Артем Ситник: Особистість антикорупційного прокурора не має залишати сумнівів у чесності конкурсу

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), яке було створено згідно із законом ще в жовтні минулого року, повноцінну роботу так і не розпочало. Причина — немає антикорупційного прокурора, якого не обрали й досі. Водночас Президент Петро Порошенко наполягає, що ефективний механізм боротьби з корупцією повинен реально запрацювати вже з 1 грудня. Це означає лише одне — для обрання прокурора залишилося менше двох тижнів.

Проте в Бюро все ще сподіваються, що з поставленим главою держави завданням впораються, навіть обіцяють, що в перший день зими з'являться перші кримінальні провадження, хоча й зазначають при цьому, що зовсім не все залежить саме від них. Про те, чим наразі займається НАБУ, а також про труднощі з обранням антикорупційного прокурора «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів його директор Артем Ситник.

— Артем Сергійович, відкрийте завісу над таємницею — що нині робите?

— Ну, не така це вже й таємниця. Поки що чекаємо на антикорупційного прокурора, напрацьовуємо матеріали для початку розслідувань у рамках Кримінального кодексу. Я вже вкотре кажу, що взятися до розслідувань НАБУ було готове ще з 1 жовтня. Але, на жаль, процедура призначення антикорупційного прокурора від нас не залежить. А саме це — та єдина причина, яка завадила нам почати працювати з жовтня. Вона може перешкодити розпочати роботу й 1 грудня. Але я все ще сподіваюся, що до цього часу антикорупційний прокурор у нас з'явиться. Ми ж, у свою чергу, теж часу дарма не гаяли — і знайшли за цей період, давайте вважати його підготовчим, багато цікавих речей.

— Наприклад?

— Не можу поки що про це говорити. Нехай це буде сюрпризом.

— Мова про якісь конкретні справи?

— Їх можна порівнювати з журналістськими розслідуваннями. У нас є доступ до баз даних Мін'юсту, ДАІ. Нині вирішується питання про підключення до баз даних Державної фіскальної служби. Наш аналітичний відділ, користуючись цими базами даних, вже знайшов цікаву інформацію, якою скористаємося при розслідуваннях. Тому я не унеможливлюю того, що перші провадження відкриють вже на початку роботи Бюро.

— Претендентів на посаду антикорупційного прокурора досить багато. У вас є свої переваги, тобто з ким би вам було комфортніше працювати?

— Я не можу називати конкретних прізвищ, бо окремі політики, та й не тільки вони, це можуть вважати тиском на комісію. А що стосується конкретно роботи, то тут головне — зв'язка «слідчий — прокурор». Прокурор зобов'язаний насамперед забезпечити повне дотримання законодавства, прав людини. Ми ж, зі свого боку, повинні зробити все, щоб законно довести провину. Якщо ж достатніх доказів не буде, закрити справу. Словом, встановити істину.

Тому я не унеможливлюю того, що незалежно від результатів конкурсу, буде взаємна критика. Але це нормальний конструктивний процес. Головне, щоб наша робота не нівелювалася. Але оскільки антикорупційній прокуратурі приділяють величезну увагу, думаю, ухвалювати неадекватні рішення будь-кому буде вкрай складно.

— Як ви вважаєте, чому гальмується обрання антикорупційного прокурора?

— Багато часу пішло на формування конкурсної комісії. Я думаю, якби парламент — після того як набув чинності Закон «Про прокуратуру», що сталося 15 липня, — відразу делегував своїх кандидатів у комісію з відбору антикорупційного прокурора, то процес можна було б завершити ще до 1 жовтня. А в нас 7 представників від ВР визначили, якщо не помиляюся, аж 24 вересня. Тобто два місяці просто втратили.

Що стосується самого конкурсу, то я не можу сказати, що він проходить повільно або гальмується. Є певні речі, яких потрібно дотримуватися, щоб сам конкурс не назвали профанацією. Досить багато часу потрібно навіть на підготовку документів, не кажучи вже про проведення тестувань і співбесід. Робота йде. І поки що я не чув зауважень від громадськості або наших західних партерів.

Я вже неодноразово заявляв, що, можливо, краще вибрати не ту людину, яка проявить себе кращою у цьому конкурсі, а ту, чия кандидатура не залишить сумнівів у прозорості та чесності цього конкурсу.

— На 2016 рік НАБУ попросило надати з держбюджету 800 мільйонів гривень...

— Тобто ви думаєте, що це багато? Для загального розуміння: тільки один мікрофон, за допомогою якого здійснюється відеоконтроль, коштує мільйон 200 тисяч Одним, ясна річ, не обійтися. А НАБУ ще потрібні автомобілі, комп'ютери, сервісне обладнання. Тож 800 мільйонів — це фактично та мінімальна сума, за допомогою якої можна технічно запустити Бюро. У суспільстві має бути розуміння, що для виконання складних технічних завдань необхідна відповідна апаратура, а вона дуже дорога.

Якщо ми не будемо мати змоги самостійно прослуховувати фігурантів кримінальних проваджень, а робитимемо це через СБУ, то дуже великі ризики витоку інформації. Можна платити людям зарплату і нічого не робити. Але який сенс і ефективність від такої роботи?

— Тобто сума виправдана?

— Ця сума розписана, включаючи шкарпетки і білизну для нашого спецпідрозділу. Але це тільки проект бюджету. І я не унеможливлюю того, що нам наше прохання задовольнять частково. На сьогодні в тому проекті, який нам показували, у графі «капітальні витрати» стоїть нуль. А цього року надано 15 мільйонів гривень. Тобто фактично на два роки правоохоронному органу на капітальні видатки надають загалом лише 15 мільйонів. Щоб почати роботу на потрібному рівні, цього недостатньо. Потрібно враховувати і те, що за законодавством у Бюро великі повноваження, але для того щоб їх імплементувати, необхідно створити відповідну матеріальну базу.

— Ви критикували законопроекти про спецконфіскацію, арешт майна та створення нацагентства з пошуку активів після внесення в комітеті перших правок, які входили в так званий пакет безвізових документів. А тією редакцією, яка ухвалена парламентом, задоволені?

— Ні. Річ у тім, що вони виписані так, що будь-яка робота щодо повернення активів буде зведена до нуля. Як на мене, краще залишилася б та редакція, яка була, ніж та, яку ухвалили.

— Тобто та, яку подавав Кабмін?

— Це взагалі був би ідеальний варіант, тому що вона надавала б значно більше можливостей. А у нас виходить, що робота правоохоронних органів з активами критикується, але при цьому законодавча база, яка регламентує цей процес, погіршується. Ухвалені закони сильно зашкодять роботі.

— Але як саме?

— Елементарний приклад. Чиновник отримав хабар або вкрав певну суму грошей. Він купує на ці кошти дружині «Бентлі», не вдаючись до подробиць, де їх узяв. Коли почнеться розслідування, навіть якщо чиновник визнає свою провину, дружина при допиті не визнає, що гроші були отримані злочинним шляхом. Адже їй це було, по суті, невідомо. А закон звучить так, що потрібно довести, що третя особа знала або повинна була знати, що майно придбано за кошти, отримані злочинним шляхом. Інакше ця людина буде вважатися добросовісним набувачем.

Так написано в остаточно ухваленій редакції. Тому відбувається абсурдна ситуація, коли чиновника можна затримати і посадити у в'язницю, а що стосується активів, то всі вони так і будуть перебувати у третіх осіб, які нічого не знали про те, як були отримані ці кошти.

— Ситуацію ще можна змінити?

— Так. Наскільки я знаю, спікер уже відправив ці закони на вивчення до ЄС на предмет їх відповідності вимогам, які ставилися під час виконання плану щодо безвізового режиму. Тому поки що чекаємо на результат.