counter
Стрічка новин
Вибрати все
29 Березня
28 Березня
Всі новини...

Павло Жебрівський: Хто платить, той замовляє музику

Павло Жебрівський: Хто платить, той замовляє музику

Павло Жебрівський — не нова людина у політиці. За останній рік він пройшов шлях від солдата-добровольця на фронті до голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. На його адресу лунає чимало критики. Чи не найбільше, через його жорстку позицію щодо неможливості проведення місцевих виборів на підконтрольних територіях Донеччини. Одні стверджують, що це тоталітаризм і згортання демократії, інші — Жебрівський просто боїться програти. Про те, що відбувається у регіоні, які є страхи і небезпеки, Жебрівський розповів у інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН).

— Павле Івановичу, нещодавно Михайло Ходорковський — колишній глава ЮКОСа — сказав, що допускає нормальні відносини між Україною і Російською Федерацією, зазначивши, «…якщо не роздмухувати ці конфлікти штучно, то за три роки ніхто й не згадає всю цю непримиренність». Що б ви йому відповіли?

— Росіяни мають каятися дуже довго, а в Україні пам’ятатимуть. Пам’ятатимуть ті, чиїх дітей, чоловіків, друзів убито. Ті, хто щохвилини чекає дзвінка звідти, щоб почути бодай слово, знати, що живий. Пам’ятатимуть, що це не просто заворушення місцевих. Що в шизоїдній голові Путіна сформувалося таке бачення світу.

Це трагедія, яка не закінчиться разом із війною. Адже у конфлікті зв’язано мільйони людей. Щоб залікувати втрати, психологічний надрив, знадобляться десятиліття. І цього ніколи не забудуть ні Путіну, ні Росії, ні її народові.

— Погоджуєтеся, що Захід усе частіше стає на бік РФ в українському питанні й не буде нам реально допомагати?

— Захід передусім любить себе. Згадаймо, як колись британський прем'єр Вінстон Черчилль сказав: «Немає вічних ворогів, немає вічних друзів, є одвічний інтерес Англії». Вони хочуть торгувати, заробляти гроші. Хочуть гарного життя для себе.

Європа й Захід дбають про власні інтереси. Вони ще й досі не зрозуміли, що як колись Україна врятувала від монголо-татарської навали Європу, так сьогодні наша країна стоїть на передовій, щоб рашистська зараза не поширилася на Захід. Сподіватися, що хтось замість нас встане і почне нас боронити, — безперспективно.

— Якою сьогодні є ситуація в Донецькій області, як можна інтегрувати всіх донеччан в Україну, подолати антиукраїнські настрої?

— Все, що нині коїться, — «совок» на капіталістичних ногах. Хто платить, той замовляє музику. Патерналістські настрої зашкалюють. Понад 90% людей вважають, що їм або влада, або хазяїн повинні забезпечувати життя.

Сутність області формують нині декілька фінансово-промислових груп (Рината Ахметова, Сергія Тарути тощо, — ред.). Вони є творцями економічного, політичного і соціокультурного життя. А доки вбивається ринковість в економіці, прагнення людей до самостійності, доти говорити про демократизацію марно.

— Чому так?

— За усі часи незалежності на території Донецької області української влади ніколи не було. Це аксіома. Вина і на місцевих олігархах, і на київській владі, зокрема на помаранчевій.

— Тобто люди не ототожнюють себе з Україною?

— Донеччани всередині, за своєю ментальністю — українці. Їм потрібно повернути усвідомлення цього. Адже дуже багато наносного. Люди просто не розуміють нині, хто вони.

— А хто хазяїн? Кажуть, Ринат Ахметов.

— Є мономіста з моноекономіками. Наприклад, Маріуполь. Близько 58 тисяч людей працює на підприємствах, які належать Ринату Ахметову. Це також Добропілля, Курахово, Дзержинськ.

Ще приклад: уже сьогодні ейчар (директор з персоналу, — авт.) з Азовсталі Вадим Бойченко є задекларованим кандидатом у Маріуполі… Тому нині важко провести прозорі демократичні місцеві вибори.

Річ у тім, що позиція Ахметова не проукраїнська. І навіть не проросійська. А — проахметівська. І людина, яка представляє його бізнес, триматиметься лінії Рината Леонідовича, а не країни. У цьому й проблема. Потрібно руйнувати цю вертикаль. Це завдання Києва, Верховної Ради.

— Ви мали розмову з Ахметовим?

— Ні. Та до зустрічі готовий. І спілкуватимусь, якщо він не буде уникати.

— Тобто він уникає?

— Скажу так: не виявляє ініціативи.

Жебривский фото 1

— Ви сказали, що багато має зробити центральна влада. Що саме?

Нам треба сформувати тут клас куркулів

— Нам треба сформувати тут клас куркулів: 67% ВВП Донецької області мають давати малий і середній бізнес. Тому вкрай необхідно ухвалити антитрастове законодавство й розробити жорсткі антимонопольні правила. Слід зняти й проблему в відносинах між великою Україною і Донецькою областю. Днями зустрічався з головами адміністрацій Маріуполя, які кажуть, що для одних вони сепари, а для інших — бандерівці.

— Тобто є міфи?

— Готуємо проект, щоб кожна місцева школа мала школу-побратима у центральній і західній Україні. Сприятимемо, щоб тамтешні вчителі приїжджали сюди й декілька місяців працювали в місцевих школах. А педагоги з Донеччини поїхали і попрацювали, наприклад, на Львівщині.

— Побояться люди. Ще з радянських часів живі міфи про те, що на західній Україні вбиватимуть східняків. А западенці тут є хунтою і злими бандерівцями.

Моя Fata Morgana: щоб якомога більше українців з Донецької і Луганської областей пожили у центрі й на заході України

— Знайдуться ті, хто не побоїться. Навіть більше, ми нікого не примушуватимемо. Лише пропонуватимемо подивитися, що і як є насправді. Майже 70% людей за межі області ніколи не виїжджали. Моя Fata Morgana: щоб якомога більше українців з Донецької і Луганської областей пожили у центрі й на заході України. Побачили, що Україна — вона краща, чистіша й демократичніша, ніж Росія.

— Коли спілкуєтеся з місцевими, відчуваєте агресію?

— Є певне загострення ситуації. Це через місцеві вибори. Але великої агресії чи якоїсь ненависті я не відчував. Нема такого.

— А що є?

— Люди дуже розгублені. Деморалізовані.

— Підтримують сепаратизм? Чому не їдуть геть самі?

— Часто чую, що всі, хто живе в зоні проведення АТО чи на тимчасово окупованих територіях, — сепаратисти. Таким скажу: друзі — ті, хто сидить у Києві й п’є пахучу каву, — візьміть до себе додому сім’ю з Донецька чи з Тореза.

Чимало фактів, коли люди спробували знайти себе у великій Україні, та не вийшло. І повернулися, бо жити ніде, роботи немає…

— …ображені й озлоблені?

— Певною мірою так, ображені й озлоблені.

— Але ж жити, а надто працювати ніде не лише тимчасовим переселенцям. Це — загальнодержавна проблема.

— Зрозумійте, патерналізм — дуже глибока й серйозна проблема. Люди дивляться на все саме через призму «нам держава не дає». І тут не треба просторікувати, що той такий-сякий і неправильний. Це треба зрозуміти, прийняти і вирішувати.

Навіть більше, я не переконуватиму вас, що за лінією розмежування настрої для України хороші. Бо це не так. Вони погані. І це правда. Звичайно, є там і люди, які душею й тілом за державу. Хоч багато хто налаштований до України агресивно. Але навіть якщо ура-патріотів посадити на один інформаційний канал, на рашистську пропаганду, то повірте: за два місяці реакція була б невтішною.

Жебривский фото 2

— Було б «Путін, прийди»?

— Так. Тому оцінювати тих, хто живе там, треба як людей, до яких прийшла біда, хвороба.

— Але ж, погодьтеся, є чимало фактів, коли переселенців приймали, а потім не знали, як позбутися таких гостей, адже ті вимагали їх годувати, служити їм, звинувачували у розв’язанні війни тощо. Зрозуміло, що зло завжди яскравіше і хороших людей не помічають. Але ж це справді проблема…

— Є така проблема. Це зав’язано, знову ж таки, на патерналізм, на думку, що всі їм зобов’язані. Таку позицію людям нав’язували роками: спершу совєти, потім бандити, а згодом — фінансово-промислові групи. І досі в головах людей багато совка, та нині він на капіталістичних ногах.

Миттєво змінити тип мислення неможливо. Немає перемикача, от раз — і все вирішено. Дива не станеться. Стимулювати потрібно середній клас, який не чекатиме подачок, а домагатиметься, щоб влада створила гідні умови для розвитку і роботи.

— Ви особисто почуваєтеся нині у безпеці? Як гарантується вам захист? Чи були спроби вас нейтралізувати через підкуп, шантаж, замах?

— Спроб підкупу не було. А ось розрив свідомості є. Як кажу, що не можна брати хабарі, відкати і державні гроші, кришувати бізнес, то дивляться і думають: або ідіот, або собі все хоче. Є ті, хто вичікують, що я сам зламаюся. Мовляв, рано чи пізно здавалися усі.

— А погрози є?

— Я за своє життя пройшов стільки, що знаю: лякають того, хто боїться.

— Ваш луганський колега Георгій Тука сказав у інтерв’ю АСН, що ненавидить бюрократію, а папери з’їв би. Як у вас справи з паперовою роботою?

— Йде потихеньку. Справді, документообіг треба суттєво скоротити. Бюрократії забагато, хоч і повністю від неї не відмовишся. Інакше втрачається контроль над ситуацією.

— У вас посада не лише цивільна. Є військова складова. Вистачає важелів для її застосування?

— Повноважень достатньо. Ми вводимо військово-цивільні адміністрації у районах, у містах. Наприклад, це зроблено у Мар’їнці. Спілкуємося з військовими, координуємо дії.

Одразу скажу, що нікого не покриватиму: ні військових, ні цивільних. Є й проблеми. Бо зокрема в армії не янголи служать. Та позиція жорстка: захищаєш Батьківщину — герой, скоїв злочин — злочинець, незалежно від того, яку форму ти носиш, — міліцейську, прокурорську чи військову.

— Маєте змогу ухвалювати рішення самостійно чи їх спускають зверху?

— Не чекай порятунку ні від кого: ні від богів, ні від царів. Бо якщо чекати, що хтось ухвалить рішення, розкаже, як жити, нема чого йти на цю роботу. Як і розповідати, що у всьому винен Президент, прем’єр чи ще хтось.

Ось візьмімо приміром логістичні центри. Це не моя ідея. Але напрямок мені сподобався, і я його розвинув. Сьогодні вже зрозуміло сутність. Президент дав доручення — і 22 серпня ми відкриємо перший такий логістичний центр.

— Одразу запитання: як гарантуватимете безпеку тим, хто прийде у центр? Адже ділянка відкрита, прострілюється з боку «ДНР».

— Інстинкт самозбереження російських терористів є запорукою безпеки людей, які купуватимуть там продукти і медикаменти.

— Але ж вони, м’яко кажучи, падлюки…

— Звісно. Та у центри приходитимуть люди, які живуть на непідконтрольних Україні територіях. Тож якщо щось — їх просто зметуть. Вони це усвідомлюють.

— Ви в це вірите?

— Такі висновки — з інформації, отриманої з радіоперехоплень розмов терористів. Хоч питання забезпечення безпеки надскладне. Адже вони гатять з артилерії по мирних людях.

— То, можливо, не варто відкривати ті центри?

— Так можна ще далі піти: все згорнути, покинути там людей і відступити? Це неправильно.

— А як іде підготовка шкіл до 1 вересня, регіону до зими?

— На війні за мирними лекалами працювати не можна. Та на 75% уже готові. До 1 вересня це буде 99%. Хоча є проблеми. Не у грошах, а в тендерах, які затягують процес. Будемо з урядом щось думати.

— А сенс відбудовувати, як знову руйнують?

— Звісно, що є. Щойно ми почнемо активно відбудовувати, розвивати морський порт в Маріуполі, люди відчують упевненість, зрозуміють, що Україна ніколи нікого не здасть і не покине.

— Нині чимало українців уже готові відмовитися на користь РФ від Донбасу і Криму, аби лиш агресор відчепився. Це підтверджують соціологи…

— Нині найлегше вдатися до ампутації Донбасу і Криму. Та зараження піде далі. Жодного шматка землі нікому віддавати не можна. Інакше так дійдемо до кордону з Польщею. Крапка.

А людям треба пояснювати, що втома втомою, а країну треба рятувати. Ось як рука болить чи голова, хіба їх відрізають?..

— А чи маєте контакти з ватажками так званих «ДНР» і «ЛНР»?

— Ні. З бандитами має контактувати прокуратура. Я вже там не працюю.

— До призначення ви воювали в АТО. Цей довід використовуєте на посаді?

— Звісно. Це дає свободу дій. І з військовими спілкуватися легше. Коли ми їздимо регіоном, і якщо десь бухкає, на це вже не зважаєш. Якби не був в АТО головним сержантом розвідбату, мене б давно обізвали сепаратистом.

Жебривский фото 4

— Чому сепаратистом?

— Суспільство хоче отримувати прості відповіді на складні запитання. Натомість нині потрібно зважувати, домовлятися, йти на поступки. І немає білого й чорного, є дуже багато відтінків.

Звісно, з патріотами працювати легше. Їм не треба пояснювати, що ми однієї крові. Те ж саме і з військовими.

— Чи маєте статус учасника бойових дій?

— Оформлюю саме.

— Є випадки, коли статус собі «малюють». Або ж показово від нього відмовляються.

— Блюзнірство і показовість — це бридко. Як хтось сфальшував, то має бути покараний. Бажано публічно. Адже це злочин. Є стаття Кримінального кодексу — підробка документів.

Якщо справді брав участь у бойових діях, був учасником АТО, ти маєш цим пишатись. Це як орден. Відмовлятися від такої відзнаки неправильно. Ніби сказати: це для мене нічого не варте. А для мене це багато значить. Так, я не прискорюю оформлення. Але відмовлятися не буду.

— У Луганській області, як АСН розповів Тука, контрабандні потоки курують високопосадовці з Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ України, і це вже відомо відповідним органам. Яка ситуація на Донеччині?

— Поки немає вироку суду, я не можу звинувачувати нікого персонально. Та неподобств багато. Гроші і влада — ключові спокуси.

Приміром, стоїть солдат на блокпосту. А повз нього їдуть гроші. День, другий. Хтось витримує тиждень, хтось — місяць. А тоді ламається, починає ці гроші піднімати. Це стосується і високопосадовців, і рядових.

— Кримінальні справи будуть?

— Невідворотність покарання — одна з засадничих речей. Справи мають бути, і не тихі, а публічні.

— Можна почути, що представники української влади зацікавлені у продовженні конфлікту на Донбасі, оскільки війною можна прикритися в усіх політичних та економічних незгодах. Що скажете?

— Хто так думає і говорить, хай іде у владу. Місця є. Ось у нас у команді зокрема.

Знаєте, я пропоную людям іти в нашу команду. Прийшло було близько сотні анкет. Та коли виявилося, що ні житла, ні розкошів, лише робота і зарплата 3—4 тисячі гривень, інтерес вщух.

Жебривский фото 5

— У вас менші зарплати, ніж у київських поліцейських, у яких ставка — приблизно 8 тисяч гривень?

— Це більше, ніж у мене.

— Якось несправедливо.

— Зарплати держслужбовців мають дати змогу людині бодай вижити. А що стосується поліції, то вона мала розпочати свою службу тут, на Донбасі. Щоб люди побачили реальні реформи. Адже це може завершити війну.

— Ще поясніть, чому ви проти проведення місцевих виборів 25 жовтня 2015 року в області? Можна почути думку, що це згортання демократії, тоталітаризм і страх перед перемогою опозиції.

— Смакуючи у гарній київській кав’ярні запашну каву, легко розмірковувати, критикувати і звинувачувати. А тут стріляють. Люди дезорієнтовані. Родини розірвані. Є воєнний синдром. А який психологічний надрив?! І сьогодні ті, хто вчора криком кричав за введення воєнного стану в Мар’янці, у Сартані, у Пісках, наполягають на проведенні виборів.

Я ж не кажу, що вибори не потрібні. Та чи сьогодні? Потрібен перехідний етап.

Тим, хто каже, що я боюсь програти, відповім: це не так. Навіть більше, у цьому плані я нікому нічого не обіцяв. Знаю, що одні мене ненавидять, інші підтримують. А більшості до мене взагалі байдуже. Та важливо, щоб тут вдалося налагодити життя. За Донбасом підніметься вся Україна.

А критиків давно запрошую сюди. З’їздити в Піски, Мар’їнку, Авдіївку, Сартану. Можна туристами, можна і працювати. Шкода, але черги не вишикувалося.

— Були розмови, що через місцеві вибори буде спроба легалізувати в Україні Віктора Януковича. Вийде?

— Ні, ви що. Кому він потрібен? Хіба Путіну як якийсь інструмент чи лякалка. Тут він навіть так званим опозиціонерам не потрібен.

— Якщо вибори не скасують, що робитимете?

— Ми їх проведемо. За змогою максимально забезпечимо прозорі, чесні й демократичні вибори. Виконаємо вимоги закону.

Фото Дмитра Ліпавського

Юлія Артамощенко, АСН



Переглядів: 167


Новини партнерів



Інші важливі новини і публікації
Енергетична гімнастика: спосіб зберегти молодість та красу
Енергетична гімнастика: спосіб зберегти молодість та красу
У сучасне століття підвищених енерговитрат відновлювати енергетичний баланс важливо кожній людині Нескладний к....
Гороскоп на 29 березня 2024 року: що обіцяють астрологи
Гороскоп на 29 березня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні у вас може виникнути почуття втоми чи розчарування через несподіван....
Любовний гороскоп на 29 березня 2024 року: що обіцяють астрологи
Любовний гороскоп на 29 березня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) На сьогоднішній день ваші пристрасність та романтичні настрої будуть на піку....
Гороскоп від Анжели Перл на 29 березня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп від Анжели Перл на 29 березня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Таролог Анжела Перл підготувала гороскоп на 29 березня 2024 року, закликаючи деяких представників знаків зодіа....
Гороскоп від Павла Глоби на 29 березня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп від Павла Глоби на 29 березня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
29 березня астролог Павло Глоба радить приділити увагу особистим питанням Можливі розчарування та непорозумінн....
більше матеріалів


/-0,22232794761658-/ /-pc-/
Top