12 таємних пунктів плану Зеленського по поверненню в Росію

1 червня 2020 року відомий блогер Карл Волох повідомив про існування таємного плану з так званого "врегулювання" ситуації на Донбасі між російською й українською владою. За його словами, про це стало відомо від одного з представників західної розвідки.

З іншого боку, інформація про існування плану протягом кількох місяців просочувалася з джерел, наближених до найвищого політичного керівництва України.

Конструкція влади, сформована із випадкових людей, – поганий глечик для зберігання таємниць.

Особливо коли частина домовленостей бурхливо втілюється, стаючи реальністю життя 40-мільйонної країни. Про них говорять у новинах телеканалів і пишуть у друкованих медіа як про усвідомлену політику української влади, але без обтяжливих деталей про силу, що приводить у дію коліщатка складних механізмів.

Не пов’язані між собою співрозмовники із владних Печерських пагорбів підтверджують факт існування домовленостей, як і те, що вони містять 12 пунктів.

План існував у обмеженій формі вже торік, проте отримав друге дихання в березні 2020 під час зустрічі керівника Офісу президента України Андрія Єрмака та заступника голови адміністрації президента Росії Дмитра Козака, який займається у Кремлі "українським напрямком". Начебто саме тоді було погоджено додаткові пункти, виконання яких мало посилити "взаимное доверие" і "перспективы разрешения конфликта на востоке Украины".

Після цієї зустрічі українська влада обмежилася сухим повідомленням, що сторони домовились про кроки з обміну заручниками, розведення сил і запровадження Консультативної ради.

Але вже за кілька днів після цього журналісти дізналися й оприлюднили деякі таємні пункти домовленостей, зокрема про згоду української влади легалізувати представників ОРДЛО як суб'єктів Консультативної ради, а Росію в статусі гаранта-спостерігача мирного врегулювання нарівні з Німеччиною та Францією.

Станом на сьогодні, посилаючись на інформацію з джерел, із великою часткою вірогідності можна стверджувати, що з березневими доповненнями "12 пунктів для України" виглядають так.

1. Відновлення водопостачання в окупований Крим із материкової України

За даними джерел, цей пункт був у старій версії домовленостей і залишається в заново погодженій.

Зо два місяці тому голова фракції "Слуга народу" раптом заявив, що пішов би на відновлення подачі води в анексований Крим в обмін на відведення військ на Донбасі. Крім того, одразу після призначення прем’єр-міністр Денис Шмигаль також заявив, що воду в окупований Крим треба подавати, бо там живуть українці, а Крим – це Україна.

Після реакції суспільства вони змушені були виправдовуватися за свої слова. Втім, для Росії забезпечення водою Криму після посушливого сезону залишається питанням номер один.

Тому заяви прем’єр-міністра й керівника фракції СН виглядають як тестування суспільної думки з розрахунку, щоб рано чи пізно призвичаїти українців до цієї ідеї як необхідності.

Очевидно, російська переговорна сторона вимагатиме від української влади виконання цього пункту дедалі наполегливіше і в найкоротші терміни.

2. Обмін заручниками

Один із пунктів домовленостей, найменш вразливий для критики. Повернення полонених – позитивна подія, яку ніхто не наважується піддавати сумніву.

Для Росії полонені – бездоганна універсальна валюта, за яку можна купувати прощенну реакцію у країні, на території якої РФ веде війну. Це демонстрація доброї волі й водночас вигідний ґешефт.

Росія отримує власних агентів, які займалися диверсійною діяльністю проти України, натомість віддає цивільних осіб із Донбасу й Криму.

У результаті одного з обмінів Москва отримала сумнозвісного Цемаха, який міг стати головним свідком причетності РФ до збиття малайзійського МН-17. Так само Росія отримала убивцю полковника СБУ Хараберюша Юлію Прасолову та колишніх "беркутів", які розстрілювали Майдан у 2014-му.

Так Росія замітає сліди в міжнародному процесі щодо збитого літака й агресії проти України та послаблює правові аргументи проти себе.

Українська влада натомість отримує чутливі репортажі про полонених, яких в аеропортах зустрічає президент із почетом.

Конструктори людських емоцій із ФСБ граються людськими долями українців, підкуповуючи українську владу та отримуючи дуже практичний зиск.

3. Вплив України на вибори у США

У більярді такий ефект називається "штани", коли гравець одним ударом заганяє два шари в сусідні лузи.

Очевидно, розрахунок російської сторони полягав у тому, щоб, підштовхнувши Україну в американські вибори, з одного боку привнести хаос в американську виборчу кампанію, зіграти проти одного із кандидатів, з іншого – налаштувати США проти України як джерела проблем внутрішньої американської політики.

Позбавившись двопартійної підтримки стратегічного партнера, Україна ризикує залишитися сам на сам у протистоянні з Росією.

Очевидно, для Банкової як мотиватора росіяни намалювали можливість створити правові підстави для кримінального переслідування п’ятого президента Петра Порошенка, зігравши на вразливості Зеленського щодо свого попередника.

Цікаво, що записи розмов Порошенка і Байдена оприлюднив депутат Деркач, про зв’язки якого з Росією не писав лише лінивий.

4. Відкликання судових позовів проти РФ

Україна відмовилася від судових позовів проти "Газпрому" під час урегулювання виплати Росією приблизно 3 млрд доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу.

Україна пішла на такий крок, незважаючи на чинне рішення арбітражу, за яким Росія і так виплатила б ці кошти, інакше існував ризик арешту її активів по всьому світу.

В українському уряді також заявили про те, що не будуть подавати нових позовів проти Росії в інших справах.

Тема надто спеціальна для нефахового обговорення, проте достатньо очевидна, щоб зрозуміти: Росії допомогли вибратися з кута фінансової відповідальності за шантажистську багаторічну енергетичну політику проти України.

Натомість Україна вийшла з процесу, позбавившись перспективи стягнути через арбітраж із Росії мільярдні суми для бюджету.

5. Підписання нового контракту на транзит російського газу

Підписання контракту на транзит – пункт із минулорічного пакету домовленостей. 31 грудня 2019 року Україна й Росія підписали новий контракт на транзит російського газу, який передбачає значне падіння обсягу транспортування газу.

Гарантовані обсяги поставок газу для транзиту українською ГТС: у 2020 році – 65 млрд куб. м і по 40 млрд куб. м – у 2021-2024 роках.

Контракт діє до 2025 року й потрібен Росії для транспортування газу до Європи до моменту, поки не буде введено в експлуатацію газопровід "Північний потік-2".

6. Справи щодо моряків на Азові

Теж пункт із минулорічного пакету домовленостей. Вирішення проблеми захоплення росіянами українських кораблів і українських моряків в акваторії Чорного моря в максимально вигідному для Росії варіанті.

Як відомо, у результаті таранної атаки й обстрілу до російського полону потрапили 24 моряки, 6 із яких були поранені. Міжнародний трибунал ООН із морського права зобов'язав Росію звільнити три судна і всіх членів екіпажів. Невиконання цього рішення загрожувало запровадженням нових санкцій проти Росії.

Натомість українська влада знову простягнула руку допомоги Росії. Замість вимоги виконати рішення Міжнародного трибуналу ООН, поставивши Кремль перед загрозою нових санкцій, пішла на обмін захоплених українських моряків на терористів. Власне, саме тоді й було передано Росії Володимира Цемаха.

7. Формула Штайнмаєра, створення Консультативної ради

Від самого початку приходу у владні кабінети Зе-команда із непереборною впертістю і натхненням бралася допомагати Росії втілити свої інтереси на окупованому Донбасі.

1 жовтня 2019 року в Мінську учасники Тристоронньої контактної групи підписали "формулу Штайнмаєра".

Дипломат Костянтин Єлісєєв тоді сказав, що українська влада "прийняла російську логіку виконання Мінських домовленостей без виконання безпекової компоненти".

Згідно з умовами "формули" Україна погоджувалася проводити вибори в ОРДЛО без роззброєння бойовиків, відведення російських військ та контролю над кордоном.

Це фактично означало втрату Донбасу для України. Однак реалізації цього плану завадили масові акції протесту.

Наступний план – створення Консультативної ради. Реалізації цього пункту перешкодив витік інформації, у результаті чого українській владі довелося виправдовуватися і пригальмувати процес легалізації бойовиків з ОРДЛО та спроб дати можливість Росії представити себе миротворцем в очах світу.

Фактично цей пункт домовленостей було зупинено через переляк із приводу негативної реакції західних країн, зокрема через хвилю обурення в українському суспільстві.

8. Розведення сил

У РФ вивчили натальну карту Зе-команди і вдало цим користуються. Ідучи на вибори, Зеленський заявляв, що війна припиниться – "достатньо перестати стріляти".

Простий рецепт, найкращий для яєшні в головах виборців. Проте тепер цю "страву" вже Росія готує для офіційного Києва.

Розведення на окремих ділянках відбулося, але кількість загиблих українських солдатів не зменшується, навпаки – стає більшою.

Що отримала Росія? Елемент деморалізації ЗСУ, які не лише не звільняють українську землю, але й змушені відходити із займаних позицій. Немає нічого гіршого для особового складу Збройних сил, аніж сидіти в окопі й чекати чергової кулі снайпера чи міни.

Тим часом спостерігачі ОБСЄ фіксують, що російські військові займають залишені позиції на ділянці розведення сил біля Петрівського.

9. Мовне питання

Вічне питання російського шовіністичного ставлення до України, звісно ж, у списку домовленостей, стверджують джерела. Українська сторона зобов’язана розширити коло використання російської мови.

"Фактично йдеться про ревізію мовної політики, яка проводилася останніми роками й була спрямована на захист української мови", – каже співрозмовник.

Дивовижно, але представники Зе-влади почали говорити про необхідність переглянути закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної", як сказав спікер парламенту Разумков, "з урахуванням позицій усіх громадян України".

10. Нейтралізація і покарання "антипутіністів", усунення прозахідного представництва у владі, лояльність до проросійського наративу

Ще одна вимога – нейтралізація представників прозахідного крила та кримінальні переслідування колишньої постмайданної влади.

Москва відверто невдоволена, що в Києві на Банковій не здатні притиснути до стінки колишнього президента Порошенка. Росія вимагає арешту "Кривавого пастора" Турчинова, – про це написав блогер Волох.

Також встановлено "блок" на будь-які призначення людей, пов’язаних із Майданом і антиросійським протистоянням.

Блок поставлено на призначення Арсенія Яценюка, – з позиції російської сторони це означатиме посилення прозахідного курсу України і створюватиме перепони для реалізації російського порядку денного.

Під цей пункт домовленостей уже потрапили навіть нещодавно призначені особи. Зокрема, з посади звільнено Олексія Рябчина, який у 2013 році організовував мітинги "Донбас – це Україна".

Руслан Рябошапка виступав проти скасування закону про амністію учасників Революції Гідності, – сьогодні вже не генпрокурор. На його місце прийшла Ірина Венедіктова, яка якраз наполягає на відновленні можливостей кримінального переслідування майданівців.

Не обійшлося й без Авакова. Начебто Козак передавав Єрмаку обурення Кремля тим, що на посаді міністра МВС перебуває людина, яка у 2014 році віддала команду штурмом звільнити Харківську ОДА "от русской весны", а також створювала добробати.

Під зняття Авакова мобілізовано частину президентської фракції "Слуга народу".

Серед підписантів виявилися депутат Шевченко, який їздив на російське телебачення й виправдовував російську агресію. Розсипано мозаїку, яка під час ближчого погляду не виглядає хаотичною.

Розповідаючи про домовленості щодо лояльності до проросійських сил, співрозмовник наводить свіжий приклад – нагородження ексрегіонала Юрія Вілкула медаллю "За сприяння Збройним силам України".

Так відбувається знецінювання й десакралізація нагород, які отримали захисники на передовій проти російського окупанта. Також нагадують про повернення в ефіри телеканалів величезної кількості колишніх регіоналів, які із задоволенням паплюжать Революцію Гідності.

Цікаво, що публічна дискредитація Майдану відбувається одночасно з кримінальним переслідуванням людей, з іменами яких безпосередньо пов'язаний Майдан. Тетяну Чорновол, яка ледь на загинула від рук бандитів під час Майдану й чий чоловік загинув на війні, захищаючи від росіян Україну, сьогодні намагаються спровадити за ґрати. "O tempora! O mores!" – вигукнув би Цицерон.

11. Скасування закону про люстрацію

Як відомо, закон про люстрацію, ухвалений після Революції Гідності, заборонив обіймати державні посади соратникам Януковича.

У Верховній Раді періодично реєструють відповідні ініціативи, натомість найбільша небезпека скасування цього закону сьогодні перебуває в Конституційному Суді.

Російський інтерес на поверхні: відкриття шлюзів для напрацьованої роками агентури, яка обіймала посади до 2014 року, дасть можливість повернути кадри на зразок Олени Бондаренко чи Олени Лукаш. Це шанс на управлінську окупацію України.

12. Відновлення постачання в Україну російської електроенергії та відновлення авіасполучення з Росією

Повернення Росії на енергетичний ринок України – питання не стільки економічної вигоди через отримання сегменту на нашому ринку, скільки відновлення інструменту політичного шантажу. Експорт електроенергії – пробна куля для розгортання енергетичної експансії в Україну.

У Москві пам’ятають золотий час нашої газової залежності, коли через краники на газогонах можна було диктувати свою волю, малювати міфічні борги, організовувати масштабну міждержавну корупцію і спустошувати державний бюджет України.

Окрім стратегічної мети, повернення Росії на внутрішній ринок електроенергії України – це, за оцінками міністра енергетики Буславець, 5 млрд грн доходів для російської економіки і, відповідно, втрат для української.

Ще одна умова російської сторони – відновлення авіасполучення, припинене Україною з 25 жовтня 2015 року. Експрем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявляв, що таке рішення Кабміну має зменшити ризик російських провокацій у повітряному просторі України.

У жовтні 2019-го на легендарному пресмарафоні тривалістю близько 14 годин президент Зеленський заявив, що українські авіакомпанії банкрутують, тому Україна зацікавлена у відновленні авіасполучення з Росією, але для цього "треба закінчувати війну".

Оскільки закінчення війни не видно навіть у підзорну трубу, побачимо, які аргументи приготувала РФ для Зе-влади, щоб домогтися результату. Принаймні абсолютна більшість із 12-ти пунктів уже реалізована або перебуває на стадії виконання.

Пряме авіасполучення – можливість Росії динамічно насичувати агентурну мережу в Україні, транспортувати хаос, включно з носіями різних інфекцій на зразок коронавірусу.

На завершення. Нинішня владна команда своєю великою частиною прийшла у високі кабінети з шоубізнесу, де є сцени, мікрофони, великі аудиторії. Їм не дорікнеш у неготовності розмовляти з людьми.

Проте найвищі посадові особи – президент, його офіс, депутати парламенту – буквально ціпеніють, коли потрібно назвати Росію агресором. Від них не почуєш відвертих оцінок дій Росії як окупанта і убивці українських громадян. Як держави, що здійснює злочин проти України і проти людяності.

Наведені вище 12 пунктів дають цілком зрозуміле пояснення, чому раптом виникають заяви представників чинної влади про необхідність подати воду у Крим, переглянути закон про мову, вести прямий діалог із кримінальними злочинцями з ОРДЛО чи скасувати закон про люстрацію.

Ми думаємо, що причина в недосвідченості, непрофесійності чи відвертій дурості. А це просто план. Який має всі ознаки змови.

Джерело -   OBOZREVATEL