Анна Романова: Якби жителі сходу країни подорожували заходом України — у нас не було би війни.

Україна — дуже різна. Так склалося історично, що у нас є середньовічні замки і неторкана природа, мегаполіси і покинуті села. В одній країні лунають різні мови і говірки. У нас є гори і моря. Та навіть співвітчизники віддають перевагу закордону, знаючи хіба про Київ та Львів. А туризм Україною ототожнюють з рюкзаками і наметами. Навіть більше, іноземці часто не їдуть в Україну через думку, що війна у нас йде від кордону до кордону. Хоча цивілізовані країни суттєво піднімають надходження до державного бюджету саме за рахунок тих, хто активно подорожує. Чому Україна не скористається своїм потенціалом? Як виправити ситуацію? Про це в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» розповіла секретар парламентського Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Анна Романова.

— Чи має Україна шанс увійти до переліку країн, що заробляють на туризмі? Що для цього потрібно зробити?

— Знаєте, всі полюбляють казати, що Україна — Мекка для туризму, але нічого для цього не роблять. Наша країна має значний туристичний потенціал, яким ми не користуємось: природні ресурси, рекреаційні тощо. Для прикладу, в Іспанії надходження від туризму становлять приблизно 15% від ВВП, в Україні — ледь сягають 2%. І щоб вийти на показник тієї ж Іспанії, потрібно популяризувати країну.

Навіть більше, розвинуті країни витрачають шалені гроші на презентацію — це у сотні разів більше, ніж у нас. Але — вигода чимала. Кошти примножуються і повертаються в економіку. Це не лише наповнення бюджету, а й розвиток інфраструктури, нові робочі місця.

— Невже у нас цього не розуміють?

— Річ не в тім. Розумієте, в Україні немає відповідного органу виконавчої влади. Агенцію з туризму та курортів ліквідовано, а разом з нею відповідно і фінансування розвитку туристичної сфери.

Ось, наприклад, маленька Грузія витрачає на свою популяризацію близько 9—10 мільйонів доларів на рік. А що Україна? У держбюджеті-2015 на ці потреби не передбачено жодної гривні. Важливо брати участь у міжнародних виставках, таких як ITB у Берліні, FITUR у Мадриді. «Вхідний квиток» на них недешевий — від 20 до 50 тисяч доларів. Оплата має бути здійснена з держбюджету учасника.

Ми також не маємо Стратегії розвитку туристичної сфери України. Хоча туризм може приносити понад 10 мільярдів доларів в рік.

— А чи можна розвивати туризм під час воєнного конфлікту в Україні?

— Можна. Для цього треба розповісти людям правду про Україну. Ми знаємо чудові приклади країн, які, не зважаючи на війну, змогли привабити туристів — Ізраїль, Йорданія, Колумбія, Грузія. Але всі вони серйозно поставилися до питання промоції країни. Тодішній президент Грузії Михайло Саакашвілі докладав особистих зусиль до створення промо-роликів про свою державу, закликав всіх приїжджати на відпочинок до Грузії.

Міністерство закордонних справ України також має лібералізувати візовий режим в’їзду в Україну для громадян заможних країн: ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, Австралія, Нова Зеландія, ПАР. Нині громадяни цих країн мусять проходити складну процедуру отримання візи. Наші візи одні з найдорожчих у світі. З цим теж треба щось робити.

Є робота і для вітчизняного Міністерства інфраструктури. Насамперед, необхідно створити якісну інфраструктуру доріг. Адже, для прикладу, такі курорти, як Східниця, Трускавець, Славське тощо, потерпають через брак якісних під’їзних доріг.

Потрібно вести масштабну промоційну кампанію «Подорожуй Україною»

Та головне — потрібно вести масштабну промоційну кампанію «Подорожуй Україною». Її ми вже частково розпочали в соціальних мережах, закликаємо людей відвідувати гарні місця в своїх містах, фотографуватись, розповідати цікавинки і тим самим стимулювати друзів, знайомих, родичів відкривати нову Україну. Думаю, якщо жителі сходу країни подорожували б заходом України, то, можливо, у нас не було б війни. Не поширювались би міфи про «націоналістів-фашистів-бандерівців-західняків» і «донецьких кримінальників-бандюків-п’яниць».

Потрібно вивчити родзинки всіх регіонів країни і відповідно розвивати в них ті чи ті напрями туризму: Одеса цікава морем, у Львові розвивається конференц-туризм. Трускавець — це потужний медичний центр.

— Маємо проблему з якістю обслуговування. Як вирішити питання готелів, пансіонатів радянського типу?

— Корінь зла криється в схемах фінансування таких закладів. Вони фінансувалися з Фонду державного страхування. Директори не задумувались про умови проживання, розвиток своїх закладів. Вони були впевнені, що 100% путівок викупить ФДС і нічого робити не потрібно.

Цього року фінансування з ФДС не передбачено. Директори самі змушені думати, як адаптуватись до ринкових умов — покращувати свої заклади, приваблювати гостей. Чомусь мені здається, що самостійно «прорадянські» керівники не впораються, і вже скоро багато закладів буде виставлено на продаж.

— Фанати — середній клас, що приїздили на Євро-2012, були в захваті від України. Як повернути емоцію? Чому іноземці свято вірять в те, що у нас по всій території війна?

— У 2014 році в Україну приїхало вдвічі менше туристів, аніж у попередні роки. У 2012 році, звичайно, був пік туристичної активності. Україну відвідали до 25 мільйонів туристів. А це близько шести мільярдів доларів в економіку країни.

У 2012 році емоція від України справді була, але нині ми її втратили. У 2014 році до нас менше приїхало, оскільки іноземні туристи нажахані, буцімто війна йде у всій Україні. Російська пропагандистська машина робить все для поглиблення цього стереотипу. Україна — мовчить.

Дуже важливо, щоб Україна змогла донести до іноземних туристів інформацію, що військовий конфлікт займає менше 7% території.

Дуже важливо, щоб Україна змогла донести до іноземних туристів інформацію, що військовий конфлікт відбувається на території менше 7%. Коли іноземці дивляться новини про Донбас, то більшість навіть територіально не уявляє, де Донбас, а де, приміром, Трускавець. Дуже прикро, що вони не мають змоги подивитись карти мирних територій ані на офіційному сайті МЗС, ані на офіційних сайтах посольств. В більшості українських посольств в європейських країнах навіть немає дорожньої карти країни, щоб показати іноземцям, куди вони можуть безпечно приїжджати, а куди не варто рухатись. Навіть більше, будь-якого промо-матеріалу про нашу країну немає  в жодному посольстві за кордоном. Посли просять надати їм довідкові, презентаційні матеріали про Україну.

— Ви сказали, що кількість іноземних туристів зменшилась вдвічі. Надлом стався за рахунок російських туристів?

Враховуючи курс долара, іноземцям вигідно приїздити в Україну.

— Причина зменшення кількості туристів — дезінформація, страх приїхати в Україну і те, що ми втратили російського туриста, який становив 60%.

Хоча, знаєте, враховуючи курс долара, іноземцям вигідно приїздити в Україну.

— Хто може замінити російського туриста?

— Ми маємо повністю переорієнтуватись. Якщо брати такі міста, як Чернігів — обласний центр, цікаве історичне місто, то транспортна система дає змогу доїхати до Чернігова лише з Москви, Мінська, Пітера. Три потяги курсують. З жодним обласним центром країни Чернігів не сполучений.

Тобто є такі міста, які мали винятково російського туриста. І виходить, що вони лишились у транспортній ізоляції. Тому мери міст, голови ОДА мають комплексно підійти до аналізу своїх населених пунктів, чи не опинились вони в транспортній ізоляції з іншими українськими містами.

Ми з міністром інфраструктури маємо вивчити, як змінити маршрути Укрзалізниці, адже вони призначались за радянських часів, були підлаштовані під колишній СРСР. Але якщо розвивати внутрішній чи в’їзний туризм, то має бути хороше транспортне сполучення.

— Як вирішити проблему секс-туризму в Україну?

— Як би ми не пручалися такому явищу, воно однаково буде. Народні депутати не можуть ухвалити закон, що забороняє реєструватися на сайтах знайомств чи з вибору дружин. Але вимальовується така тенденція: якщо раніше «женихи» приїздили в Україну і витрачали кошти, то нині — вони наших дівчат запрошують до себе.

— Починає набирати обертів нелегальний туризм — у зону ЧАЕС, «мажори» рвуться в зону АТО. Легалізувати чи боротись?

— Якщо він справді є, то його потрібно легалізувати. Але це не має бути монополія, щоб тури в Чорнобиль чи на Донбас організовувала винятково одна компанія і збагачувалась на нелегальному оформленні перепусток на КПП тощо.

Але якщо кількість таких екстремальних туристів — 100—200, то не варто такий екстрим популяризувати.

— Українські музеї надзвичайно цікаві, але зубожілі. Що робити тут?

— У 90% музейний менеджмент має малий досвід — здебільшого вони мають історичну або мистецьку освіту, а підприємницької жилки бракує — не вміють «продати» свій музей. Багато музеїв не працюють у вихідні дні або ввечері, коли теоретично має бути найбільший наплив відвідувачів. Потрібно переглядати графіки роботи, креативити з рекламою музеїв, влаштовувати різні акції.

До речі, нещодавно з колегою Іриною Подоляк внесли законопроект про те, як потрібно призначати керівників культурних закладів — перевага людям, які мають якісну західну освіту, менеджерський потенціал.

— Що скажете про рівень спеціалістів у туристичній сфері?

— Мають бути хороші фахівці в туристичній сфері. У нас їх нібито готують вищі навчальні заклади. Але…У мене хобі — їжджу «вишами» і проводжу лекції, майстер-класи студентам. Ви знаєте, від моєї однієї лекції вони, немов ковток свіжого повітря. Трапляється, що студент п’ятого курсу, який вже закінчує навчання, не знає, що таке «майс-індустрія». І його викладач не знає. Або не знає, що таке «кластер», «дистанація» тощо.

Навіть неправильно закладено філософію туристичної індустрії в назвах окремих факультетів. Для прикладу, в одному з вузів є факультет «Життєдіяльності, природокористування та туризму». Ну як туризм корелюється з життєдіяльністю? Туризм — побічний продукт життєдіяльності людини?

Студентам мають подавати знання так, що туризм — економічна категорія. Хороший фахівець з туризму має бути, з одного боку, — економістом, з іншого — креативником. Якщо ти підходиш до розвитку туризму, як сухий економіст, без креативу — нічого не вийде, і навпаки. У свою справу треба вірити, робити її — тоді все буде добре.

Фото Дмитро Ліпавський