Виставка українського "скіфського золота", що тривала

У грудні 2016 року Окружний суд Амстердама ухвалив, що колекцію, яка потрапила до місцевого музею до анексії Криму Росією, потрібно повернути до Києва. Але із цим рішенням не погодилися кримські музеї, з експозицій яких створили цю колекцію.

Суто бюрократична на перший погляд суперечка про взаємини між музеями та міністерствами різних країн за ці роки перетворилася на запеклу політичну баталію, в якій беруть участь найвищі державні чиновники України та Росії.

Після дебатів, що відбулися в четвер, судді пішли приймати рішення, яке планується оголосити до 31 серпня. Але чи стане воно остаточним у цій епопеї?

Виставка, що тривала
Почалася ця історія влітку 2013 року, коли з експонатів київського Музею історичних цінностей та ще чотирьох музеїв, розташованих у Криму, було сформовано колекцію у складі 584 експонатів (понад дві тисячі предметів) та оцінної вартості близько мільйона євро.

Так з'явилася виставка "Крим - золото та таємниці Чорного моря". Багато пізніше її назвуть "скіфським золотом" - що не цілком коректно, оскільки далеко не всі експонати колекції мають відношення до скіфів, а тим паче золоті: більша її частина - це бронзові, керамічні і навіть дерев'яні вироби.

У рамках рутинної міжнародної культурної співпраці у липні 2013 року колекція виїхала до німецького Бонну. Там, у Рейнському крайовому музеї, виставка пережила початок українського Євромайдану та зустріла новий, 2014 рік.

На початку лютого 2014 року, згідно з підписаним контрактом, експонати було перевезено до Амстердама, до музею Алларда Пірсона, де вони мали демонструватися до кінця серпня. Тут виставка пережила зміну влади в Україні, а потім і не визнану ні Україною, ні Нідерландами анексію Росією Криму - місця, звідки походила левова частка її експонатів і за замовчуванням їх мали повернути.

У Києві одразу звернули увагу на потенційні ризики ситуації, що склалася.

Вже наприкінці березня 2014 року тодішній український віце-прем'єр із гуманітарних питань Олександр Сич заявив, що, за його інформацією, російська влада має намір вивезти експонати кримських музеїв, які перебувають на виставках за межами України, до Ермітажу.

Тому український уряд прийняв рішення передати всі такі експонати безпосередньо в управління Міністерству культури України – у звичайній практиці експонатами розпоряджаються музеї, де вони виставляються на постійній основі. Мінкульт у свою чергу заочно вилучив ці експонати у кримських музеїв і передав їх на зберігання до київського Музею історії України.

Паралельно майбутнім колекції перейнявся і музей Алларда Пірсона.

З одного боку, договір про проведення виставки в Амстердамі було підписано з конкретними музеями, тобто, за ідеєю, повернути експонати треба було б їм. З іншого - у тому ж договорі була багато в чому протокольна, але цілком конкретна згадка про те, що власником експонатів виступає держава Україна в особі українського Музейного фонду, розташованого у Києві. Тобто повернути "скіфське золото" слід не до Криму, а до Києва.

Передчуючи майбутні проблеми, музей спочатку звернувся за консультаціями до юристів Амстердамського університету, а пізніше – продовжив термін проведення виставки у своїх стінах до листопада 2014 року.

Зрештою, у серпні 2014-го музей Алларда Пірсона випустив офіційний прес-реліз, у якому заявив, що не знаходить можливим ухвалити вимоги щодо повернення експонатів ні від кримських музеїв, ні від Києва.

"Передача об'єктів зацікавленій стороні майже однозначно призведе до вимог з іншого боку, що створює суттєві ризики для музею Алларда Пірсона. Музей виконає кваліфіковане судове рішення чи угоду між сторонами", - йшлося у повідомленні.

Восени 2014 року в музеї заявили, що мають звільнити зали для інших виставок, та перемістили "скіфське золото" у запасники. А перед цим – відправили до Києва 19 експонатів із тамтешнього Музею історичних цінностей. У Голландії залишилися лише експонати із Криму.

Протокольне листування між Києвом, Кримом та Амстердамом прогнозовано закінчилося безрезультатно, і в січні 2015 року Окружний суд Амстердама розпочав розгляд позову чотирьох кримських музеїв проти музею Алларда Пірсона з вимогою віддати "скіфське золото" саме ім.

Тоді ж як третя сторона до справи приєдналася Україна, яка вимагає повернути експозицію до Києва.

Війна аргументів
На словах кожна зі сторін суперечки випромінювала впевненість у тому, що справа вирішиться саме на її користь.

Кримчани зверталися до усталеної в музейному світі практики, згідно з якою ключове значення надається правам конкретних музеїв. Та й у договорі про проведення виставки в Голландії йшлося про те, що експонати мають повернутися до цих самих музеїв.

Ще один, багато в чому емоційний аргумент кримських музейників полягав у тому, що археологічні цінності мають зберігатись саме на півострові – у тій місцевості, де їх викопали.

"Ці речі мають повернутися до нас, туди, де їх 

знайшли", - казав "Російській газеті" учасник розкопок Усть-Альмінського некрополя, експонати з якого входять до спірної виставки, директор сімферопольського музею-заповідника "Неаполь Скіфський" Юрій Зайцев.

Українську сторону таких аргументів не переконували.

"У Лувра запитайте, чи все, що там зберігається, викопали в Парижі. У всьому світі, згідно з усіма міжнародними конвенціями, археологічні знахідки належать народу тієї країни, на території якої вони були знайдені. Всі ці розкопки проводилися на території України, причому не тільки у Криму, але й у [інших місцях] південної частини країни, тому і належать вони Україні. І це виключно компетенція нашої держави вирішувати, в якому музеї вони зберігатимуться", - заявила заступник міністра культури України Світлана Фоменко.

Київські учасники суперечки нагадують, що, згідно з українським законодавством, усі музейні експонати перебувають у власності держави, а музеї виступають лише їхніми тимчасовими розпорядниками. Зрештою всі дозволи на тимчасове вивезення експонатів за кордон давало міністерство культури України, а місцем вирішення будь-яких суперечок з приводу виставки вказано київський суд.

Українські юристи називають кримські музеї "фантомними інституціями": вони демонстрували в суді документи, які свідчать про те, що музеї більше не є тими ж українськими юридичними особами, які підписували договір із голландцями, а фігурують у реєстрах іншої країни – Росії, каже один із членів київської юридичної команди, партнер адвокатської фірми "Сергій Козьяков та партнери" Андрій Карнаухов.

На боці України грають і міжнародні конвенції, переконували київські учасники спору, - зокрема, конвенція ЮНЕСКО від 1970 року, згідно з якою кожна суверенна держава має право вивозити чи не вивозити, забороняти відчуження та повертати з експонування будь-які культурні цінності, якщо вважає такі дії незаконними .

Виступаючи в амстердамському суді, українці стверджували, що культурні цінності з кримських музеїв неодноразово вивозилися на територію "материкової" Росії, і не факт, що їх повернули на півострів.

У розмові з Бі-Бі-Сі заступник міністра закордонних справ України Євген Єнін заявив, що предмети культурної спадщини Криму неодноразово передавалися російською владою "дружнім урядам".

"Якщо нам не вдасться відновити справедливість [і домогтися передачі "скіфського золота" Україні], цей елемент культурної спадщини може також перекочувати в якісь приватні колекції і буде втрачено назавжди", - сказав Євген Єнін.

На судових засіданнях емоції часом били через край, розповідає один із членів української делегації на цих слуханнях.

Представники кримських музеїв стверджували, що Україна не має морального права володіти цими експонатами, оскільки Крим для неї був лише "подарунком Хрущова", або скаржилися на "цинічне позбавлення Україною кримчан права бачити свою спадщину".

Не залишалися у боргу і кияни. До складу української делегації входила тодішня перший заступник міністра інформаційної політики, етнічна кримська татарка Еміне Джапарова, яка розповідала суду про становище кримських татар, позбавлених не те, що доступу до культурної спадщини півострова, але навіть доступу до самого Криму, і "окупаційної, що страждають від тиску". влади".

"Скіфське золото" повернеться до Криму, як тільки "колективний Путін" залишить півострів, додавала Джапарова.

Періодично українські учасники суперечки нагадували в суді, що саме Росія, яка вважає Крим частиною своєї території, відповідальна за катастрофу "Боїнга" рейсу МН17, внаслідок якої загинули 193 голландські громадяни.

перше рішення
Зрештою, після майже двох років розгляду, у грудні 2016 року Окружний суд Амстердама вирішив повернути "скіфське золото" Україні.

У рішенні було записано, що суд погодився з апеляцією Києва до конвенції ЮНЕСКО, за якою культурна спадщина належить суверенній державі. Оскільки Крим таким не є, вирішив суд, артефакти мають бути передані на територію України, а остаточне рішення про їхню належність має ухвалити український суд.

Окремо Україну наказали сплатити вартість зберігання експонатів у запасниках амстердамського музею - йшлося про суму приблизно 111 тисяч євро.

У Києві очікувано привітали рішення амстердамського суду.

"[Це рішення] означає, що не тільки скіфське золото є українським. Крим теж є українським. Крим наш, і точка. Це випливає із рішення суду європейської країни", - заявив тодішній президент Петро Порошенко.

У Москві також прогнозовано рішення суду розкритикували.

Тодішній міністр культури Росії Володимир Мединський, який до того утримувався від однозначних коментарів у цій справі, назвав можливу передачу Україні "скіфського золота" викраденням.

"Несправедливе і неправосудне рішення [амстердамського суду] ставить хрест на амбіціях, що плекають Гаагою, утвердитися як юридично 

й столиці світу", - заявила офіційний представник російського МЗС Марія Захарова.

А тодішній глава самопроголошеної "Донецької народної республіки" Олександр Захарченко потішив кримчан по-своєму: він пообіцяв, що колекцію "скіфського золота" буде повернуто кримським музеям після того, як війська ДНР візьмуть Київ.

Так чи інакше невдовзі після публікації цього рішення кримські музеї оскаржили його в Апеляційному суді Амстердама.

Далі буде
Вже перше проміжне рішення апеляційної інстанції, опубліковане в липні 2019 року, викликало бурю обурення в української сторони.

Апеляційний суд ухвалив, що при розгляді справи про "скіфське золото" не повинні враховуватися ні голландський закон про культурну спадщину, ні конвенція ЮНЕСКО від 1970 року - саме на цей документ наголошували кияни, доводячи свою правоту.

Одночасно суд зажадав у сторін додаткову інформацію щодо їхнього права власності на експонати. У заяві, опублікованій на сайті суду, говорилося, що остаточне рішення слід очікувати через 6-9 місяців, тобто на початку 2020 року.

Українці відразу зажадали відсторонити від справи голову суддівської колегії, яка розглядає справу.

Російські ЗМІ повідомили, що, мовляв, у такий спосіб Київ намагається максимально затягнути розгляд справи про "скіфське золото". Але адвокати України заявили, що мають вагомі докази упередженості судді Дуко Ораньє: за їхніми словами, десять років тому він, будучи адвокатом, брав участь у справі проти ЮКОСу, яка розглядалася в Голландії, і, більше того, співпрацював із російськими адвокатами, які зараз представляють інтереси кримських музеїв.

Коли перша спроба усунути суддю не вдалася, Україна надала додаткові докази наявності у нього конфлікту інтересів.

З другої спроби суд все ж таки виключив Дуко Ораньє зі складу колегії, помітивши при цьому, що не виявив ознак його заангажованості, але ця епопея затягнула процес на кілька місяців.

Розгляд справи затримувався і з інших причин: чи то через коронавірусний карантин, чи то за станом здоров'я одного із суддів, якому стало погано прямо під час розгляду.

Зрештою, 22 квітня 2021 року сторони зібралися в Амстердамі на вирішальний раунд дебатів.

Співрозмовники Бі-бі-сі в українській делегації кажуть, що для цієї справи голландське правосуддя зробило виняток: через карантин більшість справ розглядаються судами дистанційно або письмово.

На цій стадії процесу сторони позбавлені можливості надавати принципово нові докази у справі, розповів Бі-Бі-Сі адвокат Андрій Карнаухов, тому нічого принципово нового у залі суду не пролунало.

Головна інтрига на цій стадії - чи амстердамський суд враховуватиме вигідну для України конвенцію ЮНЕСКО.

Адвокати кримських музеїв переконували, що потрібно дотримуватись проміжного рішення суду від 2019 року та не застосовувати до ситуації зі "скіфським золотом" її норми. Київська сторона процесу заперечувала: раз у справі з'явився новий суддя, питання щодо застосування конвенції потрібно розглянути ще раз.

Що з цього приводу вважає амстердамський суд, можна буде дізнатися лише з остаточного рішення, яке буде опубліковано не пізніше 31 серпня.

Але це рішення може стати не останнім в епопеї "скіфського золота".

Сторона, що напевно програла, оскаржить його в касаційній інстанції - Верховному суді Нідерландів. Російські ЗМІ припускали, що розгляд справи у цьому суді може затягнути справу ще приблизно на два роки.

Проте, як зазначають співрозмовники Бі-бі-сі, згідно з нормами голландського права судове рішення набирає законної сили після рішення апеляційного суду. Тому теоретично можливий варіант, за якого "скіфське золото" залишить Амстердам уже протягом найближчих місяців.

Джерело