«Україні потрібен свій «Третій енергопакет»

Пам'ятаєте, як Путін налякав Україну і Європу, відключивши нам газ у 2009 році? Після цього європейські країни схаменулися і почали думати, як уникнути подібних ситуацій. І придумали — так званий «Третій енергопакет». Його суть — розділити видобувачів, транспортувальників і продавців газу. Тобто, якщо ти — монополіст і робиш і те, і друге, і третє, газ у тебе Європа не купуватиме.

Зрозуміло, що намагалися вдарити по «Газпрому», котрий якраз і є таким ось «три в одному». Європа в рамках «Третього енергопакета» придумала схему: у кожного постачальника можна купувати не більше третини від загального обсягу газу. І це правильно: монополістам на енергетичному ринку не місце. Тому що через це виникають такі от непередбачувані ситуації: захотів монополіст відключити газ — відключив, захотів ціни підняти — підняв. А значить, потрібні інші гравці на ринку. І чим більше, тим краще.

Але в «Третьому енергопакеті» в європейському форматі є один суттєвий недолік. У ньому нічого не сказано щодо ринку тепла. Воно й зрозуміло: для Європи це не таке болюче питання, як для нас. У них не так розвинене централізоване опалення. А у нас — розвинене. І нас, українських споживачів, не так сильно «колише», якою, врешті-решт, буде ціна на газ. Набагато важливіше, скільки коштуватиме тепло.

І ось у цій сфері — теплової енергії — теж повинні застосовуватися принципи з «Третього енергопакета». Все те ж саме: жодних монополій, кілька гравців, конкуренція, яка призводить до підвищення якості, пошуку диверсифікованих джерел тепла і зниження ціни для споживачів.

Що це дасть? Очевидних вигод як мінімум чотири. Перша. Якщо на ринку виробництва тепла з'являться нові гравці, це призведе до конкуренції. І, як наслідок, до зниження ціни для споживачів. Особливо влітку, коли тепловики згодні продавати тепло трохи вище собівартості, тільки б не зупиняти роботу.

Друге: зайнятість населення, підтримка вітчизняного виробника. Адже якщо сировина для виробництва тепла буде купуватися в Україні, значить, з'являться виробники цієї сировини, припустимо, деревної тріски. Як наслідок, робочих місць буде більше, соціальна напруга — меншою. І гроші, які раніше ми платили Росії за газ, залишаться в Україні.

Третє, що випливає з другого, — збільшення податків. Поява на ринку нових підприємств, які вироблятимуть тепло, спричинить податкові надходження до бюджету. І, знову-таки, гроші залишаться в Україні.

І, нарешті, четверте — валютний ринок. Наївно думати, що гривня падає виключно через війну або інші політичні та економічні потрясіння. Просто наші золотовалютні резерви «з'їдає» плата за російський газ, ціна якого «росте» залежно від настрою господарів Кремля. Тому, якщо ми дамо можливість розвиватися нашому ринку тепла, у нас буде свій вітчизняний замінник газу, що знизить тиск на національну валюту. І стабілізує валютний ринок.