Сім кроків назустріч експортерам

Урядова стратегія розвитку експорту багата на цифри, графіки та теорії. Але вона не має жодного відношення до практики, яка набагато динамічніша і щодня змінюється. Щоб розробити «робочу» стратегію, не треба винаходити велосипед. І на це не потрібно 100 днів, про які заявляє уряд! Достатньо провести «брейн-шторм» серед компаній-експортерів, як це зробила Спілка українських підприємців. Під час обговорення ми виокремили сім найболючіших проблем, з якими щодня стикаються експортери і вирішення яких могло б збільшити експортні потоки. Ми їх коротко сформулювали, і я передала їх під час круглого столу з бізнесом віце-прем'єр-міністру - міністру економіки і торгівлі Степану Кубіву.

На мою думку, якщо уряд хоче допомогти експортерам, краще хай не заважає і зніме регуляторні перешкоди ведення міжнародної торгівлі. Зокрема, збільшить до 180 днів скорочений удвічі термін повернення валютної виручки. У мене контейнер по Австралії йде 45 днів, віконні конструкції ще треба змонтувати... Про які 90 днів може йтися?

Не додає гнучкості бізнес-процесам і потреба обов'язкового продажу 75% валютної виручки на міжбанку, а також обмеження купівлі валюти 50 тисячами доларів, навіть для компаній з мільярдними оборотами. Інколи доходить до парадоксів, коли підприємство змушене продавати валюту зі свого рахунку, бо так диктують правила Нацбанку, а наступного дня стояти у черзі центробанку, аби купити її дорожче, ніж її довелося продати напередодні.

Гарною підтримкою українських експортерів стало б і створення Національного експортно-кредитного агентства на зразок тих, що діють у багатьох розвинених країнах ЄС (Euler Hermes (Німеччина), COFACE (Франція), Saahi (Італія), Atradius (Нідерланди). Воно страхуватиме українські товари за іноземними контрактами та експортні кредити й угоди від політичних та інших видів ризиків, кредитуватиме зовнішньо-торговельні операції, надаватиме держгарантії за експортними кредитами.

Потрібні також держгарантії на пільгові цільові кредити - під технічне переоснащення виробництва, придбання нового високотехнологічного і/або енергозберігаючого обладнання. Це б дозволило розморозити банківське кредитування реального сектора економіки. Адже сьогодні воно недоступне через підвищені вимоги банків з покриття ризиків і забезпечення зобов'язань. За даними Незалежної асоціації банків України, в березні 2016 року обсяг «вільної» ліквідності, потенційно доступної для кредитування, досяг близько 58 млрд грн. Але вони недоступні через відсутність страхування ризиків.

Кілька ініціатив є у експортерів Спілки українських підприємців і щодо митниці. Треба спростити бюрократичні митні процедури, фітосанітарний контроль і вимоги з сертифікації. Аби митна вартість імпортного товару визначалася за контрактом (вартістю операції), а не на розсуд митника, а коди УКТЗЕД - іншими особами, а не лише працівниками митної служби. Повне впровадження електронного документообігу між митними органами і суб'єктами господарювання дозволило б прибрати додаткові перешкоди експорту, скоротити терміни і здешевити оформлення продукції на поставку за кордон тощо.

На нашу думку, доречно було б встановити прозорий і безумовний порядок відшкодування ПДВ із дотриманням терміну повернення, без «ручного» адміністрування. А також включати інвестиції в модернізацію та переоснащення виробництва одразу до валових витрат, а не потім, шляхом нарахування амортизації цих поліпшень.

Варто також підтримати підприємства машинобудування і легпрому, які мають гарний експортний потенціал і експортують до 30% виробленого. Їм варто було б передбачити пільгові тарифи на газ, електроенергію та оренду (два роки з нульовою ставкою, наступні три — 50% ринкової ставки оренди).

Не завадить і підтримка у просуванні української продукції на зовнішні ринки та участі українських компаній у міжнародних виставках. Було б логічно, аби держава підписала угоди з іншими країнами для зменшення ввізного мита на українські товари, як це зробили Сербія, Боснія, Албанія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Ізраїль, Мексика.

Українським компаніям не треба боятись виходити на міжнародні ринки, хоч це і страшно. Бо це реальний розвиток. Моя компанія вийшла на міжнародні ринки два роки тому, і я про це абсолютно не шкодую. Сьогодні «Стеклопласт» експортує 10-15% з виробленого. Працюємо на ринок Казахстану, Німеччини, Бельгії, Франції. На черзі — Азербайджан. У перспективі плануємо збільшувати поставки на ринок ЄС, але регулювання держави поки що не дає розвернутися більше. Досвід роботи на ринку ЄС показує, що це складний і конкурентний ринок, але він великий і перспективний. Якщо європейські виробники роблять вікно за місяць, то ми - за три дні. Ми більш гнучкі і беручкі до роботи на відміну від європейців. Саме завдяки цьому, а також конкурентній ціні німці нещодавно обрали нашу, а не міжнародну компанію для монтажу за їхньою технологією куполу на київському ЦУМі. Моя мрія і місія Наталі Єремєєвої, а також команди Спілки українських підприємців, - зробити так, аби у світі Україну знали як країну, де живуть і працюють професіонали, і де виробляють якісну, достойну продукцію за гарними цінами.