Джокер в урядовій грі

Проглядаючи стрічку новин, часто ловиш себе на думці: це все вже було, ми застрягли у часі і просторі. Довгий час одні й ті ж люди говорять одні й ті ж слова. Від заяв про кадрові ротації, позбавлення Арсенія Яценюка прем’єрського крісла, від зливів у ЗМІ про підкилимні торги за місця в уряді вже тіпає. Як і від обіцянок провести позачергове засідання Верховної Ради, на якому вже і негайно розв’язати конфлікт влади з владою.

Приміром, про те, що Володимир Гройсман – наступний очільник уряду, говорять давно і вперто. Ще з жовтня 2015-го. Чимало людей, які позиціонують себе поінформованими в підкилимних іграх, не раз запевняли – це вже 100%, що Володимир Борисович очолить уряд. А інших реальних кандидатур насправді нема і не буде. А для переїзду Гройсмана з Ради у будинок уряду залишилось депутатів зібрати на позачергове засідання.

Та не кажи гоп. Гру у всесильність і диктат від Блоку Петра Порошенка зіпсовано під вечір 22 березня 2016 року. Наталія Енн Яресько, яку ніби й закликали очолити КМУ, знаючи, що та відмовиться, повідомила громадськість: настав час, коли треба «деполітизувати» економічні процеси та сконцентрувати і об’єднати найкращі таланти і ресурси для розв’язання безпрецедентних викликів, з якими зіштовхнулася країна, і вона готова це зробити, сформувавши команду «нічиїх» людей, які не мають політичного минулого, не підпорядковуються жодному з олігархів чи «друзів» політиків і не мають політичних амбіцій на майбутнє.

Яресько не дуже люблять. Вона буває різкою. Діє неліберально. Але їй вдалося вдало провести реструктуризацію боргу України 2015 року. Не секрет, Наталія Енн має дуже серйозну підтримку Заходу. Її слухають і чують у МВФ. І, як не крути, треба зважати на неї і тут. До речі, вже було, коли її позицію публічно критикували, а фактично підтримали. Під час ухвалення бюджетного і податкового законодавства, кажуть, Яресько поставила ультиматум: або підтримка її пропозицій, або вона звільняється, а тоді й на транш МВФ нема чого розраховувати…

Але раніше Наталія Енн не озвучувала готовності стати прем’єром в Україні. Всіляко уникала прямих відповідей на це питання. І заява про готовність зібрати свою команду стала сюрпризом (для багатьох, неприємним). Викликала шквал критики, мовляв: з якого це доброго дива Яресько вигулькнула? Яка муха її вкусила? Вона підіграє Арсенію Яценюку? Почала свою гру?

Та що позитивно, Яресько поплутала карти, розкладені під килимом Банкової. У Гройсмана з’явився конкурент. І тут доведеться вирішувати: дотискати до кінця і посилити владні важелі Петра Порошенка ще й контролем за урядом, погодитися на технічного прем’єра американського походження чи дати Яценюку відносний спокій.

Як воно буде? Зрозуміло, що танець навколо Кабміну продовжиться, але тепер питання, хто в ньому поведе. До того ж парламентську кризу досі не розв’язано. А щоб уряд (незалежно від того, з технократів чи традиційно політично-квотних) міг працювати, йому потрібно мати підтримку мінімум у 226 голосів у парламенті. З цим проблема. У пошуках компромісу «коаліціанти» і Ко все більше застряють у болоті конфлікту, ще й ніби кайфують із цього, забувши, що Печерські пагорби – це далеко не вся Україна.