Бесіду з народним депутатом Миколою Томенком ми починаємо з критики влади. Депутата обурює, що керівництво країни більше турбується про дотримання інтересів міжнародних корпорацій, ігноруючи державні. Нинішній склад і роботу парламенту він теж нещадно критикує, але дає йому час до весни 2017 року. Саме тоді, на думку депутата, можуть відбутися дострокові парламентські вибори.
— Наскільки, на ваш погляд, ефективний нинішній парламент: протримається далі коаліція, чи на неї чекає переформатування?
— Я вважаю, що де-факто коаліції не існує. Її керівний орган - загальні збори народних депутатів - жодного разу не збирався на засідання. Крім того, я не розумію механізму прийняття рішень всередині цієї коаліції, бо в залі часто приймаються рішення, які суперечать попереднім рішенням фракцій, які складають парламентську більшість. Закони приймаються без належного вивчення та обговорення, тому що виносяться на розгляд у кращому разі вночі перед засіданням. Наприклад, візьмемо той же закон про місцеві вибори: коли він був проголосований, партійні вожді й молоді «оптимісти» обіймалися й вітали один одного з «історичною перемогою парламенту». А я не голосував за нього, тому що, як і всі 422 народних депутати, не мав можливості навіть прочитати його останню редакцію, не те що обговорити його норми. Від самого початку було зрозуміло, що цей закон - в інтересах партійної номенклатури. Тепер дивіться, що вийшло. Практично всі обласні центри не мають представництва в обласних радах. Абсолютна більшість округів у містах не представлені депутатами. Від Черкас, наприклад, жодного депутата в Черкаській облраді. Зате є нескінченні можливості для внутрішньопартійних маніпуляцій. Класичний приклад: у Вінницьку облраду від «Опозиційного блоку» зайшло 6 депутатів. Причому не за порядком: один з них був на 58-му місці! Але для того щоб він отримав мандат, 52 депутати перед ним написали заяви і склали повноваження! Отже, думка виборця за новим законом мало враховується - рішення приймаються з урахуванням позицій партійних вождів і грошей. А ця норма про імперативний мандат, коли лідер партії може відкликати депутата, якщо він виявився йому неугодним?..
— Із законом зрозуміло. З коаліцією теж. То що, нові парламентські вибори?
— Поки причин для цього немає. Адже де-юре коаліція існує і поки буде існувати з кількох причин. Зараз Арсеній Петрович дотримується лінії поведінки, що в разі його відставки жоден представник «Народного фронту» не ввійде в нову коаліцію. Теоретично, звичайно, можна обійтися і без них. Але для цього тоді необхідно переписати коаліційну угоду, згідно з якою ми домовилися не включати в коаліцію тих, хто голосував за «диктаторські» закони 16 січня. І виходить, якщо порахувати депутатів від БПП, «Батьківщини» й «Самопомочі», то більшості не буде. Тоді - дострокові вибори парламенту. Але після місцевих виборів уже кількість бажаючих йти на парламентські зменшилася. Хочуть виборів «Свобода», частково - «Укроп» і частково «Батьківщина». Ляшко вже не надто хоче, «Самопоміч» теж принишкла. Вони були переконані, що вийдуть на перше місце, як мінімум - на друге, і створять фундамент для майбутніх президентських виборів. Але для них реальність виявилася більш прагматичною...
Після місцевих виборів уже кількість бажаючих йти на парламентські зменшилася. Хочуть виборів «Свобода», частково - «Укроп» і частково «Батьківщина». Ляшко вже не надто хоче, «Самопоміч» теж принишкла
— Вам не здається, що Яценюк блефує? Адже що «Народному фронту» ловити на виборах з їх нинішнім рейтингом?
— Для мене це теж парадокс. Адже на дострокових виборах «Народний фронт» закінчить свою політичну кар'єру. Але проблема в тому, що, насправді, ні в кого з «великих гравців» немає особливого бажання йти на дострокові вибори. І це одна з причин того, що коаліція і досі тримається. Крім того, ніхто не хоче бути ініціатором розвалу коаліції - ні Тимошенко, ні Садовий, тим більше що обидва - потенційні гравці наступної президентської кампанії. І їм потрібно шукати ідеї, які об'єднують, а не роз'єднують. Тому нинішня коаліція де-юре продовжує існувати, і я поки не бачу швидких сценаріїв її розпаду.
— По-вашому, у нинішньому вигляді вона проіснує довго?
— Думаю, переформатування все ж буде. Є, до речі, можливий еволюційний варіант - провести «квотну рокіровку» на керівних посадах. Скажімо, коли «Народний фронт» отримує право на призначення спікера парламенту, а прем'єр висувається Блоком Порошенко. Це було б логічно. Адже при призначенні Яценюка ми керувалися європейським принципом: хто посів перше місце, той і прем'єр. Але подивимось на ситуацію зараз: у «Народного фронту» лише 1-2% підтримки суспільства!
— А хто може стати спікером? Турчинов?
— Він не депутат. Правда, висловлювалися ідеї, як «завести» його до парламенту через довибори. Думали, Насалик переможе (народний депутат Ігор Насалик балотувався в мери Івано-Франківська. - Ред.), але він програв. Але округів вільних вистачає. Наприклад, у Чернігові Атрощенко переміг. Для Адміністрації Президента це місто показове. Там же центр реформ створили на попередніх парламентських довиборах (посміхається). Але з Турчиновим - це довгий шлях. Думаю, в депутатському корпусі «НФ» можна знайти гідного кандидата на посаду спікера.
— По-вашому, Яценюк так просто віддасть прем'єрське крісло або обміняє його на спікерське?
— Взагалі-то, у парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, пост спікера важливіший, ніж прем'єра. Але підґрунтя питання мені зрозуміле. Судячи з того, що ультиматум Яценюка був сприйнятий серйозно, швидше за все, він залишиться на посаді прем'єра. Відсотків 60% даю, що так і буде. Особливо якщо враховувати міжнародний вплив на процеси в країні. Недарма ж Яценюка так хвалять американці та інші іноземні партнери - він фактично керує «урядом зовнішнього управління». Але навіть якщо нинішній прем'єр залишиться, то уряд переформатується мінімум на третину. Хоча, я б все-таки не виключав варіант, про який згадав, - з рокіровкою між «Народним фронтом» і БПП. На порядку денному залишається і найжорсткіший і останній за ймовірністю сценарій - відставка уряду і формування нової коаліції.
— Якщо припустити, що прем'єр все-таки піде у відставку, хто може бути наступником? Саакашвілі?
— Це наймалоймовірніший варіант. Ясно, що м'яч на полі президента. У нього є 226 голосів під будь-яку кандидатуру. Проголосує його фракція, частина «Народного фронту», частина позафракційних, депутатські групи. Теоретично можна під будь-яку кандидатуру знайти необхідні голоси. Наприклад, під Тимошенко. Але потрібно, щоб ця кандидатура хоча б частково об'єднувала переформатовану коаліцію. Саакашвілі такою фігурою не є. Як і Тимошенко, судячи з її останніх заяв, які не дуже корелюються із зобов'язаннями, які взяв на себе уряд перед іноземними донорами та інвесторами. Значить, якщо нового прем'єра будуть шукати, то з таким розрахунком, щоб половина або дві третини «Народного фронту» це сприйняли.
— А наскільки зміниться склад уряду? Знову набиратимуть управлінців із бізнесу або іноземців?
— Я вважаю, що найкращим варіантом для нас був би технократичний уряд. Це повинні бути люди без бізнесового та партійного конфлікту інтересів. Але де таких людей знайти в Україні?! (Посміхається). Що стосується менеджерів та іноземців в уряді Яценюка, то зараз мені зрозуміло, що цей підхід себе не виправдав. Ці люди більше працюють на західний бізнес, ніж на українську економіку. І при цьому допускають масу непрофесійних прорахунків. Наприклад, мені довелося рятувати імідж української держави після ідеї Мінекономіки корпоратизувати Чорнобильську атомну електростанцію. Вони на повному серйозі подали ЧАЕС на корпоратизацію і подальшу приватизацію! І донори, які вклали понад 1 млрд доларів в об'єкт «Укриття-2» (а це на хвилиночку 24 країни!), були в шоці, що хтось додумався виставити на приватизацію об'єкт, в який під державні гарантії України вкладено стільки грошей! Мені вдалося переконати ЄБРР, що це була помилка і що ми уряду пояснимо наслідки... Взагалі, у мене дуже багато запитань до уряду. Сьогодні це закрита недієздатна структура, в якій система прийняття рішень недемократична і неефективна. Кабмін орієнтований на зовнішній світ. Вони кивають або на Путіна, або на зобов'язання перед Європою. Тобто зовнішні аргументи є пріоритетними при прийнятті рішень. Це, звичайно, важливо, але не є головним. Головним має бути те, що відбувається в Україні і чого вимагає від нього українське суспільство.
— Не виключено, що народу теж скоро все це набридне. І тоді що - третій Майдан?
— Все залежить від того, наскільки високим буде градус соціального протесту. Якщо у нас буде «еволюційна революція», то оновлення влади відбудеться в 2017-2018 рр. через дострокові парламентські вибори. А ось «революційна революція» - це вже буде не третій Майдан, а друга Коліївщина. І ці протестувальники точно не будуть співати гімн по п'ять разів на добу і не пустять «партійних вождів» на сцену для оголошення про проведення чергового «народного віче».
Якщо у нас буде «революційна революція» - це вже буде не третій Майдан, а друга Коліївщина. І ці протестувальники точно не будуть співати гімн по п'ять разів на добу і не пустять «партійних вождів» на сцену для оголошення про проведення чергового «народного віче»
— Ви теж підтримуєте думку, що нинішня влада мало чим відрізняється від попередньої?
— Ну чому ж? Відмінності є. За Януковича ми були державою одного дня, а зараз - однієї ночі. Коли я висловив цю думку, це дуже не сподобалося Адміністрації Президента. Але це правда: усі рішення приймаються вночі. Немає жодної стратегії. Ось візьмемо вибори в Чернігові. Держава в особі влади три місяці опікувалася тим, щоб завести в парламент Березенка. Поставили в Чернігові вивіску «Центр реформ». Щось змінилося? З'явилося 266 голосів? Ні. У нас не вистачає голосів за жодним кадровим рішенням. За того ж нового організатора більшості - Березенка - ми голосували десятки разів тільки за те, щоб він став рядовим членом комітету з охорони здоров'я. І здається, тільки на 13-й раз проголосували. Жодного принципового питання ми вирішити не можемо! А принципові - це, крім кадрових, питання бюджету, виборів, змін до Конституції, врешті-решт!
— Може, голосів не вистачає, тому що багато депутатів не обтяжують себе щоденним відвідуванням парламенту?
— І я їх розумію, повірте! У депутатів, принаймні розсудливих, які хочуть працювати, немає жодного стимулу ходити на засідання, працювати в комітетах, бо рішення про те, за що і як голосувати, приймає керівництво фракцій. Воно там про щось домовляється, і вночі з'являється порядок денний. Як керівник парламентського комітету з питань екології можу запевнити, що всі ми є заручниками цієї ситуації. У моєму комітеті вже 50 законопроектів, які чекають на розгляд. Але до них черга не дійде, тому що, по суті, проходять урядові або лобістські законопроекти, про які попередньо домовилися, або ратифікації міжнародних угод. І це ще одна проблема непрацюючого парламенту.
У депутатів, принаймні розсудливих, які хочуть працювати, немає жодного стимулу ходити на засідання, працювати в комітетах, бо рішення про те, за що і як голосувати, приймає керівництво фракцій. Воно там про щось домовляється, і вночі з'являється порядок денний. Як керівник парламентського комітету з питань екології можу запевнити, що всі ми є заручниками цієї ситуації
— Зате Генпрокуратура он як працює. Озвучила «сенсаційні» результати розслідування за злочинами Майдану.
— У мене подвійне враження з цього приводу. Ми хоч і прийняли рішення про декомунізацію, але комуністичні постулати залишилися. Я маю на увазі звичку звітувати до якихось річниць. Он, річниця революції 21 листопада - відзвітували. Правда, відзвітували в тому, з чого і починали. Як в економіці винен Путін, так у вбивствах - Янукович. Але ж хтось приймав рішення, хтось віддавав накази, хтось організовував, хтось роздавав зброю і хтось стріляв. Припустимо, Янукович наказував. Але ж є ще ціла низка винних людей! І якщо ми як і раніше залишаємося «на рівні Януковича», це сумно.
— А судова влада? В Адміністрації Президента пожартували, що, прийнявши рішення щодо Ляшка й Мосійчука, український суд чи не вперше в історії пішов проти президента. То що, судова влада одужує і стає незалежною?
— Судова система значною мірою представлена досвідченими людьми, які пережили багато правителів. По суті, це відображення охлократичного політичного режиму. Це означає, що суддя діє не професійно, а суто ситуативно. Тобто якщо він бачить, що йому, щоб вижити в сьогоднішніх умовах, потрібно прийняти певне рішення (не те щоб надто антивладне, але пафосне), то він його прийме. Звичайно, якщо на нього не буде сильного тиску від влади. Адже все одно вплив на суди залишився: десь збереглися залишки впливу ківаловської команди, десь - медведчуківської, десь нова влада через Філатова вже вибудувала свою систему координат. Але є й такі судді, хто або за гроші, або - «по-чесному». І якщо нас нинішнє рішення суду так дивує, то це, швидше, виняток. І системно нічого не змінилося.
— По суті, у товаристві залишився запит на нових людей - в усіх гілках влади. Що потрібно зробити, щоб якісно змінити, припустимо, парламент?
— Нинішній парламент з його формальними характеристиками потрібно відправити в історію. Він вичерпав себе. Тепер питання: як новий парламент наповнити новими людьми? Думаю, почати варто зі зменшення їх кількості. Нехай депутатів буде 250, а не 450. Коли повернемо Крим, Луганськ і Донецьк, то нехай буде 300. Тим більше, що таку кількість депутатів легітимізовано на «кучмівському» референдумі. Далі: як поміняти механізм прийняття рішень? Нам потрібно прийняти «закон про закони». І 70% нашої нормотворчої роботи забрати з парламенту. Частину віддати Мін'юсту, частину - до обласних рад і місцевого самоврядування, частину - до ЦВК. Адже чим ми опікуємося? Припустимо, помер сільський голова. Навіщо Верховна Рада повинна приймати рішення про проведення виборів у цьому селі? Це має робити обласна рада, а ЦВК - видати відповідну постанову. Чому ми повинні вирішувати питання про перейменуванням сіл, селищ? Нехай область перейменовує. До того ж, є така процедура, як «приведення у відповідність». Наприклад, уряд змінив назви міністерств. Ми повинні вносити зміни до законів у зв'язку з цим перейменуванням. Навіщо це нам робити? Це Мін'юст повинен приводити у відповідність. А ми повинні розвантажити роботу парламенту, щоб він розглядав зміни до Конституції, податки, оборону, ратифікацію міжнародних договорів, затверджував бюджет. І щоб обговорення важливого закону тривало кілька годин, як у європейських парламентах, а не 10 хвилин, як у нас.
— Можливо, варто змінити виборчий закон?
— Це питання обов'язково обговорюватиметься. Адже якщо ми все це перезавантажуємо, у нас на перший план виходять питання професіоналізму та суспільної легітимності народних обранців. І ми все одно прийдемо до відкритих списків. До речі, не треба вірити, що на цих місцевих виборах була така система. Це були фактично закриті списки з маніпуляціями за відсотками і явкою виборців. Я думаю, в нашому випадку може бути 300 округів або відкриті списки у бік мажоритарки. А може, взяти за основу польський досвід: регіональний партійний список, партія виставляє своїх кандидатів на кожному окрузі, і виборець обирає кращого. І тоді партія зацікавлена в тому, щоб виставляти найпопулярніших у тому чи іншому регіоні. Тоді є надія, що в майбутню Верховну Раду прийдуть професійні люди. Тому що за нинішньої системи у мене, наприклад, мало шансів потрапити до парламенту. У мене немає великих грошей, щоб «купити» округ, і я не користуюся великим авторитетом у партійного політбюро. Це при тому, що я, без удаваної скромності, один з найдосвідченіших і найактивніших депутатів. І такі «правильні» депутати через неправильну виборчу систему мають мало шансів переобратися.
За нинішньої системи у мене, наприклад, мало шансів потрапити до парламенту. У мене немає великих грошей, щоб «купити» округ, і я не користуюся великим авторитетом у партійного політбюро. І такі «правильні» депутати через неправильну виборчу систему мають мало шансів переобратися
— Розкажіть про вашу роботу на посаді голови екологічного комітету. Уже пересварилися з усіма членами уряду?
— Із більшістю (посміхається). Коли я починаю доводити, що не можна продавати деревину за кордон, починається істерика. Вони мені кажуть: американці незадоволені, поляки, турки. Я кажу: а ви що, працюєте в міністерстві економіки Польщі, Туреччини чи України?
З Мінекономіки у мене розбіжності щодо концепції переробки сміття. Я пропоную, щоб пакувальники (наприклад, «Кока-кола», «Пепсі-кола», виробники шин тощо) платили екологічний податок. Вони начебто готові, але, по-перше, хочуть менше платити, а по-друге, хочуть самі визначати, куди ці гроші витрачати. А ми говоримо: давайте це зробимо в перспективі. А поки 20% платежів надходитиме до державного, а 80% - до місцевих бюджетів на роздільний збір, утилізацію і будівництво сміттєпереробних підприємств. Тому що у нас сьогодні більше 32 тисяч незаконних сміттєзвалищ. Вони кажуть: ми поставимо кошики в супермаркетах, щоб туди кидали пластикові пляшки. А ми говоримо: а хто це сміття, яке ви за стільки років накидали, буде прибирати? У нас же лише кілька заводів у країні з переробки сміття, а має бути кілька сотень! 95% відходів закопується просто в землю. А уряд поки розмірковує про теорії роздільного збору сміття.
— Яка доля позову проти Яценюка, який ви подали, щодо невиконання закону про заборону вивезення твердих порід деревини за кордон?
— Коли я займався наукою, то вивів для себе формулу превентивної політології. Тобто намагався озвучити негативні наслідки можливої дії влади, щоб упередити його реалізацію. І я багато чого хорошого зробив таким чином. Той же принцип я переніс і в політичну сферу. Це превентивно-політичні рішення. Ось, я подав до суду на Гройсмана за затягування у підписанні закону про мораторій на експорт лісо- та пиломатеріалів. Але потім відкликав свій позов, оскільки закон було підписано. Зараз така ж ситуація з Яценюком. Правда, Національне антикорупційне бюро, куди я подав позов, ще не розпочало реально працювати. Але звернення вже дало певний результат: в Агентстві лісових ресурсів заявили, що виконуватимуть закон, а митниця 1 листопада заборонила експорт твердих порід - дуба, граба, і вже пішло стимулювання внутрішнього ринку: українські підприємства збільшили обсяги виробництва, а це значить - робочі місця, надходження до бюджету. Ну то й що, що іноземці незадоволені? Головне, що в Україні почалося відродження деревообробної галузі. Для мене це найголовніше.