Коли немає бажання робити фундаментальні речі, тоді запускаються «стратегії»

Затвердження стратегії з подолання бідності - це лише окозамилювання. А всі подібні спроби можна назвати пропагандистськими бульбашками. Головна проблема в тому, що треба спочатку вирішувати фундаментальні речі - наприклад, надавати доступні кредити для бізнесу, зменшувати рівень інфляції та піднімати економіку, тільки після цього стратегії можуть заробити. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив екс-заступник міністра економіки, економічний експерт Володимир Рябошлик.

«У науці про управління є такий принцип: якщо керівництво не хоче або не може виконувати свої основні обов'язки, то воно спрямовує енергію на якісь сторонні сфери, аби просто показати діяльність хоча б у чомусь. І якщо говорити, що фундаментальна основа боротьби з бідністю - це підйом економіки, збільшення реального виробництва, тобто проста абетка того, що може в умовах ринку забезпечувати держава. Це низькі ставки банківських відсотків, щоб бізнес мав доступні кредити і міг розвиватися, це нормальний валютний курс, щоб бізнес мав можливість імпортувати іноземні технології. Ну, і низька інфляція, щоб бізнес міг якось прогнозувати і за всіх стабільних умов розвиватися. Це ті фундаментальні речі, які потрібно зробити. Але влада просто не зацікавлена ​​в тому, щоб їх виконувати. Я оцінюю такі стратегії як технологію маніпулювання натовпом. Скажімо, два роки тому міністри-іноземці були - це була спроба створити в суспільстві очікування, а потім запускати нові пропагандистські бульбашки, аби нагадувати, що уряд щось робить, хоча насправді фундаментальних речей він не робить. Зараз ми бачимо: на міністрах-іноземців зіграти вже не можна, тому народу кажуть: «Ми боремося з бідністю», - розповів економіст.

Рябошлик переконаний, що треба втілювати вищезгадані речі, аби створити передумови боротьби з бідністю. Він зазначає, що іноді ситуація доходить до абсурду, наприклад, якщо говорити про систему субсидій.

«Власне суть субсидії у тому, що вона має бути винятком, а коли левова частка бюджету і більшість населення мають право на субсидію і оформлюють її, то бюджет не справляється з цим. І багато скарг на те, що під різними причинами цих субсидій не дають - це один з абсурдів, коли не хочуть встановлювати нормальні тарифи. Ніхто не визнає важливішої проблеми, крім тарифів - проблеми приписок. У нас рахунки на воду видаються більше, ніж видобуток води, на газ більше, на тепло більше, і в наших умовах підвищення тарифів без боротьби з приписками - це підвищення доходів комунальної мафії. Було багато пропозицій, мовляв, введімо інформаційну систему, яка б усе контролювала, але наші політики не хочуть. Є система маніпулювання натовпом. Коли немає бажання робити фундаментальні речі, заради цього запускаються такі стратегії. Але без кардинальних змін це нічого не дасть. Кажуть про боротьбу з бідністю, але самі захищають багатих - у нас немає цивілізованих податків на багатих. У нас найнижчий у світі податок на дивіденди - 5%, і у нас єдина держава у світі, яке стягує податок на нерухомість з голого квадратного метра. І будиночок, і палац оподатковуються однаково, але в усьому світі це стягнення береться з вартості. Інтереси олігархів зовсім не зачіпаються», - підсумував економіст.