Стрічка новин
Вибрати все
Фільтрувати тематики Выбрать
26 Серпня
25 Серпня
Стрічка новин
Вибрати все
Фільтрувати тематики Выбрать
26 Серпня
25 Серпня
Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський заступник директора ГО «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права

Реформа митниці докорінних змін не передбачає

29.01.2016, 17:18 Печать

Уряд нині значну увагу приділяє давно наболілому й особливо важливому питанню — запровадженню змін на митниці. Вже 3 лютого Мінфін планує подати на розгляд Кабміну документи для залучення міжнародних компаній до управління частиною української митниці на західному кордоні країни. Крім того, вже укладено кредитну угоду з Польщею на 100 млн євро пільгового фінансування, які, зокрема, буде використано й на підвищення якості обслуговування на українсько-польському кордоні. Тривають перемовини з урядами інших держав про надання фінансування на розробку програмного забезпечення, що дасть змогу мінімізувати людський чинник у роботі податкової й митниці. За словами міністра фінансів Наталії Яресько, це все робиться задля докорінного реформування Державної фіскальної служби.

А на початку цього року в парламент було внесено законопроект, який багато оглядачів та фахівців назвали стартом перетворення митної служби з органу, основним завданням якого є виконання фіскальної функції, на якісну сервісну службу. Зважаючи на це, варто проаналізувати, що ж такого докорінно нового запропонували на розгляд ВР, що повинно розвіяти й викорінити тандем понять корупція-митниця, асоційований із цим відомством?

Отже, чим на сьогодні є митниця? Це частина структури Державної фіскальної служби, організація діяльності й функціонування якої передовсім регулюється затвердженим урядовою постановою від 21 травня 2014 р. №236 положенням. Цей документ визначає ДФС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів (із літа 2015 року фіскалів передано до відання цього міністра) і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Зважаючи на те, що інституційно це одне відомство, їхні завдання й організація роботи визначаються на рівні законодавства у поєднанні. До них належать реалізація державної політики; боротьба з правопорушеннями; контроль за надходженням податків, зборів, платежів; інші (наприклад, внесення законопроектів на розгляд Мінфіну). Не будемо стомлювати читача детальним переліком функцій, завдань і повноважень ДФС у частині митниці, зазначимо лише, що у чинному законодавстві вони прописані доволі чітко. Слід також врахувати, що вони різноманітні й не концентруються тільки на понятті «виконання виключно фіскальної функції в роботі митниці». Єдине, в чому вбачається докорінна реформа в роботі митниці, це питання визначення її безпосереднього очільника, підпорядкування, а де-факто сфери впливу на нього, тобто того, що називається «призначення своїх».

Що ж пропонує законопроект «Про Національну митну службу в Україні»? Передусім впадає в око, що він містить неймовірно велику кількість «обтічних», декларативних та узагальнюючих понять (схоже на те, що це входить у тренд української законотворчості, оскільки подібною юридичною мовою написаний Закон «Про ринок природного газу»), які даватимуть у подальшому змогу на рівні підзаконних актів дещо викривляти й коригувати реальні відносини і спірні моменти у потрібний бік.

Ключові зміни стосуються саме структури, підзвітності й підпорядкування відомства. Так, проект закону лише в одному випадку використовує назву конкретного міністерства, якому підпорядковуватиметься Національна митниця (в розділі IV, п. 3 зазначається, що до повноважень Національної митної служби належить розроблення проектів наказів Мінфіну з питань, що віднесені до компетенції (ймовірно, недогледіли, коли копіювали текст із чинного положення), у решті випадків використано відсилочну конструкцію на кшталт «Структуру апарату Національної митної служби України затверджує керівник Національної митної служби України за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування та реалізує державну митну політику».

За необхідності, припустімо, при зміні формату уряду, взагалі політичної мапи представлення в українському парламенті або ж зменшенні залежності України від заокеанського фінансового лобі та ресурсу, це повноваження, яке нині закріплено за Мінфіном, спокійно перекочує до завдань іншого, більш зручного, міністерства.

Проект закону передбачає, що Кабінет Міністрів спрямовує й координує діяльність Національної митної служби. Однак робить це через керівника центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування й реалізує державну митну політику (на сьогодні це Міністерство фінансів). У свою чергу керівник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування й реалізує державну митну політику, має щодо Національної митної служби такі ключові, на наш погляд, повноваження: вносить пропозиції прем'єр-міністрові щодо кандидатури на посаду керівника Національної митної служби і за пропозицією її керівника — щодо кандидатур на посади його заступників.

Ось тут, до речі, має місце колізія норм права, оскільки, відповідно до ст. 24 проекту закону, перший заступник і заступник керівника призначаються на посаду й звільняються з неї керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування та реалізує державну митну політику за поданням керівника Національної митної служби України. Знову ж таки невдале копіювання з попереднього, чинного на сьогодні положення. Як бачимо, в одному випадку заступників призначає керівник міністерства. В іншому — керівник міністерства вносить їхні кандидатури на розгляд Кабміну (як це відбувається сьогодні), який наче і призначає. Ймовірно, колізію виправлять, зберігши повноваження з призначення заступників за керівником міністерства.

Проте вбачається, що з підготовкою проекту поспішали, до кінця не було визначено, хто матиме змогу лобіювати й призначати своїх представників заступниками голови НМС. Тому ця колізія ще раз демонструє те, що було ключовим при розробленні документа, але залишилось невирішеним.

Окремий розділ у проекті закону присвячено порядку призначення осіб на службу. За загальним правилом механізм передбачає проведення конкурсу, формування конкурсних комісій тощо. Акцентувати увагу на цьому розділі сенсу немає. Для тих, хто вперше призначається, — конкурс, а для тих, хто просувається по службі, можливий механізм атестації. Важливо, що конкурс проводиться відповідно до порядку проведення конкурсу на службу до Національної митниці та (або) зайняття вакантної посади, що затверджується керівником центрального органу виконавчої влади, який, відповідно до законодавства, забезпечує формування й реалізує державну митну політику.

У питаннях призначення та основних завдань Національної митної служби (ст. 2 проекту) на перше місце поставлене створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України. Приклад чудової декларативної норми, без конкретики. Щодо завдань, то першим вказано «забезпечення виконання митних правил»; далі — виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами; потім — створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу й пасажиропотоку через митний кордон України, здійснення разом із митними органами інших держав заходів щодо удосконалення процедури пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України, їх митного контролю та митного оформлення. І тільки 6-м пунктом визначено забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених законодавством України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.

Пункти 11 та 12 ст. 2 проекту передбачають запобігання та протидію контрабанді, боротьбу з порушеннями митних правил на всій митній території України; здійснення, в межах повноважень, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, надання дозволів на здійснення зазначених видів діяльності; видачу сертифікатів уповноваженого економічного оператора; ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн; управління об’єктами інфраструктури Національної митної служби України, розбудова митного кордону.

Витяг приведено для наочності. Важливо зрозуміти, що докорінних змін у змісті завдань, повноважень чи функцій митниці не передбачається й не відбудеться. Всі ті ж функції, які виконуються нині, залишаться притаманними їй і завтра, і в майбутньому — просто в межах цього закону вони набули більш пафосної форми. Якщо ж підсумувати аналіз цього документа, насамперед можна сказати, що єдине, що намагалися змінити, це: 1) закріплення статусу Національної митниці України як центрального органу виконавчої влади на рівні закону, тобто документа, який має більшу складність до змін, ніж постанови Кабміну, які на сьогодні встановлюють правила функціонування відомства, тобто має кращий якісний стан захищеності; 2) ключова зміна — зміна механізму призначення перших осіб митниці, зміна підпорядкування відомства, зменшення впливу на нього уряду на користь міністерства. Нині — Мінфіну, а як буде далі — покаже час.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции


На тему
Політика Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки 18 Липня
16:57

Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки

Верховна Рада: Здобуті провали і провалені здобутки Все. Напрацювалися. Парламент за четверту сесію Ради прийняв понад 470 законодавчих актів і пішов на канікули. Про здобутки свої депутати говорять здебільшого критично або загально, сварять колег (а отже, й себе, оскільки ВР – це колегіальний орган) за прогули, кнопкодавство і огульний самопіар. Традиційно переважна більшість народних обранців стверджує, що відпустку планує провести на Одещині або в Карпатах, а за першої необхідності готова прибути в столицю і працювати. Гострі кути Максим БурбакТак, голова фракції «Народний фронт» Максим Бурбак сказав АСН, що, на його думку, основний провал цієї сесії – це те, що парламент не спромігся напрацювати механізми з повернення до бюджету коштів, розкрадених Віктором Януковичем і Ко. «Відмова депутатів голосувати за спецконфіскацію грошей, вкрадених Януковичем, – це провал», - сказав він АСН. А основним досягненням Бурбак називає те, що парламентська криза ще більше не загострилася. «Ми відстояли рівновагу в державі, не допустили розхитування внутрішньополітичної ситуації. Політичну кризу, яку роздмухували певні політикани, загострити не вдалося», – акцентував він. Низи і вершини Олександр ЧерненкоА представник Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко переконує, що глобальний провал – низька ефективність, багато популізму, який заважає працювати. «Дійсно, загальмовано децентралізацію. Це і через зміни до Конституції, які відклали, і через неприйняття низки законів, які до останнього з’являлися у порядку денному, але ніхто за них не голосував», – швидко назвав він негативи. Відсутність донині Виборчого кодексу до провалів цієї сесії Черненко не зараховував: мовляв, не планувалося, що це станеться. Звісно, у кожного своя шкала. Але традиційні бої, підкупи, зловживання на семи округах, які, на превеликий жаль, нікого не дивують, продемонстрували вкотре – з цим треба щось робити. Бо вибори мають бути волевиявленням, а не змаганням гаманців і впливів заради мандату як інструменту задоволення власних або корпоративних інтересів. Що стосується досягнень, то, за версією депутата, перше місце посідають зміни до Конституції, судова реформа. Друге – безвізові закони, «які так важко, але все ж пройшли (і антикорупційні, і антидискримінаційні)». Третє – закони, які посилюють обороноздатність. Вірю – не вірю Борислав БерезаІ позафракційний у коментарі АСН наголосив, що провал – це продовження традиції неперсонального голосування, пропуски депутатами пленарних засідань. І - невирішення питання ротацій у Центральній виборчій комісії. «Це дуже серйозно. Адже посилюється недовіра суспільства. Відповідно, ми втрачаємо підтримку українців. А парламент без підтримки українців семимильними кроками рухається до перевиборів», - попередив він. До списку досягнень Береза включив законопроект, який скасовує податок на пенсії, та дозвіл ввозити ненові автомобілі. Також він зазначив, що дещо зросла якість законопроектів, які депутати припинили штампувати пачками. Хвороба росту Мустафа ДжемилевВ той самий час уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв, який у ВР не перше скликання, зауважив в інтерв’ю АСН, що не варто дивитися на Раду і поточну сесію лише крізь призму негативу – нема ані особливих досягнень, ані провалів. Джемілєв каже, що дисципліна в Раді, точніше її відсутність, завжди у нас була такою – жодних сюрпризів. «Але дуже прикро, що країна в такому стані, а багато хто займається популізмом. І начебто неозброєним оком видно, що це за люди, чому вони так роблять. Таким чином, думаю, вони розраховують підвищити свою популярність у певному середовищі. Шкода. Це не що інше, як безвідповідальність. Також прикро, що траплялися в парламенті неприємні ексцеси, які важко уявити деінде. Як то, коли хапали прем'єр-міністра (11 грудня 2015 року нардеп від БПП Олег Барна з букетом троянд пішов до Яценюка і намагався винести його з-за трибуни. — Авт.). Що тут поробиш? Це хвороба росту», – наголосив він. Демонстрація відповідальності Окрім того, депутати з різних фракцій переконують, що готові перервати відпустку, якщо така потреба виникне, і прийти попрацювати. На цьому неодноразово акцентував і спікер парламенту. Підбиваючи підсумки сесії, Андрій Парубій зазначив, що за останні кілька тижнів більшість народних депутатів продемонструвала відповідальність. «Ми ухвалювали непрості закони, ми ухвалювали необхідні закони для євроінтеграції, для отримання безвізового режиму, і Рада протягом останніх двох тижнів, незважаючи на будь-які політичні протистояння, продемонструвала здатність ці закони приймати», – сказав Парубій під час прес-конференції, наголосивши, що передумов для дострокових виборів немає. Бути чи не бути До речі, захід відбувався не у звичному форматі, а був аж дуже схожим на традиційні зустрічі медіа з Президентом на «зеленій галявині» у дворі АП, започатковані Віктором Ющенком і відновлені Петром Порошенком. Але то таке. Головне не формат, а результат. І скликати позачергову сесію може тільки голова ВР, тобто Парубій. Так, позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного скликаються головою парламенту на вимогу Президента. Або ж за ініціативою не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Є третій варіант - Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання. Це відбувається у разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях. Але він є дуже малоймовірним нині. Як і скликання Ради за прямої ініціативи Петра Порошенка. За словами одного зі співрозмовників АСН, на випадок форс-мажору коаліціанти зібрали 150 підписів, заздалегідь передавши їх Парубію. Що ж стосується порядку денного ймовірної позачергової сесії, то його можливі питання прогнозувати не береться ніхто. Лише кажуть, що найвірогідніша причина екстреного збору – загострення ситуації на фронті.
Суспільство Точно в ціль 02 Серпня
18:22

Точно в ціль

Точно в ціль На сонці +40°C, а майбутній поліцейський спецпідрозділ у бронежилетах, касках і окулярах. Попри те, що їм нічого нині не загрожує, бійці повинні відпрацьовувати завдання в умовах, максимально наближених до реальних. За кілька кілометрів від Києва в тренінговому центрі спецпризначення української поліції вчора складали іспит з вогневої підготовки. Кандидати в КОРД демонструють своє вміння користуватися зброєю поодинці, в парах і групах. Позаду місяць інтенсивного навчання під керівництвом досвідчених українських інструкторів, які проходили раніше стажування в американських спеців. 42 кандидати віком від 22 до 35 років по черзі ціляться в мішені задля кращого результату. Всі, хто провалить цей іспит, можуть розпрощатися з наміром бути частиною поліцейського спецпідрозділу. Інструктори кажуть: усі повинні розуміти тактику застосування зброї, знати, як діяти під час звільнення заручників. «У програму підготовки входить індивідуальна підготовка безпечного поводження зі зброєю, робота в групі - коли у першого номера трапляється аварійна ситуація зі зброєю, другий номер його прикриває до усунення проблеми, - розповідає Микола Путій, заступник начальника департаменту КОРД. - Ці люди повинні працювати однаково злагоджено, як одне ціле, розуміючи один одного з одного слова, з певного жесту. Група з десяти осіб почувається єдиним організмом. Щоб таких бійців підготувати, потрібен час». Але треба враховувати, що всі претенденти - бійці колишніх спецпідрозділів - більшість «Сокола» і «Грифона», а значить - з досвідом. «Ці люди частіше правильно все виконують, не хвилюються так, як ті, кого доводиться вчити з нуля», - додає Путій. В цілому навчання претендентів оцінюють за 60-бальною системою. «На етапі підготовки ми оцінюємо навички поводження з вогнепальною зброєю, кількість влучень під час виконання вправ і час, протягом якого ці вправи виконуються, - розповідає начальник методичного відділу Максим Присяжний. - Навички поведінки включають в себе все - від стійки і хвату пістолета до перевірки зброї після ураження цілі. Окремо йде оцінювання щодо пістолета і автомата». Бійці на полігоні працюють з короткоствольною зброєю «Форт-14» і довгоствольною АКСУ. Богдан з Одеси, колишній співробітник «Сокола», під звуки пострілів каже, що підготовка для спецпідрозділу поліції відрізняється тим, що велика увага приділяється зборам і тренуванням. «Крім того, ми отримуємо більше інформації. Тому якщо людина підходить до цієї підготовки серйозно, то вона буде сама собі ускладнювати завдання, вбирати нову інформацію, оперативно обробляти її. Тоді буде кращий результат», - зазначає він.
Економіка Путінський хід «Турецьким потоком» 11 Серпня
09:27

Путінський хід «Турецьким потоком»

Путінський хід «Турецьким потоком» Поки в країні більше переймаються тарифами та про опалювальний сезон у розрізі наявності газу ще не згадують активно. Хіба час від часу звітують, скільки запасів сформовано у підземних сховищах. Натомість газовий градус підвищується, і традиційно це відбувається за участі Російської Федерації, з якою тепер знову товаришем є Туреччина. Президент Реджеп Таїп Ердоган відвідав Санкт-Петербург, зустрівся з Володимиром Путіним та отримав солодкі обіцянки про можливе поетапне скасування спеціальних економічних санкцій та обмеження щодо турецьких компаній. Мир – дружба – трубопровід Окрім п’ятикратного віншування Путіна статусом «мій друг Володимир», Ердоган також вкотре завірив очільника РФ, що два великих енергетичних проекти Росії в Туреччині - газопровід до Європи «Турецький потік» і перша в країні атомна електростанція «Аккую» - отримають необхідні умови для реалізації. «Турецький потік» теж буде здійснено. Ми зробимо необхідні кроки для постачання російського газу до Європи», - сказав Ердоган, який і раніше акцентував, що Туреччина готова негайно вжити заходів для реалізації «Турецького потоку». Наразі союз турків із росіянами виглядає доволі крихким. Але заяви зроблені. І виникає питання, чи не призведе це до зведення транзитного потенціалу України «до нуля». Нині транзит природного газу через газотранспортну систему (ГТС) України від 3 серпня 2016 року зафіксований на рівні 233,223 млн куб. м, що є максимальним показником за весну-літо 2016 року, свідчать дані ПАТ «Укртрансгаз». Та чи матимуть рацію ті, хто стверджує, що Євросоюзу, за великим рахунком, все одно, звідки брати газ – аби він був. Масштабне мислення Валентин ЗемлянськийВже і негайно боятися «Турецького потоку» і руйнування нашого транзитного потенціалу рано. Так, експерт з питань енергетики Валентин Землянський вважає, що зараз будівництво «Турецького потоку» - це тільки розмови. Щоправда, ігнорувати які не можна, а масштаб біди треба розуміти. «Якщо проект «Турецький потік» і буде реалізовуватися, почнеться будівництво, то у цього газопроводу буде не більше двох гілок, на які близько 15 мільярдів доларів потрібно Туреччині і ще стільки ж обійдеться гілка, спрямована на Європу. Але поки «Турецький потік» - це розмови. Жодних документів, які мають юридичні наслідки, немає. Завтра його починати будувати ніхто не буде. Потрібно узгодження з Європою. І все залежить від того, як не стільки Туреччина, скільки Росія домовлятиметься з Європою. Переговорний процес буде ще довгим», – сказав експерт АСН. Він відзначив, що юридично оформлений сьогодні «Північний потік». І це більш серйозна проблема для України. Адже там є участь Європейських компаній. Протокол про наміри вже підписаний. Не виключено, що будівництво може початися раніше. Тим більше що Німеччина дуже зацікавлена в реалізації цього проекту. Оскільки отримає можливість стати потужним газовим «хабом» у Центральній і Західній Європі. Україна ж зайняла позицію про підвищення ціни на транзит, який повинен здійснюватися за європейським принципом вхід/вихід, а не за відстанню, як у контракті з «Газпромом», і коштувати повинен втричі дорожче, що, на думку Землянського, для «Газпрому» потужний аргумент у відстоюванні необхідності будівництва другої черги «Північного потоку», необхідності позбавлення залежності від транзитних країн, створення прямих відносин із Німеччиною. Тому він радить Україні в питанні транзиту мати гнучкішу позицію з урахуванням Європи, європейських споживачів. Бюджетні прірви Олег ПендзинА ось економіст Олег Пендзин вважає реальність «Турецького потоку» досить високою. Каже, що він несе ризик суттєвого скорочення обсягів транзиту газу через українську газотранспортну систему і, відповідно, надходжень у наш держбюджет. І вже підрахував, що кількість газу, що проходить Україною, може з 70 млрд кубометрів скоротитися ще на 40-45 млрд і скласти близько 30 млрд метрів кубічних, дохід у бюджет може впасти з двох мільярдів доларів до 600-700 млн доларів. «Україна доставляє в Європу близько 70 млрд метрів кубічних газу. За це ми отримуємо $2 млрд на рік. Стан газотранспортної системи України задовільний. Всі регламентні роботи проводяться. Обсяг газу, який Україна може зараз прокачувати, становить близько 120-130 млрд метрів кубічних. Технологічна можливість газотранспортної системи ще більша. Близько 150 млрд», - акцентував економіст, відзначивши, що РФ для зменшення транзиту газу через Україну вже запустила «Північний потік», трубопровід дном Балтійського моря для покриття потреби в газі Північної і частково Центральної Європи. Потужність трубопроводу становить 65 млрд метрів кубічних. Він використовується на 66%. Тобто прокачується близько 35-37 млрд на рік. А, як наслідок, ці обсяги пішли з України. Зараз росіянами, додав економіст, піднімається питання, щоб в обхід України покрити потреби в російському газі споживачів Півдня Європи. Розрахункова потужність труби, яка має пройти дном Чорного моря, складе 63 млрд метрів кубічних. Спочатку «Південний потік» повинен був іти через Болгарію. Але влада цієї країни не дала згоди на прохід труби їхньою територією. А турки дали. Таким чином «Південний потік» перетворився на «Турецький потік». Дипломатичний інструмент Наталія Кацер-БучковськаВ тому, що ситуацію навколо «Турецького потоку» потрібно враховувати Україні, переконана також голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу Наталія Кацер-Бучковська. АСН народний депутат акцентувала, що вітчизняна ГТС залишається особливо важливим стратегічним об’єктом для України не тільки тому, що забезпечує фінансовими надходженнями, але й виконує роль ефективного дипломатичного інструмента в переговорному процесі як з Європейським Союзом, так і з Російською Федерацією. І нам треба докласти максимум політичних зусиль для того, щоб ГТС не втратила свою стратегічну вагу і продовжила залишатися невід’ємною складовою системи транспортування газу до Європейського Союзу. «Українська ГТС тісно пов’язана з системами таких сусідніх країн, як Росія, Білорусь, Польща, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, й через них інтегрована в загальноєвропейську газову мережу. Без перебільшення можна сказати, що ГТС України є мостом між газовидобувними регіонами Росії й Середньої Азії та споживачами газу в країнах Європи. Очевидним є той факт, що побудова інших шляхів для транспортування газу зменшує значення та знижує фінансову привабливість країн - транзитерів російського газу - України, Словаччини і Польщі. Проте головна загроза обхідних газогонів полягає в тому, що європейські покупці зараз не мають можливості самостійно обирати зручні для них маршрути доставки російського газу. Справа у тому, що сьогодні половина Європи охоплена інтегрованим і вільним ринком газу, а інша половина Європи - в результаті холодної війни - пов'язана трубопроводом із Росією. Таким чином, в цій ситуації ініційовані Російською Федерацією газотранспортні обхідні шляхи, як «Південний потік» чи «Турецький потік», посилюватимуть залежність Європейського Союзу від одного постачальника – Росії, що суперечить ідеї диверсифікації, наведеній в Європейській стратегії енергетичної безпеки», - пояснила вона. Заяви Росії і Туреччини щодо відновлення проекту газопроводу «Турецький потік», стверджує Кацер-Бучковська, викликають занепокоєння в політичних колах Європейського Союзу, оскільки той збільшить залежність ЄС від російського «Газпрому». Своя сорочка Отож, хоча дружба Ердогана з Путіним більше показова, ніж реальна, ризики від самого факту її наявності відкидати не варто. Виглядає, що реалізація «Турецького потоку» залежить нині більше від Європи: домовлятиметься вона з РФ чи піде на поступки. Адже прописну істину, що забезпечення економіки будь-якої країни світу енергоносіями є одним із важливих чинників енергетичної безпеки, ніхто не відміняв. Сидіти і дивитися, що відбувається у світі, сподіватися, що, дасть Бог, і не домовляться, обхідні трубопроводи залишаться далі проектами, точно не варто. Адже наявність потужних транспортних енергосистем дає Україні не тільки грошові прибутки, а ще й вплив у відстоюванні власних інтересів, аргументи у протистоянні тиску. В умовах загострення конкуренції на ринку транспортування енергоносіїв ми ризикуємо втратити свій стратегічний пріоритет, якщо мовчатимемо, а ГТС реформуватимемо далі тільки на словах і в суперечках. І хіба хтось має сумніви, що Москва розігруватиме газовий козир й надалі?
Суспільство Почім книга для народу: Як криза змінила формат книжкового ярмарку до Дня знань 25 Серпня
18:52

Почім книга для народу: Як криза змінила формат книжкового ярмарку до Дня знань

Почім книга для народу: Як криза змінила формат книжкового ярмарку до Дня знань Книжкова виставка, яка відкрилася 25 серпня в Українському домі, голосно позиціонує себе як приурочена до Дня знань, хоча, насправді, власне навчальної літератури на ній представлено найменше, а для середньої школи - і поготів. Куди більше примірників мистецького спрямування. Ось, наприклад, остання книга відомого дисидента Євгена Сверстюка «Світлі голоси життя». Ціна - 100 гривень. А ці маленькі брошури по 18 гривень, для середнього шкільного віку. У них можна побачити біографію наймолодшого Героя Небесної Сотні - Назара Войтовича. Біля стенду видавництва відбулася автограф-сесія автора - Тетяни Пакалюк. Видавництво «Веселка» акцентує увагу на «унікальному», як стверджують продавці, виданні - «Козацька абетка» (100 гривень). Вона для дітей шкільного віку. У ній - портрети найвідоміших героїв часів козацтва, супроводжувані короткими розповідями. На відкриття книжкової виставки приїхав віце-прем'єр-міністр В'ячеслав Кириленко. Розмірковує про те, наскільки важливою є  підтримка вітчизняного видавця державою. «Книга і знання - це дві нероздільні справи, - сказав на відкритті міністр. - І все це має пряме відношення до школи, до виховання, до інтелектуального зростання і до життя української держави, яка повинна підтримувати книговидання - зробити спеціальний податковий режим. Зараз багато суперечок щодо цього. Так ось книга, кіновиробництво і ще кілька гуманітарних сфер не повинні бути в полі цієї дискусії. Пільгові режими повинні бути збережені, тому що немає іншої держави, крім українського, яка буде підтримувати українську книгу». На українські книжки ціни менші, ніж на подібні видання в ЄС, але вище, ніж у Росії. «Ціна залежить, насамперед, від кількості сторінок і від якості обкладинки, - каже Світлана Павліченко, менеджер з роботи з оптовими покупцями видавництва «Зелений пес». А ще - від паперу. Якщо є автори, які друкують, наприклад, сто примірників - це дуже дорого. Друкарні не вигідно. Така книга може коштувати в півтора рази дорожче». Однак за рахунок зменшення шрифту або застосування паперу низької якості не можна здешевлювати дитячу книгу. У список «mast have», за словами продавців, входять книги, сюжети яких були екранізовані, такі як «Список Шиндлера», або ж видання на політичну тематику. У деяких розкладок продавцям все ж не дають забути про День знань. «Батьки запитують, що є в шкільній програмі, кажуть, вона змінилася, - каже продавець-консультант Ольга Платонова. - Але лідера продажів назвати дуже складно. Ось сьогодні, наприклад, купують більше книг українською мовою. Напевно, тому, що вчора був День Незалежності. Такі події впливають. А бувають дні, коли українськими виданнями не цікавляться, просять тільки російською». Продавець розповідає, що вивчала попит на книги, починаючи з 2012 року. «З того часу він не змінився. Змінилися бажання. Просто раніше хотіли менше українською мовою, зараз можуть хотіти більше. А якщо взяти Ірпінь (передмістя Києва), то там нині дуже багато людей, які приїхали зі Східної України, там хочуть більше російською мовою». Ольга Платонова розповідає, що молодші діти зараз найчастіше питають щось про динозаврів. «Іноді ще назви їх вимовити не можуть, а як виглядають - уже знають. Дітям,яким по 5-6 років і молодшим, подавай книги, в яких багато картинок, малюнків. А ось старші діти роблять вибір більш вдумливо, хоча читають і захоплюються книгами набагато менше молодших. Але деякі за пару днів долають до 200 сторінок. Є такі, які кажуть, що сьогодні куплять дві книги, але відмовляться від морозива». Учасників книжкового ярмарку в Українському домі в цьому році лише 70. Та й програма виставки не відрізняється насиченістю. «Кілька років тому виставки були іншими - і за кількістю клієнтів, і обсягами продажів, - говорить Світлана Павліченко. - Все через кризу, іногороднім видавництвам стало занадто дорого приїздити в Київ, зняти житло і т.д. Та й люди зараз можуть дозволити купити собі набагато менше". Однак, є ще одне пояснення - більшість видавництв приберігають новинки для величезного книжкового форуму у Львові, який відкриється в середині вересня.
marketgid
Новости партнеров
Loading...