Щоб подолати кадровий голод, за роботу потрібно належно платити

Низька якість претендентів на ті чи ті посади – це величезна проблема, яку можна розв’язати, лише змінивши застарілу систему оплати праці керівників, тож Прем'єр-міністрові було надіслано листа з проханням підтримати постанову з впровадження ринкової системи зарплат. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив заступник директора громадської організації «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права Андрій Вігірінський.

Кадрове питання формування органів державної влади – це нині надважлива проблема. «Номінаційний комітет при уряді не зміг обрати гідного кандидата на посаду гендиректора енергогенеруючої компанії «Центренерго». 6 жовтня цього року Комітет з призначень керівників особливо важливих для економіки підприємств, що працює при Мінекономрозвитку і торгівлі, розглянув кандидатів на посаду керівників державних компаній «Укрспецекспорт» та «Укрспирт» і не підтримав жодної з кандидатур через низьку кваліфікацію претендентів, – нагадує експерт. – Тривають конкурси на посади керівників ще дев’яти важливих для економіки підприємств: ПАТ «Центренерго», ДП «Регіональні електричні мережі», ДП «Укрінтеренерго», Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького, ДП «Антонов», ДП НЕК «Укренерго», ПАТ «Укртранснафта», УДППЗ «Укрпошта» й ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль».

Цього ж тижня було опубліковано низку повідомлень щодо кадрових рішень. Проте якщо проаналізувати дії керівників окремих державних структур, стає зрозуміло, що кардинальної зміни в підході до формування кадрової структури державної служби в Україні не відбувається. І надалі пріоритет віддається поняттям лобізму, «свій», «чужий», але не професіоналізму.

Крім того, доки ці критерії в нас переважають, думки про те, що ці призначенці працюють в інтересах держави, є ілюзорними. Такі люди йдуть заробляти капітал, відстоювати інтереси власних та наближених бізнес-структур. Їх професійні риси відходять на другий план».

Варто розуміти, що позиція міністра економічного розвитку стосовно належної грошової винагороди, вважає Андрій Вігірінський, «є справедливою не тільки щодо стратегічних підприємств України. Вона стосується всього апарату державних службовців і правоохоронців. Якщо буде звільнено всіх працівників, виникне питання із заповненням вакансій, і вивільнені місця у більшості випадків (йдеться про рядові посади) заповнюватимуть випускники вишів без досвіду роботи й ті працівники, які безальтернативно повинні відпрацювати на державу, оскільки навчались за державним замовленням.

Отримавши першу заробітну плату й зрозумівши, що її вистачає в кращому разі на місячний проїзд у громадському транспорті на ту ж роботу, молоді фахівці підуть второваною стежкою старожилів — корупції. Професіоналізм, робота, винагорода за працю й корупція є пов’язаними явищами, причому нерозривно. Тож хочемо ми цього чи ні, а доведеться повертатися до вимог МВФ про реформування підходу до функціонування державної служби як такої».

У цьому ключі цікавою є інформація про схвалення урядом основних засад змін до Конституції України, які мають забезпечити проведення судової реформи й формування нової ефективної судової системи в Україні. Міністр юстиції наголосив, зазначає юрист, що «українцям не варто переживати через можливий брак потрібної кількості спеціалістів. Україна має достатній кадровий резерв для проведення такої реформи. Щороку вітчизняні ВНЗ випускають понад 12 тисяч юристів, у державі працює близько 40 тисяч адвокатів, 8 тисяч нотаріусів та декілька тисяч науковців, які викладають у вишах. Усі вони могли б узяти участь у відкритих конкурсах на суддівські вакансії!

Та жоден нотаріус, успішний юрист-практик, який готовий відмовитися від корупційної складової в потенційній професії, підкреслює заступник директора ГО «Публічний аудит», «не покине власну роботу, якщо не розумітиме, що його життєвий рівень, а відповідно й забезпечення родини, не постраждають. Це аксіома. А випускники вишів, по-перше, не відповідатимуть кваліфікаційним вимогам, які висуваються до суддів, по-друге, не варто забувати про якість судочинства у виконанні недосвідчених юристів».

Деякого прогресу в питанні оплати праці цього тижня, нагадує експерт, досягнуто на рівні Міністерства внутрішніх справ: «йдеться про поки ще не створений департамент кіберполіції в структурі Національної поліції. Так, постановою КМ від 13 жовтня 2015 р. № 832 встановлено верхню межу виплат загального грошового забезпечення в межах 30 тисяч гривень. Поряд з цим на сьогодні не визначено або ж принаймні не оприлюднено інформації про структуру департаменту, штатну чисельність працівників – відповідно, яким буде загальний фонд оплати праці, невідомо. Встановлення ж верхньої межі означає, що розмір грошової винагороди може бути диференційованим, тому залишається висока ймовірність того, що рядові працівники не отримуватимуть оприлюдненої суми».

«Проте в Україні достатньо професійних людей із високими моральними й патріотичними настроями, однак їх заробітна плата, на відміну від очільника обладміністрації Одеської області, фінансуватиметься в межах фонду оплати праці, і її на сьогодні недостатньо для прожиття й забезпечення родини, виховання дітей і особистого розвитку. Відповідно, ринок праці особливо не відрізняється від будь-якого іншого ринку: хочете отримати хороше, запропонуйте соціальний пакет і заплатіть стільки, скільки ця робота справді коштує. Тоді й вимагати від службовця можна і потрібно. Інакше – це перетасовування чиновників з однієї колоди до іншої, коли змінюватиметься лише посада й назва відомства на ній, а менталітет і принципи організації роботи залишаться тими ж», – дійшов підсумку А. Вігірінський.