Володимир В’ятрович: Пропаганда – не наш метод

Україні потрібно сформувати потужний спротив інформаційній агресії – це факт. Але як правильно воювати в інформаційній війні? Чи є в України шанси перемагати в ній? Питання дискусійне. Про те, як використовувати інформацію і відбивати російську пропагандистську агресію в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів голова Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

– Пане Володимире, що думаєте про створення так званих інформаційних військ України? Про пропаганду і боротьбу в інформаційному просторі?

– Очевидно – має бути спротив інформаційній агресії. Агресії, яку Росія веде проти нас уже багато років. Вона зараз в особливо гострій стадії, оскільки поєднується безпосередньо вже з бойовими діями.

Важливо противитися поширенню брехні про Україну. Добре, коли до інформаційної війни долучена не тільки держава, а й прості, звичайні люди – волонтери. Тут серйозний виклик державі: поєднати свої зусилля з волонтерськими, які вже існують і досить інтенсивно працюють. Їм треба допомогти, а не замінити їх.

В інформаційній війні Інститут національної пам’яті теж бере участь. Ми ж бачимо, що питання історії – одні з центральних в інформаційній війні. Важливою роботою є спростування історичних міфів, які досі побутують у суспільній свідомості, які використовує сучасна Росія, щоб мобілізувати людей собі на підтримку.

Є багато міфів, пов’язаних, зокрема, із Другою світовою війною, із радянським минулим. Їхнє існування дозволяє утримувати людей носіями радянської ідентичності, на яку і опирається зараз Путін.

– Це пропаганда?

– Те, що ми робимо, не можна назвати пропагандою. Навпаки, це протистояння російській пропаганді через поширення інформації.

Просвіта, поширення знань – це дієвий інструмент.

Ми не повинні російській пропаганді протиставляти свою у вигляді міфів-вигадок, брехні. У змаганні брехнею ми завжди програємо Росії.

Вона має для цього набагато більші ресурси. Та якщо ми використовуватимемо факти, будемо відкривати історію, тут однозначно буде програвати Росія. Історична правда на нашому боці.

– У РФ потужні ресурси. Зокрема, питаннями України, інформаційної війни займається ФСБ. Ми дійсно можемо протидіяти?

– Уже протидіємо. І у нас немає потреби у аж таких надмірних зусиллях, які використовує РФ для одурманення людей. Зрозумійте, величезний масштаб задіяності державних ресурсів Росії пов’язаний із поширенням неправди і брехні, що завжди важче, ніж говорити правду, відкриваючи інформацію, підкріплювати її доказами з архівів.

– Ми згадали про радянські традиції. Цього року був чималий рух проти святкування 23 лютого. Та багато хто відстоював це свято, як день дідів і батьків. Що думаєте про це?

– Відзначувеличезні зрушення в цьому питанні. Цього року це несвято не святкувалося. І насправді кількість готових відмовитися від радянських традицій людей зараз дуже велика в Україні. Ставлення українців до 23 лютого – підтвердження.

Зокрема, зверніть увагу на реакцію комерційного сектора на 23 лютого. Фактично, на відміну від минулих років, в інформаційному просторі не було жодних акцій, пов’язаних із так званим «днем чоловіків», «захисника Вітчизни». А це серйозний показник того, що суспільство досить рішуче відмовляється від радянських традицій.

– Спрогнозуйте, будь ласка, чого варто чекати ближче до Дня перемоги, який Україна відзначатиме також і 8 травня. Чи не буде суперечок?

– Суперечки будуть. А для сучасної РФ міфи, які пов’язані з Другою світовою війною, яку представляють як Велику вітчизняну війну, важливі. Нагадаю про міф великої перемоги. Це є одним із ключових напрямків російської пропаганди. Це ж одна з наріжних тем радянської ідеології. І ми бачимо, що ця пропаганда вже нині активно розгортається. Але минулого року змогли достатньо ефективно протидіяти. Цього року теж зможемо.

Нагадаю, у 2014 році ми вперше відзначали не тільки 9 травня - День перемоги, але й 8 травня, День пам’яті і примирення. Була перша Хвилина миру разом з усією Європою.

Цього року ми відзначимо обидва дні – і 8-го, і 9-го травня. Будемо говорити про вклад українців та України в боротьбу з нацизмом.

Проти нього боролися українці і в Червоній армії, і в УПА, і в арміях союзників.

Розумієте, прагненням Росії є монополізація перемоги над нацизмом. Та це їй не вдасться. Перші заходи, пов’язані з інформаційною компанією щодо Другої світової війни, показали – РФ не виграє і не може виграти інформаційну війну, попри задіяння величезних ресурсів. Говорю зараз, зокрема, про відкриття інформації про Аушвіц.

Нещодавно Росія під тиском України та Польщі змушена була розсекретити документи про національний склад армій, які визволяли Аушвіц. Врешті-решт це розсекречення спростувало тезу, яку намагалася впровадити російська пропаганда, про те, що радянська армія дорівнює російській армії, про те, що звільнення Аушвіцу – справа рук росіян, і що Росія має виключне право, монополію на перемогу над нацизмом.

Нагадаю, концтабір Аушвіц визволили 27 січня 1945 року. Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії. Також звільняла Аушвіц 322-а дивізія. Обидві ці дивізії входили до складу Першого Українського фронту, близько 40% особового складу підрозділів якого складали українці, люди, мобілізовані в Україні.

– І ще одне питання, відповідь на яке чекають усі. Коли буде мир в Україні, а сучасна війна стане предметом вивчення істориків?

– Я переконаний: ця війна може закінчитися тільки нашою перемогою.

Але, в будь-якому випадку, те, що зараз відбувається, дає всі підстави говорити: ця війна за незалежність відіграє надзвичайну роль у консолідації українців.

Коли кажуть про мир без перемоги – це розмови про знищення держави. Тільки після нашої перемоги може запанувати мир. Коли ми відновимо свою незалежність, суверенітет на всій території, яка належить Україні – мова йде й про захоплені терористами регіони Донбасу, і про Крим, – ми зможемо оцінювати цю війну як певне явище, яке відбулося в минулому.

Фото Віктора Ковальчука, АСН