Ігор Лікарчук: Університети тест на бажання мати якісного абітурієнта провалили

Попри всі труднощі, які переживає нині Україна, ЗНО-2015 – з усіма його новаціями і складнощами – позаду. Частина його учасників, котрі не тільки здолали отой пороговий бал, з яким цього року познайомилась уся країна, а й отримали досить пристойні результати, готується стати студентами. Дехто намагається оскаржити отримані бали, бо часом не те що не вистачає, щоб потрапити до омріяного вишу, – бракує балу-двох, щоб узагалі отримати право подавати документи в університет.

«Аналітична служба новин» (АСН) вирішила поспілкуватися з директором Українського центру оцінювання якості освіти Ігорем Лікарчуком (день, коли ми з ним зустрілися, був прийомним і рекордним за кількістю відвідувачів, проте Ігор Леонідович знайшов час, щоб поспілкуватись із журналістом), щоб достеменно з’ясувати, чого суспільство досягло, модернізувавши саму систему проходження зовнішнього незалежного оцінювання, який результат (а отриманий негатив – це теж результат) можна вважати провальним для країни і що нас очікує під час ЗНО-2016.

– Ігорю Леонідовичу, чи вже можна говорити про якісь підсумки ЗНО-2015? Якого висновку дійшли саме на цьому етапі?

– Перш за все, слід зазначити, що за масштабами це було дуже велике зовнішнє оцінювання – ми фактично відбули три сесії. Детальний звіт про його результати з’явиться на нашому сайті не раніше середини серпня – працівники УЦОЯО й так уже тривалий час працюють без вихідних і святкових днів. Але про основні результати можна говорити вже зараз.

Найголовніше те, що нам вдалося реалізувати всі заплановані новації. І це попри те, що багато хто віщував: «провалитесь», «не зможете», «не вдасться»… Але ми не провалились, змогли і нам вдалося. Першим найбільш вагомим моментом я вважаю запровадження нової системи визначення результатів тестувань з допомогою порогового балу. Другим – проведення державної підсумкової атестації з української мови та літератури у формі ЗНО. Третім – упровадження в практику зовнішніх іспитів тестів двох рівнів складності із двох предметів.

У мене щодня багато відвідувачів. Зазвичай люди нині йдуть з одним-єдиним питанням: «додайте один або два бали»! Мовляв, знаємо, що не можна, що не впоралися з роботою, але – додайте! Пояснював кожному, спираючись на результати їхніх робіт. І саме це дало змогу дійти висновку: перший – пороговий бал такий спрацював. Саме він розділив абітурієнтів на тих, хто склав ЗНО, а отже, отримав змогу вступити у виш, і тих, хто цього року, як мовиться, пролетів. Другий висновок – суспільство відвикло від того, що екзамен, виявляється, можна провалити. Школи та ВНЗ привчили своїх вихованців, що до складання екзаменів можна не готуватися. Позитивна оцінка буде. А під час цьогорічного ЗНО цей вже усталений підхід не спрацював... Усвідомлення цієї істини буде додатковим стимулом краще готуватися. І третій, що логічно випливає з першого, – пороговий бал для визначення результатів зовнішнього оцінювання слід було запроваджувати ще п’ять років тому, але краще пізно, тож свою помилку ми виправили.

– Наскільки я пам’ятаю, шкільна ДПА у формі тестування – це не новація, раніше вже були спроби діяти саме таким чином…

– Тоді це була спроба лише для тих, хто хотів стати студентом, а цього року це стосувалося всіх. А отриманий нами результат призвів до того, що третього липня на засіданні колегії Міносвіти було прийнято рішення про те, що з наступного року отаке поєднання ЗНО і ДПА буде уже з трьох предметів: з української мови та літератури і з іноземної – обов’язково для всіх, а третій предмет – математику чи історію України – абітурієнти обиратимуть самостійно.

– Якщо щось відбувалося в процесі ЗНО, інформація найбільш оперативно з’являлася на вашій сторінці у «Фейсбуці». Як загалом ви оцінюєте отакий свій контакт із суспільством?

– Однією з моїх концептуальних ідей, з якими я повернувся на цю посаду, було забезпечення відкритості й прозорості у роботі Українського центру оцінювання якості освіти. Сторінка у «Фейсбуці» – то моя особиста, а не сторінка УЦОЯО, хоч Український центр потужно присутній у багатьох соціальних мережах: і на ФБ, й на «Однокласниках», різноманітних освітянських форумах. Окрім того, якщо йдеться про прозорість у нашій діяльності, то цього року ми пішли на безпрецедентні кроки – відкрили абітурієнтам доступ до перегляду їхніх тестових робіт. Тобто вони тепер можуть за бажання зайти на сайт і отримати скан-копії робіт. А на їхніх персональних сторінках є картки з результатами, що дає змогу побачити і детально проаналізувати усі свої помилки.

– Якийсь зворотній зв'язок цей крок мав?

– А чого тут можна чекати? Коли трапляється щось погане, зазвичай сварять. А коли щось добре, то хтось може сказати й «спасибі». Впливу ж на результати (приміром, підставлені коми чи ще щось), про що ще інколи запитують, у нас апріорі не може бути – так облаштована сама система. Але те, що абітурієнт може взяти свою роботу, дає йому змогу йти з цією роботою до вчителя чи до репетитора, якому заплатили гроші, й спитати, чому не навчили. Або самому шукати відповідь на питання «Чого я не вчився так, як треба?»

– Повернімося до питання порогового балу: скажімо, скільки абітурієнтів не впоралися цього року з українською мовою?

- Щоб відповісти на це питання, коротко поясню, що таке оцей «пороговий бал». До цього року всі, хто складав зовнішнє оцінювання, отримували позитивний результат. Таких, хто ЗНО не склав, не було. Та якщо на перших порах існування зовнішнього оцінювання подібний підхід був оправданим, то з роками стало очевидним, що він гальмує багато процесів. Тому ми вирішили, враховуючи існуючу в світі практику, чітко відокремити тих абітурієнтів, котрі не мають мінімально необхідних знань для того, щоб навчатися в університеті, від тих, хто такі знання має. А для цього має бути визначений певний «поріг», який ми формулюємо в якійсь кількості тестових балів, що їх отримує абітурієнт за виконання тесту.

Оце і є «пороговий бал», тобто мінімально допустимий. Якщо людина його не отримує, то цьогоріч студентом ВНЗ вона не стане.

Приміром, до жодного з ВНЗ цього року не матимуть змоги подати документи ті, хто за результатами тестування набрав менше 25 балів з української мови та літератури. Таких 22 тисячі 610 чоловік. Додайте до них майже 13 тисяч тих, хто не з’явився на це тестування. Загалом маємо 35 тисяч 364 чоловіка.

– І що ж за проблема у цих випускників? Чого саме треба не знати, щоб не впоратись із рідною мовою?

80% абітурієнтів не розуміються на фонетиці, не вміють правильно розрізняти глухі й дзвінкі приголосні

– Ви не повірите, 80% абітурієнтів не розуміються на фонетиці, не вміють правильно розрізняти глухі й дзвінкі приголосні. 70% з них роблять помилки, узгоджуючи числівник з іменником. 90% не знають, де в реченні з однорідними членами треба ставити кому. 80% не знають, де в безсполучниковому реченні мусить бути двокрапка. І цей перелік, на жаль, далеко не повний.

– А чи є випадки, коли справді вкралася якась помилка, – і маємо неправильно визначений результат (у відсотковому чи може в кількісному вираженні)? Тобто, чи хоч комусь один бал додали?

– Ні, я нікому нічого не додаю – апріорі не можу цього зробити. Рішення про зміну результату, якщо для цього будуть підстави, може прийняти апеляційна комісія. І вона це робить. Але можна як отримати додатковий бал, так і позбутися кількох, бо комісія може прийняти рішення понизити результат. Випадки такі є, хоч підвищень насправді більше. Якщо йдеться про тестування з української мови та літератури, то тут апеляційний процес не відрізнявся від попереднього. Тобто у процентному відношенні та ж сама кількість людей звернулася за апеляцією, що й у попередні роки. У цифрах маємо десь 2 тисячі 600 апеляцій. Насправді це дуже мало.

– Ігорю Леонідовичу, за попередніми висновками, проблема у нас не тільки зі знанням української мови та літератури. Ви кажете і про вкрай низький рівень природничої освіти. Раніше цього не було. Що відбувається в країні з системою середньої освіти?

– Що відбувається? Оперуватиму цифрами. Візьмімо математику: 75% абітурієнтів не знають основних геометричних тотожностей. 67% – означення логарифма. 15% абітурієнтів не зуміли розкрити дужки в завданнях. 60% не можуть розв’язати просту лінійну нерівність. Стільки ж не знають означення косинуса гострого кута трикутника. 58% не вміють визначити на координатній площині положення точки із заданими координатами. 35% не можуть визначити величину кута рівнобедреного трикутника.

Все це – елементарні знання. Тож я маю сказати, що отой пороговий бал, який визначили з математики (а це 10), дав змогу відсіяти 24% абітурієнтів. Це означає, що 24% людей не змогли розв’язати 10 простих завдань з математики за понад 2 години роботи над тестом. Це дає змогу дійти висновку, що математична освіта у школах майже знищена.

Не набагато краща ситуація і з біологією. Там 80% абітурієнтів не мають уявлення про будь-які поняття генетики. А 70% не знають будови й функціонування кровоносної системи людини. Вражають і результати з географії: 50% абітурієнтів переплутали меридіани і паралелі, не змогли перевести числовий масштаб в іменований; понад 55% не можуть відрізнити пагорб від западини; 87% не змогли визначити азимут; лише 3% установили правильну відповідність між формами рельєфу і тектонічними структурами України... Розумієте, тут уже за законами діалектики якісні параметри викликають потребу якихось кількісних змін. Тому що так далі тривати не може. А якщо зважити на те, що 75% абітурієнтів, які складають ЗНО, працюють з репетиторами, то це вже серйозний діагноз нашій шкільній системі освіти …

– Тут напрошується закономірний висновок: якщо не знають діти, то це означає, що не знають вчителі…

У цих учительських листах було більше помилок, аніж допускали абітурієнти

– На жаль, ви не помиляєтеся. Вже було кілька публікацій – про те, що ми в окремих регіонах багатьом вчителям давали наші тести, з якими учні досить пристойно впоралися. Дуже прикро, але багато вчителів упоратися з ними не змогли. Хто уважно слідкує за моєю сторінкою на ФБ, міг бачити, що я там публікував листи вчителів української мови, не задоволених як самим тестами, так і результатами, які отримали їхні учні. Так ось, у цих учительських листах було більше помилок, аніж допускали абітурієнти у тих творах, які вони писали під час зовнішнього оцінювання.

– У яких регіонах України найбільш катастрофічна ситуація передусім з українською мовою, математикою та іноземними?

– Дуже негативні результати тестування з української показало в Закарпатській, Чернівецькій і Рівненській областях… Київ, Львів упевнено ведуть і мають кращі показники з усіх предметів, якщо порівнювати їх з іншими регіонами. Десь трошки підтягується Харків, але не так швидко, як би хотілося. Тож тут можна вже говорити про те, що ми маємо два потужні освітянські центри – це Київ і Львів.

– Ви як ніхто інший можете порівняти результати ЗНО за кілька років. І з того, що зараз розповідаєте, складається враження, що рівень знань наших випускників катастрофічно падає. Причому дуже швидкими темпами. Можливо, є такий нюанс, як трохи складніші тести, але… Що робити?

– Безперечно, цей рівень погіршується. Що ж до тестів, то суспільству давно слід усвідомити просту річ: у тому, що у хворого температура, термометр не звинувачують. Треба говорити про причину. Я сьогодні готовий назвати 472 школи України, в яких щонайменше десять випускників не склали тест з української мови та літератури. Серед них є гімназії, ліцеї, міські й сільські школи. От і питається: якщо у школі половина учнів не склала тест з української мови та літератури (це не англійська, де можна сказати, що вчителя немає!), що потрібно робити з такою школою? Що треба робити з таким колективом? Що слід робити з освітою в цьому регіоні? Хтось же повинен прийняти це рішення.

Де найбільше таких шкіл? Це Закарпатська, Чернівецька й Рівненська області. І тут уже починається ситуація, яку знову можна порівняти з медициною: результати аналізів є, результати обстежень – теж. Залишилося поставити діагноз і ухвалити відповідне рішення, але це вже – не завдання УЦОЯО.

– З цим однозначно щось потрібно робити. Яким, по-вашому, має бути перший крок?

Не можна всім платити однакову зарплатню. Нині ж гарно ти працюєш чи погано, отримуватимеш стільки ж, як і інші

– Передусім слід ухвалити закон про освіту. І в цьому законі чітко прописати відповідальність вчителя, професора, школи, університету органу управління освітою, зокрема й Міністерства, за якість надання освітніх послуг. Потрібно створювати систему забезпечення якості освіти. Потрібно міняти підходи до оплати праці педагогів. Не можна всім платити однакову зарплатню. Нині ж гарно ти працюєш чи погано, отримуватимеш стільки ж, як і інші, бо гроші нараховуються за однаковою методикою.

Нам треба думати, що робити з мережею шкіл, чи потрібно утримувати малокомплектні школи. Якщо потрібно, то як там організовувати навчально-виховний процес. А заодно подумати, чи варто зберігати програму «Шкільний автобус». Якщо проаналізувати результати ЗНО учнів сільських шкіл, то (порівнюючи з 2007 роком) вони стали гіршими. Але за ці роки ми скільки грошей вклали в шкільні автобуси, які мали б забезпечити рівний доступ до якісної освіти, що виникає питання: слухайте, а куди ми вклали гроші?

– А у вас є комунікація з міністерством щодо роботи над законопроектом і які її результати?

– Звісно, є. Але врахуйте, що нині функції міністерства дуже обмежені – воно передусім визначає політику і стратегію. А безпосередньо оперативне управління здійснюється на місцях: міністерство не призначає ні завідуючих відділами освіти, ні директорів шкіл… Навіть не всі керівники облдержадміністрацій погоджують із міністерством призначення керівників обласних органів управління освітою. Тобто, нині це – рівень відповідальності місцевої влади, тож саме вона за це повинна відповідати реально.

Я єдине скажу: коли закінчимо аналізувати це ЗНО, ми по кожній області підготуємо дуже коротку інформацію, буквально на кількох аркушах, і надішлемо її персонально головам ОДА. У кожну область. І далі буде видно, що вони з нею будуть робити: віддадуть галузевому заступнику чи керівнику обласного органу управління освітою чи, можливо, самі прочитають і десь використають для прийняття якихось управлінських рішень.

– Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк вважає, що система оцінювання якості освіти має бути повністю прозорою і незалежною. Якщо щодо незалежності питання є, але от хіба вона не прозора?

– Ну, я ж не знаю, що мав на увазі Прем’єр… А щодо незалежності, то я можу сказати таке: ми ще торік у жовтні подали до Кабміну проект постанови, яка робила УЦОЯО реально незалежною інституцією. І нам зарубали цю постанову: юридичний департамент Кабміну, всі служби, які погоджують подібні документи в Мінекономіки, в Мінфіні, в Мінюсті… Тобто, бачите, Прем’єр сказав те, що ми хотіли зробити ще торік.

І ми тепер – уже після виступу Прем’єра – знову запустимо цей документ усіма цими кругами пекла, бо щоб пройти усі ці інституції, потрібно мати багато сил і нервів. І тримати кілька чоловік, які будуть займатися лише цим. Але ми таку спробу зробимо іще раз. І я дуже радий, що Прем’єр на засіданні колегії безапеляційно наголосив на необхідності створення незалежної системи оцінювання якості освіти.

– Цього року нарешті були запроваджені дворівневі тести. Що вони показали?

– По-перше, те, що їх давно треба було запроваджувати. По-друге, те, що запровадження цих тестів підтвердило, знову ж таки, слова Арсенія Яценюка, коли він сказав на засіданні колегії, що в нас є університети, які дають знання, а є ті, які просто видають дипломи. Так от, через те, що у нас університетів, які торгують дипломами, більше, аніж тих, що дають знання, лише одиниці з університетів вимагають від абітурієнтів тести поглибленого рівня. Уявіть тільки: всього 9 університетів вимагають тести поглибленого рівня з математики і 7 – з української мови та літератури. Іншими словами, університети тест на бажання мати якісного абітурієнта провалили.

– У інтерв’ю в попередні роки ми з вами не один раз говорили і про те, що необхідно було б запровадити систему ЗНО для випускників бакалаврату. В цій царині щось кудись рухається чи це поки що на рівні ідей?

– Вже рухається. На колегії, про яку я вже згадував, зокрема йшлося і про те, що можливо наступного року як пілотний проект ЗНО буде запроваджене для випускників бакалаврату за спеціальністю «правознавство». Наскільки швидкими й успішними будуть ці перші кроки, поки що спрогнозувати дуже складно.

– А чого саме правознавство?

– По-перше, це – одна із найбільш масових спеціальностей. Якщо я не помиляюсь, у нас правознавців готують майже 200 вищих навчальних закладів. По-друге, з точки зору тестології підготувати для них тестові завдання нескладно. Окрім того, слід врахувати ще й те, що у нас саме правознавцями, економістами і менеджерами переповнений ринок праці, тож суспільству треба подивитись, кого насправді готують ці університети.

– Чи є наміри після правознавства запускати для бакалаврів тестування з інших спеціальностей?

– Ми виконуємо замовлення: буде замовлення, буде фінансування – зробимо. А ось визначати, коли і яким буде це замовлення – не наша компетенція.

– Скільки треба грошей, щоб запустити цей пілотний проект?

– Конкретно ми ще цього не обраховували. Можу хіба сказати, що вартість одного тесту для одного абітурієнта на сьогодні – 110 гривень. Це, щоб ви розуміли, літрова пляшка горілки. І не треба сміятися: літрова пляшка горілки популярної марки коштує 107 гривень, а наш тест – 110.

– Ви отримали доручення підготувати інформацію про те, як склали ЗНО випускники гімназій, ліцеїв тощо. Невже все так сумно?

– Це питання має розглядатися на засіданні колегії Міносвіти. Що ми маємо? З української мови не перейшли поріг, тобто не склали цей тест, 550 випускників гімназій, 595 випускників ліцеїв і 64 – це випускники колегіумів. Говорити, що в якомусь регіоні таких більше, а десь менше, не варто – представлена вся Україна. А ще ж ми не подивились англійську, французьку мови – у нас же є школи з поглибленим вивченням французької мови, як упоралися з тестуванням їхні випускники?

А в мене є така інформація, що багато випускників цих шкіл взагалі не складали іноземної мови. А що таке школа з поглибленим вивченням, тобто, гімназія, ліцей чи колегіум? Це поділ класів на групи, це доплати вчителям, це трішки інші умови роботи тощо. Трішки інші зарплати – це не сільська школа! Тому ми обов’язково підготуємо таку інформацію, просто на все це потрібен час. Думаю, до кінця вересня впораємось.

До речі, за результатами всіх тестувань маємо усього(!) два абітурієнти, які набрали по 200 балів з трьох предметів, та 84, котрі мають по 200 балів із двох предметів. Не густо. Надто якщо зважити на кількість ліцеїв і гімназій. Найбільше 400-бальників у Львівській області(17) й Києві(16). Немає жодного в Кіровоградській і Чернівецькій областях. І дуже цікаво, що обидва 600-бальники закінчили загальноосвітні навчальні заклади міста Ніжина.

– А чи великим був під час тестувань «улов» металошукачів?

– Чималим: різноманітних гаджетів намагалися пронести багато. Якщо в цифрах, то це десь приблизно 700 випадків. Представлена вся географія України – тут не можна сказати, що десь хитріші, а десь – менш хитрі.

– Ми вже згадували сьогодні про те, що ви з Полтавщини отримали лист обурених вчителів…

– Не лише з Полтавщини! Ми таких листів отримували чималенько, але лише кілька були оприлюднені…

– Але головне, про що йшлося у тому листі, – люди обурені риторикою УЦОЯО щодо місця вчителя у підготовці до ЗНО. Яким загалом має бути місце вчителя у підготовці до ЗНО – для того, щоб ми мали позитивний результат, а не такий, як цього року?

– Місце вчителя дуже просте й водночас відповідальне: не працювати на результат ЗНО, а забезпечити якісне виконання й засвоєння існуючої навчальної програми. Тоді учні самі складуть ЗНО. Тобто, спеціально нікого готувати до ЗНО не потрібно.

– Яким буде ЗНО-2016: воно відрізнятиметься від цьогорічного чи стане його логічним продовженням?

– По-перше, є рішення колегії, про яке я вже сказав, але воно ще має бути легітимізоване наказом міністра. І найголовніше – це рішення мусить бути підтверджене необхідною кількістю бюджетних коштів. Якщо виконати все те, що заплановано, нам необхідно збільшити бюджет удвічі. Цього року він був 90 мільйонів гривень. А треба щонайменше 200 мільйонів. Це великі гроші. Але якщо ми хочемо щось робити, якщо ми хочемо рухатись далі, то їх треба знайти.

– Але новацій планується багато?

– Перше, про що я вже сказав, це ДПА, обов’язкове для всіх випускників шкіл, технікумів і коледжів, у формі ЗНО, з трьох предметів. Друге – це тест загальної навчальної компетентності – для тих, хто закінчив школу 5 і більше років тому, а також для демобілізованих із зони АТО, щоб вони не предметні тести складали, а всього один тест. У 2008 році була проведена його апробація. Тож щойно ми отримаємо підтвердження того, що він таки буде, відразу включимо процес його доопрацювання. Часу – до завершення наступного навчального року – на це нам вистачить.

Окрім того, будемо запроваджувати низку змін у технологію проведення ЗНО, але про це говорити зарано.

Фото Дмитра Ліпавського