Олександр Власов: Тим, хто хоче спокійного кабінетного життя, на сході робити нічого

Зі спецпідрозділом «Фантом», який входить до складу ДФС, ми познайомилися півроку тому. Журналіст АСН тоді провів разом із фіскалами в зоні АТО десять днів. Отримавши позивний Тезка, патрулював разом з ними «зеленку», чергував на КПВВ.

Протягом півроку ми уважно стежили за діяльністю підрозділу. І напередодні річниці його створення зустрілися з командиром «Фантома», полковником Олександром Власовим. Олександр — людина непублічна. І хоча про роботу податківців ЗМІ пишуть багато, сам він потрапити на перші шпальти ніколи не прагнув.

У своєму першому ексклюзивному інтерв'ю «Аналітичній службі новин» він розповів про те, як формувався «Фантом», чому було дуже багато охочих вирушити до зони АТО, де нарівні з чоловіками служать і жінки, а також про особливості роботи на лінії розмежування.

— Олександре, ви зі своїми колегами вже рік на передовій. За цей час напевно бувало всяке. Не хочеться все кинути і повернутися до спокійного кабінетного життя?

— Тим, хто хоче спокійного кабінетного життя, на сході робити нічого. Тому я та мої заступники служимо нарівні з рештою офіцерів.

Чи хочу я все кинути, стикаючись з якимись проблемами? Відповім словами матері Терези: «Те, на будівництво чого ти витратив роки, хтось може зруйнувати за одну ніч. Усе одно будуй». Для мене «Фантом», хоч би як пафосно це звучало, дитина. І я не можу її кинути.

Звичайно, ми всі тут дуже різні. Кожен прийшов зі своїм досвідом. Хтось зі слідства, хтось з оперативної або аналітичної роботи, з підрозділу фіззахисту. А треба було всім стати універсалами.

— Тобто?

— Важливо було, щоб кожен знався на документах, міг відрізнити ознаки складу адміністративного правопорушення, кримінального злочину і задокументувати, дотримуючись процесуальних норм. При цьому потрібне ще й уміння грамотно спілкуватися: поставити водієві правильні запитання, які б давали нам підстави проводити подальші оперативно-слідчі дії.

— Основна функція — контроль товаропотоків у зоні АТО. Чому вирішили створювати цей підрозділ на базі податкової міліції, а не підключили митників, у яких більше досвіду хай не подібної, але схожої роботи?

— Якщо ми поставимо митників, то визнаємо, що за лінією розмежування — інша держава. А це не так.

— Але й дозвільна функція, погодьтеся, не властива податковій міліції. Навіщо взагалі фіскалів втягнули в цей процес?

— Рік тому було безконтрольне провезення різних товарів, включаючи спирт, бензин, дизпальне, які йшли з боку Росії. Крім того, з територій, зайнятих бойовиками, до нас ішли валки машин з вугіллям. У той бік переміщували не лише продукти харчування, а й цигарки з алкоголем. Цей процес не можна було пускати на самоплив. Держава мала визначитися, які товари для нас є стратегічними, та встановити порядок їх переміщення через лінію розмежування.

1 січня мені та начальнику департаменту аналізу ризиків та боротьби з митними правопорушеннями Мухіну зателефонував Макаренко, він тоді виконував обов'язки голови ДФС. Сказав, що потрібно їхати в Курахове на нараду. Тим більше у нас двох була перша освіта військовою. Зокрема, я закінчив Донецьке вище військово-політичне училище.

Проводив нараду секретар РНБО Олександр Турчинов. І за підсумком було поставлено завдання перед ДФС організувати контроль за переміщенням товарів через лінію розмежування. Тоді ж постало питання про нашу фізичну присутність у районі проведення АТО.

Я розумів, що потрібно було об'їздити всю територію вздовж лінії розмежування, побачити все на власні очі, перш ніж привезти туди людей. Будучи вдома, кажу рідному брату: «Женю, треба їхати». Він бізнесмен, але коли почалися бойові дії на сході, став ще й волонтером. Ми поїхали на його мікроавтобусі, у переддень Різдва. Причому без зброї, без бронежилетів, тоді ще не було усвідомлення, наскільки ситуація небезпечна і щось може статися.

Об'їздили всі контрольні пункти в'їзду-виїзду. Ми мали не просто створити інфраструктуру — потрібно було гарантувати максимально можливу безпеку. Тому думали про те, як обладнати інженерні, захисні споруди, встановити модулі та інше. Людям треба було не просто десь поспати й поїсти, а й мати можливість сховатися під час обстрілу.

Повернувшись до Києва, обговорили ситуацію з керівництвом. Тоді зібралися всі разом: Білоус, Хоменко, Макаренко. Проговорити потрібно було все. Зокрема, які знадобляться автомобілі, бронежилети. Особливо на постах, де працюють снайпери. Щоб ефективно виконувати завдання, ми повинні були мати й відповідне забезпечення. Знайшли і бюджетне, і позабюджетне фінансування, нам дуже допомогли профспілки.

— Скільки часу знадобилося на розв'язання всіх проблем?

— З мого рапорту минуло днів десять. 30 січня де-юре вже було створено підрозділ. Хоча мені казали, що знадобиться мінімум два місяці, аби підготувати людей. Податкові міліціонери, якщо не вважати фіззахист, стріляли три рази на рік. Були такі, хто взагалі не тримав у руках зброї.

Підготовкою зайнявся мій заступник Юра Литовка. До приходу в податкову він 10 років служив у спецпідрозділі «Альфа» СБУ. Має державну нагороду. Кращого фахівця, який знає зсередини роботу спецури і як правильно поводитися в бойових діях, у структурі ДФС немає.

До «Фантома» вирішили набирати людей лише на добровільних засадах.

До «Фантома» вирішили набирати людей лише на добровільних засадах. Випереджаючи ваше запитання, зазначу, охочих було багато, з різних підрозділів ДФС. Серед них — півтисячі податкових міліціонерів. А обрати треба було спочатку тільки 60 осіб. Зараз у районі проведення АТО служать 174 наших офіцери.

— І як відбирали?

— До «Фантома» я керував службою внутрішньої безпеки ДФС. Ми створили в системі один з найкращих центрів психофізіологічних досліджень. Набрали поліграфологів, навчили їх. Я, до речі, теж пройшов курс навчання роботи на поліграфі. Тому коли відбирали людей у ротацію, тестували за різними напрямами, аж до схильності до самогубства.

— Чому «Фантом»? Хто придумав назву?

— Все вийшло якось саме по собі. Сиджу вдома, розмірковую на цю тему. Тут син, проходячи повз, щось питає. Я замислився і не відповів. Він повторив. А потім каже: «Здається, що тебе немає, але ти все знаєш».

Ці слова мені запали в душу, ось так і з'явився «Фантом».

Я розумів, що коли ми туди приїдемо, не повинні «махати шашками». Ми не воїни. Не набрали ту вагу і досвід, щоб ті, хто брав участь у боях, нас сприйняли одразу на рівних. Тому «Фантом». Нібито нас немає, а ми скрізь.

— Навряд чи вашій появі зраділи ті, хто на той момент заробляв на вантажопотоках, які йшли через лінію розмежування. Пропонували гроші?

— Ми приїхали 12 лютого, а 13-го вже з'явилися перші «ходоки». Пропозиції не протидіяти незаконному переміщенню товарів надходили як від приватних осіб, так і від бізнес-структур, а іноді й від людей, котрі представлялися правоохоронцями або військовослужбовцями.

До нашої появи фура з товаром, щоб перевезти її на той бік, коштувала 1,5 тисячі гривень. А вже за півтора-два місяці «такса» зросла до 150 тисяч гривень.

До нашої появи фура з товаром, щоб перевезти її на той бік, коштувала 1,5 тисячі гривень. А вже за півтора-два місяці «такса» зросла до 150 тисяч гривень. Коли зрозуміли, що з нами не можна домовитися, збільшилися ризики.

— За скільки ж потрібно там продавати товар, аби пропонувати такі хабарі?

— Продукти харчування там коштували в три-чотири рази дорожче. Пам'ятаю такий випадок. Сидимо ми в Кураховому на заправці. Заїхали перекусити. Підходить чолов'яга. Мовляв, допоможіть перевезти фуру картоплі. Плачу 20 тисяч гривень. От і порахуйте. 20 тисяч гривень за 18 тонн картоплі.

— Оперативна робота завжди тісно пов'язана з вибудовуванням агентурної мережі. У такій ситуації працювати з місцевим населенням особливо складно. Тим паче податківцям. Вас і в мирному житті не дуже-то й люблять. Як налагоджуєте контакти?

— Ловити когось на якомусь компроматі я своїм забороняю. Сьогодні ти його зловив, відпустив. Він завтра скаже, мовляв, давай знову поїду і дам тобі якусь інформацію. Наскільки вона достовірна і чи варта того, що він там провезе?

Люди, які патріотично налаштовані, самі нам допомагають. Звісно, різні бувають ситуації і різне ставлення. Місцеві жителі переважно дивляться російське телебачення, звідти й ставлення. Не лише до нас, а й до інших правоохоронних структур, до військових.

Але є чимало і позитивних історій. Якось наші поїхали купувати канцтовари на ринок у Слов'янську. До них підійшов літній чоловік і запропонував узяти щось з його товару. Зрозуміло, що хлопці відмовилися. Але він не хотів їх відпускати. Розповів, що більшу частину виручки віддає армії. Під час облоги Донецького аеропорту допомагав кіборгам. Передавав їм туди буржуйки, теплі речі. А нашим бійцям вирішив подарувати український прапор. І такі подарунки, які йдуть від серця, — дорогого варті.

— Основна діяльність фіскалів зосереджена на контрольних пунктах в'їзду-виїзду. А є ж чимало й обхідних доріг...

— Що стосується так званої зеленки, то це реальна проблема. І ми добре це розуміли. Тому вже у квітні створили першу мобільну групу, до складу якої, крім наших хлопців, увійшли представники СБУ та Держприкордонслужби. Вона базувалася в Кураховому.

Аби покласти край вантажопотокам, які йшли поза КПВВ, взаємодіяли з іншими силовими структурами не лише в частині роботи цієї групи. Так, у районі міста Золоте Луганської області у взаємодії зі співробітниками СБУ, прикордонної служби та ЗСУ затримано колону зі 168 автомобілів, котрі планували проїхати на непідконтрольну територію поза пунктами ввезення-вивезення з продуктами і товарами підакцизної групи.

— У червні на нараді у Президента було прийнято рішення про створення семи зведених мобільних груп. Реальний ефект від них є?

Щойно з'явилися мобільні групи, вони пересіли на «газелі» та мікроавтобуси. Просто почали дробити партії. Тепер везуть здебільшого легковиками. Але й такі партії ми зупиняємо.

— Перевізники спочатку працювали нахабно — ганяли вантажі 40-тонними і 20-тонними фурами. Щойно з'явилися мобільні групи, вони пересіли на «газелі» та мікроавтобуси. Просто почали дробити партії. Тепер везуть здебільшого легковиками. Але й такі партії ми зупиняємо.

— Одну з мобільних груп було розстріляно. Тука нещодавно заявив, що волонтер Ендрю і лейтенант податкової міліції Діма Жарук загинули через наркотрафік. Можете розповісти докладніше?

— Доки триває слідство, ми не можемо публічно обговорювати цю ситуацію. Але кожен трафік залишає за собою слід і має впливових кураторів. Нагадаю, коли почалася війна, не всі залишилися вірними Україні. Їхні імена рано чи пізно буде оприлюднено.

— Неодноразово порушувалося питання про те, що фіскали, які служать у зоні АТО, не отримують статус учасників бойових дій. Якось вирішується ця проблема?

— Це питання потрібно врегулювати законодавчо. У парламенті є два відповідних документи. Сподіваюся, найближчим часом депутати за них проголосують. А на сьогодні ситуація така: у нас немає комісії, ми передаємо документи на міжвідомчу. І своє право на одержання статусу треба підтверджувати в суді. Це тривалий процес.

Дружина Діми Жарука досі не змогла оформити необхідні документи. Хоча у вирішенні цього питання допомагаємо не лише ми, а й уповноважений з прав людини Верховної Ради Валерія Лутковська.

— Час від часу у ЗМІ зчинявся галас про те, що представники добровольчих батальйонів нібито заробляли на пропуску контрабанди. Ви з цим стикалися?

Cпочатку «Фантом» не сприймали всерйоз. До прямих зіткнень доходило, але дякувати Богу, зброю не застосовували.

— Про заробітки я нічого сказати не можу. У мене немає підтвердження таких фактів. Але спочатку «Фантом» не сприймали всерйоз. До прямих зіткнень доходило, але дякувати Богу, зброю не застосовували. Наприклад, у нас була така ситуація в Лисичанську. Мовляв, проїжджали на швидкості КПВВ раніше і тепер так робитимемо. Не вийшло.

— До речі, розкажіть, чому закрили автомобільні переїзди для переміщення вантажів?

— Ми закрили КПВВ, коли почалися бої за Мар'їнку. Змушені були тоді це зробити, щоб зберегти життя людям.

Ви були на КПВВ?

— Ні.

— В умовах, коли стоять черги з фур, і в цей час відбуваються артилерійські обстріли, сховатися дуже складно. Немає можливості для маневрів. У деяких перевізників не витримують нерви, вони виїжджають по «зеленці», де запросто можуть нарватися на розтяжки.

Аби нічого подібного не допускати, було прийнято рішення, що вантажопотоки підуть по залізниці.

— Що як і раніше намагаються провозити нелегально? Змінилася номенклатура товарів?

— Алкоголь, цигарки, лікарські препарати, нафтопродукти, ювелірні вироби, продукти.

Торік вилучено товарно-матеріальних цінностей, які переміщалися з порушенням встановленого порядку, на суму понад 205 мільйонів гривень і готівкових коштів, походження яких перевізники так і не змогли пояснити, на загальну суму 136 мільйонів гривень.

— Олександре, у «Фантомі» служать лише чоловіки чи є й жінки?

У нас найгендерніший підрозділ. 30% особового складу — жінки.

— У нас найгендерніший підрозділ (посміхається. — Авт.). 30% особового складу — жінки. У кожної — своя історія. Приміром, Наталя була успішним юристом. Коли почалися бойові дії на сході, пішла у волонтери. Тепер ось служить у «Фантомі». Її колега Світлана — родом з Луганщини. Їй дуже близьке те, що діється зараз у цьому регіоні. Свєта займається у нас підготовкою нормативно-правової бази. Тому і позивний у неї Феміда.

— Як дружини сприймають те, що їхні чоловіки добровільно їдуть в АТО?

— Переважно з розумінням. У нас були випадки, коли сім'я напередодні від'їзду була на межі розлучення, а після повернення — новий виток стосунків. Служать у нас багато і неодружених хлопців.

— То, може, є й військово-польові романи?

— Ні, у нас усе серйозно, але скоро весілля буде (посміхається. — Авт.). Наш співробітник познайомився з місцевою дівчиною. Нещодавно їй освідчився. Але раділи ми найбільше, коли у нашого бійця народився син. Наш перший маленький фантомівець.