Політичне розлучення без розділу майна

Заяви про вихід із коаліції малих фракцій – то вже традиція, а не новина. Спершу «Батьківщина», а тоді й «Самопоміч» зробили заяви про те, що цього разу вже точно підуть. Фракцію Юлії Тимошенко вже офіційно відпустили: головуючий на засіданні ВР оголосив про це. Та це якщо й шокувало, то хіба «сердешних». Але про все по порядку.

Знаково, що Юлія Тимошенко зробила це у День всесвітнього спонтанного вияву доброти – 17 лютого 2016 року.  У кулуарах ВР стала на фоні своєї молодої і не дуже команди, яка полум’яними поглядами висловлювала повну підтримку шефовій, заявила на камери – фракція «Батьківщина» йде з коаліції. І відзначила, більшість ця ніколи не була проєвропейським об’єднанням демократичних сил. Хіба кулуарна, тіньова. Юлії Володимирівні видніше. Знає, що каже. А чи це зізнання, чи випадково проговорилася? Це вже не так важливо. Як і те, чому вона каже, що не можна вийти з того, чого не існує, паралельно обіцяючи це зробити.

Головне, чому Вона та її команда, які раніше билися в груди, клялися, що не вийдуть із більшості, а примусять її працювати, розгойдують і без того хитку ситуацію, погрожуючи достроковими виборами, які нині великим фракціям – і БПП, і НФ – наразі не потрібні.

Тимошенко й раніше вимагала для себе преференцій, наприклад права вето на рішення коаліції. Нині ж апетити ростуть. Про це свідчить публічна поява Юлії Володимирівни в Адміністрації Президента. Та, певно, хотіла так багато, що отримала відмову.  А наступного ж дня – офіційне розлучення.

Обговорювати заяву «Самопомочі» про вихід із більшості вже й не хочеться. Вони так довго цим погрожували, що мимоволі є бажання сказати: «Йдучи – йдіть!». «Опозиція з коаліції» у своїх діях і заявах давно керується геть не системою ваг та противаг, спрямованою на стабілізацію соціальної, економічної та політичної ситуації в Україні. І не заповітами Тараса Шевченка, які так любить озвучувати голова фракції Олег Березюк. А – корпоративними інтересами  Андрія Садового, який у амбіціях і апетитах давно переріс посаду мера. Та, якщо представники цієї фракції, яку позаочі називають «СадоНеміч», напишуть офіційні заяви, їм перечити не стануть – теж відпустять. Про це відверто у приватних розмовах говорять представники великих фракцій.

Чому ж так легко ця хитка більшість відпускає дві фракції? Тут є радикальний фінт вухами. У Тимошенко лише 19 штиків, Вона має найменшу фракцію у парламенті. У Садового трохи більше – 26 депутатів. Тому втрата цього кількісного складу у 45 осіб не є критичною для коаліції. Адже, за офіційною статистикою, станом на 18 лютого 2016 року у БПП 136 депутатів, а у НФ – 81. Разом – 217. Де-юре фракція Олега Ляшка в коаліції, адже офіційно про її вихід з більшості не було оголошено головуючим на пленарному засіданні парламенту. Тому сюди ж плюсуємо ще 21 «радикала»  – і маємо 238.  А у парламентську більшість входять ще й позафракційні.

Значить, вихід малих фракцій на офіційному рівні коаліцію не руйнує. «Малюки» скоріше важкі, ніж вагомі. А їхній вихід не створює привід для того, щоб Президент отримав право розпустити Раду. Життєздатність більшості – то вже інша опера. Та за розумного підходу і відсутності малих, але таких голодних до усього фракцій є шанси, що «більшовики» втримають ВР-8, а також зможуть забезпечити результативне голосування.

До того ж ділити портфелі і вигоди на трьох легше, аніж на п’ятьох. А ділити є що. Зокрема місця в Уряді, з якого Яценюк, як би його не благали, до вересня не піде. А переголосовувати рішення ВР від 16 лютого не будуть.

Кому що віддарують – поки тримають у великій таємниці. Відомо лише, Арсенія Яценюка примушують до миру шляхом «пошуку компромісу у кадрових рішеннях». Тому можна очікувати точкових створень вакансій у Кабміні під конкретних людей. На це за найскромнішими підрахунками піде майже місяць – ВР три наступних тижні не працюватиме в пленарному режимі, що дає фору для переговорів без преси. Слідом за КМУ вирішуватимуть «питання Шокіна». Та це теж не скоро. На третьому місці стоїть зміна 12 членів Центральної виборчої комісії. Але, як кажуть обізнані люди, воно хоч у перспективі, та далекій.