У пошуках оптимальної виборчої системи забули про головну мету - справедливий вибір

Законопроект №2831-3 від 28.05.2015 р «Про місцеві вибори» викликав бурхливі дискусії в експертному середовищі. Одні фахівці вважають, що краще зберегти старий закон зі змішаною системою місцевих виборів. Інші - наполягають на поверненні до чисто мажоритарної системи. Треті - вважають, що нинішні українські реалії вимагають неухильного руху в бік пропорційної системи виборів за відкритими партійними списками і що прийнятий законопроект №2831-3 - проміжний акт, на зміну якому після осінніх виборів 2015 року повинен прийти якісно новий виборчий закон.

Ризикну висловитися, що і перші, і другі, і треті по-своєму мають рацію. Для України, як і для будь-якої іншої країни, абсолютно не має значення вид системи місцевих виборів. Адже функціонує ж досить ефективно мажоритарна система виборів у США, Канаді, Великобританії, Новій Зеландії, Австралії! Так само, як ефективно функціонує в Бельгії, Данії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Австрії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Нідерландах, Португалії, Швейцарії тощо пропорційна система виборів.

У пошуках оптимальної виборчої конструкції забутою виявилася основоположна мета виборів - справедливий вибір на основі волевиявлення громадян найбільш гідних представників, здатних вирішувати завдання, що виникають перед громадою. А вже досягнення цієї мети забезпечується якраз-таки інструментарієм, яким є механізми виборів у рамках мажоритарної, пропорційної або змішаної систем.

Наприклад, противники мажоритарної системи як основний аргумент наводять масовість підкупу виборців «за гречку», нерівність у фінансових ресурсах, що використовуються олігархами і «пересічними кандидатами» на передвиборну агітацію, нездатність останніх порівняно з кандидатами-олігархами забезпечити представництво своїх людей у ​​виборчих комісіях, в якості спостерігачів на виборчих дільницях тощо.

При цьому критики мажоритарної системи залишають поза увагою принциповий момент - якби за підкуп виборців кандидат жорстко і безкомпромісно (як це робиться в усьому цивілізованому світі) притягувався правоохоронними органами до кримінальної відповідальності за ст. 160 Кримінального кодексу років на 7 позбавлення волі, якби члени виборчкому, які сфальсифікували протокол підрахунку голосів на підставі ч. 4 ст. 158 КК вирушили б у місця позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, якби за фінансування «кешем» передвиборної агітації винні особи каралися б за ст. 1591 КК від 5 до 10 років позбавлення волі, якби за безпідставне припинення членами виборчкому на 2-3 дні підрахунку голосів і залишення ними приміщення виборчкому вони б поїхали років на 5 в місця позбавлення волі - то функціонування тієї ж мажоритарної системи було б в РАЗИ ЕФЕКТИВНІШЕ.

Іншими словами, проблема не стільки в самій системі виборів (мажоритарна, пропорційна чи змішана), скільки в правових і правоохоронних механізмах, що забезпечують функціонування цієї системи.

Якраз виходячи з цього і слід визначати вектор удосконалення законодавства про вибори, зокрема законопроекту №2831-3 від 28.05.2015 р «Про місцеві вибори».

Що можна поміняти, щоб кардинально поліпшити результативність жовтневих виборів 2015 року?

Перша проблема. Заслужені, відомі в місцевій громаді громадяни, навіть якщо за них проголосують понад 50% виборців, мають «шанси» не потрапити в ради, оскільки партії (блоки), до яких вони «прикріплені», можуть не подолати прохідний бар'єр. Одночасно кандидати-аутсайдери на окрузі за рахунок подолання їх партіями цього бар'єру отримають мандати.

Варіант вирішення: вважаю, на виборах саме в місцеві ради можна було б прибрати із законопроекту 5% (для партій) та 7% (для блоків) прохідний бар'єр.

Друга проблема. Ризик монополізації права місцевих партійних організацій на висунення кандидатів до місцевих рад. Виборець позбавляється альтернативи при голосуванні, оскільки партія нав'язує йому один єдиний варіант: або голосуй ось за цього, кого тобі пропонують, або можеш взагалі не голосувати.

Варіант вирішення: гадаю, можна змінити ст. 36 законопроекту, де сказано, що місцеві партійні організації мають право висувати не більше 2-х кандидатів в округах. Вказану квоту слід було б розширити.

Третя проблема. Ризик отримання замість депутатів, які продуктивно працюють, депутатів-варягів, які (в кращому випадку) будуть приїжджати 1-2 рази на місяць для роботи на сесіях місцевої ради.

Варіант вирішення: вважаю, в ст. 9 і в Розділ VI законопроекту доцільно включити умову про обов'язкову реєстрацію (проживання або ведення госп. або ін. діяльності) кандидата на території адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної ради, де він балотується.

Четверта проблема. «Продаж» партіями місць у виборчих комісіях шляхом заміни одних своїх членів комісій іншими «своїми» (які тільки формально свої, а на ділі - представляють інтереси абсолютно інших політичних сил).

Варіант вирішення: вважаю, в ст. ст. 22 - 26, 29 законопроекту має сенс внести коригування та зобов'язати суб'єктів виборчого процесу заздалегідь подавати виборчкомам весь список реєстрованих членів комісій (як основних - спочатку реєстрованих, так і запасних - на випадок заміни основного члена комісії, який вибув). При цьому законодавчо заборонити подавати на заміну члена комісії, який вибув, осіб, які раніше, до моменту першого формування складу комісії, партією не оголошувалися.

Можливий інший варіант: дозволити партіям замінювати членів комісій, які вибули, виключно за рахунок членів партії, офіційний список яких не менше ніж за півроку до початку виборів офіційно представлений партією відповідному територіальному управлінню юстиції.

П'ята проблема. Карою всіх без винятку виборів є підкуп виборців і обман виборців, що повсюдно знаходить свій вияв у поширенні вигаданих, наклепницьких і образливих для інших учасників виборчого процесу відомостей.

Варіант вирішення: вважаю, має сенс доповнити ст. 47 законопроекту додатковими двома підставами скасування рішення про реєстрацію кандидата: 1) встановлений в судовому порядку хоча б одноразовий факт підкупу виборців; 2) повторний (після винесеного виборчкомом офіційного попередження), встановлений в судовому порядку факт поширення завідомо недостовірної інформації (наклеп) відносно інших кандидатів або політичних сил.

Шоста проблема. Центральний момент фальсифікацій виборів - підрахунок голосів і встановлення результатів виборів, коли після закінчення підрахунку підміняється вміст мішків з бюлетенями і переписуються протоколи підрахунку голосів.

Звертаю увагу: схема з фальсифікацією протоколів і маніпуляцією з мішками, починаючи з місцевих виборів 2006 року, відіграє одну з ключових ролей в механізмі фальсифікації. Багато загальновідомих схем - «каруселі», вкидання неврахованих бюлетенів в урни, перебування кількох осіб у кабінці для голосування тощо - це відволікаючі маніпуляції, які не здатні вплинути на підсумки виборів, а часто робляться виключно для перемикання уваги кандидатів, їхніх представників, офіційних спостерігачів та ін. від вирішальних маніпуляцій.

Надалі, коли мішки з бюлетенями і оригінали протоколів доставляються до територіальної комісії, виявляється, що оригінали протоколів дільничних комісій, наявні на руках у спостерігачів (представників кандидатів), серйозно різняться з уточненими протоколами членів дільничних виборчкомів.

За логікою, у цій ситуації має сенс перерахувати бюлетені в мішках, щоб визначити: чиї протоколи - членів комісії або спостерігачів - об'єктивно і достовірно відображають результати виборів.

Однак за законом цього не можна зробити! Члени дільничної комісії не наділені правом такого перерахунку, а члени територіальної комісії також за законом не мають право перерахувати бюлетені, оскільки представники кандидатів (партій), спостерігачі та ін. особи не надали акти про порушення в приміщенні дільничної комісії.

У свою чергу акти про порушення не складалися, позаяк фальсифікація відбувалася за відсутності (не в приміщенні дільничної комісії, а в транспортному засобі, іноді в самій тер. комісії) кандидатів, спостерігачів та ін. осіб.

Абсурдна ситуація: всі розуміють, що вміст мішків з бюлетенями не відповідає даним протоколів підрахунку голосів, але за законом перерахунок бюлетенів в цій ситуації ніхто не має права робити.

Варіант вирішення: вважаю, є сенс доповнити ч. 6 ст. 23 «Встановлення результатів голосування» законопроекту нормою, яка дозволила б представникам кандидатів (партій) за наявності вагомих сумнівів у достовірності даних протоколів підрахунку голосів вимагати від територіальної виборчої комісії перерахувати в приміщенні цієї комісії бюлетені в мішках, які надійшли з дільничних комісій.

У свою чергу законодавчо покласти на тер. комісію обов'язок здійснювати такий перерахунок.

Сьома проблема. Є в нерозривному зв'язку з вищевикладеною шостою проблемою. Одна зі складових механізму фальсифікації - безпідставне оголошення дільничною комісією необмеженої перерви у підрахунку голосів, залишення членами цієї комісії приміщення на невизначений час (іноді на добу-півтори). Мета цього дійства - взяти «змором» представників від суб'єктів політичних партій, офіційних спостерігачів, представників від ЗМІ, змусивши їх піти з виборчої дільниці і усунути контроль за оформленням результатів підрахунку голосів.

Варіант рішення: рішення лежить на поверхні - встановлення жорсткої відповідальності (включаючи кримінальну відповідальність) за порушення права безперервності засідання виборчої комісії, за безпідставне припинення підрахунку голосів виборців та оформлення результатів виборів.

Слід зазначити, що вказаними 7-ма список наріжних проблем виборів не вичерпується. Серйозними проблемами виборів є і відсутність чіткого переліку підстав для видалення комісією офіційних спостерігачів із засідання комісії, коли комісія довільно, з надуманих підстав, видворяє осіб, що викрили порушення закону.

І відсутність у члена виборчої комісії, яикй виявив фальсифікацію, права оскаржити до суду або у вищу комісію незаконні дії (бездіяльність) інших членів або комісії цілком.

І наділення членів виборчої комісії, які не є компетентними в області лікувальної справи суб'єктами, довільно встановлювати факт можливості/неможливості особи за віком або за станом здоров'я самостійно пересуватися. У зв'язку з чим створюються умови для фальсифікації голосування вдома.

Ці та багато інших чинників фальсифікації від виборів до виборів перетікають із закону в закон протягом вже багатьох років.

Їх існування робить неефективним будь-який закон, будь-яку виборчу систему - будь то мажоритарна, пропорційна чи змішана система виборів.