Стрічка новин
Вибрати все
Фільтрувати тематики Выбрать
29 Липня
28 Липня
Стрічка новин
Вибрати все
Фільтрувати тематики Выбрать
29 Липня
28 Липня
Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський заступник директора ГО «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права

Реформа митниці докорінних змін не передбачає

29.01.2016, 17:18 Печать

Уряд нині значну увагу приділяє давно наболілому й особливо важливому питанню — запровадженню змін на митниці. Вже 3 лютого Мінфін планує подати на розгляд Кабміну документи для залучення міжнародних компаній до управління частиною української митниці на західному кордоні країни. Крім того, вже укладено кредитну угоду з Польщею на 100 млн євро пільгового фінансування, які, зокрема, буде використано й на підвищення якості обслуговування на українсько-польському кордоні. Тривають перемовини з урядами інших держав про надання фінансування на розробку програмного забезпечення, що дасть змогу мінімізувати людський чинник у роботі податкової й митниці. За словами міністра фінансів Наталії Яресько, це все робиться задля докорінного реформування Державної фіскальної служби.

А на початку цього року в парламент було внесено законопроект, який багато оглядачів та фахівців назвали стартом перетворення митної служби з органу, основним завданням якого є виконання фіскальної функції, на якісну сервісну службу. Зважаючи на це, варто проаналізувати, що ж такого докорінно нового запропонували на розгляд ВР, що повинно розвіяти й викорінити тандем понять корупція-митниця, асоційований із цим відомством?

Отже, чим на сьогодні є митниця? Це частина структури Державної фіскальної служби, організація діяльності й функціонування якої передовсім регулюється затвердженим урядовою постановою від 21 травня 2014 р. №236 положенням. Цей документ визначає ДФС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів (із літа 2015 року фіскалів передано до відання цього міністра) і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Зважаючи на те, що інституційно це одне відомство, їхні завдання й організація роботи визначаються на рівні законодавства у поєднанні. До них належать реалізація державної політики; боротьба з правопорушеннями; контроль за надходженням податків, зборів, платежів; інші (наприклад, внесення законопроектів на розгляд Мінфіну). Не будемо стомлювати читача детальним переліком функцій, завдань і повноважень ДФС у частині митниці, зазначимо лише, що у чинному законодавстві вони прописані доволі чітко. Слід також врахувати, що вони різноманітні й не концентруються тільки на понятті «виконання виключно фіскальної функції в роботі митниці». Єдине, в чому вбачається докорінна реформа в роботі митниці, це питання визначення її безпосереднього очільника, підпорядкування, а де-факто сфери впливу на нього, тобто того, що називається «призначення своїх».

Що ж пропонує законопроект «Про Національну митну службу в Україні»? Передусім впадає в око, що він містить неймовірно велику кількість «обтічних», декларативних та узагальнюючих понять (схоже на те, що це входить у тренд української законотворчості, оскільки подібною юридичною мовою написаний Закон «Про ринок природного газу»), які даватимуть у подальшому змогу на рівні підзаконних актів дещо викривляти й коригувати реальні відносини і спірні моменти у потрібний бік.

Ключові зміни стосуються саме структури, підзвітності й підпорядкування відомства. Так, проект закону лише в одному випадку використовує назву конкретного міністерства, якому підпорядковуватиметься Національна митниця (в розділі IV, п. 3 зазначається, що до повноважень Національної митної служби належить розроблення проектів наказів Мінфіну з питань, що віднесені до компетенції (ймовірно, недогледіли, коли копіювали текст із чинного положення), у решті випадків використано відсилочну конструкцію на кшталт «Структуру апарату Національної митної служби України затверджує керівник Національної митної служби України за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування та реалізує державну митну політику».

За необхідності, припустімо, при зміні формату уряду, взагалі політичної мапи представлення в українському парламенті або ж зменшенні залежності України від заокеанського фінансового лобі та ресурсу, це повноваження, яке нині закріплено за Мінфіном, спокійно перекочує до завдань іншого, більш зручного, міністерства.

Проект закону передбачає, що Кабінет Міністрів спрямовує й координує діяльність Національної митної служби. Однак робить це через керівника центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування й реалізує державну митну політику (на сьогодні це Міністерство фінансів). У свою чергу керівник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування й реалізує державну митну політику, має щодо Національної митної служби такі ключові, на наш погляд, повноваження: вносить пропозиції прем'єр-міністрові щодо кандидатури на посаду керівника Національної митної служби і за пропозицією її керівника — щодо кандидатур на посади його заступників.

Ось тут, до речі, має місце колізія норм права, оскільки, відповідно до ст. 24 проекту закону, перший заступник і заступник керівника призначаються на посаду й звільняються з неї керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування та реалізує державну митну політику за поданням керівника Національної митної служби України. Знову ж таки невдале копіювання з попереднього, чинного на сьогодні положення. Як бачимо, в одному випадку заступників призначає керівник міністерства. В іншому — керівник міністерства вносить їхні кандидатури на розгляд Кабміну (як це відбувається сьогодні), який наче і призначає. Ймовірно, колізію виправлять, зберігши повноваження з призначення заступників за керівником міністерства.

Проте вбачається, що з підготовкою проекту поспішали, до кінця не було визначено, хто матиме змогу лобіювати й призначати своїх представників заступниками голови НМС. Тому ця колізія ще раз демонструє те, що було ключовим при розробленні документа, але залишилось невирішеним.

Окремий розділ у проекті закону присвячено порядку призначення осіб на службу. За загальним правилом механізм передбачає проведення конкурсу, формування конкурсних комісій тощо. Акцентувати увагу на цьому розділі сенсу немає. Для тих, хто вперше призначається, — конкурс, а для тих, хто просувається по службі, можливий механізм атестації. Важливо, що конкурс проводиться відповідно до порядку проведення конкурсу на службу до Національної митниці та (або) зайняття вакантної посади, що затверджується керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування й реалізує державну митну політику.

У питаннях призначення та основних завдань Національної митної служби (ст. 2 проекту) на перше місце поставлене створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України. Приклад чудової декларативної норми, без конкретики. Щодо завдань, то першим вказано «забезпечення виконання митних правил»; далі — виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами; потім — створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу й пасажиропотоку через митний кордон України, здійснення разом із митними органами інших держав заходів щодо удосконалення процедури пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України, їх митного контролю та митного оформлення. І тільки 6-м пунктом визначено забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених законодавством України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.

Пункти 11 та 12 ст. 2 проекту передбачають запобігання та протидію контрабанді, боротьбу з порушеннями митних правил на всій митній території України; здійснення, в межах повноважень, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, надання дозволів на здійснення зазначених видів діяльності; видачу сертифікатів уповноваженого економічного оператора; ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн; управління об’єктами інфраструктури Національної митної служби України, розбудова митного кордону.

Витяг приведено для наочності. Важливо зрозуміти, що докорінних змін у змісті завдань, повноважень чи функцій митниці не передбачається й не відбудеться. Всі ті ж функції, які виконуються нині, залишаться притаманними їй і завтра, і в майбутньому — просто в межах цього закону вони набули більш пафосної форми. Якщо ж підсумувати аналіз цього документа, насамперед можна сказати, що єдине, що намагалися змінити, це: 1) закріплення статусу Національної митниці України як центрального органу виконавчої влади на рівні закону, тобто документа, який має більшу складність до змін, ніж постанови Кабміну, які на сьогодні встановлюють правила функціонування відомства, тобто має кращий якісний стан захищеності; 2) ключова зміна — зміна механізму призначення перших осіб митниці, зміна підпорядкування відомства, зменшення впливу на нього уряду на користь міністерства. Нині — Мінфіну, а як буде далі — покаже час.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции


На тему
Політика Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки 18 Липня
16:57

Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки

Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки Все. Напрацювалися. Парламент за четверту сесію Ради прийняв понад 470 законодавчих актів і пішов на канікули. Про здобутки свої депутати говорять здебільшого критично або загально, сварять колег (а отже, й себе, оскільки ВР – це колегіальний орган) за прогули, кнопкодавство і огульний самопіар. Традиційно переважна більшість народних обранців стверджує, що відпустку планує провести на Одещині або в Карпатах, а за першої необхідності готова прибути в столицю і працювати. Гострі кути Максим БурбакТак, голова фракції «Народний фронт» Максим Бурбак сказав АСН, що, на його думку, основний провал цієї сесії – це те, що парламент не спромігся напрацювати механізми з повернення до бюджету коштів, розкрадених Віктором Януковичем і Ко. «Відмова депутатів голосувати за спецконфіскацію грошей, вкрадених Януковичем, – це провал», - сказав він АСН. А основним досягненням Бурбак називає те, що парламентська криза ще більше не загострилася. «Ми відстояли рівновагу в державі, не допустили розхитування внутрішньополітичної ситуації. Політичну кризу, яку роздмухували певні політикани, загострити не вдалося», – акцентував він. Низи і вершини Олександр ЧерненкоА представник Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко переконує, що глобальний провал – низька ефективність, багато популізму, який заважає працювати. «Дійсно, загальмовано децентралізацію. Це і через зміни до Конституції, які відклали, і через неприйняття низки законів, які до останнього з’являлися у порядку денному, але ніхто за них не голосував», – швидко назвав він негативи. Відсутність донині Виборчого кодексу до провалів цієї сесії Черненко не зараховував: мовляв, не планувалося, що це станеться. Звісно, у кожного своя шкала. Але традиційні бої, підкупи, зловживання на семи округах, які, на превеликий жаль, нікого не дивують, продемонстрували вкотре – з цим треба щось робити. Бо вибори мають бути волевиявленням, а не змаганням гаманців і впливів заради мандату як інструменту задоволення власних або корпоративних інтересів. Що стосується досягнень, то, за версією депутата, перше місце посідають зміни до Конституції, судова реформа. Друге – безвізові закони, «які так важко, але все ж пройшли (і антикорупційні, і антидискримінаційні)». Третє – закони, які посилюють обороноздатність. Вірю – не вірю Борислав БерезаІ позафракційний у коментарі АСН наголосив, що провал – це продовження традиції неперсонального голосування, пропуски депутатами пленарних засідань. І - невирішення питання ротацій у Центральній виборчій комісії. «Це дуже серйозно. Адже посилюється недовіра суспільства. Відповідно, ми втрачаємо підтримку українців. А парламент без підтримки українців семимильними кроками рухається до перевиборів», - попередив він. До списку досягнень Береза включив законопроект, який скасовує податок на пенсії, та дозвіл ввозити ненові автомобілі. Також він зазначив, що дещо зросла якість законопроектів, які депутати припинили штампувати пачками. Хвороба росту Мустафа ДжемилевВ той самий час уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв, який у ВР не перше скликання, зауважив в інтерв’ю АСН, що не варто дивитися на Раду і поточну сесію лише крізь призму негативу – нема ані особливих досягнень, ані провалів. Джемілєв каже, що дисципліна в Раді, точніше її відсутність, завжди у нас була такою – жодних сюрпризів. «Але дуже прикро, що країна в такому стані, а багато хто займається популізмом. І начебто неозброєним оком видно, що це за люди, чому вони так роблять. Таким чином, думаю, вони розраховують підвищити свою популярність у певному середовищі. Шкода. Це не що інше, як безвідповідальність. Також прикро, що траплялися в парламенті неприємні ексцеси, які важко уявити деінде. Як то, коли хапали прем'єр-міністра (11 грудня 2015 року нардеп від БПП Олег Барна з букетом троянд пішов до Яценюка і намагався винести його з-за трибуни. — Авт.). Що тут поробиш? Це хвороба росту», – наголосив він. Демонстрація відповідальності Окрім того, депутати з різних фракцій переконують, що готові перервати відпустку, якщо така потреба виникне, і прийти попрацювати. На цьому неодноразово акцентував і спікер парламенту. Підбиваючи підсумки сесії, Андрій Парубій зазначив, що за останні кілька тижнів більшість народних депутатів продемонструвала відповідальність. «Ми ухвалювали непрості закони, ми ухвалювали необхідні закони для євроінтеграції, для отримання безвізового режиму, і Рада протягом останніх двох тижнів, незважаючи на будь-які політичні протистояння, продемонструвала здатність ці закони приймати», – сказав Парубій під час прес-конференції, наголосивши, що передумов для дострокових виборів немає. Бути чи не бути До речі, захід відбувався не у звичному форматі, а був аж дуже схожим на традиційні зустрічі медіа з Президентом на «зеленій галявині» у дворі АП, започатковані Віктором Ющенком і відновлені Петром Порошенком. Але то таке. Головне не формат, а результат. І скликати позачергову сесію може тільки голова ВР, тобто Парубій. Так, позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного скликаються головою парламенту на вимогу Президента. Або ж за ініціативою не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Є третій варіант - Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання. Це відбувається у разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях. Але він є дуже малоймовірним нині. Як і скликання Ради за прямої ініціативи Петра Порошенка. За словами одного зі співрозмовників АСН, на випадок форс-мажору коаліціанти зібрали 150 підписів, заздалегідь передавши їх Парубію. Що ж стосується порядку денного ймовірної позачергової сесії, то його можливі питання прогнозувати не береться ніхто. Лише кажуть, що найвірогідніша причина екстреного збору – загострення ситуації на фронті.
Політика Шість правд про депутатів і АТО 13 Липня
14:34

Шість правд про депутатів і АТО

Шість правд про депутатів і АТО Інформування про події зі Сходу, погодьтеся, все частіше проходить фоном. Це не тому, що медіа не допрацьовують. За цей час в Україні з’явилися потужні і висококваліфіковані воєнні кореспонденти. Та й волотнерство по-українськи вражає: попри всі проблеми і втому народ продовжує допомагати з останнього. А ось депутатських десантів не видно. На сторінках в соцмережах брак свіжих фотозвітів з Донбасу про візит та допомогу. Читачі часто запитують, чого депутати переставили їздити в АТО, підтримувати фронт. АСН шукала відповідь. Радикальні новини Олег ЛяшкоЗ’ясувалося, що у лідера радикалів Олега Ляшка, новини про візити якого на Донбас раніше широко тиражувалися та підкріплювалися відео, останній пост у Facebook з АТО за 12 червня 2016 року. Відвідав Маріуполь, який святкував другу річницю визволення. Шукаємо ще. Та знайти пост з позначкою місця перебування в зоні АТО за цей рік не виходить. І пошукові системи видають відео річної давнини. Відповідно, йдем питати «до очей». Ляшко запевняє АСН, що буває там постійно. «Запевняю вас, що й зараз ми дуже активно там працюємо. Можливо, не так часто висвітлюємо, але депутати там бувають. І Оксана Корчинська, і Дмитро Лінько, і я особисто, і Ігор Мосійчук, і Андрій Лозовий. Коли непленарний тиждень, хтось із нас перебуває на передовій», - сказав  він. фото з особистої сторінки Facebook Олега Ляшка Заміна фронту В’ячеслав КонстантиновськийЙдем далі. Пам’ятайте В’ячеслава Константиновського, який пройшов у Раду під гаслом «Продав Ролс-Ройс – пішов на фронт»? Зараз інформація про нього на Донбасі також чомусь відсутня. Він так і не зміг точно сказати, коли саме був у зоні АТО, лише, що взимку цього року. «Коли були волонтери, коли держава не працювала – треба було допомагати. Зараз треба допомагати тут. Щоб ті гроші, які ми виділяємо на армію, не розкрадалися. Більше я в парламенті, в комітеті. Хлопці телефонують, кажуть, що й те погано, й те погано. Відповідно, я повинен тут працювати. Бо там я не допоможу», – переконував він, додаючи, що АТО і вибори не пов’язував. А щодо можливості використання ним теми АТО на наступних перегонах лише сказав, що ще не знає, чи братиме в них участь. фото з особистої сторінки Facebook В’ячеслава Константиновського Інформаційний спротив Дмитро ТимчукУ свою чергу нардеп Дмитро Тимчук, який не їздив на Донбас, але став відомим як координатор групи «Інформаційний спротив», що займалася питаннями анексії Криму, а згодом - війни на Сході, зазначив, що волонтерство, включно з депутатським, – це добре: «Але якщо ми - держава Україна, а не якесь квазідержавне формування, то питаннями оборони мають займатися державні структури. Комітет з Нацбезпеки і оборони зробив достатньо для того, щоб вибити досить великий бюджет для Міністерства оборони»,  -- відкрив він своє бачення АСН. Нічого дивного Ігор ЛапінА ось командир роти - айдарівець, народний депутат Ігор Лапін в АТО буває. Багато повідомлень. Поміж старих фото - любительське відео. Він каже, що їздить туди, як і раніше, зі зброєю, але нічого дивного у зниженні активності деяких політиків нема. фото з особистої сторінки Facebook Ігоря Лапіна «В 2014 році була мода підтримувати хвилю АТО і допомоги. Зараз депутати сіли у свої крісла. Окрім того, народна активність спала, адже людям важко годувати армію. Тому нині ця тема для піару не цікава. А хто дійсно працював там, продовжує. Та те, що спала активність допомоги від депутатів, має бути на їхній совісті. Бо так гарно багато-хто розповідає, що вболіває за нашу Армію, а закон про спецконфіскацію мурижиться, популісти не дають Верховній Раді повноцінно працювати. І ми мусимо стояти коло спікера, щоб не допустити зриву засідання ВР. Це вже у печінках», - відзначив він. Рутинна повсякденність Сергій МельничукЩе один комбат, який нині депутат - Сергій Мельничук запевнив АСН, що був у Мар’їнці два тижні тому. Відзначив, що тема АТО, на жаль, приїлася, а війна стала повсякденням, тому ті, хто використовував її для піару, не бачать сенсу їхати туди. Каже, що головне інше: «Командувач сектора «Маріуполь» на старенькому уазику їздить. А Нацгвардія, прикордонники - на сучасних хороших автомобілях», - обурився він,  додавши, що кошти і техніка більшості йдуть не на Міноборони, а на Міністерство внутрішніх справ. Очищення помислів Сергій ПашинськийОкрім того, голова парламентського Комітету з національної безпеки, народний депутат Сергій Пашинський відзначив, що інформування депутатів про себе з передової задля реклами, а тим паче постановочні акції, не витримує критики.   «Ті, хто їздили не для піару, і зараз їздять. Ті ж, хто їхав, щоб піаритись, – зараз роблять це на тарифах. І їм байдуже, на чому піаритись. Можуть на смертях, а можуть на мухах і котлетах. Пройде тренд тарифів, придумають новий. Або ж знову піаритимуться на смертях. Таку наволоч треба гнати з політики… Ви ж ніколи не бачили постів Тані Чорновол з автоматом з передової? Хоча вона провела з автоматом на передовій більше часу за багатьох», – емоційно висловив  він свою думку АСН. фото з особистої сторінки Facebook Тетяни Чорновол Далі не буде Бачимо, причин для зниження активності одних депутатів і обурення для інших – чимало. Від неприємних запитань хтось відбивався, хтось, почувши їх, шукав собі виправдання. Що буде далі? Всяке. І війна закінчиться. А демагоги і популісти матимуть чим живитися завжди. Головне, щоб в азарті не наобіцяли стільки, що нарощення недовіри перейде небезпечний рубіж.
Суспільство «Запам'ятався посмішкою»: у Києві попрощалися з Павлом Шереметом 22 Липня
20:24

«Запам'ятався посмішкою»: у Києві попрощалися з Павлом Шереметом

«Запам'ятався посмішкою»: у Києві попрощалися з Павлом Шереметом У Києві, в Українському домі, відбулася церемонія прощання з журналістом Павлом Шереметом, якого було вбито вранці 20 липня. Його автомобіль підірвали на перехресті вулиць Івана Франка і Богдана Хмельницького в Києві. «Підійшов до якоїсь межі і зрозумів, що життя таке коротке, а репутація - така тендітна річ, що все це підкоряти волі кількох політиків - нерозумно й безглуздо». «Ми - такі собі провідники чужих історій. Важливо вміти розмовляти з людьми. Якщо люди вам нецікаві - це не ваша професія». Ці та інші цитати білоруського журналіста, а ще фотографії раз у раз змінюють одна одну на екрані у величезному залі Українського дому. Сьогодні сюди прийшли колеги Павла Шеремета, друзі, представники влади та білоруської діаспори, прості кияни. Поруч також мати, син і дочка журналіста. «Запам'ятався посмішкою, запам'ятався твердістю, особливо, коли говорив про своє минуле ставлення до білоруської мови, про те, як саме Україна вплинула на нього, - згадує журналіст Андрій Куликов. - Думаю про нього як про людину, яка ввібрала в себе наше життя. Ми, журналісти, даємо суспільству надію, а для багатьох людей, які прагнуть керувати суспільством, ми становимо небезпеку». «Професія журналіста - небезпечна професія, - каже журналіст Євген Кисельов. - Якщо ти її обрав, ти маєш бути готовим до всього. Я б за вбивство журналістів карав би так, як карають за вбивство поліцейських. Є у світі чотири особливі професії. Є вчителі, які навчають дітей, є лікарі, які лікують людей, є поліцейські, які охороняють спокій та безпеку громадян, а є журналісти, які дають громадянам інформацію про те, що відбувається у світі, країні, навколо них. При цьому людям нашої професії не личить скаржитися на те, що ми весь час перебуваємо в зоні ризику». Говорили сьогодні й про можливі мотиви вбивства журналіста. Наприклад, Євген Кисельов припускає: «З версій, гадаю, найближча до дійсності - це так званий російський слід». «Це іронічна, критична людина і дуже принципова. Думаю, що 1000% - це абсолютно показове вбивство. Навіть той спосіб убивства, який обрали, - максимально цинічний з усіх можливих. І Павла вибрали як велику фігуру. А для чого? Думаю, найближчим часом ми побачимо якесь продовження, - каже народний депутат, лідер полку «Азов» Андрій Білецький. - Одна з версій - «російський слід»... Можливо, цю версію не можна відкидати, але мені здається, що зараз такий внутрішній український ландшафт, що його могли використати й внутрішні українські сили для своїх власних інтересів. Для України загалом це показує, що у нас величезні проблеми в країні, в елементарних поняттях державної безпеки і особистої безпеки кожного громадянина». «Будь-які поспішні спроби щось гадати - це завжди на шкоду, - впевнений адвокат Ілля Новіков. - Але я думаю, що цих людей знайдуть, раніше чи пізніше, але знайдуть, і буде відомо, хто це зробив». А радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт звертається до журналістів: «Хотів попросити всіх дати нам можливість вести розслідування. Є певні версії, за якими працює слідство. Ми просимо тих людей, хто має відношення до ЗМІ, не коментувати, а допомагати нам. Працюють найкращі фахівці СБУ, і ми зробимо все, щоб знайти не лише вбивць, а найголовніше - замовників».
Суспільство Починайте ранок з Bonaqua 13 Липня
14:32

Починайте ранок з Bonaqua

Починайте ранок з Bonaqua Воду Bonaqua, яку видобувають під Броварами Київської області зі свердловин сеноманського (220 метрів) та юрського (360 метрів) горизонтів, 2015-го визнали кращим товаром року 20 квітня 1967 року в Радянському Союзі був введений Державний знак якості СРСР. Використовувати його мали право від двох до п'яти років підприємства, високу якість продукції яких підтверджували результати державної атестації. Цей знак стимулював роботу заводів та фабрик і на перших порах ставився дійсно на якісно вироблених ними товарах, за якими  (я це добре пам'ятаю) «бігали» й мої батьки. Згадала ж про ті часи не випадково: всі товари (це навіть не обговорюється) повинні відповідати високим стандартам якості та безпечності. Але й серед них (це цілком природно) споживач хоче вибрати найкращий. Тому виробнича змагальність повинна бути. І Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України», який вперше був проведений 2003 року, мав стати для вітчизняних виробників таким заохоченням. До речі, до 2016 року в Конкурсі з якості взяло участь близько 11 тисяч вітчизняних підприємств, установ та організацій. Вони стали творцями позитивного іміджу України в світі й довели, що наша продукція цілком може бути конкурентоспроможною. Більше того, нею вітчизняним виробникам вдалося навіть дещо наситити ринок України, задовольнивши значною мірою потреби та очікування споживачів. Прогнозований результат Підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна» належить до числа саме таких виробників очікуваної споживачами продукції: стабільний лідер на українському ринку безалкогольних напоїв упродовж 25 років забезпечує співвітчизників не лише якісними напоями Coca-Cola, Coca-Cola light, Fanta, Sprite, соками та нектарами Rich, Rich kinds, холодним чаєм Nestea, енергетичними напоями Burn, природною водою Bonaqua, а й демонструє відданість найвищим світовим стандартам у виробничій сфері (продукція заводу отримала міжнародні сертифікати ISO 9001, PAS 223, FSSC 22000), в галузі корпоративної соціальної відповідальності, регулярно вкладає в економіку України інвестиції. Останні, до речі, сягнули вже понад 400 мільйонів доларів США. Тому Bonaqua у Всеукраїнському конкурсі 2015 року випередила інші питні води, що виготовляються в Україні. Лише під Броварами зі свердловин сеноманського (220 метрів) та юрського (360 метрів) горизонтів земної кори, які віками накопичували живильну енергію (наймолодшому горизонту - 17 тисяч років), видобувається така вода. Глибина свердловин (а їх на заводі нараховується 10), якість труб та обслуговування убезпечують Bonaqua від забруднень домішками антропогенного походження. Андрій Бублик«Видобуту з горизонтів воду ми перемішуємо за певною пропорцією, отримуючи ідеальне сполучення сольового балансу та якості, -  говорить директор зі зв'язків з державними установами та комунікацій «Кока-Кола Беверіджиз Україна» Андрій Бублик. - На поверхні свердловини огороджені спеціальним парканом і закриті окремими невеликими цегляними спорудами, устаткованими відеообладнанням. Щопівгодини на підприємстві перевіряється якість води. Уся вода, яку використовують для виробництва напоїв, відповідає, а за деякими показниками й перевищує стандарти, встановлені Всесвітньою організацією охорони здоров'я та законодавством України. Щомісяця проводять незалежний забір зразків продукції з магазинів, які перевіряють у спеціалізованій аналітичній лабораторії «Кока-Кола» в Індії на відповідність до вимог стандартів компанії з якості. Діє на заводі також програма щорічного аналізу в незалежній німецькій лабораторії SGS Institut Fresenius, обладнання якої дає змогу визначати, чи не потрапили до води, наприклад, пестициди, які в Україні ніколи не використовувалися. Тому з впевненістю можу сказати, що Bonaqua - унікальна та корисна вода в Україні і подібної в нашій державі не виробляє ніхто». Кожна шоста пляшка Цікавий факт: вік води становить приблизно 4,5 мільярда років. Її запасів, здавалося б, має вистачити на всіх. Але лише 2,5% загальної кількості живильної вологи придатні для споживання. В ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» бережно ставляться до цього неоціненного дару природи: на виробництво літра готової продукції на заводі витрачають 1,91 літра води зі свердловини. Остання цифра містить і ту частину рідини, що використовується для миття пляшок. Після цієї виробничої операції воду повторно використовують на автомийці, і лише потім вона надходить до найсучасніших очисних споруд відкритого типу. Заводська вода живить озеро, в якому водиться риба. «Можете уявити собі можливості лише однієї виробничої лінії, - веде далі розповідь Андрій Анатолійович, - якщо за годину з конвеєра однієї з ліній  заводу сходить приблизно 50 тисяч пляшок продукції. А загальна кількість ліній - 10. Узагалі 2015 року кожна шоста пляшка питної води, що була продана в Україні, мала броварську прописку. ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» - беззаперечний лідер на безалкогольному ринку в нашій державі. Щодня до 200 сорокатонних вантажівок з продукцією виїжджають у рейси з території заводу». Найбільший завод у компанії У 1998 році, коли під Броварами запрацювала перша виробнича лінія ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна», авторитетне видання International Food Engineering визнало український завод найпрестижнішим та найсучаснішим серед усіх заводів Coca-Cola в Європі. Нині тут працюють чотири PET-лінії з розливу солодких газованих напоїв у пластикові пляшки об'ємом 0,5, 1, 1,5 та 2 літри, лінія з розливу в банки об'ємом 0,25, 0,33 та 0,5 літра, лінія з розливу у скляні пляшки, дві лінії з розливу соків, лінія з розливу сиропів для апаратів ресторанів швидкого харчування, асептична лінія з розливу холодних напоїв Nestea об'ємом 0,5 та 1,5 літра. На підприємстві працюють приблизно 1500 осіб, кожна з яких у суміжних галузях української економіки забезпечує роботою ще шістьох людей. До речі, 96% постачальників ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» (майже 1400 різних підприємств) мають українську прописку. Робота в компанії вважається конкурентною перевагою та важливим досвідом для кар'єри. Не випадково з 2004 року на підприємстві діє програма стажування для випускників вишів. А ще в ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» працівники мають усі підстави для самореалізації: тут схвалюють знання англійської мови (70-80% колективу володіють нею), бо завод входить до складу світової компанії. Попередній директор підприємства Віталій Заваженко нині, наприклад, керує кількома заводами в Нігерії. А починав він у Броварах із роботи оператора на окремо взятій лінії. «Наше підприємство, - говорить з гордістю Андрій Бублик, - є надійним партнером для понад 87 тисяч магазинів, ресторанів, супермаркетів та інших торговельних компаній. Підтримуємо також малих незалежних реалізаторів, проводимо низку різноманітних навчальних програм для операторів в індустрії безалкогольних напоїв для зростання їхніх доходів та прибутків. До речі, підприємство кілька років поспіль бере участь не лише у Всеукраїнському конкурсі якості продукції. Для нас «100 кращих товарів» - це не красива рамочка на стіні, а результат аудиту державними органами, якість та безпечність продукції. Не випадково разом із цією нагородою ми отримали торік ще й бурштинову зірку Асоціації «Укрпиво» та безалкогольних напоїв. За останні чотири роки цю нагороду присуджували вперше. Ми отримали її як компанія, що демонструє найдинамічніший розвиток. Це престиж наших торгових марок. У ситуації, коли всі кричать про кризу, зраду, ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» працює зі зростанням і своєчасно та в повному обсязі сплачує податки. Торік, наприклад, до бюджету ми перерахували 455 мільйонів гривень». «Смарагдове місто» Коли ж наша розмова вже добігала кінця і я попросила Андрія Анатолійовича поділитися планами компанії на 2016 рік, директор зі зв'язків із державними установами та комунікацій заговорив про... «Смарагдове місто». Я одразу не зрозуміла, про що йдеться, поки не згадала, що таку назву має центр соціальної реабілітації дітей-сиріт у місті Святогірську Донецької області. У Центрі перебуває нині понад 500 дітей, переселених з восьми сиротинців,  вивезених українськими вояками із зони бойових дій на сході України. «Цього року ми започатковуємо великий проект, - голос Андрія Анатолійовича став серйозним. - Він стосується не лише благодійних вантажів, як от надання торік безкоштовно понад 150 тисяч літрів нашої продукції соціально незахищеним верствам населення. У Святогірську ми взяли на себе відповідальність про майбутнє дітей: забезпечили «Смарагдове місто» медикаментами, одягом, взуттям, обладнали чотири спортивні класи, 30 дітям з вадами зору закупили окуляри. Кожна з десяти вантажівок наших караванів була заповнена товарами, без яких Центр не міг існувати. Окрім того, підприємство допомогло багатьом дітям надолужити згаяне в навчанні, забезпечивши через інтернет їхнє спілкування зі столичними вчителями за програмою iLearn. А з цього року для всіх випускників Центру започаткували разом із ГО «Освіторія» освітню програму «Перша професія». Усі охочі мають змогу здобути професію кухаря та перукаря». Директор зі зв'язків із державними установами та комунікацій ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» запевнив також, що компанія прагне залучити до цього проекту щонайменше 1300 дітей. А до 2020 року кількість охоплених увагою та піклуванням таких дітей сягне 20 тисяч. Підприємство закликає українські компанії  долучитися до цієї благородної справи.
marketgid
Новости партнеров
Loading...