counter


Пошук

Сортування:
Після важкої бюджетної ночі в день католицького Різдва парламент вирішив наступного разу зібратися через місяць. Серед ЗМІ розлетілась інформація, що депутати позбавили себе різдвяних канікул, проте деякі народні обранці вбачали в ситуації обман і закликали не вестися на популістські заяви про трудоголізм. То на що витратили парламентарі місяць своєї несесійної роботи? Має бути Звичайно, частину місяця депутати відпочивали. Хто де, про що свідчать їхні фото у соціальних мережах. Наприклад, у Західній Україні свята провів депутат фракції БПП Єгор Фірсов, який демонстрував фото зі Львова на своїй сторінці у Facebook. Світлини з Буковеля «постив» й Іван Крулько із «Батьківщини». Його колега по фракції Альона Шкрум також перед Різдвом поділилася враженнями та фото від перебування в Ужгороді. Світлину зі Львова розмістила на своїй сторінці заступник голови ВР Оксана Сироїд, на якій окрім неї - лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк, а також мер Львова Андрій Садовий. Де святкували ті, хто не є активним користувачем соцмереж, – залишається тільки здогадуватися, бо сконтактувати із багатьма з них немає можливості. Згідно з робочим графіком, парламентський тиждень мав би розпочатися з 11 січня, проте він нині значиться як робота в комітетах, фракціях, комісіях. А перше засідання ВР у новому році, нагадаємо, заплановане на 26 січня. Ще в день голосування за такий графік роботи ВР Микола Томенко до свого рішення покинути фракцію «Блок Петра Порошенка» висловив обурення проголосованим графіком роботи парламенту. За його словами, ніхто не позбавляв себе канікул, натомість депутати провели хитре і «розумне» голосування. Мовляв, навмисно перенесли тиждень на кінець січня для прийняття змін до Конституції України. «Ясна річ, що депутати не зберуться на засідання з 11 січня, бо будуть ще відпочивати. І голосування за зміни могло бути провальним. А на кінець січня шанси є», - ділиться депутат. Загалом Томенко у парламенті має репутацію критика за відсутність дисципліни в роботі парламенту. Він сам уже 13 січня проводив робочу нараду. Зрештою зібрати «своїх» депутатів по комітету вирішив не він один. Комітет з питань запобігання та протидії корупції проводив засідання 14 січня. Щоправда, прийняти рішення депутатам не вдалося через брак голосів. Злий жарт зіграв один голос. З 22 депутатів на засідання прийшли лише 11. Не з’явилася частина БПП та Опозиційного блоку, «Відродження», депутат з «Батьківщини», деякі позафракційні. Цікаво, на початку комітетського тижня на офіційному сайті ВР було розміщено лише повідомлення про робочу нараду Комітету з питань освіти й науки, а файл із тижневим графіком засідань комітетів був порожнім. Тільки 12 січня з’явилися анонси засідань комітетів, а вже за кілька днів на цьому ж сайті – повідомлення про те, що робочу нараду провів і Комітет з питань свободи слова. Не комітет, а прес-конференцію давали голова Комітету з питань національної безпеки та оборони Сергій Пашинський та секретар комітету Іван Винник. «Цими днями ми не будемо збиратися. У нас інша робота», - заявив народний депутат, секретар комітету Іван Винник, наголосивши, що депутати збиратимуться на комітет уже на пленарному тижні. Тобто з 25 січня. На уточнення, в чому причина і чим зараз займаються народні обранці, з посмішкою відповідає, що їхня робота полягає не лише у перебуванні в комітетах, а й у роботі з виборцями, у зустрічах, що теж займає багато часу. А от чи повернулися його колеги по фракції з «відпусток» після свят, стверджує, що йому це невідомо. Власне, на це звернула увагу і його колега по фракції Ольга Белькова. «Багато депутатів мають дуже незручні кімнати і для зустрічей, і для роботи. Тому не треба прирівнювати роботу в комітеті виключно до перебування у цих приміщеннях», - написала вона в мережі Facebook, де серед депутатів розгорілася дискусія наввипередки із запевненням про свою присутність в Україні і намаганням продемонструвати зайнятість важливими справами. Припущення, що народні депутати ще не повернулися з відпочинку і продовжують святкувати, підтвердили не в одній опозиційній фракції, щоправда, просили не видавати себе. Загадкова робота з виборцями Допитуючись у депутатів, чим вони займаються до сесійного тижня, часто доводилося чути: «Працюю з виборцями». Але то офіційно -  як по графіку, так і говорять. Але ж насправді як? Депутат фракції «Самопоміч» Ірина Сисоєнко стверджує: «Фракція все про депутатів знає». Проте, певно, не ділиться інформацією. За її словами, незабаром буде проведено засідання фракції, проте поки що не відомо, коли саме, власне, як і засідання Комітету з питань охорони здоров’я, заступником голови якого є політик. Сама ж пані Ірина нині в Києві, бере участь у нарадах і висвітлює питання грипу в Україні.   З позафракційним Сергієм Міщенком вдалося поговорити якраз у той момент, коли він працював на окрузі. «У мене сьогодні день зустрічей, але скоро повернуся до Києва, бо нам треба із Миколою Томенком обговорити одне питання», - зазначає політик. До Києва на засідання комітету його, зізнається, ніхто не кликав. «Це ж голова вирішує, коли нас збирати. Поки що ніхто нічого не говорив», - зауважує Міщенко. Проте наголошує, що всіх зібрати – справа нелегка. Зрештою, чи можна на те вплинути, невідомо. «Коли я був головою Комітету з питань правової політики та правосуддя, то робив табелювання. Відмічав присутніх і відсутніх. За пропуски депутатів потім вираховували з їхньої заробітної плати. Чи зараз так робить Князевич (Руслан Князевич – голова Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя. – Авт.), мені невідомо», - пояснив Міщенко. Загалом погоджується, що майже місяць відпочинку народним обранцям - забагато. «За цей час депутати розслабляються. Тим паче, якби такі довгі канікули були у стабільній країні, то одне. А так…» - не завершує фрази депутат.   Щодо питання контролю, тут, говорить, відповідальність на фракції за своїх депутатів. «А мене хто буде контролювати? Я ж позафракційний!  У моєму випадку питання совісті», - наголошує політик. Поки одні працюють на округах, інші ходять на ефіри українських каналів, зустрічаються з колегами і чекають, як самі говорять, коли їх збиратимуть на засідання фракцій перед пленарним тижнем. Коли будуть збори фракцій та коаліції, не уточнюють - або ж справді не знають, або ж не зізнаються. Відповідальність за прогули? Ні, не чули! Політик Тарас Чорновіл вважає місяць відпочинку парламенту безвідповідальністю. Пояснює, що взимку в народних депутатів відпустка не передбачена. «Є лише технічний розрив між осінньою і весняною сесіями. Весняна розпочинається в перший вівторок лютого, а осіння мала б закінчитися під кінець січня. На січень традиційно ставили два пленарних тижні, тиждень роботи в округах і останній – для роботи з виборцями, який був після офіційного закриття сесії, тому міг теоретично трактуватися як неробочий», - висловився Чорновіл на сторінці у Facebook. Один із депутатів Блоку Петра Порошенка колись заявив, що в них така фракція: не встигнеш прийняти рішення чи на когось гримнути, як уже все написано у Facebook. Щоправда, не лише в них, адже соціальні мережі нині – непоганий спосіб для звітності: де був, що робив і для чого. На сторінці лідера Радикальної партії Олега Ляшка можна знайти не тільки фото з відвідування новорічної ялинки в столиці, а й пости стосовно останніх подій у фракції та коментарі з приводу ситуації в державі. Проте є деякі сумніви, що він персонально веде свою сторінку, бо ж не прослідковується реакція на коментарі й повідомлення. Зрештою, депутати не афішують, але складається враження, що замість них сторінки в соціальних мережах ведуть помічники або прес-секретарі. Хороша підстраховка, чи не так? До слова, фотографій з екзотичних курортів знайти не вдалося. Або шукали не там, або ж народні обранці стали обережнішими й фільтрують контент своїх сторінок. За результатами перегляду графіку відвідувань депутатів деякі з них пропустили більше половини засідань парламенту, що вже казати про комітети й комісії. Громадські організації навіть визначали головних прогульників парламенту. Спікер ВР Володимир Гройсман неодноразово обіцяв розібратися з таким неподобством, проте на одній з останніх зустрічей із журналістами не втримався: «Ну а що я можу з ними зробити? Ви ж самі бачите, що робиться! Будемо поступово змінювати підхід до роботи». Те «поступово» затягнулося. Про те, що на сайті ВР буде розміщуватися статистика відвідувань пленарних засідань та участі народних депутатів у голосуванні, спікер заявляв ще у травні минулого року. «Ми з вами, з більшістю депутатів парламенту, громадськістю, почали широку кампанію «Стоп прогульник!», - заявив Гройсман. -  Щоб прогульникам було дуже несолодко і всі розуміли, хто обирався, щоб працювати і приймати рішення, а хто обирався, щоб сюди взагалі не приходити». Із того часу виявилися і ті, й інші. Неодноразово журналісти та громадськість ставали свідками, як депутати кілька разів голосували за закон, а перед тим – стільки ж разів застосовували сигнальне голосування. «А класно я придумав?» - пожартував на зустрічі з журналістами перед Новим роком Володимир Гройсман щодо свого «винаходу». От тільки про результати фіксування відвідування нічого не сказав ні цього разу, ні раніше. І про застосовану відповідальність до прогульників також промовчав. Віз, так би мовити, і досі там. Через увесь той антикорупційний гамір та шум навколо зняття депутатської недоторканності якось забули про відповідальність за пропуски. Не пригадую, аби когось із депутатів було покарано за відсутність на робочому місці без поважних причин. Хоча у народного обранця, як показує практика, що не причина – то поважна. У навчальних закладах учні відпрацьовують свої пропуски або ж оплачують їх. Але вони вивчають ази того, що може знадобитися в житті. Депутати ж відповідальні за те, щоб життя наше було комфортним. Аналізуючи викладені обставини, поки що комфорт на користь мандата.
Вітчизняний парламент часто називають цирком. Дозвольте не погодитись. Це не цирк, а – балаган. Так, будівля ВР – кругла. Залу її можна назвати ареною, балкони для преси і гостей – трибунами для глядачів. У Раді, як і в цирку, відбуваються видовища. Але в будь-якому разі це має бути демонстрацією сили і відваги артистів. Що у нас? Народне театральне дійство комічного характеру з примітивним сценічним оформленням: усіх багато, щось активно роблять, ані стратегії, ані мистецтва, ані вправності. Єдність демонструється хіба перед вихідними. Бо втомилися. І хай перепочинуть. Інтеграл руху За 2015 рік народні депутати встигли багато. Кількість проголосованих законопроектів і годино-сидінь у залі рахувати не будемо. Це вторинне. Оскільки рішення, навіть найкращі, тонули у скандалах і торгах. А на ейфорії від успішних місцевих виборів деякі гарячі голови й про перевибори парламенту замислились. Або ж – існування більшості. Поблажливо ставилися до опозиційної манери поведінки тимошенківців: мовляв, Юлія Володимирівна завжди така, навіть коли була прем’єром, дотримувалася антивладної риторики. Чи до «опозиції у коаліції» – фракції «Самопоміч», радикалізація якої в останні часи вже не смішна, а дивна (як це, для прикладу, нові слова від очільника фракції Олега Березюка, який, відійшовши від системи ваг і противаг, з телевізора смачно і кілька разів примовляв «супппер-дупппер» («дупа» польською, для тих, хто не знає, це звичайнісінька українська «срака»). Про Опозиційний блок загалом усі ніби забули, що йому й вигідно, адже він може просто сидіти і чекати, коли повз нього пропливуть трупи ворогів, як це вже було після періоду «любих друзів». Тому холодним душем стала свіжа соціологія: згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», якби вибори до Верховної Ради відбувалися на початку грудня, то в парламент потрапили б такі партії: «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (16,5%), «Батьківщина» (12,3%), Опозиційний блок (12,2%), «Самопоміч» (12,2%), Радикальна партія (7,9%), «Свобода» (7,8%) та УКРОП (5,1%)… Внутрішні бурі Силою останнім часом мірялися важковаговики. Точніше пропрезидентська фракція «Блок Петра Порошенка» намагалася всіляко дошкулити прем’єрському «Народному фронту». Чого вартувало хоча б дійство у виконанні Олега Барни зі спробою винести Арсенія Яценюка. Та поки билися з союзником, не помітили, що й самі розкололися. З фракції виходять люди. Ось на ранок – після того, як країна отримала-таки Держбюджет-2016, – про це, зокрема, заявив Микола Томенко, пояснивши свій крок процесом ухвалення державного бюджету на наступний рік у римо-католицький святвечір. «Був вечір лицемірства і брехні… Те, що відбулося вчора, – це не те, що не личить європейському парламенту, а це ганьба, якої парламент повинен позбуватися», - сказав Томенко, зазначивши, що в ніч на 25 грудня було створено нову коаліцію на підтримку третього терміну прем’єрства Арсенія Яценюка, яка складається з БПП, НФ, РПЛ та «побратимів» з ПР, груп «Відродження» і «Воля народу» (подейкують, що причина – надумана, а Томенко давно планував вийти з фракції). Але готові вийти з БПП, за чутками, ще чимало депутатів. Частина з них робитиме це у розрізі створення нової політичної сили імені «президента Одеської області» Михайла Саакашвілі, презентація якої відбулася в Києві, сховавшись за ширмою Антикорупційного форуму. Та є й такі, що після виходу хочуть приєднатися до груп «Відродження» і «Воля народу» (шепчуться, що колишній голова ДУС Сергій Березенко виступає переговорником, обіцяє преференції і матеріальні винагороди – за те, що втікачів з БПП у групи не приймуть). Хук справа Непрості часи можуть чекати й на одного з лідерів БПП, близького до Порошенка Ігоря Кононенка. Про його конфлікт із Заходом говорять давно, як і про те, що насправді інформаційну війну проти Кононенка олігарх Ігор Коломойський тільки підхопив. Насправді голову цього порошенківця вимагають Штати, які втомилися від агресивно-бізнесової стратегії поведінки частини команди Президента. Та чи віддасть Петро Олексійович його у жертву? Поки що питання відкрите. Непоміченим часто залишається й той факт, що партнери з Заходу починають шукати наступника Порошенку, якого увесь час потрібно стримувати у прагненні посилитися – узурпувати владу на всіх рівнях та контролювати усі наступні вибори, зокрема, формуванням ЦВК з 12 свої представників або затягуванням процесу оновлення складу комісії (всередині БПП чимало противників цієї ідеї, оскільки є розуміння – це призведе не лише до цілковитої недовіри до виборів, а й може стимулювати акції громадянської непокори, які ризикують бути радикальними). Не виключено, що обпікшись на слабодухому Вікторові Ющенку і «любих друзях», діяльність яких буквально подарувала президентство Віктору Януковичу, спостерігаючи за метаморфозами у поведінці команди сильного Петра Порошенка, Америка готує нам Рональда Рейгана. Інакше чому український співак Славко Вакарчук – символ обох Майданів – не лише вчиться у США, а й читає там лекції, роздаючи інтерв’ю провідним американським ЗМІ, кажучи, що у велику політику нині повертатися не збирається?! Тиша й спокій Та найближчих кілька тижнів обіцяють бути тихими. Політики теж люди. І поринуть у святкові клопоти. Турбулентність триватиме вже в новому році, разом з новими засіданнями, кадровими призначеннями й медіа-приводами, оскільки закон збереження енергії ніхто не скасовував. Поки що ж можемо видихнути – свято ж уже на порозі.
П’ятниця, 11 грудня 2015 року, обіцяла бути напруженою. Усі заздалегідь знали - новин буде чимало, як і провокацій. З самісінького ранку правоохоронці посилено охороняли весь урядовий квартал – не тільки периметр біля Верховної Ради, де чекали прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Пильнували також виходи з метро «Хрещатик», під’їзди з боку Паркової алеї тощо. Та мітинг під парламентом, креативні витівки, як і розкидана навколо морква (такий собі привіт Яценюку, якого йменують ще й Кроликом Сенею), так і загубилися за новинами з сесійної зали. Те, що відбувалося в парламенті України, було б смішно, якби не було так сумно. Спершу Яценюк довго розповідав про зради та перемоги, зазначаючи: Кабмін  міг би бути дієвішим. Натякав, що креатури від порошенківців псують йому погоду. У якийсь момент частина депутатів від Блоку Петра Порошенка вирішила вийти з зали на знак протесту. І тут почалося! Нардеп від БПП Олег Барна з букетом троянд пішов до Яценюка і… почав намагатися викинути його з-за трибуни. Представники «Народного фронту» кинулися на допомогу прем’єру. Барні добряче надавали. Яценюк залишився неушкодженим. А букет (який насправді мав бути подарунком для Миколи Томенка, у якого нині день народження) Арсеній Петрович багатозначно «передарував» спікеру Володимиру Гройсману. Це символічно, оскільки останній – представник команди Порошенка. Яценюк дозволив собі й коментар: «Дебілів багато. Коментувати нічого»… Прем’єр пішов. У парламенті ж ще довго говорили лише про бійку. Як зазначила АСН віце-спікер Оксана Сироїд, те насильство, що відбувалося, – не витримує жодної критики. «Сумно спостерігати за цим всім. Сумно і соромно перед людьми», - поділилася Сироїд з АСН. Натомість у «Народному фронті» розцінили витівку Барни як заплановану провокацію. Казали, що номінальні колеги за коаліцією (БПП та їхні ситуативні соратники) давно і вперто грають на знищення Яценюка, звільнення прем’єрського крісла під свого задля посилення позицій Петра Порошенка, ба навіть готові йти на дочасні парламентські вибори. «Ми знали, що щось готується. І що кульмінація буде після того, як поїде Байден (віце-президент США). Невже ви думаєте, Барна сам собі придумав так діяти? Не смішіть. Краще зверніть увагу на його дії. Він давно проти Яценюка випадає, підписи збирає. А те, що він нібито імпульсивний, дуже зручна позиція, щоб нею прикриватися», – сказав АСН парламентар. До того ж стверджують, що Олег Барна «солдат» Юрія Луценка, голови фракції БПП у парламенті. «Ви бачили, як з тим букетом, який нібито для Томенка приготували, носилися по залу? Бачили, як Юрій Віталійович себе поводив? Він знав що буде, контролював ситуацію», - звернув увагу ще один депутат. А ось нардеп від НФ Остап Семерак не став «завертати у папірці» - прокоментував ситуацію «на диктофон». «Це була спланована провокація фракції БПП, щоб дискредитувати. На жаль, у цьому дійстві брав участь не лише Барна, а й інші - лідери парламенту і фракцій», - заявив він АСН. Йдемо питати Луценка, що це таке і чому сталося. Той Барну сварить, каже, що диверсії запланованої не було, а лише імпульсивні дії одного з депутатів, і що вони отримають оцінку фракції (згодом так і сталося - Барну викинули з БПП). «Сьогодні змінювати уряд неприпустимо, спочатку треба ухвалити бюджет, Податковий кодекс і лише потім реорганізація уряду, а вчинок Барни - неприпустимий, він був імпульсивним і, звичайно ж, ні з ким не узгодженим. Вийшло, що Микола Томенко - іменинник - залишився без букета, а Барна, м'яко кажучи, нерозумною людиною», - зазначив Юрій Віталійович і додав що Барна сьогодні дозволив прем'єр-міністру вийти зі складної ситуації з колосальним плюсом, хоча звіт був далеко не відмінним, і врятував Яценюка. Заяви про порятунок Яценюка від необхідності звітувати лунали не лише з вуст Луценка. Йому вторили багато парламентарів, які виступають за  звільнення Арсенія Петровича. Та цей месседж геть невдалий. Адже що-що, а говорити Яценюк уміє. Робить це яскраво, із вплетенням жартів і порівнянь (доводив це і будучи головою ВР, і очолюючи фракцію в парламенті попереднього скликання, і на Майдані, і в Кабміні). До того ж сам напрошувався на тригодинний бенефіс під куполом, та згоди на це не отримав. У НФ стверджують, що скоро він подасть до парламенту свій звіт у письмовій формі і ще до Нового року розраховує поговорити з парламентарями. До речі, у «бойову п’ятницю», за кілька хвилин до «трояндового» виходу Барни, Яценюк, відповідаючи на запитання депутата від Блоку Петра Порошенка Мустафи Найєма, заявив, що готовий піти у відставку: «Я взяв на себе всю повноту відповідальності за найнепопулярніші кроки в нашій країні, які ніхто не робив 20 років. І коли я йшов на цю посаду, я знав, що буде з моїм рейтингом. Я прийшов, щоб робити реформи і рейтинг був у нашої країни. Ви маєте всі конституційні повноваження порушити питання про відставку Кабінету Міністрів України. Порушуйте і голосуйте. Я прийму рішення українського парламенту. Я за це крісло не тримаюсь», – сказав Арсеній Петрович. Натомість так виглядає, що його й залишати не хочуть, і відпустити мирно не вийде. Адже Яценюк має в союзниках Захід. Просто вигнавши його з Кабміну, є ризик залишити країну без грошової допомоги (зазначимо, після обіду до парламенту заходив посол США в Україні Джеффрі Пайет). Тому виглядає, що нині робиться ставка на емоційність Арсенія Петровича, є намагання спровокувати його на якусь істерику, необережну фразу чи дію. Окрім того, потрібен шлейф негативу для майбутнього суперника - не тільки на парламентських  виборах, а й на президентських. І шкода, що, керуючись бізнесовою логікою на політичних фронтах, сильні світу цього геть забувають про реальний фронт, справжню агресію й істинного ворога.
Дії народного депутата від фракції Блоку Петра Порошенка Олега Барни були імпульсними і дістануть оцінку фракції. Таку думку «Аналітичній службі новин (АСН) висловив лідер фракції Юрій Луценко. Зокрема, він запевняє, що підозри у запланованій диверсії для розвалу коаліції через конфлікт між БПП і «Народним фронтом» є безпідставними. «Сьогодні змінювати уряд неприпустимо, спочатку треба ухвалити бюджет, Податковий кодекс і лише потім реорганізація уряду, а вчинок Барни - неприпустимий, він був імпульсивним і, звичайно ж, ні з ким не узгодженим. Вийшло, що Микола Томенко - іменинник - залишився без букета, а Барна, м'яко кажучи, нерозумною людиною», - зазначив він. Водночас Луценко не думає, що Барну буде виключено з фракції. «Але розмова буде дуже серйозною. До того ж Барна сьогодні дозволив прем'єр-міністру вийти зі складної ситуації з колосальним плюсом, хоча звіт був далеко не відмінним. І лише Барна врятував Яценюка, хоча жодних виправдань Барні немає», - зазначив Луценко.
Бесіду з народним депутатом Миколою Томенком ми починаємо з критики влади. Депутата обурює, що керівництво країни більше турбується про дотримання інтересів міжнародних корпорацій, ігноруючи державні. Нинішній склад і роботу парламенту він теж нещадно критикує, але дає йому час до весни 2017 року. Саме тоді, на думку депутата, можуть відбутися дострокові парламентські вибори. — Наскільки, на ваш погляд, ефективний нинішній парламент: протримається далі коаліція, чи на неї чекає переформатування? — Я вважаю, що де-факто коаліції не існує. Її керівний орган - загальні збори народних депутатів - жодного разу не збирався на засідання. Крім того, я не розумію механізму прийняття рішень всередині цієї коаліції, бо в залі часто приймаються рішення, які суперечать попереднім рішенням фракцій, які складають парламентську більшість. Закони приймаються без належного вивчення та обговорення, тому що виносяться на розгляд у кращому разі вночі перед засіданням. Наприклад, візьмемо той же закон про місцеві вибори: коли він був проголосований, партійні вожді й молоді «оптимісти» обіймалися й вітали один одного з «історичною перемогою парламенту». А я не голосував за нього, тому що, як і всі 422 народних депутати, не мав можливості навіть прочитати його останню редакцію, не те що обговорити його норми. Від самого початку було зрозуміло, що цей закон - в інтересах партійної номенклатури. Тепер дивіться, що вийшло. Практично всі обласні центри не мають представництва в обласних радах. Абсолютна більшість округів у містах не представлені депутатами. Від Черкас, наприклад, жодного депутата в Черкаській облраді. Зате є нескінченні можливості для внутрішньопартійних маніпуляцій. Класичний приклад: у Вінницьку облраду від «Опозиційного блоку» зайшло 6 депутатів. Причому не за порядком: один з них був на 58-му місці! Але для того щоб він отримав мандат, 52 депутати перед ним написали заяви і склали повноваження! Отже, думка виборця за новим законом мало враховується - рішення приймаються з урахуванням позицій партійних вождів і грошей. А ця норма про імперативний мандат, коли лідер партії може відкликати депутата, якщо він виявився йому неугодним?.. — Із законом зрозуміло. З коаліцією теж. То що, нові парламентські вибори? — Поки причин для цього немає. Адже де-юре коаліція існує і поки буде існувати з кількох причин. Зараз Арсеній Петрович дотримується лінії поведінки, що в разі його відставки жоден представник «Народного фронту» не ввійде в нову коаліцію. Теоретично, звичайно, можна обійтися і без них. Але для цього тоді необхідно переписати коаліційну угоду, згідно з якою ми домовилися не включати в коаліцію тих, хто голосував за «диктаторські» закони 16 січня. І виходить, якщо порахувати депутатів від БПП, «Батьківщини» й «Самопомочі», то більшості не буде. Тоді - дострокові вибори парламенту. Але після місцевих виборів уже кількість бажаючих йти на парламентські зменшилася. Хочуть виборів «Свобода», частково - «Укроп» і частково «Батьківщина». Ляшко вже не надто хоче, «Самопоміч» теж принишкла. Вони були переконані, що вийдуть на перше місце, як мінімум - на друге, і створять фундамент для майбутніх президентських виборів. Але для них реальність виявилася більш прагматичною... Після місцевих виборів уже кількість бажаючих йти на парламентські зменшилася. Хочуть виборів «Свобода», частково - «Укроп» і частково «Батьківщина». Ляшко вже не надто хоче, «Самопоміч» теж принишкла — Вам не здається, що Яценюк блефує? Адже що «Народному фронту» ловити на виборах з їх нинішнім рейтингом? — Для мене це теж парадокс. Адже на дострокових виборах «Народний фронт» закінчить свою політичну кар'єру. Але проблема в тому, що, насправді, ні в кого з «великих гравців» немає особливого бажання йти на дострокові вибори. І це одна з причин того, що коаліція і досі тримається. Крім того, ніхто не хоче бути ініціатором розвалу коаліції - ні Тимошенко, ні Садовий, тим більше що обидва - потенційні гравці наступної президентської кампанії. І їм потрібно шукати ідеї, які об'єднують, а не роз'єднують. Тому нинішня коаліція де-юре продовжує існувати, і я поки не бачу швидких сценаріїв її розпаду. — По-вашому, у нинішньому вигляді вона проіснує довго? — Думаю, переформатування все ж буде. Є, до речі, можливий еволюційний варіант - провести «квотну рокіровку» на керівних посадах. Скажімо, коли «Народний фронт» отримує право на призначення спікера парламенту, а прем'єр висувається Блоком Порошенко. Це було б логічно. Адже при призначенні Яценюка ми керувалися європейським принципом: хто посів перше місце, той і прем'єр. Але подивимось на ситуацію зараз: у «Народного фронту» лише 1-2% підтримки суспільства! — А хто може стати спікером? Турчинов? — Він не депутат. Правда, висловлювалися ідеї, як «завести» його до парламенту через довибори. Думали, Насалик переможе (народний депутат Ігор Насалик балотувався в мери Івано-Франківська. - Ред.), але він програв. Але округів вільних вистачає. Наприклад, у Чернігові Атрощенко переміг. Для Адміністрації Президента це місто показове. Там же центр реформ створили на попередніх парламентських довиборах (посміхається). Але з Турчиновим - це довгий шлях. Думаю, в депутатському корпусі «НФ» можна знайти гідного кандидата на посаду спікера. — По-вашому, Яценюк так просто віддасть прем'єрське крісло або обміняє його на спікерське? — Взагалі-то, у парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, пост спікера важливіший, ніж прем'єра. Але підґрунтя питання мені зрозуміле. Судячи з того, що ультиматум Яценюка був сприйнятий серйозно, швидше за все, він залишиться на посаді прем'єра. Відсотків 60% даю, що так і буде. Особливо якщо враховувати міжнародний вплив на процеси в країні. Недарма ж Яценюка так хвалять американці та інші іноземні партнери - він фактично керує «урядом зовнішнього управління». Але навіть якщо нинішній прем'єр залишиться, то уряд переформатується мінімум на третину. Хоча, я б все-таки не виключав варіант, про який згадав, - з рокіровкою між «Народним фронтом» і БПП. На порядку денному залишається і найжорсткіший і останній за ймовірністю сценарій - відставка уряду і формування нової коаліції. — Якщо припустити, що прем'єр все-таки піде у відставку, хто може бути наступником? Саакашвілі? — Це наймалоймовірніший варіант. Ясно, що м'яч на полі президента. У нього є 226 голосів під будь-яку кандидатуру. Проголосує його фракція, частина «Народного фронту», частина позафракційних, депутатські групи. Теоретично можна під будь-яку кандидатуру знайти необхідні голоси. Наприклад, під Тимошенко. Але потрібно, щоб ця кандидатура хоча б частково об'єднувала переформатовану коаліцію. Саакашвілі такою фігурою не є. Як і Тимошенко, судячи з її останніх заяв, які не дуже корелюються із зобов'язаннями, які взяв на себе уряд перед іноземними донорами та інвесторами. Значить, якщо нового прем'єра будуть шукати, то з таким розрахунком, щоб половина або дві третини «Народного фронту» це сприйняли. — А наскільки зміниться склад уряду? Знову набиратимуть управлінців із бізнесу або іноземців? — Я вважаю, що найкращим варіантом для нас був би технократичний уряд. Це повинні бути люди без бізнесового та партійного конфлікту інтересів. Але де таких людей знайти в Україні?! (Посміхається). Що стосується менеджерів та іноземців в уряді Яценюка, то зараз мені зрозуміло, що цей підхід себе не виправдав. Ці люди більше працюють на західний бізнес, ніж на українську економіку. І при цьому допускають масу непрофесійних прорахунків. Наприклад, мені довелося рятувати імідж української держави після ідеї Мінекономіки корпоратизувати Чорнобильську атомну електростанцію. Вони на повному серйозі подали ЧАЕС на корпоратизацію і подальшу приватизацію! І донори, які вклали понад 1 млрд доларів в об'єкт «Укриття-2» (а це на хвилиночку 24 країни!), були в шоці, що хтось додумався виставити на приватизацію об'єкт, в який під державні гарантії України вкладено стільки грошей! Мені вдалося переконати ЄБРР, що це була помилка і що ми уряду пояснимо наслідки... Взагалі, у мене дуже багато запитань до уряду. Сьогодні це закрита недієздатна структура, в якій система прийняття рішень недемократична і неефективна. Кабмін орієнтований на зовнішній світ. Вони кивають або на Путіна, або на зобов'язання перед Європою. Тобто зовнішні аргументи є пріоритетними при прийнятті рішень. Це, звичайно, важливо, але не є головним. Головним має бути те, що відбувається в Україні і чого вимагає від нього українське суспільство. — Не виключено, що народу теж скоро все це набридне. І тоді що - третій Майдан? — Все залежить від того, наскільки високим буде градус соціального протесту. Якщо у нас буде «еволюційна революція», то оновлення влади відбудеться в 2017-2018 рр. через дострокові парламентські вибори. А ось «революційна революція» - це вже буде не третій Майдан, а друга Коліївщина. І ці протестувальники точно не будуть співати гімн по п'ять разів на добу і не пустять «партійних вождів» на сцену для оголошення про проведення чергового «народного віче». Якщо у нас буде «революційна революція» - це вже буде не третій Майдан, а друга Коліївщина. І ці протестувальники точно не будуть співати гімн по п'ять разів на добу і не пустять «партійних вождів» на сцену для оголошення про проведення чергового «народного віче» — Ви теж підтримуєте думку, що нинішня влада мало чим відрізняється від попередньої? — Ну чому ж? Відмінності є. За Януковича ми були державою одного дня, а зараз - однієї ночі. Коли я висловив цю думку, це дуже не сподобалося Адміністрації Президента. Але це правда: усі рішення приймаються вночі. Немає жодної стратегії. Ось візьмемо вибори в Чернігові. Держава в особі влади три місяці опікувалася тим, щоб завести в парламент Березенка. Поставили в Чернігові вивіску «Центр реформ». Щось змінилося? З'явилося 266 голосів? Ні. У нас не вистачає голосів за жодним кадровим рішенням. За того ж нового організатора більшості - Березенка - ми голосували десятки разів тільки за те, щоб він став рядовим членом комітету з охорони здоров'я. І здається, тільки на 13-й раз проголосували. Жодного принципового питання ми вирішити не можемо! А принципові - це, крім кадрових, питання бюджету, виборів, змін до Конституції, врешті-решт! — Може, голосів не вистачає, тому що багато депутатів не обтяжують себе щоденним відвідуванням парламенту? — І я їх розумію, повірте! У депутатів, принаймні розсудливих, які хочуть працювати, немає жодного стимулу ходити на засідання, працювати в комітетах, бо рішення про те, за що і як голосувати, приймає керівництво фракцій. Воно там про щось домовляється, і вночі з'являється порядок денний. Як керівник парламентського комітету з питань екології можу запевнити, що всі ми є заручниками цієї ситуації. У моєму комітеті вже 50 законопроектів, які чекають на розгляд. Але до них черга не дійде, тому що, по суті, проходять урядові або лобістські законопроекти, про які попередньо домовилися, або ратифікації міжнародних угод. І це ще одна проблема непрацюючого парламенту. У депутатів, принаймні розсудливих, які хочуть працювати, немає жодного стимулу ходити на засідання, працювати в комітетах, бо рішення про те, за що і як голосувати, приймає керівництво фракцій. Воно там про щось домовляється, і вночі з'являється порядок денний. Як керівник парламентського комітету з питань екології можу запевнити, що всі ми є заручниками цієї ситуації — Зате Генпрокуратура он як працює. Озвучила «сенсаційні» результати розслідування за злочинами Майдану. — У мене подвійне враження з цього приводу. Ми хоч і прийняли рішення про декомунізацію, але комуністичні постулати залишилися. Я маю на увазі звичку звітувати до якихось річниць. Он, річниця революції 21 листопада - відзвітували. Правда, відзвітували в тому, з чого і починали. Як в економіці винен Путін, так у вбивствах - Янукович. Але ж хтось приймав рішення, хтось віддавав накази, хтось організовував, хтось роздавав зброю і хтось стріляв. Припустимо, Янукович наказував. Але ж є ще ціла низка винних людей! І якщо ми як і раніше залишаємося «на рівні Януковича», це сумно. — А судова влада? В Адміністрації Президента пожартували, що, прийнявши рішення щодо Ляшка й Мосійчука, український суд чи не вперше в історії пішов проти президента. То що, судова влада одужує і стає незалежною? — Судова система значною мірою представлена досвідченими людьми, які пережили багато правителів. По суті, це відображення охлократичного політичного режиму. Це означає, що суддя діє не професійно, а суто ситуативно. Тобто якщо він бачить, що йому, щоб вижити в сьогоднішніх умовах, потрібно прийняти певне рішення (не те щоб надто антивладне, але пафосне), то він його прийме. Звичайно, якщо на нього не буде сильного тиску від влади. Адже все одно вплив на суди залишився: десь збереглися залишки впливу ківаловської команди, десь - медведчуківської, десь нова влада через Філатова вже вибудувала свою систему координат. Але є й такі судді, хто або за гроші, або - «по-чесному». І якщо нас нинішнє рішення суду так дивує, то це, швидше, виняток. І системно нічого не змінилося. — По суті, у товаристві залишився запит на нових людей - в усіх гілках влади. Що потрібно зробити, щоб якісно змінити, припустимо, парламент? — Нинішній парламент з його формальними характеристиками потрібно відправити в історію. Він вичерпав себе. Тепер питання: як новий парламент наповнити новими людьми? Думаю, почати варто зі зменшення їх кількості. Нехай депутатів буде 250, а не 450. Коли повернемо Крим, Луганськ і Донецьк, то нехай буде 300. Тим більше, що таку кількість депутатів легітимізовано на «кучмівському» референдумі. Далі: як поміняти механізм прийняття рішень? Нам потрібно прийняти «закон про закони». І 70% нашої нормотворчої роботи забрати з парламенту. Частину віддати Мін'юсту, частину - до обласних рад і місцевого самоврядування, частину - до ЦВК. Адже чим ми опікуємося? Припустимо, помер сільський голова. Навіщо Верховна Рада повинна приймати рішення про проведення виборів у цьому селі? Це має робити обласна рада, а ЦВК - видати відповідну постанову. Чому ми повинні вирішувати питання про перейменуванням сіл, селищ? Нехай область перейменовує. До того ж, є така процедура, як «приведення у відповідність». Наприклад, уряд змінив назви міністерств. Ми повинні вносити зміни до законів у зв'язку з цим перейменуванням. Навіщо це нам робити? Це Мін'юст повинен приводити у відповідність. А ми повинні розвантажити роботу парламенту, щоб він розглядав зміни до Конституції, податки, оборону, ратифікацію міжнародних договорів, затверджував бюджет. І щоб обговорення важливого закону тривало кілька годин, як у європейських парламентах, а не 10 хвилин, як у нас. — Можливо, варто змінити виборчий закон? — Це питання обов'язково обговорюватиметься. Адже якщо ми все це перезавантажуємо, у нас на перший план виходять питання професіоналізму та суспільної легітимності народних обранців. І ми все одно прийдемо до відкритих списків. До речі, не треба вірити, що на цих місцевих виборах була така система. Це були фактично закриті списки з маніпуляціями за відсотками і явкою виборців. Я думаю, в нашому випадку може бути 300 округів або відкриті списки у бік мажоритарки. А може, взяти за основу польський досвід: регіональний партійний список, партія виставляє своїх кандидатів на кожному окрузі, і виборець обирає кращого. І тоді партія зацікавлена в тому, щоб виставляти найпопулярніших у тому чи іншому регіоні. Тоді є надія, що в майбутню Верховну Раду прийдуть професійні люди. Тому що за нинішньої системи у мене, наприклад, мало шансів потрапити до парламенту. У мене немає великих грошей, щоб «купити» округ, і я не користуюся великим авторитетом у партійного політбюро. Це при тому, що я, без удаваної скромності, один з найдосвідченіших і найактивніших депутатів. І такі «правильні» депутати через неправильну виборчу систему мають мало шансів переобратися. За нинішньої системи у мене, наприклад, мало шансів потрапити до парламенту. У мене немає великих грошей, щоб «купити» округ, і я не користуюся великим авторитетом у партійного політбюро. І такі «правильні» депутати через неправильну виборчу систему мають мало шансів переобратися — Розкажіть про вашу роботу на посаді голови екологічного комітету. Уже пересварилися з усіма членами уряду? — Із більшістю (посміхається). Коли я починаю доводити, що не можна продавати деревину за кордон, починається істерика. Вони мені кажуть: американці незадоволені, поляки, турки. Я кажу: а ви що, працюєте в міністерстві економіки Польщі, Туреччини чи України? З Мінекономіки у мене розбіжності щодо концепції переробки сміття. Я пропоную, щоб пакувальники (наприклад, «Кока-кола», «Пепсі-кола», виробники шин тощо) платили екологічний податок. Вони начебто готові, але, по-перше, хочуть менше платити, а по-друге, хочуть самі визначати, куди ці гроші витрачати. А ми говоримо: давайте це зробимо в перспективі. А поки 20% платежів надходитиме до державного, а 80% - до місцевих бюджетів на роздільний збір, утилізацію і будівництво сміттєпереробних підприємств. Тому що у нас сьогодні більше 32 тисяч незаконних сміттєзвалищ. Вони кажуть: ми поставимо кошики в супермаркетах, щоб туди кидали пластикові пляшки. А ми говоримо: а хто це сміття, яке ви за стільки років накидали, буде прибирати? У нас же лише кілька заводів у країні з переробки сміття, а має бути кілька сотень! 95% відходів закопується просто в землю. А уряд поки розмірковує про теорії роздільного збору сміття. — Яка доля позову проти Яценюка, який ви подали, щодо невиконання закону про заборону вивезення твердих порід деревини за кордон? — Коли я займався наукою, то вивів для себе формулу превентивної політології. Тобто намагався озвучити негативні наслідки можливої ​​дії влади, щоб упередити його реалізацію. І я багато чого хорошого зробив таким чином. Той же принцип я переніс і в політичну сферу. Це превентивно-політичні рішення. Ось, я подав до суду на Гройсмана за затягування у підписанні закону про мораторій на експорт лісо- та пиломатеріалів. Але потім відкликав свій позов, оскільки закон було підписано. Зараз така ж ситуація з Яценюком. Правда, Національне антикорупційне бюро, куди я подав позов, ще не розпочало реально працювати. Але звернення вже дало певний результат: в Агентстві лісових ресурсів заявили, що виконуватимуть закон, а митниця 1 листопада заборонила експорт твердих порід - дуба, граба, і вже пішло стимулювання внутрішнього ринку: українські підприємства збільшили обсяги виробництва, а це значить - робочі місця, надходження до бюджету. Ну то й що, що іноземці незадоволені? Головне, що в Україні почалося відродження деревообробної галузі. Для мене це найголовніше.
Поправки про недопущення дискримінації у Трудовому кодексі свідчить про принципи рівності в державі. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив народний депутат Микола Томенко.   «Виступаючи з трибуни парламенту, депутати намагаються говорити про сімейні, християнські цінності. Але життя більшості з них точно не відповідає таким цінностям. Тому, не голосуючи за антидискримінаційну поправку до Трудового кодексу, у депутатів виникає конфлікт між тим, що про них подумають і ким вони є в житті», - сказав він.   За його словами, поправку до Трудового кодексу мають обов'язково проголосувати, оскільки це говорить про принципи рівності.   «Навіть більше, вона ні на що не впливає, не корелює жодних дій. Тобто нам не доведеться міняти Сімейний кодекс або легалізувати одностатеві шлюби. Йдеться лише про загальні декларації через зміни до Трудового кодексу», - сказав він.
Новий політичний сезон в житті України розпочнеться гучним «весіллям». Саме після святкування 24-ї річниці незалежності країни три політичні партії — «Солідарність», «УДАР» і «Народний фронт» можуть оформити «шлюбний контракт». Новітня історія України знає чимало подібних об'єднань. Та майже всі вони свідчать, що політичні шлюби, укладені із розрахунку, неміцні і не приносять країні видимої користі. Нематематичні формули Вже ні для кого не секрет, що на 27 серпня готується з'їзд пропрезидентської партії «Солідарність». Головних інтриг декілька. Перша — досі остаточно невідомі масштаби об'єднання: про єдиний список на місцеві вибори домовляться Солідарність і УДАР або ж до цієї парочки приєднається й пропрем'єрський Народний фронт. Друга — за якою формулою об'єднуватимуться. «Ще в червні УДАР наполягав, щоб місця в списку з Солідарністю розподілили згідно з віденськими домовленостями — 50/50. Але остання соціологія (вкрай погані рейтинги УДАРу і НФ, — авт.) і ухвалення закону про місцеві вибори (зокрема двотурові мерські вибори) дещо збавила амбіції команди Кличка. Нині торгуються за те, щоб УДАРу віддати 30% місць у загальному списку і гарантувати підтримку на мерських виборах. Але не унеможливлюю того, що цей коефіцієнт буде нижчим», — розповідає АСН представник фракції «БПП». Та високою залишається ймовірність того, що формула 70/30 теж не спрацює. У «об'єднавчий» переговорний процес активно долучилися «фронтовики». А це означає, що з'явився ще один охочий відкусити шматочок від електорального пропрезидентського торта. Так, так, саме шматочок, а не повноцінний шматок, але з родзинкою. «Арсенію важливо зберегти крісло прем'єр-міністра і хоча б одного-двох своїх міністрів у новому Кабміні: Авакова (голова МВС) і Петренка (міністр юстиції). До того ж партія обмежена у фінансах. Кількість «своїх» депутатів у місцевих радах для Яценюка, так вже сталося, відходить на другий план», — переконаний один із «фронтовиків», який погрожує у разі об'єднання БПП і Народного фронту в парламенті вийти з коаліції (про таке об'єднання повинні повідомити 31 серпня на позачерговому засіданні Верховної Ради, — авт.). До речі, про те, що «фронтовикам» варто бути скромнішими в своїх вимогах (пропозиціях) відверто натякнув і лідер фракції «БПП» Юрій Луценко. «Народний фронт активно пропонує співпрацю на місцевих виборах, ми розглядаємо їхні пропозиції і враховуємо всі за і проти. Попри всю нашу пошану до Арсенія Яценюка, інших колег, на місцях ця партія має невеликий ККД, тому ми зважаємо на всі плюси і мінуси», — заявив в одному з інтерв'ю Юрій Луценко. Як стало відомо АСН, на сьогодні шальки політичних терезів завмерли на позначці: 10—15% — Народний фронт, 20—25% — УДАР, 70—60% — Солідарність. Але, як зазначає екс-глава фракції «БПП» у парламенті Микола Томенко, залежно від області електоральна формула буде трансформуватися. Логіка проста: якщо в одній області велику підтримку матиме Народний фронт, тоді представникам дадуть більше місць у загальному списку. Але місця в списку ще не гарантують проходження до відповідних рад. «Законом передбачено лише одного «гарантованого» кандидата. Ним буде перший номер партійного списку», — вказує АСН на нюанси нового виборчого законодавства екс-голова Комітету виборців України, народний депутат Ігор Попов. Тобто партіям потрібно забезпечити не лише рейтинг партії, а й результативне рейтингове голосування за конкретного кандидата. А як це зробити, у БПП єдиного механізму немає. Неофіційно в пропрезидентській команді кажуть, що ставку робитимуть на «вигідне» для них формування виборчкомів і «правильний» підрахунок голосів при складанні партійних списків. Юридичні лазівки партійної незалежності Подальше політичне об'єднання, як зазначають експерти, дасть змогу демократичній команді не допустити реваншу Партії регіонів, члени якої стали під прапори нових партійних проектів, і зацементувати владу на місцевому рівні (провести якомога більше своїх депутатів до місцевих рад і виграти мерські вибори). Але як об'єднатися (маються на увазі юридичні нюанси)? Новий закон про місцеві вибори забороняє участь у передвиборних перегонах політичних блоків. Потрібно створювати загальну партію? Та водночас прем'єр Яценюк не поспішає «зливати» свій Народний фронт. Як переконували АСН соратники глави уряду, «фронтовики» мають намір делегувати в загальний список своїх кандидатів, а партію зберегти. Виявляється, така юридична лазівка ​​існує. «Закон забороняє участь у виборах політичних блоків, але в ньому немає жодного слова про обов'язкове злиття політсил, — сказав Черненко, відповідаючи на запитання АСН, чи зобов'язаний УДАР і Народний фронт в разі походу єдиним списком з Солідарністю на місцеві вибори, розпускати свої партії. За його словами, партії можуть делегувати в загальний список своїх кандидатів. «Але тоді ці кандидати повинні вийти з «рідної» партії. І політсили надалі працюватимуть», — уточнив Черненко. Хоча політологи абсолютно інакше прочитали і зрозуміли новий виборчий закон. «Яка нісенітниця? Закон (про місцеві вибори, — авт.) виписано так, що єдиний список можна скласти лише шляхом поглинання однієї партії іншою. УДАР і Народний фронт, відмовившись від присутності в бюлетенях, просто зникнуть з політичної арени», — акцентує увагу АСН глава корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко. Останнім часом точаться розмови про те, що БПП (Солідарність і УДАР) і Народний фронт не лише підуть на вибори єдиним списком, а й планують створити спільну фракцію в парламенті. Але процес поки що пробуксовує. Виник юридичний шлагбаум. У Конституційному Суді «об'єднувачам» натякнули, що при злитті фракцій їхні опоненти можуть апелювати до необхідності проведення дострокових парламентських виборів. А в цьому не зацікавлений БПП, а до того ж і Народний фронт. Дружба на час Однак якщо три політичні сили таки зважаться на створення єдиної партії, то, за словами експертів, перспективи нового об'єднання не такі вже й солодкі. Існує ризик, що «молодші брати» у великій політичній родині тягнутимуть ковдру на себе доти, доки вона не розірветься. Не такі далекі події — тому підтвердження. «Спроби Нашої України — Народної Самооборони стати «дахом» для різних політичних сил і навіть політиків стали для політсили Ющенка кришкою труни. Не хотілося б ремейка», — говорить політолог Олег Оленюк. Ще на один негативний політичний досвід вказує глава правління Інституту політичних і соціологічних досліджень ім. Т. Шевченка Володимир Бондаренко. «Ще жодне об'єднання партій в мегаполітичний проект у нашій країні не закінчилося щасливо. Замість масштабного політичного будівництва рилася братська могила для перспективних партій. Згадайте, як починали і чим закінчили Блок Юлії Тимошенко, Наша Україна — Народна Самооборона, Народно-демократична партія. Вони розсипалися або трансформувалися, відчувши, що політичний вітер подув у інший бік», — говорить Бондаренко. За словами політолога, в Україні не вдається створити масштабний і довгочасний політичний проект з однієї причини — політики перетворили партійне будівництво в бізнес: людей об'єднує не ідеологічна складова, а бажання заробити на партії, продаючи місця в списку, партійні осередки. Знову таки, як показує політичний досвід незалежної України, деякі підприємливі політики навчилися відроджувати свої партійні проекти з попелу або трохи перефарбовувати їх і знову виходити на старт. Були б вони в цьому зацікавлені. Приміром, та сама Солідарність у 2001 році вливалася в Нашу Україну, а в 2013-му — знову «воскресла» як окремий проект. Прем'єр Арсеній Яценюк свій Фронт змін у 2012 році на вигідних умовах розчинив у Батьківщині, а в 2014 році — відтворив партію, але вже під назвою «Народний фронт». Екс-віце-прем'єр Сергій Тігіпко в 2012 році свою Сильну Україну «заручив» з Партією регіонів, а в 2014-му — оформив політичне розлучення. Поховала в собі п'ять невеликих партій і колись найпопулярніша партія — Партія регіонів. І заради чого всі ці трансформації? Обман виборця. Якщо проводити паралелі, то злиття партій (єдині партійні списки) в сучасних українських реаліях нагадує відділ «Кулінарія» у великих супермаркетах, в яких справно навчилися продавати зіпсовані продукти як апетитні салати.

Енергетика людини: що таке емпатія
Енергетика людини: що таке емпатія
Всі ми хочемо, щоб нас розуміли і приймали такими, якими ми є Зрозуміти іншу людину та стати на її місце у скл....
Камені-талісмани: як природна енергетика приваблює любов, гроші та удачу
Камені-талісмани: як природна енергетика приваблює любов, гроші та удачу
Природа подарувала нам безліч способів залучати у своє життя удачу, любов, гроші та багато інших благ Одним із....
Все про енергетичних вампірів
Все про енергетичних вампірів
Прийнято вважати, що енергетичний вампір — це тяжкий, неприємний тип Він живиться енергією оточуючих, тероризу....
Захист від маніпулятора: як зміцнити свою енергетику
Захист від маніпулятора: як зміцнити свою енергетику
Мета маніпулятора — повністю підпорядкувати людину своїй волі, і тим самим позбавити її самостійності та можли....
Як зберегти удачу та уникнути неприємностей: магічні правила на кожен день
Як зберегти удачу та уникнути неприємностей: магічні правила на кожен день
Кожному з нас необхідні успіх і життєва енергія для досягнення поставленої мети Заманити щастя та зберегти гар....
більше матеріалів
/-0,0311439037323-/ /-pc-/
Top