Давід Сакварелідзе: Я не боюся називати імена, але тільки якщо є конкретні факти злочину

Давід Сакварелідзе - фігура, яка з'явилася на політичній арені України нещодавно. Проте менш ніж за рік перебування на посаді заступника генерального прокурора він встиг запам'ятатися українцям розслідуванням гучних справ. Саме під його керівництвом відбувалося затримання «діамантових прокурорів», а також обшуки на Одеському припортовому заводі (ОПЗ).

Думка ж громадськості на його рахунок є неоднозначною. Одні вважають усі дії заступника генпрокурора просто піаром. Інші ж бачать його майбутнім генеральним прокурором України.

Сам же Сакварелідзе постійно відхрещується від цієї посади і стверджує, що ніколи не тримався за крісла. Головне в роботі - показати результат.

В інтерв'ю «Аналітичній службі новин» (АСН) заступник генерального прокурора, прокурор Одеської області Давід Сакварелідзе розповів про перебіг розслідування корупційних схем на ОПЗ, про перші успіхи та поразки в реформуванні прокуратури, свої політичні амбіції, а також повідомив, чим закінчилася справа із хабарем.

— На Одеському антикорупційному форумі Михайло Саакашвілі поіменно перерахував «головних корупціонерів» і показав схеми, через які держава щорічно втрачала колосальні суми. Чи передано ці матеріали до ГПУ?

— Зараз справами такого рівня вже займається не Генпрокуратура, а НАБУ. Вже зареєстровано два кримінальних провадження. Що стосується Одеського припортового заводу, то кримінальне провадження і так уже було заведено раніше. Також буде зареєстровано факт за корупційною схемою, яку озвучила глава Одеської митниці Юлія Марушевська.

— Чому одразу не можна було звернутися до правоохоронних органів, навіщо знадобилося влаштовувати шоу?

— Я не думаю, що краще було б приховати корупційні схеми і з кимось домовлятися підкилимно. У публічності немає нічого страшного. Тим паче існує два способи, згідно з якими можна заявити про злочини. Можна напряму звернутися до прокуратури і озвучити факти. А можна спочатку озвучити, а прокуратура або інший правоохоронний орган зобов'язаний буде це зареєструвати. Обидва методи є законними і працюють. Михайло - політик, публічна людина. Тому він може публічно говорити про ті теми, які цікавлять громадськість. У цьому насправді й полягає сутність комунікації. Відомі схемщики та квазіполітикани зазвичай звинувачують Михайла у так званому піарі. Піар у перекладі означає «зв'язки з громадськістю», а політики для того й існують, щоб регулярно доносити до громадськості важливі для держави факти.

— Якби ви були політиком, вчинили б так само?

— Я був політиком і чинив так само.

— Але чому звинувачення було висунуто, скажімо так, лише команді Яценюка?

— Чому лише їм? Насправді це тільки початок. Михайло - та людина, яка говоритиме відкрито і голосно про все, що реально відбувається.

— І все ж, що стосується ОПЗ. Чи причетний Арсеній Яценюк до корупційних схем?

— Я ніколи не казав, що конкретно Яценюка чи когось іншого було задіяно в цій корупційній схемі. Але зрозуміло, що такі схеми та призначення не відбуваються без участі найвищих ешелонів влади. Для прокурора є  непрофесійним називати імена, доки він не може висунути підозру. Я не боюся їх називати, але тільки в тому випадку, якщо є конкретні факти і результати.

— Як просувається слідство?

— Дуже швидко і ефективно. Незважаючи на те, що його веде прокуратура Одеської області, гадаю, що вже найближчими тижнями буде певний результат, який можна буде презентувати. Поки що активно відбуваються допити, здійснюється фінансовий аналіз та експертиза підприємства. У найкоротші терміни ми доведемо слідство до певної точки.

— Кажуть, що обшуки пов'язані з можливою приватизацією заводу. Мовляв, вони відлякають західні хімічні концерни від конкурсу, і завод можна буде продати за низькою ціною.

— Як обшук може завадити приватизації? Це говорять люди, які не хочуть її, або ж у них у самих є бажання приватизувати це підприємство. Обшук на такому великому підприємстві був, напевно, найшвидшим та найефективнішим за всю історію України. Зайшли хлопці - і за дві-три години у нас уже була вся документація, кілька контрактів і акти про призначення. Обшук було завершено у той самий вечір, щоб не перешкоджати роботі підприємства.

— Зараз підприємство працює у штатному режимі?

— Підприємство як працювало, так і продовжує працювати. Ми лише приберемо звідти людей, котрі якраз-таки заважають приватизації. П'явок потрібно вчасно видаляти, поки вони не виссуть увесь ресурс і самі не почнуть відпадати. Наша команда - люди з ультраправими поглядами, як казав покійний нині Каха Бендукідзе - приватизувати можна все, крім сумління. Подібну політику ми проводили в Грузії.

Особисто я вважаю, що такого рівня підприємству краще бути приватним. За нього державний бюджет може отримати кілька мільярдів доларів. При цьому на заводі буде сучасний менеджмент, а не «незамінні» радянські директори, які по 25 років сидять на своїй посаді, не буде схем, на які зможе впливати уряд чи держава, призначивши керівником якогось кума, близького товариша або родича. Підприємство із сучасним менеджментом сплачуватиме податки до держбюджету, забезпечуватиме роботою українців, а держава буде і повинна контролювати сплату податків, а не фінансові потоки та різні схеми, які на сьогодні спливають в офшорні або фіктивні іноземні компанії.

— Які є ще гучні кримінальні провадження, крім ОПЗ?

— Є ще справа стосовно приватизації, кілька справ щодо контрабанди, щодо близького кола деяких одіозних депутатів, тероризму.

— Якщо поглянути на повідомлення прес-служби ГПУ, то переважно затримують на хабарах у 2, 5, 15 тисяч гривень. Безумовно, це добре. Але складається враження, що у нас корупцією займаються лише люди на рядових посадах...

— Я згоден, що ми не повинні бавитися статистикою. Треба йти на результати, на конкретні справи. Ми намагаємося братися за результативні справи. У нас були кримінальні провадження, пов'язані з сумами і 25 тисяч, і 200 тисяч доларів.

Є цікава справа щодо Одеської митниці. Зараз активно вібувається слідство. До суду поки що ми не доходили, але все попереду.

— Якщо згадувати гучні арешти, чи можна сказати, що затримання народних депутатів Геннадія Корбана та Ігоря Мосійчука були політичним замовленням?

— Я вважаю, що перш за все завжди потрібно дивитися на те, чи є факти злочинів щодо цих людей. Якщо вони є, то ми, певна річ, маємо реагувати.

— Але чому вони вже на волі?

— Це питання до суддів, котрі їх відпускають.

— А скільки потрібно часу, щоб розслідувати такі справи?

— Складно сказати. Адже було відкрито кримінальні провадження за кількома епізодами. Тому все може завершитися за кілька місяців, а може, й за рік. Усе залежить від суду і темпів судових засідань.

— Але чи правильно те, що корупціонери можуть вийти під заставу?

— Проблема в Україні в тому, що люди не довіряють правоохоронній системі. Через це вони бояться озброїти її ефективним знаряддям для досягнення результатів. Як політики, так і народ побоюються, що це може обернутися проти них самих. Як у випадку Януковича. Він кого хотів, того й саджав до в'язниці.

Щоб такого не було, потрібно просто вибудувати правильну державну вертикаль і очистити правоохоронний сектор. Тоді вже можна давати нам більше повноважень.

Зараз законодавство вибудувано таким чином, що корупціонер може прикриватися так званими європейськими стандартами. Мені здається, в цьому конкретному випадку європейські стандарти не підходять Україні, вони не досить ефективні. У нас інша специфіка. Застава не повинна бути єдиним запобіжним заходом при корупційних злочинах. Це елементарно. Це всі розуміють і підтримують. Сподіваюся, що парламент це скоро скасує.

— У нас ще жодного високопосадовця не покарано. Немає політичної волі чи немає корупції?

— Головне - вибудувати систему, яка ефективно і швидко реагуватиме на всі подібні справи і доводитиме їх до кінця.

— Зараз знову активно обговорюється відставка генпрокурора Віктора Шокіна. Про необхідність зміни керівництва ГПУ сказав навіть віце-президент США Джозеф Байден. Вам, напевно, набридло вже це запитання, та все ж: ви не змінили своє рішення, не хочете очолити ГПУ?

— Це некоректне запитання. Я не вважаю прийнятним обговорювати свого керівника.

— У вас немає політичних амбіцій?

— Політичні амбіції є, коли йдеш у політику. А генеральний прокурор в Україні - це зовсім інше. Це великий тягар і велика відповідальність для будь-якої людини. Потрібно розуміти свій ресурс і своє місце.

— А стати українським політиком не хотіли б?

— Нічого не виключено. Але поки що я там себе не бачу.

— Чому ви не брали участі у конкурсі на антикорупційного прокурора?

— На мені і так дуже багато зобов'язань і час від часу вони то збільшуються, то зменшуються. Мені вистачає Одеси й Києва. Я ніколи не тримався за конкретну посаду. Будучи і на моїй посаді, також можна зробити багато позитивного.

— Сам конкурс ви як оцінюєте?

— Оцінювати буде народ. У антикорупційного прокурора є високий рівень довіри, старт дуже гарний. Тож вони повинні це просто добре використовувати. Не сумніваюся, що і Антикорупційна прокуратура, і НАБУ покажуть результат - і незабаром ми побачимо як нові скандальні справи, так і менш резонансні, але від того не менш важливі.

— При ГПУ існує ще Генеральна інспекція, яка також займається розслідуваннями. Чи не дублюватимуться функції зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП)?

— З новим законом та з появою НАБУ у Генеральної інспекції поки що немає функцій. Потрібно вдосконалити закон. Зараз нас фактично зупинено і ми можемо працювати лише по тих категоріях справ, які не потрапляють під НАБУ. Це справи, які не повинні стосуватися першої та другої категорії посадових осіб, а також сума не повинна перевищувати півмільйона гривень.

— Скільки взагалі Генеральна інспекція змогла відкрити кримінальних справ за час свого існування?

— Якщо не помиляюся, до 25, з них 5 справ у суді. За короткий строк часу нам вдалося довести, що ця служба потрібна. Ми показали, що система може йти і проти своїх же. У нас усього сім слідчих. Ви уявіть, що зможе при правильній роботі Антикорупційна прокуратура, де 200 детективів.

— Практично завершено реформування місцевих прокуратур. Ви задоволені результатом?

— Це перший прецедент, коли ми відкрили двері для всіх бажаючих: і внутрішніх кандидатів, і зовнішніх. Система вже переходить на новий етап розвитку. Звичайно, є проблеми, є питання до комісій, які чомусь рекомендували до призначення у тому числі й колишніх керівників прокуратур, є претензії з певних сфер. Я не всім задоволений, але надалі, на регіональному рівні, процес вдосконалюватиметься.

— Неодноразово у ЗМІ з'являлася інформація, що в конкурсі беруть участь прокурори, яких підозрюють у корупції, або які потрапляють під люстрацію...

— Люстрований прокурор фізично не може працювати в прокуратурі. Закон забороняє призначення такої людини. Люди, щодо яких є питання, в конкурсі брали участь. Але там, де громадянське суспільство було активним, було значно більше можливостей справедливо і відкрито довести цей конкурс до кінця.

— І все ж чи буде відкрито якісь кримінальні провадження?

— Якщо є інформація, то звертайтеся, на всі випадки буде відповідна реакція. Якщо був випадок корупційного правопорушення, який до нас доходив, ми максимально намагалися реагувати.

— Але багато хто скаржиться, що пише вам і у «Фейсбук», і на пошту, призначену для таких звернень, але немає зворотного зв'язку.

— Я вдячний, що надсилають таку інформацію, але особисто я всім відповісти навіть фізично не можу. А що стосується пошти, якщо там не відписуються, то це проблема, і ми її виправимо. Також важливо розуміти, що для того, аби та чи інша заява про корупційне порушення привела до конкретного результату, заявник має бути готовий співпрацювати зі слідством.

— Чи торкнеться реформа обласних прокуратур і власне ГПУ?

— Так. Тільки що стосується другого рівня, ми вже думаємо над тим, щоб з метою мінімізації всіх ризиків і претензій повністю відмовитися від комісій, де будуть прокурорські працівники і депутати. Ми пропонуватимемо повністю передати ці повноваження міжнародним та українським неурядовим організаціям.

— Тести залишаться?

— Так, але іншого рівня. Ми їх змінимо, вдосконалимо. Також залишиться так званий General Skills.

— Ви як обласний прокурор також будете проходити тести і брати участь у конкурсі?

— Якщо буде таке рішення, то так.

— Від кого воно залежить?

— Для цього потрібно, щоб змінився закон, в якому буде сказано, що призначення відбуватимуться саме таким чином. Особисто я не вважаю правильним, що обласні прокурори мають проходити конкурс. Обласний прокурор - це посада більш-менш політизована. Це досить ризиковано для України, оскільки через тести може пройти не зовсім проукраїнськи налаштована людина. Тому, якщо ми говоримо про процедуру призначення обласних прокурорів, я вважаю недоцільним робити це через конкурс.

— Виходить, що конкурс буде вибірковим?

— У регіональній прокуратурі достатньо як керівних, так і рядових посад, на які можна здійснювати конкурс.

— Ви говорили, що в ГПУ плануєте зробити на першому поверсі громадську приймальню. Як із цим справи?

— Роботу вже розпочато. Кілька неурядових донорських організацій планують виділити на це фінансування. Саме займатися цим питанням буде німецька міжнародна організація GIZ. Фінансування відбуватиметься повністю через них, вони самі все адмініструватимуть, щоб до нас не було жодних претензій. Ми лише контролюватимемо якість, допомагатимемо порадами, а також підключимо експертів, фахівців.

— Скільки було витрачено грошей на перший етап реформування?

— Близько 400 тисяч євро. Основні витрати були на тести. Але ще кошти йшли на логістику.

— Хто виділяє гроші?

— Переважно - Євросоюз.

— Скажіть, чи існує «список Шокіна», якого так бояться депутати?

— Як Шиндлера? Немає такого списку. Це все дурниці.

— Ваше призначення до Одеси - це «зрада» чи «перемога»?

— Це «відповідальність». Потрібно довести, що обласний прокурор, його заступник теж можуть бути некорумпованими, що вони здатні ламати всі ієрархії під собою, зустрічатися з бізнесом та розв’язувати проблеми разом, не пропонувати хабар і не вестися на саботаж з боку прокурорів, не рейдерствувати, порушувати результативні справи в регіоні, як, наприклад, ОПЗ.

Я додатково взяв на себе відповідальність, і це позначається на загальній енергії та рівні втоми. Але такий час і треба працювати. Я не скаржуся.

— А де ви там все-таки живете і скільки у вас людей охорони?

— Я живу в квартирі, не в готелі. Охорони в мене ніякої немає: ні в Одесі, ні в Києві.

— У ЗМІ та соціальних мережах активно обговорюють, що вам зарплату платить США...

— Так, 80 тисяч доларів як агенту США (сміється. - Авт.). Я б дуже хотів, аби мені платили таку зарплату, але, на жаль, такої зарплати мені не дають.

— Скільки ви тоді отримуєте?

— Десь до 6 тисяч гривень, із преміальними виходить близько 12-16 тисяч. Іноді буває й більше.

— Чим закінчилася справа з хабарем, який вам пропонували за прикриття незаконної бізнес-схеми?

— Вона у Головному слідчому управлінні ГПУ на розслідуванні, але результатів поки що немає.

— Чому немає?

— Я у своїх свідченнях описав усю картину, розповів, про яку схему йшлося. На жаль, ГСУ Генпрокуратури зробило абсолютно незрозумілу для мене заяву, що, мовляв, неможливо встановити особу, яка пропонувала мені хабар. Я вважаю, що якщо не було можливості встановити особу, то можна перевірити, чи існують подібні схеми на митниці в принципі.

— Але ви ж бачили цю людину?

— Ні, пропозиція надійшла через посередників.

— Так, а що із посередниками? Їх затримали?

— На жаль, немає в мене такої інформації. Вона є лише у ГСУ, яке веде цю справу.

— Михайла Саакашвілі позбавили грузинського громадянства. Чому у вас воно досі збереглося?

— Процедура залежить не від мене, а від грузинської сторони. На якому етапі зараз перебуває це питання, я не знаю.

— Як ви підбираєте собі людей?

— Через конкурс, співбесіду. Якщо бачимо порядних людей, то прямо пропонуємо їм перевестися до Генеральної прокуратури. Здебільшого ми набрали команду з областей, звичайних рядових працівників.

— Скільки у вас помічників?

— Один секретар і один особистий помічник. Вони всі - на держслужбі. І отримують зарплату, як і я, не з США. Було б у мене 80 тисяч доларів, як мені приписують, я б і з ними поділився.

— Що ви вважаєте своїм головним досягненням на сьогодні на посаді заступника генерального прокурора?

— Я допомагаю створити систему, де молоді люди можуть знайти себе і реалізувати.

— Наскільки вам це вдається?

— Я вважаю, що за короткий термін мені це вдалося. До системи зайшло дуже багато талановитих, розумних і мотивованих людей.

— Назвіть три свої найгучніші справи в Україні.

— Важко назвати. Ми ж не вихваляємося, а говоримо про конкретні результати. Кожна справа є важливою. Як прокурор ти зобов'язаний взятися за будь-яку справу, яка до тебе заходить. В одних просто був більший резонанс, в інших менший. Наприкінці кар'єри вже можна називати, а ми тільки її починаємо, розігріваємося.

— Вже можна сказати, на скільки відсотків вдалося зламати систему?

— Нам вдалося розгойдати стару «завислу» систему. Довести, що вона не вічна і гарантій того, що всі залишаться на своїх посадах і що вони передаються у спадок, не існує.

— Ви дали собі рік. Якщо не вийде реформувати прокуратуру, обіцяли після закінчення цього терміну піти. Що для вас буде успіхом, а що поразкою?

— До лютого ще є час. Оцінки має давати громадськість, наскільки ми змогли себе виправдати. Але успіх - це те, що чесні та порядні трудоголіки зайдуть до системи прокуратури. Провал - якщо наші хлопці й дівчата в мене перестануть вірити або розчаруються. Також поразкою буде не виправдати очікувань українців, якщо народ скаже, що нам не варто було сюди приїжджати, що ми нічого не змінили. Але я це прийму. Я це прийняв, коли ми програли вибори у Грузії в 2013 році.