Микола Герасимюк: За Яреми була гіпервідповідальність і тихий саботаж

За півроку з моменту відставки екс-генпрокурора Віталія Яреми скандали навколо нього і команди, яку він привів із собою, не просто не притишуються, а розпалюються з кожним днем ​​усе більше. З одного боку, суспільство так і не пробачило ані провального розслідування справ щодо масових розстрілів на Майдані, ані знятих санкцій і судів, які вигравалися оточенням Віктора Януковича, ані корупційних схем, у побудові яких звинувачували його заступників. Тому громадські активісти продовжують наполягати на тому, що Ярема та його люди заслужили не лише на звільнення, але й на повноцінне розслідування законності їх дій.

З іншого – є чимало досвідчених ляльководів, які віртуозно підтримують цей інтерес, нагадуючи, що Ярема був не просто креатурою Петра Порошенка, він став першим легітимним генпрокурором після Революції Гідності, а значить, з нього питатимуть особливо.

Що про це думають самі фігуранти гучних скандалів, чи готові вони відповідати за свої дії чи бездіяльність? На жаль, розшукати Віталія Ярему нам не вдалося, тому це питання адресували його колишньому першому заступникові Миколі Герасимюку, звільнення якого свого часу наробило не менше галасу, ніж відставка його шефа.

– Миколо Володимировичу, ще в квітні 2014 року відбулася прес-конференція, де були голови СБУ і МВС, а разом із ними Олег Махніцький, виконуючий на той момент обов'язки генпрокурора. Було озвучено багато прізвищ і анонсовані гучні арешти, зокрема силовиків, причетних до розстрілів на Майдані. Кримінальні провадження справді відкрили, от тільки арешти так і не пішли. Не дочекалися їх і від вашої команди, хоча сподівалися, що для Віталія Яреми, який сам був на Майдані, це розслідування стане справою честі. Помилялися?

– Ні, не помилялися. Віталій Ярема порядна людина, професійний юрист і хороший оперативник. Але він не працював у прокуратурі і не хотів враховувати специфіку, перебираючи функції МВС і СБУ. На жаль, належної взаємодії з цими правоохоронними структурами у нас так і не вийшло. Вони просто не виконували доручення від Генеральної прокуратури в частині проведення оперативно-розшукових заходів.

– Що значить - не виконували?

– Це був свого роду тихий саботаж. Наприклад, в ході розслідування ми просимо надати дані, що підтверджують незаконні дії колишнього керівництва МВС, СБУ чи Міністерства доходів і зборів, у відповідь отримуємо: порушень не виявлено. Скажу більше, проводилися спільні наради, на яких керівники всіх силових відомств запевняли, що роблять все можливе, а реально тільки на прес-конференціях і в соціальних мережах писали: виявили, домоглися, надали тощо.

– Але ж прокуратура періодично звітувала про те, що розслідування просуваються...

– Якісь факти нам вдавалося знаходити в результаті перевірок: тоді у прокуратури ще була функція загального нагляду. Багато в чому нам допомагала Громадська рада, публікації в ЗМІ, які ми реєстрували в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Були, звичайно, і матеріали СБУ, МВС, Фінмоніторингу.

– Виходить, не було комунікації відомств?

– Керівники силових відомств скористалися тим, що Віталій Ярема вважав прокуратуру відповідальною за все. Це була не просто справа честі, для нього це стало серйозним іспитом, який він складав суспільству. Звідси і гіпервідповідальність.

Керівники силових відомств скористалися тим, що Віталій Ярема вважав прокуратуру відповідальною за все. Це була не просто справа честі, для нього це стало серйозним іспитом, який він складав суспільству.

– Чому ж Ярема пішов з ГПУ?

– Питання не до мене!

– Яка перспектива цих справ сьогодні? Адже минуло чимало часу...

– Рукописи, як відомо, не горять. Важливо також, наскільки люди, суспільство довірятимуть правоохоронній системі, даватимуть свідчення тощо. При злагодженій роботі всього правоохоронного механізму проблем не буде.

– Ходили чутки, що Ярема домовився про певне співробітництво з чиновниками-утікачами часів Януковича, а ви виступили посередником. Погодьтеся, якщо подивитися, що відбувалося зі списком для санкцій, все говорить на користь цих чуток.

– Віталій Григорович жив Майданом, тож перше неможливо в принципі! А проблема зі списками в тому, що при складанні було більше емоцій, ніж фактів. Тому зараз виграються суди фігурантами цих списків, знімаються арешти з активів.

– Хочете сказати, що їх взагалі не варто було складати і всі ці люди туди потрапили безпідставно?

– Не пересмикуйте! Я далекий від думки, що в списку не ті люди. Питання в доказовій базі та дотриманні процедури.

– Але все виглядає як мінімум дивно. Не згодні?

– Як сказати. Справа в тому, що надавати документи про накладення санкцій до міжнародних судів і супроводжувати їх надалі мало Міністерство юстиції. Потрібно було зібрати вагомі докази, які б дозволили не просто накласти тимчасові санкції, а й повернути розкрадене. Крім того, презумпцію невинуватості ні для кого не скасовували.

– Що ви маєте на увазі?

– Наведу, як приклад, Андрія Портнова (колишній перший заступник глави Адміністрації президента при Януковичі, - авт.). Багато виступали і писали в пресі і соцмережах, що в його діях точно є склад злочину, Портнов змушував суддів приймати неправомочні рішення тощо. І знаєте що? Ми запрошували суддів, юридичні компанії, які заявляли, що були якимось чином ущемлені. Я особисто проводив відповідну нараду, на якій були присутні і народні депутати, і представники юридичних компаній. Просив: якщо він тиснув на суди, змушував приймати рішення, напишіть заяви, надайте документи, показання свідків, - і ми це все розслідуємо. За фактом - нічого.

– Тобто відмовилися свідчити?

– Ніхто з них не написав заяв: жоден народний депутат, жоден із представників юридичних компаній. Включення до списку було політично вмотивоване, жодних матеріалів про фінансові та інші порушення не було. У підсумку програні суди, зняття санкцій (грошей на рахунках у Портнова не було) - і знову винна прокуратура Яреми?!

– Що ж далі, як бути?

– Упевнений, що зараз розслідуванням у справах Майдану і зловживань чиновників часів Януковича, як кажуть, буде дано великий хід. Кожен повинен робити свою справу. З перших кроків нового начальника СБУ видно, що він прийшов працювати і, сподіваюся, надовго. При злагодженості роботи всієї правоохоронної системи в України є шанс повернути розкрадені гроші!

З перших кроків нового начальника СБУ видно, що він прийшов працювати і, сподіваюся, надовго. При злагодженості роботи всієї правоохоронної системи в України є шанс повернути розкрадені гроші!

– Миколо Володимировичу, а чому звільнилися ви? Причина – люстрація, на якій наполягали активісти, які приходили зі смітниками під Генпрокуратуру? Чи негативна інформаційна кампанія проти ГПУ і прокурорів, про яку говорив Ярема, коментуючи ваше звільнення? Деякі ваші колеги спокійно далі працювали і працюють. Ви теж могли жити спокійно, ігноруючи те, що відбувається.

– Я не така людина, щоб «жити спокійно» або «ігнорувати». Це не моє. Але справді було багато негативу. Не було публічних спростувань з боку відомства і розслідування явних замовних мітингів. Хоча конкретних претензій до мене не було, тільки смітники з фотографіями привозили під прокуратуру...

– А чому заяв не робили, якщо вважали, що маєте рацію?

– Я не визначав інформаційну політику Генеральної прокуратури.

– Були конкретні претензії. Представники «Правого сектора», наприклад, заявляли, що ви фабрикували справи проти Майдану...

– Відповім коротко: в період Майдану я не працював у прокуратурі. Відповідно, просто не міг цього робити.

– Усе-таки багато «подвигів» були оприлюднені в ЗМІ. Одним із гучних скандалів стало звинувачення у рейдерському захопленні одного з найбільших агрохолдингів «Агрейн».

– Саме представники цього холдингу і почали першими порушувати питання про мою люстрацію. А в ЗМІ з'явилася ціла серія негативних публікацій на мою адресу.

Тоді вже був заступником генерального прокурора і ніякого відношення до цієї справи не мав. Кримінальні справи щодо посадових осіб холдингу розслідувала міліція Києва та Харкова (нагляд за міліцією здійснював інший заступник). Зрештою, наскільки мені відомо, справи пішли в суд, і є вироки.

– Кажуть, що зняттю арешту з рахунків соратника Віктора Януковича Юрія Іванющенка в Євросоюзі посприяв лист ГПУ, в якому зазначено, що він до кримінальної відповідальності в Україні не притягувався, в розшук не оголошувався і не є стороною кримінального провадження. Про це у своєму блозі написав народний депутат України Сергій Лещенко. За його словами, Іванющенко став шукати способи зняти арешт. Його адвокати ініціювали судове оскарження. А одним з документів, який вони вимагали, було підтвердження Генпрокуратури про відсутність відкритих відносно нього справ. Ще будучи депутатом, Іванющенко направив звернення до генпрокурора Яреми з питанням, чи є він «суб'єктом будь-якого кримінального провадження» в Україні. І отримав відповідь - ні...

– Справді, був запит і була відповідь. А як я повинен був відповісти, якщо такого виробництва не було? «Забезпечення індульгенції», як і сприяння зняттю арештів, - домисли. Я не знайомий ні з Іванющенком, ні з його оточенням. Крапка. Для інформації: ніхто не знімав арештів з рахунків Юрія Іванющенка через цього листа!

– Як ви потрапили до ГПУ? Ваше призначення пов'язували з заступництвом Сергія Льовочкіна.

– Моє призначення - це особиста ініціатива Віталія Григоровича (Яреми, - авт.). Він мені довіряв, тому і запропонував стати частиною команди. Скажу відверто, мене така пропозиція зовсім не потішила. Хотів залишитися прокурором міста. Вважав, що там принесу більше користі.

– Як взагалі працювалося на посту прокурора Києва одразу після Революції?

– Мені було простіше, ніж тому, хто буде зараз прокурором міста. Не було стільки зброї, стількох розлючених людей. Емоційно все було добре. Перед нами стояло головне завдання: люди, які прийшли, повинні довести, що справді працюватимуть по-новому. І ми робили максимум для цього.

– Тоді прокуратура ще мала функцію загального нагляду. Зараз людям вже нікуди приходити, щоб поскаржитися. Що скажете про реформу, яка проводиться?

– При написанні закону, за яким повинна здійснюватися реформа, припустилися трьох основних помилок. По-перше, зробили мікс із законів різних країн. У результаті змішали прецедентне право з римським. Це все одно що змішати Макіавеллі з Ніцше.

По-друге, прокуратура не готова, зокрема, фінансово до цих змін. Добре, що реалізацію закону вдалося відстрочити.

І третя помилка, на мій погляд, в тому, що не врахований менталітет українців. Поясню. Тут діє принцип: на два пана три гетьмана. Згідно з концепцією, прокурори на місцях будуть обиратися на конкурсі, а не призначатися «зверху». Але якщо потім генеральний прокурор знайде в діях того чи іншого прокурора якісь помилки, йому буде дуже складно впливати на підлеглого. По суті, ми отримаємо удільні князівства у вигляді місцевих прокуратур.

У такому випадку потрібно робити посаду прокурора виборною, хай відповідають перед суспільством безпосередньо за свої дії!

– Ви хочете повернутися назад в органи прокуратури? Може, вже були такі пропозиції?

– Ні.

– Чому?

– Минулий рік був емоційно дуже важким, напруга - колосальною. Спали по парі годин на добу, сім'я мене практично не бачила.

– Яке ваше матеріальне становище? У вашій декларації за 2013-й вказано, що ви володієте квартирою в Києві. А після звільнення в ЗМІ з'явилася інформація, що приглядаєтеся до нерухомості за кордоном. Пригледіли?

– Я ще читав, що у мене вже є будинок на озері Комо, квартира в Парижі, Мюнхені, що планую купити будинок в Цюріху (сміється, - авт.)...

– …і купили готель в Хорватії.

– Розчарую вас - нерухомості за кордоном у мене немає, кораблів, літаків, заводів і пароплавів теж, на жаль чи на щастя, можливо.

– Що купили з моменту звільнення?

– Нічого, продав машину.

– Невже на посаді першого заступника генпрокурора вам не надходило жодних привабливих пропозицій від фінансово-промислових груп, і ніхто з олігархів не пропонував «вигідну дружбу»? Наприклад, говорили, що Ігор Коломойський був не проти мати в ГПУ Яреми союзників.

– Ні. Пропозицій не надходило. Але це було, поки я працював в ГПУ. Що цікаво, один із тих, хто проплачував статті проти мене, першим подзвонив після мого звільнення і запропонував роботу. Прізвища не назву.

– Погодилися?

– Ні, подякував і відмовився.

– Яку ще роботу пропонували?

– Друзі, які займаються бізнесом, кликали до себе. Але запропонував замість себе інших гідних і професійних людей, які залишилися без роботи. На жаль, люстрація багатьом зламала долі.

– Але суспільство потребувало «очищення влади».

– Так. Потребувало. Але процес люстрації в тому вигляді, в якому він був запущений, це, знову-таки, результат емоційного рішення. Знаєте, є хитрощі, щоб обійти люстрацію. І мені, до речі, пропонували поїхати в зону АТО, щоб отримати індульгенцію.

– Може, варто було погодитися?

– Про що ви говорите? Це ж як мінімум підло, себе не обдуриш. Під час служби в Радянській Армії я виконував інтернаціональний обов'язок в Ефіопії і теж не вимагав пільг. Наступне питання.

– Чим же зараз займаєтеся?

– Віддаю борги (посміхається, - авт.).

– Тобто?

– Приділяю час сім'ї. Дружина каже, що я його багато заборгував, поки працював.

– Усе? Повністю у відставку пішли?

– Звичайно, думаю, і про роботу. Жити-то потрібно, утримувати сім'ю.

– В Україні?

– Однозначно. Житиму і працюватиму в Україні. Інших варіантів для себе не бачу.

– І останнє питання. Що скажете щодо призначення іноземців на керівні посади і надання їм громадянства Президентом України?

– Є два моменти. По-перше, корупція дуже міцно «сидить» в головах людей і потрібен поштовх суспільству, який покаже, як жити по-іншому! Ще з давніх часів обирали іноземців керувати країною, видно, ще не доросли ми самі управляти. Можна згадати приклади Японії та Німеччини, якими де-факто керували і які контролювали представники третіх країн (після Другої світової війни). Подивіться, як виглядають ці країни зараз. По-друге, Президент прийшов, щоб змінити країну, потрібно дати йому шанс і допомогти, перестаньте займатися критиканством. Допоможіть, порадьте, що ще змінити!