Ігор Кононенко: Проти мене ще будуть випади

Нещодавно ім’я Ігоря Кононенка, першого заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді, фігурувало в розрізі обвинувачень щодо причетності до офшорних схем. Не встиг скандал вщухнути, як виник новий. У ході конфлікту всередині фракції «БПП» праву руку Президента звинуватили в корупції та особистому контролі усіх кадрових призначень. Що відбувається у ВР цього скликання? Чи не планує Кононенко піти з великої політики, а якщо так, то коли? Про це та багато іншого політик розповів у інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН).

— Ігорю Віталійовичу, Верховній Раді цього скликання вже рік. Її увесь час критикують. Все геть погано?

— Дійсно, критики чимало. Та цей парламент багато зробив, хоч і невиконаного сила-силенна.

— Критикують якість законів. Чому є підстави?

— В європейських парламентах за рік розглядається 45-50 законопроектів. Вони вивчаються досконально, вивіряється кожне слово. У нас же тільки за пленарний тиждень у порядку денному стоїть близько півсотні питань, а то й більше. Реально розглядаємо 35-40 законопроектів.  Така швидкість розгляду не може не впливати на якість законів. Разом з тим нині ми мусимо діяти швидко. Адже відповідаємо на нагальні виклики, вимоги суспільства. І нам потрібно негайно реформувати країну.

Уже є певні результати. Зокрема, ми демонтували стару правоохоронну систему та радянсько-сталінську прокуратуру. Створено поліцію, прийнято низку законів щодо реформи Міністерства внутрішніх справ. Маємо Антикорупційне бюро, яке розпочало роботу з 1 грудня. Сподіваюсь, і Державне бюро розслідувань через п’ять-шість місяців почне ефективну роботу. Започаткували судову реформу й перезапустили Вищу раду юстиції. Потрібно перезапускати суди, змінювати персоналії. Попереду ще багато роботи.

— Що із запланованого, на ваш погляд, не вдалося зробити?

— Швидкість економічних реформ потребує багато кращого. Ми прийняли багато рішень, зокрема у розрізі програми МВФ так званий безвізовий пакет. Це чудово. Але питання покращення умов роботи для бізнесу ще не вирішене, хіба що частково. Що стосується програми Doing Business, були зроблені кроки, та, як на мене, вони мають переважно декларативний характер: так, Україна піднімається в рейтингах, та на роботу бізнесу це практично не впливає.

Швидкість економічних реформ потребує багато кращого

— Про податкову реформу говорять давно. Є дві пропозиції: Кабміну і профільного комітету ВР. Та далі обговорень справа не зайшла. Чому?

— Податки – надзвичайно актуальне й непросте питання. Тому тут маємо постійну дискусію. Зрозумійте, ніколи людина з фіскальним складом мислення, яка звикла тільки забирати, не знайде спільну мову з бізнесом, не зможе вийти з ним на дискусію, що однаково задовольнятиме обидві сторони.

Дійсно, є пропозиція Міністерства фінансів, хоча його законопроект досі не внесено у Верховну Раду. Нам намагаються довести, що податкова лібералізація сьогодні неможлива, оскільки виникнуть розриви в бюджеті, що не дозволить фінансувати видатки.

Та, на мій погляд, рух у правильному напрямку прописано саме у проекті податкової реформи від Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. Цю пропозицію ще називають реформою Южаніної.

— Безвихідь?

— Мусимо знайти вихід! Адже без Податкового кодексу не буде Бюджету-2016, оскільки він повинен розраховуватися на певних показниках. А податки – це база. Наступний тиждень буде напруженим і буде присвячений цим дискусіям.

— Пропозиції МВФ – це вимоги, які виконуються та обговоренню не підлягають. Чи не так?

— Я прихильник ліберальної реформи. Але як людина відповідальна розумію, що сьогодні приймати щось, не узгодивши з МВФ, ми не можемо. Ми вкрай потребуємо кредитування за програмою Stand-by і не покриємо розривів у бюджеті без зовнішньої фінансової допомоги. Тому вимушені шукати компроміс.

Але, спілкуючись з МВФ, я бачу, що його не цікавить рівень податків в Україні. Головне, щоб дефіцит бюджету не перевищував 3,7% від ВВП. Тому ліберальна реформа можлива за радикального зменшення видатків. Ми маємо позитивний приклад інших країн. Зокрема, Грузія провела ліберальну реформу в три етапи. Але вона вдалася до низки непопулярних кроків, які не одержують підтримки в нашому парламенті, де ще багато популізму.

— Яким може бути компромісне рішення по-українськи?

— Зафіксувати на законодавчому рівні, що будемо проводити ліберальну реформу протягом трьох-чотирьох років. Що за цей період знижуватимемо податки. Це стимулюватиме підприємців. Адже бізнес побачить, що так, наступного року ще буде важко, але потім щороку легше й легше. Він розпочне робити інфраструктурні проекти, припинить жити одним днем, вивозити виробництво до інших країн.

— Відомо, що підприємці вивозять бізнес, наприклад, до Польщі. Наскільки серйозна тенденція?

— Дуже серйозна. І стосується не лише Польщі. Бізнес, пов'язаний з інфраструктурними питаннями, логістикою, перевезеннями, виводиться до країн Балтії, те, що пов’язане з інтелектуальною працею, перереєстровують на Словаччину і Словенію, до країн з більш ліберальним законодавством. Це дуже небезпечно. Ми втрачаємо активну і прогресивну частину нашого населення. Потрібно терміново щось робити. Зокрема, проводити ліберальну податкову реформу. А також дати чіткі сигнали від парламенту й Уряду, що про середній клас у нас не забувають. Безумовно, піклування про незахищені верстви населення – це дуже важливо. Але якщо не дозволяти бізнесу генерувати додаткову вартість, сплачувати з неї податки, то звідки взяти можливість для забезпечення захисту малозабезпечених? Підприємці – це та рушійна сила, яка витягне економіку з кризи.

Та знаєте, що найнебезпечніше? Маємо спайку олігархату й політиків. За гроші великого бізнесу робляться популістські речі, лунають заяви в розрізі «підтримка малозабезпечених». А про середній клас, розвиток підприємництва тут і не йдеться. Ситуацію потрібно, нарешті, зламати. І ми, наша політична сила, будемо це робити. Тим більше, що після місцевих виборів маємо потужне представництво в радах усіх рівнів. Розвиток середнього класу – це наше надзавдання!

— Стверджують, Генеральна прокуратура підконтрольна Президенту. А наступним генпрокурором може стати той, хто слухатиметься Банкову. Погоджуєтеся?

— Не варто демонізувати прокуратуру, в якої сьогодні зовсім інші повноваження, ніж раніше. І навколо фігури генпрокурора штучно створюються негативи. Стало модним кидатися термінами, що хтось когось контролює, «кришує».

Нині ключове питання – це боротьба з корупцією. Уже три сотні справ передаються до Антикорупційного бюро. З часом слідство перейде до Державного бюро розслідувань. Що стосується реформи прокуратури знизу – то вона проводиться, до того ж незалежними комісіями. А генеральному прокурору лише подаються кандидатури на затвердження. Тому вплив генпрокурора на систему, як і Президента на генпрокурора, вважаю, значно перебільшено.

Вплив генпрокурора на систему, як і Президента на генпрокурора, значно перебільшено

— Шокіна змінюватимуть?

— У Законі прописано, що є лише декілька підстав для заміни генпрокурора: його особиста заява, подання Президента до Верховної Ради та 150 підписів депутатів за відставку. Тоді питання про відставку має бути обговорено в парламенті та отримати 226 голосів «за». Поки жодної з цих підстав немає.

— Враховуючи «список Шокіна», депутати боятимуться підписи збирати за відставку, остерігаючись подань і арештів?

— Це фантазія. Приблизно така ж, як і те, що я особисто організував затримання Геннадія Корбана. Якщо хтось не хоче бути фігурантом кримінальних справ, то просто не треба скоювати злочини.

— Останнє подання Шокіна завершилося арештом у стінах ВР. Суд згодом визнав незаконною постанову ВР про зняття депутатської недоторканності та згоду на арешт народного депутата від фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Отож, він скоро повернеться до парламенту?

— Ще є процедура апеляції. Також, нагадаю, Мосійчук визнав свою провину – було оприлюднено відео. Що буде далі в розрізі його справи, залежить виключно від суду.

— Радикали виграли ще один суд: Вищий адмінсуд визнав протиправною бездіяльність Президента Петра Порошенка щодо зміни складу ЦВК. Як ви це прокоментуєте?

— Питання змін у ЦВК почало активно обговорюватися в серпні, коли вже почався виборчий процес, і змінювати членів ЦВК під час його проведення було б неправильно.

Сподіваюся, 3-5 грудня виборчий процес закінчиться і 12 членів Центрвиборчкому буде замінено. Від нашої фракції Партії «Блок Петра Порошенка» ми направили Президенту 13 кандидатур на посади членів Центральної виборчої комісії (Головчук Віталій Анатолійович, Дубас Богдан Йосипович, Швець Ірина Миколаївна, Ковтунець Володимир Віталійович, Кириченко Юлія Миколаївна, Загоруйко Аліна Леонідівна, Зубрицька Олеся Миколаївна, Репецький Сергій Васильович, Стеценко Семен Григорович, Желтова Ольга Миколаївна, Кустова Світлана Миколаївна, Айвазовська Ольга Павлівна, Вербенський Михайло Георгійович – авт.).

— «Батьківщина» та Народний фронт подали кандидатури дійсних членів ЦВК. Це заступники голови Центрвиборчкому Жанна Усенко-Чорна і Андрій Магера. Будете виступати проти цих кандидатур?

— Зараз слово за Президентом. Наскільки мені відомо, він налаштований максимально врахувати позиції депутатських фракцій. Не виключаю, що будуть додаткові консультації Президента з фракціями з цього питання.

— Сьогодні всі стверджують, що дочасні парламентські вибори невигідні, натомість активно готуються до них. Те, що ви зараз говорите, укладається в рамки передвиборчої риторики?

— Ні, це не так. А постійне перебування країни у передвиборній, виборчій та післявиборній риториці – це небезпечно. За півтора року ми пройшли три кампанії. Якщо зараз втягнемо країну ще в одні вибори, це буде безвідповідально з нашого боку. Нинішній парламент пропрацював лише рік. Він прийняв низку рішень, які потребують закріплення в наступному році.

— Та все ж, якщо вибори? Приміром, навесні 2016 року?

—  Тоді всі реформи зупиняться. З кого люди питатимуть за невиконане? Сьогоднішній склад парламенту скаже: «Ми тут до чого? Нас немає вже». А новий: «Ми нічого не знаємо. Ми щойно прийшли».

У нас постійно говорять про дочасне припинення повноважень. Така ж картина і з урядом. Щойно його призначили, одразу «знімають». Треба дати попрацювати,  щось зробити. У законодавстві прописано річний імунітет для нього. 11 грудня буде звіт уряду. Запитаємо, що зроблено, що ні. Зробимо висновки, переформатуємо його під нові завдання. Ротації за підсумками – це нормально. А весь час думати про вибори – шлях у нікуди. Якщо навесні перевибори, то про які реформи можна мріяти? Вони відкладуться ще як мінімум на півроку. Невдоволення людей наростатиме. Світова спільнота нас теж не похвалить. Багато програм щонайменше буде призупинено, адже всі чекатимуть, чим завершаться вибори.

— Але тема дочасних перевиборів педалюється. Чому?

— Тему розкручують ті політичні сили, які прагнуть пройти до ВР, або ті, які переконані, що можуть посилити свої позиції в парламенті. Це нібито  й зрозуміло. Та з точки зору інтересів країни це щонайменше безвідповідально.

— Правда, що ваша політична сила досі не розпустила передвиборні штаби?

— Я як керівник центрального штабу можу сказати, що, за винятком Кривого Рогу, усі штаби розпущено.

Ми працюємо у звичайному режимі, участі у виборах не плануємо. Однак, якщо так станеться, що вибори відбудуться, то ми до них будемо готові. Наші штаби базуються на місцевих осередках партії.

— А що, вже списки формуються?

— Це безглуздо робити хоча б тому, що, скоріше за все, наступні парламентські вибори будуть проводитися за новим законодавством.

— Раніше планувалося, що правила будуть такі ж, як на місцевих виборах. Так буде?

— Чинний закон про місцеві вибори критикують. У ньому було багато правильних речей, але багато також і помилкових. Не можна звинувачувати нашу політичну силу, що ми голосували за нього. Ми від цього закону чи не найбільше постраждали. Приміром, якби вибори проходили за старим законом, ми б у Києві мали на 15 депутатів більше. І так у більшості регіонів.

Основна проблема чинного закону про  місцеві вибори – це те, що людина, яка перемогла на окрузі, не обов’язково стає депутатом. І ще одне – округи можуть залишитися без депутатів. Ми розуміли, що теоретично так може бути. Та нам здавалося, ще це будуть лише винятки.

— Про це попереджували. Зокрема, говорив заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера.

— Так. Але ми не думали, що це буде масово. Та ці дві речі показали: закон не оптимальний. Ми його опрацювали. Негативи будемо прибирати, або приймемо новий закон.

— Як так вийшло? Це ж був проект Руслана Князевича, вашої людини. Знову ж таки, була інформація, що закон писали на Банковій.

— Цей закон писали не на Банковій. Руслан дійсно був одним з його авторів. Ідеологія законопроекту йшла від нього. Але в Коаліційній угоді було закладено впровадити відкриті списки.

Була альтернатива: законопроект від групи, очолюваної Олександром Черненком. Законопроект хороший, але дуже складний. На місцевих виборах його неможливо було апробовувати. Я  б його протестував на довиборах у парламент.

— Яку виборчу систему потрібно узаконити?

— Особисто я – за повернення до суто пропорційної системи. Потрібні прості правила. Місцеві вибори засвідчили, що люди орієнтуються на лідерів. Тому нехай лідери і беруть на себе всю відповідальність.

— Що тоді буде з розвитком партій?

— З точки зору реальної картини волевиявлення, суто пропорційна система демонструватиме дійсні настрої суспільства, які, коли починаємо мудрувати, викривляються. У нас немає правдивого інформування населення про те, що реально відбувається. Ми поки що живемо в королівстві кривих дзеркал. А що стосується закону, який напрацювала група на чолі з Черненком, то нам потрібно думати, як до нього рухатися.

— При пропорційці, стверджують, торгують місцями в партійних списках. У фракції ж «Блоку Петра Порошенка» зараз чимало людей Ігоря Коломойського. І ще можуть зайти. Кажуть, ви тому не відпускаєте депутатів-списковиків до КМУ, ЦВК та інших органів. Чому виникла така проблема?

— Не розумію, що ви маєте на увазі, коли говорите, що ми когось кудись не відпускаємо, але якщо говоритимемо про формування списку, то дійсно,  маємо дуже різну за складом фракцію в парламенті. Списки формувалися більше року тому. Це була позиція Президента як людини, яка насамперед прагне миру. Це була ідея об’єднання еліт, авторитетів з різних сфер. Тому в нас вийшла от така багатогранна фракція. Прикро, та час показав, що певні кроки під час створення фракції були хибними.

Але все ж ми маємо демократичну фракцію, і це головне. У нас немає людей, яким можна сказати: «Сиди тут, там стій. Так голосуй, а так – ні». Про дискусії у фракції знають всі. Можливо, при іншому підході до формування списків наша фракція була б більш дисциплінованою. Але це плата за демократію.

— У вас у фракції сформувалася Антикорупційна платформа. Усі, хто поза нею, – корупціонери? Ваше прізвище публічно називають у розрізі корупційних скандалів. Кажуть, відповідаєте за всі кадрові призначення в країні.

— Хотілося б дізнатися, кого і де я призначив. Та чомусь жодного прізвища не називають. А про Антикорупційну платформу я вже висловлювався. Згідно з положенням про фракцію у нас можуть бути групи. Було сім груп, тепер ще одна з’явилася. З урахуванням того, що туди ввійшли медійники, вона гучно про себе заявила. Нічого поганого тут немає. Лише вітаю народження об’єднання депутатів, яке концентруватиметься на боротьбі з корупцією, адже корупцію треба долати, підтримувати Антикорупційне бюро й Державне бюро розслідувань. Головне, щоб усе не потонуло в демагогії та лозунгах. Але що бентежить – це публічні звинувачення інших членів своєї фракції. Я кажу це не тому, що проти мене хтось висловлюється. На моє переконання, ми одна команда, і протиріччя треба вирішувати насамперед усередині.

Є законодавство, і його треба дотримуватися. Якщо є якась інформація, докази – будь ласка: надайте заяву про злочин до правоохоронних органів – і буде розслідування. Якщо факти підтвердяться – буде відповідальність.

— Щодо вас є провадження, розслідування?

— Ні. Адже нема таких фактів. Це лише так зване інформаційне кілерство, широка кампанія проти мене.

Та мене це не дестабілізує. Маю чіткі цілі та плани щодо роботи в парламенті. Як уже неодноразово говорив, моє першочергове завдання – створення нормальних умов роботи для вітчизняного бізнесу.

— Нещодавно заявляли, що вам погрожують. Чи зверталися до правоохоронних органів? Які це погрози?

— Поки я ні до кого не звертався і не збираюся. Погрози були і є. Частіше вони читаються між рядків, напівнатяками.

— Хто погрожує?

— А хто голосніше за всіх кричить: «Тримай злодія!»? Є люди, яких дратує Кононенко, який декларує свої доходи з 1999 року, в якого прозорі статки, який не боїться жорстких правил декларування й може вільно пересуватися світом, навіть скористатися чартером за потреби, не приховуючи це від ЗМІ. Хтось боїться, що мій вплив збільшиться. Комусь важливо витиснути мене з оточення Президента як одного з тих, хто допомагає йому в боротьбі з олігархами.

— Це відбувається в розрізі боротьби Коломойський – Порошенко?

— Щодо великого бізнесу у Президента й нашої фракції позиція спільна: бізнес має платити податки, не може сидіти на державних потоках чи впливати на державні підприємства. Також великий бізнес не може впливати на політичну ситуацію в країні, мати кишенькові партії для захисту своїх інтересів. Якщо ці умови виконуються – супер. І такий бізнес треба захищати.

— Петро Порошенко – це теж великий бізнес. Він Президент чи олігарх?

— Президент. Хоч Петро Порошенко дійсно самостійно побудував великий бізнес. І народ України, коли голосував за нього, чітко розумів – голосує за представника бізнесу. Історія Порошенка відома й публічна. До того ж, який це бізнес? Він жодним чином не пов'язаний з лобіюванням. Це не енергетика чи газові активи. Це не є бізнес, який сидить на державних замовленнях, підгодовується з бюджету. От скажіть, яку державну підтримку можна придумати для Roshen?

— Скоро свята. Для шкіл, садочків, дитячих будинків закуповувати солодощі?

— Готовий особисто написати запит, чи це має місце, якщо так, то за якими цінами. Має бути тендер. Можливо, враховуючи високу якість продукції, тендер може бути виграно. Рекламувати не буду (сміється). Але це не ті речі, які впливають на економіку компанії.

— Але в Порошенка не тільки цукерки, а ще і впливовий інформаційний ресурс – 5-й канал.

— Якщо говорити про симетричність подання інформації – я не чув жодного закиду до 5-го каналу. Канал не є інструментом політичного лобізму. Якщо висувати претензії, то не до 5-го, а до низки загальнонаціональних каналів, які належать олігархам.

— Коломойському?

— Коломойському, Льовочкіну, Ахметову, Фірташу, Захарченку. Усі ж про все знають. То може з цього почнемо?

— У вас особисто є підконтрольні ЗМІ?

— Нема. І це ніколи не було сферою бізнесу, яка мене цікавить.

— «Джинсу» замовляли?

— Ні. Я ніколи не звертав багато уваги на те, що пишуть про мене. У мене навіть досі прес-секретаря немає.

Я ніколи не звертав багато уваги на те, що пишуть про мене

— Якби можна було повернути час, ви пішли б у велику публічну політику чи залишилися менеджером у тіні?

— Дійсно, багато речей нині викликають тривогу або невдоволення. У бізнесі я себе почував значно комфортніше, ніж у політиці. Перша пропозиція ввійти до парламенту мені надійшла ще у 2003 році за списком «Нашої України». Другу отримав у 2006-му, теж відмовився. Погодився на пропозицію у 2014-му, хоч і без великого запалу. Достатніх аргументів відмовити не мав, оскільки розумів, що виклики серйозні. Проте вважаю, що багато чого корисного для людей вдалося зробити.

Прекрасно розумію, що проти мене будуть ще випади. Та я оптиміст, тому впевнений, що за рік-два нам вдасться створити хороший бізнес-клімат і до України повернуться інвестори. Нарешті почнеться стабільне економічне зростання. Оце і є ті завдання, заради яких варто працювати в парламенті.