Багато людей сприймають життя як певну лінію або графік. Але насправді життя є чимось іншим, простішим і зрозумілішим, і вона не повинна ділитися на якісь етапи, як ми звикли її ділити. Якщо до певного віку ви не встигли закінчити ВНЗ, знайти другу половинку, зіграти весілля, знайти своє покликання, гарну роботу, розбагатіти, мати дітей — це цілком нормально!
Не варто приймати близько до серця те, що у свої 25, 30 або 45 років вам чогось не вдалося зробити чи досягти.Ви маєте право йти своєю власною дорогою, прожити життя так, як хочеться вам, на тому що «потрібно», як хочуть ваші батьки або так, як прийнято в суспільстві.
Не варто забувати про те, що нам усім подарований час. І цей безцінний дар люди, здебільшого, бездарно витрачають.
Як правило, життєва програма закладається ще в дитинстві. Відразу після школи — ВНЗ, потім — робота, яка нам не подобається. Але ж вибору немає, адже ви стільки часу витратили на вивчення своєї спеціальності! І, ненавидячи свою роботу щодня, люди все одно на ній працюють, щоб, як би це не парадоксально не звучало, відчути себе повноцінною людиною.
Так ми проживаємо своє життя, роблячи крок за кроком, слідуючи кожному пункту в списку життя. І ось одного разу прокидаємося з відчуттям апатії, небажання чогось робити, з відчуттям виснаженості та повної байдужості до свого життя... А зрозуміти, чому так сталося — не можемо! То що змогло так зруйнувати життя?
Чому люди схильні все прискорювати відносини? Чому багато хто боятися залишитися на самоті? Побути якийсь час без стосунків, без шлюбу? «Я не хочу бути один», «Я боюся залишитися старою дівою», «Я скоріше хочу заміж, тому що всі мої однолітки вже давно одружені». Ці фрази можна почути дуже часто від цілком нормальних людей, але такий підхід до свого життя веде нікуди. Шукати потрібно фундаментальну любов, від якої ви ставатимете краще і намагатиметеся день у день розвиватися і рости духовно, особистісно. Не варто боятися самотності, тому що саме воно допомагає дізнатися, чого ми хочемо насправді. Якщо ви не щасливі з самим собою, наодинці, то ви не будете щасливі з кимось і не зможете зробити щасливою близьку людину.
Не задовольняйтесь малим, прагнете більшого! Не терпіть несправедливості, нестачі уваги, кохання, поваги. Не терпіть те, що змушує вас засмучуватися, засмучуватися, плакати, отримувати негативні емоції. Цим ви руйнуєте можливість, яка мешкає всередині вас.
У житті кожного з нас відбуваються події як позитивні, так і негативні. Якісь ми не запам'ятовуємо, а якісь довгий час живуть у нашій пам'яті, заважаючи розвиватись далі. Не дозволяйте негативним подіям минулого впливати на ваше сьогодення та майбутнє. Якщо боїтеся повторення минулих помилок, то просто не дотримуйтесь своєї шаблонної поведінки.
Немає сенсу гнатися за кимось, стає успішнішим за свого колеги, прагнути вийти заміж за чоловіка, який був би кращим за чоловіка вашої подруги, робити все, щоб стати кращим за всіх! Головна помилка багатьох полягає у постійному порівнянні з іншими людьми. У сусіда трава завжди буде зеленіша, але якщо ви посадите у своєму саду інші квіти, які вам до вподоби, то вони радуватимуть вас не менше за сусідський газон. Ви — індивідуальність, тому немає сенсу прагне ідеалів, нав'язаним суспільством. Розвиток як особистості полягає в тому, щоб стає кращим, ніж ви були, наприклад, рік тому. Якщо за якийсь певний період часу ви стали кращими, це і є ваше досягнення.
Немає нічого ганебного в тому, щоб зізнатися близькій людині у почуттях, показати свої щирі емоції людям, відкритись. Але чомусь у нашому світі емоційність та відкритість сприймаються як слабкість. Не соромтеся говорити своїм близьким людям та родичам, як ви їх любите та цінуєте. Не бійтеся дарувати любов, тоді ви отримаєте її у триразовому розмірі.
Не робіть помилок, які потім приведуть у нікуди. Не бійтеся одного разу дозволити собі стати щасливим та зберегти себе.