Прагнучи мати певний рівень достатку, ми змушені за нього платити

В Україні проводиться планове підвищення тарифів, і українці скаржаться на високі ціни. Втім, варто зазначити, що навіть після підвищення ціни залишилися доволі низькими з огляду на світовий рівень. Якщо українці хочуть мати певний рівень достатку, вони мають сплачувати такі тарифи. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

«Треба зрозуміти таку річ, що насправді тарифи в Україні навіть після того значного підвищення, яке відбулося, хай як дивно, однаково залишаються досить низькими. Коли у нас кажуть про тарифи, передовсім ідеться про газ. Хоча насправді це ширше поняття: є водогін, надання теплової енергії (опалення), є робота каналізації, постачання електроенергії. Газ ми закуповуємо за світовими цінами, й попри те, що вони знизились, у нас тариф на газ для населення не покриває його ціни. Якщо ми подивимось на інші країни, можемо побачити, що там є зворотна ситуація, порівнюючи з нашою.

Як в Україні працює ця система? У нас є газ для населення, який постачається за ціною, нижчою за закупівельну для промисловості (тобто, промисловість платить за газ більше, ніж населення). І якраз за рахунок того, що промисловості газ постачається за вищою ціною, ми можемо трішки субсидіювати населення через кошти, які отримуємо додатково від промисловості. У світі, у всякому разі в більшості країн, ми спостерігаємо таку ситуацію: тарифи на газ для промисловості нижчі, ніж тарифи на газ для населення. Причому суттєво. Це пов’язано, зокрема, з тим, що постачати газ для промисловості набагато легше, ніж населенню – там більші витрати на його доставку до об’єктів і контроль за тим, щоб не відбувалося якихось аварій чи стрибків тиску. Також постачання на промислові об’єкти значно легше, ніж на об’єкти домогосподарств, бо останніх багато. Отже, треба мати не лише транспортуючі мережі, а й розподільчі мережі низького тиску, що призводить до додаткових витрат», – пояснив фахівець.

На думку експерта, варто звернути увагу, наприклад, на досвід Німеччини. Він демонструє, що тариф для населення у кілька разів вищий за промисловий. «Попри те, що в Німеччині доходи у кілька разів вищі за українські, за одиницю спожитого газу вони сплачують більшу частину свого доходу, ніж українці. Якщо ми кажемо в принципі про тенденцію на певний довгий період – 5-10 років, можна очікувати, що у нас усе буде рухатись у тому напрямі, в якому рухається весь світ, а це подальше зростання тарифів на газ для населення», – зазначив Жолудь.

Щодо того, як людям подужати такі тарифи, то Жолудь переконаний, що українці мусять платити такі ціни, якщо вони хочуть мати відповідний рівень життя. Також має проводитися певна політика з державним монополістом НАК «Нафтогаз». «Тут питання треба ставити так: сто років тому в Україні не було газу для споживання населення, тому питання тарифів не стояло загалом. Але якщо ми хочемо мати певний рівень достатку, зокрема й використовувати газ для опалення, то змушені за нього платити. Ви ж не приходите до магазину й не кажете «Я бідний, тому продавайте мені все зі знижкою чи взагалі задарма».

Так само і з газом. У нас є, на жаль, не дуже гарний підхід, що газ – через те, що він віддається державним монополістам «Нафтогазом», – вважається зоною, де держава має проводити свою соціальну політику (зокрема тримаючи ціни на певному низькому рівні). Насправді держава має розділити чітко: ось є «Нафтогаз», і він має працювати, максимізуючи власний прибуток, а не займаючись соціальними питаннями. А з іншого боку, держава, зокрема за рахунок тих доходів, які отримає від «Нафтогазу», має надавати цільові субсидії найбіднішим, щоб вони могли забезпечити собі певний рівень життя. Він, звісно, не буде високим, але певний мінімальний рівень можна забезпечити. Так і має бути», – дійшов підсумку економіст.