Яніка Мерило: Я не коштую для бюджету України нічого

Українська влада обіцяла цього року розпочати впровадження електронного уряду, виділивши на інновацію 2 мільйони гривень. Про це не раз казав і Президент Петро Порошенко, і спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Проте далі намірів справа не зрушила. Немає ні плану впровадження, ні достатнього фінансування, ні відповідального.

Про особливості електронного управління, про те, чи допоможе воно в боротьбі з корупцією, а також про специфіку української політики «Аналітичній службі новин» (АСН) розповіла позаштатний радник міського голови Львова з питань новітніх технологій Яніка Мерило.

- Ви вже практично півроку як позаштатний радник мера Львова. Що вдалося зробити за цей час?

- Насправді багато чого вдалося. Перші електронні послуги, які з'явилися в Україні, створювалися у Львові. Ми забезпечили можливість ідентифікації людини через банк-ID, запустили Mobiil-ID, програму «Вікно можливостей», запровадили ID-картку, за допомогою якої можна оформити масу послуг: і проїхати в транспорті, і отримати дисконт.

Тобто кожен місяць ми робимо щось таке, що в масштабі всієї України буде інновацією. Ми поступово відкриваємо шлях до електронних послуг.

- Ви не думали про те, щоб ці інновації поширити на всю Україну?

- Думали й поширюємо. Наприклад, два тижні тому в Харкові прийняли стратегію електронного міста. Далі Дніпропетровськ. Там є і можливості, і мотивація для запуску інновацій. Також плануємо зустріч з мером Миколаєва, де обговорюватимемо нашу співпрацю. З Одесою взагалі спілкуємося регулярно.

Тобто зараз іде дуже активна робота. Те, що зроблено за минулі півроку, не робилося в Україні останні 24 роки. Створення банку-ID та інших електронних послуг - це лише початок. Насправді це все і є частина електронного уряду.

- На вашу думку, його створення хоч якось допоможе в боротьбі з корупцією?

- Безумовно. Якщо ви не спілкуєтеся з чиновником особисто, кому ви даватимете хабар? Ви в режимі онлайн зможете замовляти довідки та отримувати їх протягом одного дня. В Естонії це реалії, така практика давно існує. Отже це пряма боротьба з корупцією.

- Що ще Україна може запозичити в Естонії?

- Так сталося, що все, що ми пілотували у Львові, і було запозичене якраз у Естонії. Наприклад, банк-ID створили в Естонії ще у 1998 році. ID-картка, концепцію якої ми в хорошому розумінні слова скопіювали, з'явилася в Естонії у 2002-му. Там, до речі, вона вже є у всіх. Mobiile-ID теж з Естонії.

Навіщо вигадувати велосипед, якщо він уже існує? Саме це й дозволяє нам рухатися досить швидко. Але ми не просто копіюємо, а адаптуємо все під українські реалії.

- А фінансування звідки?

- Гарне питання. Держава цього року виділила лише 2 мільйони гривень на весь електронний уряд. Як я жартую, можна взагалі тоді було нічого не виділяти. Цього дуже мало і ні на що не вистачає. Наприклад, уряд Естонії тільки для пілотного проекту «Вікно можливостей» виділив 60 тисяч євро. Але знову-таки, якби у нас тут була стратегія на рівні держави в плані електронного уряду, з'явилися б і донори.

Зараз ми намагаємося пояснити уряду, що план на рівні держави потрібен ще вчора, а тому відкладати його розробку далі нікуди. Поки його немає, інвесторів знайти складно. Тому ми поки й робимо все тільки точково. Важливо, щоб українська влада точно визначилася, хоче вона запускати електронний уряд чи ні. Потрібен конкретний план з конкретним описом напрямків, послуг, концепцією і датами реалізації.

- Чому вам вдається впроваджувати сучасні технології, нехай і на рівні одного міста, а в уряду з цим проблеми?

- Я не знаю, це треба в них запитати. Але я хочу займатися реальною роботою і отримувати конкретний результат. А для них, мабуть, політика важливіша за результат.

- У вас політичні амбіції є?

- Поки немає. Мені досить того, що ми в моєму напрямку показуємо хороший результат і постійно рухаємося вперед.

- Як ви взагалі наважилися піти зі сфери IT у політику?

- Чесно кажучи, не думаю, що я в політиці. Я айтішник, який змушений бути в політиці, бо комусь необхідно проводити реформи. Але я всім завжди кажу, що при цьому залишаюся айтішником і не асоціюю себе з політикою.

- З вашої точки зору, у чому особливості української політики?

- Дуже багато кулуарних інтриг. Нереально багато часу йде на з'ясування стосунків. Та й використовується він дуже неконструктивно. Також украй багато домовленостей, не пов'язаних з раціональною роботою, спрямованою на результат. Така специфіка української політики - і це дуже велика проблема.

- Скільки людей працює у вашій команді?

- Кожним з напрямків опікуються різні люди. Наприклад, у нас є асоціація інвесторів, там один менеджмент. Якщо ж говорити про Львів, то там працює команда мерії. Також є IT-підприємства, які займаються окремими проектами.

- А хто їм зарплату платить? Держава?

- Ні. Я не чула, щоб хтось, хто працює на ці проекти, отримував зарплату з бюджету. Звичайно, крім співробітників Львівської мерії. Особисто я від держави Україна ніколи й нічого не отримувала. Моя помічниця фінансується особисто мною в безпосередньому розумінні. Я не коштую для бюджету України нічого (сміється).

- Тобто, ви працюєте безоплатно?

- Мої перельоти, наприклад, фінансує Естонія. Я п'ять років керувала інвестиційним фондом. Тому можу дозволити собі деякий час займатися, так би мовити, «Вікном можливостей». Утім, як і Айварас Абромавічус, і Наталія Яресько. Мені випала історична нагода, коли можна вплинути на якісь процеси й запустити реформи. Тут гроші не настільки важливі.

- Вас хтось запросив до України, чи цей крок був продиктований вашим особистим бажанням?

- Я з 2005 року керувала фондом, який інвестував в Україну, Прибалтику і Росію. Тому в цьому розумінні в Україні я дуже давно, просто не була публічною людиною. На початку 2015 року Айварас мене запросив своїм радником. А потім вже я поїхала працювати до Львова.

- І де вам працювати більш комфортно? Зараз у Львові чи в Києві, коли були радником міністра?

- У Львові, звичайно. Це навіть незрівнянно. В уряді, у різних міністерствах є дуже хороші команди, які націлені на результат, але мені набагато простіше працювати, коли я незалежна від одного міністерства або якогось статусу. Ось зараз я можу працювати з різними міністерствами, містами, політиками.

Украй важко було б досягти результату в моїй сфері, якби я працювала в одному міністерстві, а електронний уряд залежить від десятка різних відомств. Зараз у мене необмежені можливості. Саме це, мені здається, і вплинуло на результат.

- Ви вірите в те, що в Україні все-таки реформи будуть проведені?

- У нашій сфері, в IT, весь час ідуть реформи - і ми не стоїмо на місці. В інших сферах, звичайно, у нас є проблеми. Можна було зробити вже набагато більше. Я не знаю, чому цього не сталося і від чого це залежить. Весь світ не змінити. Але в будь-якому разі, нехай повільно, але зміни відбуваються. У тому числі і з нашою допомогою.