Стрічка новин
Вибрати все
Фільтрувати тематики Выбрать
29 Липня
Стрічка новин
Вибрати все
Фільтрувати тематики Выбрать
29 Липня
Роман Ніцович Роман Ніцович

Навіть у майбутньому ми навряд чи повністю відмовимося від російського газу

02.12.2015, 15:36 Печать

Нині перед українським газовим ринком стоїть задача лібералізації й відхід від російського блакитного палива. Проте Україні навряд чи вдасться повністю відмовитись від газу з РФ, хоч цю залежність від російського газового ринку треба зменшувати. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив керівник програм аналітичного центру DiXigroup Роман Ніцович.

«Лібералізація газового ринку – це нова модель взаємодії гравців на ньому. Вона передбачає те, що споживач тепер має вибір між різними постачальниками. Він може обирати собі того постачальника, який запропонує нижчу ціну. Ціни у нас ринкові, тут нікуди не дітися – це об’єктивна потреба, інакше б ринку не було. Зараз це перехідний період, який остаточно закінчиться в 2017 році. Транспортування і розподіл газу – це вже питання операторів, які мають бути незалежними й запускати в трубу всіх, хто захоче. Таким чином в цьому і є сенс лібералізації, що ви як споживач матимете змогу обрати собі постачальника й на цьому зекономити», - розповів експерт.

За словами Ніцовича, питання диверсифікації - теж частина цього перетворення ринку. Якщо ринок буде лібералізовано, відкриється змога імпортувати газ будь-кому і будь-звідки. 

«Тому теоретично якщо якісь трейдери українські домовляться з «Газпромом» імпортувати газ на прийнятних умовах, вони матимуть змогу це зробити. Ми усуваємо цю російську компанію тільки як одну з імпортних монополій. Так само і на європейському ринку: якщо хтось із наших постачальників домовиться, то «Укртрансгаз» зобов’язаний цей газ прийняти, прокачати, поставити. Зараз ми відходимо від російського ринку. Але не думаю, що у майбутньому ми від нього повністю відмовимось. Треба визначити прийнятний рівень. Президент каже, що 50% за підсумком року, Кабмін каже, що 30%. Якщо говорити про прийнятний баланс, то він, мабуть, мвсить коливатися в межах від 30-ти до 50%. Варто зазначити, що досвід країн ЄС досить різний: є країни, які на 100% залежні й поки що нічого не можуть з цим зробити. У нас є змога зменшити цю залежність, тож варто нею скористатись», - дійшов підсумку експерт.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции


На тему
Суспільство «Запам'ятався посмішкою»: у Києві попрощалися з Павлом Шереметом 22 Липня
20:24

«Запам'ятався посмішкою»: у Києві попрощалися з Павлом Шереметом

«Запам'ятався посмішкою»: у Києві попрощалися з Павлом Шереметом У Києві, в Українському домі, відбулася церемонія прощання з журналістом Павлом Шереметом, якого було вбито вранці 20 липня. Його автомобіль підірвали на перехресті вулиць Івана Франка і Богдана Хмельницького в Києві. «Підійшов до якоїсь межі і зрозумів, що життя таке коротке, а репутація - така тендітна річ, що все це підкоряти волі кількох політиків - нерозумно й безглуздо». «Ми - такі собі провідники чужих історій. Важливо вміти розмовляти з людьми. Якщо люди вам нецікаві - це не ваша професія». Ці та інші цитати білоруського журналіста, а ще фотографії раз у раз змінюють одна одну на екрані у величезному залі Українського дому. Сьогодні сюди прийшли колеги Павла Шеремета, друзі, представники влади та білоруської діаспори, прості кияни. Поруч також мати, син і дочка журналіста. «Запам'ятався посмішкою, запам'ятався твердістю, особливо, коли говорив про своє минуле ставлення до білоруської мови, про те, як саме Україна вплинула на нього, - згадує журналіст Андрій Куликов. - Думаю про нього як про людину, яка ввібрала в себе наше життя. Ми, журналісти, даємо суспільству надію, а для багатьох людей, які прагнуть керувати суспільством, ми становимо небезпеку». «Професія журналіста - небезпечна професія, - каже журналіст Євген Кисельов. - Якщо ти її обрав, ти маєш бути готовим до всього. Я б за вбивство журналістів карав би так, як карають за вбивство поліцейських. Є у світі чотири особливі професії. Є вчителі, які навчають дітей, є лікарі, які лікують людей, є поліцейські, які охороняють спокій та безпеку громадян, а є журналісти, які дають громадянам інформацію про те, що відбувається у світі, країні, навколо них. При цьому людям нашої професії не личить скаржитися на те, що ми весь час перебуваємо в зоні ризику». Говорили сьогодні й про можливі мотиви вбивства журналіста. Наприклад, Євген Кисельов припускає: «З версій, гадаю, найближча до дійсності - це так званий російський слід». «Це іронічна, критична людина і дуже принципова. Думаю, що 1000% - це абсолютно показове вбивство. Навіть той спосіб убивства, який обрали, - максимально цинічний з усіх можливих. І Павла вибрали як велику фігуру. А для чого? Думаю, найближчим часом ми побачимо якесь продовження, - каже народний депутат, лідер полку «Азов» Андрій Білецький. - Одна з версій - «російський слід»... Можливо, цю версію не можна відкидати, але мені здається, що зараз такий внутрішній український ландшафт, що його могли використати й внутрішні українські сили для своїх власних інтересів. Для України загалом це показує, що у нас величезні проблеми в країні, в елементарних поняттях державної безпеки і особистої безпеки кожного громадянина». «Будь-які поспішні спроби щось гадати - це завжди на шкоду, - впевнений адвокат Ілля Новіков. - Але я думаю, що цих людей знайдуть, раніше чи пізніше, але знайдуть, і буде відомо, хто це зробив». А радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт звертається до журналістів: «Хотів попросити всіх дати нам можливість вести розслідування. Є певні версії, за якими працює слідство. Ми просимо тих людей, хто має відношення до ЗМІ, не коментувати, а допомагати нам. Працюють найкращі фахівці СБУ, і ми зробимо все, щоб знайти не лише вбивць, а найголовніше - замовників».
Політика Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки 18 Липня
16:57

Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки

Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки Все. Напрацювалися. Парламент за четверту сесію Ради прийняв понад 470 законодавчих актів і пішов на канікули. Про здобутки свої депутати говорять здебільшого критично або загально, сварять колег (а отже, й себе, оскільки ВР – це колегіальний орган) за прогули, кнопкодавство і огульний самопіар. Традиційно переважна більшість народних обранців стверджує, що відпустку планує провести на Одещині або в Карпатах, а за першої необхідності готова прибути в столицю і працювати. Гострі кути Максим БурбакТак, голова фракції «Народний фронт» Максим Бурбак сказав АСН, що, на його думку, основний провал цієї сесії – це те, що парламент не спромігся напрацювати механізми з повернення до бюджету коштів, розкрадених Віктором Януковичем і Ко. «Відмова депутатів голосувати за спецконфіскацію грошей, вкрадених Януковичем, – це провал», - сказав він АСН. А основним досягненням Бурбак називає те, що парламентська криза ще більше не загострилася. «Ми відстояли рівновагу в державі, не допустили розхитування внутрішньополітичної ситуації. Політичну кризу, яку роздмухували певні політикани, загострити не вдалося», – акцентував він. Низи і вершини Олександр ЧерненкоА представник Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко переконує, що глобальний провал – низька ефективність, багато популізму, який заважає працювати. «Дійсно, загальмовано децентралізацію. Це і через зміни до Конституції, які відклали, і через неприйняття низки законів, які до останнього з’являлися у порядку денному, але ніхто за них не голосував», – швидко назвав він негативи. Відсутність донині Виборчого кодексу до провалів цієї сесії Черненко не зараховував: мовляв, не планувалося, що це станеться. Звісно, у кожного своя шкала. Але традиційні бої, підкупи, зловживання на семи округах, які, на превеликий жаль, нікого не дивують, продемонстрували вкотре – з цим треба щось робити. Бо вибори мають бути волевиявленням, а не змаганням гаманців і впливів заради мандату як інструменту задоволення власних або корпоративних інтересів. Що стосується досягнень, то, за версією депутата, перше місце посідають зміни до Конституції, судова реформа. Друге – безвізові закони, «які так важко, але все ж пройшли (і антикорупційні, і антидискримінаційні)». Третє – закони, які посилюють обороноздатність. Вірю – не вірю Борислав БерезаІ позафракційний у коментарі АСН наголосив, що провал – це продовження традиції неперсонального голосування, пропуски депутатами пленарних засідань. І - невирішення питання ротацій у Центральній виборчій комісії. «Це дуже серйозно. Адже посилюється недовіра суспільства. Відповідно, ми втрачаємо підтримку українців. А парламент без підтримки українців семимильними кроками рухається до перевиборів», - попередив він. До списку досягнень Береза включив законопроект, який скасовує податок на пенсії, та дозвіл ввозити ненові автомобілі. Також він зазначив, що дещо зросла якість законопроектів, які депутати припинили штампувати пачками. Хвороба росту Мустафа ДжемилевВ той самий час уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв, який у ВР не перше скликання, зауважив в інтерв’ю АСН, що не варто дивитися на Раду і поточну сесію лише крізь призму негативу – нема ані особливих досягнень, ані провалів. Джемілєв каже, що дисципліна в Раді, точніше її відсутність, завжди у нас була такою – жодних сюрпризів. «Але дуже прикро, що країна в такому стані, а багато хто займається популізмом. І начебто неозброєним оком видно, що це за люди, чому вони так роблять. Таким чином, думаю, вони розраховують підвищити свою популярність у певному середовищі. Шкода. Це не що інше, як безвідповідальність. Також прикро, що траплялися в парламенті неприємні ексцеси, які важко уявити деінде. Як то, коли хапали прем'єр-міністра (11 грудня 2015 року нардеп від БПП Олег Барна з букетом троянд пішов до Яценюка і намагався винести його з-за трибуни. — Авт.). Що тут поробиш? Це хвороба росту», – наголосив він. Демонстрація відповідальності Окрім того, депутати з різних фракцій переконують, що готові перервати відпустку, якщо така потреба виникне, і прийти попрацювати. На цьому неодноразово акцентував і спікер парламенту. Підбиваючи підсумки сесії, Андрій Парубій зазначив, що за останні кілька тижнів більшість народних депутатів продемонструвала відповідальність. «Ми ухвалювали непрості закони, ми ухвалювали необхідні закони для євроінтеграції, для отримання безвізового режиму, і Рада протягом останніх двох тижнів, незважаючи на будь-які політичні протистояння, продемонструвала здатність ці закони приймати», – сказав Парубій під час прес-конференції, наголосивши, що передумов для дострокових виборів немає. Бути чи не бути До речі, захід відбувався не у звичному форматі, а був аж дуже схожим на традиційні зустрічі медіа з Президентом на «зеленій галявині» у дворі АП, започатковані Віктором Ющенком і відновлені Петром Порошенком. Але то таке. Головне не формат, а результат. І скликати позачергову сесію може тільки голова ВР, тобто Парубій. Так, позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного скликаються головою парламенту на вимогу Президента. Або ж за ініціативою не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Є третій варіант - Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання. Це відбувається у разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях. Але він є дуже малоймовірним нині. Як і скликання Ради за прямої ініціативи Петра Порошенка. За словами одного зі співрозмовників АСН, на випадок форс-мажору коаліціанти зібрали 150 підписів, заздалегідь передавши їх Парубію. Що ж стосується порядку денного ймовірної позачергової сесії, то його можливі питання прогнозувати не береться ніхто. Лише кажуть, що найвірогідніша причина екстреного збору – загострення ситуації на фронті.
Суспільство Від Кожум'яки до кластера 15 Липня
18:48

Від Кожум'яки до кластера

Від Кожум'яки до кластера Майже третину надходжень до бюджету Києва давали у 1991 році підприємства легкої промисловості. Столичні заводи та фабрики не лише забезпечували високоякісною продукцією місто, область, інші регіони України, а й відправляли її за кордон. Колишнє Київське виробниче шкіряне об'єднання імені М.В. Фрунзе, наприклад, експортувало на початку 90-х майже 80% натуральної шкіри. Сьогодні ж ПАТ «Чинбар» – один зі шкіряних лідерів України, найкращий експортер 2015 року серед підприємств легкої промисловості міста Києва, виробничі потужності якого дають змогу переробляти до 500 тонн сировини щомісяця і сертифікована продукція якого відповідає міжнародним стандартам ISO 9001:2000 та ISO 14001:2006, - працює лише в одну зміну. П'ята частина ринку До речі, провідні світові країни розвитку легкої промисловості приділяють особливу увагу та надають їй істотну інвестиційну підтримку. Бо цій галузі притаманна висока мобільність виробництва. Останнє дає змогу підприємствам швидко розширювати асортимент продукції за будь-яких кон'юнктурних змін ринку, пов'язаних із сезоном чи модою. Більше того, обсяги випуску та продажу товарів «легковики» постійно збільшують, нарощуючи податкові відрахування. Україна ж фактично з перших років незалежності обрала не зовсім правильний шлях розвитку легкої промисловості: зростання споживчого ринку та задоволення потреб населення в товарах вона забезпечує в основному за рахунок імпорту. Вітчизняному виробнику за таких умов залишилося лише 20% ринку, що суперечить принципам економічної безпеки держави (згідно з ними, частка власної продукції стратегічного призначення має становити не менше 50%). Як наслідок - в обсязі промислового виробництва України в цілому частка «легковиків» становить сьогодні 0,8%, у той час, наприклад, як у США, Німеччині та Італії - 8-12%. Падіння гривні допомогло? Миритися з такою ситуацією більшість підприємств галузі вже не бажає. І на рішучі дії їх підштовхнула, як не дивно... девальвація гривні. Вона створила сприятливі можливості для відвоювання внутрішнього ринку, оскільки зробила вітчизняні товари конкурентними за ціною, що посилило ефект імпортозаміщення. І першими цим скористалися «легковики» Києва. Віктор Ліщук«На моє переконання, столиця може стати стартовим майданчиком для відновлення галузі, - говорить один із найпалкіших столичних патріотів, генеральний директор ПАТ «Чинбар» Віктор Ліщук. - Бо хоч частка зайнятих працівників на наших підприємствах і скоротилася з 2000-го до 2012 року у 3,8 разу, але 4,9 тисячі висококваліфікованих робітників та «ітеерівців» сьогодні все ж працюють на київських заводах і фабриках. До речі, якби керівництво міста переглянуло у бік зниження для підприємств хоча б питання орендної плати за користування землею, ми змогли б запрацювати значно потужніше й надати високооплачувану роботу багатьом киянам. Особливо молодим людям у віці від 15 до 45 років та жінкам. У «Чинбарі» представниць слабкої статі нині працює майже 63%». З такими пропозиціями керівники ПАТ «Чинбар», ТОВ «Український взуттєвий альянс», ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гідростиль», ТОВ «РА.ДА», ТОВ «Дана-мода» звернулися до столичної мерії. 22 грудня 2015 року Київська міськрада, Київський національний університет технологій та дизайну, Черкаський державний бізнес-коледж та згадані столичні підприємства підписали угоду про співпрацю, предметом якої стало формування освітнього інвестиційно-технологічного кластера легкої промисловості як ефективного інструменту інноваційного розвитку через більш ефективне використання наявних потенціалу та ресурсів. «Це був без перебільшення історичний крок для Києва, - веде далі Віктор Іванович. - Бо нам вдалося нарешті переконати міську владу в тому, що підприємства легкої промисловості - з їхньою великою ємністю внутрішнього ринку товарів (40-50 мільярдів гривень щороку), наявністю та можливістю нарощування експортного потенціалу, високим рівнем доданої вартості, високою швидкістю обороту капіталу, використанням сировини та напівфабрикатів вітчизняного виробництва, наявністю висококваліфікованих кадрів, значним науковим та інноваційним потенціалом - зможуть перетворити Київ на місто з високотехнологічним виробництвом. Та головне, що підприємства кластера (за умови реалізації кластерних ініціатив) здатні збільшити свою частку на внутрішньому ринку до 50% упродовж п'яти наступних років». Перші проекти Сьогодні столичний кластер легкої промисловості вже робить перші кроки: відповідно до рішення його ради (протокол №1 від 18 лютого 2016 року), до плану науково-інноваційних проектів включено такі напрями, як «Шкіра та взуття спеціального призначення», «Київська броня» (засоби індивідуального бронезахисту для столичної поліції), «Блакитний захист» (спеціальний одяг для рятувальних та інших робіт), «Шкільна форма для киян», «Енергоефективність у технологічних процесах виробництва шкіри, взуття, трикотажних та швейних виробів», «Взуття для дошкільнят». Науковий супровід цих проектів здійснює Київський національний університет технологій та дизайну. «З цим вишем, - генеральний директор ПАТ «Чинбар» наголошує із задоволенням, - ми співпрацюємо особливо плідно: студенти кафедри біотехнології шкіри та хутра проходять практику на заводі. Багато випускників відтак поповнюють лави чинбарівців. Фактично наш завод - єдиний у Києві, який дає для студентів і практику, і роботу. На інших столичних підприємствах кластера легкої промисловості, переконаний, теж відчують незабаром прогрес у комплектації кадрів. Бо освітній інвестиційно-технологічний кластер стане ефективним інструментом інноваційного розвитку для концентрації та поширення нових знань і технологій». Витіснити імпорт Віктор Ліщук так захопився, розповідаючи про сьогодення та завтрашній день кластера, що виробнича діяльність самого «Чинбара» якось відійшла на другий план. Але я (до приходу на підприємство) володіла вже інформацією про успіхи заводу: у 2000 році тут, наприклад, відбулася масштабна модернізація: на виробництві запрацювало новітнє обладнання з комп'ютерною системою керування відомих європейських фірм, а відпрацювання ресурсозберігаючих технологій дало змогу не лише знизити собівартість, а й підвищити конкурентоспроможність продукції. «Наша шкіра хромова - для верху модельного, військового та спеціального взуття, для галантереї, одягу, меблів та ременів, шкіра рослинного дублення - для низу взуття, галантерейних, протезно-ортопедичних виробів, ременів, водостійка шкіра - для робочого та спеціального взуття, - генеральний директор заводу стає суворішим, - давно вже за якістю обігнала подібний китайський товар, який заполонив столичний ринок. Але допоки влада (і не лише київська) не віддасть хоча б половину вітчизняного ринку українському виробнику, всі наші старання будуть марними. З 1918 (!) року, наприклад, наше підприємство було основним постачальником шкіри для тодішньої Червоної армії: понад 70% продукції заводу йшло на пошиття взуття та спорядження для солдатів і офіцерів. Сьогодні ж українські вояки ходять у взутті з імпортної шкіри далеко не найкращої якості. 2000-го ми спільно з чеськими фахівцями розробили гідрофобну шкіру для армійського взуття, яка відповідала натовським стандартам (до 180 хвилин у ньому можна стояти сухим у воді), але Міністерство оборони України цю шкіру в нас не купує, хоча щороку бере її зразки для пошиття експериментальних пар». Зробімо як поляки Чи не тому 2015 року імпорт взуття до Києва (вдумайтеся, маючи у Броварах потужний виробничий взуттєвий центр), залишився досить вагомим. «Мабуть, потрібен Україні вже новий Кожум'яка, аби перемогти внутрішнього Змія і аби не лише столиця, а й інші регіони жили заможно, спокійно, - і Віктор Ліщук згадав казкового героя, який поборов під Києвом чудовисько, котре забирало на вечерю по черзі з кожного двору молодих хлопців та дівчат (пам'ятник Кирилу Кожум'яці, до речі, встановлено на території заводу). - Знаєте, як поляки віднадили зі свого внутрішнього ринку китайське взуття? Вони у кожну пару, наприклад спортивного взуття, вставляли дві фотокартинки: одну - з власного виробництва з телефоном відділу маркетингу і другу - тієї майстрині, що пошила взуття. А по вечорах по телевізору розповідали про неякісну імпортну дешеву продукцію, від якої болять ноги в дітей та дорослих. Подібні передачі закінчувалися закликом купувати польський товар за 5 доларів і тим самим давати роботу сотням поляків та податкові надходження до державної казни, аніж платити 1 долар за китайську продукцію. Як сім баб пошептало!» Цілком згідна з Віктором Івановичем! Вітчизняному виробникові набридли вже промови популістів про любов до всього українського. Краще допоможіть нашим промисловцям ділом, або ж не заважайте працювати!    
Економіка Субсидії та енергоефективність - речі несумісні 28 Липня
12:17

Субсидії та енергоефективність - речі несумісні

Субсидії та енергоефективність - речі несумісні Обіцяючи мільйонам українських родин субсидії і водночас говорячи, мовляв, ми впроваджуємо політику енергоефективності, уряд кривить душею. Особливо це впадає у вічі, якщо порівняти суми, що їх урядовці збираються виділити на ці дві різноспрямовані стратегії. Різниця у три нулі 27 липня віце-прем'єр-міністр Павло Розенко оголосив, що Кабмін планує надати додатково 200 млн на програму «теплих кредитів». Того ж дня він додав: «А на субсидії у держбюджеті на наступний рік доведеться закласти не менш як 45 мільярдів гривень». Ключові тут слова – «не менше». Оскільки, нагадаємо, Міністерство фінансів за місяць попередило: такими темпами, як зараз роздаються субсидії, у 2017 році держава муситиме витратити на них від 70 до 80 мільярдів гривень! Це близько 9% від цьогорічного державного бюджету. Кошти просто перетечуть з держбюджету на рахунки постачальників газу, світла, тепла і т.д. Коли б на енергоефективність Україна витрачала бодай половину того, що зараз фактично викидає на вітер! Але, як бачимо, обсяги фінансування цих напрямків різняться трьома нулями і є просто неспівставними. Чи запрацює Фонд енергоефективності? Ідея створення Фонду енергоефективності, що його як панацею від зависоких комунальних тарифів анонсував Павло Розенко, є правильною, але запрацювати він може не скоро, каже експерт з енергоефективності Національного екологічного центру Анна Шумейко. За її словами, головною особливістю цієї установи буде режим фінансування – за захищеною статтею. Тобто скорочувати чи призупиняти його роботу буде не можна. Лише за умови, що у законопроекті про створення фонду буде закладено саме цей пункт, він зможе ефективно працювати і не стане клоном нинішньої агенції Держенергоефективності. Ця установа хоч і функціонує уже кілька років, але має вельми скромні результати роботи. Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко підрахував – загалом програмою скористалися близько 150 тисяч домогосподарств. Але порівняно з мільйонами родин, які звернулися по субсидії, це - мізерна кількість. Чому Держенергоефективності неефективне? У чому причина такої байдужості українців до пропозиції скористатися допомогою держави у встановленні енергоощадного обладнання для опалення дому? По-перше, сучасні твердопаливні котли, які пропонує з його допомогою встановити Держенергоефективності, річ дуже якісна і корисна: у неї ККД – до 95%. В той час як у застарілих котлах – заледве 60% набереться, а то й 40%. Звісно, якісна річ і коштує недешево. Тож навіть якщо Держенергоефективності й відшкодує 20% від вартості агрегату, то решту суми громадяни мають викласти з власної кишені. Друга проблема, говорить експерт з енергоефективності, - незахищеність фінансування агенції. «Через те, що ця програма перезатверджується з року в рік, довіри до її діяльності не дуже багато», - каже Анна Шумейко. Дійсно, важко планувати співпрацю з установою, якщо наступного року її фінансування можуть заморозити чи скоротити.   Субсидії – і нести важко і покинути не можна Система субсидій – застаріла і заважає просуванню ідей енергоефективності в народ. Про це не казав лише лінивий. Але доки значна частина українців не матиме змоги заплатити навіть за елементарні умови життя, такій формі державної допомоги немає заміни, визнає Анна Шумейко. Водночас експерт зазначає, що уряд не особливо поспішає шукати альтернативу субсидуванню. Тут згадуються слова Павла Розенка, мовляв, система субсидій виконала своє базове завдання під час опалювального сезону 2015-2016 років - 5,5 млн   родин було захищено і «сьогодні саме субсидіанти практично на 100% забезпечують сплату за житлово-комунальні послуги». Міністр тільки забув додати, що ці кошти фактично вийнято з кишень більш заможних платників податків. Що це ті кошти, яких бракує для лікарень, хоспісів, ПТУ, ремонту доріг, виплат зарплат та фінансування інших пільг.   Чому в уряді бояться монетизації На думку експертів з Національного екологічного центру, найкраще було б монетизувати субсидії. Треба, щоб населення могло отримати на руки ці кошти і самостійно вирішувати, куди їх витратити – на енергоефективність чи заплатити за спожиті послуги. Якщо впровадити обмежувальні умови щодо використання цих коштів, то жодних зловживань не буде. Людина просто не зможе витратити субсидію на щось інше. У підсумку на запитання, чому ж уряд так тримається за віртуальні субсидії і не бажає перетворити їх на реальні гроші, напрошується єдиний варіант відповіді – отже, це комусь вигідно.
marketgid
Новости партнеров
Loading...