Сергій Будник: Серед наших підопічних – переважно бізнесмени, є й олігархи, урядовців і депутатів майже немає…

Березневий скандал, пов’язаний з іменем Ігоря Коломойського, був підігрітий ще й тим, що біля центрального офісу «Укрнафти», коли ситуація загострилася до краю, з’явилося зо два десятки чоловіків у камуфляжі, але без розпізнавальних знаків і зі зброєю. Спочатку з’ясувалося, нібито це представники батальйону «Дніпро-1», але пізніше представники Міністерства внутрішніх справ цю інформацію спростували, сказавши, що будівлю охороняє кишенькова приватна фірма, яка входить у структуру «Укрнафти».

Відразу ж прореагував глава СБУ Валентин Наливайченко, заявивши, що це потрібно припинити, бо всі повинні усвідомлювати, що не можна у центрі міста зі зброєю захищати свої інтереси. А міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у вже звичній для нього манері відписався на «Фейсбуці», пообіцявши, що на вулицях більше не буде цивільних зі зброєю. Водночас були заяви про те, що кожного, хто озброєним стояв біля огорожі офісу «Укрнафти», обов’язково роззброять і не тільки висварять, а й реально змусять за це відповідати. Затим послідувала урядова заява, що відтепер стратегічні об’єкти охоронятимуть тільки співробітники Державної служби охорони. Про нюанси діяльності ДСО «Аналітичній службі новин» розповідає її очільник генерал-майор міліції Сергій Будник.

– Сергію Івановичу, міністр внутрішніх справ Аваков додав вам роботи. Що маємо на сьогодні?

– Ці події насправді спонукали уряд до того, щоб більше уваги звернули на діяльність ДСО, тому що відповідно до діючої нормативно-правової бази саме Державна служба охорони й має забезпечувати охорону найважливіших органів виконавчої влади, державних і тих підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки країни. Є відповідні нормативні акти, прийняті Кабінетом міністрів, з переліком таких об’єктів. Тож ми зараз якраз і працюємо над тим, щоб забезпечити надійною охороною максимальну їхню кількість.

Зважаючи на ситуацію, роботи нам справді додалося. Окрім решти, ми відтепер мусимо охороняти морські порти, об’єкти нафтогазового комплексу України, а також органів виконавчої влади як щодня, так і під час різноманітних заходів.  

– Водночас міністр обіцяв розібратися з тими, хто тоді був зі зброєю біля приміщення «Укрнафти»: і як, розібралися?

– Ну, це трохи не наша компетенція – для цього у нас є відповідний підрозділ у МВС. Це департамент громадської безпеки, який має у своєму складі управління ліцензування та дозвільної системи. Саме це управління, з одного боку, займається підготовкою матеріалів та поданням їх на розгляд керівництва міністерства щодо видачі ліцензій на здійснення охоронної діяльності. А з іншого, воно є органом ліцензійного контролю. Тобто, це управління спочатку видає ліцензії, а потім контролює дотримання прописаних у них умов.

Наскільки я володію ситуацією, відповідні перевірки були проведені й конкретних заходів ужито. Щоправда, яких саме, не розголошується, бо приватні охоронні структури (а там були задіяні саме приватники) вважають нас своїми конкурентами. І це, мабуть, певною мірою так і є.

– Принциповим моментом, як сказав Арсен Аваков, було саме розібратися, яка зброя була в руках тих охоронців…

– Справді, порушено кримінальне провадження, в ході якого й з’ясовують усі ці моменти: хто був зі зброєю, з якою зброєю тощо. Для цього створена відповідна робоча слідчо-оперативна група. Але якщо йдеться про озброєння охорони підприємств, то сьогодні право на використання вогнепальної зброї має виключно Державна служба охорони. А недержавні охоронні структури мають право застосовувати тільки спеціальні засоби, передбачені відповідною урядовою постановою: це гумові кийки, наручники одноразового використання, електрошокери. А в окремо визначених договорах передбачена можливість використання пристроїв для відстрілу гумових куль, тобто, зброя приватників уся несмертельної дії.

Але є один нюанс, якщо йдеться про охорону важливих державних об’єктів, і у відповідній постанові Кабміну з цього приводу є спеціальна примітка. Тому питання щодо роззброєння стоїть у дещо іншій площині: якщо то була зброя незрозуміло яка і незаконна, то, звичайно, воно було миттєво виконано. Що ж до приватних охоронних структур, вони нині не мають вогнепальної зброї. А якщо мають, це незаконно.

– Очолювана вами служба – не просто серйозний конкурент приватникам, вони вважають ДСО монополістом на ринку…

– Ну, нас переоцінюють – ДСО не монополіст, з цього приводу навіть відповідне рішення Антимонопольного комітету є. Коли хтось говорить про монопольне становище, варто зважити на те, що нині в Україні видано понад 4200 ліцензій на здійснення охоронної діяльності. Хіба за такої кількості охоронних фірм хтось може бути монополістом? Інша справа, що багато з них нині не працює, інші працюють у складі різноманітних господарських об’єднань, холдингів, груп компаній…

Нині в Україні видано понад 4200 ліцензій на здійснення охоронної діяльності. Хіба за такої кількості охоронних фірм хтось може бути монополістом?

Зрозуміло, що ще однієї такої потужної структури, як наша, немає, але говорити про те, що ми – монополісти, немає жодних підстав. Окрім того, ми ж не лише надаємо послуги за договорами, а й беремо участь в охороні громадського порядку й громадської безпеки, реагуємо на спрацювання сигналу «102», входимо в єдину систему дислокації органів і підрозділів міліції й реагуємо відповідно на всі правопорушення, які відбуваються в зоні відповідальності того чи іншого підрозділу.

Якщо конкретно, то за добу на виклики виїжджаємо понад 130 разів і зазвичай при цьому затримуємо від двох до трьох десятків правопорушників. Йдеться не лише про тих, хто проникає на охоронюваний нами об’єкт, а й про звичайних хуліганів. Он нещодавно в Києві на масиві Троєщина наш наряд затримав вбивцю. За тиждень до цього також було затримано вбивцю, саме нашим підрозділом. Бо досить часто ми приїжджаємо на місце пригоди раніше, ніж органи внутрішніх справ, в силу різної специфіки і в зв’язку з тим, що тільки в місті Києві у нас упродовж доби працює майже півсотні груп затримання. Тобто, місто поділене на певні території – зони відповідальності, й наряд – при спрацюванні сигналу, тривожної кнопки чи по лінії «102» – виїжджає на місце.  

За добу на виклики виїжджаємо понад 130 разів і зазвичай при цьому затримуємо від двох до трьох десятків правопорушників

До речі, щодо кнопки тривожної сигналізації: працюємо з органами місцевого самоврядування, щоб встановлювати їх у громадських місцях, приміром, на зупинках транспорту. Це давало б змогу в разі чого екстрено викликати працівників міліції.

– Наскільки швидко приїжджають на місце ваші люди, якщо спрацьовує сигналізація на пульті? Які нормативи?

– Ми намагаємося якомога швидше. Якщо йдеться про столицю, то в Києві і у великих містах – це 3-4 хвилини. Якщо про райцентри, сільську місцевість – там трохи більший термін, пов’язаний із специфікою доїзду і відстанями. Але ми намагаємося розставити наші групи реагування так, щоб вони покривали територію і за 5 хвилин могли доїхати до будь-якої точки своєї зони відповідальності. Якщо, наприклад, взяти Києво-Святошинський район Київської області, у нас там є аж три групи затримання. Їх вистачає, щоб швидко реагувати на спрацювання або тривожної кнопки, або сигналізації, або по лінії «102».  

– Вам щось відомо про групи квартирних злодіїв, яких останнім часом побільшало?

– Відслідковуючи щоденно оперативні зведення МВС, я хочу сказати, що на тиждень 5-6 таких груп затримується. Більшість з них, як на мене, такі етнічні зарубіжні представники кавказьких країн. Їх багато затримують, групи ліквідовують, але вони постійно з’являються нові: і економічна ситуація, яка склалася в країні, сприяє, та й зі сходу – через воєнні дії – сюди приїхало багато криміналітету…

– А відомих політиків, бізнесменів ваші люди охороняють?  

– Аякже! По Україні загалом це біля 380 чоловік. Переважна більшість – люди відомі, але не питайте прізвищ – не скажу: це таємниця.

– Бог з ними, з прізвищами… Але кого серед ваших підопічних більше – урядовців чи депутатів?

– Бізнесменів! Депутатів небагато. І представників центральних органів виконавчої влади теж небагато. А ось топ-менеджери серйозних державних компаній, деякі олігархи – це наші клієнти…

– А деякі ректори? Приміром, з кількома охоронцями ходить пан Поплавський…

– Ні, то в нього приватні тілоохоронці, ми його не охороняємо. Може, треба запропонувати?! (посміхається, - авт.)

– З одного боку, ДСО – державне підприємство, з іншого – працює на госпрозрахунку: як би збалансовуєте рівень зарплатні і той ризик, на який наражаються ваші люди? Чи немає плинності кадрів через невисоку платню?  

– Середня заробітна платня наших працівників – біля 3.5 тисячі гривень, але є й система доплат: за перепрацювання встановленого часу, роботу у вихідні й святкові дні, це і преміювання, причому кілька видів. Приміром, за певні затримання злочинців чи під час охорони об’єктів ми також виплачуємо одноразові премії – для того, щоб заохотити наших працівників. Ну і, звичайно, підрозділи спеціальних груп затримання і працівники спецпідрозділу «Титан» у нас отримують підвищену премію.

Загрозливої плинності немає. Та зараз люди нам потрібні – через оті додаткові напрямки, про які я вже казав: морські порти, нафтогазовий комплекс... Тому збільшуємо штат і заповнюємо вакансії. Причому працівників своїх, так би мовити, вирощуємо самі – в системі ДСО є два вищих професійно-технічних училища. Їх ми також утримуємо за свій рахунок – ДСО не має бюджетного фінансування. Тож і на зарплатню своїм співробітникам, на їхній формений одяг, на придбання транспорту, відповідних паливно-мастильних матеріалів, ремонти ми заробляємо самі.  

– Своїх дівчат-охоронниць ви теж готуєте в цих училищах?

– Звісно. Вони потім потрапляють у спецпідрозділ, де є відповідний жіночий взвод, – дівчата надають послуги особистої охорони. На межі травня й червня у Львові проходитиме відкритий чемпіонат України зі змагань тілоохоронців. Ми виставляємо дві команди: чоловічу й жіночу.

– Сергію Івановичу, дуже багато державних структур зачепив процес люстрації, причому вже відомі випадки, коли страждають справжні професіонали. Як цей процес проходить у ДСО?

– У департаменті є особи рядового і начальницького складу, які також – відповідно до закону про люстрацію – підпадають під його дію. Тож ми зараз здійснюємо заходи з перевірки всього особового складу атестованих працівників міліції. Думаю, ще місяць – і результати цієї перевірки стануть надбанням громадськості.

Професіоналів не втрачаємо, тому що робота ДСО дещо відрізняється від роботи органів внутрішніх справ. Якщо йдеться про люстрацію посадових осіб, то наші керівники нижчого рівня не підпадають згідно того переліку, який є у законі про очищення влади, однак відповідно до вимог цього закону саме зараз проходять майнову люстрацію.

Якщо говорити про першу хвилю люстрації, то звідси нікого не звільнили саме через закон про очищення влади, але керівництво департаменту, яке працювало до жовтня місяця, звільнилося до того, як почалася люстраційна перевірка.

 Фото Віктора Ковальчука