Лента новостей
Выбрать все
Фильтровать тематики Выбрать
28 Июля
27 Июля
Лента новостей
Выбрать все
Фильтровать тематики Выбрать
28 Июля
27 Июля

Василь Вовк: Я казав Захарченку, що в нас за утримання заручника – 15 років, у Росії – довічне

22.04.2015, 09:30 Татьяна Бодня, фото Виктора Ковальчука, АСН Печать
Василь Вовк: Я казав Захарченку, що в нас за утримання заручника – 15 років, у Росії – довічне

Війна, яку у нас досі називають Антитерористичною операцією, - це не лише втрати, біль і сльози, а ще й неприхований цинізм. Бо ж тоді, коли одні жертвують своїм здоров’ям і навіть життям, щоб відстояти територіальну цілісність рідної землі, інші - піаряться, розважаються і навіть, що особливо боляче, заробляють на людській біді чималі гроші. Про те, як ділки від війни намагаються нині збагатитися на військових діях на Донбасі, як складається доля бранців, захоплених терористами, про можливість звільнення Надії Савченко та багато іншого «Аналітичній службі новин» (АСН) в ексклюзивному інтерв’ю розповів начальник Головного слідчого управління Служби безпеки України генерал-майор Василь Вовк.    

- Василю Васильовичу, чому досі не спрацювала формула обміну полонених «всіх на всіх». Адже на перемовинах у Мінську неодноразово обговорювався саме такий варіант. Яких заходів вживається, щоб вирішити питання щодо їхнього повернення додому?

- Я не визнаю в цій ситуації слова «полонені», адже це відповідний статус, передбачений Женевською конвенцією у разі ведення воєнних дій. Там прописано певні правила щодо поводження з полоненими, умов їхнього утримання. Про які конвенції і статуси може йтися, коли наших хлопців беруть у заручники, викрадають, тримають у нелюдських умовах? Я вже не кажу про злочини міжнародного характеру: знущання, тортури, вигнання на рабські роботи. 

Ще із середини минулого року почали захоплювати блокпости, з поля бою забирали поранених, тих, хто не міг нікуди піти, перебував в оточенні. Їх утримували в підвалах Донецького управління СБУ, конюшнях, казармах, гаражах. Забирали захоплених заручників додому, де поводилися з ними, як із рабами.

Всі ці дії підпадають під кілька статей Кримінального кодексу:146-у, 147-у й 148-у. Тобто незаконне позбавлення волі, викрадання людей, утримування у заручниках. І люди, які це роблять, злочинці. Але представники так званих «ЛНР» і «ДНР» проконсультувалися з російськими правниками й наполягають саме на такому визначенні: полонені з обох сторін. Тим самим вони хочуть підвищити статус своїх і принизити наших. Хоч у нас немає ніяких полонених. Є лише підозрювані у злочинах, які утримуються в СІЗО, або ті, хто вже засуджений. Зазвичай за безпосередню участь у терористичній діяльності або надання терористам допомоги.

Я був присутній на всіх мінських зустрічах і завжди казав: «Жодних умов, ви вчинили злочини, віддайте наших людей, ви їх тримаєте незаконно». Так само я не визнаю слова «обмін». Ми не проводимо торговельно-грошових операцій. А робимо все можливе, щоб повернути наших людей, яких незаконно позбавили волі.

- Як би ви це не називали, ситуація, на жаль, зводиться до певних торгів. І першу скрипку на цих торгах відіграє протилежна сторона, диктуючи умови та розповідаючи по російському телебаченню, що саме Україна порушує домовленості. Скільки людей уже вдалося визволити і що за них просять терористи?

- Зазвичай гроші. Або намагаються заробити іншим способом, не напряму. Наприклад, наполягають, щоб ми відпустили кримінальних злочинців, які взагалі не мають відношення ні до Донецька, ні до Луганська. Так, один із них відбуває покарання в одній з колоній. Це - злодій у законі. Йому дали 15 років за подвійне вбивство. Він навіть ніколи не був у Донецьку, не знає, що таке тероризм чи сепаратизм. Ще один сидить у Львові. Вбив цілу сім’ю. Зараз хочуть на обмін ще одного злочинця, який не просто вбив родину, а відрізав людям голови. Хто нас зрозуміє, якщо ми випускатимемо таких злочинців?

Ми спочатку притягували до відповідальності всіх, хто займався сепаратизмом. Передусім ідеться про заклики до порушення територіальної цілісності України. І віддавали їм саме такий контингент. Але, що важливо, ці їм не потрібні. Хочуть тих, хто вбивав людей. А коли ми не погоджуємося на подібний обмін, виходять на російські канали й кажуть, що це українці затримують процес.

Коли у вересні за дорученням Президента при СБУ було створено Центр, який надає допомогу із визволення людей, що потрапили у заручники, ми зібрали перші списки, і почалася копітка робота. Я приїхав у Мінськ зі списком, у якому було майже дві тисячі осіб, і кажу: «Давайте всіх на всіх. Повідомте, хто у вас є, кого немає». Відповідають, що є лише тисяча осіб, місце перебування яких достеменно відоме. Решту потрібно шукати. А робити це непросто, адже там хазяйнують понад десяток командирів так званих вільних козаків, вони нікому не підпорядковуються і роблять що хочуть.

Там про юриспруденцію навіть не йдеться. Це - територія України, що визнає навіть Російська Федерація. Але дію українських законів на тій території, так би мовити, тимчасово зупинено. Там фактично немає законів – є порядки, встановлені місцевими бандюками. Починаючи від тих, яких нібито вибрали, й закінчуючи тими, які мають свої бандформування і нікому не підпорядковуються. Там є «сепаратисти у сепаратистів». Такий собі Мозговий заявив про створення Горлівської республіки.

Вони там ведуть слідство, придумують власні кодекси «ДНР» і «ЛНР»…

- І що, з кожним таким місцевим бандитом треба окремо домовлятися?

- Проблема в тому, як на них вийти. Намагаємося це робити через волонтерів.

- Волонтери в інтерв’ю часто підкреслюють, що немає загальної статистики і СБУ навіть не відстежує, скільки людей нині примусово утримують на територіях, підконтрольних терористам. Це правда?

- Ми все відстежуємо і співпрацюємо з волонтерами. Адже серед них справді є люди, які допомагають за покликом серця. Такі люди зазвичай у телевізорах не світяться, однак трапляються й такі, хто прийшов на цьому максимально пропіаритися, щоб із часом отримати змогу кудись балотуватися. 

У Мінську відчував велику підтримку Леоніда Кучми та представника ОБСЄ Хайді Тальявіні. Про Кучму не дуже популярно говорити позитивно, але він відіграє важливу роль у цих перемовинах, відстоюючи проукраїнську позицію. До нього та сторона прислуховується і не веде себе нахабно.

- Заручників обмінюють на бойовиків. Чи були випадки, коли під час звільнення певних осіб доводилося обирати між службовим обов’язком і власним сумлінням?

- Службою безпеки України був затриманий один із так званих міністрів «ДНР» Баранов. Потім його відпустили заради двох наших офіцерів. Змінили запобіжний захід. Та через два дні він не з’явився на допит – і ми оголосили його в розшук. Ось чому я кажу, що це операція зі звільнення наших заручників, а не обмін. Ми йдемо на юридичні тонкощі, враховуючи потребу у визволенні наших дітей, батьків, братів, сестер. За великим рахунком – ідемо на компроміс з «юридичною» совістю, але не з людською.

- Знайомі звертаються з проханням допомогти?

- Моя сусідка зателефонувала, коли я був на зустрічі в Мінську. Це було неочікувано. Я дав трубку Захарченку, щоб вона сама йому розповіла про чоловіка, якого ув’язнили терористи. Захарченко тут же представився як президент «ДНР» і пообіцяв: «Прилечу у Донецьк, почекайте два дні – й він буде вдома». Звільнили його аж через два місяці. Так що бачите, як виходить: якщо Вовк попросив, триматимуть до останнього або вимагатимуть по сто чоловік за одного.

Передбачаю, що є багато питань, які вирішуються за гроші. Але це роблять родичі – й заборонити їм ми не можемо. Якщо в мене якийсь батько спитає: «Василю Васильовичу, ти можеш дати слово, що завтра звільниш мого сина?», я можу лише запевнити, що робитиму для цього все можливе, але жодних гарантій не дам. На що почую: «А мені пообіцяли його завтра звільнити за гроші. Не лізь туди і не заважай. Інакше саме ти нестимеш моральну відповідальність за наслідки».

- У середньому який викуп вимагають за людину?

- Ціни називають різні: від 2 тисяч гривень до 10 тисяч доларів.

- Від чого це залежить?

- Від так званого статусу. Україна – велика країна, але коли йдеться про життя і смерть, можна дізнатися все. Наприклад, у кого в сім’ї які статки, які родичі. Один козак тримав 5 хлопців. Як вони розповідали, просив 2 тисячі за п’ятьох. Для бізнесмена середньої руки то невеликі гроші.

Буває, що просять за відомого бійця 50 тисяч доларів. А деякі хочуть 700 гривень. Але щоб їм ці кошти обов’язково на картку перерахувати. Серед них багато шахраїв.

- Можливо, в таких випадках варто попередити батьків, що їх хочуть ошукати?

- Ми попереджаємо. Я кажу батькам: «Давайте ми того шахрая спіймаємо на гарячому». А вони мені у відповідь: «А раптом він справді може за 700 гривень це зробити? Не заважай…» Як переступити батькам ту останню надію? Межа між юриспруденцією і стосунками між людьми надзвичайно тонка.

- Що перемагає частіше? Для вас особисто?

- Я апріорі не знаю, це шахрай чи ні. Що мені сказати матері чи батькові? Не несіть? Кажу: думаю, що гроші пропадуть, але вам вирішувати, що робити. Багато хто підсвідомо розуміє, що дзвонив шахрай, але все одно переказують ці гроші, бо бояться втратити шанс.

Однак ми намагаємось виявляти таких шахраїв та виводити їх на чисту воду.

- А ви завжди кажете батьками правду чи розбавляєте співчуттям?

- Я не приховую номера свого телефону. Тож зазвичай щодня отримую по 10-15 дзвінків від батьків, дружин, родичів заручників. Береш трубку, а там починають говорити про те, що ми заслали на Донбас дітей, не рятуємо їх, тому нехай і нашим сім’ям буде погано. А я не кидаю трубки, слухаю. І після всіх цих прокльонів співрозмовник каже: «Ви ще мене слухаєте? Вибачте, будь ласка. Знаю, що ви займаєтеся визволенням наших хлопців, але треба було комусь виговоритися». Відповідаю: «Я вас розумію. Повірте, ми робимо все, що можемо».

Є два варіанти звільнення. Один із них - силовий. Він нині відкидається. Інший - переговорний. А з ким там розмовляти? Та ми намагаємося це робити. Хоч процес справді непростий, однаково повертаємо наших хлопців додому.

- Скільки їх ще там залишилося?

- За нашими даними, 397 осіб. Звільнено 2586. І робота не припиняється ні на мить. Торік у вересні до мене приїжджав батько з Одеси, військовий офіцер. У нього син, також офіцер, був у заручниках. Ще з одним моїм земляком. Просили першими звільнити саме їхніх дітей. Я пояснюю, що не віддаю нікому жодних переваг, тут немає списку чи алфавітного порядку...

- Скільки в середньому тримають хлопців?

- По-різному. Якось дзвонили мені дві жінки з Херсона, розповіли про п’ятьох хлопців, яких в одному з містечок Луганської області сім місяців тримав козак. Зараз вони вже звільнені.  

- Правда, що наших військових вивозять у Росію?

- За даними МЗС, в Росії приблизно 30 осіб перебувають під слідством. Правильно чи ні, за фальсифікованими справами чи ні, у цьому вже будемо розбиратися пізніше.

- А в чому звинувачують?

- Статті різні. Наприклад, військовослужбовця зі Львова звинувачують у контрабанді літаків-безпілотників.

- Надю Савченко, яка перебуває в Росії під слідством, також називають полоненою. І говорять про її можливий обмін. Як думаєте, росіяни її віддадуть?

- Я не можу коментувати її справу як юрист, не маю перед собою матеріалів. Але скажу єдине: російські адвокати зацікавлені в тому, щоб Надя просиділа там якомога довше. Піар, на жаль, важливіший за її долю. Ви вірите в те, що російські адвокати зацікавлені у захисті нашої громадянки, якій приписують убивство двох російських журналістів? У Росії адвокат не може працювати проти системи й захищати Надю на повну силу. Він може говорити про це, заявляти, що його викликають на допит. І його й справді викличуть, але тільки для того, щоб показати, як він її захищає, що у них там демократія. Жити там і говорити позитивно вголос про Україну неможливо. Але це для них піар. Як і для декого з політиків і громадських діячів, які лише піаряться на закликах про її звільнення. І що ці заклики дадуть? Плювати Путін на них хотів. Вони її засудять. До цього ведуть.

- Якщо все так безперспективно, що тоді взагалі можна зробити?

- Надя може сказати, що не даватиме показання, нехай її справу відправляють до суду. Сказати, що вона погоджується на спрощену процедуру. Нехай не Надя, ми так скажемо.

- Який термін їй загрожує?

Надю так не відпустять. Це родзинка – у тій глобальній справі, яка порушена російською стороною проти нас. Надя у них єдина арештована, яку вони можуть пред’явити світу. 

- Десять-п'ятнадцять років. Надю так не відпустять. Це родзинка – у тій глобальній справі, яка порушена російською стороною проти нас. Надя у них єдина арештована, яку вони можуть пред’явити світу.

Вони її засудять. І щойно це станеться, міжнародна спільнота, Президент України звертаються до Путіна, щоб Савченко передали в Україну відбувати покарання.

- Так можна?

- Звичайно! Є угоди про передачу на відбування покарання, і вони досі діють у відносинах між Росією й Україною. Я думаю, що Путін на це піде, щоб згладити ситуацію. Ця схема дає змогу Росії зберегти обличчя.

- Якщо погодяться, що далі?

- Ми переводимо її в СІЗО й запускаємо процедуру помилування.

- Але ж так ми визнаємо, що вона засуджена законно?

- Так вона буде вдома і ми збережемо її життя. Коли першочергове завдання буде виконано, можна доводити, що її справа сфальшована, розбивати її. Нехай тоді адвокати і попрацюють.

Якщо ж головне питання – політичний піар, нехай ті, хто цього прагне, чесно скажуть: «Надю, ти посидь для того, щоб ми могли виграти найближчі вибори, а натомість тобі передачі возитимемо».

Росія ніколи не визнає її невинною і не закриє цієї справи. Інформаційна пропаганда, яка працює в цій країні, переконала більшість росіян, що Надя – винна. А за такою схемою є шанс її повернути. Бо Росія розуміє, що повноцінних доказів у них немає. Є лише показання нібито свідків, які вони обов’язково використають.

- А як бути з Олегом Сенцовим?

- Я думаю, щодо Сенцова теж можна було б цю процедуру запустити.

- Василю Васильовичу, як, на ваш погляд, чому ми програємо інформаційну війну, коли йдеться про події на Донбасі та резонансні справи?

Коли настане час і Росії потрібно буде перед міжнародною спільнотою зіграти певну роль, вона без жалю саджатиме за грати таких, як Захарченко. 

- На жаль, є фейкові журналісти, які лізуть туди, де не повинні бути, які хочуть зайняти нішу, котра не для них. Так само багато адвокатів, далеких від юриспруденції. Якого злочинця не спіймаєш, у кожного посвідчення адвоката.

Немає системності, солідарності журналістів у хорошому сенсі цього слова. Це моя думка. Я з дуже великою повагою ставлюся до всіх журналістів, але є й ті, хто нівелює хорошу роботу більшості.

Журналістська робота важлива, її не можна недооцінювати. Я розповів, що терорист на прізвисько Батон проводить над людьми «медичні експерименти з хірургічним втручанням». А експеримент полягав у тому, що він відрізав палець, поклав його в банку і спостерігав, що з ним буде через дві доби.

Журналісти вихватили це і максимально поширили, тому що постійно шукають щось нове. Наскільки нам стало відомо, після того як у ЗМІ з’явилася ця інформація, Батона вивезли з Донецька в невідомому напрямку. Захарченко дав команду його розстріляти.

До речі, я казав Захарченку на перемовинах у Мінську, щоб він не забував, що у нас за утримання заручника передбачено 15 років ув’язнення, в Росії – довічне. Коли настане час і Росії потрібно буде перед міжнародною спільнотою зіграти певну роль, вона без жалю саджатиме за грати таких, як Захарченко.

- Чи знаєте ви про нову забавку, яка останнім часом популярна у мажорів: їздити на екскурсію до Донецького аеропорту?

- Знаю, і не тільки у мажорів така забавка. На жаль.

- Хто ще ці люди?

- Не буду зараз називати їхніх прізвищ. Натомість наведу невеличкий приклад із власного життя. Я з Вінниці починав працювати, і до нас начальник слідства приїхав із Києва. Він родом був, як і я, із села. Щоб не вживати ненормативної лексики, він казав: «Я фуєю». Я від цих «екскурсій» також фуєю.

- Василю Васильовичу, коли все скінчиться і в країні буде справжній мир?

- Якщо вам хтось на це запитання відповість, я цю людину не зможу поважати як службову особу. Я сподіваюся, що це буде найближчим часом. Але ми розуміємо неадекватність російської сторони. Тому щось прогнозувати складно.

- Чи збирає Служба безпеки докази нелюдського поводження з полоненими та мирним населенням  у Луганській і Донецькій областях, щоб у подальшому передати їх до Міжнародного суду в Гаазі?

- Так, таке провадження нами розслідується. У цій справі вже допитано 600 потерпілих. Крім того, відкрито провадження зі створення терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР». Є також справа «Російський слід», за якою допитаний Симоненко.

Комуністична партія, її лідери, активні члени своєю минулою діяльністю вже довели, що вони не мають права називатися людською партією. Та вони й далі демонструють антиукраїнську позицію. Натомість лідери могли б звернутися до своїх соратників і симпатиків, щоб сказати: «Давайте об’єднаємося навколо ненависної нам влади, яку ми не визнаємо, щоб разом врятувати країну. А після перемоги у війні ми з ними розійдемося і будемо їх критикувати нещадно, боротися проти них». Проте вони починають підігравати агресору, всіляко лаючи чинну владу.

- І що плануєте робити? Усіх пересаджати? Як це сприйматиме міжнародна спільнота? Адже у комуністів є симпатики в інших країнах.

- Нам часто закидають, що ми нічого не робимо, коли йдеться про комуністів. Приміром чуємо заклики: «Повісити, розстріляти!» Але так не можна - ми живемо у правовій державі. Щоб підвести їхню антиукраїнську діяльність під Кримінальний кодекс, потрібно кожну букву перевірити, провести відповідні експертизи.

- А що буде із Симоненком?  

- Ми ще будемо з ним працювати. Допитувати його, зараз підійдуть експертизи. Але щоб затримати і вручити йому підозру, я, як ви правильно сказали, повинен витримати критику і аналіз усього світу.

А щоб іти до Міжнародного суду, нам потрібно нині чітко дотримуватися процесуальних норм.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции


По теме
Политика Верховная Рада: Достигнутые провалы и проваленные достижения 18 Июля
16:57

Верховная Рада: Достигнутые провалы и проваленные достижения

Верховная Рада: Достигнутые провалы и проваленные достижения Все. Наработались. Парламент за четвертую сессию Рады принял более 470 законодательных актов и ушел на каникулы. О достижениях своих депутаты говорят в основном критически или в общих чертах, ругают коллег (а значит, и себя, поскольку ВР - это коллегиальный орган) за прогулы, «кнопкодавство» и огульный самопиар. Традиционно подавляющее большинство народных избранников утверждает, что отпуск планирует провести на Одесчине или в Карпатах, а при первой необходимости готова прибыть в столицу и работать. Острые углы Максим БурбакТак, председатель фракции «Народный фронт» Максим Бурбак сказал АСН, что, по его мнению, основной провал этой сессии - это то, что парламент не смог выработать механизмы по возврату в бюджет средств, похищенных Виктором Януковичем и Ко. «Отказ депутатов голосовать за спецконфискацию денег, украденных Януковичем, - это провал», - сказал он АСН. А основным достижением Бурбак называет то, что парламентский кризис не обострился еще больше. «Мы отстояли равновесие в государстве, не допустили расшатывания внутриполитической ситуации. Политический кризис, который раздували определенные политиканы, обострить не удалось», - акцентировал он. Низы и вершины Александр ЧерненкоА представитель Блока Петра Порошенко Александр Черненко утверждает, что глобальный провал - низкая эффективность, много популизма, который мешает работать. «Действительно, заторможена децентрализация. Это и из-за отложенных изменений в Конституцию, и из-за непринятия ряда законов, которые до последнего появлялись в повестке дня, но никто за них не голосовал», - быстро назвал он негативы. Отсутствие по сей день Избирательного кодекса к провалам этой сессии Черненко причислять не стал: мол, не планировалось, что это произойдет. Разумеется, у каждого своя шкала. Но традиционные бои, подкупы, злоупотребления на семи округах, которые, к сожалению, никого не удивляют, продемонстрировали в очередной раз - с этим надо что-то делать. Потому что выборы должны быть волеизъявлением, а не соревнованием кошельков и воздействий ради мандата как инструмента удовлетворения собственных или корпоративных интересов. Что касается достижений, то, по версии депутата, первое место занимают изменения в Конституцию, судебная реформа. Второе - безвизовые законы, «которые с таким трудом, но все же прошли (и антикоррупционные, и антидискриминационные)». Третье - законы, которые усиливают обороноспособность. Верю - не верю Борислав БерезаИ внефракционный Борислав Береза ​​в комментарии АСН подчеркнул, что провал - это продолжение традиции неперсонального голосования, пропуски депутатами пленарных заседаний. И - нерешенность вопроса ротаций в Центральной избирательной комиссии. «Это очень серьезно. Поскольку усиливается недоверие общества. Соответственно, мы теряем поддержку украинцев. А парламент без поддержки украинцев семимильными шагами движется к перевыборам», - предупредил он. В список достижений Береза ​​включил законопроект, отменяющий налог на пенсии, и разрешение ввозить подержанные автомобили. Также он отметил, что несколько возросло качество законопроектов, которые депутаты перестали штамповать пачками. Болезнь роста Мустафа ДжемилевВ то же время уполномоченный Президента Украины по делам крымскотатарского народа, народный депутат Украины Мустафа Джемилев, который в ВР уже не первый созыв, заметил в интервью АСН, что не стоит смотреть на Раду и текущую сессию только сквозь призму негатива - нет ни особых достижений, ни провалов. Джемилев говорит, что дисциплина в Раде, точнее ее отсутствие, всегда у нас была такой - никаких сюрпризов. «Но очень жаль, что страна в таком состоянии, а многие занимаются популизмом. И вроде невооруженным глазом видно, что это за люди, почему они так делают. Таким образом, думаю, они рассчитывают повысить свою популярность в определенной среде. Жаль. Это не что иное, как безответственность. Также досадно, что случались в парламенте неприятные эксцессы, которые трудно представить где-то еще. Как то, когда хватали премьер-министра (11 декабря 2015 года нардеп от БПП Олег Барна с букетом роз пошел к Яценюку и попытался вынести его из-за трибуны. - Авт.). Что тут поделаешь? Это болезнь роста», - подчеркнул он. Демонстрация ответственности Кроме того, депутаты из разных фракций утверждают, что готовы прервать отпуск, если таковая необходимость возникнет, и прийти поработать. На этом неоднократно акцентировал и спикер парламента. Подводя итоги сессии, Андрей Парубий отметил, что за последние несколько недель большинство народных депутатов продемонстрировала ответственность. «Мы принимали непростые законы, мы принимали необходимые законы для евроинтеграции, для получения безвизового режима, и Рада в течение последних двух недель, несмотря на какие-либо политические противостояния, продемонстрировала способность эти законы принимать», - сказал Парубий во время пресс-конференции, отметив, что предпосылок для досрочных выборов нет. Быть или не быть Кстати, мероприятие проходило не в привычном формате, а уж очень смахивало на традиционные встречи медиа с Президентом на «зеленой лужайке» во дворе АП, основанные Виктором Ющенко и восстановленные Петром Порошенко. Впрочем, не суть. Главное не формат, а результат. И созвать внеочередную сессию может только председатель ВР, то есть Парубий. Так, внеочередные сессии Верховной Рады Украины с указанием повестки дня созываются председателем парламента по требованию Президента. Или по инициативе не менее трети народных депутатов Украины от конституционного состава Верховной Рады Украины. Есть третий вариант - Верховная Рада Украины собирается на заседание в двухдневный срок без созыва. Это происходит в случае объявления указа Президента Украины о введении военного или чрезвычайного положения в Украине или отдельных ее местностях. Но он очень маловероятен сейчас. Как и созыв Рады по прямой инициативе Петра Порошенко. По словам одного из собеседников АСН, в случае форс-мажора коалицианты собрали 150 подписей, заранее передав их Парубию. Что же касается повестки дня вероятной внеочередной сессии, то ее вероятные вопросы прогнозировать не берется никто. Лишь говорят, что вероятная причина экстренного сбора - обострение ситуации на фронте.
Политика Шесть правд о депутатах и АТО 13 Июля
14:34

Шесть правд о депутатах и АТО

Шесть правд о депутатах и АТО Информирование о событиях с Востока, согласитесь, все чаще проходит фоном. Это не потому, что медиа не дорабатывают. За это время в Украине появились мощные и высококвалифицированные военные корреспонденты. И волотнерство по-украински впечатляет: несмотря на все проблемы и усталость, народ продолжает помогать из последнего. А вот депутатских десантов не видно. На страницах в соцсетях не хватает свежих фотоотчетов с Донбасса о визите и помощи. Читатели часто спрашивают, почему депутаты переставили ездить в АТО, поддерживать фронт. АСН искала ответ. Радикальные новости Олег ЛяшкоВыяснилось, что у лидера радикалов Олега Ляшко, новости о визитах которого на Донбасс раньше широко тиражировались и подкреплялись видео, последний пост в Facebook из зоны АТО за 12 июня 2016 года. Посетил Мариуполь, который праздновал вторую годовщину освобождения. Ищем еще. Но найти пост с пометкой места пребывания в зоне АТО за этот год не получается. И поисковые системы выдают видео годичной давности. Соответственно, идем спрашивать «в лоб». Ляшко уверяет АСН, что бывает там постоянно. «Уверяю вас, что и сейчас мы очень активно там работаем. Возможно, не так часто освещаем, но депутаты там бывают. И Оксана Корчинская, и Дмитрий Линько, и я лично, и Игорь Мосийчук, и Андрей Лозовой. Когда непленарная неделя, кто-то из нас находится на передовой», - сказал он. фото с личной страницы Facebook Олега Ляшко Замена фронта Вячеслав КонстантиновскийИдем дальше. Помните Вячеслава Константиновского, который прошел в Раду под лозунгом «Продал Роллс-Ройс - пошел на фронт»? Сейчас информация о нем на Донбассе тоже почему-то отсутствует. Он так и не смог точно сказать, когда именно был в зоне АТО, только, что зимой этого года. «Когда были волонтеры, когда государство не работало - надо было помогать. Сейчас надо помогать здесь. Чтобы те деньги, которые мы выделяем на армию, не разворовывались. Больше я в парламенте, в комитете. Ребята звонят, говорят, что и то плохо, и то плохо. Соответственно, я должен здесь работать. Там я не помогу», - убеждал он, добавляя, что АТО и выборы не связывал. А о возможности использования им темы АТО на следующих гонках лишь сказал, что еще не знает, будет ли принимать в них участие. фото с личной страницы Facebook Вячеслава Константиновского Информационное сопротивление Дмитрий ТымчукВ свою очередь нардеп Дмитрий Тымчук, который не ездил на Донбасс, но стал известен как координатор группы «Информационное сопротивление», занимавшейся вопросами аннексии Крыма, а затем - войны на Востоке, отметил, что волонтерство, включая депутатское, - это хорошо: «Но если мы - государство Украина, а не какое-то квазигосударственное формирование, то вопросами обороны должны заниматься государственные структуры. Комитет по нацбезопасности и обороны сделал достаточно для того, чтобы выбить довольно большой бюджет для Министерства обороны», - открыл он свое видение АСН. Ничего удивительного Игорь ЛапинА вот командир роты - айдаровец, народный депутат Игорь Лапин в АТО бывает. Много сообщений. Среди старых фото - любительское видео. Он говорит, что ездит туда, как и раньше, с оружием, но ничего удивительного в снижении активности некоторых политиков нет. видео с личной страницы Facebook Игоря Лапина «В 2014 году была мода поддерживать волну АТО и помощи. Сейчас депутаты сели в свои кресла. Кроме того, народная активность спала, ведь людям трудно кормить армию. Поэтому сейчас эта тема для пиара не интересна. А кто действительно работал там, продолжает. И то, что спала активность помощи от депутатов, должно быть на их совести. Ведь так хорошо многие рассказывают, что переживают за нашу Армию, а закон о спецконфискации мурыжится, популисты не дают Верховной Раде полноценно работать. И мы должны стоять возле спикера, чтобы не допустить срыва заседания ВР. Это уже в печенках», - отметил он. Рутинная повседневность Сергей МельничукЕще один комбат, который ныне депутат - Сергей Мельничук заверил АСН, что был в Марьинке две недели назад. Отметил, что тема АТО, к сожалению, приелась, а война стала повседневностью, поэтому те, кто использовал ее для пиара, не видят смысла ехать туда. Говорит, что главное другое: «Командующий сектора «Мариуполь» на стареньком уазике ездит. А Нацгвардия, пограничники - на современных хороших автомобилях», - возмутился он, добавив, что средства и техника большинства идут не на Минобороны, а на Министерство внутренних дел. Очищение помыслов Сергей ПашинскийКроме того, председатель парламентского Комитета по национальной безопасности, народный депутат Сергей Пашинский отметил, что информирование депутатов о себе с передовой для рекламы, а тем более постановочные акции, не выдерживает критики. «Те, кто ездили не для пиара, и сейчас ездят. Те же, кто ехал, чтобы пиариться, - сейчас делают это на тарифах. И им все равно, на чем пиариться. Могут на смертях, а могут на мухах и котлетах. Пройдет тренд тарифов, придумают новый. Или снова будут пиариться на смертях. Такой сброд надо гнать из политики... Вы же никогда не видели постов Тани Черновол с автоматом с передовой? Хотя она провела с автоматом на передовой больше, чем многие другие», - эмоционально выразил он свое мнение АСН. фото с личной страницы Facebook Татьяны Чорновол Дальше не будет Видим, причин для снижения активности одних депутатов и возмущения для других - немало. От неприятных вопросов кто-то отбивался, кто-то, услышав их, искал себе оправдание. Что будет дальше? Всякое. И война закончится. А демагогам и популистам будет чем поживиться всегда. Главное, чтобы в азарте не наобещали столько, что наращивание недоверия перейдет опасный рубеж.
Общество «Живы. Забыты. В плену» 30 Июня
19:00

«Живы. Забыты. В плену»

«Живы. Забыты. В плену» К Администрации Президента пришли родственники пленных военных и гражданских, удерживаемых террористами на Донбассе. В который раз они развернули плакаты с требованием как можно скорее освободить их сыновей, мужей и отцов. На быструю реакцию Президента, кажется, никто уже не надеется, многие хотят, чтобы Украина в вопросе освобождения была более решительной и настойчивой. Среди митингующих – жена и сестра кировоградских спецназовцев Александра Коренькова и Сергея Глондаря. Оба находятся в плену боевиков уже более 500 дней. Попали туда 16 февраля 2015 года на выезде из Дебальцево. У девяти человек было сложное боевое задание, они попали в засаду. Двое погибли, двое были тяжело ранены, пятеро попали в плен. Из них освобождены двое, одному удалось бежать, а старшина Сергей Глондарь и младший сержант Александр Кореньков находятся в плену в Донецке. В руках у женщин плакат с надписью: «Живы. Забыты. В плену» «Наши родные живы, но забыты, - говорит сестра Глондаря. - После нашей недавней акции в Кировограде дело так и не сдвинулось с места. Президент не ответил, Международные организации также молчат, местная власть не реагирует. Мы хотим достучаться до органов власти Украины, чтобы те начали действовать. «Никто, кроме нас» - с таким лозунгом мы приехали в столицу с надеждой быть услышанными. Мы требуем, чтобы было сделано все для освобождения пленных бойцов». На улицу Банковую пришли целыми семьями. Виктория Пантюшенко, жена пленного танкиста Богдана Пантюшенко, приехала с его отцом, матерью и двумя племянниками. Маленькие мальчики стоят рядом со взрослыми. На них – белые футболки с надписями: «Верните нашего дядю домой!» Мамы пленных бойцов то и дело плачут, как только начинают рассказывать о своих сыновьях. Все устали. Говорят, терпеть сил больше нет. И обижаются на государство, ведь их сыновья пошли защищать Украину, сказав: «Если не я, то кто?» Но у официального Киева утешительных новостей для родных заложников, похоже, нет. По результатам вчерашней минской встречи пресс-секретарь представителя Украины в Трехсторонней контактной группе, экс-президента Украины Леонида Кучмы, Дарка Олифер сказала: «Освобождение заложников заблокировано». Об этом говорит и глава Объединенного центра по координации поиска, освобождению незаконно лишенных свободы лиц, заложников и установлению местонахождения без вести пропавших при СБУ Юрий Качанов, который присутствовал на Банковой. «Наша работа не останавливается. Каждый день мы что-то делаем, - утверждает он. - По нашим данным, сегодня заложниками являются 111 человек. Определен формат обмена - «25 на 50». Мы сформировали списки. От той стороны тоже их получили. Но оттуда ответа нет. Процесс обмена, как уже все говорят, лежит в политической плоскости. Со всеми такими вопросами надо обращаться в Москву. А Россия давит на то, чтобы обмен пленными был в комплексе с децентрализацией, выборами, вопросом о контроле на границе. И мы не можем вырвать отдельно вопрос обмена. Когда Ирина Геращенко возвращается из Минска, она говорит, что разговаривать с той стороной - все равно, что общаться со стеной». Через два часа после начала акции митингующие решили пойти к посольствам России и США с требованиями посодействовать в освобождении пленных. Только несколько семей остались на Банковой ждать встречи с народным депутатом Надеждой Савченко. И она пришла. Попросила дать возможность поговорить с родственниками без журналистов. Без прессы состоялась и встреча с уполномоченным Президента по мирному урегулированию конфликта в Донецкой и Луганской областях Ириной Геращенко.
Общество Тест на толерантность 12 Июня
15:50

Тест на толерантность

Тест на толерантность Под более чем усиленной охраной и за металлическими заграждениями в Киеве состоялся Марш равенства, организованный ЛГБТ-сообществом Украины. Еще накануне акции его рекламой пестрила столичная подземка. Улыбающиеся лица людей призывали прийти всех желающих на парад в это воскресенье. Организаторы говорили: «Это марш за равенство, отсутствие дискриминации и толерантность». Параллельно делали заявления и противники события – они обещали не допустить шествия ЛГБТ-сообщества в центре украинской столицы. Чтобы разделить первых и вторых, полиция Украины еще накануне стала говорить о предотвращении провокаций. В результате утром 12 мая было задействовано около шести тысяч милиционеров и нацгвардейцев: в среднем по шесть правоохранителей на каждого участника шествия. Руководила на месте и следила за плотностью кордона из правоохранителей сама глава Национальной полиции Хатия Деканоидзе. В парк Шевченко, где должен был стартовать Марш равенства, пропускали только через рамки с досмотром личных вещей. У всех подозрительных полиция требует документы, а тех, кто, по мнению правоохранителей, пришел ради провокаций, сопровождает в автозаки. Но ультрасы и представители правых даже не пытаются скрывать свои намерения. Молодые люди привлекают на себя внимание одеждой с футбольной символикой и желто-синими элементами. Со стороны все происходящее у красного корпуса университета больше походило не на красочный европейский парад, а на полицейскую спецоперацию или учения силовиков. Участники акции то и дело повторяют: «Мы не представители ЛГБТ-сообщества, мы за равные права для всех». Среди марширующих много иностранцев. Некоторые специально приехали на парад в Киев. В парк Шевченко пришли и украинские депутаты, послы европейских стран и даже депутаты Европарламента, например Ребекка Хармс. Колонна под цветными флагами спустилась вниз к станции метро «Льва Толстого». Расстояние от старта до финиша – не более 500 метров. После Марша кого-то полиция сопровождает к входу в подземку, кому-то помогает беспрепятственно сесть в автобусы. Предварительно всех просит свернуть плакаты, спрятать флаги и снять парики. Параллельно с Маршем равенства проходил протест против него. Люди с плакатами: «Киев против пропаганды содомского греха», «Мы против гей-парадов» - вышли сказать «нет» акции ЛГБТ-сообщества. «Пока ребята погибают на фронте, вы здесь охраняете этих...», - кричала женщина в сторону нацгвардейцев. На этих словах протесты и окончились. Акция прошла практически без провокаций, - отчитываются в столичной полиции. Задержано 57 «потенциально агрессивно настроенных лиц». Большинство из них попали в руки правоохранителей за пределами зоны, отведенной для марша. Никто из участников не заявлял о случаях нападения.  
marketgid
Новости партнеров
Loading...