Чи дасть результат передача в управління іноземним консультантам української митниці?

Суперечки щодо передачі декількох митниць західного регіону в управління західним компаніям трохи вщухли. Але прогнозую, що, тільки-но закінчиться Прем'єріада, ми побачимо новий сезон серіалу «Митниця на винос».

Основною причиною такого радикального кроку була озвучена неможливість побороти корупцію у митницях західного регіону. Таке ствердження власного безсилля варте співчуття. І корупція є, і недонадходження в бюджет є (навіть суму називали в 104 мільярди гривень), і начебто усвідомлення проблеми в наявності. Але замість того, щоб придумати рецепт лікування хворого на корупцію організму, українська влада знову намагається розв'язати складну проблему простими способами.

При цьому забуваючи, що у причини (корупції) теж є причини, а саме: технологічний процес митного контролю є корупціогенним; відсутність адекватної реакції на факти корупції; злочинно низькі заробітні плати митників; фактично беззахисність інспектора перед силовиками і криміналітетом. Не вдаючись у подробиці підготовки цього рішення, а воно в будь-якому випадку буде політичним, щоб сформувати своє внутрішнє переконання, давайте проаналізуємо, який взагалі сенс вкладають наші окремі політики у процес передачі митниці на аутсорс деякій «Ост-Індській компанії». Перше, що треба зробити, - це проаналізувати результати роботи іноземних компаній (згадувалися Crown Agents і Adam Smith International) в інших країнах, зокрема Болгарії та Албанії. У пресі озвучувалися лише загальні висновки на зразок «покращення-посилення».

Які цілі ставилися перед цими фірмами і чи було їх досягнуто? Що повинно було стати індикатором успіху? І принципово важливе запитання - яка доля нововведень після відходу цих компаній?

Друге - що саме Україна віддає на аутсорс?

Хоча одразу ж впадає в очі, що багато хто навіть не розуміє, чого хоче. Один із лідерів «Самопомочі» говорить про те, що митниці треба віддати на 1,5 року під контроль або на аутсорс. Прем'єр-міністр і міністр фінансів заявляли про передачу в управління.
Чи будуть іноземці здійснювати митний контроль та митне оформлення? Або будуть займатися тільки менеджментом, або тільки консалтингом? Далі - йдеться тільки про пропуск через митний кордон чи також про оформлення та випуск у вільний обіг? Адже в зоні діяльності Львівської та Закарпатської митниць, вже всередині країни, містяться потужні митні термінали, де оформляється імпорт. Бо якщо ми говоримо тільки про пункти пропуску, то «сірий» імпорт спокійно собі оформлятиметься на внутрішніх митних постах або навіть на інших митницях.

Третє - питання керованості і відповідальності. Митниця - це вертикально інтегрована система. І будь-які різкі рухи в одному окремо взятому регіоні призводять до розбалансування системи і втрати керованості. Тому реформи потрібно проводити не тільки у всій митній системі, а й у всіх залучених органах. Одне реформоване відомство просто буде випадати із застарілої і втомленої системи державних органів. Державний організм хворий на корупцію. Але він має або одужати, або померти. А вилікувати окремий орган навряд чи вдасться.

Неймовірний потік інформації стікається щомиті від митниць до центрального офісу, яка потім обробляється і потрібна для ухвалення управлінських і кадрових рішень. Яким чином можна буде реагувати на правопорушення з боку іноземців. А, на жаль, досвід Болгарії показує, що іноземці теж небезгрішні.

Четверте питання, на яке, мабуть, багато хто махне рукою, - питання держави і суверенітету. Звичайно, певною мірою державу можна розглядати як підприємство. І застосовувати бізнес-підхід з кадрового питання. Міністри-іноземці для нас вже не дивина. Тому, передавши митниці в управління західним компаніям, треба розуміти, що головна мотивація цих суб'єктів - гроші і престиж, який також капіталізується в гроші. Можна заперечити, що українці теж безкоштовно не працюють. Але головна особливість нації і полягає в тому, щоб побудувати свою національну державу на основі своїх же інтересів.

Ми самі повинні визначити для себе, яку державу ми хочемо. І яку митницю ми хочемо. Це ще й питання національної гордості. Інакше будемо пишатися тим, що «нам побороли корупцію... за наші ж гроші».