12 березня 1940 р. завершилася 105-денна радянсько-фінська війна. Фінляндія хоч і втратила 10% своєї території, але змогла відстояти незалежність. Успішна оборона проти супротивника, що чисельно перевершує, стала можливою завдяки мобілізації всіх ресурсів країни.
Усі 20 років своєї незалежності Фінляндія чекала на зіткнення з неадекватним сусідом, який мріє «розпалити багаття світової революції».
Заклик
Тож усі чоловіки проходили обов'язкову військову службу. У 1932 р. виникла регіональна мобілізація. Вона дозволяла швидко зібрати війська на кордоні з СРСР і утримувати ворога, доки мобілізувалася основна частина армії. Чоловіки в таких загонах були з того самого місця, що зміцнювало командний дух.
Окрім призову, всі резервісти закликали на перепідготовку. За 20 років через фінську армію пройшло близько 509 тисяч чоловіків. Із них майже 200 тис. пройшли перепідготовку.
Готовність №1
Коли влітку-восени 1939 р. стало ясно, що війна зі Союзом неминуча, військове командування розпочало загальну мобілізацію під прикриттям перепідготовки резервістів. Так вдалося призвати до армії до 300 тис. осіб, або 14% від усього населення країни. Мобілізація була проведена повністю та закінчена зосередженням підрозділів на кордоні.
Не лише армія
Чималу роль в обороні Фінляндії відіграв комплекс оборонних споруд «Лінія Маннергейма», який будувався з 1920-х рр. на Карельському перешийку.
Наприкінці 1930-х років. народився рух за його зміцнення. Люди з усієї країни добровільно (багато навіть брали відпустки на роботі) приїжджали сюди, щоб взяти участь у зміцненні національної оборони.
За словами фінського історика Антеро Холміла, мобілізація сил для оборони стала доказом тих моральних цінностей, які високо цінуються до цього дня, наприклад, готовність працювати спільно заради найвищої мети.