Володимир Першин: Брак відповідальності за порушення правил паркування перетворює обов'язок на право

Тема парковок в першу чергу для столичних автолюбителів завжди гостра. До того ж мер Києва Віталій Кличко ще наприкінці минулого року заявив, що в 2015 році на киян чекають нові правила паркування. І хоча минуло понад півроку, водії про цю нову систему поки що не чули.

Та водночас у парламенті знаходиться законопроект №2228, яким заплановано внести зміни до правил паркування, зокрема, повернути на київські вулиці блокиратори та евакуатори. Про те, що насправді відбувається в сфері парковок, «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів директор комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Володимир Першин.

— Річ у тім, що в Київраді є група депутатів, яка весь накопичений негатив, до речі, з цілком об'єктивних причин, хоче представити як управлінську проблему, — розповів Володимир. — Але насправді проблеми підприємства лежать у законодавчій площині. Саме законопроект №2228, який нині знаходиться в парламенті, передбачає законодавче обґрунтування використання блокираторів і евакуаторів. Міжнародні експерти, які консультують нас у цьому питанні, говорять: поки людина не нестиме реальної відповідальності за порушення, вирішити проблему з платіжною дисципліною у нас не вийде.

— Володимире, «Київтранспарксервіс» — монополіст у своїй сфері, і в суспільства багато запитань, пов'язаних із доходами, які підприємство показує, і реальними. Багато хто вважає, що реальні відрізняються від задекларованих. Що змінилося з вашим приходом на цю посаду?

— Я почав виконувати свої обов'язків напередодні Нового 2015 року. У першу чергу необхідно було вирішити кадрові питання. Я вважаю, що без оновлення ключових керівників підприємства домогтися змін неможливо. Тому впродовж декількох тижнів ми оптимізували штат, провели необхідні скорочення, спробували мінімізувати основні статті витрат і почали вивчати господарську діяльність.

Щоб було простіше, проблеми підприємства згрупували за двома типами: пов'язані з денним паркуванням і з нічними автостоянками. Якраз перша група проблем лежить у площині слабкого законодавчого регулювання — там немає дієвого механізму притягнення водія до відповідальності за несплату паркування. Поки що єдиним мотивуючим фактором і водночас найбільш вагомим аргументом для водія, щоб оплатити паркування машини, є паркувальник, правильніше сказати, його безпосередня присутність на паркувальному майданчику. Ось тут у киян і виникають запитання щодо прозорості та повноти обліку коштів, що надходять до бюджету міста Києва.

Чинна нормативна база передбачає обов'язок водія оплатити паркування за допомогою паркомату або послуги мобільного паркування. Однак проведений наприкінці 2014-го експеримент, коли паркувальників замінили на інспекторів, показав, що брак законно встановленої відповідальності за порушення правил паркування зводять надходження до бюджету від паркувального збору до нуля. Тому і ми, і керівництво міста вважаємо, що доти, доки не внесуть відповідні зміни до законодавства, паркувальники змушені будуть залишатися на вулицях міста.

Річ у тім, що за такої недосконалості системи річний дохід у розмірі понад 25 мільйонів гривень забезпечити без допомоги паркувальників неможливо. Цим положенням речей користуються опозиційні депутати Київради і всіляко намагаються дискредитувати керівництво підприємства зокрема і міста загалом. З одного боку, ми маємо недосконалу законодавчу базу, а з іншого — чітку потребу міста в наповненні бюджету. Прибрати паркувальників з вулиці можна за один день, але забезпечити надходження до бюджету як мінімум на тому ж рівні без них неможливо.

Всі перераховані проблеми викликають запитання і в депутатів Київради, і у киян. Але ми сподіваємося, що найближчим часом законопроект №2228, який дасть змогу з ними впоратися, врешті-решт ухвалять. Адже в підсумку мова — не лише про Київ, але й про інші великі міста України, в яких питання паркування стоїть не менш гостро.

Через тимчасовий брак законодавчої бази ми вирішили підвищити ступінь контролю і за прийомом платежів, і за роботою паркувальників загалом. Створили спеціальний відділ контролю якості, запровадили регулярну ротацію паркувальників, змінили дизайн паркувального талона (тепер паркувальний талон без чека недійсний), запровадили обов'язковий моніторинг паркувальних майданчиків службою безпеки підприємства з використанням прихованого відеоспостереження тощо. І знаєте, ці методи виявилися дієвими — надходження з денних парковок стали підвищуватися.

Що ж стосується нічних майданчиків, то тут історія зовсім інша. Підприємство працює в цій сфері у співпраці з підприємцями, передаючи нічні майданчики в оперативне управління суб'єктам господарювання на договірних засадах. У зв'язку з цим на початку січня 2015 року група невдоволених підприємців одночасно відмовилася платити майже за дев'ятьма десятками договорів, наполягаючи на внесенні до договору змін. Через це впродовж першого кварталу, поки йшли переговори із залученням керівництва КМДА, підприємство несло фінансові втрати. Але ми зуміли знайти спільну позицію з усіх питань, розробили нові договірні умови і відновили співпрацю з цією групою підприємців. Проте самі події негативно відобразилися на доходах підприємства за перше півріччя.

— Вас звинувачують у тому, що ви прийшли на цю посаду, щоб довести справу банкрутства КП до логічного завершення, передаючи прибуткові денні парковки в приватні руки. Мовляв, ця схема працювала і раніше, а з вашим приходом повинна набрати обертів. Як насправді йдуть справи?

— У статті, яку ви бачили, йдеться про те, що я чи то спеціалізуюся, чи то спеціалізувався на банкрутствах підприємств. З таким самим успіхом я можу сказати, що деякі журналісти за гроші спеціалізуються на замовних статтях!

Але давайте залишимо цю маячню за кадром. Що ж відбувається насправді: ще два роки тому в комунального підприємства була змога передавати парковки, які знаходяться на вулицях, в управління третім особам. Ними могли бути готелі, ресторани, торгові центри. Але в серпні 2013-го уряд ухвалив постанову, якою заборонив таку передачу. З того часу наше підприємство є єдиним оператором на ринку паркувальних послуг.

Але найбільшу роль зіграв економічний аспект цієї постанови: з часу її ухвалення наше комунальне підприємство щороку втрачає 10 мільйонів гривень. Ми спільно з КМДА намагалися ініціювати внесення змін до цієї постанови, але проти цього було МВС, яке свого часу й ініціювало цю заборону. Міністерство регіонального розвитку дало свою згоду на зміни, але через відмову МВС цей процес заморожено. Тому нині ми змушені працювати на цих майданчиках самостійно.

— Але чому такий провал у грошах?

— Річ у тім, що коли ми передавали парковки третім особам, вони платили — виходячи з розрахункової кількості паркувальних місць і зони, в якій знаходиться майданчик, — незалежно від того, стояли там машини чи ні. Нині там стоять наші паркувальники, оплата відбувається за готівку, водії хто платить, а хто і так їде, тому про стабільність прибутку не йдеться.

По-друге, парковки для ресторанів, готелів, торгових центрів тощо створювалися винятково під клієнта. Як правило, кількість машиномісць для одного суб'єкта варіювало від двох до п'ятнадцяти. Але після ухвалення названої постанови підприємство стало перед вибором: або повністю закрити ці майданчики, або зайти і працювати самостійно. Але економічного ефекту за цим не послідувало. Навпаки, підприємство, контролюючи такі майданчики, почало нести збитки.

Чому, запитаєте. Утримання та обслуговування парковки на п’ять машиномісць зобов'язує підприємство створити одне робоче місце, забезпечити одне безкоштовне паркувальне місце для інвалідів, забезпечити паркувальника касовим апаратом або встановити паркомат, встановити дорожні знаки, нанести розмітку. І все це — лише заради п’яти машиномісць. Тому нині самостійно працювати на таких майданчиках економічно не вигідно.

— До речі, а що ж насправді стало причиною ухвалення такої одіозної постанови, через яку ви втрачаєте гроші?

— Історія досить цікава: мені її розповідали люди, які тоді працювали на підприємстві. Все сталося через водія одного з екс-міністрів МВС: він хотів зупинитися, а його не пустили на одну з таких парковок, мотивувавши тим, що вона приватна. Після цього він доповів про все своєму керівникові — і той дав вказівку внести зміни до постанови.

Так нас позбавили змоги нормально працювати. Оскільки тепер передавати третім особам ми можемо лише ті майданчики, які знаходяться поза дорогами і на тротуарах, тобто поза так званими червоними лініями (приклад — майданчик біля готелю «Салют», щоб було зрозуміло), з наявної раніше бази переданих в оренду та управління залишилася п'ята частина.

— Володимире, ви стверджуєте, що зроблено великий крок у справі виведення паркувального бізнесу з тіні. Що саме?

— Цю роботу ведемо й досі, оскільки створення нелегального паркувального майданчика займає не так вже й багато часу і ресурсів: люди визначають якийсь пустир, завозять туди матеріали, облаштовують цей майданчик, ставлять паркан, якусь будку — і виходить стихійна парковка. Найбільш активно цей процес проходить у районах, де багато новобудов або є незабудовані майданчики: люди діють на перспективу, але до бюджету не платять ні копійки паркувального збору, оскільки працюють як підприємці на єдиному податку.

Коли за власниками парковок стоїть, наприклад, міліція або прокуратура — люди, яким з різних причин невигідно ділитися з бюджетом, вирішити питання буває вкрай складно

Тому коли я кажу про виведення паркувального бізнесу з тіні, мова якраз про такі парковки, які ми легалізуємо. Але є майданчики, які працюють не рік і навіть не два, але вони, використовуючи різні аргументи і приводи, не хочуть укладати договори. Коли за ними стоїть, наприклад, міліція або прокуратура — люди, яким з різних причин невигідно ділитися з бюджетом, вирішити питання буває вкрай складно, а то й неможливо в принципі. Але ми однаково проводимо інвентаризацію, виявляємо такі майданчики і запускаємо процес їх легалізації. Адже щоб їх легалізувати, ці адреси треба провести через рішення Київради. І лише після цього ми отримуємо формальне право укладати договори з підприємцями.

— А щоб розуміти ситуацію, які гроші крутяться в тіні саме в паркувальному бізнесі?

— Підрахунки можуть бути лише приблизними, до того ж як за денними парковками, так і за нічними. Чому? Тому що точно підрахувати неможливо. Якщо говорити про денні парковки, можна, виходячи із зони розташування і кількості машиномісць, вивести лише приблизні коефіцієнти: заповнюваності, оплати тощо. Але цифри в чистому вигляді ми не отримаємо, тому що робити прогнози, ґрунтуючись на бажанні людини платити чи не платити, не можемо. Оскільки брак відповідальності за порушення правил паркування перетворює обов'язок на право. Але уявіть ситуацію, що кожен сам вирішуватиме, платити йому податки чи ні! Тут легко зрозуміти розміри втрат бюджету, а в нашому випадку йдеться якраз про місцевий податок — паркувальний збір.

Ми провели експеримент: замість паркувальників, які стягують гроші, а самі отримують зарплату залежно від виробітку, на декількох центральних вулицях повісили плакати, що оплата проводиться через паркомати, і поставили інспекторів (ці 10 осіб працювали на ставках), які контролювали оплату. Інспектори підходили до порушників і говорили: мовляв, ви не заплатили — я повинен скласти протокол. Але оскільки чинним Кодексом про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності надавати водійське посвідчення будь-кому, крім співробітника МВС, нашим інспекторам це і пояснювали. Загалом, результат 47-денного експерименту такий: ми заплатили 142 тисячі гривень зарплати інспекторам, було понад 5500 фіксацій порушення, з понад 4500 водіями поспілкувалися, при цьому складено 38 протоколів, 18 з них комісія прийняла до розгляду, за двома було ухвалено рішення, а в бюджет сплачено нуль. Потрібні ще приклади?

Обіг грошових коштів від нічних парковок теж можна порахувати лише приблизно. Так, на Троєщині машиномісце коштує 10—13 гривень, а ближче до центральних районів і до 20 доходить. Тому мені важко назвати суму обігу, але вона обчислюється десятками мільйонів гривень на рік.

— У квітні на вашому сайті з'явився документ під назвою «Антикризові заходи на 2015 рік». По-перше, чому в квітні, а не в січні або ще грудні минулого року, що було б більш логічним? І по-друге, зробити щось вже встигли?

— Наші антикризові заходи охоплюють декілька напрямів роботи. Але чому, як ви помітили, саме у квітні? Тому що коли я прийняв справи, на підприємстві почали проводити інвентаризацію, ревізію документів, різні перевірки, і все це зайняло досить багато часу. Крім того, в січні мене в прямому сенсі слова «зустріли». Я про це вже згадував вище. Прийшла група підприємців, які представляють близько 70% ринку парковок міста Києва. Люди, які давно професійно і серйозно задіяні в цьому бізнесі, прийшли зі мною особисто познайомитися. Вони були налаштовані радикально. Їх цікавило в першу чергу, яким я бачу розвиток підприємства, процес взаємовідносин з ними як із підприємцями, чи збираюся я використовувати ті паличні методи, якими користувався попередній керівник, чи буду я на них нацьковувати прокуратуру, міліцію та інші контролюючі органи.

Крім такого емоційного знайомства, було висунуто низку вимог, які необхідно було виконати за будь-яку ціну. Річ у тім, що колишній керівник не продовжив договори з цими людьми — не встиг, не захотів або зробив усе можливе, щоб їх не було, це вже питання десяте, — і мені було заявлено, що 87 підприємців із 200 продовжувати договори з КП бажання не мають. Це майже половина наших договорів. Звідси — наш провал по фінплану за перший квартал, до того ж із незалежних від мене причини: ми тривалий час домовлялися щодо безлічі пунктів, поки не розробили такий договір, який всіх влаштував.

Тому коли підійшло питання щодо розробки антикризових заходів, це вже був кінець березня — початок квітня. Хоч би як там не було, нам вдалося повернути фактично всіх підприємців. Тому в нас і нині нормальні робочі взаємини з підприємцями. Таким чином, у квітні ми розробляли антикризові заходи, розділивши їх на декілька напрямів. Перший — постійний моніторинг денних парковок. Другий — легалізація нічних парковок, про що ми вже говорили. Це відбувається шляхом внесення відповідних адрес до рішень Київради. До речі, останнє таке рішення успішно ухвалено 2 липня 2015 року. Хочу зазначити, що за останні півтора року це перше рішення про внесення нових адрес паркувальних майданчиків.

Потреба у придбанні матеріально-технічних цінностей для забезпечення життєдіяльності підприємства залишилася на рівні попередніх років. А вартість придбання такої продукції виросла втричі

Наступний антикризовий захід — зниження витратної частини. Зокрема, потреба у придбанні матеріально-технічних цінностей для забезпечення життєдіяльності підприємства залишилася на рівні попередніх років. А вартість придбання такої продукції (роботи і послуг) виросла втричі. Виною тому підвищення курсу долара і відповідно підвищення рівня інфляції. Тому, як я вже говорив, було ухвалено рішення провести оптимізацію штату підприємства. Вже добігає кінця друга хвиля скорочень, за моїми підрахунками не остання.

Але основний момент, якщо говорити про антикризові заходи — це робота по внесенню змін до законодавчої бази. Йдеться про законопроект №2228, про який я говорив раніше, це евакуатори і блокиратори. Без цього закону ситуацію ми не змінимо. Крім того, ми просимо парламент прибрати нижню планку паркувального збору (наразі це 4 гривні 20 копійок за квадратний метр площі), що дало б змогу раціональніше організувати єдиний паркувальний простір міста.

— Тобто ви намагаєтеся повернути евакуатори і блокиратори?

— Так, саме цей шлях вирішення питання бачимо і ми, і департамент транспорту, і КМДА загалом...

— А я пам'ятаю випадок, коли на «Петрівці» евакуатор забрав машину, в якій знаходилося немовля. Де гарантія, що така ситуація не повториться?

— Гарантія лише така: якщо ви собі уявите, що вашу дитину можуть евакуювати, ви зробите все, щоб до вас не було запитань ні від паркувальників, ні навіть більше авд евакуаторів. А це означає, вчасно оплатіть парковку. Невже 5—10 гривень за годину вартують чиїхось нервів?! У цьому і є принцип відповідальності, ви знаєте, що це буде невідворотно. Відповідно, ви зіставляєте спричинений вам моральний збиток, матеріальний — від штрафу, від компенсації евакуації, із п’ятьма гривнями за годину — і робите свій вибір. До того ж віддаєте ці гроші не комусь у руки, а ось паркомат або мобільне паркування — і все, до вас не буде жодних запитань.

— У грудні минулого року Київський міський голова пообіцяв, що в 2015 році в Києві з'явиться нова система паркування. Так у нас вже нова система паркування або ще стара?

— Ті зміни, що маються на увазі під новою системою, якраз і закладені в законопроекті №2228. Мова — про систему контролю паркувального простору (СКПП). Багато питань і неприйняття викликає якраз евакуація і блокування. Але, згідно із законопроектом, та ж евакуація, наприклад, можлива лише тоді, коли автомобіль суттєво заважає руху спецтранспорту: тролейбусам, трамваям тощо. Кинув водій свій автомобіль під кутом, і тролейбус не може проїхати — пробка в місті. Приїжджає евакуатор, забирає машину і відвозить. А блокування — лише тоді, коли є система контролю паркувального простору.

Це фактично єдиний процесинговий центр, який оброблятиме інформацію про порушників. Порядок такий: інспектор фіксуватиме порушення, інформація потрапляє в базу даних, приходить відповідь із бази даних, чи оплатили парковку. Якщо не оплатили, портативний принтер, який є в інспектора, автоматично роздруковує постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу. З готівкою інспектор справи мати не буде. Саме це і мав на увазі мер, коли говорив про нову систему. Але її впровадять на підставі закону. І поки його не буде, ми можемо говорити про це тільки в теорії. Технічно впровадити все це змога є, але немає законодавчої бази. Є надія, що восени вдасться це питання закрити. Інакше навести в цій сфері лад не вийде, і винен у цьому не конкретний керівник КП «Київтранспарксервіс», а законодавчі умови, в яких працює це підприємство.

Фото Дмитра Липавського