро розслідувань. Головне, щоб усе не потонуло в демагогії та лозунгах. Але що бентежить – це публічні звинувачення інших членів своєї фракції. Я кажу це не тому, що проти мене хтось висловлюється. На моє переконання, ми одна команда, і протиріччя треба вирішувати насамперед усередині. Є законодавство, і його треба дотримуватися. Якщо є якась інформація, докази – будь ласка: надайте заяву про злочин до правоохоронних органів – і буде розслідування. Якщо факти підтвердяться – буде відповідальність. — Щодо вас є провадження, розслідування? — Ні. Адже нема таких фактів. Це лише так зване інформаційне кілерство, широка кампанія проти мене. Та мене це не дестабілізує. Маю чіткі цілі та плани щодо роботи в парламенті. Як уже неодноразово говорив, моє першочергове завдання – створення нормальних умов роботи для вітчизняного бізнесу. — Нещодавно заявляли, що вам погрожують. Чи зверталися до правоохоронних органів? Які це погрози? — Поки я ні до кого не звертався і не збираюся. Погрози були і є. Частіше вони читаються між рядків, напівнатяками. — Хто погрожує? — А хто голосніше за всіх кричить: «Тримай злодія!»? Є люди, яких дратує Кононенко, який декларує свої доходи з 1999 року, в якого прозорі статки, який не боїться жорстких правил декларування й може вільно пересуватися світом, навіть скористатися чартером за потреби, не приховуючи це від ЗМІ. Хтось боїться, що мій вплив збільшиться. Комусь важливо витиснути мене з оточення Президента як одного з тих, хто допомагає йому в боротьбі з олігархами. — Це відбувається в розрізі боротьби Коломойський – Порошенко? — Щодо великого бізнесу у Президента й нашої фракції позиція спільна: бізнес має платити податки, не може сидіти на державних потоках чи впливати на державні підприємства. Також великий бізнес не може впливати на політичну ситуацію в країні, мати кишенькові партії для захисту своїх інтересів. Якщо ці умови виконуються – супер. І такий бізнес треба захищати. — Петро Порошенко – це теж великий бізнес. Він Президент чи олігарх? — Президент. Хоч Петро Порошенко дійсно самостійно побудував великий бізнес. І народ України, коли голосував за нього, чітко розумів – голосує за представника бізнесу. Історія Порошенка відома й публічна. До того ж, який це бізнес? Він жодним чином не пов'язаний з лобіюванням. Це не енергетика чи газові активи. Це не є бізнес, який сидить на державних замовленнях, підгодовується з бюджету. От скажіть, яку державну підтримку можна придумати для Roshen? — Скоро свята. Для шкіл, садочків, дитячих будинків закуповувати солодощі? — Готовий особисто написати запит, чи це має місце, якщо так, то за якими цінами. Має бути тендер. Можливо, враховуючи високу якість продукції, тендер може бути виграно. Рекламувати не буду (сміється). Але це не ті речі, які впливають на економіку компанії. — Але в Порошенка не тільки цукерки, а ще і впливовий інформаційний ресурс – 5-й канал. — Якщо говорити про симетричність подання інформації – я не чув жодного закиду до 5-го каналу. Канал не є інструментом політичного лобізму. Якщо висувати претензії, то не до 5-го, а до низки загальнонаціональних каналів, які належать олігархам. — Коломойському? — Коломойському, Льовочкіну, Ахметову, Фірташу, Захарченку. Усі ж про все знають. То може з цього почнемо? — У вас особисто є підконтрольні ЗМІ? — Нема. І це ніколи не було сферою бізнесу, яка мене цікавить. — «Джинсу» замовляли? — Ні. Я ніколи не звертав багато уваги на те, що пишуть про мене. У мене навіть досі прес-секретаря немає. Я ніколи не звертав багато уваги на те, що пишуть про мене — Якби можна було повернути час, ви пішли б у велику публічну політику чи залишилися менеджером у тіні? — Дійсно, багато речей нині викликають тривогу або невдоволення. У бізнесі я себе почував значно комфортніше, ніж у політиці. Перша пропозиція ввійти до парламенту мені надійшла ще у 2003 році за списком «Нашої України». Другу отримав у 2006-му, теж відмовився. Погодився на пропозицію у 2014-му, хоч і без великого запалу. Достатніх аргументів відмовити не мав, оскільки розумів, що виклики серйозні. Проте вважаю, що багато чого корисного для людей вдалося зробити. Прекрасно розумію, що проти мене будуть ще випади. Та я оптиміст, тому впевнений, що за рік-два нам вдасться створити хороший бізнес-клімат і до України повернуться інвестори. Нарешті почнеться стабільне економічне зростання. Оце і є ті завдання, заради яких варто працювати в парламенті.
Публікації17:38
Економіка
30 днів до ЗВТ: як Україні вижити на європейському ринку
До імплементації Зони вільної торгівлі з Євросоюзом залишилося менше місяця. Але чи зможе Україна з 1 січня наступного року повноцінно конкурувати на ринках Євросоюзу - велике питання. Для українських компаній ЗВТ почала діяти ще в 2014 році, тоді ЄС надав нашій країні преференції в односторонньому порядку й відкрив для вітчизняних виробників свої ринки. А от з 2016-го товари не тільки від нас до ЄС, але і з Європи до нас ввозитимуться без мит, і українським виробникам потрібно вписатися в модель і стандарти євроринку.
«Вранці реформи - ввечері ринки»
Зрозуміло, що Європа відкриває свої ринки українським виробникам на певних умовах. Щоб після Нового року не осоромитися, Україна повинна провести низку внутрішніх реформ, необхідних для перебудови системи за європейським зразком. Головне - адаптувати законодавство під стандарти ЄС. До кінця року Рада повинна прийняти енну кількість законів, прописаних експертами інформаційної кампанії «Сильніше разом!» у Дорожній карті євроінтеграційних реформ. Презентували та обговорили необхідні законопроекти експерти й активісти під час панельної дискусії «Запуск Зони вільної торгівлі - 2016: місія здійсненна?».
Координатор інформаційної кампанії «Сильніше разом!» Любов Акуленко переконана, що конкурентоспроможність українських товарів на ринку Євросоюзу залежатиме від роботи Верховної Ради, тобто від прийняття парламентом потрібних законів, а також від бажання самих виробників.
«Якщо оцінювати ситуацію, то формально, де-юре Зона вільної торгівлі запускається в січні 2016 року, але враховуючи той факт, що торгівлю з Росією практично зупинено, а Україні треба виживати, Україна ще в минулому році почала адаптувати законодавство. Але от динаміка цього процесу, на жаль, надто повільна», - підкреслила Любов Акуленко в коментарі АСН.
За її словами, про ЗВТ більше піклуються громадські активісти, а не міністерства й парламент.
«Вони по 5-6 разів знімають з порядку денного закони, які стосуються ЗВТ. У нас є 10 років до 2026-го для імплементації взятих зобов'язань. З такою динамікою прийматимемо не 10 років, а всі 20», - вважає експерт, зазначаючи, що окрім млявості ВР у прийнятті євроінтеграційних законопроектів проблема - у відсутності генеральної лінії, а також у тому, що немає людини, яка б рухала цей процес. А от вирішити її могло б запровадження посади віце-спікера з євроінтеграції. До речі, в Україні вже був відповідальний за європейський вектор чиновник - урядовий уповноважений з питань євроінтеграції Валерій П'ятницький. Він працював на цій посаді з 2011 року, але її ліквідували в серпні 2014-го. Ще один крок, який би дав змогу підтримати українського виробника, - доступ до оборотних засобів і кредитів.
ЄС обома руками за ЗВТ
Тим же українським виробникам, які не захочуть відповідати стандартам ЄС (міняти обладнання, дотримуватися техстандартів), з ринку доведеться піти. Адже європейці дуже ретельно ставляться навіть до упаковки.
«Повноцінна робота ЗВТ - це можливо для України. Є прогрес. Але в Україні треба провести податкову реформу, реформу держслужби. Активніше боротися з корупцією, яка гальмує реформи. Це добре для Європи, це добре для України», - переконана Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії в Україні Джудіт Гоф.
У тому, що ЗВТ почне працювати, упевнений і керівник торгово-економічного відділу Представництва ЄС в Україні Ніколас Бердж.
«ЄС може гарантувати, що угода про ЗВТ діятиме. Ми будемо підтримувати реформи, які стосуються інтеграції, але ми не повинні перебільшувати миттєві економічні зрушення. З 1 січня говоритимемо про лібералізацію тарифів, вони будуть лібералізовані з двох сторін, збільшуватиметься доступ на ринки. Але для великих змін потрібно 5-10 років», - пояснив Бердж.
Основний рецепт успішності України в ЗВТ, на думку європейських партнерів, у тому, щоб наша країна не втрачала темп реалізації нововведень і реалізувала більш продумані, детальні реформи.
Мапа єврореформ
Щоб дотягтися до стандартів ЄС, українському парламенту потрібно працювати в посиленому режимі. Активісти «Сильніше разом!» розбили Дорожню карту євроінтеграційних реформ на п'ять блоків: якщо за всіма п'ятьма буде прийнято потрібні закони, це дозволить просунути українські товари на ринки Євросоюзу. Лідерами в галузі підготовки до ЗВТ стали антимонопольна та енергетична сфери, а також держзакупівлі. На другому місці - безпека харчових продуктів. В аутсайдерах опинилася митниця. Саме там, зазначають експерти, не відбувається жодної адаптації діяльності до вимог ЄС щодо ЗВТ.
Якщо говорити про реформу антимонопольного законодавства, то тут на рахунку активістів два законопроекти, які вже схвалено в першому читанні: № 2431 «Про внесення змін до законодавства України про конкуренцію щодо впровадження методики розрахунку штрафів, що накладаються за порушення законодавства про конкуренцію» та № 2168а - «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо розгляду заяви про надання дозволу на концентрацію за спрощеною процедурою».
«Саме наявність ефективної системи захисту конкуренції - умова реалізації Зони вільної торгівлі з ЄС. Якщо навіть знизиться адміністративний тиск, буде знято економічні, адміністративні бар'єри, але якщо не буде правил конкуренції та не буде ефективного захисту конкуренції, то навряд чи торгівля з Європою стане можливою», - вважає перший заступник голови Комітету - державний уповноважений Антимонопольного комітету України Марія Ніжнік.
Законопроект про штрафи - це крок до обмеження зловживань і надання судам повноважень переглядати розміри штрафів. Порядок перегляду антимонопольних рішень у судах - це вимога, прописана в Угоді про Асоціацію з ЄС.
Енергетична реформа - одна з найуспішніших
В енергетичній сфері нардепи повинні до кінця року прийняти законопроект № 2966 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Це має посилити прозорість регулювання енергетичних ринків, допоможе знизити рівень корупції. Другий законопроект з категорії вкрай важливих, прийняття яких є нагальною справою, - «Про енергетичну ефективність будівель». Завдання цих законів - лібералізація ринків газу та електроенергії.
Чому досі не прийняли? Керівник програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович каже, що всі бояться закону про нацкомісії, але прийняти його необхідно. За його словами, «якщо ми хочемо енергетичної безпеки та отримувати енергоносії з ЄС, якщо хочемо диверсифікувати поставки з РФ, то повинні виконати домашнє завдання, повинні грати за правилами». У свою чергу закон про ефективне споживання має стати індикатором для людей, які отримають можливість відстежувати, скільки вони споживають, що дозволить зменшити комунальні платежі.
Закон про корми для тварин - ключ до ринку ЄС
Треба врахувати і той факт, що в Євросоюзі дуже відповідально ставляться до безпеки харчових продуктів. Тут важливо все: і відповідність самої продукції, і якість кормів, які дають тваринам, і навіть умови, в яких вони утримуються. Тому в реформі сфери безпеки та якості харчових продуктів є законопроекти № 2845 «Про безпечність та гігієну кормів», «Про маркування, представлення та пакування (фасування) кормів» і законодавчий акт щодо адаптації процедури держреєстрації в кормовому секторі відповідно до вимог ЄС.
Коли нардепи скажуть своє вагоме слово «за» ці законопроекти, країна отримає можливість побудувати систему контролю безпеки харчових продуктів по всьому ланцюгу поставки «від лану до столу». Безумовно, що в плюсі опиняться і прості українці. Зараз у Верховній Раді вже перебувають 10 євроінтеграційних законів від АПК, але от у порядку денному ми їх чомусь не бачимо.
Тут необхідно зазначити, що українські агровиробники вже непогано себе зарекомендували, тому ще в квітні цього року отримали дозвіл відправляти до ЄС столове яйце і яєчний порошок. До речі, ми - одна з двох країн, що отримали право постачати на європейський ринок цей товар.
Прозорі закупівлі та відстала митниця
Що стосується ще одного лідера реформування - публічних закупівель, то тут парламентаріям потрібно прийняти законопроект «Про державні закупівлі». Головне його завдання - перевести всі закупівлі в електронний формат і зробити їх доступними для всіх. Крім того, реформа дасть змогу знизити корупційну складову, оскільки під час проведення тендеру відомо буде тільки запропоновану ціну, а не те, чи стоїть за нею «своя» людина.
У сфері митниці імплементації із ЗВТ взагалі не відбулося. Проблемою може стати питання видачі митницею з 1 січня сертифікатів походження.
«Питання врегульовано, але формально. До мене вже звертаються компанії з організації роботи, щоб з 1 січня не було сюрпризом, що сертифікат цей іде не від Торгово-промислової палати, а від митниці. Головне, щоб усі знали, де і що отримувати, щоб не було у нас двотижневого колапсу», - визначив «тонкі місця» експерт з питань євроінтеграції, керівник проекту «Український медіа-центр реформ» Тарас Качка.
Тому до кінця року необхідно прийняти законопроект «Щодо впровадження концепції «Єдиного вікна». Ця концепція знизить надмірне регуляторне навантаження як на експортерів, так і на імпортерів. Що, на думку експертів, дозволить зменшити зловживання.
Зараз Україна - за крок від торгового взаєморозуміння з Європейським Союзом, і, незважаючи на зволікання у прийнятті євроінтеграційних законів, є і позитивна динаміка. Український бізнес все активніше працює на європейському ринку, хоч ми й далекі від виконання всіх умов. Ще один плюс - усі товари, за якими є квоти, активно продаються, тобто маємо прогрес експорту з України.
Фото17:44
Суспільство
Зона недоступу
Упізнавані в Україні люди зважилися на експеримент - у самому центрі Києва сіли в інвалідні візки. Їх мета - продемонструвати, наскільки столиця не пристосована для пересування людей з обмеженими можливостями.
Марафон стартував на Софіївській площі біля пам'ятника Богдану Хмельницькому. Теле- й радіоведучі, музиканти в інвалідних візках вирушили в бік Оперного театру. По дорозі спробували зайти в метро та ресторан швидкого харчування, розташований у підвалі. Усі констатували: без сторонньої допомоги навіть на високу бровку піднятися неможливо.
«Тільки в Києві 150 тисяч людей з обмеженими можливостями, - говорить громадський активіст, засновник проекту PIDMOGA.INFO Олексій Краснощоков. - Але жодне соціальне забезпечення не замінить таким людям можливість самореалізовуватися, тобто діставатися до магазину, банку, лікарні. Наші міста не пристосовані! Люди, які приїжджають до нас з інших країн, здивовані, що на вулицях українських міст не видно візочників. Але в нас же немає умов, щоб вони могли пересуватися. І хоча на законодавчому рівні у нас все в порядку, все-таки з'являються такі місця, як на Поштовій площі, де для людей з обмеженими можливостями нічого не передбачено».
Учасники експерименту кажуть: щоб пересуватися містом, треба бути добре фізично підготовленим - уже через кілька хвилин, проведених в інвалідному візку, відчувається сильна втома у спині. А крім цього доводиться раз у раз сподіватися на сторонню допомогу - наприклад, щоб спуститися в метро, треба просити як мінімум двох людей.
Зона недоступу
Упізнавані в Україні люди зважилися на експеримент - у самому центрі Києва сіли в інвалідні візки. Їх мета - продемонструвати, наскільки столиця не пристосована для пересування людей з обмеженими можливостями.
Марафон стартував на Софіївській площі біля пам'ятника Богдану Хмельницькому. Теле- й радіоведучі, музиканти в інвалідних візках вирушили в бік Оперного театру. По дорозі спробували зайти в метро та ресторан швидкого харчування, розташований у підвалі. Усі констатували: без сторонньої допомоги навіть на високу бровку піднятися неможливо.
«Тільки в Києві 150 тисяч людей з обмеженими можливостями, - говорить громадський активіст, засновник проекту PIDMOGA.INFO Олексій Краснощоков. - Але жодне соціальне забезпечення не замінить таким людям можливість самореалізовуватися, тобто діставатися до магазину, банку, лікарні. Наші міста не пристосовані! Люди, які приїжджають до нас з інших країн, здивовані, що на вулицях українських міст не видно візочників. Але в нас же немає умов, щоб вони могли пересуватися. І хоча на законодавчому рівні у нас все в порядку, все-таки з'являються такі місця, як на Поштовій площі, де для людей з обмеженими можливостями нічого не передбачено».
Учасники експерименту кажуть: щоб пересуватися містом, треба бути добре фізично підготовленим - уже через кілька хвилин, проведених в інвалідному візку, відчувається сильна втома у спині. А крім цього доводиться раз у раз сподіватися на сторонню допомогу - наприклад, щоб спуститися в метро, треба просити як мінімум двох людей.
Події
У Києві під час пожежі евакуювали 50 осіб
Сьогодні в Києві горів паркінг чотириповерхового офісного центру, розташованого за адресою вул. Льва Толстого, 9а.
Як повідомляє прес-служба столичного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, інформація про пожежу надійшла о 16:00. Як встановили рятувальники, зайнявся автомобіль, який перебував у підземному паркінгу. З будівлі було евакуйовано 50 осіб. О 16:43 пожежу було локалізовано, а о 16:47 - ліквідовано.
Пожежні запобігли можливому вибуху - в одному з розташованих поруч автомобілів був газовий балон.
У Києві під час пожежі евакуювали 50 осіб
Сьогодні в Києві горів паркінг чотириповерхового офісного центру, розташованого за адресою вул. Льва Толстого, 9а.
Як повідомляє прес-служба столичного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, інформація про пожежу надійшла о 16:00. Як встановили рятувальники, зайнявся автомобіль, який перебував у підземному паркінгу. З будівлі було евакуйовано 50 осіб. О 16:43 пожежу було локалізовано, а о 16:47 - ліквідовано.
Пожежні запобігли можливому вибуху - в одному з розташованих поруч автомобілів був газовий балон.
Блог:
Думки18:40
Політика
Володимир Фесенко
Уряд не завжди діяв досить уміло й оперативно
Рік роботи українського уряду має неоднозначний вигляд, оскільки є як певні досягнення, так і провали. Порівняно з минулим роком є певний прогрес, але все ж головна проблема в тому, що реформи рухаються занадто повільно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
«З одного боку, у найскладніших економічних умовах, як у минулому році, так і в цьому, вдалося утримати під контролем соціально-економічну ситуацію, не допустити колапсу української економіки - це було непросто. З іншого боку, поки що складно сказати, скільки це буде - 10, 11 або 12% ВВП. Різні цифри називаються. Але очевидно, що це буде один з найбільш кризових років за всю історію незалежної України. Відповідальність несе уряд, оскільки не завжди діяв досить уміло й оперативно. В ім'я порятунку фінансової системи іноді йшов на непродумані економічні заходи», - розповів політолог.
За словами Фесенка, головна проблема, як і раніше, пов'язана з низькою якістю реформ. При цьому він зазначає, що, на відміну від минулого року, у цьому можна, у принципі, говорити, що реформи вже йдуть.
«Деякі реформи не подобаються, як, наприклад, ситуація в енергетиці та з комунальними тарифами. Це зроблено багато в чому в межах програми отримання кредиту від МВФ. Нам довелося йти на непопулярні заходи в енергетичній та тарифній політиці. Чимало обґрунтованих звинувачень, що тарифи було завищено й розрахунки проводилися, що називається, на око. Є початок реформ у МВС, найяскравіший - поява дорожньої поліції та патрульних. Вона, звичайно, неідеальна, але не так корумпована. Поки є претензії щодо її ефективності, але контраст дуже помітний - він, швидше, позитивний», - зазначає Фесенко.
Експерт також розповів, що в багатьох відомствах видно початок реформ, але їх темпи не викликають задоволення. Але є й відомства-аутсайдери, в яких немає навіть початку реформ.
«Є претензії до багатьох міністрів, хтось пішов, когось звільнили, хтось під загрозою звільнення. Тобто якісний склад уряду теж викликає серйозні нарікання. Уряд як мінімум вимагає серйозного кадрового ремонту. Я думаю, що є серйозні проблеми з розподілом повноважень усередині уряду й відсутністю там координатора реформ. Арсеній Петрович намагається грати всі головні ролі, бути солістом скрізь і в усьому: і прем'єр-міністром, і головним реформатором, і головним євроінтегратором. А в результаті є серйозні проблеми: фінансовий процес євроінтеграції, я маю на увазі підготовку безвізового пакета. Там були серйозні зауваження до якості проекту. А все тому, що формально цим опікується Арсеній Петрович, а повинен опікуватися, як кажуть багато експертів, віце-прем'єр. Також було б бажано, щоб у нас був координатор реформ в уряді, тому що реформи йдуть безсистемной хаотично. З тих реформ, які вже здійснюються, звичайно ж, це реформа децентралізації, але це пов'язано не тільки і не стільки з діяльністю прем'єр-міністра. І ця картинка показує, наскільки неоднозначна ситуація з роботою уряду», - вважає політолог.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-1,3324649333954-/
/-pc-/
Top